Реферат на тему:
Законодавче забезпечення розвитку паливно-енергетичного комплексу
Розвиток енергетичного законодавства України є одним з пріоритетних
завдань та напрямів реалізації енергетичної стратегії. Будь-які
економічні, інституційні та інші перетворення в енергетиці, а також
побудова внутрішньої та зовнішньої політики у цій сфері має ґрунтуватися
виключно на положеннях законів України. Саме закони мають стати основою
правового регулювання енергетичних відносин. Таке регулювання має бути
максимально чітким та деталізованим, що дозволить мінімізувати прийняття
підзаконних нормативно-правових актів та уникнути дискримінаційного
застосування законодавства.
На цей час правове регулювання паливно-енергетичного комплексу має
несистемний характер та характеризується відсутністю рамкового закону,
який встановлював би основні засади та підходи до регулювання відносин в
електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому та
нафтогазовому комплексах.
Кожна з галузей паливно-енергетичного комплексу керується своїм окремим
законом та прийнятими на його виконання підзаконними актами. Так, в
електроенергетиці головним є Закон України „Про електроенергетику”, в
ядерній енергетиці – Закон України „Про використання ядерної енергії та
радіаційну безпеку”, у вугільно-промисловму комплексі – Кодекс України
про надра та Гірничий закон, в нафтогазовому комплексі – Закон України
„Про нафту і газ” тощо. Загальність у формулюваннях багатьох положень
зазначених законів зумовлює необхідність прийняття численних підзаконних
актів різними органами влади. Так, лише у вугільній галузі кількість
підзаконних актів перевищує 600. Такий підхід до правового регулювання
створює умови для неоднакового застосування вимог законів та відповідно
недосягнення або неповного досягнення передбачених ними цілей та
завдань.
З огляду на наявний стан законодавства у сфері енергетики розроблення та
прийняття нових законодавчих актів необхідно здійснювати з урахуванням
таких засад:
створення єдиного комплексного енергетичного закону про енергетичну
політику, який має встановити уніфіковані підходи до термінології,
передбачити основні засади правового регулювання всієї енергетики,
визначити національні інтереси у цій сфері, встановити правила
діяльності усіх учасників енергетичних відносин (як державних органів,
так і суб’єктів господарювання) на засадах справедливості,
недискримінаційності та прозорості, передбачити вимоги до підготовки та
реалізації законодавчих актів і програмних документів. У подальшому
такий закон має стати основою енергетичного права України;
перенесення правового регулювання на рівень законів та зменшення ролі
підзаконних нормативно-правових актів у регулюванні енергетичних
відносин;
здійснення експертизи (у тому числі, незалежної) чинних
нормативно-правових актів та їх проектів на відповідність існуючим
міжнародним зобов’язанням України у сфері енергетики, які передбачені
Договором до Енергетичної Хартії, Кіотським протоколом, низкою
двосторонніх міжнародних угод, а також вимогам енергетичного права ЄС.
Враховуючи визначені стратегією засади створення та вдосконалення
законодавства у сфері галузей ПЕК, його подальший розвиток має
здійснюватися за такими напрямами:
1) Прийняття в першочерговому порядку законів, спрямованих на
вирішення ключових проблем комплексу, визначених стратегією, а саме:
– систематизація та впорядкування відносин власності у галузях
паливно-енергетичного комплексу;
– докладне визначення структури державного управління та регулювання,
чітке розмежування цих функцій, зокрема, щодо формування правил
діяльності на ринках енергоносіїв, врегулювання повноважень та сфер
відповідальності центральних та регіональних органів влади, органів
місцевого самоврядування у питаннях енергозабезпечення і
енергозбереження;
– вдосконалення функціонування Оптового ринку електроенергії та
визначення засад функціонування ринку природного газу, законодавче
закріплення за регулюючим органом функції встановлення правил роботи
ринків;
– створення дієвих фінансових і податкових стимулів для модернізації
енергетичних об’єктів та застосування енергозберігаючих технологій;
– вдосконалення конкурентних ринків стиснутого і зрідженого газу,
нафтопродуктів та визначення повноважень державного органу регулювання в
цій сфері, недопущення необґрунтованого адміністративного регулювання
цін на конкурентних ринках;
– впорядкування умов та правил надання державної підтримки, в тому
числі субсидіювання, підприємствам ПЕК;
– посилення екологічних зобов’язань суб’єктів енергетичної галузі щодо
зменшення забруднення навколишнього середовища і забезпечення цивільного
захисту у сфері техногенної безпеки ПЕК та збільшення відповідальності
за їх порушення;
– визначення правових засад щодо утворення відповідних структур та їх
повноважень для здійснення управління державними корпоративними правами.
2) Розвиток законодавчого регулювання ПЕК має забезпечувати
виконання міжнародних зобов’язань України, передбачених ратифікованими
міжнародними енергетичними угодами, насамперед Договором до Енергетичної
Хартії та Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну
клімату:
– законодавче забезпечення виконання зобов’язань України відповідно до
Договору до енергетичної Хартії має передбачати механізми доступу до
енергетичних ринків України, створення і розвиток відкритих конкурентних
енергетичних ринків, заохочення та захист інвестицій в енергетику,
торгівля енергетичними продуктами, транзит енергоносіїв, вирішення
спорів щодо міжнародних інвестицій та охорони навколишнього середовища;
– законодавче забезпечення зобов’язань України за Кіотським протоколом
має передбачати механізми торгівлі квотами на викиди парникових газів,
зокрема, через реалізацію проектів спільного впровадження.
3) Розвиток законодавчого регулювання ПЕК через механізм адаптації
енергетичного законодавства України до правової системи Європейського
Союзу має забезпечувати виконання вимог європейського енергетичного
законодавства відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між
Україною та ЄС, Програми інтеграції України до Європейського Союзу,
схваленої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року
N 1072/2000 та Загальнодержавної програми адаптації законодавства
України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом
України 18 березня 2004 року N 1629-IV.
Приведення у відповідність з правовою системою ЄС потребують такі
законодавчі та нормативно-правові акти:
– Закони України: „Про електроенергетику”, „Про нафту і газ”, „Про
альтернативні види рідкого та газового палива”, „Про альтернативні
джерела енергії”, „Про енергозбереження”, „Про ліцензування певних видів
господарської діяльності”, „Про природні монополії”, „Про державний
матеріальний резерв”;
– Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та
інші підзаконні нормативно-правові акти у сфері ПЕК.
4) Розвиток законодавчого регулювання енергетичних відносин має
здійснюватися у напрямі активізації міжнародної співпраці та укладення
відповідних дво- та багатосторонніх міжнародних угод, які слід
спрямувати на реалізацію цілей енергетичної стратегії України та
забезпечення національних інтересів.
15.1. Законодавче забезпечення розвитку енергозбереження
Основним завданням законодавства з енергозбереження є створення
сприятливих умов для ефективного використання ПЕР, уникаючи
безпосереднього втручання у господарську діяльність суб’єктів
господарювання. Для реалізації цього завдання перш за все необхідно
створити взаємоузгоджену дієву та прозору систему законодавства з
енергозбереження. Така система повинна містити правові норми, які б
передбачали адекватне поєднання інструментів державного регулювання та
заохочення суб’єктів господарювання та населення щодо ефективного
використання ПЕР. Для досягнення цієї мети необхідним є прийняття нової
редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про
енергоефективність”, в якому, зокрема, доцільно передбачити наступне:
15.1.1. Створення правових підстав для запровадження механізмів
державного
регулювання ефективності використання ПЕР
J
N
N
??*? найбільш ефективних механізмів державного регулювання у сфері
енергозбереження слід виділити нормування питомих витрат ПЕР на одиницю
продукції. З метою запровадження дієвого впливу системи нормування ПЕР
на ефективність використання енергоресурсів у суспільному виробництві
України на відповідну перспективу мають бути створені певні правові
підстави.
Показники норм питомих витрат ПЕР безпосередньо впливають на обсяг
податкових надходжень до державного бюджету, оскільки відповідно до
Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” витрати на
споживання та придбання паливно-енергетичних ресурсів відносяться до
валових витрат платника податку. Таким чином, на сьогодні неефективність
використання ПЕР (завищені показники норм питомих витрат ПЕР)
компенсується для суб’єктів господарювання віднесенням неефективно
використаних ПЕР на валові витрати.
Існують декілька основних напрямів удосконалення законодавства з
нормування питомих витрат ПЕР, зокрема:
З метою створення економічної зацікавленості суб’єктів господарювання в
ефективному використанні ПЕР необхідно внести до Закону України „Про
оподаткування прибутку підприємств” (ст.5) зміни, які б забороняли
віднесення на валові витрати вартості ПЕР, спожитих платником податку
понад норми питомих витрат ПЕР, встановлених відповідно до
законодавства. Споживачі енергоносіїв, питомі витрати яких постійно
коливаються залежно від змінних факторів (кліматичні умови, природне
середовище, сезонні зміни тощо), згідно із законодавством встановлюють
норми питомих витрат самостійно відповідно до галузевих методик їх
розрахунків.
Потребує змін порядок погодження та затвердження норм питомих витрат
шляхом запровадження обов’язкової державної експертизи розроблених норм.
Необхідно також створити систему сертифікації підприємств, установ та
організацій, які мають право розробляти норми та методики нормування
питомих витрат ПЕР.
Необхідно знизити межу річного споживання ПЕР, яка тягне за собою
необхідність погодження норм питомих витрат ПЕР з центральним органом
виконавчої влади у сфері енергозбереження та визначити коло посадових
осіб, відповідальних за таке погодження.
Для ефективного використання дефіцитних (імпортованих) видів
енергоресурсів в законодавстві необхідно встановити жорсткі умови щодо
прогресивного зниження норм їх питомих витрат.
Для забезпечення безумовного дотримання порядку нормування питомих
витрат ПЕР необхідно встановити адекватну юридичну відповідальність за
порушення посадовими особами та суб’єктами господарювання законодавства
щодо нормування питомих витрат ПЕР. Зокрема, доцільно передбачити, що у
разі відсутності норм питомих витрат, весь обсяг ПЕР, спожитих за період
відсутності норм, вважається їх перевитратою.
До регулятивних засобів впливу держави на ефективність
використання ПЕР належить і система державної експертизи з
енергозбереження. Для ефективного функціонування цього механізму
необхідно переглянути перелік об’єктів, які підлягають обов’язковій
державній експертизі з енергозбереження і удосконалити порядок
проведення державної експертизи з енергозбереження.
Світовий досвід свідчить що, значний вплив на ефективність використання
енергоресурсів має створення правової бази для запровадження системи
обов’язкових енергетичних стандартів та проведення державного контролю
за їх дотриманням. Зокрема, потребує розвитку правове регулювання
енергетичного маркування продукції.
Для забезпечення об’єктивного моніторингу ефективності використання ПЕР
у суспільному виробництві необхідне правове забезпечення обов’язкової
статистичної звітності суб’єктів господарювання щодо обсягів
використаних ними ПЕР.
15.1.2. Створення правових підстав для економічного стимулювання
ефективності використання ПЕР
Правове регулювання державної економічної підтримки ефективного
використання ПЕР повинно відповідати принципам ринкової економіки,
бюджетного процесу, бути прозорим і дієвим.
На підставі аналізу світового досвіду та врахування особливостей
податкової та бюджетної системи України доцільно законодавчо закріпити
такий механізм економічного стимулювання енергозбереження:
Віднесення спожитих суб’єктами господарювання ПЕР на валові витрати
допускається лише у межах встановлених норм питомих витрат. За
перевитрати ПЕР понад встановлені показники норм питомих витрат ПЕР
суб’єкти господарювання сплачують енергетичний збір у розмірі, що
встановлюється законодавством. До обсягу перевитрат ПЕР, на які
нараховується енергетичний збір, може не включатись обсяг ПЕР,
вироблених з відновлюваних джерел енергії.
Енергетичний збір спрямовується до державного бюджету і використовуються
на погашення відсотків за програмою кредитування проектів з
енергозбереження. Кредитуванню в першу чергу підлягають суб’єкти
господарювання, продукція або послуги яких мають стратегічне значення
або соціальне спрямування.
Для створення правових підстав функціонування вищезазначеного механізму
необхідно:
Внести зміни до Закону України „Про систему оподаткування” в частині
включення до переліку податків і зборів, що справляються на території
України, збору за перевитрати ПЕР.
Включити до нової редакції Закону України „Про енергозбереження” –
Закону України „Про енергоефективність” правові норми щодо ставки та
порядку справляння збору за перевитрати ПЕР.
Розробити порядок кредитування проектів з енергозбереження.
Як механізм стимулювання ефективного використання ПЕР можна
застосовувати проведення сертифікації підприємств щодо відповідності
вимогам енергозбереження. Підприємства, які пройшли сертифікацію, можуть
бути звільнені від перевірок ефективності використання ПЕР на певний
період, або для таких підприємств показники норми питомих витрат
встановлюються на довший строк.
До стимулюючих механізмів слід віднести встановлення адекватної
господарської відповідальності суб’єктів господарювання та
адміністративної відповідальності посадових осіб і громадян за порушення
законодавства про енергозбереження. Зокрема, існує необхідність
оптимізації розмірів адміністративних штрафів за порушення законодавства
про енергозбереження, а також введення юридичної відповідальності
суб’єктів господарювання за недотримання вимог законодавства з
енергозбереження щодо проведення державної експертизи з
енергозбереження, дотримання вимог енергетичних стандартів та порядку
енергетичного маркування продукції тощо.
15.1.3. Удосконалення правового регулювання у сфері обліку
енергоресурсів
Особливої уваги в процесі удосконалення законодавства з енергозбереження
необхідно приділити розвитку правового регулювання у сфері обліку
енергоресурсів. Нинішній стан справ у сфері обліку ресурсів істотно
гальмує розвиток ринкових відносин в економіці країни, сприяє наявності
втрат, розкраданню та неефективному використанню ресурсів. Подолати
критичний стан справ у цій сфері можливо за умови запровадження
обов’язковості обліку ресурсів в процесі їх купівлі-продажу через
прийняття Закону України „Про комерційний облік ресурсів, передача яких
здійснюється мережами”.
Законопроект, зокрема, має передбачати:
обов’язковість обліку під час видобування, виробництва, передачі,
постачання, зберігання, використання та закупівлі енергоресурсів;
здійснення продавцями ресурсів (власниками мереж) за власні кошти
придбання, монтажу, технічного обслуговування, ремонту та повірки
приладів обліку;
включення до ціни (тарифу) на енергоресурси або до договору про надання
послуг постачання ресурсів видатків на придбання, монтаж, технічне
обслуговування, ремонт та повірку приладів;
визначення повноважень органів державного управління і регулювання та
місцевого самоврядування у сфері обліку енергоресурсів;
визначення порядку встановлення, зберігання і доступу для обслуговування
приладів обліку енергоресурсів на границях розподілу між власниками
енергороб’єктів – учасників ринку (виробник-магістральна
мережа-розподільча мережа-споживач);
встановлення відповідальності за порушення законодавства у цій сфері.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
