ЖИТТЯ УТВОРЕНО ВІД ЖИТА,
БО ХЛІБ – УСЬОМУ ГОЛОВА
Мета. Вшанувати працю хліборобів, виховувати повагу до праці та
шанобливе ставлення до хліба.
Обладнання. Сніп колосків, вислови про хліб, хлібний коровай на
рушникові, дари осені.
Учасники. Літо, Осінь, Урожай, запрошені хлібороби, передовики учгоспу,
директор, головні спеціалісти, жіночий гурт.
Звучить музика, лине пісня “Зеленеє жито, зелене”.
Виходить учениця в українському вбранні з короваєм на вишитому рушнику
і декламує:
Одвічно славний труд людини!
Де хліб є на столі,
Там пісня щастя лине.
І вам будь з хлібом
Від душі бажаєм.
Тому вітаєм вас короваєм!
(Вручає передовикам-хліборобам.)
Ведуча 1. Наша школа-родина працює за народним календарем.
Щорічно ми вшановуємо працю сільських трударів-хліборобів.
Адже український народ завжди славився працелюбністю. Хліборобство,
тваринництво, овочівництво – основні сфери діяльності українців.
За всіх часів, у всіх народів найбільшою святістю був хліб на столі.
Хліб – символ благополуччя, дружби, достатку й миру.
Із давніх-давен результати своєї праці хлібороби підсумовують восени.
(Входять діти.)
Учень 1. Покосили пшениці й жита,
Ми й незчулись, як минуло літо.
Вже надходить Осінь золота –
Молоде, зелене сходить жито.
Учень 2. Зажурились квіти неспроста,-
Вранці роси випадають білі…
Вже надходить Осінь золота –
Жовкне листя у саду на гіллі.
(З’являються Літо і Осінь.)
Літо. Доброго дня вам, любі друзі!
І ми прийшли на свято.
Щоб працю трударів ушанувати
І розповісти вам усім
Про те, як хліб прийшов на стіл.
(Звертається до Осені.)
Сестро моя, сьогодні я складаю свої повноваження. Славним був шлях
хліборобів до сьогоднішнього свята. Щедре тепле сонце, легкі вітри
пестили мені коси, вмивали мене рясні дощі. Додавали мені сили
працьовиті люди. Тому урожай (показує на дари) багатий. Його зібрали
віддані наші трударі.
Літо. Доручаю тобі, Осене, успішно завершити сільськогосподарський рік.
Осінь. Дякую тобі, славне Літечко, за твої турботи.
Бо є ще в мене
Багато роботи:
В державні комори зерно засипати,
Овочі, фрукти збирати,
І про нові врожаї подбати.
А ще я хочу вам сказати,
Що разом зі мною
По полях, садах і нивах
Країною з краю в край
І багатий і веселий
Ходить чудо-урожай.
Урожаю, друже, де ти, йди хутчіш!
(Входить хлопчик-Урожай.)
Хлопчик-Урожай. Доброго дня вам, любі друзі!
Я теж прийшов на свято,
Щоб про себе розказати.
Ціле літо я ріс у полях,
У садах і дібровах,
З кожним днем набираючись сили.
Слава дужим робочим рукам,
Що мене для достатку зростили.
Але все це росте на землі,
З неї набирається сили.
Ми вклоняємось, земле, тобі
За життя і за хліб, що
Даєш ти людині.
Ведуча 2. Мати, земле моя! У багряному, оксамитовому і
золотисто-срібному вінку з осінніх квітів ти завжди прекрасна. З тебе
починається життя, до тебе повертається.
Твої життєдайні соки годують усе живе.
Тебе полюбив кожен із тих, хто живе на планеті.
Ти для нас – життя, ти – саме життя.
Твоя незрима присутність відчувається в шепоті пшениці, у буянні квітів.
лугів, лісів. Ти надихаєш на творчість поетів.
(Жіночий гурт виконує пісню “Земле моя”.)
Хлопчик-Урожай. Велична й неозора
Українська земля.
Врожаями багаті
Наші ниви й поля,
І в народі є слова:
“Хліб – усьому голова”.
(Діти виконують танок з колосками.)
Ведуча 1. У народу нашого є давній гарний звичай:
зібравши перший сніп – віншувати, славити зерно, людину. Перший сніп –
святий. Його ставлять на почесне місце – під образами, а на Різдвяні
свята звертаються до нього з побажаннями.
(Виходять дівчата.)
1-ша дівчинка. Гей, ставаймо в коло, дівчата,
Будемо снопа прибирати.
2-га дівчинка. Будемо снопа прибирати,
Квіточками рясно квітчати.
3-тя дівчинка. Квіточками рясно квітчати,
Ще й стрічками переплітати.
4-та дівчинка. Щоб увесь народ дивувався,
Який у нас снопик удався.
5-та дівчинка. Височенький ще й ваговитий,
Кожен колос зерном налитий.
(Водять хоровод, співаючи гімн снопу.)
“Ой, снопе, снопе,
Снопе вусатий,
Несеш достаток
У кожну хату,
Пшеницю чисту
Будемо мати –
Хліба доволі,
Бо працювали
Здружено в полі.
Несем достаток
Кожній родині.
Несемо славу
Рідній країні.
Ведуча 2. Неблизька дорога від зернин малих до короваю хліба золотого,
до смачного окрайчика в руках твоїх.
З покоління у покоління народ наш виховує у дітей пошану до хліба,
прищеплює поняття, що хліб – святий. Не годиться розкидатися хлібом, не
годиться змітати додолу крихти – це суперечить народній моралі, це
образливо для хлібороба.
(Виходить Осінь.)
Осінь. Як пахне хліб!
Ви знаєте, як пахне хліб?
Диханням сівача, вогнем безсонних діб.
Трудом і творчістю, людським гарячим потом.
Він пахне так, як руки хлібороба.
Учень 1. Так! Не раптом стали зерна
Хлібом тим, що на столі,
Люди довго і невтомно
Працювали на землі.
Учень 2. У народі хліб, як матір, поважають.
Ця шана з плином часу не зника.
І дорогих людей завжди стрічають
З хлібиною в барвистих рушниках.
Учень 3. Візьму я в руки хліб духмяний.
Він незвичайний, він – святий.
Ввібрав і пісню й працю в себе
Цей хліб рум’яний на столі.
Йому до ніг вклонитись треба:
Він – скарб найбільший на землі!
Ведуча 1. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то
багатство і життя, сіль – то гостинність і щирість.
Ведуча 2. Шануйте здобуте трудом поколінь,
Помножте його у пошані!
В нім – корінь життя,
Крила устремлінь,
Діти і гості наші кохані.
Ведуча 1. Образу хліба вклонімося.
Велич людині.
Високочолому сіятелеві землі!
Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним,
Істинно так… коли маємо хліб на столі!
(Виходять діти.)
Учень 1. Ми вітаєм наших трударів,
Що плекають всюди колос хлібний!
Ми вітаєм наших трударів –
хліборобів мирних,
сильних, вірних.
(Вручають квіти.)
Учень 2. Не страшні вам вітри і дощі,
Не страшні холодні дороги.
Ви на бій за хліб усі завжди
Дружно вирушаєте в походи.
Учень 1. Яке це славне слово “хлібороб”,
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його!
До тих, які ми серцем розумієм!
Учень 2. Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі
У кожній хаті, домі та коморі,
Уклін земний працівникам землі!
Вам, сіячі, плугатарі – спасибі.
(Виконують пісню “Ми хліборобами будемо”.)
Учень 1. Слава труду хліборобському, слава!
Хай процвітає наша держава,
Слава учгоспові, слава народу!
Хліборобам слава, від роду до роду!
Учень 2. Духмяний, свіжий, величавий
Рідною землею даний коровай.
Розділиш з другом – і тепло на серці,
Наче сонце ллється через край.
Учень 1. З хлібом у нас зустрічають гостей,
Хліб на весіллях цвіте в короваї,
І кращих немає вістей.
Як хліб уродився у рідному краї!
Учень 2. Щоб подивитися наочно, який є нині урожай,
Ми всі підносимо наш свіжий, теплий коровай!
(Під музику дівчина розносить коровай.)
Ведуча 2. Так хай же щедро земля наливається соком
І колоситься золотистий сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Його величність – годувальник-хліб!
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
