.

Дякую тобі, любове!" Творчість Анни Ахматової та Лесі Українки (урок)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
156 2328
Скачать документ

Урок на тему:

“Дякую тобі, любове!” Творчість Анни Ахматової та Лесі Українки”

Мета школи ХХІ століття – виховувати порядку людину, громадянина
України, який житиме і працюватиме на користь суспільству, родині, собі.
Проблема виховання готовності та здатності до сприйняття культури,
створення Homo kulturus є найскладнішою.

Формування культури учнів – обов’язок школи. Цьому сприяє розвиток
полікутортурної освіти, яка передбачає формування поваги до звичаїв,
традицій колажного народу (зокрема й українського), його історії;
формування загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення до культур
і традицій інших народів. Формування полі культурної компетентності
більшою мірою відбувається на уроках мови і літератури. Саме тому
об’єктом своєї творчої роботи ми обрали бінарні уроки, що відрізняються
глибиною, високою інформативністю, фундаментальністю.

Темою нашої роботи є інтегровані уроки української та зарубіжної
літератури з теми „Любовна лірика світових митців” (Ліна Костенко, Анна
Ахматова, Борис Пастернак, поети Сходу). Вважаємо, що саме любов на
сьогоднішній день є найбільш значущою потребою суспільства, без якої
неможливо виховувати самодостатню успішну особистість, здатну
налагоджувати соціальні зв’язки і взаємовідносини.

Однією з рис нашої цивілізації є невідповідність рівнів
науково-технічного, морального та духовного розвитку. З одного боку, ми
спостерігаємо міцний науково-технічний прогрес, з другого – моральну
кризу, відчуження та дегуманізацію стосунків. Змінюються, стають більш
жорстокими цінності настанови. Усе частіше основою ставлення до іншої
людини, суспільства, природи, світу в цілому стає споживчий принцип.
Любов, добро, краса, гармонія, істина вважаються застарілими цінностями.
Їм на зміну приходять секс, влада, матеріальна користь, прагнення до
престижу та розкоші.

Сучасне суспільство все частіше вдається до насильства, розв’язує
проблеми з позиції сили. Воно переповнене заздрістю, озлобленістю,
агресією. Жага влади та матеріального доброту, відмова від традиційних
сімейних цінностей спричиняє кризу інституту шлюбу, сім’ї, що не може не
впливати на формування особистістного світогляду дитини.

Сього дми ми спостерігаємо загальний дефіцит любові. Очевидно, що якою б
високою не була сексуальна активність, вона не зможе замінити
самореалізацію в любові. Проблеми, що постають перед сучасною людиною в
сфері стосунків, в основному, носять екзистенційний характер –
самотність, відчуження, дисгармонійність, тривога, нудьга.

В умовах глобалізації, інтеграції різноманітних суспільств та їх культур
у єдиний полі культурний простір актуалізується проблема порозуміння та
співіснування. Людина повинна усвідомлювати, що „інший” не є „чужим”.
Надзвичайному ідеалізму, націоналізму і расизму, нетерпимості по
відношенню до інших форм самовираження необхідно протипоставити право на
визнання унікальності, неповторності кожної людини, народу, культури.
Людина, суспільство, в якому вона живе, повинні прагнути до толерантного
ставлення, діалогу, мирного співіснування та взаємодії. Очевидно, що
споживче ставлення до власної персони та оточуючого світу не є
адекватним і ефективним шляхом розвитку. На наш погляд, подолання
антропологічної кризи можливе лише в межах традиційних загальнолюдських
цінностей, у першу чергу, любові.

Любов – це фундаментальна потреба, цінність людини, від якої залежить її
повноцінний розвиток, реалізація оосбистісного та творчого потенціалу.
Вона конституює людину, особистість у цій якості. Любляча людина
культивує толерантність, повагу, доброту, співчуття, що сприяє
гуманізації суспільних відносин, зняттю соціальної напруги. Формує
позитивне ставлення до природного середовища, стимулює творчі тенденції
в усіх сферах діяльності. Любов – основа діалогу, діалогічних відношень
між людиною та навколишнім світом. Завдяки їй кожен відчуває повноту,
змістовність, гармонійність життя. Поза любов’ю не є можливою ні
адекватна самореалізація людини, особистості, ні ефективна взаємодія з
навколишнім світом.

Виходячи з цього, тема любові – це актуальний та перспективний напрямок
як у класній, так позакласній роботі. Він не тільки актуалізує проблеми
глобального, соціального й екзистенціального характеру, але й пропонує
спосіб їх ефективного розв’язання. Комплексне дослідження феномену
любові яке фундаментальної цінності набуває особливого значення в умовах
розвитку сучасного суспільства, у тому числі й українського.

Метою нашої роботи є аналіз проблеми любові на матеріалі творів східної,
російської та української лірики. Досягнення поставленої мети передбачає
розв’язання наступних завдань:

• здійснення порівняльного історико-літературного аналізу проблеми
любові у творчості світових митців;

• виявити структуру любові, здійснити аналіз її складових компонентів;

• систематизувати матеріал щодо проблеми любові в українській,
російській літературі та літературі Сходу;

• диференціювати пріоритетність потреб і цінностей, визначити їхню роль
у процесі розвитку людини та становлення особистості.

У процесі роботи було застосовано наступні методи:

• системний підхід, у межах якого здійснено комплексний аналіз теми
любові в цілому, її невід’ємних складових;

• герменевтичний метод, що дозволяє охопити значне коло різнопланових
літературних джерел, запропонувати своє розуміння, інтерпретацію поданих
джерел і, як наслідок, виробити власну позицію;

Інтервальний метод, що дає можливість досліджувати багатомірність
любові.

Теоретичне та практичне значення розробки даної теми

Постановка проблеми любові як однієї з центральних філософських проблем
сприяє і моральному самовдосконаленню, і досягненню гармонійних
взаємовідносин з оточуючим світом. Ми розглядаємо проблему ціннісного
вибору людини, особистості. Процес пізнання себе й оточуючого світу,
самовизначення й самореалізації передбачає формування та ствердження
певної ціннісної системи, оформлення ціннісно-смислового змісту.
Фундаментальною системою утворюючою цінністю виступає любов. Саме вона
конституює людину, особистість у цій якості, є показником власне
людського, особистісного рівня розвитку.

На наш погляд, повноцінна особистість – це цілісна, гармонійна,
унікальна, вільна, любляча особистість. Виключно любов забезпечує таку
повноцінність. Вона дозволяє поєднатися з іншою людиною, суспільством,
світом, не порушуючи власної цілісності. Це діяльне та творче ставлення
до самого себе й до оточуючого світу.

„ДЯКУЮ ТОБІ, ЛЮБОВЕ!” ТВОРЧІСТЬ АННИ АХМАТОВОЇ ТА ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Мета:

• навчити вдумливо читати твори художньої літератури, співставляючи
образ ліричного героя з постаттю самого автора;

• розвивати творчі здібності учнів, усне мовлення, навички виразного
читання, критичного мислення;

• сприти вихованню естетичних смаків учнів, культури почуттів,
шанобливого ставлення до кожної людини як до неповторної особистості.

Тип уроку – урок на замовлення (бінарний).

Обладнання: фотографії А. Ахматової та Л. Українки, аудіо- та
відеотехніка і матеріали, фортепіано, імпровізовані кімнати поетів,
тексти творів.

Хід уроку

1. Організація учнів до уроку

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Слово вчителів.

Учитель української літератури. Доброго ранку, ми раді вітати вас на
бінарному уроці з української та зарубіжної літератури уроці на
замовлення, який, маємо надію, допоможе вам на матеріалі вивчених творів
збагнути одну з основних істин життя: любов могутня, всесильна,
всепрощаюча, божественна, безкорислива, життєдайна. Тому тема уроку
„Дякую, любове!”

Учитель зарубіжної літератури. Сьогодні ви повинні ще раз усвідомити, що
кожний шедевр літературного мистецтва слід вивчати обережно, ретельно і
найголовніше – уважно, щоб раптом не загубити чогось істинного, не
пройти повз щось справжнє. Ми будемо вчитися любити…

3. Підготовчий етап для створення настрою

Виразне читання учнями напам’ять вірша А. Ахматової „Любов” (канон) із
музичним супроводом.

4. Опрацювання матеріалу уроку

Перший ведучий. „Я кохаю тебе…”, „I love you”, „Amo te…”, „`Je
t’ame…”. Ці слова звучать усіма мовами світу сотні – ні – тисячі літ,
надаючи нашому життю прекрасних барв. Ці слова линуть з уст закоханих у
Парижі й Києві, Амстердамі й Сіетлі, Москві й Римі тихими літніми
вечорами й росяними ранками, під гарячими променями полудневого сонця чи
в літню зоряну ніч.

Другий ведучий. В усі часи, в усі віки, в усіх місцях, на якому б рівні
розвитку не потребувала література даної країни, тема кохання була
невичерпальною.

Перший ведучий. О цієї теми завжди зверталися поети і художники,
композитори і скульптори, драматурги і філософи, письменники й барди:
Петрарка і Шекспір, Рафаель і Роден, Рубенс і Рембрандт, Еріх і Фелліні,
Вівальді і Ренуар, Франко і Сосюра…

Другий ведучий. Іноді кохання було основною проблемою, яку вирішували
герої на шляху до омріяного щастя, іноді воно надихало молоду поетесу чи
досвідченого митця на створення шедевру, іноді сам твір був ніжністю,
сповіддю, синім птахом, любов’ю, а іноді саме життя являло собою
суцільне кохання.

Перший ведучий. Як часто ми вживаємо це слово. У свій час Сааді сказав:
„Страдальцы любви, я завидую вам: Знакомы вам язвы, знаком и бальзам”. А
що таке кохання, на ваш погляд?

Вислухати відповіді двох учнів.

Тож, чи варто кохати? Чи дає це почуття щось взамін витраченій енергії,
емоціям? Чи тільки забирає?

Вислухати відповіді двох учнів.

Другий ведучий. Я погодилась би зі словами Мольєра:

В душе помер бы день и

Тьма настала б вновь,

Когда бы из нас изгнали мы любовь.

Лишь тот блаженство знал, кто

Страстью сердце нежил,

А кто не знал любви, тот

Все равно, что не жил…

Перший ведучий. Сьогоднішня наша розмова про двох незвичайних
особистостей, двох жінок, Анну Ахматову та Лесю Українку. Близько
півстоліття розділяють їхнє життя, їхню творчість, але в серці кожної з
них жило те піднесене почуття, що дозволяє бачити у світі нові
реальності, зрозуміти сенс життя, пізнати своє – справжнє призначення.

Виступ учениці з розповіддю про особисте життя А. Ахматової, під час
якого на фортепіано учитель або учень виконують п’єсу Бетховена „До
Елізи”.

Перший ведучий. А трішечки раніше інша жінка віддавала усе, усю себе
зарази любові.

Виступ учениці з розповіддю про особисте життя Л. Українки (із
залученням відео матеріалу).

Другий ведучий. Життя завжди складне, суперечливе, сповнене як болю,
смутку, так і веселощів, сміху. Є сльози горя, але є і сльози радості.

І тільки кохання дозволяє відчути неповторність миті, любовні
переживання виливаються на папір, віддзеркалюючи життя таким, яким воно
є насправді. Кохання не ламає долі, а збагачує їх емоціями, досвідом, –
їх і духовний світ героїв літературних героїв.

Перший ведучий. Тож, давайте доведемо істину: лірична героїня поезій
Ахматової кохає щиро, пристрасно, мужньо, героїчно, ніжно; страждає,
коли любов приносить біль, але залишається Людиною, і передовсім –
Всепрощаючою Жінкою яка здатна подарувати життя…

Учитель зарубіжної літератури. Часто думаємо, ніби художня творчість –
це вигадка, нереальність, якась казка, що не має нічого спільного з
реальністю. Щоб спростувати або підтвердити це судження, я пропоную
зараз звернутися до творчості цих двох жінок.

Сьогодні ми розглянемо ранню лірику Ахматової. Тема її ранніх віршів –
трагедія кохання. Багато хто з дослідників відзначав цю особливість
Ахматової поезії, говорив про сумну монотонність, повторення по суті
однієї й тієї ж теми. Хтось дорікав авторці у надмірній зажуреності у
світ інтимних переживань.

Тож, звернімося до творчості А. Ахматової і з’ясуємо: чи справді таким
однобоким було бачення кохання у ліриці поетеси.

Виразне читання учнем вголос поезії Ахматової „Я научилась просто, мудро
жить…” (Для зручності на партах лежать ксерокопії цієї поезії та
монолог Мавки з „Лісової пісні”.)

Учитель зарубіжної літератури.

• Як би ви визначили жанр цього вірша?

• Якою ви уявляєте ліричну героїню?

• У чому вона шукає підтримки? Що допомагає знайти мир її душі?

• Отже, у чому можна віднайти якщо не щастя, то спокій?

• А в чому ж полягає мудрість життя?

• Які деталі допомагають героїні подолати тривогу, сповнюють її серце
миром?

• У яких рядках ми дізнаємося про справжню причину пошуків миру і
спокою?

Отже, на прикладі однієї поезії ми мали змогу з’ясувати, що кохання для
Ахматової – це не лише біль та нещастя, воно збагачує її життєвою
мудрістю та силою. Дома ви провинні були віднайти рядки з інших творів
поетеси, де стверджується всеперемагаюча сила кохання. Давайте їх
послухаємо…

Учні зачитують уривки з поезій.

Учитель української літератури.

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи думка й пісня кволі?

Ви чули, раз я завела

Жалі та голосіння, –

Тож була буря весняна,

А не сльота осіння.

А восени… Як журба,

Чи хто цвіте, чи в’яне,

Тоді й плакучая верба

Злото багряна стане.

Так писала про себе Лариса Петрівна Косач у 1911 році. У цьому ж таки
році буквально за 12 днів вона створила шедевр, ім’я якому „Лісова
пісня”.

І щоб з’ясувати життєву позицію героїв, Л. Українки, їхнє розуміння
кохання, ми звернемось до цього етапного твору.

• Пригадайте, який фінал драми-феєрії?

• Чи не виникає у вас таке враження, нібито кохання призвело до загибелі
Мавки і Лукаша? Чому?

• Яка деталь дає нам підстави стверджувати: „Лісова пісня” – гімн
безсмертному почуттю?

• Давайте пригадаємо останній монолог Мавки.

Один з учнів виразно читає монолог, текст якого є на кожній парті.

• Як ви розумієте перший рядок?

• А як розтлумачите наступні? Кому буде „промовляти душа” Мавки?

• Про що свідчать слова: „Грай же, коханий, благаю!”?

• Після такого прохання Лукаш починає грати. Тим більше, авторка
зазначає: „Спочатку гра його сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось
загублене й незабутнє, але хутко ці переможний спів кохання покриває
тугу”.

• Чи не додає ця ремарка, та й остання промова лісової красуні чогось
нового для розуміння образу Лукаша?

• Чи можна винести якийсь урок з долі ліричних героїв твору?

Учитель зарубіжної літератури. Отже, чи приносить любов стільки ж
радості, скільки і болю? Чи проголились би ви кохати пристрасно, ніби
живеш останній день, навіть якщо ви не впевнені у щасливому фіналі
історії? І чому?

Учитель української літератури. Це ваші точки зору. А я вважаю, не
зайвим буде поставити ті ж питання досвідченим людям, яким життя
відкрило свої секрети, істини.

Послухати думки гостей уроку.

Перший ведучий.

Любовь долготерпима и милосердна.

Любовь не завидует.

Любовь не превозносится и не гордится.

Любовь не ропщет и не мыслит зла.

Она не ищет выгоды и не бесчинствует.

Другий ведучий.

Любовь не радуется неправде,

Но порадуется истине

И ведет к свету.

Любовь все покрывает и всегда

В любом проявлений благословенна.

Любовь никогда не перестает.

5. Домашнє завдання (записати у щоденники)

Учитель української літератури. Дома ви будете готувати творчі роботи на
тему „Дякую, любове!” (за матеріалами уроку). Ви повинні розкрити своє
розуміння кохання за допомогою ілюстрації, складеного власноруч вірша,
невеличкого музичного твору…

6. Підсумки уроку

1) Слово вчителя

Учитель зарубіжної літератури. А тепер для всіх, хто кохав і кохає, хто
буде кохати, лунає пісня. Як сподівання на те, що в житті кожного
прозвучать ці вічні і завжди нові слова „Я кохаю тебе”, як освідчення в
любові всьому світові. Бо кохання збагачує нас духовно, дає сили жити і
дарувати любов усьому світові.

Перегляд кліпу української співачки Ані Лорак „Мрій…”

2) Оцінювання учнів

Додаток1

Любовь

То змейкой, свернувшись в клубок,

У самого сердца колдует.

То целые дни голубком

На белом окошке воркует.

То в инее ярком блеснет,

Почудится в дреме левкоя,

Но верно и тайно ведет

От радости и от покоя.

Умеет так сладко рыдать

В молитве тоскующей скрипки,

И страшно ее угадать

В еще незнакомой улыбке.

Додаток 2

1903 рік. Царськосільська гімназія. Їй п’ятнадцять, йому сімнадцять.
Прочинається все подібно тисячам начал, як гімназична
напівдружба-напівлюбов: разом зодили на дитячі бали, на гастролі
видатної танцівниці Айседори Дункан; залазили на Турецьку вежу, брали
участь у благодійному спектаклі, були навіть на кількох спіритичних
сеансах, хоча й ставилися до них дещо іронічно.

У жовтні 1905 року він став нарешті бувати у її домі, Познайомився з
родиною. Кілька разів робив пропозицію руки й серця і… отримував
відмову за відмовою. Після однієї з них попрямував до моря: зводити
рахунки з життям. Але був затриманий поліцейськими, що прийняли його за
безпритульного. Іншого разу випив отрути – але отрута виявилася старою,
і його знайшли непритомним у Булонському лісі. Здавалося сама доля
охороняла його…

Він боровся, але нічого не міг з собою вдіяти. Нарешті 25 квітня 1910
року у Миколаївській церкві селища Нікольська Слободка вони обвінчалися.
Але щастя їм не було. Обоє вони були надто вільними й видатними людьми
для пари безтурботних голубів. Їх стосунки були скоріше таємним двобоєм.
Це історія кохання Анни Ахматової і Миколи Гумільова.

Відносини поволі зіпсувалися, і Анна попросила в чоловіка розлучення.

З усіх мук сирітства вона особливо облюбувала одну: муку безнадійного
кохання. Я кохаю, але мене не люблять; мене кохають, але я не люблю —
така її улюблена тема.

Але ця „назустріч”, „нелюбов” не вбила в Анні тієї піднесеної „іскри”
таланту, не обмежила її душі, не вбила почуття розуміння людини. Ні,
навпаки, в цій жінці з’явилася якась невідома сила, що допомогла
пережити і труднощі й болі її складного життя.

Додаток 3

Знову наставала ніч. Утомлена жінка сиділа біля постелі помираючого.
Він, як завжди, нервувався. Уже вкотре Сергій примушував її заглядати до
поштової скриньки, розшукувати у темній, холодній, залізній, коробці
листь, адресований йому. Коли там не було жодного папірця, вона раділа.
Але сьогодні лист був…

І сьогодні вона знову буде його читати, ковтаючи сльози. Мало того, якщо
Мержинський попросить, вона напише відповідь. Відповідь жінці, коханій
Сергія, того Сергія, заради якого вона забула про власну тяжку хворобу,
заради якого не лякалася труднощів.

Леся кохала, а він – ні. Леся ставала багатшою цією любов’ю, вона ніби
дихала нею, не зважаючи ні на які обставини. Вона знала: це найбільше,
найяскравіше кохання в її житті. Було боляче, але вона жила.

І одна з легенд розповідає, що поета „Одержима” поетеса написала саме в
ту ніч, коли помер Сергій Мержинський, і вона сама сиділа з ним до
ранку…

Перегляд уривку з фільму про Лесю Українку

25 липня 1907 року Леся Україна одружилася з Климентієм Квіткою –
українським фольклористом. Тепер настала її черга бути коханою. І вона,
знаючи вартість справжньої любові, не завдавала прикростей ні
чоловікові, ні рідним.

А через 6 років ще молода жінка померла, так і не відчувши щастя
взаємної любові.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020