Реферат на тему:

Волинська область

 

Коротка статистична та історична довідка

У її нинішніх адміністративно-територіальних межах Волинську область
було утворено 4 грудня 1939 року як область УРСР з центром у м. Луцьку.

Волинь — древньоруська історична область. У 1199 році після того, як
князь Роман Мстиславович приєднав до її території Галичину, тут було
утворено Галицько-Волинське князівство. У 1340 році волинські бояри
проголосили князем Любарта, сина Великого князя литовського Гедиміна.
Саме за наступників Любарта починаючи з середини ХIV ст. Волинь
поступово переходить під владу Литовського князівства. Люблінська унія
1569 року об’єднала Польщу і Велике князівство Литовське в єдину державу
— Річ Посполиту, до якої відійшла й Волинь. За царським указом 1797 року
після третього поділу Речі Посполитої (1795 р.) було створено Волинську
губернію Російської імперії з центром у місті Житомирі, куди ввійшли
теперішні Волинська, Рівненська, значна частина Житомирської області,
північні території сучасних Тернопільщини та Хмельниччини. Луцьк стає
повітовим центром Волинської губернії.

У вересні 1920 року край потрапляє під польську юрисдикцію, юридично
закріплену Ризьким договором 1921 року, й утворюється Волинське
воєводство з центром у Луцьку. За актом Молотова-Ріббентропа від 23
серпня 1939 року СРСР і Німеччина здійснили територіальний поділ сфер
впливу: 1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина розпочала окупацію
Польщі, а після 17 вересня 1939 року на територію сучасної Волинської
області було введено частини Червоної армії й установлено радянську
владу.

4 грудня 1939 року утворюється Волинська область з трьох повітів
Волинського воєводства та Камінь-Каширського повіту Поліського
воєводства (який у вересні-грудні 1939 року входив до складу БРСР).

Кількість населення області, зафіксована переписом 2001 року, склала
99,95% до кількості за переписом 1989 року. Станом на 01.01.2003 р.
загальна кількість населення Волині дорівнювала 1054,7 тис. осіб.
Чоловіків в області проживало 500,5 тис. (47,2%), жінок — 560,2 тис.
(52,8%). Найбільші міста Волині: Луцьк — 206,2 тис. жителів, Ковель —
66,4 тис., Нововолинськ — 54 тис., Володимир-Волинський — 38,3 тис.
Кількість міського населення становить 50,2%, сільського — 49,8%.

Динаміка розвитку політичних партій регіону

У 2002 році в області було легалізовано 933 осередки політичних партій
та 86 громадських об’єднань, або відповідно 47,6 і 11% загальної їх
кількості. Найбільше (у 2,5-4,6 разу) зросла кількість осередків
політичних партій у Ратнівському, Любешівському, Маневицькому,
Ківерцівському та Любомльському районах.

Із 124 політичних партій, легалізованих Міністерством юстиції України,
67 (54%) створили свої осередки в області.

Наразі в партійно-політичному спектрі регіону визначилися домінантні
суб’єкти, які суттєво впливають на ситуацію. До них можна віднести
волинські організації Народного руху України, Української народної
партії, партії «Реформи і порядок», Української республіканської партії
«Собор», Конгресу українських націоналістів, ВО «Батьківщина»,
Соціалістичної партії України, Народно-демократичної партії, Аграрної
партії України, Партії регіонів України, Соціал-демократичної партії
України (об’єднаної), «Демократичного союзу», Соціал-національної партії
України, «Трудової України».

Розвиток політичних партій Волині проходив хвилеподібно, і на кожному
етапі лідерські позиції захоплювала певна політична сила або декілька
політичних структур. З початком становлення незалежності в регіоні
активно діяв Народний рух України. За цього варто зазначити, що в
області є досить багато, як на західний регіон, прихильників
Комуністичної партії. Доволі непогані донедавна позиції були й у
соціалістів. На думку експертів, мотивація підтримки лівих політичних
сил виборцями області є більше соціальною, ніж ідеологічною. Відтак
частина лівого електорату переходить у табір соціально-орієнтованих
суб’єктів політичного середовища, як це сталося з підтримкою блоку «Наша
Україна» на парламентських виборах 2002 року.

Традиційно сильними в регіоні протягом усього її існування є позиції
Аграрної партії України, що пояснюється як аграрною специфікою регіону,
так і постійною присутністю представників цієї партії у верхівці
обласної влади. Партією влади вважалась і НДП, якій за прем’єрства В.
Пустовойтенка було створено у регіоні тепличні умови.

Досить активну позицію з часу створення посіла й ПРП. Одним із наслідків
такої активності було обрання лідера обласної організації цієї партії
Володимира Бондаря до парламенту. Непогані позиції на Волині ще 2 роки
тому мав колишній УНР. Сьогодні ж ця політична структура з новою назвою
(УНП) та новим регіональним керівником (народним депутатом України
Борисом Загревою) посідає одні з перших позицій у регіоні.

Оцінка виборчих процесів у регіоні

Вибори 29 березня 1998 року проходили у Волинській області без особливих
ексцесів. З-по-між внесених до списків 775490 виборців участь у
голосуванні в багатомандатному окрузі взяли 610205, або 78,68%.
Найбільшу кількість голосів тут здобув Народний рух України, за який
проголосувало 105257 виборців (17,24%). Це пояснюється ще достатньою
популярністю серед виборців бренду Руху, котрий у перші роки
незалежності був на Волині потужною масовою структурою. Далі учасники
виборів розташувалися так: Аграрна партія України здобула 90489 голосів
виборців (14,83%), маючи непогані стартові можливості у вигляді аграрної
специфіки регіону та адміністративного ресурсу, на підтримку
Комуністичної партії України, електорат якої складав ще досить пристойну
частку місцевого населення в особі колишніх партапаратників та
працівників держустанов, висловилися 56205 громадян (9,21%). Доволі
високий рейтинг Партії зелених України (38329 голосів, або 6,28%)
пояснюється вдалою піар-кампанією, що привабила молодь та ідеологічно
інертний електорат. Результат, отриманий виборчим блоком Соціалістичної
партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за
Україну!» (36475 голосів, або 5,97%) теж можна пояснити аграрною
спрямованістю регіону, а почасти й авторитетом депутата попереднього
скликання Р. Чап’юка. Здобуток Народно-демократичної партії в 30974
голоси (5,07%) пояснюється впливом адмінресурсу, адже більшість
бюджетних установ отримали чітку вказівку підтримати цю політичну силу.
Саме ці партії подолали 4-відсотковий бар’єр на Волині. Близькими до
прохідного рубежу були партія «Реформи і порядок» (3,91%), виборчий блок
партій «Національний фронт» (3,76%) та Соціал-демократична партія
України (об’єднана) (3,27%). Але брак досвіду в молодої команди перших,
мала підтримка національно свідомих громадян у других та
малорозкрученість третіх не дозволили їм пройти до парламенту на Волині.

В одномандатних округах Волинської області було обрано 5 депутатів.
Зокрема в 19-му виборчому окрузі, де участь у голосуванні взяв 118291
виборець (76,24%), 36178, або 30,58%, віддали свої голоси за Валерія
Діброву. Виборчий блок партій «Національний фронт», від якого
балотувався кандидат, посів в області 8 місце, а тому серйозної
підтримки надати йому не міг. Успіх кандидата був зумовлений його
добрими стосунками з усіма ключовими гравцями в окрузі та
безконфліктністю з владою.

У виборчому округу № 20 переконливу перемогу здобула тодішній лідер
обласного осередку Аграрної партії України Катерина Ващук, за яку
віддали свої голоси 55560 виборців округу (41,22%). Висуванка АПУ
проявляла тут найбільшу активність у порівнянні з іншими округами
Волині, що вилилося зокрема в інтенсивне залучення в лави партії
працівників місцевих виробничих, педагогічних колективів та ін.

Також переконливу перемогу в 21-му окрузі отримав самовисуванець Микола
Мартиненко, за якого висловилися 55315 виборців, або 45,05%. Перемогою
він завдячував своїй популярності в окрузі, оскільки був відомим
підприємцем і меценатом.

Інші народні обранці від Волині, а саме Олександр Свирида та Сергій
Шевчук, здобули перемогу в більш напруженій боротьбі, про що можуть
свідчити отримані ними результати. Так, висуванець Демократичної партії
України О. Свирида здобув 16078 голосів виборців (15,51%), а представник
Народно-демократичної партії С. Шевчук — 24748 (18,93%). За цього обидва
кандидати використовували до певної міри адміністративний ресурс. О.
Свирида мав повну і незаперечну підтримку міської й обласної влади, яка
сприяла також і наповненню фонду кандидата, а С. Шевчук, який
користувався певним авторитетом серед працівників бюджетних установ,
передовсім медичних закладів, за підтримки влади і партії вийшов
переможцем у перегонах у Маневицькому окрузі.

Прикметною рисою парламентських виборів 2002 року було те, що
найактивнішу участь у них брали не самостійні політичні партії, а
виборчі блоки. Також на хід і результати виборів справляло безпосередній
вплив ставлення політичної сили до чинної влади. За підсумками виборів
на волинських дільницях багатомандатного округу можна зробити висновок,
що жителі Волині є носіями протестних настроїв. Так, виборчий блок
політичних партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» зібрав 365788
голосів (57,55%) з-поміж 635575 волинян, які взяли участь у голосуванні,
«Блок Юлії Тимошенко» — 84625 (13,31%). Воднораз виборчий блок
політичних партій «За єдину Україну!» набрав тільки 50968 голосів
(8,01%), а Комуністична партія України — лише 33841 (5,32%). Якщо
результати перших двох політичних структур були прогнозованими з огляду
на велику популярність у регіоні лідерів цих сил, то низький рейтинг КПУ
дещо вражає, якщо врахувати її попередні результати. Всі інші політичні
партії в силу своєї непопулярності в регіоні та слабкості власних
осередків не змогли здобути більш-менш пристойні результати і зупинилися
на позначках до 3%. У результаті виборів по багатомандатному виборчому
округу до Верховної Ради від Волині пройшли Катерина Ващук (№ 3
виборчого списку блоку «За єдину Україну!»), Сергій Шевчук (№ 27 списку
блоку «За єдину Україну!»), Станіслав Пхиденко (№ 51 списку
Комуністичної партії України), Євген Кирильчук (№ 16 списку блоку Юлії
Тимошенко), Борис Загрева (№ 37 списку блоку «Наша Україна»).

В одномандатних округах боротьба була значно серйознішою, ніж 4 роки
тому.

У 19-му виборчому окрузі надзвичайно складну перемогу здобув висуванець
«Нашої України» Сергій Слабенко, за якого віддали голоси 47666 виборців.
Набагато кращі результати показав іще один висуванець «Нашої України»
Сергій Бондарчук (77605 голосів), який зі значною перевагою обійшов
свого головного опонента — заступника глави облдержадміністрації Віталія
Зарембу (32440). Непоганий «урожай» у 56017 голосів зібрав Микола
Мартиненко, котрий під час виборів фактично не асоціював себе з жодною
впливовою політичною силою, однак зумів виграти перегони за рахунок
активної роботи з виборцями протягом попередньої депутатської каденції
та непоганих стосунків з усіма ключовими фігурами регіону. За цього
варто зважити на те, що фактично цей кандидат висувався від влади, однак
«Наша Україна» не виставила в його окрузі свого кандидата, що дуже
полегшило йому завдання. Зі значною перевагою, але ціною великих зусиль
виборов мандат у Луцькому виборчому окрузі керівник обласного штабу
блоку «Наша Україна» Володимир Бондар, за якого проголосувало 55459
лучан. Його перемозі сприяли як бренд В. Ющенка, так і власна активна
громадсько-політична позиція на посаді керівника обласної організації
ПРП. Його основний конкурент від влади, який до того ж був депутатом,
Олександр Свирида здобув лише 11337 голосів виборців. Варто зазначити,
що на противагу В. Бондарю як офіційному кандидату від «Нашої України» в
окрузі висувалося ще 4 депутати, які декларували свою причетність до
блоку В. Ющенка, зокрема тут балотувалися керівники обласних осередків
обох Рухів Олександр Харченко (УНР) та Володимир Банада (НРУ), відтак
частину голосів, а ще більше агітаційних зусиль відібрали у фаворита
саме ці суперники.

Цікавим явищем для аналітики є перемога в Маневицькому виборчому окрузі
відомого місцевого підприємця і мецената Ігоря Єремєєва — керівника
найбільшої на Волині фінансово-промислової групи, що об’єднує під
організаційною егідою фірми «Континуум» ряд підприємств, зокрема
«Ковельмолоко», Луцький картонно-руберойдовий комбінат, «Західну нафтову
групу (WOG)» та ін., і має інтереси та важелі впливу і за межами
області. Важливо відзначити, що член АПУ, висуванець від блоку «За єдину
Україну!» І. Єремєєв здобув перемогу в вигляді 50269 голосів попри
підтримку виборцями округу блоку Віктора Ющенка. Успіх його кампанії
спирався на кілька чинників — дію адміністративного ресурсу, значні
фінансові вливання в різні сфери життя округу та розумне позиціонування
як самостійної фігури, що давало змогу позбутися впливу іміджевих вад
блоку «За єдину Україну!».

Сьогодні до Верховної Ради України від Волині входить десять
представників: п’ять обраних по мажоритарних округах та чотири — за
списками політичних партій і виборчих блоків. Шістьох із них так чи
інакше слід пов’язувати з іменем опозиції — «непримиренної» і
«ющенківської». Це Володимир Бондар, Сергій Слабенко, Микола Мартиненко,
Борис Загрева, Станіслав Пхиденко та Євген Кирильчук. Перші троє, що є
«мажоритарниками», належать до фракції блоку Віктора Ющенка. Троє
останніх є «списочниками» і перебувають відповідно у фракціях блоку
«Наша Україна», блоку Юлії Тимошенко та Компартії України. Микола
Мартиненко для пересічного виборця був безальтернативним
кандидатом-«безпартійником» (який, проте, добре ставиться до пана В.
Ющенка), але для аналітиків-початківців та влади, судячи з хворобливої
реакції останньої після входження його вже в статусі депутата до фракції
«Нашої України», — людиною влади. Четвірку «від влади» складають
Катерина Ващук, Ігор Єремєєв, Сергій Шевчук та Сергій Бондарчук.
Досвідчений політик та лідер Аграрної партії України К. Ващук пройшла в
першій п’ятірці списку блоку «За єдину Україну!» і тепер очолює фракцію
«Аграрники України», членом якої є також Ігор Єремєєв. С. Шевчук —
переконаний народний демократ та член відповідної фракції, С. Бондарчук
після виходу з фракції В. Ющенка залишився позафракційним.

Вибори Президента 1999 року

Під час виборів Президента симпатії волинських виборців розділились. У
їх першому турі участь у голосуванні взяли 608238 виборців, більше
половини яких (313193) віддали свої голоси за Леоніда Кучму. Перемога
діючого Президента була забезпечена потужним впливом адмінресурсу й
активною діяльністю та вмілою агітаційною кампанією провладних партій.
Найактивніше підтримали Л. Кучму в Ковельському та Маневицькому виборчих
округах, де його результати становили відповідно 74187 (56,33%) і 69118
(53,73%). А найменшу підтримку він отримав в обласному центрі — 57204
голосів, або 47,24%.

Результати інших кандидатів на цьому фоні були набагато скромніші. Так,
Євген Марчук, що висувався політичними силами правого ухилу, здобув лише
86516 голосів, що пояснюється насамперед розпорошеністю правого
електорату. Адже окрім Є. Марчука близько 40 тисяч виборців віддали свої
голоси за Юрія Костенка та Геннадія Удовенка (відповідно 28684 і 10933).
За цього вагомими результатами в першому турі могли потішитися ліві
кандидати. Зокрема Наталія Вітренко набрала 69340 голосів, тоді як Петро
Симоненко — лише 31681. Останній у жодному окрузі Волині не набрав у
першому турі більше 7% (максимум — 6,90%, або 7577 голосів у
Володимир-Волинському виборчому окрузі).

Тим цікавіше проаналізувати другий тур президентських виборів, що
відбувся 14 листопада 1999 року. Рівень відвідуваності зріс і становив
63535 виборців, 479344 серед яких (75,44%) проголосували за Леоніда
Кучму, а 121922 (19,19%) — за Петра Симоненка. За цього Луцький виборчий
округ знову вирізнився з-поміж інших волинських округів меншою
підтримкою Л. Кучми (71,87%) і найбільшою підтримкою П. Симоненка
(21,99%). Поясненням цьому може слугувати той факт, що більша частина
комуністичного електорату живе саме в містах, а також те, що в обласному
центрі електорат під впливом активної діяльності політичних партій
правого і лівого спрямування скептичніше ставився до Л. Кучми як до
діючого глави держави.

Участь політичних партій у формуванні місцевих та регіональних органів
влади

Аналізуючи виборчу кампанію 2002 року, варто зауважити, що політичні
партії регіону більше уваги приділяли передовсім парламентським виборам,
натомість вибори до місцевих органів влади вважали за менш принципові.

Зокрема якщо проаналізувати склад рад міст обласного значення, то можна
побачити невелику кількість фракцій чи депутатських груп, створених на
основі політичних поглядів або належності до певних політичних сил. У
цьому напрямку попри прорахунки виборчого періоду активно діє блок «Наша
Україна», фракції якого є в багатьох місцевих радах. Причиною незначної
політичної структурованості місцевих рад може бути те, що дуже мало їх
депутатів належать до якоїсь політичної партії чи висувалися певною
політичною силою. Здебільшого в радах працюють позапартійні провладно
зорієнтовані депутати. Наприклад, з-поміж 45 депутатів Луцької міської
ради лише 13 є членами партій, решта 32 — позапартійні.

Почасти відчувався вплив партій під час виборів мерів міст. Зокрема
Антон Кривицький, який є мером міста Луцька, вже кілька років поспіль є
першим секретарем Волинського обкому СДПУ(о).

Аналіз регіональної економіки

Порівняно з іншими областями Волинь, що перебуває в зоні ризикованого
землеробства, має свої територіальні особливості розміщення продуктивних
сил та розвитку галузевої структури економіки, яка в основному
орієнтована на привізні сировину та матеріали.

Протягом останніх шести років, за даними управління економіки
облдержадміністрації, промисловість області постійно нарощує обсяги
виробництва. Темпи приросту становили в 1997 році 1,4%, у 2001 році —
21,3%, у 2002 році — 11,9%.

Нині виробництвом промислової продукції займається 153 підприємства.
Вагоме місце в галузевій структурі належить обробній промисловості
(86,6%).

Робота соціально-орієнтованих галузей забезпечує розвиток внутрішнього
ринку, який за І квартал 2003 року поповнився 148 новими видами
продукції. Особливо високою якістю відзначаються товари продовольчої
групи, багатьом з яких було присвоєно торгову марку («Торчин-продукт»,
«Комо», «Пуп-сік», «Ладомир», «Тещин продукт», «Віват», «Руна»,
«Макарелла», «Роси»). У загальнообласному обсязі продукції товари
народного споживання охоплюють 54,6%.

До провідних підприємств області належать «Електротермометрія» з м.
Луцька, яке спеціалізується на виробництві приладів для контактної
термометрії, лічильників витрат холодної та гарячої води, тепла та ін.,
завод «Оснастка» з м. Нововолинська, який виготовляє верстати для
виробництва двигунів і вузли для вітротурбін, «Ковельсільмаш», що
випускає круглоланкові ланцюги, машини й устаткування для сільського
господарства, «Ківерціспецлісмаш», котре виготовляє деревообробні
верстати для первинної переробки деревини, Луцький автомобільний завод,
де ведеться складання автомобілів марки ВАЗ.

Найбільшим підприємством машинобудівної галузі є ВАТ «Луцький
підшипниковий завод», 60% продукції якого експортується в понад 25 країн
світу. В хімічній промисловості варто виділити відкриті акціонерні
товариства «Луцькпластмас», що випускає полімерні вироби господарського
вжитку й працює над освоєнням випуску імпортозамінюючих фотополімерних
пластин для поліграфічної промисловості, та «Полімер», яке
спеціалізується на виготовленні гумотехнічних виробів.

Провідні підприємства легкої промисловості регіону — відкриті акціонерні
товариства «Луцький шовковий комбінат «Волтекс», «Луцьке
виробничо-торгове швейне підприємство «Волинь», «Луга».

Серед підприємств харчової промисловості виділяються ВАТ
«Волиньхолдинг», продукція якого відома під маркою «Торчин-продукт»,
виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер», продукти якої завдяки своїм
смаковим якостям витісняють із споживчого ринку аналогічні вироби
іноземних та провідних українських виробників, ВАТ «Павлівський
пивзавод», де вперше в Україні освоєно випуск мінеральної води «Йоданка
павлівська», що компенсує нестачу йоду в організмі людини, Луцький
спиртогорілчаний комбінат, ВАТ «Ковельмолоко», ВАТ «Рожищенський
сирзавод», ТОВ «Торговий дім «Любарт».

Виробництвом сільськогосподарської продукції займаються 491
сільськогосподарське підприємство, 590 фермерських господарств та 269
тис. особистих господарств громадян.

За 2002 рік промисловими підприємствами області виготовлено продукції в
діючих цінах на суму 1,4 млрд. грн. (порівняно з 2001 роком її обсяг
зріс на 11,9%). Зростання обсягів виробництва задекларовано в переважній
більшості галузей. У загальнообласному обсязі найбільш вагомою продовжує
залишатися частка харчової промисловості та переробки
сільськогосподарської продукції (58,9%).

Стан приватизаційних процесів у регіоні

У Волинській області налічується загалом 14786 підприємств, з яких 3367
приватних, 7947 колективних (серед них 263 ВАТ і 155 ЗАТ), 704
державних, 2458 комунальних, 42 перебувають у власності міжнародних
організацій та юридичних осіб інших держав. В області також працюють 268
спільних підприємств, створених за участю фізичних та юридичних осіб із
26 країн.

Темпи приросту державної реєстрації суб’єктів господарювання складали в
області в 2001 році 14% до 2000-го, а 2002 року — 29,3% до 2001-го.
Характерним є перевищення темпів приросту суб’єктів підприємництва —
фізичних осіб проти юридичних (питома вага реєстрації фізичних осіб у
загальному обсязі реєстрації на 01.01.2003 р. сягала 92%), що є
насамперед результатом дії спрощених систем оподаткування.

Станом на 1 січня 2003 року 6664 суб’єкти підприємництва — фізичні особи
та 1539 юридичних осіб перейшли на єдиний податок (на 01.01.2002 р.
таких було 4393 і 1171), і за 2002 рік ними було сплачено до бюджету
відповідно 10,2 та 11,7 млн. грн. (у 2001 році — 6,0 і 8,8 млн. грн.).

За інформацією управління статистики, з 1992 року форму власності в
області змінили 2019 об’єктів. Майже три чверті з них до приватизації
мали комунальну форму власності, решта — державну. Найвища активність у
роздержавленні власності в області припадала на 1995-1996 роки. На цьому
етапі було реформовано 40% загальної кількості приватизованих об’єктів.
Темпи реформування за останні роки відчутно знизилися, проте починаючи з
2000 року інтерес до приватизації знову зріс.

З початку процесу приватизації найбільш активно роздержавлення майна
відбувалось у місті Луцьку, де зосереджено понад третину приватизованих
об’єктів, а також у містах Ковелі, Нововолинську, Володимир-Волинському,
а серед районів — у Любомльському, Ківерцівському, Луцькому,
Турійському, Горохівському. Найбільшу питому вагу серед роздержавлених
становлять об’єкти так званої «малої приватизації» — це переважно
підприємства роздрібної торгівлі, сфери послуг, готелі та ресторани. При
їх реформуванні активно застосовувалися такі способи, як викуп об’єктів,
приватизація, продаж на аукціоні та викуп орендованого майна.

Оцінка бюджетних процесів в області та міжбюджетних відносин

У 2002 році державний бюджет отримав від Волинської області 363,84 млн.
грн., поточні видатки склали 448,2 млн. грн., надійшло субвенцій на суму
100,9 млн. грн.

У 2002 році субсидії на відшкодування оплати житлово-комунальних послуг
було призначено 82,4 тис. сімей, що на 18,6% менше проти 2001 року, а
порівняно з 1997 роком (коли було зафіксовано найбільшу кількість сімей,
яким призначалися субсидії) — у 2,1 разу. 85% сімей, яким призначено
субсидії, проживають у сільських поселеннях. Загальна сума призначених
субсидій за 2002 рік склала 3,6 млн. грн. Середньомісячний розмір
призначеної субсидії в розрахунку на одну сім’ю зменшився проти 2001
року з 54,2 до 44,2 грн.

Протягом 2002 року зберігалася тенденція до скорочення заборгованості з
виплати заробітної плати. Так, за 2002 рік вона зменшилася на 19% і
станом на 1 січня 2003 року склала 26 млн. грн. За цього половину
загальної суми заборгованості становили борги попередніх років.
Заборгованість з виплати заробітної плати працівникам за рахунок
бюджетних коштів дорівнювала 2,7 млн. грн. Збільшення суми боргу
відбулося в основному за рахунок заборгованості з компенсаційних виплат
працівникам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розвиток малого та середнього бізнесу

Підтримка підприємництва в області здійснюється шляхом запровадження
регіональної та місцевих програм розвитку малого підприємництва.
Регіональна програма розвитку малого підприємництва у Волинській області
на 2003-2004 роки затверджена рішенням обласної ради від 21 січня 2003
року і на її реалізацію з обласного бюджету на 2003 рік передбачені
кошти в сумі 550 тис. грн. Завершується робота із затвердження
аналогічних місцевих програм. На підтримку малого бізнесу із цьогорічних
місцевих бюджетів будуть спрямовані кошти на суму в 170,1 тис. грн.

Стан розвитку малого підприємництва в області засвідчує тенденцію до
підвищення ролі підприємницького сектора в господарському комплексі
регіону. За даними статистичної звітності, за підсумками 2001 року в
області нараховувалося 3,73 тис. малих підприємств (приріст до 2000 року
— 7,6%, по Україні — 7,2%), а на 01.01.2003 р. діяло вже 4148. На цих
підприємствах у 2001 році було зайнято 33,8 тис. працюючих, що становить
5,8% працездатного населення області (у 2000 році — 5,6%) та 1,9%
зайнятих на малих підприємствах загалом по Україні. Враховуючи суб’єктів
підприємницької діяльності — фізичних осіб, у малому підприємництві
області у 2001 році було зайнято 61,4 тис. працюючих, або 10,5%
працездатного населення області (у 2000 році — 9,6%), за розрахунками,
на початок 2003 року кількість зайнятих у цьому секторі мала становити
близько 65 тис. чол., або майже 11% працездатного населення.

У 2002 році в області функціонувало 590 фермерських господарств (у 2001
році їх було 571, у 2000-му — 528).

На 10 тис. населення в 2001 році припадало 35 малих підприємств проти 33
за підсумками 2000 року (загалом по Україні — відповідно 48 і 40), а на
01.01.2003 р. — 39.

Зростає питома вага малих підприємств у загальному обсязі випуску
продукції (виконання робіт, надання послуг): у 2001 році цей показник
становив 9,2% (по Україні — 7,3%), у 2002-му (розрахунково) — 9,5%. Нині
малий бізнес Волині забезпечує близько 23% надходжень платежів до
бюджетів усіх рівнів, тобто близько чверті бюджетних надходжень.

На Волині працює понад 28 тис. підприємців, понад 13 тис. яких
користуються спрощеною системою оподаткування. В області спостерігається
тенденція до подальшого розширення сфери застосування спрощених систем
оподаткування: кількість суб’єктів підприємництва — фізичних осіб, що
перейшли на єдиний податок, у 2002 році збільшилась у 2,8 разу проти
2000 року (відповідно 6664 чол. проти 2345), юридичних осіб — в 1,8 разу
(відповідно 1539 проти 875).

На 4 тисячах малих і середніх підприємствах створено 37 тис. робочих
місць. Роль цих підприємств найбільш відчутна на ринках хлібопекарської,
м’ясо-молочної, швейної, поліграфічної продукції, перевезення пасажирів,
надання побутових послуг.

Підвищується роль громадських об’єднань підприємців регіону, яких
нараховується майже 40, у реалізації політики підтримки підприємництва,
вирішенні проблемних питань. Керівники громадських організацій входять
на паритетних засадах до складу координаційних рад з питань розвитку
підприємництва, що створені на обласному рівні та в усіх районах і
містах регіону. Запроваджено інститут уповноважених з питань захисту
прав підприємців.

0

????$??n?ережі бізнес-інтернет-центрів у містах України», що
здійснюється за допомоги АМР США Інститутом європейської інтеграції
(Луцьк), започатковано бізнес-інтернет-центр у м. Луцьку та здійснюється
проект зі створення такого центру в м. Нововолинську. На базі Центру
муніципальних реформ «Луцьк-1432» виконується програма регуляторної
реформи, що забезпечує прозору процедуру прийняття місцевих регуляторних
актів на обласному рівні, в містах Луцьку, Ковелі, Нововолинську та
Горохові.

Однією з проблемних сфер взаємодії бізнесу з місцевою владою є
неофіційні платежі та збори з формулюваннями «на благоустрій», «на
розвиток інфраструктури», «на проведення Дня міста» тощо. Підприємства і
підприємці змушені переказувати інколи досить значні суми на
фінансування зазначених цілей. Засобом примусу або регулювання таких
платежів виступає процедура надання дозволів та погоджень щодо майнових,
земельних, архітектурних питань.

Стан аграрної реформи в регіоні

Особливо відчутним, на думку органів влади, став перелом у реформуванні
відносин власності. 236,6 тис. селян безоплатно набули право на земельну
частку (пай). Площа ділянок у користуванні громадян зросла з 1990 року з
82,6 до 481,6 тис. га, або в 5,8 разу. Разом із тим за цей же період
площа земель у користуванні сільськогосподарських підприємств зменшилася
з 967,5 до 437,4 тис. га, або в 2,2 разу.

Замість колишніх колективних і державних сільськогосподарських
підприємств створені і діють агроформування ринкового типу, засновані на
приватній власності на майно і землю, в т. ч. 105 господарських
товариств, 82 приватних та приватно-орендних підприємства, 304
виробничих сільськогосподарських кооперативи та ряд інших структур. Крім
того, в області функціонує 590 фермерських господарств. У власності та
користуванні фермерів перебуває 17,2 тис. га сільськогосподарських угідь
(1,6% сільгоспугідь області), зокрема 14 тис. га ріллі (2%). Зросли
середні розміри фермерських господарств. Якщо в 1995 році на одне
господарство припадало 15 га сільськогосподарських угідь, то нинішнього
року — вже 29 га. Площа наданих фермерам у користування
сільськогосподарських угідь збільшилася переважно за рахунок оренди
земельних паїв колишніх членів КСП. Основним напрямком виробничої
діяльності є рослинництво. Майже 30 тис. власників приєднали до
особистих господарств належні їм земельні частки (паї) і господарюють
самостійно без створення юридичної особи. На селі створена багатоукладна
система господарювання.

Платність при користуванні землею стимулює рух її через орендні
відносини до більш ефективного господаря. Станом на 1 квітня 2003 року
141,3 тис. власників земельних часток (паїв) передали свою землю в
оренду новоствореним агроформуванням, отримавши орендної плати на суму
24,8 млн. грн., з яких 986 тис. грн. було виплачено грішми.

Селян обслуговують 15 кредитних спілок. Створено 1250 заготівельних
пунктів, зокрема 1046 пунктів із заготівлі молока, 102 — живої худоби та
птиці, 11 — плодоовочевої продукції, 91 — іншої продукції. Крім того, в
області діють 24 оптових продовольчих ринки, з них 21 — у райцентрах,
працюють районні агроторгові доми та обласний лізинговий фонд.

Оцінка регіонального інвестиційного клімату

Важливе місце в залученні іноземних інвестицій відводиться використанню
пільгових умов оподаткування та митного регулювання на території
пріоритетного розвитку в місті Нововолинську та селищі Жовтневому, де
впроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності. Такий режим
введено з 1 січня 2000 року указом Президента України від 27 червня 1999
року та прийнятим ВР України 5 квітня 2001 року Законом України «Про
спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного
розвитку у Волинській області».

Крім того, відповідно до указу Президента України від 22 червня 1999
року «Про спеціальну економічну зону «Інтерпорт Ковель» з 1 січня 2000
року на території області функціонує також спеціальна економічна зона.
Відповідний проект закону України готується до другого читання у ВРУ.

За два роки, які минули з часу прийняття закону про територію
пріоритетного розвитку в Нововолинську, це шахтарське місто отримало
іноземних інвестицій на 22,8 млн. дол. США. Починаючи з 2001 року тут
зареєстровано 18 інвестиційних проектів загальною вартістю 22,4 млн.
дол. У більшій половині з них задіяний польський капітал, який був
інвестований у найбільш перспективні підприємства — ТОВ «Класік»,
«БРВ-Україна» (виробництво меблів), ТОВ «РСТ» (переробка і фасування
чаю), «Луцьк-фудз» (виробництво м’яких маргаринів). Тільки минулого року
на нових підприємствах міста, яке у зв’язку із закриттям шахт потерпає
від безробіття, було створено 575 робочих місць. Сьогодні тут діє 14
інвестиційних проектів, завдяки чому створено 800 нових робочих місць.

У 2002 році в економіку області було здійснено 38 прямих іноземних
інвестицій на суму 3,2 млн. дол. США. Протягом 1993-2002 років в область
надійшло понад 62,5 млн. дол. США прямих інвестицій із 23 країн світу.
Інвестиційні ресурси були спрямовані на модернізацію виробництва на
об’єктах машинобудівної, хімічної, харчової та деревообробної галузей,
розвиток банківської системи, структур малого та середнього бізнесу.
Основними інвесторами підприємств області є країни Західної, Центральної
та Східної Європи.

Основним джерелом фінансування підприємств і організацій є їхні власні
кошти — 260,5 млн. грн. Із загального обсягу інвестицій кошти державного
бюджету становили 19,5 млн. грн., місцевих бюджетів — 15,5 млн., кредити
банків — 16,2 млн. грн., вкладення іноземних інвесторів — 17 млн. грн. У
структурі інвестицій в основний капітал підприємств усіх форм власності
кошти іноземних інвесторів становлять 4,6% (у 2001 році — 3,3%),
вітчизняних інвесторів — 1%, кредити банків — 4,4% (у 2001 році — 2,3%),
кошти державного бюджету — 5,2% (проти 9,2% у 2001 році), кошти місцевих
бюджетів — 4,2% (проти 1,9% у 2001 році), власні кошти підприємств та
організацій — 70,2% (проти 67,8% у 2001 році), інших джерел
фінансування, включаючи кошти населення, — 10,4% (проти 15,5% у 2001
році). За 2002 рік введено в дію основних фондів на суму 611,7 млн. грн.

У капітальне будівництво було спрямовано 231 млн. грн. інвестицій, на
придбання машин та обладнання — 140 млн. грн. Найбільше освоєно
інвестицій у Ковельському районі — на суму 37,1 млн. грн., що у 8,4 разу
більше показника 2001 року, та в Любомльському районі — 15,3 млн. грн.

Область активно підтримує плідні відносини з міжнародними організаціями
й інституціями. Зокрема в галузі охорони довкілля за фінансової
підтримки Європейського Союзу через програму прикордонного
співробітництва ТАСІС в області здійснюється проект «Сприяння політиці
постійного розвитку та захисту навколишнього середовища в контексті
транскордонної співпраці між Україною та Польщею».

Оцінка соціальної сфери регіону

Станом на 1 січня 2003 року в органи праці та соціального захисту
населення звернулися за допомогою 92165 сімей. Допомогу було надано
86820 сім’ям на загальну суму 63422,4 тис. грн. Фактичні видатки на
виплату допомоги становили в 2002 році 47888,7 тис. грн. Державна
соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям станом на 1 січня 2003 року
була надана приблизно 6851 малозабезпеченій сім’ї на загальну суму
1224,1 тис. грн.

В області створено реєстр одержувачів державних допомог через
запровадження бази даних одержувачів різних видів державних допомог.

Рівень і динаміка безробіття

Економічна криза початку 1990-х років призвела до падіння рівня життя
населення області та усталення одного з найвищих в Україні рівнів
безробіття. Середня заробітна плата по області впродовж усіх років
незалежності є однією з найнижчих у державі. Відтак надзвичайно
поширеною серед населення області стала нелегальна та легальна трудова
міграція і спричинена нею еміграція до країн Європи (Польщі, Чехії,
Італії, Португалії, Нідерландів, Німеччини та ін.) та до Росії.

Середньомісячна заробітна плата штатних працівників за січень-квітень
2003 року склала 272,20 грн. За цього в області зберігається позитивна
тенденція до випереджального зростання в порівнянні із загальнодержавним
рівнем реальної заробітної плати (з урахуванням динаміки споживчих цін).
Порівняно з квітнем минулого року вона зросла на 14,6% (у середньому по
Україні — на 13,3%).

Станом на 1 червня 2003 року в області було зареєстровано 27,4 тис.
безробітних, тобто з початку року кількість їх збільшилася на 2,5 тис.
осіб. Професійно-кваліфікаційний склад незайнятого населення свідчить
про наявність великої кількості інженерно-технічних кадрів, працівників
торгівлі, побуту, робітників будівельних професій і легкої
промисловості.

Підприємства, установи та організації області на початок 2003 року мали
1,6 тис. вільних робочих місць та вакантних посад, що в 1,4 разу більше,
ніж рік тому. Разом із тим пропозиція робочої сили у 16 разів перевищує
попит на неї, що все ж таки наполовину менше в порівнянні з початком
2002 року. 2002 року зусиллями центрів зайнятості було працевлаштовано
майже 27 тис. осіб проти 19 тис. у 2001 році.

Показники працевлаштування незайнятих громадян зросли по області до
31,4% проти 23,4% у 2001 році (по Україні — 29,4%). Проте в ряді районів
області показник працевлаштування незайнятих громадян значно нижчий від
обласного — зокрема в Турійському (14,9%), Любомльському (15,9%),
Шацькому (17,7%), Ківерцівському (18%) та Горохівському (18,3%).

За 2002 рік створено 7705 нових робочих місць. До участі в громадських
роботах було залучено 15,8 тис. осіб; професійною підготовкою,
перепідготовкою охоплено майже 6 тис. чоловік.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття на допомогу по безробіттю було сплачено 21,2 млн.
грн. Середній розмір допомоги становив 87 грн.

Обласним центром зайнятості для відкриття власної справи було виплачено
одноразову допомогу по безробіттю на суму 1,9 млн. грн. 1529 громадянам
з числа безробітних.

Соціальні програми та їх ефективність

Територіальними центрами соціального обслуговування пенсіонерів та
одиноких непрацездатних громадян у 2002 році було подано соціальну
допомогу понад 24 тис. громадян. Натуральну допомогу на суму 805,8 тис.
грн. отримали майже 58 тис. громадян, а грошову допомогу на суму 365,6
тис. грн.. — 8204 громадянина.

У 2002 році за розподілом Міністерства праці та соціальної політики
України для інвалідів області було виділено лише 2 автомобілі, тоді як у
2001 році — 47.

За період проведення Всеукраїнської благодійної акції «Милосердя» 25,4
тис. інвалідів, дітей-інвалідів та громадян похилого віку було подано
натуральну допомогу у вигляді продуктів харчування, одягу, білизни,
палива, будівельних матеріалів на загальну суму 353,8 тис. грн. Грошову
допомогу на суму 65,4 тис. грн. отримали 1846 осіб.

Реалізуються загальнообласні програми в галузі охорони здоров’я —
національна програма «Діти України», «Програма профілактики і лікування
артеріальної гіпертензії в Україні», комплексна програма генетичного
моніторингу, комплексна програма «Цукровий діабет», національна програма
«Репродуктивне здоров’я в 2001-2005 роках», національна програма
боротьби із захворюваннями на туберкульоз на 2002-2005 рр.», «Про
додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом», заходи
щодо заохочування народжуваності в Україні, комплексні заходи щодо
впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я, програма
розвитку донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки,
міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки,
програма розвитку Державної служби медицини катастроф на 2002-2005 роки,
державні програми «Онкологія на 2002-2006 роки» та «Профілактика йодної
недостатності у населення на 2002-2005 роки», «Про комплексні заходи
щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення на
2002-2005 роки», державна комплексна програма соціально-медичного
забезпечення ветеранів війни на період до 2005 року, програма
профілактики та лікування стоматологічних захворювань на 2002-2007 роки.

Ефективність здійснення цих програм залежить майже виключно від
наявності бюджетних коштів для забезпечення їх реалізації. За
відсутності бюджетного фінансування виконання програм набуває вигляду
неефективних заходів, уживаних задля забезпечення належної звітності.

Оцінка діяльності ЗМІ регіону

У Волинській області налічується 38 друкованих видань, 19 з яких
функціонують у Луцьку. В усіх 16 районах Волинської області існують
районні газети, засновниками яких виступають районні ради,
райдержадміністрації, колективи редакцій, а в місті обласного значення
Нововолинську — міська рада. У містах Нововолинську,
Володимирі-Волинському крім газет, засновниками яких є місцева влада,
виходить по одному друкованому органу, заснованому приватними фірмами.
Найбільш тиражною районною газетою є «Вісті Ковельщини», що виходять
двічі на тиждень загальним накладом 16670 примірників.

Серед обласної преси найтиражнішою є громадсько-політична газета
«Волинь», що виходить тричі на тиждень загальним накладом 200 тис. прим.
Її засновниками виступають Волинська обласна рада та трудовий колектив
редакції. Щотижневик «Віче», засновниками якого є трудовий колектив та
управління фізичної культури і спорту обласної державної адміністрації,
має наклад 17300 прим. Друкованим органом Луцької міської ради є
щотижневик «Луцький замок», наклад якого становить 5 тис. прим. Ця
малорейтингова газета, яка тяжіє до СДПУ(о), що є наслідком партійної
належності міського голови Луцька, вже понад півроку працює без
головного редактора. Друкованим органом Волинської обласної державної
адміністрації та обласної ради є тижневик «Досвітня зоря», що виходить
накладом 8500 прим. Один із найвищих рейтингів мають розрахована на
сімейне читання газета «Сім’я і дім» (37 тис. прим.), засновником якої є
Іван Корсак, та заснований Луцькою міською асоціацією інвалідів війни в
Афганістані інформаційний тижневик «Вісник» (57044 прим.), який
поширюється до того ж у сусідніх Рівненській, Львівській,
Тернопільській, Івано-Франківській, Житомирській областях. Цей тижневик
має додаток — газету «Порадник», що виходить нерегулярно (в середньому —
двічі на місяць). Рекламно-інформаційний тижневик «Програма-панорама»
випускається нещодавно і має наклад 8144 прим. Великотиражною є
заснована ТРК «Аверс» газета «Аверс-прес» (35060 прим.), що
розповсюджується безкоштовно серед усіх абонентів цього телеканалу (тих,
хто вчасно сплачує за користування кабельним ТБ). Газета не публікує
політичної інформації крім блоку новин, що розповсюджуються від
прес-служб місцевих органів влади, натомість містить програму
телепередач кабельного телебачення і має почасти розважальне
спрямування. Засновниками газети «Волинські губернські відомості» є ТОВ
«Інформаційно-аналітична газета «Волинські губернські відомості», ТОВ
«Слово» та Олена Палагута. Значний вплив на це видання справляють також
фірма «Континуум» та народний депутат України І. Єремєєв. Газета, що
виходить накладом 10650 прим., працює на комерційній основі й
поширюється в Житомирській, Рівненській, Івано-Франківській, Львівській
та Волинській областях. По 5000 накладу мають правозахисна газета
«Справедливість», заснована Волинським обласним громадським товариством
«Справедливість», тижневик «Народна справа», котрий до виборів 2002 року
був друкованим органом ВКО Українського народного руху, та
найопозиційніша в регіоні газета «Вільна думка». Друкованими органами
політичних партій у Волинській області є газета з 5-тисячним накладом
«Слово і діло» (засновник ВОО Української народної партії), «Радянська
Волинь», заснована Волинським обкомом Комуністичної партії України,
тираж якої становить 1730 прим. Студентство теж має власний друкований
орган — газету «Луцьк молодий» (1 тис. прим.), засновником якої є
Волинський державний університет ім. Лесі Українки. Раз на тиждень
виходять рекламні газети — «Волинська реклама», «Луцький ярмарок»,
«Луцьк і лучани» (дві останні поширюються безкоштовно).

На Волині працюють 4 телевізійні канали, транслюють свої передачі 4
місцеві радіостанції, на частоті 104,8 FМ здійснює цілодобове мовлення
«Наше радіо».

Понад 10 років у телевізійному просторі Волині працює очолюване О.
Величком ВАТ «Корпорація «Аверс», до складу якого входять також і
будівельна компанія, і компанія, що займається виробництвом пива та
торгівлею ним. Сьогодні корпорація є однією з авторитетних структур, що
здійснюють інформаційне забезпечення регіону. Основою її є дочірнє
підприємство ТРК «Аверс», яке транслює свої програми в дециметровому та
метровому діапазоні, охоплюючи всю територію Волині та частину сусідніх
районів Рівненської та Львівської областей. Щоденний обсяг мовлення ТРК
«Аверс», директором якої є В. Сінькевич, становить близько 12 годин, а
потенційна аудиторія — понад 700 тис. глядачів. Канал не дотримується
якоїсь чітко вираженої політичної лінії, хоч і підтримує місцеву владу.
Телекомпанія є власником єдиної в обласному центрі мережі кабельного
телебачення.

Волинське державне телебачення, головним редактором якого працює Марія
Андрушко, є складовою Волинської державної телерадіокомпанії, очолюваної
генеральним директором Святославом Пирожком. Оскільки ВДТРК ретранслює
«Інтер», вона має значну кількість рекламних замовлень. Засновником її
виступає Волинська обласна рада, а джерелом фінансування — державний
бюджет. Зона покриття — Волинська область. Канал посідає виключно
провладну позицію.

Студія «Полісся-ТБ», засновником якої виступає Микола Пілюк, який
водночас є її директором, має 20 годин мовлення щодоби. Вона виходить в
ефір на каналах ICTV, «Тоніс», СТБ, ретранслює програми цих каналів, а
також випускає власну програму новин «Новий час», практикує організацію
прямих ефірів з одночасною трансляцією по радіо «Niko-FM». В її
передачах проглядаються виразні симпатії до опозиції та критичне
ставлення до обласної влади.

Зона покриття ТЦК «Ковель», засновником якої є Ігор Тарасенко, котрий і
обіймає посаду директора, становить 50 км, час мовлення — з 18.00 до
24.00. Цей інформаційно-розва-жальний канал, орієнтований переважно на
молодіжну аудиторію, фінансується завдяки привітальним програмам та
рекламі. У минулому каналом опікувався народний депутат від Ковельського
виборчого округу М. Мартиненко.

Волинське обласне, Луцьке міськрайонне радіо та радіостанція «Луцьк» є
структурними підрозділами Волинської державної телерадіокомпанії, що
фінансуються з державного бюджету та завдяки рекламі. В їхніх
інформаційних випусках спостерігається більш лояльне ставлення до
інформації, що надходить від опозиційних джерел, аніж на Волинському
телебаченні.

Радіостанція «Луцьк», головним редактором якої є Любов Жаловага, — єдина
FM-станція, що входить у систему ВДТРК. Вона здійснює мовлення з 7.00 до
23.00, щогодини передаючи місцеві новини.

Волинське обласне радіо, головним редактором якого є Василь Федчук,
транслюється по проводовій лінії в ультракороткому діапазоні на хвилях
4,5 м з 6.30 до 20.00.

«Niko-FM» (у минулому — «Радіо «Світязь»), директором якого є Світлана
Господарик, а засновниками — фірма «НБМ-Волинь» та «Радіо «Niko-FM»,
здійснює мовлення цілодобово. Двічі на день виходять «Місцеві новини»,
«Niko-FM» підключається до трансляції прямих ефірів на каналі
«Полісся-ТБ».

Нині на Волині нараховується 6 провайдерів, а саме ТОВ «Фотаком»
(приблизна кількість користувачів за абонплатою становить 1000),
Волинська дирекція ВАТ «Укртелеком» та СП «Infocom» (по 600), СП «Візор»
(400), Луцька філія компанії «Приват-онлайн» (300), Луцька філія «Утел»
(100).

Оцінка розвитку третього сектора та становлення принципів громадянського
суспільства в регіоні

Станом на 1 січня 2003 року в області було легалізовано 2742 об’єднання
громадян, з них 783 громадські організації та 1959 партійних осередків.

Понад 37% громадських організацій засновані всеукраїнськими та
міжнародними об’єднаннями. Майже чверть об’єднань громадян (23%) діють в
обласному центрі, 6,9% — у Ківерцівському, 6,6% — Ковельському, по 5% —
у Луцькому, Маневицькому і Ратнівському районах.

У структурі громадських об’єднань за спрямуванням та видами діяльності
найбільша питома вага припадає на оздоровчі та фізкультурно-спортивні
об’єднання (17,6%), молодіжні, професійної спрямованості (13,9 і 13,8%).
Об’єднання ветеранів та інвалідів складають 8,3% від загальної кількості
громадських організацій, освітні, культурно-виховні — 5,2%, жіночі —
4,1%.

Кількість активно діючих громадських організацій складає близько третини
від загальної кількості зареєстрованих в області.

Значна кількість громадських організацій була створена заради
забезпечення приватних інтересів лідерів або нечисленних груп
організаційного активу, відтак якщо ці інтереси відходять на другий
план, організація фактично припиняє будь-яку діяльність, залишаючись
лише в формальному переліку.

Та все ж протягом останніх двох років «третій сектор» на Волині
активізувався. Серед молодіжних організацій варто відзначити декілька
згуртованих спілок, зокрема Асоціацію молодих реформаторів (АМоРе) та
Молодіжну раду Луцька, Молодіжний націоналістичний конгрес на Волині,
об’єднання «Альтернатива» і «Молода просвіта», Волинську станицю НСОУ
«Пласт». Активно опікується розвитком українсько-польських відносин
Центр молодіжних організацій «Наша справа», який очолює Владислав
Стемковський. Серед немолодіжних громадських структур польський вектор
розробляє Агентство регіонального розвитку «Волинь». Працевлаштування
молоді, організація тренінгів для НДО, представників молодіжної преси —
спеціалізація Асоціації захисту прав молоді Волині.

Культурологічна сфера традиційно очолюється «Просвітою», Союзом
українок, товариством «Холмщина».

У галузі підтримки підприємництва, сприяння здійсненню регуляторної
реформи, впровадження ринкових механізмів в економіці регіону діють
Центр муніципальних реформ «Луцьк-1432», Інститут європейської
інтеграції, Асоціація захисту прав малого та середнього бізнесу
«Бізнес-Луцьк». Аграрний сектор — сфера пріоритетів Асоціації фермерів
Волині.

Серед неприбуткових аналітичних інституцій виділяються
інформаційно-аналітичний центр «Луцьк», Волинське відділення Комітету
виборців України та консорціум інтелектуального сервісу «Леон-Аналітик».

Загалом найпопулярнішими напрямками діяльності громадських організацій
Волині є розвиток місцевого самоврядування, підтримка підприємництва,
міжнародні зв’язки та екологічні проекти.

Активізується співпраця громадських організацій Волині з місцевою
владою. Серед форм такої співпраці — участь у засіданнях «круглих
столів», громадських слуханнях, консультаціях з приводу підготовки
адміністративних рішень місцевого рівня, праця в складі робочих груп.

Діяльність профспілок

Організацій, що належать до Федерації профспілок Волинської області,
налічується 2628, кількість їх членів сягає 228,5 тис. Ця федерація була
офіційно зареєстрована 6 березня 2000 року, й тоді вона нараховувала
2992 первинні організації й 297967 членів. Рада Федерації профспілок
Волинської області, очолювана Галиною Головенець, розміщена в м. Луцьку.

4 профспілкові організації, кількість членів яких сягає близько тисячі,
не належать до Федерації профспілок області, а входять до Федерації
профспілок України.

6 організацій є вільними профспілками. У 1993 році у Волинській області
виникло загальноукраїнське відділення «Вільних профспілок», членами яких
стали близько 600 осіб. Були створені осередки на найбільших
підприємствах Луцька, Нововолинська та Ковеля.

Оцінка соціальної активності населення регіону

В останні два роки відбулися кардинальні зміни у формах вираження
громадських ініціатив, протестів, позицій соціальних груп з актуальних
питань соціально-економічного життя регіону. Дедалі ширше входять у
практику громадські слухання, «круглі столи», інформаційні кампанії,
натомість щоразу меншу кількість учасників збирають мітинги та віча.

Щоправда, загальна пасивність та переконаність у недієвості впливу
громадськості на рішення влади зумовлюють малу чисельність громадських
акцій. Окрім того, учасниками громадських слухань стають переважно
пенсіонери, особи без певного місця проживання та певної зайнятості, що
впливає на якість і форму прийнятих рішень чи сформульованих пропозицій.

Тематика громадських акцій так само відчутно змінилася за останній
період. На зміну загальнополітичним питанням, проблемам невиплати
заробітної платні та пенсій прийшли питання комунального, житлового,
побутового характеру.

Стан забезпечення прав національних меншин і народів

Особливістю національного складу населення області є його
багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення, на
території Волині проживали представники понад 70 національностей і
народностей.

Переважну більшість у національному складі населення області становлять
українці, яких нараховується 1025 тис. осіб, або 96,9% від загальної
кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989
року, кількість українців зросла на 2,4%, а їх питома вага серед жителів
Волині — на 2,3 відсоткових пункти. Іншими найчисельнішими національними
спільнотами на дату перепису були росіяни, білоруси та поляки, однак
кількість їх порівняно з попереднім переписом значно зменшилася.

Українську мову вважали рідною 97,3% населення області, що на 2,8
відсоткових пункти більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську
мову визнали як рідну 2,5% населення — в порівнянні з минулим переписом
населення цей показник знизився на 2,6%. Частка інших мов, які були
вказані як рідні, становила 0,2%.

Найактуальнішим питанням міжнаціональних чи, швидше, міжнародних
відносин стало для регіону відзначення 60-ї річниці Волинської трагедії
— збройного конфлікту 1943 року між формуваннями ОУН-УПА і Армії
Крайової, а також каральних акцій проти польського та українського
населення. Суть сучасної дискусії криється в різниці поглядів на причини
конфлікту та кількість жертв. У різноманітних агітаційних та протестних
кампаніях, що відбувалися напередодні відзначення цієї дати, брали
активну участь праві політичні сили як з українського, так і з
польського боку. Саме відзначення, що відбулося 11 липня в селі Павлівка
Іваничівського району за участі президентів обох країн, не спричинило
серйозних конфліктів чи заворушень. З боку Президента України не
пролунало одностороннього вибачення, проти чого виступали українські
правоцентристи та праві, а напис на пам’ятному знаку «Пам’ять. Скорбота.
Єднання» влаштував обидві сторони.

Загальні висновки та перспективи розвитку регіону

Перспективи розвитку регіону лежать у трьох площинах: аграрний сектор,
місцеве самоврядування і транскордонна співпраця.

Подальше реформування аграрного сектора, розвиток цілісних господарських
комплексів на базі сьогоднішніх агроформувань, становлення та
професіоналізація консалтингових структур у цій сфері сприятимуть
зростанню ваги цієї галузі в економіці Волині загалом та ефективній
економічній спеціалізації регіону.

Складно однозначно оцінити наразі користь або шкоду для регіону вступу
Польщі до Європейського Союзу. Швидше за все, частина польського бізнесу
під впливом конкуренції та посилення регуляторних чинників буде прагнути
до відходу на Схід, тобто на Волинь у тому числі, що сприятиме зростанню
обсягів польських інвестицій. Але так само матимуть місце й негативні
впливи експортних обмежень, посилення прикордонного та митного контролю,
що вплине на зв’язки регіонального бізнесу з польськими партнерами.

Великий потенціал має на Волині місцеве самоврядування. Для прикладу,
Луцьк неодноразово був в авангарді загальнодержавних правових та
адміністративних ініціатив, що торкалися комунального господарства,
соціального забезпечення, розвитку інших галузей.

Загалом стан справ у переважній більшості сфер регіонального життя
залежатиме значною мірою від місцевої влади: зміна поколінь у кадровому
складі адміністрацій та органів місцевого самоврядування, повноцінне
становлення ринкових механізмів у регуляторній сфері, політична
переорієнтація домінуючих еліт стануть базовими чинниками розвитку
регіону.

Похожие записи