.

Книга – таїна великого мистецтва.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4994
Скачать документ

Книга – таїна великого мистецтва.

     ВЕДУЧА БІБЛІОТЕКАР: Сьогодні ми запросили Вас на вечір-бал,
королевою якого буде книга. Звичайна книга, перший Буквар, тонесенький
томик поезії, в якому були описані перші почуття, захоплюючий детектив і
здійсненна фантастика.

     Книга – незвичайна, як і світ, який вона відкриває. Світ, з усіма
людьми, світ всіх часів, світ, у якому ви переживали з цими всіма людьми
їхні тріумфи і поразки, їхні кохання і смерть. Книга незвичайна, саме
та, яка навчила вас бути мудрими і виваженими з людьми, ласкавими у
сім’ях, чесними із собою. І символічно, що Александрійський маяк – одне
із семи чудес світу, в інтер’єрі був не чим іншим, як бібліотекою
рукописів. Тобто був двоєдиним джерелом світла: фізичного, що вказувало
дорогу кораблям і духовного, що освітлювало людині шлях до оволодіння
законами природи, суспільства, до самоусвідомлення себе як особистості.
І тому хай сьогоднішній бал при живих вогниках маленьких маячків дасть
нам відчути, як Книга освітлює морок нашого життя.

     Гасне світло. Вносять запалені свічки на кожний столик. Входить
друга ведуча – КНИГА (у строгому вбранні, з книгою в руці). Вона
освічується світлом прожектора чи лампи протягом всього вечора.

     ВЕДУЧА (як тільки з’являється „Книга”): Напевне, Вам легко буде
відгадати загадку „Чи чули Ви про дерево, що не засихає чи про квітку,
яка не в’яне, а чи про плід, що не псується ?” (Книга).

     КНИГА: Так, це я – Книга. Я – незрадливий товариш у час самотності
і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо Ви гніваєтесь, я не ображаюсь,
якщо чинете несправедливо – я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці
краще землі і рознесу їх швидше вітру. Але коли я проповідую, то змушую
слухати, коли розважаю – то моє задоволення надовго, коли хочу
зворушити, то викличу сльози, а якщо вдарю – то спричиню біль. Я
перетворюю людину в Людину, рухаю історію, змінюю цивілізації.

     ВЕДУЧА: Вся історія людської цивілізації – це підкорення людиною
простору і часу. Простір підкорився техніці, а час підкорюється тільки
книзі. Книга – це та машина часу, в якій можна зустрітися з людьми,
подіями не тільки минулого, а й майбутнього, потрапити в будь-яку епоху.
Книги – це той знак вічності, що відбився на білому папері чорними
літерами – символами і який кожен розуміє згідно свого інтелекту,
характеру та природи.

     КНИГА: Якщо мова зайшла про письмо – літери, я хотіла б розповісти
якими видами письма мене писали. Первісні люди залишили нам предметне
письмо – примітивне позначення певних предметів. Ці предмети пізніше
об’єднувались у малюнки і утворили малюнкове (піктографічне) письмо. У
багатьох народів це письмо було вживаним довго. Так, у 1849 році
Президентові США надійшов лист з малюнком, на якому лінії з’єднували
голови і серця семи людей і трьох кружечків. Ніхто не сприйняв цей лист
легковажно, а знавці культури індіан розшифрували як прохання на дозвіл
семи племен користуватися трьома озерами Північної Америки. Ідеографічне
письмо передає запис понять: жінка, воїн, іде, пливе, летить та інші.
Його видом є ієрогліфи, якими користуються в Японії та Китаї.

     ВЕДУЧА: А найпоширенішим є алфавітне письмо. На сьогодні воно є
найвищим у розвитку письма, тому що ним можна передавати не лише події,
а всі почуття внутрішнього світу людини. Всі найвищі культури світу –
древньогрецька, римська, сучасні культури майже всіх країн світу
передаються алфавітним письмом. А упорядкували алфавіт древні фінікійці.

     КНИГА: Геніальність алфавітного письма полягала у тому, що з сталої
кількості букв можна складати безліч слів. І як кожне слово так і кожна
буква має свою красу, неповторність і суть. У давньослов’янській азбуці
– кирилиці для запам’ятовування кожну букву позначали словом.
Вслухаймося, звідки пішла мелодійність і м’якість української мови: аз,
буки, віди, глаголь, добро, єсть, живіте, зело, земля, іже, і, како,
людіє, мисліте…

     ВЕДУЧА: Ось на цьому слові „мисліте” і замислимося над Книгою. Над
Книгою, як великою історичною цінністю. Книгою, що пройшла віки, зігріта
руками людей різних поколінь, збережена ними і передана нам. Вона руйнує
час, кордони, віросповідання, об’єднує окремих читачів маленькою
свічечкою, висвічує нам як історію людства, часу, так і свою власну
історію. А історія Книги – унікальна і наповнена чудесами, як і сама
Книга. За законами Балу ми можемо викликати найбільш цікаві факти
історії книги.

     КНИГА: Викликаю дух древньої історії: бачу наскальні рисунки – це
я, Книга, але ще в ескізі. Ось кам’яна книга. Закони вавілонського царя
Хаммурапі були записані за 2000 р. до н. є. на базальтовому стовпі,
висотою 2 м і 2 м в об’ємі, вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна
розмістити на 50 сторінках середнього розміру. А ось папірусні сувої –
ніби сповитки. Сувої служили тільки для зберігання, читали їх рідко,
тому і робилися такими довгими. Часте користування вимагало нових форм
книги. В античності – це книга-диплом (грец. ди+плом – дві дощечки) і
книга-кодекс (ко+декс – два пергаменти). І далі я не була легкою і
зручною. Найбільше видання у світі – багатотомна збірка „Акти і
публікації Британського парламенту 1800 -1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх
прочитати потрібно 6 років. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисяч кіз.
Найбільша у світі книга – Німецький атлас 1661 р. вагою 120 кг, розміром
170х110 см. Також німецькими поліграфами видано найменшу книжечку –
форматом трохи більше ніж 2 мм. А перлиною слов’янської поліграфії є
книжечка байок Глібова, видрукована 140 р. тому, трошки більша за
звичайну марку. А найдорожчою книгою світу є Біблія, надрукована
Гутенбергом у 1455 р. на пергаменті. У 1926 р. американець Уолбер
заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у
Вашингтоні в Бібліотеці Конгресу як національна цінність. А в Парижі в
Національній бібліотеці зберігається найдавніша книга – папірус,
датований 3350 р. до н. є.

     ВЕДУЧА: Шановна Книго, ти пірнула у таку глибоку історію, що забула
нагоду, з якої ми зібралися – 1000-річчя літописання на Україні.

     КНИГА: Як не пам’ятати мені мого брата – мовчазного, скупого на
слова та багатого на події Літопису. Відразу через століття зринає образ
Нестора.

     (Літературне читання уривку будь-якого літопису  давньослов’янською
мовою для відчуття краси цієї мови. Бажано, щоб виконував
читець-чоловік).

     КНИГА: Так, впізнаю, це – (назва літопису). Крім нього Україна
прославилась такими літописами як „Повість временних літ”, Галицько-
Волинським, рукописним Реймським Євангелієм, вивезеним не пізніше 1044
р. дочкою Ярослава Мудрого Анною, дружиною короля Франції Генріха І,
Кодексом Пандектів Антіоха Чорноризця, Туровським Євангелієм,
Остромирівським Євангелієм, Чудовським Псалтирем, Ізборником Святослава
1073 р., Мстиславовим Євангелієм 1100 р. та іншими.

     ВЕДУЧА: А ще Україна славиться рукописною книгою, написаною жінкою.
Руська княжна Євпраксія Мстиславівна – онука Володимира Мономаха
написала науковий трактат з 29 розділів „Мазі”- своєрідну енциклопедію
лікарських знань 12 ст. Окремими розділами виділено користь повітря і
руху для здоров’я, догляд за новонародженими, правильне харчування і
лікування хвороб. До речі, з грецької її ім’я перекладається як та, що
добре діє.

     (Фоном для виступів звучить музика Вівальді, Моцарта, Глюка до
опери „Орфей і Евредіка”, Гріга „Песнь Сольвейг” до драматичної поеми
„П’єр Гюнт”).

     ВЕДУЧА: На зміну літописам, теплим від рук переписувачів, пожовклим
від століть приходить друкована книга. Її батьком на Україні був Іван
Федоров. Від 1574 року – виходу перших друкованих книг „Апостола” і
„Букваря” – сяє нам феєрверк книг. Давайте помилуємося цим феєрверком.

жнім оформленням, в основі яких була ручна праця. Унікальність
стародруків України полягає у тому, що серед них – книги різних видів.

     Перший друкований підручник – „Буквар” Івана Федорова.

     Перша автобіографічна повість – післямова до „Апостола” І.Федорова
„Повість … откуда почася і како свершися друкарня сія”.

     Перший у східнослов’янських літературах збірник віршів –
„Просфонима” (Львів, 1591 р. ).

     Перша наукова праця – „Аделфотис. Грамматіка доброглаголивого
еллинословенского язьїка”.

     Перша книжечка з археології – „Собор в … граді Вільни бувшій”

     Перше видання, в якому нотний текст складено і віддруковано з   
виливного нотного шрифту – „Ірмолой” (1700 р.).

     Перші мініатюрні книги Михайла Сльозки, друкарня якого у Львові.

     ВЕДУЧА: Як змінювалася історія, так і змінювалися зміст і форма
книг. До нас дійшли книги зовсім іншого виконання. Проте і серед них є
цінні, старовинні, унікальні та цікаві за своїми поліграфічними даними,
книги з автографами видатних людей та книги з трагічною долею. На нашій
виставці „Спочатку було Слово” ви знайдете найунікальніші книги нашого
міста (бібліотеки).

    

     За бажанням: посилання на виставку; огляд літератури з неї;
розповідь про людей міста (району), які збирають цінні книги, подяка їм
за представлення власних книг на виставку, дарунок бібліотеці, тощо.

     Виконується пісня В. Панькова, барда з Городенки під гітару:

Купаюсь кожен день в книжковому багатстві,

З Шевченком я і з Пушкіним на „ти”.

З книгами завжди душею я в юнацтві,

Книги – між державами мости.

Приспів:

Любов моя бібліотека,

Книги – мої друзі й вчителі.

Лечу до них, неначе той лелека,

Книги, ніби люди, веселі і сумні.

З книгами в житті сміюся я і плачу ,

З ними мандрував я по світах .

Книги – мої очі, ними все я бачу,

А без них безкрилий в небі птах.

Приспів.

Книги поруч нас – у всьому нам ведеться:

Знайомі тут усі від А до Я.

Книга – наче жінка вірністю озветься,

Книга – вічність, дім, твоя сім’я.

     ВЕДУЧА: Роки знищують каміння, але не мають сили проти книги. Книги
– кораблі думок, що пливуть по хвилях часу і бережливо несуть свій
дорогоцінний вантаж від покоління  до покоління. Читач – великий 
мандрівник, спрага якого ніколи не вгамовується.

     КНИГА:

На білих, на пожовклих сторінках

Життя в потоках розмаїтих плине…

Блукає він, мандрує по морях

З улюбленцем премудрої Афіни,

Шукає з Фавстом молодощів шлях,

З Овідієм сумує на чужині,

І Дон-Кіхотів поділяє гнів

В борні з ворожим плем’ям вітряків.

Софокл – і Гамсун, Едгар По – і Гете,

Толстой глибокий і Гюго буйний,

Петрарчині шліфовані сонети –

І Достоєвський грішний і святий, –

Усі книжки, усі земні поети,

Усі зрідні душі його живій:

Бо всі вони – лиш відблиски одного,

Одного сонця: Духа Світового!

     ВЕДУЧА: Ще 200 років тому Вольтер не на жарт був схвильований тим,
що у світі щоденно виходило по 40 нових книг. Сьогодні їх випускається у
40 раз більше. Сумарна світова статистика свідчить, що за рік виходить
7-8 млрд. примірників. Відібрати з цієї кількості найнеобхідніше для
розуму і душі – проблема не з легких.

     КНИГА: Через те, 3 тисячі років тому, над входом в бібліотеку
Рамзеса II зробили напис „Душевні ліки” . А спалення Александрівської
бібліотеки (800 тис. томів) ще й сьогодні вважається непоправною
трагедією людства. Бібліотеки – саме те місце, де вам запропонують
найкращі книги.

     ВЕДУЧА: А чи знаєте ви, що бібліотеки бувають різними? Найменша
бібліотека у світі – в індійському місті Амрістарі, де зберігається
всього одна книга. А найдивнішою бібліотекою і до сьогодні вважається
бібліотека перського вченого середини X століття візира Сіхаба. Через
те, що він майже весь час подорожував, вся його бібліотека -117 тис.
книг перевозилася 400 верблюдами. Цей караван був свого роду каталогом:
верблюди завжди йшли у певному порядку і тому потрібні книги знаходились
швидко. А втім, ми звикли до такої бібліотеки, як наша: строгі ряди
стелажів, тиша і запах поліграфічної фарби, затишок віталень.

     КНИГА: 

Рядами гордими, проречисто – німими

Стоять кругом книжки, нетлінні, як краса,

Як мисль, як ідеал. Хто розмовляє з ними,

Для того все ясне: земля і небеса.

     Звучить тиха музика оркестру Джеймса Ласта. На її фоні:

     ВЕДУЧА: Як влучно підмінив поет звичну для нас фразу „читати” –
рядком „розмовляти з книгами”. А просвітитель, письменник і вчений 18
ст. Ліхтенберг сказав: „Читати – значить брати в борг, віддати борг –
зробити на основі прочитаного висновок чи відкриття”. Зробити висновок –
значить стати кращими від прочитаного.

     КНИГА: Після прочитаної книги ви стаєте кращими: ви бачите, як час
згладжує все на світі, ви осягаєте, які мізерні всі ваші маленькі
повсякденні нещастя порівняно з масштабністю світових подій і трагізмом
великих страждань. Я вкрадаюсь у ваші серця, примішуюсь у кров. Терпляче
чекаю на полицях свого читача. Але коли мене беруть у руки і
відкривають, я оживаю, розцвітаю і щедро ділюся своїми плодами.

Книги – морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду має досить,

Дивнії перли виносить.

     ВЕДУЧА: Кожному з нас відомі відчуття при читанні, коли можна
сказати: „Це ніби мої думки! Ніби про мене! Як вірно сказано: я
здогадувався про це, але не бачив, відчував, але не міг виразити!”
Читання книг – це велика таємниця, справжнє чудо, з яким може зрівнятися
тільки кохання. Чудо – зв’язок між читачем і книгою, її автором, всіма
героями, часом і подіями. Читач має час для роздумів, порівнянь,
перечитування, для глибшого проникнення у сказане. Читання – надзвичайно
інтимний процес, під час якого читач усміхається, співпереживає, радіє і
сумує, плаче над прочитаним і над собою. Тому наш вечір і проходить при
свічках, щоб не було помітно, які спогади викликає у вас прочитане.

     Шановні любителі книги! У кожного з вас є найдорожчі, найцінніші
книги чи рядки, якими ви хотіли б поділитися з присутніми. Читання книг,
розповідь про них – наш єдиний подарунок Книзі – нашому незрадливому
другові. То ж давайте йти по життю, завжди рівняючись на кращі книги, що
доносять до нас вічні істини, мудрість всіх людей і всіх віків.

О книго! Пресвята богиня!

Народу й роду берегиня!

Неопалима купина!

По всіх вертепах і яскинях,

Неначе зірка провідна,

Великомученице, Ти

нас освіти і освяти!

Не дай в безпам’ятство пірнути,

Дай пам’ятать і не забути

Твої скрижалі золоті,

Які крізь терни і спіцрути

Несла Ти по страсній путі,

Не випускаючи з долонь,

Святий немеркнучий вогонь!

Ти, мов цілющою водою,

Нас причащаєш колядою

І віщим словом Кобзаря.

Хай воскреса народ з тобою

І правди Божої зоря

Осяє Україну – Русь,

За це я, страднице, молюсь.

Молюся, щоб минулись муки

І світоч правди і науки

У кожнім серці запалав,

Щоб знали діти і онуки

Хто, де, коли за що страждав.

Богине! Ти нас не покинь

І да святиться твій огень. Амінь.

     За ініціативою ведучих та бібліотечних активістів звучать улюблені
уривки із творів та вірші. Можна запросити місцевого поета, барда, які
виконуючи свої твори, викличуть учасників на відвертість. Вечір-бал
продовжується художнім читанням, обговоренням книг. Його можна оживити
літературною постановкою драматичного гуртка, поезією, покладеною на
музику.

     У підготовці вечора можна використати таку літературу:

Запаско Я.П. Мацюк О.Я. Львівські стародруки.-Львів: Каменяр,
1983.-175с.

Кодак Н. и др. Бытие книги /Записки о прошлом и настоящем книжного дела
.-К.: .Лыбидь, 1991.-176 с.

Півторак Г. Українці: Звідки ми і наша мова.-К.: Наукова думка,1993.-
199 с.

Писемність Київської Русі і становлення української літератури / Зб.
наук. праць.-К.: Наук. думка, 1988.-319 с .

Першокнига.-Рівне: Світоч, 1992.-39 с.

Слово о книге: Афоризмы, изречения, литературные цитаты.-М.: Книга,
1981.-320 с

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020