.

Вплив зовнішніх економічних зв’язків на розвиток продуктивних сил України. Зовнішні економічні зв’язки України (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2385
Скачать документ

Реферат на тему:

Вплив зовнішніх економічних зв’язків на розвиток продуктивних сил
України. Зовнішні економічні зв’язки України

План

1. Зовнішні зв’язки України: зміст і види. Зовнішня функція України.

2. Завнішньоекономічні зв’язки: їх сутність, значення та форми.

3. Міжнародна торгівля.

4. Інші форми зовнішньоекономічних зв’язків.

1. Зовнішні зв’язки (ЗЗ) – це взаємообмін з іншими країнами світу
продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами
на основі міжнародного поділу праці; співробітництво політичних органів,
спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства;
здійснення культурних, освітянських та інших громадських та особистих
контактів.

Зовнішні зв’язки мають розгалужену структуру. За змістом та характером
вони поділяються на економічні, політичні, наукові, інформаційні тощо.
Згідно з тривалістю виділяються постійні та епізодичні зв’язки.

Місце держави в світі – дуже важлива характеристика, яка відображає
комплексне вираження міжнародного рейтингу країни, що характеризується
багатьма складовими. Важливим індикатором місця країни в світі є
зовнішня функція держави. Необхідність активного інтегрування України в
світове товариство визначає особливу важливість її розширення. Зовнішня
функція – важлива категорія концепції суспільного розвитку будь-якої
країни. Вона набагато ширша міжнародного розподілу праці, бо охоплює не
лише виробничу, але й інші сфери життя суспільства: політичну,
культурну, інформаційну та ін. Як наукова категорія вона відображає одну
з важливих якостей (сторін) державно-територіальної єдності.

Зовнішня функція країни об’єднує:

– матеріально виражені трудові, сировинні, продуктові, інформаційні та
інші “потоки”, які кількісно вимірюються;

– міждержавні (прикордонні і транснаціональні) структури, банківські та
інші посередницькі послуги, якісно духовні феномени і т.д.

Зовнішня функція повинна формуватися згідно з принципами:

– підвищення суспільної ефективності;

– відповідності геополітичному розташуванню;

– природоохоронної спрямованості;

– підвищення конкурентоспроможності виробництва;

– значного розширення транспортно-транзитної складової;

– розширення посередницьких послуг і т.д.

Для інтегрування України у світове співтовариство дуже важливі:

– патронаж міжнародних організацій;

– створення відповідних державних важелів, правового буфера для захисту
вітчизняної економіки;

– урахування можливостей і потреб європейського ринку;

– пріоритетність екологічних факторів національної безпеки.

2. Зовнішні економічні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу
продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією
на основі міжнародного поділу праці.

Зовнішньоекономічні зв’язки в сучасних умовах стають могутнім засобом
прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.
Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без
інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і
послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати
час і темпи розвитку.

Форми зовнішньоекономічних зв’язків України різноманітні:

– зовнішня торгівля;

– міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

– експорт та імпорт капіталів і робочої сили;

– надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних,
страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно
посередницьких, юридичних);

– міжнародне спільне підприємництво, спільне будівництво підприємств,
науково-технічне співробітництво;

– кредитування та інвестування;

– проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів
тощо.

За географічною ознакою сучасні зовнішньоекономічні зв’язки України
доцільно поділяти на:

– відносини з країнами СНД і рештою держав, що входили до складу
колишнього СРСР;

– відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється
підгрупа економічно найрозвиненіших країн, Близький Схід, країни
Далекого Сходу (в першу чергу Японія, Китай, Південна Корея) тощо.

2. Однією з найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності є
міжнародна торгівля. Вона характеризується такими основними показниками:
обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо
зовнішьоторговельного балансу, географія торгівлі. Найбільш істотною її
характеристикою є товарообіг – обіг товарів, який забезпечує рух
товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Показниками
міжнародного товарообігу є експорт (вивезення) та імпорт (ввезення)
товарів або капіталів.

Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та
імпорту – зовнішньоторговельне сальдо. В Україні цей показник в останні
роки і, зокрема, в 1998 р. був негативним.

У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на
виробництві машин і устаткування (тепловози, трактори, екскаватори,
судна, автомобілі, сільськогосподарські машини, верстати, прилади,
турбіни, літаки, обчислювальна техніка), продукції чорної металургії
(прокат, залізна і марганцева руди), вугілля, зброї, харчових продуктів
(цукор, олія, борошно, сіль, кондитерські вироби, м’ясо, молоко,
горілка), хімікатів і т.д. Україна імпортує: нафту, газ, руди кольорових
металів, деревину, бавовну, одяг, взуття, калійні добрива, верстати та
обладнання для легкої й харчової промисловості, свердловинні установки,
засоби обчислювальної техніки, вантажівки, папір, целюлозу, рибу,
кондитерські та плодоовочеві вироби, алкогольні напої.

У нинішніх умовах господарство України переживає тривалу економічну
кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі.

За даними Міністерства статистики, експорт за останні роки постійно
скорочується. У 1997 р. обсяг експорту склав 14232 млн. дол. США, а
імпорту – 17128 млн. дол. США. Крім того, дуже неефективною є структура
експорту, де на продукцію машинобудування припадає 9,7%, хімічної
промисловості – 10,6%, харчової – 4,8%, а неблагородні метали та вироби
з них – 41%. Основними експортерами є Дніпропетровська (21%), Донецька
(18%), Запорізька (9%) області та м. Київ (14%). Одночасно вони є
найбільшими імпортерами в країні: м. Київ – 27% усього імпорту,
Дніпропетровська – 14%, Донецька область – 6%.

Нині продукція нашої держави надходить більше ніж у 140 країн світу. У
цій групі за експортом з України домінують: Росія, США, Білорусія,
Чехія, Китай, Туреччина, Італія, Польща. Основний імпорт надходить з
Росії, Туркменії, Італії, Німеччини, Польщі, Чехії, Кореї, Китаю.

Головним експортером залишається чорна металургія, яка більшою мірою,
ніж інші галузі, орієнтована на західні ринки. За 1997 рік експорт
продукції металургії збільшився (на 26%). Відбулося зменшення продукції
АПК, хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування.
Конкурентні переваги останнього, що існували раніше, швидко втрачаються.

Економічна присутність України в багатьох країнах Азії, Африки,
Латинської Америки, Австралії та Океанії вкрай недостатня, хоча країни
цих регіонів можуть бути активними імпортерами українських
машинобудівних виробів, продукції хімічної, металургійної промисловості.

Скориставшись кризовим політичним і економічним становищем у країні,
іноземний капітал сформував з українськими комерсантами справжній
торгово-фінансово-збутовий комплекс. Тому у внутрішній торгівлі іноземні
товари займають не менш ніж третину обсягу товарообігу, витісняючи
вітчизняного товаровиробника.

У даний час основними факторами, що певною мірою стримують зростання
українського експорту, є:

– помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної
підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

– значно ускладнений вихід на світові ринки для українських підприємств
внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн щодо захисту
власних ринків;

– недостатній розвиток системи сертифікації та контролю якості
експортної продукції (і тому збут низькосортної продукції за низькими
цінами);

– відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки
у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності,
нескоординованість дій на державному рівні;

– розрив традиційних виробничих та коопераційних зв’язків з
підприємствами країн СНД та Східної Європи;

– низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;

– критично недостатнє інвестування в перспективні експортноорієнтовані
проекти за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості
використання з цією метою іноземних інвестицій і кредитів внаслідок
низького міжнародного рейтингу фінансово-економічної надійності України.

Гальмують зростання обсягів вітчизняного експорту також такі чинники:
низька ефективність виробництва, висока енерго- та матеріалоємність
продукції, високий ступінь старіння основних виробничих фондів,
відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства.
Останнє не дозволяє переносити новітні конкурентноспроможні технології
ВПК у цивільні галузі. До цього необхідно додати велику залежність від
імпорту енергоносіїв, проміжної продукції, машин і устаткування,
невиправдане ввезення багатьох споживчих товарів, фактичну відсутність
фінансової організаційної та інформаційної структури державної підтримки
експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

Для розв’язання цих проблем на державному рівні потрібно забезпечити:

– конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку;

– зміну структури зовнішньоторговельного обороту;

– стимулювання вивозу продукції високого ступеня переробки;

– створення пільгових умов для імпорту в Україну обладнання, яке тут не
виробляється;

– регулювання присутності України на світовому ринку капіталу.

3. До науково-технічної співпраці належить торгівля патентами,
ліцензіями (авторське право на використання запатентованих винаходів),
технічним досвідом (“Ноу-хау”) тощо. Вона здійснюється в кількох формах:

– матеріальній, тобто обмін наукоємною продукцією, створеною за
найновішими технологіями;

– нематеріальній – у вигляді креслень, формул, обміну інформацією,
літературою;

– послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту,
маркетингу, контролю за якістю.

Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі
консалтингу (технічне консультування та експертизи проектів), лізингу
(оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

Діє спільна українсько-російсько-казахська програма запуску космічних
кораблів. За допомогою українських ракетоносіїв “Зеніт” Україна, США,
Норвегія та Росія будуть здійснювати запуск космічних кораблів в
Океанії.

Зовнішньоекономічні зв’язки проявляються і в формі кредитування та
інвестування. Кредитування – надання кредиту. Кредит – позики у грошових
одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів.
Інвестиції – капіталовкладення. Іноземні інвестиції – довгострокові
вкладення капіталу закордонними власниками у промисловість, сільське
господарство, транспорт та інші галузі економіки. Серед інвесторів
домінують економічно розвинені країни, рейтинг платоспроможності яких
найвищий. Росія серед них займає 99 місце, Україна – 111-е. Зовнішній
борг України у 1997 році дорівнював близько 10 млрд. доларів, у тому
числі: Росії – 2 млрд. дол.; МВФ – 2,4 млрд. дол.; СБРР – 1,2; ЄБРР –
0,07; країнам ЄС – 0,35 млрд. доларів.

Україна повинна приділяти велику увагу міжнародному туризму – галузі,
яка найшвидше дає прибуток серед наукового, ділового та рекреаційного
туризму (на останній припадає 70%).

В Україні у 1997 році туристами були 15 млн. чол. (сума виїзду та
в’їзду), у тому числі до нас приїхало 2,6 млн. іноземних туристів.

Зовнішньоекономічні зв’язки держав посилюються організацією спортивних
турнірів та змагань, виставок картин або експозицій провідних музеїв
світу, музичних та пісенних конкурсів, фестивалів, обміну кіно-, відео-
та аудіопродукцією. 

Ефективна участь країни в міжнародному поділі праці, входження до
міжнародного економічного простору надалі все більше залежатиме не
тільки від природних факторів, а й від якості національного економічного
і науково-технічного потенціалу та надійних гарантованих і
взаємовигідних умов співробітництва іноземних країн з Україною, їхніх
фірм, міжнародних організацій.

Список літератури

1. Абмарян О.А. Главные морские порты Украины. – Одесса: Маяк, 1993. –
163 с.

2. Агропромислове виробництво України (1990-1997). – К.: ІАЕ УААН, 1997.
– 436 с.

3. Акимов А.В. Мировое население: взгляд в будущее. – М.: Наука, 1992. –
199 с.

4. Алаев А.Б. Социально-экономическая география:
Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.

5. Алампиев П.М. Экономическое районирование СССР. – М.: Госпланиздат,
1959. – 262 с. 

6. Алымов А.Н. Производительные силы: проблемы развития и размещения. –
М.: Экономика, 1981. – 288 с.

7. Анализ и прогнозированное развитие экономики региона / Н.Д.
Прокопенко, Ф.Я. Поклонский / Отв. ред. Н.Г. Чумаченко. – К.: Наук.
думка, 1991. – 226 с.

8. Аналіз тенденцій розвитку регіонів Росії в 1992-1995 рр. / Програма
Європейської Ради Тасіс. – М., 1996.

9. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект
лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020