Конспект відкритого заняття
за інтересами
“Барви рідного краю”
Тема: Барви рідного краю (робота з природничим матеріалом).
Мета: вчити дітей виготовляти композиції із природного матеріалу;
розвивати дрібну моторику рук, окомір, естетичний смак, творчі
здібності; корегувати увагу, спостережливість, мислитель ні операції
аналізу, синтезу, порівняння; виховувати любов до природи, бережливе
ставлення до неї, бажання приносити радість іншим.
Обладнання: клейонки, ножиці. пластилін, заготовки з лози, природничий
матеріал, зразки композицій, магнітофонний запис.
І.Підготовчий етап.
1.Організаційна частина.
Діти, сьогоднішнє наше заняття я хочу почати з того, що у кожного з нас
є три матері. Перша – це ненька, яка на спородила, друга – це
Батьківщина, наш рідний край, а треті – це матінка природа. Сьогоднішня
наша розмова буде про нашу третю матінку – природу.
2.Нервовопсихолоічна підготовка.
Зараз я вам прочитаю вірш Сергія Павленка, який називається “двоколірний
вірш”. Уважно послухайте і скажете, чому автор назвав вірш двоколірним.
Двоколірний вірш.
Коли де-небудь квітку бачу,
“Зірви!” – кричить мені, аж плаче.
Повз деревце іду зелене,
“Зламай!” – схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
“Зжени!” – мерщій мене благає.
“Забий!” – з болота жаба просить,
“Замуч!” – цвіркун сюркоче в просі…
Хай буде краще – навпаки!
Коли де бачу квітки очі,
“Люби!” – вона мені шепоче.
Повз деревце іду зелене,
“Привіт!” – схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї.
Питає плашка: “Як ся маєш?”
“Спочинь!” – з болота жаба просить,
“Всміхнись!” – цвіркун сюркоче в просі.
Який же світ кругом чудовий!
Додому йду в добрі й любові.
То чому автор назвав вірш двоколірним?
Якими кольорами ви змалювали б вчинки людей у першій частині вірші?
Чому?
А якими б у другій? Чому?
Чому вчить цей вірш?
Коли ми глянемо довкола, то побачимо безмежну красу рідного краю, його
різнокольорові барви. Чи легко порушити, зруйнувати її? Але як?
А що ми можемо зробити, щоб зберегти цю красу?
ІІ. Основний етап.
1.Вступне слово вихователя.
Так, діти, краса нашого краю дуже дивовижна і мальовнича. Ось погляньте
на квіти в вазі. Яка краса! Але вона не вічна. Пройде час, квіти
зів’януть і свято закінчиться. Але у матінки-природи є такі рослини, що
тривалий час зберігаються красивими і продовжують милувати наше око.
Зриваючи їх, ми не завдаємо шкоди природі.
2.Повідомлення теми і мети заняття.
– Отож, на сьогоднішньому занятті ми будемо виготовляти композиції з
сухих квітів і трав. Під час якого кожен з вас проявить свою фантазію,
свою думку і вміння створювати прекрасне.
3.Орієнтування в завданні.
– Ось погляньте всі на зразок. Так виглядає готова композиція, або як її
ще називають по-іншому ікебана. Це наче одна велика сім’я. Більша
квіточка, на довгому стеблі – це тато. Він встановлюється прямо. Мама
нижча за тата, але весь час поглядає на тата. А діти – це маленькі
квіти, стоять попереду тата й мами і дивляться на обох. Щоб квітам було
затишніше у їхній оселі – ми доповнили композицію (ікебану) різними
травинками сухоцвіту, полину, гілочками липи, хмелю, але так, щоб вони
сховали головних членів нашої квіткової сім’ї.
4.Практична робота.
– А зараз ми з вами почнемо робити свої квіткові родини. Але я хочу, що
ви не повторювали все за мною. А щоб проявили свою фантазію, ініціативу.
Отож першим завданням для створення композиції є основа, тобто те, на
чому буде кріпитися квіткова сім’я. Цією основою у нас є пластилін.
Зараз ми візьмемо пластилін у руки і розімнемо. (Діти розминають
пластилін, грає легенька музика).
– А поки ви будете розминати пластилін, я розповім вам легенду, чому
квіткові композиції називають ікебанами.
Жив в Японії хлопчик, якого звали Ікібо. Жив він з матір’ю дуже бідно,
але перед хатиною вони мали невеличкий садок з озерцем. Там росли
дивовижні квіти і дерева. Навіть сусіди дивувались красі цього садка.
Тут завжди збиралися найспівочіші пташки і дарували свої чудові трелі. А
в озері плавали риби, на сонці виблискували, наче золоті.
Одного дня мама хлопчика занедужала. Вона не могла більше ходити і
милуватися красою свого саду. Ікібо не мав грошей, що запросити лікаря.
Тому він сподівався на долю, що мати його видужає. А щоб хоч трішки
потішити свою матусю, почав робити букети з квітів і розставляти їх у
кімнаті. Побачивши з квітів і розставляти їх у кімнаті. Побачивши цю
красу, мати Ікібо видужала. А хлопчик відкрив свою школу, яка називалася
школа ікенебо, що означає “школа біля ставка”, а композиції почали звати
ікебанами, тобто “квіти в вазі”.
– Отож, ми розімнули пластилін, а тепер закріпимо його на нашій
підставці.
– Закріпили Тепер ми почнемо формувати нашу квіткову родину. А почнемо
ми з батька. Візьмемо всі “чортополох” і примірте до своєї підставки.
Якщо він завеликий, то ми його підріжемо. Але спочатку повторимо правила
користування ножицями:
не гратися ножицями;
передавати тільки тупим кінцем;
зберігати у визначеному місці.
– Підрізали рослинку, а тепер ми її закріпимо. Я закріплю посередині, а
може хтось з боку, чи деінде.
– Коли закріпили батька, тепер підберемо мамусю. Взяли всі будячок, ось
який він в нас красивий, круглий, і тепер підріжимо і закріпимо.
– Коли ми закріпили наших батьків. Тепер доповнимо нашу композицію
діточками – квіточками. А потім прикрасимо нашу родину, Але так, щоб їм
не було тісно.
– Не забувайте, діти, що композиція повинна милувати не тільки наше око,
але і всіх оточуючих.
5.Виставка робіт.
(Збираю роботи вихованців і виставляю на столі).
– Чия робота вас сподобалася найбільше?
– Чому?
– Чим саме?
(Охарактеризовую декілька робіт вихованців сам).
ІІІ. Заключний етап.
1.Підсумок заняття.
– Молодці! Ви сьогодні гарно попрацювали.
– А чи задоволені ви нашим заняттям?
– То що ми сьогодні робили?
– Як по-іншому називаються ці композиції?
– А для чого вони нам потрібні?
– Чим вони корисні?
– На наступних заняттях ми проводимо нашу роботу і спробуємо виготовити
інші композиції, але не для себе, а для наших першокласників. А на
сьогодні наше заняття підійшло до кінця.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
