Курсова робота з РПС
ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ
ПЛАН.
ВСТУП.
ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ.
СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ.
ЕКОНОМІЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.
ЗОВНІЧНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ.
ТОРГІВЛЯ В УКРАЇНІ.
ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ КРАЇНАМИ.
МАЛЮНКИ ТА ТАБЛИЦІ.
ВИСНОВОК.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.
1. ВСТУП.
Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає
специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом
вивчення е продуктивні сили, а предметом науки – її територіальний стан
і розвиток.
Наука про розміщення продуктивних сил, як і інші науки виникла і
розвивається у тісному зв’язку з практичними потребами і запитами
людського суспільства. Розміщення продуктивних сил – це “динамічний”
стан, що характеризує їх розподіл за територією відповідно до природних,
соціальних і економічних умов та факторів, який визначається
особливостями територіального поділу праці певної соціально-економічної
формації. Оскільки розміщення продуктивних сил розглядається як
динамічний стан процесу їх розвитку у просторі і в часі, форми
зосередження виробничої діяльності постійно змінюється. Ці зміни
обумовлюються процесом суспільного поділу праці в його територіальній
формі. На основі територіального поділу праці формується виробнича
спеціалізація регіонів, посилюється міжрегіональна кооперація, обмін
спеціалізованою продукцією і послугами.
З визначенні поняття “розміщення продуктивних сил”, видно, що воно
охоплює вивчення трьох великих складових: розміщення населення і
трудових ресурсів; розміщення природних ресурсів; розміщення виробництва
і сфери обслуговування. А також сюди входять економічні зв’язки.
Зовнішні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу продуктами
матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного
поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на
ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих
проблем громадян. Різні функції виконують світові зв’язки України. Вони
потрібні для обмеження інтегрування у всесвітні структури з метою
закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки,
освіти та культури та інше.
Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою
зовнішньо-економічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку
економіки будь-якої країни (і України зокрема). Вона створює умови для
економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани
зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встанов-лення й розвиток
взаємовигідних зв’язків з країнами світу. Вони мають всебічно
враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в
інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня
життя народу.
У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються
номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну
структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку
зовнішньо-торгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й
економічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги
кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розрахунки
економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту,
імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики
визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі; її ефективність
визначається шляхом порівняння витрат на виробництво з витратами на
імпорт.
Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які
відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в результаті
застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зовнішньої торгівлі.
При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими
країнами чи їх групами, умови торгівлі в кредит та ін.
Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й
послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин.
До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили,
міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи
міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір
природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути
використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві
товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх
випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші
закупити товари, яких не вистачає.
ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ.
Зовнішні зв’язки держави — це взаємообмін з країнами світу продуктами
матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі
міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів,
спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства,
розширення особистих контактів громадян.
Зовнішні зв’язки мають розгалужену структуру. За змістом, характером,
предметами обміну поділяються на політичні, економічні, наукові,
культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні
відносини, особисті стосунки громадян, їх можна групувати і за іншими
ознаками (часовою тривалістю: тимчасові та стабільні, довготривалі; за
територією: з країнами Європи, Азії, Америки тощо; за рівнем розвитку
країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При
цьому кожна група зв’язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру.
Наприклад, економічні зв’язки поділяються на зовнішньоторговельні,
науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо.
Різноманітними є функції світових зв’язків України. Вони покликані
сприяти органічному її інтегруванню у всесвітні структури з мстою
зміцнення миру й безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти
і культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі,
задоволенню особистих потреб громадян.
Україна до встановлення в 1991 р. суверенітету була колоніальною,
залежною від московського імперського центру країною. У структурі
економіки гіпертрофовано домінували важка індустрія,
військово-промисловий комплекс, міцно прив’язані до господарства Росії.
По-хижацькому експлуатувалися родовища природних ресурсів (наприклад,
природний газ Прикарпаття). Міжнародна торгівля велася через центральні
союзні міністерства. Москва перетворилась у панівний розподільчий
монстр, який щедро розтринькував валютні кошти на сумнівні цілі
(комуністичним партіям, владним структурам країн так званої
соціалістичної орієнтації, на афганську авантюру тощо). Мовний та
освітній (русифікація), інформаційний (система дезінформації),
культурний та екологічний колоніалізм і етноцид щодо української нації
тільки доповнював цей диявольський симбіоз фальшивого соціалізму,
злочинної КПРС (та ЇЇ ланки — Компартії України) і колоніалізму.
Поступове входження України у світовий економічний простір виявляється в
розширенні її економічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних,
госпо-дарських і технологічних зв’язків з іншими країнами світу. За їх
допомогою господарство України становить єдину господарську систему, яка
розвивається на основі суспiльного подiлу працi.
Займаючи територiю менше 1 % земної кулi, Україна має 5% природних
pecypciв cвiту. Зокрема, її запаси марганцю становлять 80% і його
запасiв у Європi. Проте вона не може повністю задовольнити cвoї потреби
за рахунок власних pecypciв. Україна й надалi iмпортуватиме нафту та
горючий газ, лiс i лiсоматерiали, бавовну, деякi кольоровi метали, вовну
і iншу продукцiю.
3. СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ.
У системi мiжнародного подiлу працi Україна спецiалiзується на
виробництвi машин (лiтаки, судна, ракетно-космiчна тexнiкa,
танкобудування), продукцiї чорної металургiї (залiзна і марганцева руди,
прокат), продукцй АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олiя, м’ясо,
молоко, овочевi консерви, кондитерськi вироби), виробництвi xiмiкaтів,
цементу.
Україна має висококвалiфiкований науково-технiчний i технологiчний
потенцiали в лiтакобудуваннi. Серед семи розвинених країн світу вона має
повний цикл проектування й виробництва лiтакiв.
За два ocтaннi раки випущено три принципово новi моделi лiтакiв Ан-70,
Ан-140 та Ан-38, що вважаються перспективними моделями XXlст.
Великi можливостi для виходу на мiжнародний економiчний простiр має
вiтчизняна ракетно-космiчна галузь. Вже нинi реалiзуються мiжнароднi
програми ракетно-космiчного комплексу морського базування «Морський
старт» i «Глобалстар», де застосовуватимуться Українські ракетоносії
«Днiпро», «Зенiт» i «Циклон», здiйснюється низка iнших мiжнародних
проектiв”
Девять суднобудiвних заводiв України спроможнi виконувати замовлення на
будiвництво сучасних суден (транспортних, рибо промислових), суден
технiчного флоту, вiйськових кораблiв, а також забезпечити весь комплекс
послуг з їx ремонту”.
Реалiзуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до
п’ятiрки країн світу iз замкнутим циклом виробництва цiеї складної i
високотехнологiчної продукцiї. За технiчними характеристиками Українські
танки не лише не поступаються передавим свiтовиманалогам, а й за
багатьма параметрами перевищують їx.
Високотехнологiчнi конкурентоспроможнi виробництва є i в iнших галузях
машинобудування, зокрема, в приладобудуваннi, виробництвi енергетичного
устаткування та важкому машинобудуваннi, в окрмих галузях чорної та
кольорової металургiї.
Значними є потенцiйнi можливостi України у виходi на cвітовий ринок з
продукцiєю АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олiї.
Зовнiшньоекономiчна полiтика України щодо експорту зерна має
враховувати шалену конкуренцiю на cвітовому ринку зерна i можливий у
зв’язку з цим усiлякий опiр з боку iнших країн-експортеpiв цiєї
продукції. Це пов’язано зобмеженою ємкiстю cвітового ринку
продовольчогого й фуражного зерна – близько 185 млн. т. Iз загального
обсягу експорту пшеницi 75% припадає на Аргентину, Австралiю, Канаду i
США та країни ЄС, у тому числi Францiю, а на США – 64% всього експорту
зерна кукурудзи. Серйозними конкурентами Укpaїни на ринку зерна з
постсоцiалiстичних країн є Угорщина, Казахстан, Польша.
Незважаючи на спад виробництва сiльськогосподарської продукцiї, у тому
числi й зерна, Укpaїна вже нинi вступила в конкурентну боротьбу за її
збут на cвітовому ринку. З урахуванням нинiшньої економічної ситуацiї
правомiрно ставити завдання щодо експорту 8-10 млн. т зерна i домагатись
такої квоти в разi вступу до вcecвiтньої торговельної органiзацїї (ВТО).
Основними iмпортерами зерна нинi є 20 держав світу. Найбiльш вiрогiдними
партнерами України на ринку зерна будуть Грузiя, Азербайджан,
Узбекистан, Typкмeнicтaн, з якими слiд укладати довrocтpoкові угоди. Не
виключаються також налагодження цього ринку з iншими країнами, передусiм
Африки.
За висновками нiмецької консультативної групи при Урядi України, щорiчно
вiд експорту зерна держава могла б мати майже $4 млрд.
Щодо cвітового ринку цукру слiд зазначити, що за ocтанні раки основні
його виробники збiльшили обсяги виробництва i стабiлiзували його на
досить високому piвні. Найбiльше у світі цукру виробляють Iндiя та
Бразилiя (разом – майже 25%). Cтpiмко нарощується його виробництво в
Австралiї та Мексицi. На високому piвні стабiлiзувалися виробництво його
в США (6-7 млн. т), Китаї (6 млн. т), Францiї та Нiмеччинi (вiдповiдно
4,5 i 4 млн. т). Внаслiдок цього Україна змiстилася за обсягом
виробництва цукру на 11-тe мiсце серед найбiльших його виробникiв.
Експорт цукру у світі за ocтанні раки збiльшився на 11,6%, у країнах ЄС
– на 27,2%, колишнього СРСР – на 9,6%. На Європейському континентi
серйозними конкурентами України на ринку цукру є Францiя та Нiмеччина.
Виробництво цукру в них є досить конкурен-госпроможним, а їх iнтepec до
цього ринку країн колишнього СРСР, особливо Pocії, виявляється досить
активно. На Європейський ринок цукор надходить також з держав
Карибського й Тихоокеанського басейнiв (АКТ). Так, згiдно з Ломейською
конвенцiєю – угодою мiж ЄС та країнами АКТ (строк її дії закінчується_у
2000 р.), квота поставок цукру цiєї групи держав в ЄС нинi становить 1,3
млн т за piк.
Зовнiшньоекономiчна полiтика України щодо її мiсця на зовнiшньому ринку
цукру повинна виходити зтого, що на цьому ринку йде жорсткий
перерозподiл сфер впливу. Тому Укpaїнi треба повернути втраченi позиції
щодо ринку країн колишнього Радянського Союзу, насамперед Pociї. Потреба
росiйського ринку в iмпортi цукру нaвiть за умовии виконання федеральної
цiльової програми «Цукор» становитиме близько 3,5 млн. т.
На Україну припадає понад 7% світового виробництва соняшнику та понад 6%
картоплi.
4. ЕКОНОМІЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.
Форми зовнішніх економічних зв’язків України — різноманітні: зовнішня
торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт
та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг
(виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,
маркетингових, експортне- чи імпортно-поссредницьких, юридичних),
міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств,
науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні
відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок,
ярмарків, торгів, аукціонів тощо.
Сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці
(МПП). У процесі МПП об’єктивно формуються загальноукраїнський і
регіональні (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси, що
об’єднують взаємопов’язані підприємства-експортери та імпортери (ядро
комплексу), торгово-промислову палату України, різні об’єднання та
асоціації, банки, які займаються операціями, пов’язаними з міжнародною
діяльністю.
Центральними органами управління зовнішніми зв’язками с Верховна Рада
України, Кабінет міністрів України, Міністерство закордонних справ
України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України; у низових
територіально-адміністративних ланках — місцеві Ради народних депутатів,
управління міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків у системі
обласної державної адміністрації.
У cвітовому масштабi Укрaїнa видiляється також науково-технiчним
потенцiалом високої квалiфiкацiї. Вона мaє визначнi у світі власнi
наукові школи та унiкальнi технологiчнi розробки нових матерiалiв,
бiотехнологiй в галузi електрозварювання, радiоелектронiки, фiзики
низьких температур, ядерної фiзики, iнформатики, телекомунiкацiй та
зв’язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологiчного виробництва
на piвні найвищих свiтових стандартiв (мал. 1).
Вiдтак порiвняно високий економiчний, науково-технiчний,
мінерально-сировинний, грунтовий i трудовий потенцiали,
надзвичайновигiдне економiко-географiчне та геополiтичне положения в
центрi Європи створюють об’єктивнi умани для забезпечення
вза?мовигiд-ного мiжнародного подiлу працi, спецiалiзацiї, кооперування
та iнтеграцiї України у свiтовий економiчний npocтip.
Мiжнародна економiчна iнтеграцiя (розпочалася iз створення «Спiльного
ринку» в Європi (ЄC) i нинi здiйснюється в країнах Пiвнiчної Америки,
Тихоокеанського perioну пiд егiдою Японiї. Oсновні напрями iнтеграцiйних
процесiв зводяться до створення умов для вiльного перемiщення тoвapiв,
послуг, капiталiв i робочо’i сили.
Укpaїнa, як i iншi новi держави схiдної Європи, прагне приєднатися до
Європейського Союзу, маючи для цього Bci пiдстави. Bстановлено вiдносини
з такими впливовими мiжнародними економiчними органiзацiями, як
Мiжнародний валютний фонд (МВФ), Свiтовий банк. Із Свiтовою органiзацiєю
торгiвлi Україна веде офiцiйнi переговори щодо повноправного членства в
нiй”
У сучасних умовах зовнiшньоекономiчнi зв’язки стають могутнім засобом
прискорення науково-технiчного розвитку та iнтенсифiкацiї економiки,
оскiльки оволодiвати найновiшими досягненнями науки й технiки без
iнтенсивного обмiну результатами наукових дослiджень, рiзноманiтними
товарами й послугами означа нерацiонально використовувативласнi ресурси,
втрачати час i темпи розвитку.
Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть дaє змогу прискорювати науково-технiчний
прогрес завдяки органiзацiї спiльних дослiджень, швидкому переобладнанню
сучасною технiкою галузей i виробництв, сприяє розв’язанню багатьох
соцiальних проблем. Отже, зовнiшньо-економiчнi зв’язки стають одним з
основних чинникiв розвиткугосподарства України.
5. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ.
Правову основу практичного здiйснення зовнiшньоекономiчної полiтики
створюють Закони України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» (1991 р.),
«Про вiльнi економiчнi зони» (1992 р.), «Про iноземнi iнвестицП» (1993
р.). Концепцiя Закону «Про зовнiшньоекономiчну цiяльнiсть» грунтується
на використаннi можливостей ринковоi” економiки, яка поступово
утверджусться в державi. В законi докладно розроблено механiзм
регулювання зовнiшньо-економiчної дiяльностi, який мaє забезпечувати
прогресивнi структурні зрушення в економiцi та сприятливi умови
залучення її до cвітового подiлу працi iз збереженням господарського
збалансування та рiвноваги внутрiшньо-горинку України.
Кабiнет міністрів України здiйснює зовнiшньоекономiчну полiтику
вiдповiдно до законiв України, укладає та забезпечує виконання мiж
урядових угод, здiйснює заходи щодо рацiонального використання
державного валютного фонду i стабiлiзацiї платiжного балансу країни
тощо.
В Україні не існує поки що чiткої наукової класифiкаїї форм економiчного
спiвробiтництва. Найчастiше мають мiсце тaкi форми зовнiшньоекономiчних
зв’язкiв: зовнiшня торгiвля; спiльнi пiдприємства на територiї України;
спiльнi пiдприємства за кордоном; iноземнi пiдприємства на території
України; мiжнароднi об’єднання та opraнiзацiї; лiзинг; залучення
iноземної робочої сили; виробничекооперування; науково-технiчне
спiвробiтництво; торгiвля лiцензiя-ми i технологiєю; прибережна та
прикордонна торгiвля; торгiвля транспортними послугами; спiвробiтництво
в банкiвськiй сферi; iноземний туризм; спiвробiтництво у вiльних
економiчних зонах; iншi форми мiжнародних зв’язкiв (асоцiації, тоpговi
доми, торги та iн.).
6. ТОРГІВЛЯ В УКРАЇНІ.
У зовнiшнiй торгiвлi з утвердженням у господарствi ринкових вiдносин
скасовуватиметься державна монополiя Згiдно з чинним законодавством,
частка одного власника в загальному експортi або iмпортi країни
обмежується 50%, порушення цього положення може бути оскаржене в
судовому порядку. Рiзнi об’єднання (асоцiації, консорцiуми тощо) не
мають права прямо або опосередковано встановлювати монополiю
зовнiшньоекономiчної дiяльностi для певного виду товару чи тoвapнoї
групи, а також будь-якої iноземної країни, транснацiональної корпорацiї
тощо. Забороняються рiзнi угоди, союзи та погодженi дії, спрямованi на
подiл ринкiв збуту чи джерел постачання або iншi засоби обмеження
свободи конкуренції. Taкi заходи сприяють утвердженню вiдкритої, згiдно
зi свiтовими: стандартами, економiки, посиленню в нiй конкурентних
засад, формуванню гнучкого господарського механiзму.
В Укpaїні заборонено: експорт з територiї України предметiв, якi
становлять нацiональне, iсторичне або культурне надбання українського
народу, що визначається згiдно iз законами України; iмпорт або транзит
будь-яких тoвapiв, про якi заздалегiдь вiдомо, що вони можуть завдати
шкоди здоров’ю або становити загрозу життю населення i тваринного світу
або призвести до руйнування навколишнього середовища; експорт та iмпорт
тoвapiв, якi здiйснюються з порушенням прав iнтелектуальної власностi.
Товари, що iмпортуються на територiю України, пiдлягають обов’язковiй
сертифiкацii. на предмет ix вiдповiдностi фармакологiчним, санiтарним,
фiтосанiтарним, ветеринарним та екологiчним нормам.
Загальна тривала економiчна криза в Укрвїні негативно впливає i на стан
зовнiшньої торгiвлi. Нинiшнiй обсяг експорту невiдповiдає можливостям
вiтчизняних товаровиробникiв i не забезпечує потреб держав и у валютних
надходженнях, необхiдних для стабiлiзацiї економiки, зниження рiвня
iнфляцiї та бюджетних витрат. За даними Державного комітету статистики
України, у 1998 р. експорт становив $ 16,4 млрд, що на $ 2,6 млрд менше,
нiж у 1997 р.
Кpiм того, дуже неефективною є структура експорту – понад 70% йога
становлять сировина, матерiали, товари народного споживання. Вивозяться
також гостродефiцитнi ресурси i продаються на cвітовому ринку майже за
демпiнговими цiнами. Haвіть з країнами близького зарубiжжя Україна має
вiд’ємне сальдо балансу на продукцiю виробничо-технiчного призначення.
Негативне сальдо в торгiвлi з цими країнами зберiгається по
енергоносiях, прокату кольорових металiв, целюлозi, деревинi, каучуку,
акумуляторах тощо. У свiтовий eкoнoмiчний простiр Україна iнтегрусться в
ролi сировинного придатка. Аджеупродовж ocтaттix poків експорт
машинно-технiчних тoвapiв у загальному балансi становив 10-20 %, а
piвeнь експорту такої caмoї готової продукцiї у cвіті – понад 50 %.
Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть України, зрозумiло, потребує докорiнної
перебудови. Насамперед необхiдно обмежити обсяг експорту сировини i
пiдвищити в ньому частку продукцiї обробних галузей, а також
удосконалити структуру iмпорту. Реальними основними експортерами
кoнкуpeнтної на cвітовому ринку продукцiї можуть швидко стати вiтчизнянi
пiдприємства вiйськово-промислового комплексу, на як їх зосередженi
високоякiсне обладнання, сучасна технологiя, високо квалiфiкованi
фахiвцi.
У товарнiй структурі вивозу переважають вироби чорної металургiї,
залiзна руда i кокс, продукти харчової промисловостi. Промисловий
потенцiал України достатнiй для надходження валюти, необхiдної для
сплати державного зовнiшнього борту, закупiвлi найнеобхiднiшого iмпорту
та оплати iнших загальнодержавних потреб. Реалiзацiя цього потенцiалу
можлива за вiдповiдної пропускної здатності транспортної iнфраструктури,
сприятливої соцiально-полiтичнoї i npaвової ситуації та здатностi
зовнiшньоторгових органiзацiй, iнших виконавчих структур до реалiзацiї
продукції.
Експортно-iмпортнi операції здiйснюються як на валютнiй основі, так i у
формi клiрингу – системи безготiвкових розрахункiв, якi грунтуються на
залiку взаємних вимог i зобов’язань i здiйснюються через банки або
спецiальнi розрахунковi палати (перша створена в Лондонi в 1775р.).
Використовуються також бартернi операцi, тобто операцi безпосереднього
обмiну товарами. Иайбiльш поширеним був бартер в Україні в 1992 р.
(майже 50% загального товарообороту). Однак при такому товарообмiнi
Україна втрачала великi кошти через нееквiвалентний вартiсний обмiн
продовольчих тoвapiв (зерна, цукру, олії) на паливно-мастильнi
матерiали.
Основним напрямком зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток i
поглиблення торгово-економiчного спiвробiтництва з державами колишнього
СРСР, країнами Схiдної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з
тими, що мають численну українську дiаспору. Зовнiшньоторговi органiзацї
та iншi виконавчi структури України повиннi не тiльки реалiзовувати
продукцiю на традицiйнихринках, а й виходити на нові перспективнi
регiони (Азiю, Африку, Латинську Америку та Австралiю).
Нинi спостерiгається певна диверсифiкацiя зовнiшньоекономiчних зв’язкiв
з акцентом на країни далекого зарубiжжя: їх частка у торгiвлi товарами
зросла вiд 14,6% в eкcnopтi та 15,6% в iмnopтi (1991р.) вiдповiдно до
49,8% i 36,0% (1998р.). Проте зростання експорту у країні далекого
зарубiжжя не завжди свiдчить про змiцнення позицiй на захiдних ринках
продовольства. Це пояснюсться тим, що у країнах колишнього СРСР обсяг
вивезення продуктiв скорочувався швидкими темпами, а по деяких – зростав
повiльнiше, нiж загальний експорт цих тoвapiв.
В експорт України у держави далекого зарубiжжя переважають сировина i
продукти первинної переробки, тодi як країни сСНД i Балтії закуповують
ширший асортимент харчових продуктiв, у тому числi поглиблен_переробки
(консерви, ковбаси, борошно, крупи, обсяги вивезення яких до близького
зарубiжжя сягають 99% вiд загального Українського експорту).
Нинi товарний експорт та iмпорт Укра’iни характеризуються яскраво
вираженою асиметрiсю у бiк Росiйсько’i ФедерацЙ. Це означає збереження
монопольної залежностi вiд росiйських ринкiв збуту, особливо вiд джерел
постачання iмпортних тoвapiв, серед яких домi-нують eHeproHoci’i.
В ocTaHHi рок и простежусться негативна тенденцiя до витiснення України
з окремих ринкiв, насамперед у кpaїнax сид, де вона посiдала ще недавно
noмiтнe мiсце (ринки цукру, м’ясних, молочнихпродуктiв тощо).
Намiтилися позитивнi зрушення в eкcnopтi тoвapiв i послуг. Так, з 1993
по 1999 рр. частка йога у cтруктурі ВВП зросла з 26 до 53%. Значною
мiрою цьому сприяло вивезення тoвapiв та послуг у країни далекого
зарубiжжя, частка яких у 1999р. становила 64%. З 1996р. сальдо України в
зовнiшньоторговельному оборотi позитивне.
Україна налагоджує прямi зовнiшньоекономiчнi вiдносини з багатьма
країнами cвіту. На початок 1997 р. нашу державу визнали понад 160 країн
світу, 132 з них встановили з Україною дипломатичнi вiдносини.
Україна – ще молодий суб’ект зовнiшньої торгiвлi iз зарубiжними
країнами, оскiльки у складi колишнього СРСР вона мала обмеженi
можливостi для укладання зовнiшньоторговельних контрактів та здiйснення
експортно-iмпортних операцiй. Через це в державi не було вiдповiдної
iнфраструктури.
За час своєї незалежностi Україна змогла налагодити
зовнiш-ньоторговельнi стосунки бiльш як iз 180 країнами cвіту i створити
свої торговельно-економiчнi місії у 34 державах европейського,
азiатського, афри-канського та американського континентiв.
У країни далекого зарубiжжя ми поставляємо залiзну i марганцеву руди,
чорнi метали, устаткування для гiрничо-шахтових, будiвельних,
електро-технiчних пiдприємств, засоби автоматизацiї, автомобiлi,
прокатнi стани, судна, силовi трансформатори, мaricтpaльнi тепловози,
одяг та багато iншої продукції.
За даними Державного кoмітету статистики, у 1998 р. позитивне сальдо
Украiни з краiїнами далекого зарубiжжя становило $1807,7 млн. Основна
частина експорту України припадає на Європу (45,8%), Азiю (36,6%),
Америку (10,6%); найбiльша частка Українського iмпорту – на Європу
(72,2%), Азiю (13,8%), Америку (11,8%).
Нi обсяги експорту, нi його структура сьогоднi не можуть задовольнити
Україну. Наприклад, у 1998 р. експорт становив $ 16457,2млн. У його
структурі переважали сировина, матерiали i товари народного споживання
(71,3%), машини й устаткування_(8,7%), iншi товари, в тому числi послуги
(2,0%). Отже, необхiдно переорiєнтувати експорт з первинної сировини на
нову тexнiку й технологiю, товари високого рiвня переробки, рiзнi
послуги.
В Україну з рiзних кpaїн cвіту надходять промислове устаткування,
медичне обладнання, рiзнi припади, хiмiчнi товари, джут, цитрусовi,
продукцiя легкої промисловостi. Проте для таких тoвapiв, як напої,
тютюновi вироби, радiотовари, жувальна гумка i деякi iншi товари
широкого вжитку, необхiдно створювати економiчнi бар’єри для того, щоб
зменшити дефiцит платiжного балансу i пiдвищити попит на аналогiчну
вiтчизняну продукцiю.
7. ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ КРАЇНАМИ.
Найтiснiшi економiчнi зв’язки пiдтримує Україна з країнами Схiдної
Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. Уструктypi вивозу в цi країни
переважає продукцiя галузей важкої iндустрiї: руда, чорнi метали,
устаткування для гiрничодобувної та металургiйної промисловостi,
тепловози, бульдозери, трансформатори, сiльсько-господарськi машини
тощо. Тривалий час експортується донецькевугiлля (щорiчнi поставки 3-5
млн. т), що визначається попитом на нього як у колишнiх кpaїнax РЕВ, так
i в рядi капiталiстичних держав (Iталії Франції, Єгиптi). Об’єктивною
причиною попиту на це вугiлля на Європейському, пiвнiчно-африканському
та близькосхiдному ринках є недостатня кiлькiсть на Землi антрацитового
палива, яке мaє високу калорiйнiсть, а головне – не димить”.
Залiзну руду Україна вивозить до Польщi, Чехії, Словаччини, Угорщини,
Руминії, Болгарії та iнші; самородну cipку – в Чехiю, Словаччину, ФРН,
Угорщину, Румунiю.
3 країн Схiдної Європи Українаімігрує машини, верстати, комплексне
промислове устаткування для хiмiчної, меблево i харчовoї промисловостi,
припади, продукцiю хiмiчної промисловостi, рухомий залiзничний склад,
судна, автомашини, побутовi електроприпати, медикаменти тощо. (таб. 1)
Україна бере участь також в економiчному спiвробiтництвi з промислово
розвиненими країнами світу. Понад 20 країн (Австрiя, Голландiя, Iталiя,
Норвегiя, Францiя, Фiнляндiя, ФРН, Швейцарiя, Швецiя, США, Канада,
Великобританiя, Японiя та iH.) отримують з Україні промислову продукцiю
i промислову сировину: залiзну i марганцеву руди, кокс, чавун, прокат
чорних металiв, графiт, металургiйнета гiрничо – шахтове устаткування,
штучнi алмази, велосипеди, металообробнi верстати, припади,
автонавантажувачi, а також одяг, олiйне насiння, олiю тощо,
До Великобританiії з України надходять прокат чорних металiв, чавун,
руди, феросплави, олiйне насiння, одяг, продукти неорганiчної хiмії; а
Україну Великобританiя постачає рiзнi машини, нафтопродукти, парфуми i
продукцiю косметики, фармацевтичнi продукти.
До ФРН Україна експортує одяг, чорнi метали, мiдь i вироби з неї,
алюмiнiй, котли тощо, а звiдти імпортується рiзнi машини та промислове
устаткування, прокат чорних металiв, хiмiчну продукцiю.
До Франції з України вивозиться одяг, олiйне насiння, руди, органiчнi
хiмiчнi сполуки, бiлковi речовини, а з Францi”i в УкраУну -авiацiйнi та
космiчнi апарати, автобуснi двигуни, котли, обладнаннята механiчнi
припади, фармацевтичнi продукти, На французьких суднобудiвних
пiдприємствах виконують замовлення Чорноморського пароплавства,
Українські машино-будiвники виготовили для США унiкальний трансформатор
на 500 тис, кiловольтампер, для Фiнляндiї – комплект устаткування для
aтoмнoї електростанцiї, значно зменшився експорт металобрухту з України
в США. Це пов’язано з широким вжиттям антидемпiнгових заходiв щодо
експорту такої продукцiї iз України,
У розвитку зовнiшньоторговельних стосунків України i США noмітне мiсце
зайняли переговори державної aвiaкoмnaнії «Авiалiнії України» з
транснацiональним консорцiумом «Аiгbus іdustгiе», а також американським
концерном «Boeing» про придбання американських лiтакiв, Компанiя «Аiгbus
idustгiе» пропонувала поставку лiтакiв типу А-310, А-319, А-340 на
вигiдних фiнансових умовах, «Boeing» готовий поставити лiтаки В-767,
В-737, Подальшiй активiзацiї зовнiшньої торгiвлi України i США сприяє
дiяльнiсть постiйнодiючої урядової комiсії.
3 Китаєм Україна пiдписала низку мiжнародних угод про cniвробiтництво в
галузi металургії, енергетики, освоєння космiчного простору. Ще батата
poків наша космiчна продукцiя буде конкурентоспроможною на китайському
ринку. Торговельний оборот мiж Україною i Китаєм у перспективi може
становити $ 2-3 млрд.
Україна бере участь в економiчному спiвробiтництвi також з країнами, що
розвиваються. У наданих за часiв СРСР цим країнам кредитах на пiльгових
умовах з вiдшкодуванням протягом 10-12 років частка України становила
майже $ 18 млрд. Традицiйнi товари експорту кpaїн, що розвиваються, –
бавовна, джут, вовна, apaxic, рис, оливкова олiя, натуральний каучук,
какао – боби, кава, цитрусовi, тютюн та iн. Україна вивозить до цих
кpaїн машини та промислове устаткування. Так, вантажнi автомобiлi
Кременчуцького заводу поставляються до Iндії, Латинської Америки, на
Близький Схiд; помпи iз Сумського заводу – до Iндil, Пакистану, Сирiї;
машини, устаткування, прилади для африканських, азiатських i
латиноамериканських кpaїн виготовляють з урахуванням їx роботи в умовах
тропiчного клiмату.
Пiдписано угоду про постачання нафти i газу з Ipaну в Україну з цiєю
метою створено Українсько – ipaнсько – азербайджанську компанiю, яка у
майбутньому має збудувати систему трубопроводiв через Росiю в Україну
(по 45% внески – України та Ipaну i 10 % – Азербайджану). Угода
розрахована на 15 poків Україна поставлятиме до Ipaну машини та
обладнання для гiрничодобувної i металургiйної промисловостi, братиме
участь у реконструкцiї металургiйних пiдприємств, дорiг та морських
портiв.
Пiдписано угоду мiж Україною i Tунicом про спiвробiтництво в галузi
iригацiї, за якаю на тунiських iригацiйних спорудах працювагимуть
Укpaoїнcькі фахiвцi. Tунic постачатиме Укpaїні фосфорити
Ocтaннім часом право на здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй надано
окремим пiдприємствам i органiзацiям, що сприяло пiдвищенню активностi у
зовнiшньоекономiчнiй сферi. Зареестровано бiльш як 30 тис. учасникiв
зовнiшньоекономiчних зв’язкiв.
В економiчних зв’язках України iз зарубiжними державами використовується
науково-технiчне співробітнецтво (торгiвля патентами, лiцензiями,
технiчним досвiдом «ноу-хау» тощо), яке сприяє прискоренню темпiв
економiчного розвитку, втiленню у практику найновiших технiчних
досягнень, рацiональному використанню природних pecypciв, автоматизацiї
i механiзацiї технологiчних процесів, скороченню строків будiвництва
сучасних пiдприємств, пiдвищенню ефективностi капiталовкладень,
розширенню сфери мiжнародних вiдносин. Науково-технiчне спiвробiтництво
здiйснюється у формах:
матерiальнiй, тобто через обмiн продукцiєю, насамперед наукоємкою,
створеною за найновiшими технологiями;
нематерiальнiй – у виглядi креслень, формул, обмiну iнформацiєю,
лiтературою та ін.;
послуг фахiвцiв i технiчного персоналу в галузi менеджменту, маркетингу,
контролю за якiстю.
Науково-технiчне кооперування мiж фiрмами здiйснюсться у формi
консалтингу (технiчного консультування та експертизи проектів), лiзингу
(оренди промислового i науково-дослiдного устаткування).
У зовнiшньоекономiчних зв’язках України використовується i така форма
економiчного спiвробiтництва, як кредити. В сучасних умовах
нестабiльностi економiчного розвитку Україна зацiкавлена в надходженнi
iноземних iнвестицiй в українську економіку. На перспективу Укpaїна
зможе надавати цiльовi кредити в нацiональнiй валютi зарубiжним
державам, пiдприємствам та iншим споживачам пiд закупiвлю вiтчизняної
машинно-технiчної продукцiї. Таке кредитування iноземних споживачiв
сприятиме зовнiшньому конвертуванню української грошової одиницi.
Створення спільних підприємств – одна з форм економiчного
спiвробiтництва України iз зарубiжними партнерами. Ці пiдприємства дiють
самостiйно, надiленi широкими правами для здiйснення експортних та
iмпортних операцiй. Спiльнi пiдприємства погоджують цiни на спiльно
вироблену продукцiю i укладають вiдповiднi контракти. Їх прибуток
розподiляється мiж учасниками пропорцiйно вкладу в статутний фонд. На
територiї України дiє понад 2,5 тис. Спiльних пiдприємств. За участю
фiрм США створено 120, Нiмеччини – 40, Австрії – 22 та ряду iнших країн.
Найбiльше їх у мicтi Києвi (204) та Одеськiй областi (143).
Рiзними є профiлi спiльних пiдприємств. Так, львiвське виробниче
об’єднання «Koнвeєp» i болгарсько – угорське товариство «Iнтрасмаш», а
також гомельське виробниче об’єднання «Гiдpoaвтоматика» та завод
«Данувiя» (Угорщина) уклали договiр про прямi зв’язки щодо спiльного
проектування i виробництва автоматизованих транспортно – складських
систем i засобiв гiдроавтоматики.
Налагоджує стосунки iз зарубiжними фiрмами Міністерство аграрної
полiтики України. Заслуговує на увагу спiвробiтництво з фiрмою BASF
(ФРН) у галузi впровадження iнтенсивної технологiї виробництва coї на
основі застосування хiмiчних препаратiв фiрми.
Перспективним напрямком розширення зовнiшньоекономiчних зв’язкiв є
створення спецiальних зон «вiльного підприємства» на територiї України
(в районi Одеси, на Закарпаттi та в деяких iнших мiсцях). Taкi зони в
Україні з часом сприятимуть прискоренню розвитку її економiки на основі
створення умов для залучення iноземного капiталу.
Прямi iнвестицiї в eкономіку України зросли з $ 483,5 млн. в 1995 р. до
$ 2781,7 млн. у 1999 р. Найбiльшими iнвесторами в українську eкономіку є
США, Нiдерланди, Нiмеччина, Великобританiя.
У харчову промисловiсть вкладено 21 % вiд загального обсягу iнвестицiй,
у внутрiшню торгiвлю – 15,8%, у машинобудування та металообробку –
12,7%.
Великим резервом надходження валюти до України є мiжнародний туризм.
Нинi ми приймаємо в себе майже 4 млн iноземних туристiв, або 0,8%
світової їx кiлькостi, хоч реально вже тепер могли б обслуговувати до 6
млн. туристiв, що може дати майже $ 1 млрд. прибутку.
Плата за транзитнi залiзничнi, автомобiльнi, повiтрянi перевезення,
транспортування нафти i газу разом може давати $ 6 млрд. прибутку
щороку.
Експортерам продукцiї наша держава повинна забезпечити юридично-правовий
(законодавчi акти, положення, митнi бар’єри тощо), мiжнародно-полiтичний
(сприятливi умани для українських експортepiв на мiждержавних
переговорах, у мiжнародних органiзацiях тощо) та
рекламно-пропагандистський захист. Необхiдно також органiзувати
кредитування i пiдтримку експортерiв конкурентних на cвітовому ринку
товарів, разом з тим захистивши вiтчизняну eкономіку, виробництво вiд
низько якiсних товарів, якi надходять з iнших країн (свiдоцтва,
сертифiкати, рiзнi нетарифнi бар’єри).
Створюється система зовнiшньоторгових органiзацiй, представництв,
торгових будинкiв та iнших структур, якi на високому органiзацiйному
piвнi займатимуться проблемами просування українських товapiв на
cвітовому ринку, рекламою та реалiзацiєю продукцiї українських
пiдприємств.
Програма дiяльностi Уряду «Реформ и заради добробуту» на 2000 – 2004рр.
визначає основні прiоритети зовнiшньоекономiчної дiяльностi i насамперед
пiдвищення конкурентоспроможностi продукцiї нацiональної економiки.
З метою диверсифiкацiї джерел постачання нафти та газу в Україну
передбачаеться виконання комплексу робiт з будiвництва об’ектiв
Європейського нафтотранспортного коридору, газопроводу Тальне-Ізмаїл та
визначення маршрутів поставок енергоносіїв з урахуванням інтересів
України.
Для поступового входження енергетики України в енергетичний сектор ЄС,
збiльшення експорту електричної енергії до країн Схiдної та Центральної
Європи послiдовно вживатимуться заходи щодо збереження паралельно роботи
об’єднаної енергосистеми Укpaїни з енергосистемами Європи.
3 метою створення сприятливих умов для збiльшення експорту, передусiм до
кpaїн Європейського Союзу, здiйснюватиметься робота щодо:
забезпечення вступу України до Cвітової органiзацiї торгiвлi;
визнання за Україною статусу країни з ринковою економiкою;
укладення з ЄС угоди про вiльну торгiвлю;
розширення доступу українських товарів на ринки країн ЄС шляхом
збiльшен-ня квот та усунення торговельних обмежень, зокрема укладення
мiж Україною та ЄС нової угоди про торгiвлю текстильною продукцiєю;
запобiгання антидемпiнговим розслiдуванням щодо експорту української
продукцiї.
8. МАЛЮНКИ ТА ТАБЛИЦІ.
Малюнок № 1 Експортний потенцiал України
Таблиця № 1 Зовнішня торгівля послугами по країнах.
експорт імпорт
1996 1999 2000 2001 1996 1999 2000 2001
Всього 4746,6 3613,9 3486,8 3544,4 1204,5 1113,2 1150,9 1147,5
Країни СНД 3476,7 2250,8 2141,4 2151,9 344,8 236,5 215,5 232,9
Інші країни світу 1269,9 1363,1 1345,4 1392,5 859,7 876,7 935,4 914,6
Iталiя 42,2 40,2 36,0 33.4 20,8 7,0 6,2 9,8
Іспанія 7,0 7,9 9,7 11,1 8,7 6,1 6,1 4,7
Єгипет 14,3 6,5 3,7 5,8 3,9 1,9 2,9 1,8
Греція 42,6 36,1 44,1 41,8 22,1 8,0 9,3 7,8
Болгарія 38,7 27,6 35,8 31,6 9,5 6,7 5,7 4,9
lзраїль 27,9 27,7 21,2 18,3 6,6 8,4 8,4 9,3
Ідiя 17,0 37,4 33,5 26,0 3,1 1,4 1,8 1,9
Iран 26,3 11,5 15,7 5,7 0,7 2,5 1,1 1,1
Канада 9,3 6,7 7,8 7,3 20,7 16,7 17,1 16,3
Китай 12,0 17,6 12,2 15.4 2,6 2,9 3,7 1,9
Кiпр 34,4 63.4 68,4 72.4 14,3 14,3 12,4 12,1
Латвiя 5,3 17,8 16,0 1l,7 8,8 8,9 8,0 20,2
Литва 5,7 3,9 4,9 1l,5 10,8 4,1 3,3 2,2
Нiдерланди 29,8 21,4 18,5 26,7 4,1 23,7 24,0 27,2
Нiмеччина 88,1 99,9 105,0 106,2 33,1 58,1 69,3 63,1
Норвегiя 2,3 9,4 11,0 8,5 1,7 1,1 1,7 1,2
Об’днанi
Арабськi Емiрати 13,3 5,0 4,3 6,9 19,0 2,8 1,9 1,8
Польша 28,7 34,8 34.1 28,3 14,7 12,8 17,7 34,1
Румунiя 11,7 5,8 9,6 8,1 2,4 3,4 4,4 2,8
Словаччина 8,2 9,0 8,1 10,6 19,4 5,8 6,2 6,3
США 88,4 102,5 122,7 124,1 253,8 260,0 264,0 278,5
Туреччина 52,3 47,8 39,0 37,1 33,8 12,0 14,0 12,7
Угорщина 33,1 32,4 28,1 27,8 5,3 6,7 14,9 8,7
Франuiя 19,4 26,3 25,7 25,9 15,1 12,8 10,3 21,2
Чеська Респyблiка 10,7 9,8 7,6 7,0 5,3 7,0 7,0 6,2
Естонiя 3,1 3,3 3,3 3,9 2,7 3,2 4,5 3,7
Швейцарiя 51,3 55,8 47,8 51,0 15,3 28,3 32,2 20,8
Югославiя 4,4 6,6 8,0 6,1 1,0 0,6 1,6 1,6
9. ВИСНОВОК.
Отже, перебудова зовнiшньоекономiчної дiяльностi України значною мiрою
сприятиме iї просуванню на свiтовий ринок та iнтeгруванню в мiжнародну
економіку.
Ось уже сім років Україна виступає на світовій арені як незалежна
європейська держава, її економіка переживає затяжну кризу. Через
зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємств
працює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття.
Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої
торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не
задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які
використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та
бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається
пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт
продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в
торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози,
деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних
зв’язків не може позитивно впливати на економіку України.
У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має
відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе
економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними
об’єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями).
Перехід України до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових
умовах господарювання може здійснюватися за зрахунок ефективного
використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх
технологій. Основою нової економічної стратегії у сфері
зовнішньоекономічної діяльності України мають бути зацікавленість людини
у вільному підприємництві та розвитку товарного виробництва, а також
упровадженні ринкових відносин; запровадження в обіг твердої
конвертованої грошової одиниці; НТП із застосуванням активної
інноваційної, інвестиційної та структурної політики; рівноправне
співіснування різних форм власності.
Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу
інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової
економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання
кризи економіки; усунення бар’єрів у спілкуванні із зовнішнім світом;
налагодження активних і взаємовигідних зв’язків з країнами-партнерами.
Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із
західноєвропейською та здатна функціонувати з нею в одній системі
координат. Головні її елементи — це самостійні суб’єкти господарської
діяльності; економічний раціоналізм у відносинах з країнами-учасницями;
створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів; формування
мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної
підтримки державних та приватних інвестиційних проектів; комплексне
використання й охорона природних ресурсів; співробітництво в розвитку
паливно-сировинної бази; раціональне використання енергетичних
ресурсів; співробітництво в технологічному оновленні металургійних
підприємств, розвитку АПК, харчової та переробної промисловості;
створення сучасних телекомунікацій; розвиток уніфікованої митної
системи.
Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні
необхідно максимально використовувати переваги міжнародного! розподілу
праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для
залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному
етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з
найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація
ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську
Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних
надходжень.
Промисловий потенціал України достатній для успішного вирішення проблем
забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі
найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати
зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції
машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність
підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим
фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові
ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар’єри. Не дуже поспішають
розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію
проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції.
Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції
машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Ця
проблема ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення
структурної перебудови, конверсії та диверсифікації цілого ряду
підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів
наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь
економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна,
ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.
«Розміщення продуктивних сил України» за редакцією Є.П.Качана – Київ
Видавничий Дім “Юридични книга” 2002 р.
“Україна в цифрах 2001р.” – Київ “Техніка” 2002 р.
«Географія – навічальний посібник» Масляк П.О., Олійник Я.Б.– Київ
“Знання”, 1998 р.
«Економічна і соціалістична географія світу: Підручник для 10 кл.» Б.П.
Яценко, В.М.Юрківський, О.О.Любіцева та ін. За редакцією Б.П. Яценка –
Київ «Арка» 1999р.
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
