Вугільна промисловість світу (реферат)

Реферат

на тему

ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ

ПЛАН

ВСТУП

1. ЗНАЧЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ

2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ

3. ПРОБЛЕМИ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

4. ПЕРСПЕКТИВИ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність вивчення теми “Вугільна промисловість світу”
пояснюється тим, що серед геологічних паливно-енергетичних ресурсів,
сукупний обсяг яких оцінюється в 6,3 трлн. тонн умовного палива
(т.у.п.), самі великі запаси у світі належать твердому паливу. Його
обсяги складають 3971 млрд. т.у.п. Найменше в природі представлені
запаси урану (674,6 млрд. т.у.т.). Для нафти і газу характерний середній
ступінь забезпеченості – 788 млрд. і 851 млрд. т.у.т., відповідно.

Обсяг світового ринку кам’яного вугілля наближається зараз до 500 млн.т.
Основними імпортерами виступають країни Західної Європи (близько 160
млн. т) і Азіатсько-Тихоокеанського регіону (більше 200 млн. т, у т.ч.
Японія – 130 млн. т, Південна Корея – близько 50 млн. т і Тайвань –
близько 20 млн. т). Ведучими експортерами виступають Австралія, США,
ПАР, Колумбія, Венесуела, Індонезія, Канада, Китай, Польща і Росія.
Постачаннями з цих держав забезпечується зараз більш 90% світових
імпортних потреб.

За прогнозами Міністерства енергетики США світова торгівля вугіллям у
майбутні 20 років збільшиться приблизно на 25%, однак конкуренція на
даному ринку залишиться досить гострою. Обсяг світового ринку
енергетичного вугілля за 1990-2010 р. може зрости в два рази, тоді як
загальні імпортні потреби ринку коксівного вугілля збільшаться не більш,
ніж на 5%.

Часткова структура геологічних паливно-енергетичних ресурсів у світі:

1. Значення вугільної промисловості світу

По оцінках експертів, частка вугілля в структурі світового
паливно-енергетичного балансу складає близько 27%. Основними її
галузями-споживачами є металургія й електроенергетика. З використанням
вугілля виробляється приблизно 44% усієї світової електроенергії.

Більше 80% вугільних запасів зосереджено в Північній Америці,
Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і країнах СНД. При цьому дев’ята
частина світових запасів вугілля зосереджена в Китаї, шоста частина – у
Росії. Запаси вугілля в Казахстані складають 35,8 млрд. т. чи 3,6%
світових запасів.

Набільші світові родовища вугілля

Родовище, район, басейн Запаси початкові Вартість, млрд US$

Вугілля (запаси – млрд т, ціна – 25-38 діл./т)

Іллінойський (США) 100.0 3840.6

Аппалачський (США) 93.4 3588.6

Іркутський (Росія) 77.0 2957.4

Кузнецький (Росія) 57.6 2213.5

Вітбанк (ПАР) 51.1 1963.5

Донецький (Україна) 48.3 1855.5

Кансько-Ачинський (Росія) 80.2 1712.8

Рурський (Німеччина) 36.5 1403.4

Альберта (Канада, США) 46.6 1392.0

Дамодарський (Індія) 31.1 1192.9

Паудер-Рівер (США) 50.9 1120.4

Нижньорейнський (Німеччина) 50.0 1067.9

Вугільна промисловість у сучасному світі зберегла роль найважливішої
базисної галузі економіки. Значення вугілля як одного з основних типів
енергоносіїв на рубежі третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних
ведучих ринкових факторів:

Енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки. Споживачі
зацікавлені в безумовному збереженні стабільності енергетичної бази і
розмаїтості альтернативних джерел енергетичної сировини.

Стабільна і велика ресурсна база. Показник забезпеченості поточного
рівня споживання готовими до експлуатації запасами по вугілля – один з
найбільш високих серед усіх корисних копалин.

Низька в порівнянні з іншими енергоносіями ступінь монополізації
пропозиції. Ступінь координації дій на світовому ринку в основних
експортерів вугілля значно нижча, ніж у великих постачальників інших
енергоносіїв, нафтових і газових корпорацій. Споживачі зацікавлені в
збереженні дієздатної альтернативи газу і нафти в енергетиці.

Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту. Для
більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики. Крім
того, географічне положення Австралії, Колумбії, ПАР, Індонезії, США
таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані
практично з однаковими витратами відвантажувати вугілля на обох ведучих
споживаючих ринків – у Європу чи в Східну Азію. Тому у випадку проблем
зі збутом продукції на одному з цих ринків експортери завжди можуть
переключити відвантаження на другий споживаючий ринок чи у національне
споживання (обмеживши в енергобалансі частку звичайно імпортованих
мазути чи нафти).

Зручність і простота збереження великих запасів, що демпфірують, у
постачальників і споживачів. Простота технологічних схем перевалки
вугілля. Досягнутий високий прогрес у технології й екології використання
вугілля. Завдяки впровадженню в енергетику досягнень науково-технічного
прогресу, вугілля в даний час з погляду екології і технології практично
рівноцінна мазуту.

Зроблені у 70-і і 80-і роки прориви в області морського транспортування
вугілля дозволяє забезпечувати далекі морські перевезення цієї сировини
з низькими транспортними витратами. Постійний прогрес у засобах
перевалки вугілля на сучасних терміналах, що дозволяє до мінімуму
знизити частку цієї раніше дорогої операції в ціні франко-споживач.

Дешевина вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність
цін вугілля. Стабільність і прогностичність цін вугілля забезпечує для
споживачів зручність планування витрат. У той же час, одиниця
теплотворної здатності палива при використанні вугілля обходиться
споживачу в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при застосуванні мазуту.

По оцінках Робочої групи по вугіллю Комітету з енергетики ЕЕК ООН
вугілля забезпечує приблизно 27% усього світового виробництва енергії.
Ще вище значення вугілля в електроенергетиці. З використанням вугілля
виробляється у світі приблизно 44% всієї електроенергії, у т.ч. у
країнах Європи – 42%.

Згідно з прогнозом “Energy Information Administration” (Міністерство
енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі до 2020 р.
зросте в порівнянні з нинішнім рівнем на 65%. Викопні види палива
залишаться основними джерелами енергії і будуть забезпечувати до 80%
світового енергоспоживання.

На перспективу до 2020 р. міжнародні експерти не очікують істотного
зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв. Більше
того, за рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту споживання
нафти і нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку атомної
енергетики в багатьох країнах може мати місце деякий ріст його частки в
структурі енергоспоживання.

За даними Світового енергетичного конгресу (1998 р.), розвідані запаси
викопного палива у світі складають 1172 млрд. т у перерахуванні на
умовне паливо і розподіляються в такий спосіб (млрд. т у.п.): вугілля –
800, нафта – 199, газ – 173; для Європи відповідні показники дорівнюють
83, 73, 4 і 7.

При нинішньому рівні споживання його розвіданих запасів вистачить
приблизно на 270 років у порівнянні з майже 60 роками для газу і 40 –
для нафти. Технічний прогрес і відкриття нових родовищ дозволяють
істотно збільшити зазначені терміни.

Згідно з прогнозом Міністерства енергетики США (“International Energy
Outlook-2003”) частка вугілля в загальному використанні первинних
енергоносіїв у світі знизиться за розглянутий період незначно – з 25 до
23%.

Прогноз світового споживання вугілля на період до 2020 р., млн. т

Регіони світу 1995 2000 2005 2010 2015 2020

Всього 4644.9 4909.8 5367.0 5788.8 6209.8 6865.7

Пн. Америка 919.0 1057.8 1085.0 1121.3 1175.7 1239.2

Зх. Європа 550.8 510.8 478.1 457.2 436.4 409.1

Пром. розвинуті країни Азії 233.2 235.0 261.3 264.0 268.5 272.2

Сх. Європа/колишній СРСР 847.3 732.1 732.1 686.8 632.3 564.3

Країни, що розвиваються 2094.7 2374.1 2810.5 3259.6 3696.8 4380.9

Провідними споживачами вугілля в Азії і світі як і раніше залишаться
Китай і Індія. До 2020 р. на частку Китаю й Індії буде приходитися 33%
приросту світового енергоспоживання і 90% збільшення використання
вугілля у світі.

Експерти Міністерства Енергетики США вважають, що вугілля в цій країні
залишиться конкурентноздатним у порівнянні з іншими видами палива
завдяки низьким витратам видобутку і тарифам на його транспортування.

У Канаді збільшення споживання вугілля зв’язують з намічуваним
висновком з експлуатації після 2010 р. значної частини потужностей АЕС,
що будуть замінятися вугільними ТЕС. У Японії намічено ввести до 2020 р.
не менш 10 ГВт потужностей вугільних станцій нового покоління.
Очікується також помітний приріст споживання в Бразилії і Південній
Кореї.

У Європі жорсткість екологічних нормативів, посилення конкуренції з
боку природного газу і висновок нерентабельних вуглевидобувних
потужностей, будуть обмежувати споживання вугілля. Однак по переважному
думці очікуваний спад споживання в Європі торкнеться насамперед вугілля
національного виробництва.

Ринок вугілля традиційно залишається ринком покупця – пропозиція на
ньому в роки стабільного ринку перевищує попит, у продуцентів і
експортерів маються значні резервні потужності. По оцінці International
Coal Report співвідношення попиту та пропозиції на світовому ринку
очікується наступним (млн. т, враховувалися тільки постачання на основі
морських перевезень, на которые приходиться більш 80% світової
торгівлі):

-6 -11 -16 -21

Потреби світового ринку 382 470 484 498 511 523 536

Пропозиція в % до попиту 129% 131% 140% 139% 135% 132% 129%

Джерело: International Coal Report, № 474, 17.05.1999 р.

Поява на ринку нових потужностей, що здатні привести до порушення
сформованого балансу між потужностями і потребами не виключене в 2000 і
2001 р.. За межами 2001 р. розрив між потребами і пропозицією поступово
стане зменшуватися. Фахівці International Coal Report виходять з
імовірності того, що вже до 2002-2003 р. ринок повернеться до давно
сформованого співвідношення між потужностями і потребами. Не виключено,
що введення нових потужностей буде не таким масивної, як за прогнозом,
оскільки. зниження світових цін у 1998-1999 р. гальмує процес розробки
нових родовищ вугілля.

2. Особливості розміщення вугільної промисловості світу

Кон’юнктура світового ринку енергетичних вугіль прямо визначається
тенденціями розвитку світової енергетики, її динаміки і структури.
Широкомасштабне впровадження енергозберігаючих технологій привело до
зниження енергоємності ВНП (зараз потрібно менше палива для виробництва
одиниці ВНП, чим у недалекому минулому). Проте, в абсолютному вираженні
споживання енергоресурсів, у т.ч. твердого палива росте.

У середньостроковій перспективі найважливішим фактором невизначеності є
місце ядерної енергетики в структурі споживання. Перспективи висновку з
експлуатації діючих АЕС у розвинутих країнах (насамперед,
західноєвропейських) і переходу на ТЕС, що працюють на природному чи
газі на ТЕС зі змішаним циклом (мазут/вугілля) будуть визначатися в
основному політичними рішеннями керівництва цих країн і роллю атомної
енергетики в енергобалансі тієї чи іншої країни. У випадку інтенсивного
й одночасного висновку з експлуатації більшої частини, потреби в куті в
багатьох країн можуть значно зрости, що приведе, насамперед, до росту
його імпорту.

В електроенергетиці все більш відчутною стає конкуренція вугіллю з боку
ТЕС на газі через загострення проблеми викидів З2 в атмосферу. Разом з
тим визнається, що сучасні вугільні електростанції стали не настільки
обтяжні з погляду забруднення навколишнього середовища, як раніш.
Витрата вугілля при середньому КПД ТЕС у 45% складає близько 300
г/квт-ч, тоді як у 1950 р. він був удвічі вище, а сьогодні працюють
станції і з КПД більш 50%.

Ситуація у світовій чорній металургії наприкінці 90-х років
характеризувалася скороченням попиту і виробництва продукції. Однак по
оцінках Міжнародного інституту чавуна і стали в 2000 р. може початися
поліпшення кон’юнктури світового ринку чорних металів і поступове
зростання виробництва. Попит на коксівний вугілля може незначно зрости,
а потім стабілізується. У більш віддаленій перспективі значимої стає
тенденція до винесення екологічно шкідливих і енергоємних виробництв
(наприклад, доменного виробництва) у країни, що розвиваються, і в країни
СНД, що також буде стримувати світову торгівлю коксівним вугіллям. З
іншого боку, очікується ріст використання коксу у вторинних
металургійних процесах (виробництво литих заготівель і виробів), що буде
трохи компенсувати звуження попиту з боку доменного виробництва.

Прогноз обсягів світового ринку вугілля на період до 2020 р. і місце на
ньому основних експортерів, млн. т

Австралії 157 215 229

США 76 71 70

ПАР 63 74 73

СНД 16 15 16

Польщі 21 11 8

Канади 37 39 42

Китаю 31 45 45

Південної Америки 30 45 52

Індонезії 50 54 63

Згідно з даним прогнозом у наступні 10 років імпорт вугілля в Європу
буде продовжувати рости, хоча загальне його споживання в регіоні
зменшиться. У 90-і роки динаміка і географія імпорту вугілля в країни ЄС
змінювалася в такий спосіб (тис. т):

700 1212 1660 1770 690 1492 1200

Інші 2583 10552 14107 15238 19403 23275 43543

Частка імпорту в споживанні 37% 45% 46% 51% 51% 56% 57%

ДЖЕРЕЛО:Energy Monthly statistics, Eurostat

Аналіз наведених даних по динаміці і географії імпорту вугілля в
регіон ЄС дає підстави для наступних висновків:

· Імпорт кам’яного вугілля в регіон ЄС протягом 90-х років стійко
зростає. Частка імпорту в споживанні за 1990-1998 р. зросла з 45% до
57%. Імпортне вугілля розглядається в Європі, насамперед, як замінник
іншим завезеним енергоносіям. Тому держави ЄС прагнуть різноманітити
джерела одержання вугілля і збільшують число основних постачальників,
послідовно підключаючи до ринку нових експортерів. У 90-і роки ця
тенденція стимулювала збільшення імпорту в Європу високоякісного
колумбійського, індонезійського, венесуельського і канадського вугілля.

· На трьох основних постачальників – США, Австралія, ПАР – зараз
приходиться приблизно половина європейського імпорту. Однак корпорації
США, через високі виробничі і транспортні витрати поступово уступають
свою частку на даному ринку іншим експортерам. Австралійські
постачальники воліють працювати в першу чергу на динамічно розвивається
ринку країн Східної Азії і також скорочують свої відвантаження в Європу.
За останні роки став скорочуватися й імпорт у Європу з ПАР.

· Імпорт вугілля з території СНД у ЄС скоротилися з 9,8 млн. т у 1990 р.
до 3,0 млн. т у 1998 р., що у визначальної обумовлене втратою Росією
балтійських і чорноморських портів. Через слабість термінальної бази, що
залишилася в Росії, основна маса кам’яного вугілля експортується Росією
по залізниці в Східну Європу і чи Туреччину через вугільний термінал у
порту Східний у Японію і малі східно-азіатські держави.

· Закупівлі вугілля з Польщі протягом більшої частини 90-х років
залишалися більш-менш стабільними.

За прогнозами в найближчі 10 років збільшаться постачання на
європейський ринок з частка країн Південної Америки. Відвантаження
вугілля з Польщі в Західну Європу зменшаться на 50%, тоді як постачання
цього виду вугілля зі США, ПАР і Австралії збережуться приблизно на
нинішньому рівні.

Попит на імпортне вугілля в країнах Азії в перспективі буде зростати.
Приріст імпорту вугілля в регіон, як і колись, прийдеться на Японію,
Республіку Корея і Тайвань. За прогнозами, Китай збільшить імпорт
вугілля до 2004 р. до 5 млн. т, розширить його також Індія. Очікують, що
Австралія збільшить сюди відвантаження вугілля з 125 млн. т у 1997 р. до
приблизно 190 млн. до 2020 р., а постачання з ПАР виростуть з 18 млн. до
36 млн. т. Перспективи для розширення експорту вугілля в країни АТР має
й Індонезія. У той же час експорт у регіон зі США будуть зменшуватися,
унаслідок помітного росту внутрішнього споживання.

Одним з найважливіших постачальників вугілля на європейський ринок
залишається Польща. За даними КЕС, без підтримки держави польський
експорт вугілля був би зараз цілком збитковим. За згодою з ЄС від 1991
р. Польща зобов’язалася до 1997 р. скасувати державне субсидування
видобутку вугілля, експортованого в країни ЄС. Однак. по оцінках ЄС у
1998 р. експорт кам’яного вугілля з Польщі в ЄС був субсидований на суму
450 – 500 млн. дол., а загальні збитки вугільної промисловості в цій
країні склали близько 800 млн. дол. Відповідно до прийнятого в 1998 р.
програмою, обсяг видобутку до 2002 р. передбачається скоротити з 135
млн. до 112 млн. т.

Таким чином, у випадку створення необхідної інфраструктури російські
експортери вугілля потенційно можуть зайняти на європейському ринку
місце польських постачальників. При цьому першорядним фактором буде
виступати цінова конкурентноздатність і можливість забезпечення
ритмічності постачань.

Починаючи із середини 90-х на світовому ринку вугілля мала місце чітко
виражена понижательная тенденція цін вугілля, унаслідок загального
здешевлення вартості енергоносіїв. Випливає, однак відзначити, що в
цілому ціни на вугілля стабильнее і менш піддані поточним кон’юнктурним
коливанням, чим ціни нафтопродуктів (при цьому ціни коксівного вугілля
стійкіше, ніж ціни енергетичного). Більш ніж достатній обсяг пропозиції
вугілля на світовому ринку вугілля і гостра конкуренція між різними
постачальниками натискають на ціни. Тому, незважаючи на значний ріст цін
нафтопродуктів, вартість вугілля на світовому ринку в 1999 р. практично
не підвищилася.

3. Проблеми вугільної промисловості

У вугільній промисловості світу можна виділити на мій погляд 3
основні проблеми.

3.1. Збитковість вугільної промисловості.

Починаючи із середини 90-х років, на світовому ринку вугілля
ціни мали чітко виражену тенденцію зниження, унаслідок загального
здешевлення вартості енергоносіїв і зниженням ролі вугілля в
енергобалансах ведучих країн-споживачів.

Вугільна промисловість в усьому світі сама по собі є збитковою
і дотаційною сферою, для її стабільного існування в неї необхідні
грошові уливання з боку держави. Таким чином, зниження цін на вугілля ще
більш знизило рентабельність видобутку і виробництва вугілля, крім того,
вугілля значно уступає природному газу і нафті по витратних і
екологічних показниках його використання.

Особливо яскраво цей факт знайшов відображення в економічно
нестабільних країнах. Так, наприклад у Росії була припинено діяльність
приблизно 2/3 вугільних розрізів. А професія шахтаря, що вважалася
престижної в радянський час, різко здала свої позиції. Держава практично
призупинила виплату зарплати гірникам, що викликало величезну кількість
страйків по всій країні.

3.2. Травматизм на підприємствах

Як наслідок, у зв’язку з недостатньою підтримкою вугільної
промисловості з боку держав деяких країн, а отже і різкому зменшенні
виділюваних засобів на охорону праці, збільшився ріст травматизму на
підприємствах. Самими неблагополучними країнами в цьому плані є Китай і
Росія, щорічно при видобутку і вугілля гинуть сотні, а те і тисячі
людей.

3.3. Екологічні проблеми.

Однією із серйозних проблем також є шкода, яка завдається
природі, при добуванні і переробці вугілля. По-перше, це вивільнення в
атмосферу метану при розробці родовищ. По-друге, для одержання,
наприклад, що коксується вугілля його необхідно нагрівати до визначеної
температури. Як наслідок, в атмосферу викидається велика кількість
вуглекислого газу і деяких інших з’єднань, що згубно впливають на
атмосферу Землі, і сприятливих виникненню парникового ефекту.

4. Перспективи вугільної промисловості

Незважаючи на всі існуючі проблеми, вугільна промисловість у
сучасному світі зберегла роль найважливішої базисної галузі економіки.
Значення вугілля як одного з основних типів енергоносіїв на рубежі
третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних ведучих ринкових
факторів:

Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту. Для
більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики. Крім
того, географічне положення Австралії, Колумбії, ПАР, Індонезії, США
таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані
практично з однаковими витратами відвантажувати вугілля на обох ведучих
споживаючих ринків – у чи Європу в Східну Азію. Тому з випадку проблем
зі збутом продукції на одному з цих ринків експортери завжди можуть
переключити відвантаження на другий споживаючий чи ринок у національне
споживання (обмеживши в енергобалансі частку звичайно імпортованих чи
мазуту нафти).

Згідно з прогнозом “Energy Information Administration”
(Міністерство енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі
до 2020 р. зросте в порівнянні з нинішнім рівнем на 65%. Викопні види
палива залишаться основними джерелами енергії і будуть забезпечувати до
80% світового енергоспоживання.

На перспективу до 2020 р. міжнародні експерти не очікують
істотного зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв.
Більш того, за рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту
споживання нафти і нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку
атомної енергетики в багатьох країнах може мати місце деякий ріст його
частки в структурі енергоспоживання.

Ведучими споживачами вугілля в Азії і світі як і раніше
залишаться Китай і Індія. До 2020 р. на частку Китаю й Індії буде
приходитися 33% приросту світового енергоспоживання і 90% збільшення
використання вугілля у світі.

Експерти Міністерства Енергетики США вважають, що вугілля в цій
країні залишиться конкурентноздатним у порівнянні з іншими видами палива
завдяки низьким витратам видобутку і тарифам на його транспортування.

Висновок

Вугільна промисловість, будучи однієї з найважливіших галузей
економіки і паливно-енергетичного комплексу, разом з тим залишається
збитковою і вимагає вкладення великих фінансових засобів для її
розвитку. Ціни на вугілля не можуть піднятися в зв’язку з прямою ціновою
залежністю від його основних конкурентів у виробленні енергії – нафти і
природного газу. І в найближчі 15 років ніяких серйозних змін у
вугільній промисловості, зважаючи на все, спостерігатися не буде.

Довгострокові перспективи пророкувати складно, але можна
припустити, що якщо запаси нафти будуть продовжувати зменшуватися і не
буде знайдено нових чи родовищ інших альтернативних видів палива, те вже
до 2030-му року вугілля може стати основним джерелом паливної енергії,
тому що має величезні запаси в порівнянні з нафтою і газом.

Людству неминуче прийдеться вкладати кошти на розробку програм
по зниженню забруднення навколишнього середовища через добування і
виробництво вугілля. У зв’язку з цим, розвиток вугільної промисловості
прийме світові масштаби. Безсумнівно також зростуть і ціни на вугілля, а
отже його виробництво стане рентабельним.

Список літератури

Назарбаєв Е.Ж. «Сучасний стан і тенденції розвитку світового
паливно-енергетичного комплексу.» Журнал «Analytic».

Тукмаков Д. “Вугільна галузь сьогодні”. Газета “Завтра”. № 7(376),
13.02.2003.

Чедвик Дж., «Світова вугільна промисловість.» Переклад статті –
Гребєнщиков В.П. Журнал вугілля. № 12, 2002.

«Використання енергії». Zaporozhye Nuclear Power Plant.

«Світовий ринок вугілля і перспективи російських експортерів». Журнал
«ВНИКИ»

PAGE

PAGE 16

вугілля

нафта

12,5%

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter