Добро і світло в новелах О. Генрі
Перші десять років ХХ століття в Америці називали “епохою О. Генрі”.
Гадають, що письменник написав понад шістсот новел, однак відомі лише
триста з них
Втім, О. Генрі й нині залишається одним із найулюбленіших і найвідоміших
письменників світу. Чому ж його так люблять читачі?
Передовсім тому, що художні твори О.Генрі – це витоки добра, світла,
життєрадісності та людяності. Майже кожна з його оповідок радує,
захоплює, пробуджує в душі надію й оптимізм. Письменник співчуває тим
своїм героям, котрі найбільше потребують допомоги, прославляє тих, хто
робить добрі справи, допомагає нам, читачам, зрозуміти сенс життя.
О. Генрі – блискучий майстер короткого оповідання, а його новели –
маленькі шедеври. Як вдало відзначила І. Левідова (дослідниця творчості
О. Генрі, автор монографії про нього), новели американського письменника
– “…не поверхова імітація літературних прийомів – це завжди комічний
бурлеск, маленька петарда, яка розриває “соціально-побутові,
психологічні штампи”.
Перший перекладач новел О.Генрі українською мовою – відомий гуморист
Остап Вишня (1924 рік, збірка “Любовні напої”).
Літературознавці, дослідники творчості О. Генрі, розподіляють його
творчу спадщину на кілька циклів.
1-й – основний і найчисленніший (близько ста п’ятдесяти новел) –
нью-йоркський. Герої нью-йоркських новел – “маленькі люди”: дрібні
службовці, секретарки, клерки, прикажчики й продавці у крамницях,
офіціантки, репортери, бідні художники. Усі вони ведуть боротьбу за
існування. Саме їм, “маленьким людям”, дуже співчуває О. Генрі. До
першого циклу входять збірки: “Чотири мільйони”, “Голос великого міста”,
“Запалений світильник” і “Ділові люди”.
2-й цикл – новели техаського періоду (близько ста новел, збірка “Серце
Заходу”).
3-й цикл – новели про Південь – батьківщину письменника (усього двадцять
вісім новел).
Вивчення новелістики О.Генрі відкриває простір для самостійної
пізнавальної діяльності семикласників на уроках зарубіжної літератури,
бо його художні твори, невеликі за обсягом і доступні за змістом,
захоплюють читачів своїм гумором, а разом із тим змушують глибоко
замислитись. Для того, щоб урок був динамічним, змістовним,
цілеспрямованим, систематизуємо можливість роботи з новелами:
З’ясувати враження від прочитаної новели (які викликала думки, чим
зацікавила).
Визначити місце новели у творчій спадщині О. Генрі.
Вивчення новели, її текстуальний аналіз. Він може мати різний характер
(від спостережень до образного узагальнення, або навпаки, від
узагальнюючого до конкретного).
Повторне, поглиблене сприйняття новели (звернути увагу на психологічний
стан героїв твору).
“Останній листок” (1907 р.)
Мета уроку: визначити особливості новели; допомогти учням осягнути
моральні проблеми, що порушуються у творі, ставлення автора до
“маленької” людини й життя; формувати навички аналізу новелістичного
твору; дати поняття про майстерність письменника-новеліста; виховувати
людяність, спонукати до роздумів про добро, мудрість, справжнє кохання.
Робота з текстом новели. Основним прийомом може стати бесіда з
елементами коментованого читання. Можна обрати і шлях для аналізу
“слідом за автором”, від події до події разом із учнями стежити за
майстерністю письменника-новеліста, бо до уроку школярі не були знайомі
з творчістю американського письменника.
У сучасній практиці викладання літератури в середніх класах аналіз
творів окреслений проблемами осмислення сюжету, вчинків та почуттів
героїв. Спостереження за композицією, жанровими ознаками, мовними
засобами, авторським ставленням до змальованих подій відкладаються в
дитячій пам’яті у вигляді конкретних уявлень. М. Рибнікова детально
вказала на складники аналізу твору: “Хід подій, герой, його
характеристика, зіставлення героїв у творі, ідея і тема – ось ті сторони
твору, які можуть бути розглянуті системою запитань”.
Передовсім з’ясуємо, що учні знають про новелу як літературний жанр.
Наступний етап роботи – бесіда. Орієнтовні запитання і завдання:
Яке враження справила на вас новела?
Коротко розкажіть про героїв новели.
Чи вірно те, що Берман був невдахою в мистецтві й не зумів створити
свого шедевра?
Поясніть назву новели.
Як ви гадаєте, чи здатне мистецтво врятувати людське життя?
У процесі роботи на уроці особливу увагу приділяємо художній деталі та
виховному аспекту твору.
–
–
ні хочеться розслабитись, ні за що не триматися й полетіти – дедалі
нижче й нижче – як один з отих нещасних, виснажених листків.” Знаходимо
й зачитуємо опис плюща у новелі: “… до половини тієї стіни видряпався
старезний плющ, вузлуватий і підгнилий біля коріння. Холодний подих
осені струсив з нього листя, й було добре видно, як майже голі галузки
рослини чіпляються за потріскані цеглини.” Скажемо учням, що створена
письменником реальна картина складається з окремих художніх деталей.
Так, деталь – символ рослини плюща (в християнській символіці він
трактується протилежно: як символ вірності і символ смерті, безсмертя)
допомагає налаштуватись на загальний психологічний стан у новелі, на
сприйняття авторської думки твору.
Наступний етап уроку – робота над літературним портретом-порівнянням
старого художника Бермана (3-є запитання) – вимагає більшої уваги. Знову
звертаємося до тексту, знаходимо уривок: “Йому вже перевалило за
шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело “Мойсей”,
кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві
Берман був невдахою. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть
не почав над ним роботи. Уже кілька років, як він не намалював нічого.
крім якоїсь мазанини – вивісок та реклам. Він надто багато пив і ще не
облишав балачок про свій майбутній шедевр. Що ж до всього іншого, то це
був буркітливий дідок, який нещадно знущався з усякої делікатності, в
кому б вона не виявлялася, і дивився на себе як на сторожового пса,
спеціально поставленого захищати двох молодих художниць у студії
нагорі”.
Важливо не тільки допомогти учням яскравіше уявити собі зовнішність
старого художника, а й створити певне враження від того, як письменник
використовує прийом порівняння. Передовсім це свідчить про майстерність
американського письменника, котрий кількома рядками не тільки змальовує
портрет Бермана, а й розкриває його характер, спосіб життя та ще й
повідомляє деталі про життя молодих художниць у студії.
Далі разом з учнями продовжуємо стежити за розвитком подій в новелі й
зосередимо увагу на двох епізодах:
1) Берман і Сью розмовляють про хвору Джонсі та про останній листок
плюща.
“- Що, – кричав він з жахливим німецьким акцентом, – хіба ще є такі
дурні, щоб умирати через листя, яке осипається з клятого плюща? Вперше
чую…”
2) Джонсі бачить останній листок, намальований старим художником.
“- Підніми штору, я хочу подивитися, – пошепки наказала Джонсі.
Сью стомлено послухалася. Неймовірна річ! Цілу ніч періщив дощ і шаленів
рвучкий вітер, а на цегляній стіні ще виднів листок плюща. Один-єдиний.
Темно-зелений біля стебла, але з жовтизною тління й розкладу по зубчатих
краях, – він хоробро тримався на галузці за двадцять фунтів до землі”.
Останній абзац новели є важливим для аналізу, бо у ньому не-сподівана
розв’язка яскраво підкреслює майстерність письменника О. Генрі.
“Мені треба щось тобі розповісти, біле мишенятко, – сказала вона. –
Сьогодні в лікарні помер містер Берман. Він хворів тільки два дні. Його
черевики і одяг геть промокли і були холодні як лід. Потім знайшли
ліхтар, який ще горів, кілька розкиданих пензлів і палітру, на якій було
змішано зелену та жовту фарби. А тепер подивися у вікно, люба, на
останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і
не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана. Він
намалював його тієї ночі, коли впав останній листок”.
Учні переконуються, що старий буркотливий дідок таки створив шедевр –
останній листок плюща на цегляній стіні – й врятував життя Джонсі.
Запитаємо учнів: чи близький сюжет новели до казкового? Кожна деталь,
мотив новели вказують на сюжетну модель чарівної казки, що полягає у
новелістичній “нечуваній події”.
Завершуємо роботу на уроці бесідою про художню майстерність О. Генрі,
яка вражає, насамперед, оригінальними гумористичними прийомами, мовним
багатством, яскравими композиційними знахідками.
Типова риса літературної манери письменника – несподівана розв’язка. До
того ж, О. Генрі вніс багато нового в розвиток жанру американської
новели,про що свідчать різноманітні жанрові різновиди його новелістики:
новела-сатира, новела-анекдот, новела-гротеск, пригодницька романтична
новела, новела-пародія тощо.
Твори малого жанру вимагали від письменника особливих засобів
виразності. Саме тому новели насичені каламбурами, гумором. А ще
письменник часто використовує образи та аналогії з літератури, Біблії,
міфології, історії. Цікаві порівняння, влучні метафори для
характеристики персонажів, їхніх портретів ми можемо знайти майже у
кожній новелі О. Генрі. У своїх спогадах Роберт Девіс розповідав, що
письменник на-пружено працював над кожним словом, і йому, редактору, не
доводилося правити жодного рядка.
Підсумовуючи, учитель наголосить, що творчість О. Генрі – це приклад
блискучого опанування жанру новели. Американський письменник –
неперевершений майстер у використанні точної й виразної деталі, а
особливо у вигадуванні незвичайного фіналу. За допомогою кількох штрихів
О. Генрі змальовує характер персонажів, їхнє життя, створює неповторну
мистецьку картину твору.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
