Урок-інсценізація
“Кожна байка чогось навчає”
Мета: узагальнити й розширити знання дітей про байку, поетів-байкарів;
познайомитися з байками різних авторів; учити виділяти в байках мораль.
Розвивати техніку й виразність читання, мовлення. Виховувати в дітях
допитливість, бажання більше читати та знати.
Обладнання: портрети Л. Глібова, І. Крилова, Езопа; малюнки дітей до
байок; куб із гранями — етапами уроку.
ХІД УРОКУ
Учитель. Ми закінчили працювати над розділом, який називається «Байки».
Чому він так називається?
Байки яких авторів вміщені в ньому?
Сьогодні ми детальніше познайомимося з вивченими поетами-байкарями,
прочитаємо їх байки, повчимось визначати мораль байки.
Отже, тема нашого уроку…(Діти читають з дошки.)
Чого байка навчає й від чого застерігає? (Відповіді дітей.)
До уроку я підібрала епіграф. Хто знає, що таке епіграф?
Епіграф — це фраза, розміщена на початку твору, а в даному випадку
уроку, яка допоможе повніше розкрити тему. Але епіграф ви повинні
скласти самі. У цьому вам допоможе гра «Зайва буква».
Слисиця Гкухгар Ппбайка
Мммораль ОКрилоов Рприиятель
ІГліібов Вввиноград Аягняа
Юсиницяю Одвоює Ввведмідь
Чпччілка Рхмарра Дкодтик
Имузиики Ивіирш Усміюучись
Ссзозуля Тправдта
Ьпьівень Иповчаильний
(Діти читають слова, знаходять зайву букву, прикріплюють її біля кожного
слова: сміючись говорити правду.)
Давайте хором прочитаємо епіграф нашого уроку, поринемо у світ байок і
визначимо, на яку правду нам указує байка.
Допоможе в роботі цей кубик — мій помічник. Його грані — етапи нашого
уроку.
Перша грань — «Швидкочитання»
Знайдіть аркуш № 1 і прочитайте його спочатку два рази мовчки, а потім
один одному.
Байка — один з найдавніших жанрів словесного мистецтва. Це вірш або
прозовий твір, дійовими особами якого є звірі, птахи, рослини, речі,
інколи й люди, за якими приховані авторські спостереження за життям та
поведінкою людей. Часто байка закінчується мораллю — повчальним
висновком.
На уроках читання ми познайомилися з байками давньогрецького байкаря
Езопа, російського Івана Крилова та українських Леоніда Глібова й Олени
Пчілки.
Учитель перевіряє швидкочитання в кількох дітей.
Що таке байка?
Що таке мораль?
Друга грань — Калейдоскоп байок
Нас чекає найцікавіше — калейдоскоп байок. Що таке калейдоскоп?
Калейдоскоп — (з грецької) «бачу красивий вид»; дитяча іграшка у вигляді
трубки, обертаючи яку, ми можемо побачити різноманітні візерунки. У
даному випадку це швидка зміна чого-небудь, тобто байок та їх авторів.
1. Як ви думаєте, з чиїх творів ми почнемо? Чому? Так, Езоп —
давньогрецький байкар, який зумів створити цікаві та повчальні історії,
якими ненав’язливо й без суворості виховував людей.
Про Езопа нам повідомить група «давньогрецьких учених». Послухайте цю
цікаву історію.
Езоп
Першим відомим нині в усьому світі байкарем був грецький раб Езоп. Про
нього збереглося чимало легенд, наприклад, така.
Одного разу господар послав Езопа до міста з якимось дорученням. Дорогою
йому зустрівся суддя й суворо запитав:
— Куди ти йдеш?
— Не знаю, — відповів Езоп.
Така відповідь здалася судді підозрілою і він звелів відвести раба Езопа
до в’язниці.
— Але ж я сказав щиру правду, — запевняв Езоп. — Звідки мені було знати,
що я потраплю до в’язниці? Суддя засміявся та відпустив його.
За одним переказом, Езопа звільнили з рабства. Проте існує й інша
легенда, за якою одного разу до речей байкаря підклали золотий кубок,
звинуватили у крадіжці, засудили до страти та скинули зі скелі.
Байки Езопа несли в собі мудрість і дотепність, були зрозумілі його
сучасникам і стали художнім надбанням людства. Їх сюжети використовували
для створення своїх байок славетні байкарі різних народів.
Байки Езопа — це «Лисиця й виноград», «Вовк і ягня», «Гуси і журавлі»,
«Вовк і козеня» та інші.
Хто підготував для читання байки Езопа? Почну читати я.
Як можна пояснити поведінку лисиці?
Яка вона була?
Як би вчинили ви?
Знайдіть мораль і прочитайте, підібравши відповідну інтонацію та жести.
(На дошці написані вислови. Діти підбирають відповідний і прикріплюють
до нього назву байки.)
А ось як мудрого Езопа, котрий жив у VI столітті до н. е., читають
сучасні діти. (Театралізація байки «Вовк та ягня».)
Знайдіть мораль цієї байки.
Які людські риси хотів показати Езоп у даній байці?
Чи справді так — хто сильний, той і правий? (Знаходять відповідний
вислів).
2. До нас на гостину вже поспішають байки Л. Глібова.
(Повідомлення групи «біографів Л. Глібова».)
Леонід Глібов
Леоніда Глібова Іван Франко назвав «найкращим українським байкописом».
Уже кілька поколінь людей від дитинства до старості супроводжують мудрі
та проникливі, лагідні й ущипливі, жартівливі й сумовиті слова байок
поета.
Доля Л. Глібова пов’язана з Черніговом і Ніжином. Він працював учителем
географії Чернігівської чоловічої гімназії, потім був змушений два роки
жити в Ніжині. Багато енергії Леонід Іванович віддав організації
театрального гуртка, в якому глядачі вперше побачили Марію Заньковецьку.
Але справжнім покликанням Л. Глібова були байки. Ось деякі з них: «Вовк
і кіт», «Чиж та голуб», «Дві бочки», «Билина», «Зозуля й півень».
(Театр одного актора: байки «Музики» та «Хлопчик і гадюка» читають учні
з групи «акторів»).
(«Репетиція на театральних підмостках»: робота над відпрацюванням дикції
в байках «Синиця» та «Хмара»).
Аркуш № 3. СИНИЦЯ
Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить, —
Така, бач, є у неї сила.
За вітром слава полетіла
По всіх усюдах і кутках,
По байраках і по садках,
Далеко — аж за синє море…
Усім, хто був на морі, горе!
Ану — до берега тікать,
Мерщій добро своє ховать
Од проклятущої Синиці.
Як налетіло тії птиці,
Як назбиралося звірей,
Людей —
Дивитися на чудасію!..
А пересудливі жінки
Побрали ще й ложки,
Бо мали ту надію,
Як море стане закипать,
Щоб юшки добре посьорбать,
Якої й зроду не сьорбали
(Вони вже, бачте, позвикали
Скрізь по обідах куштувать).
От ждуть вони, стоять.
Усі баньки повитріщали…
— От-от уже почне кипіть, —
Хто-небудь нищечком мовляє, —
Ось цитьте, зараз запалає… —
А море все собі гуляє,
І не кипить, і не горить.
Так що ж Синиця?.. Та мовчить!
І запалить не запалила,
А тільки слави наробила
Та з сорому й сховалася кудись.
За свою капосну дурницю
Полаяли Синицю
Та й розійшлись.
Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла.
Поясніть значення виділених слів (чудасія, пересудливі, баньки
повитріщали, нищечком мовляє, слави наробила).
Чому синиця вирішила розпустити таку славу про себе?
Чому люди їй повірили?
Якби ви були синицею, що б ви зробили потім?
Яка мораль цієї байки? Знайдіть вислів на дошці.
Пограймо у гру «Дослідники» й визначимо, скільки разів зустрічається в
байці слово «синиця»? (5 разів.)
У Леоніда Глібова є дуже мелодійна та красива байка «Хмара».
Аркуш № 4. ХМАРА
Над селами, над нивами,
Лугами та долинами
Велика хмара йшла.
Ні жита, ні пшениченьки,
Ніякої травиченьки
Дощем не полила.
Від степу від широкого
До моря до глибокого
За вітром потяглась.
Над морем гуркотаючи,
Весь день не оддихаючи,
Дощем вона лилась.
Діждала нічки темної —
І до гори зеленої
Присунулась спочить.
— Бач, — каже, — Горо милая,
Дощу не пожаліла я,
Нехай тепер шумить!
— Шкода, — Гора озвалася, —
Сього не сподівалася
Од тебе, сестро, я!
Над селами, над нивами,
Над тихими долинами —
Там славонька твоя!
На кожную стеблиночку
Пошлеш одну росиночку —
І віку додаси,
А морю широченному,
Глибокому, силенному
Води не надаси! —
Гора сказала правдоньку,
А я вам дам порадоньку,
Як жити до пуття:
Кохайте щиро правдоньку —
І дасть вам бог одрадоньку
Щасливого життя.
Чому хмара пролила свій дощ не там, де було потрібно?
У чому виявилась мудрість гори?
3. Чи не єдиною жінкою-байкарем в українській літературі була Олена
Пчілка.
(Повідомлення «біографів Олени Пчілки».)
«Діти — се наш дорогий скарб, се наша надія, се — молода Україна». Ці
слова належать людині, яка все життя присвятила справі розвитку
української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім’я
відродження української нації. Звати цю людину Ольга Петрівна
Драгоманова (за чоловіком Косач). Псевдонім, який вона собі обрала й під
яким найчастіше друкувалась, — Олена Пчілка.
Поетеса, автор прозових і драматичних творів, перекладач, науковець,
фольклорист і етнограф, публіцист, видавець, активна громадська діячка —
це все вона, Олена Пчілка. А ще — вродлива жінка, ніжна й мудра матір,
яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант.
(Інсценізація байок Олени Пчілки: «Котик та Кухар», «Снігир та Щиглик».)
КОТИК ТА КУХАР
Якось-то кухар знакомитий,
Обід зваривши смаковитий,
Побіг близенько у крамничку,
Либонь купить якусь дрібничку.
А може, й чарочку смикнуть
(Любив часами він черкнуть!).
А при своїй всілякій справі
Покинув котика на лаві, —
Либонь на теє, щоб стеріг.
А котик зараз і побіг
Та плиг на діл,
Після на стільчик та на стіл;
Сюди-туди він там метнувсь,
Аж поки м’ясива дочувсь…
Вернувся кухар за хвилину —
І бачить він таку картину:
Котусь коханий примостивсь,
Голівкою на бік схиливсь
І гарненько курча вминає
(Крильця одного вже немає!)…
Тут кухар наш почав гукать,
Котові дорікать:
— А, харцизяко ти, злодюго!
Ах, капосний же ти котюго!
Ну як же можна так робить,
Так по-злодійському чинить?
Та я ж на тебе так звірявсь, —
А ти мерщій на стіл забравсь,
Потяг курчатко щонайкраще!
Ах, безсоромцю, ах, ледащо! —
Тож кухар наш так дорікає,
А котик слуха та вминає…
Поки ж то кухар все довів,
То котик геть курчатко з’їв!..
Гай-гай! Було ж не тратить слова, —
Потрібна тут була не мова!
Узяв би котика за хвіст
Та й скинув швидше на поміст!
(Знайти мораль і відповідний вислів на дошці.)
СНІГИР ТА ЩИГЛИК
Снігирчик бідний у сильце попався,
А щиглик-молодець,
Той жвавий джигунець,
Дививсь на нього та сміявся:
— Оце так мудрагель з тебе!
Ну як-таки не вгледіти себе,
Біди не встерегтись!
Щоб так в лиху попасти штучку,
Як в ятір ловлять ту дурную щучку!
Се бачив я колись,
Такого цілий вік боявся, —
Ось бач, і не попався! —
Так щиглик промовляє
Та все собі стрибає.
Аж гульк!.. Ох, лишенько тяжке!
Се що таке?!
В якусь-то сіточку Щиголь ускочив
(Немов собі наврочив!).
Тепера сіпає і сяк і так,
Не вирве ніжки вже ніяк!
Хоч борсався й мотався,
Та в сіточці остався.
Ото тобі, козаче:
Із лишенька чужого,
Із горенька тяжкого
Не смійся, небораче!
З якою байкою перекликається ця байка?
Поясніть значення виділених слів (сильце, джигунець, мудрагель,
борсався, небораче).
Чому щиглик був байдужим до чужого горя?
А якби через деякий час у сильце потрапив щиглик, а снігур побачив це,
то чи допоміг би він йому?
Пограймось у гру «Найбільше»:
Знайдіть слово, в якому найбільше звуків. (Промовляє.)
В якому рядку найбільше слів?
Ми опрацювали твори вивчених авторів, але ж байки писали й інші поети.
Давайте повернемо наш кубик.
Третя грань — інші автори
— «Стрекоза и муравей» (Крилов).
— «Хмара і сонце» (Гребінка).
— «Ворон і лис» (Руданський).
— «Господар і віл» (Самійленко).
(Учні читають байки та в кожній визначають мораль.)
Четверта грань — майбутні байкарі
Ми познайомилися з авторами, які жили та творили в різні часи. А
можливо, серед вас теж ростуть майбутні байкарі? Давайте спробуємо
скласти власні байки за початком і кінцівкою. (Робота у групах.)
Ви, мабуть, звернули увагу, що байки найчастіше написані у формі
діалогу. А ще у формі діалогу пишуться п’єси.
Закрийте очі й уявіть, що зараз не зима, а тепле сонячне зеленокосе
літо. Усе навколо зеленіє, цвіте й виспівує на різні голоси. Але що це?
Я чую чиюсь розмову. Давайте прислухаємось, раптом ми почуємо казку.
Можливо, саме казка допоможе вам створити свою першу в житті
байку-діалог.
Варіант 1
В одному далекому-далекому лісі жив собі їжак. Якось із ним сталась така
пригода. Зустрівся він по дорозі до лісового базару з білочкою. Ішли
вони, йшли, побачила білочка лисицю, раз — і на дерево. Побачив її й
їжачок, але тікати було вже пізно. То згорнувся він у клубок і на лапу
лисиці закотився. Білочці стало соромно, що залишила друга. А черепаха
за цим усім спостерігала, подумала і сказала: «Справжніх друзів пізнають
у біді».
Варіант 2
Негарний учинок
В одному далекому-далекому лісі жив собі їжачок Голочка. Якось він пішов
у ліс по гриби та всяку смакоту. Назустріч йому біг зайчик Вухань. Він
теж захотів чогось з’їсти й пішов з їжачком. По дорозі вони не
замовкали: говорили й говорили. Усе це чула черепаха, яка за ними плила
тому, що вони йшли берегом річки. Тут звідки не візьмись лисиця. Заєць
побачив її та й утік, а їжачку тікати було вже пізно, тому він скрутився
у клубочок. Лисиця підбігла до нього, але тільки наколола носа. Голочка
помітив, що Вуханя немає, і дуже образився на зайця тому, що ледь не
загинув.
А черепаха подумала і сказала: «Справжніх друзів пізнають у біді».
Хто ще хоче прочитати свою байку? (Діти читають власні твори.)
П’ята грань — Інсценізація
(Презентація групи «Міміка та пантоміма».)
Зозуля й півень
З. Як ти співаєш, Півню, веселенько…
П. А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я…
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати, —
Біжиш в садок мерщій…
З. Тебе я слухала б довіку, куме мій,
Аби б хотів співати…
П. А ти, голубонько, ти, кралечко моя,
Поки співаєш на калині,
То й весело мені, і забуваю я
Свою недоленьку, своє життя погане
Та безталанне…
А тільки замовчиш
Або куди летиш, —
Заниє серденько, неначе на чужині…
І їстоньки — не їм, і питоньки — не п’ю
Та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе — така ти невеличка,
Моя перепеличко,
А голосочок-то який!..
Тонесенький, милесенький такий…
Куди той соловей годиться?
З. Спасибі, братику, за добреє слівце.
Як не кохать тебе за це?..
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
І далебі, що так, — пошлюся я на всіх. —
Де взявся горобець, підслухав трохи їх
Та й каже.
Г. Годі вам брехати
Та одно другого знічев’я вихваляти! —
Пурхнув — та й був такий.
За що, — хто-небудь попитає, —
Зозуля півня вихваляє?
За те, що півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.
Наш урок закінчується. Ми з вами багато говорили про те, чого навчає й
від чого застерігає байка, як байкарі, сміючись, указували нам на наші
недоліки. А от чи зуміли ви почути й відчути головне, виділити ці
зернинки правди, добра та справедливості? Давайте ще раз прочитаємо
вислови й подумаємо, чи з усіма з них ми згодні. З якими твердженнями ви
не погоджуєтесь? Чому?
1. Якщо не можеш чогось досягти, не посилайся на обставини, а потрудись.
(«Лисиця і виноград».)
2. Хто сильніший, той і правий. («Вовк і ягня».)
3. Роби те, що вмієш, а якщо не вмієш, то вчись. («Музики».)
4. Не хвались, якщо не можеш здійснити задумане. («Синиця».)
5. Не витрачай зайвих слів, краще зроби діло.(«Котик та кухар».)
6. Ніколи не смійся з чужого лиха. («Снігур та щиглик».)
7. Тебе хвалять — хвали й ти, хоча й нізащо. («Зозуля й півень».)
8. Не думай про майбутнє, а роби те, що подобається. («Стрекоза и
муравей».)
Підсумок
Дякую вам, діти, за активну роботу й маю надію, що у вашому серці
залишиться добрий слід від цього уроку, що ви станете добрішими,
чеснішими, упевненішими в собі. Адже цього хотіли всі поети-байкарі, для
цього вони й писали свої твори.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
