.

Туристичні інвестиції у Карпатському регіоні (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
3 7027
Скачать документ

Курсова робота

Туристичні інвестиції у Карпатському регіоні

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Вплив туризму на розвиток
економіки……………………………………………………..6

Розділ 2. Державна регіональна економічна політика у сфері туризму

у Карпатському
регіоні………………………………………………………..
………………….9

Розділ 3. Туристичні інвестиції та розвиток туристичної галузі у

Карпатському
регіоні………………………………………………………..
…………………..14

Розділ 4. Вивчення інвестиційної привабливості регіону

(проект „Туристичний потенціал Західної
України)……………………………….19

Висновки……………………………………………………….
…………………………………………………….28

Список використаних
джерел…………………………………………………………
…………………….30

Додатки………………………………………………………..
……………………………………………………..32

Вступ

Туризм – одна із найбільш динамічних та прибуткових галузей суспільної
діяльності. Саме він вплинув на збільшення надходжень до бюджетів як
високорозвинутих країн, так і країн із депресійною економікою, може бути
використаний для стимулювання розвитку економіки України.

Територіальне поєднання природних та історико-культурних рекреаційних
ресурсів України дозволяє у перспективі сформувати регіональні
туристично-рекреаційні системи з високорозвинутою інфраструктурою,
рекреаційно-оздоровчими та туристичними комплексами
загальноєвропейського значення, кожна з яких може базуватися на місцевих
рекреаційних ресурсах. Стримувальний ефект на розвиток галузі справляє
відсутність інвестицій для оновлення і розвитку матеріально-технічної
бази туризму, туристичної інфраструктури за європейськими стандартами.
Тому дуже важливим є досвід областей Карпатського регіону у вивченні
інвестиційної атракційності території, формуванні інвестиційних проектів
та залученні інвестицій у туристичну сферу.

Мета цієї курсової роботи полягає у вивченні процесу залучення
інвестицій у туристичну галузь Карпатського регіону.

Об’єкт досліджень – інвестування у сферу туризму.

Предмет досліджень – процес вивчення туристичної інвестиційної
привабливості регіону і розробки туристичного інвестиційного проекту.

Тема дослідження актуальна, оскільки туризм є галуззю, яка динамічно
розвивається в Україні і в найближчому майбутньому може стати суттєвим
джерелом наповнення державного і місцевих бюджетів, а також важелем для
економічного піднесення і розвитку України. Тому необхідно дослідити
досягнення інвестування у туристичну галузь для ефективного використання
обмежених ресурсів і часу. В Україні здійснюются перші спроби залучення
інвестицій у туристичну галузь, тому дослідження, які дозволять знизити
ризик інвестування, є дуже корисними для підприємців і держави.

Практичне значення роботи полягає в тому, що досвід Карпатського регіону
може бути використаний для складання програм розвитку туризму та
інвестування у цю галузь у регіонах України, де такі дослідження ще не
проводилися (Волинь, Чернігівщина та ін.). Застосування іноземного
(польського) досвіду дозволить уникнути небажаних помилок і
сконцентрувати зусилля на конкретних проблемах і можливостях розвитку
туризму. Важливим також є досвід співпраці міжнародних організацій,
підприємців і державних органів, у чиїх силах сприяти або стримувати
процес залучення інвестицій в економіку регіону.

Ця робота передбачає виконання таких завдань:

вивчити проблеми інвестування у туристичну галузь Карпатського регіону;

ознайомитися із процесом складання регіональної інвестиційної програми;

ознайомитися з досвідом міжнародної співпраці у вивченні можливостей
розвитку туристичного сектору Львівської області (на основі матеріалів
проекту „Туристичний потенціал Західної України” у рамках
Польсько-американсько-української ініціативи про співпрацю – PAUCI);

вивчити основні пункти складання інвестиційного проекту для туристичного
інвестора.

Методом виконання цих завдань є опрацювання відповідної літератури.

Тематика залучення інвестицій у туристичну сферу України є порівняно
новою. Цим можна пояснити незначну кількість розробок, присвячених
проблемам і перспективам інвестування туризму. Більшість джерел
висвітлюють питання класифікації та характеристики
рекреаційно-туристичних ресурсів України і окремих її регіонів,
організації туристичної діяльності в Україні, розглядають проблеми
розвитку туризму у нашій державі. Звичайно, при цьому відзначається
відсутність необхідних інвестицій у галузь.

Основними джерелами написання даної роботи були ресурси Інтернету,
зокрема сторінки обласних державних адміністрацій у Карпатському
регіоні. Варто звернути увагу на Програму залучення інвестицій в
економіку Івано-Франквської області на 2002 – 2005 роки, де
проаналізовано стан інвестиційної діяльності, інвестиційні пріоритети,
інвестиційну активність в окремих секторах економіки та інші питання.
Якщо не прямо, то опосередковано тут зачеплено проблеми інвестицій у
туристичну галузь, описано перспективи інвестиційного забезпечення
туристично-рекреаційного комплексу. Обласні програми розвитку туризму на
2002 – 2010 роки містять окремі пункти, де відзначається необхідність
сприяння залученню інвестицій через створення відповідного
інвестиційного клімату.

Найважливішим джерелом інформації були матеріали регіонального семінару
„Напрямки і можливості інвестицій у туристичну галузь Львівської
області”, проведеного у рамках проекту „Туристичний потенціал Західної
України”. Дослідження інвестиційної атракційності на основі статистичних
даних та анкетування державних адміністрацій були проведені в Україні
вперше. Автори проекту визначили потенційні території, які мають шанси
для розвитку туризму та залучення в них інвестицій, створили карту
інвестиційної привабливості регіону.

Значну частину матеріалу для роботи було взято із книги Чипяка В.Ф.
„Організація туристичної діяльності в Україні”, де подано аналіз впливу
діяльності у сфері туризму у світовому масштабі і в Україні.

Розділ 1. вплив туризму на розвиток економіки

Законодавством України туризм визначено як тимчасовий виїзд особи з
місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних,
професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності
у місці перебування [1].

Туристичний бізнес – вид економічної діяльності, який полягає у наданні
туристичних послуг з метою отримання прибутку. До туристичних належать
послуги щодо розміщення, харчування, транспортного,
інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів
культури, спорту, розваг, побуту тощо, спрямовані на задоволення потреб
туристів.

Сучасна індустрія туризму – одна із галузей світового господарства, яка
швидко прогресує. Її можна розглядати і як самостійний вид економічної
діяльності, і як міжнародний комплекс. Швидкі темпи розвитку
туристичного бізнесу наприкінці XX – на початку XXI ст. зумовлені
посиленням процесу інтеграції, досягненнями НТР, особливо у галузі
транспорту і нових інформаційних технологій, зростанням доходів
населення у країнах Західної Європи, США та ряду інших країн,
підвищенням рівня культури та освіти, урбанізаційними процесами.

На початку XXI століття туризм за обсягом доходу посів третє місце серед
провідних галузей світового господарства. Туризм є однією з
найприбутковіших галузей світової економіки, і за результатами 2001 року
він створив 12% світового ВВП і поглинув більше 11% витрат споживачів
[2, с. 29]. Надходження від туристичних подорожей у світовому масштабі
становлять понад 500 млрд дол. США щорічно. Найбільші прибутки від
туризму мають країни Західної Європи і США. За прогнозами Всесвітньої
туристичної організації (ВТО), у 2010 році очікується зростання
міжнародного туристичного руху із 650 до 937 млн туристів щорічно, за
рахунок чого будуть зростати доходи із 450 до 1100 млрд дол. США.
Активна державна політика та узгоджені дії органів з розвитку туризму
здатні перетворити його на потужну індустрію, яка забезпечуватиме значні
й стабільні надходження до бюджетів. Показовим прикладом щодо цього може
стати досвід Туреччини, де завдяки виваженій державній політиці у сфері
туризму частка туристичного сектора у ВВП, яка на початку 60-х років
була незначною, у 1998 році дорівнювала вже 2,1%, а у 1999 році зросла
до 4,5%. При цьому частка туристичних послуг у національному експорті
також зросла практично з “нуля” до 16% у 1998 році, і до 25% у 1999
році. Доходи збільшилися за 10 років (1987-1997рр.) з 1,72 до 17млрд
дол. США, а частка зайнятих у туристичному секторі становить 5% [5].

Туризм – вагоме джерело створення робочих місць. За прогнозами, впродовж
наступних п’яти років з його допомогою у світі створюватиметься 2500
робочих місць щодня. Це одна із небагатьох галузей економіки, де
залучення нових технологій не призводить до скорочення персоналу.
Світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період
економічної кризи, що має дуже важливе значення для України. Витрати на
створення одного робочого місця у туризмі у 20 разів менші, ніж у
промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу у 4 рази вища, ніж
в інших галузях господарства [2, с. 29].

Прямий вплив туризму на розвиток економіки полягає у тому, що
створюються нові робочі місця у туристичній індустрії, зростають
надходження до місцевого та державного бюджетів, збільшуюються доходи
працівників галузі. За підрахунками спеціалістів, доходи від перебування
у країні одного іноземного туриста дорівнюють доходам від експорту 9 т
вугілля, або 5 т марганцю, або 2 т високоякісної сталі. Опосередкований
вплив спостерігається через ефект мультиплікатора.

Мультиплікатор – це коефіцієнт, який характеризує співвідношення між
величиною інвестиційних витрат і величиною змін ВВП. [6, с.501] Дія
мультиплікатора зумовлена властивим економіці безперервним ланцюгом
транзакцій „витрати – дохід”, у яких витрати одного суб’єкта є доходом
інших. Туризм надає певний обсяг робіт для суміжних галузей
господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів
під час мандрівки. Це стосується підприємств роздрібної торгівлі,
громадського харчування, готельного господарства, побутового
обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів, сільського
господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності,
культури, сфери розваг.

Особливо важливо врахувати основні тенденції розвитку туризму на
сучасному етапі, які у світовому туризмі характеризуються:

тяжінням до незайманої території і у зв’язку з цим розвитком
екологічного туризму;

поширенням індивідуальних туристичних подорожей;

розвитком елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресового);

розвитком нетрадиційних (екстремальних) видів туризму.

Останнім часом відбуваються зміни у географічних напрямах потоків
туризму, пов’язані із подіями 11 вересня 2001 року, загостренням
політичної ситуації на Близькому Сході, міжнародним тероризмом. Ці
потоки починають переорієнтовуватися на Східну Європу, тому Україні
необхідно вчасно включитися у цей процес, не стояти осторонь нього і
зайняти свою ринкову нішу. Потрібно вчасно скористатися моментом для
ефективного вкладення капіталів у туристичну галузь, які через невеликий
період даватимуть прибутки і позитивно впливатимуть на зростання
економіки України.

Розділ 2. державна регіональна економічна політика у сфері туризму в
Карпатському регіоні

У статті 6 Закону України „ Про внесення змін до Закону України „Про
туризм” держава проголошує туристичну галузь одним із пріоритетних
напрямків розвитку культури та економіки [1]. Туризм в Україні є одним
із найперспективніших шляхів структурної перебудови економіки, він
стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію і є важливим
чинником підвищення якості життя в Україні, поповнення валютних запасів
держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені.

Перебування іноземних туристів у нашій країні схарактеризоване такими
показниками. Упродовж трьох днів іноземний турист витрачає в Україні
приблизно 520 дол. США (сюди входять витрати на проживання, проїзд,
фотоплівку). У 2000 році туристична сфера становила 9% ВВП або 20%
експортних послуг, які принесли Україні 400 млрд дол. США (згідно з
дослідженнями Олени Зайкіної, доцента Київського інституту туризму,
економіки та права) [3]. За рік Україну в середньому відвідує 12 млн
туристів з різних країн світу. Це число зростає за рахунок збільшення
напливу туристів із країн Центральної Європи, Балтії, СНД, які після
подій 11 вересня 2001 року почали надавати перевагу відпочинку на
курортах Криму і Карпат. Дохід від цих 12 млн туристів – 6,2 млрд грн.
Валерій Цибух, Голова Державної туристичної адміністрації України,
наголошував, що Україні потрібно брати приклад із таких країн, як
Польща, Чехія, Туреччина, які „розвинули власну туристичну
інфраструктуру до такого стану, що можуть жити за її рахунок”.

Україна має багаті туристично-рекреаційні ресурси, які при належному їх
використанні сприяли б швидкому, високому та ефективному розвитку
туристичної індустрії. Незважаючи на певні зрушення, подальший розвиток
туризму гальмується багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є
відсутність туристичної інфраструктури, повільні темпи зростання обсягів
інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази туризму.

В Україні затверджена Державна програма розвитку туризму на 2002 – 2010
роки (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1402 від 4.09.2003
р.). Її мета – створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку
національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити
туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі
комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги
та культурної спадщини.

Ця програма є одним із інструментів здійснення державної регіональної
політики у сфері туризму. Одним із її пріоритетних напрямків є
заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії
туризму, забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі
економіки. Особливого значення в контексті виконання цих завдань набуває
регіональна інвестиційна політика у сфері туризму.

Державна регіональна економічна політика – це сукупність
організаційно-правових, економічних заходів, які здійснюються державою у
сфері регіонального розвитку відповідно до її поточних і стратегічних
цілей. Ці заходи спрямовані на стимулювання ефективного розвитку і
розміщення продуктивних сил окремих регіонів, раціональне використання
природного, виробничого, трудового потенціалу, створення сприятливих
умов життєдіяльності населення, забезпечення економічної безпеки та
вдосконалення територіальної організації суспільства [4, с.28].

У нашій країні існують значні відмінності і суперечності між окремими
регіонами, зокрема у рівнях концентрації промисловості. Загострення
економічних, екологічних і соціальних проблем у регіонах вимагає
регулювання їх розвитку через установлення пріоритетів, тобто надання
переваг окремим галузям господарства або видам діяльності. Особливо
актуальною є проблема забезпечення населення робочими місцями, тобто
розвиток галузей і видів діяльності, які могли б запобігти масовому
вивільненню робочої сили і водночас сприяли створенню нових робочих
місць. Активна регіональна політика в умовах реформування в країні
відносин власності, реструктуризації економіки передбачає вироблення
програм, які базуються на пріоритетах, встановлених державою для окремих
регіонів. Для ряду регіонів стратегічною і пріоритетною галуззю є
туризм. До них не відносяться Придніпровський, Донецький,
Північно-Східний економічні райони, де склалися потужні індустріальні
комплекси. Пріоритетною галуззю туризм став для Карпатського регіону.

Інститутом регіональних досліджень НАН України разом із Міністерством
економіки України та обласними адміністраціями була розроблена „Державна
програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону”. Нею
передбачено формування у Карпатах високорозвинутого
рекреаційно-туристичного та лікувально-оздоровчого комплексу
міжнародного значення. Для підтвердження обгрунтованості такого вибору
можна навести такі основні аргументи:

наявність багатої природно-ресурсної та історико-культурної бази
рекреаційно-туристичного комплексу (800 джерел і свердловин лікувальних
мінеральних вод у поєднанні із сприятливими кліматичними умовами є
природною базою розвитку санаторно-курортної бази; Карпати не мають
альтернативи щодо розвитку гірськолижного спорту на рівні світових
стандартів);

вигідне географічне положення у центрі Європи на кордоні із п’ятьма
країнами;

фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб у рекреаційних
послугах. В Україні є три регіони, які можуть задовольняти потреби у
рекреаційних послугах, – Кримський, Причорноморський, Карпатський. На
фоні перевантаження перших двох і зростання попиту Карпати виступають
фактично єдиною територією, яка може задовольнити попит населення на
оздоровлення і відпочинок;

наслідки Чорнобильської аварії (є потреба у створенні спеціалізованих
оздоровниць для лікування радіаційних захворювань, яку можуть
задовольнити курорти Карпат);

туризм дасть імпульс для розвитку промисловості, сільського
господарства, які вимагають значних капіталовкладень;

історичний характер розвитку туризму в регіоні (наприклад, Криворівня
наприкінці XIX ст. була центром відпочтнку для української
інтелігенції) [2, с. 51].

Карпатський економічний район об’єднує південно-західні області України:
Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку. Площа району –
56,6 тис км2, що становить 9,4% території України. Населення району – 6
412 тис чол. (на 01.01.99) [4, с. 432] Рівень економічного розвитку
району оцінюється як середній, розмір національного доходу на душу
населення перевищує середньодержавний лише у Львівській області. В
останні роки поглиблювалися тенденції до соціально-економічного занепаду
краю внаслідок порушення виробничих зв’язків, зростання безробіття,
загострення демографічної ситуації, поглиблення диспропорції у рівнях
життя у містах і селах, рівнинній і гірських частинах, деградація
природи Карпат, занедбання історико-культурних цінностей. Провідними
галузями господарства регіону стали лісова і деревообробна, хімічна,
будівельна, харчова, легка, окремі галузі машинобудування, сільське
господарство, туристична індустрія. Одним із стратегічних напрямків
розвитку регіону є освоєння його багатих туристично-рекреаційних
ресурсів, що дасть поштовх для розвитку економіки регіону і подолання
структурних диспропорцій і кризових явищ.

Велику рекреаційну цінність мають лісові та гірсько-лучні ландшафти
гірських хребтів – Чорногори, Рахівського та Свидовецького масивів,
Східних Бескидів та Горган, широколисто-лісові ландшафти Розточчя. У
Карпатському регіоні великі запаси бальнеологічних ресурсів. Особливо
виділяється трускавецька „Нафтуся”, відома своїми унікальними
властивостями вода. Бальнеологічні курорти є у містах і селах всіх
областей регіону: Моршин, Великий Любінь, Немирів, Шкло, Східниця,
Синяк, смт Солотвино, с. Боржава, с. Черче та багато інших. Великий
потенціал для екотуризму мають Карпатський біосферний заповідник,
біосферний заповідник „Східні Карпати”, природний заповідник „Розточчя”
природні національні парки „Синевир”, Вижницький, Карпатський,
Яворівський, каньйон Дністра [2, с. 53].

Центрами історико-культурного туризму став Львів – туристична перлина
України, внесена у світову спадщину ЮНЕСКО, Хотин, Коломия, Галич,
Чернівці, Ужгород, Мукачеве та ін. Центром сакрального туризму є
Крехівський монастир, Манявський скит. Карпатський регіон належить до
найбагатших в Україні територій на пам’ятки історії та культури,
найстаріші з яких розташовані в районі Дністра і Закарпаття. На
території чотирьох областей взято під охорону понад 6000 пам’яток
архітектури IX-XX століття. Світову славу здобула дерев’яна архітектура
Карпат XIV-XIX століття. У регіоні збереглася багата духовна культура –
своєрідні звичаї та обряди, народні промисли, фольклор буковинців,
бойків, лемків і гуцулів. У Карпатах є всі можливості для гірськолижного
туризму – це Рахівський, Сколівський район Львівщини, Верховинський
район Івано-Франківщини, Вижницький район Чернівецької області, відомі
центри – Ворохта, Славське, полонина Драгобрат. Набув розвитку сільський
зелений туризм у малих гірських селах і хуторах (у Львівській області є
центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму).

Привабливим з точки зору інвесторів є унікальне географічне положення
регіону на перетині багатьох транспортних шляхів та потоків товарів і
послуг у центрі Європи.

Для ефективного використання сприятливих чинників розвитку туристичної
галузі у регіоні потрібні значні капіталовкладення – інвестиції.

Карпатський регіон становить 5-7% сукупного туристичного потенціалу
України (за даними агенції ІКАР-Україна”). Регіон унікальний у розумінні
туристично-рекреаційного потенціалу. Ставка робиться на розвиток
сільського зеленого туризму, а потім на розвиток гірськолижних центрів.
Позитивних змін законодавства очікує закродонний інвестор.

Галузь туризму Львівської області за 2002 рік принесла 3,8 млн грн у
бюджет, а це стільки, скільки Івано-Франківська, Чернівецька і
Закарпатська області разом взяті. Кількість іноземних туристів – 26 тис.
Кількість поляків, німців, які приїхали у Львівську область, зросла у 5
разів за 2002 рік, а всього кількість туристів – у 2 рази.

Розділ 3. Туристичні інвестиції та розвиток туристичної

галузі у Карпатському регіоні

Інвестування є однією з опор, на яких будується фундамент ринкової
економіки, оскільки інвестиції, зокрема іноземні, є надважливими для
розвитку економіки нашої країни.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиції –
це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої
створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До
названих цінностей можуть належати:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування, інші
матеріальні цінності);

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань,
оформлених у вигляді технологічної документації, навичок, виробничого
досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але
незапатентованих («ноу-хау»);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами,
обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Особливу роль у сучасних умовах України відіграють іноземні інвестиції.

Іноземні інвестиції – цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в
об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодваства України з
метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Цілеспрямований вплив регіональних структур державного управління для
всіх учасників інвестиційного процесу в інтересах досягнення
встановлених цілей економічного розвитку регіону і є суттю регіональної
політики.

Стійке зростання економіки означає не тільки припинення спаду
виробництва і подолання кризових явищ, але і вихід господарського
комплексу регіону на режим стабільного соціально-економічного зростання.

Інвестиційні пріоритети тієї чи іншої галузі визначаються здатністю
підприємств забезпечити високу і швидку рентабельність інвестицій. З
цієї точки зору Прикарпаття, де зосереджений значний рекреаційний
потенціал, сприятливі природні та кліматичні умови, необхідна для
обслуговування рекреаційної галузі інфраструктура, є дуже перспективним
регіоном. До того ж, світова практика свідчить, що саме ця галузь є
однією з найбільш ефективних для інвестування.

Є два шляхи розвитку туристичної індустрії:

за „принципом равлика”. Він передбачає здійснення крапкових проектів,
проведення одноденних екскурсій, найдешевших турів, а потім розширення
кола послуг, географії прийому і країн прибуття. Отримані прибутки
потрібно вкладати у реконструкцію наявної і створення нової
матеріально-технічної бази туризму. Але відбудова при цьому може
розтягнутися на декілька десятиліть [3];

за „принципом вибуху”. Він передбачає залучення потужних інвестицій, які
би спрямовувалися не лише на створення матеріально-технічної бази, а й
на ефективну рекламну кампанію.

Важливим завданням у інвестуванні туристичної сфери Карпатського регіону
є визначення ролі органів місцевого самоврядування. Місцева влада
повинна здійснювати інвестиції для оновлення та підтримки у належному
стані місцевих ресурсів для надання базових послуг. Небагато інвесторів
можуть бути зацікавленими у місті, яке не може забезпечити ефективне та
своєчасне регулярне виконання базових послуг (постачання води, газу,
ремонт доріг). Нездатність надання цих послуг може відштовхнути
потенційні капіталовкладення.

Великою є роль органів місцевої влади у роботі з інвестиційними
проектами. Вона полягає у

налагодженні конструктивного діалогу з конкретними пошукачами інвестицій
(місцеві підприємства) та спеціалізованими консультаційними установами,
які займаються просуванням інвестиційних можливостей країни та окремих
територій (торгово-промислові палати, агенції регіонального розвитку,
аналітичні центри);

створення і постійне оновлення бази даних інвестиційних проектів
області, в тому числі на веб-сайті області.

застосування раціональних і ділових підходів при безпосередніх контактах
з потенційними інвесторами;

здійснення постінвестиційної підтримки проекту, яка має полягати у
забезпеченні стабільних умов діяльності підприємства після здійснення
інвестицій, вирішення можливих проблем із свавіллям регуляторних органів
[Київський інститут реформ, 12, 13].

Існує потреба проведення дослідження наявного і потенційного попиту на
туристичні послуги і здійснення інвестицій для розвитку з метою
модернізації туристичного продукту та туристичної інфраструктури.
Необхідним є проведення достовірних маркетингових аналізів, сегментації
ринку, а також оцінок реальної туристичної та інвестиційної
привабливості регіону та оптимальних шляхів його подальшого розвитку.

Стан інвестиційного процесу у туризмі не задовольняє вимог сучасної
економіки. Недостатнє інвестиційне забезпечення зумовило старіння
основних фондів. Багато об’єктів (готелі, турбази) перебувають у стані
незавершеного будівництва. З огляду на обмеженість внутрішніх
інвестиційних ресурсів в умовах трансформації економіки від планової до
ринкової важливо об’єктивно оцінити роль зовнішніх капіталів для
активізації інвестиційного процесу. Прямі інвестиції, які формують
статутні капітали підприємств з іноземними інвестиціями, за нинішнього
стану економіки є бажаними з багатьох причин, оскільки вони

дають змогу модернізувати виробництво без створення заборгованості;

зберігають та створюють нові робочі місця;

показують шляхи досягнення максимальної ефективності та рентабельності
інвестицій.

На сьогодні в економіку карпатських областей вклади іноземних інвестицій
зростають. Проте у транспортні, будівельні підприємства, готелі та
ресторани обсяги вкладень прямих інвестицій не перевищують 1%.

Обсяг іноземних інвестицій недостатній порівняно із потребами економіки.
Несприятливий інвестиційний клімат позначається на завданнях, які
ставлять перед собою інвестори: мета переважної більшості з них полягає
у якнайшвидшому отриманні прибутку, тому значна частина інвестицій
укладається в торгівлю, сферу послуг, посередницьку діяльність.

При аналізі структури вкладеного в економіку регіону капіталу
нерезидентів простежується тенденція збільшення питомої ваги майнових
внесків. Зазначена тенденція призводить до зменшення вкладень капіталу у
грошовій формі. Це свідчить про те, що іноземні інвестиції часто
спрямовуються не стільки на реальне інвестування і налагодження
виробництва, скільки на формування сприятливих умов для імпорту в
Україну. Значна частка іноземних інвестицій використовується для
придбання, переважно шляхом імпорту, автотранспортних засобів та
офісного обладнання (комп’ютерів, засобів зв’язку, меблів тощо) та для
імпорту технологічного обладнання. Така роль іноземних інвестицій не
може влаштовувати економіку регіону.

Розмір іноземної інвестиції незначний, наприклад, у середньому по
Івано-Франківській області він становив 252 тис дол США, а в Китаї
середній інвестиційний пакет дорівнює приблизно 3 млн дол США [18].

Іноземні інвестиції у нас носять короткостроковий характер і
розрахований на швидке обертання у сфері торгівлі та послуг. Середній
іноземний інвестор, здатний задовольнити багатомільйонні інвестиційні
потреби, ще не прийшов в регіон. Серед іноземних співзасновників
переважають дрібні фірми і фізичні особи.

Ситуація ускладнюється низьким іміджем України на світовому
інвестиційному ринку. За всіма рейтингами вона посідає останні місця
щодо привабливості свого інвестиційного клімату і перші місця щодо
ризику інвестування.

Не відповідає потребам і можливостям регіону і внутрішній інвестиційний
клімат. На основі аналізу інвестиційної діяльності в регіоні Київським
інститутом реформ було розраховано рейтинг інвестиційної привабливості
областей, згідно з яким Івано-Франківська область у 2002 році
розташувалася на 17-му, Чернівецька і Закарпатська – відповідно на 18 і
19 місцях, а Львівська область – на 6 місці. При цьому було враховано 80
показників, які характеризують економічний стан областей і рівень
розвитку фінансової, ринкової, транспортної, телекомунікаційної,
інформаційної інфраструктури, стан розвитку людських ресурсів,
діяльність органів місцевої влади у сфері приватного підприємництва
[18].

Розділ 4. Вивчення інвестиційної привабливості регіону

(проект „Туристичний потенціал Західної України)

Інститут Туризму (Варшава), Львівський Національний університет ім.
Івана Франка, Київський університет туризму, економіки і права у рамках
спільного проекту „Туристичний потенціал Західної України” за підтримки
програми „Польсько-американсько-українська ініціатива про співпрацю”
(PAUCI) розробили матеріали до регіонального семінару „Напрямки і
можливості інвестицій у туристичну галузь Львівської області”. Головними
цілями проекту „Туристичний потенціал Західної України” є підготовка
аналізів і рішень, які стосуються можливостей розвитку сектору туризму
на Західній Україні для підтримки органів державної адміністрації та
місцевого самоврядування у сфері діяльності щодо модернізації
українського господарства і пов’язаної з ним інфраструктури послуг.
Проект охоплює 5 завдань, основною метою яких є проведення аналізу
можливостей подальшого розвитку туризму у прикордонних областях Західної
України. Ці матеріали будуть початковим етапом для впровадження програм
розвитку і конкретних інвестиційних проектів у туристичну галузь
Карпатського регіону.

Дослідження, проведені у Львівській області у рамках проекту
„Туристичний потенціал Західної України”, базуються на досвіді польських
спеціалістів у галузі туризму і є новим підходом до оцінки туристичної
інвестиційної привабливості територій. Такий підхід до дослідження
туристичної інвестиційної привабливості регіонів України застосовано
вперше. Тому доцільно розглянути основні положення проекту.

Львівська область – це найбільша і найкраще розвинута економічно область
Карпатського регіону. Вона має добре розвинуту транспортну
інфраструктуру і виступає головним транзитним коридором у Євразійській
комунікаційній мережі Європейський Союз – Україна – Росія та країни
Кавказу, Центральної і Східної Азії. Через область проходять
транзитно-туристичні осі: міжнародні автомагістралі Е-5 (Київ – Львів –
Ліссабон), Е-17 (Львів – Люблін – Варшава), Е-40 (Львів – Франкфурт –
Краків), Е-471 (Львів – Стрий – Чоп). Залізничне сполучення дозволяє
дістатися до Варшави, Кракова, Москви, Мінська, Праги, Братіслави, Афін,
Бухаресту і Софії, Відня. Львів має пряме залізничне сполучення з усіма
обласними центрами України і основними регіонами держав СНД.
Розробляються плани оновлення залізничної ділянки від Львова до
польського кордону: будівництво 84-кілометрової колії, заміна колії
радянского стандарту на колії європейського зразка [7].

Міжнародний аеропорт у Львові обслуговує рейси до Варшави, Франкфурта,
Москви. Сьогодні вздовж автошляхів міжнародного і регіонального
значення, які активно використовуються туристами, формується розгалужена
інфраструктура приватних готелів, кемпінгів, ресторанів, сервіс-центрів,
що здійснюють обслуговування транзитно-туристичних потоків на рівні
європейських стандартів. Щільність автодорожної мережі становить 0,37
км/км2 (середнє значення по Україні – 0,17 км/км2). Це дає змогу охопити
кільцевими екскурсійно-туристичними маршрутами панівну більшість
природних та історико-культурних атракцій області. Протяжність області з
півночі на південь складає 250 км, це зумовлює природну зональність
ландшафтів: подільських, поліських, передгірських і карпатських. Завдяки
вододільному положенню області на Львівщині беруть початок одні з
найбільших рік Центрально-Східної Європи – Дністер і Західний Буг.

Багата область і на об’єкти історико-культурної спадщини, яких
нараховуєтся понад 3,5 тис. Більше двох тисяч охоронних об’єктів
розміщені у м. Львів; історико-культурний ансамбль його центральної
частини включений у 1998 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО. З 1996
року в області має місце тенденція стабільного зростання
туристично-екскурсійного потоку, у 2002 році екскурсійними послугами
скористалося 150 тис гостей [7].

Внутрішньообласний розподіл туристичних потоків на Львівщині
здійснюється в радіальному напрямку від Львова, який виступає одним з
найбільших центрів туристичного притягання в Центрально-Східній Європі.

Провідне місце у структурі туристичної діяльності Львівщини займає
санаторно-курортне лікування та відпочинок (діє 81 санаторій та
пансіонат з лікування, у яких у 2001 році оздоровились 216,8 тис осіб).
Заклади відпочинку Львівської області представлені пансіонатами,
турбазами. В області діє 269 підприємств, ліцензованих на організацію
іноземного, зарубіжного, внутрішнього, масового і оздоровчо-спортивного
видів туризму, а також проведення екскурсійної діяльності. У 2001 році
послугами туристичних фірм скористалися 110,3 тис осіб. З них 23%
виїжджали за кордон, 25% – іноземні туристи, 52% охоплені внутрішнім
туризмом.

Все більшого розвитку набувають альтернативні форми туризму –
екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу популярність
серед них отримав у Львівській області зелений туризм, який розвивається
у традиційних туристичних зонах: Карпати, Передкарпаття, Розточчя.
Згідно з даними львівського осередку Спілки сприяння розвитку зеленого
туризму, на Львівщині нараховується понад 200 власників агроосель. У
2001 році в області діяло 65 підприємств готельного господарства. Станом
на 01.04.2002 року було сертифіковано 10 готелів, в тому числі
чотиризіркові – „Гранд-отель”, „Дністер”, „Женева” (Трускавець).
Позитивною тенденцією протягом останніх років є формування цілої мережі
невеликих комфортабельних закладів розміщення туристів (готель „Еней”,
„Валентина”, „Олена” та ін.). Обсяг реалізації в області
санаторно-курортних та відпочинкових послуг у 2001 році становив 232,3
млн грн, що становить 4,5% загального обсягу послуг населенню [7].

Прикордонна інфраструктура.

Однією з головних передумов розвитку туризму і рекреації у прикордонних
районах є розбудова, облаштування наявних та введення у дію нових
прикордонних переходів. На території Львівської області по периметру
державного кордону з Республікою Польща довжиною 250 км функціонують 7
пунктів пропуску через державний кордон України: 4 автомобільних –
„Шегині”, „Рава-Руська”, „Смільниця”, „Мостиська-2” – та три залізничних
– „Хирів”, „Мостиська-2”, „Рава-Руська”.

Торгівля і ресторанне господарство.

Реформування власності якісно змінило ситуацію на ринку продовольчих та
промислових товарів, що дає можливість задовольняти потреби як місцевого
населення, так і відвідувачів регіону. Особливого поширення набули ринки
(у 2001 році їх кількість становила 117) та індивідуальна приватна
торгівля у населених пунктах і туристичних і курортних центрах області.
Привабливими для туристів та рекреантів є підприємства ресторанного
господарства області (ресторани, кафе, бари), яких на кінець 2001 року
було 2488 на 126 тис місць.

Аналіз наявної матеріально-технічної бази та рекреаційної інфраструктури
дозволяє зробити висновок про очевидну наявність факторів для
перспективності та економічної доцільності розвитку рекреаційної сфери,
перетворення Львівщини у туристичний регіон загальноєвропейського
значення. Проте стан матеріально-технічної бази далекий від світових
стандартів, тому ключовим питанням у найближчій перспективі є її
модернізація [7].

Крім Львова, на території області за особливостями рельєфу, ландшафтними
та етнокультурними характеристиками виділяються 4 рекреаційно-туристичні
райони: Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатський і
Карпатський. У дослідженні в рамках проекту „Туристичний потенціал
Західної України” дано оцінку туристично-рекреаційного потенціалу
кожного з них і вказано основні форми туризму, які є найпоширенішими
(лікувально-оздоровчий, відпочинковий, культурно-пізнавальний,
гірськолижний, кваліфікований, екологічний, сентиментальний,
конференційний, сільський, релігійний).

Проведено шляхом анкетування маркетингове дослідження приїзного туризму
та туристичних продуктів, зроблено анкетування місцевих адміністрацій
Львівської області щодо стану місцевої туристичної індустрії та потреб
залучення інвестицій для туристичної інфраструктури. Як показало
дослідження, дуже важливим є вкладання коштів у створення та
модернізацію готелів та мотелів, конгрес-центрів і виставкових центрів
(Львів), розвиток санаторіїв (Городоцький, Старосамбірський район,
Трускавець), створення гірськолижної інфраструктури у гірських районах.

Основним видом пільг вітчизняним та іноземним інвесторам на Львівщині є
надання земельних ділянок під заставу нерухомості, утворення спільних
підприємств. На території Львівщини функціонуюють два єврорегіони –
„Карпатський” та „Буг” (тут існує співпраця з прикордонними повітами
Люблінськог воєводства щодо обміну досвідом, підготовки спільних
проектів, проведення заходів з туризму).

У всіх районах та містах обласного підпорядкування є розроблені
документи, які стосуюються планів місцевого розвитку. Це стратегії
соціально-економічного розвитку, програми розвитку туризму (у п’яти
районах і всіх містах), програма розвитку санаторно-курортної сфери
туризму та відпочинку Старосамбірського району.

У Карпатському регіоні було здійснено багатопоказниковий аналіз
туристичної привабливості адміністративних районів у трьох сферах:
туристичній та інвестиційній атракційності (ці сфери забезпечують для
потенційного інвестора оцінку привабливості та підготовленості
території) і рецепційної атракційності (туристичне загосподарювання).
Авторами проекту „Туристичний потенціал Західної України” було
запропоновано виділяти три класифікаційні групи районів та міст:
високо-, середньо- і достатньопотенціальних. На основі цієї класифікації
здійснюється селекція районів за ступенем інвестиційної привабливості
для розвитку туристичних продуктів і їхньої інфраструктури.

За показниками власне туристичної атракційності у групу
високопотенційних районів входять Жовківський (0,594) і Стрийський
(0,508) та місто Львів (0,364), до середньопотенціальних – Сколівський і
Турківський райони та Трускавець. За показниками інвестиційної
атракційності високий рейтинг мають Миколаївський, Стрийський та
Пустомитівський райони, а також Львів. Автори виділили також субрегіони
з досить добрим соціально-економічним розвитком, сприятиливим для
інвестування – приміський біля Львова, Побузький, Розтоцько-Опільський.
Найбільші шанси для розвитку мають субрегіони з високою туристичною та
інвестиційною атракційністю: Львівський приміський (Жовківський та
Пустомитівський райони, місто Львів), Прикарпатський (Стрийський і
Дрогобицький райони), Придністерський, Бескидський (Сколівський район),
Мостисько-Городоцький.

Подаємо короткий опис Львівського функціонального субрегіону з
характеристикою засобів і факторів його розвитку. Щодо ресурсної бази
для розвитку туристичної індустрії його вирізняє:

близьке положення до кордону та розташування на перетині кількох
міжнародних трас;

має найбільшу кількість пам’яток історії та архітектури (2779, в тому
числі у Львові 976);

задовільний стан природного середовища (високий для Львівщини показник
заповідності: 3,4 – 3,8%);

найкращий стан очищення промислових та комунальних стоків;

середній і високий рівень розвитку комунальної та сервісної
інфраструктури;

низькі показники безробіття (2,9 – 3,06%);

субрегіон належить до виражено рецепційних (розвинута нічліжна мережа
готельних закладів і баз відпочинку, гастрономічна і рекреаційна база).

Окреслені вище ресурси і фактори Львівського субрегіону зумовлюють тут
розвиток культурологічного, в тому числі сентиментального, релігійного
туризму, коротко- і довготривалого відпочинку.

Для кожного субрегіону і адміністративного району автори проекту подали
пропозиції щодо реконструкції, будівництва та створення нових об’єктів
туристичної інфраструктури. Так, для Жовківського району стратегічними
інвестиційними туристичними продуктами названі

створення ландшафтного парку „Жовківський”;

розробка піших та велосипедних трас на Розточчі;

створення інформаційно-туристичного центру у м. Жовква;

видавництво інформаційно-туристичного буклету „По Жовківщині”;

реконструкція бази відпочинку „Комарівка”.

Наводимо приклад територіально-програмних пропозицій для туристичних
інвестицій:

1. Розміщення проекту.

М. Жовква. Ділянка для будівництва 13*51 розміщений у кварталі втраченої
історичної забудови, є важливим елементом забудови історичної ринкової
площі.

2. Опис проекту.

Родинний готель на 24 номери (квартира господаря площею 154 м2; 24
готельних номери – 14 одномісних і 10 дво-тримісних; одна туристична
фірма, конференц-зал на 40-50 місць, ресторан на 36-40 місць, винний
погріб, бар на 58 місць, підземна автостоянка на 8-9 легкових
автомобілів, багатофункціональне внутрішеє подвір’я площею 122 м2.

3.Основні засади проекту.

Вклад інвестора – 500000 грн., розробник проекту – Жовківська міська
рада, Жовківський центр міського розвитку „Світло культури”.

Для залучення інвестицій від іноземних власників капіталу потрібно
запропонувати їм вигідні інвестиційні проекти із гарантованими доходами.
Для підготовки такого інвестиційного проекту потрібно виконати ряд
завдань: дослідження ресурсів, дослідження наявної інфраструктури,
законодавства, вигідності вкладання капіталу.

Для розробки планів вкладання інвестицій у туристичну сферу регіону
варто скористатися структурою регіональної інвестиційної програми і
вивчити чинники, які враховує інвестор при прийнятті рішення щодо
інвестування у певну галузь.

Отже, при прийнятті рішення щодо інвестування інвестор враховує:

розміщення об’єкта інвестування поблизу основних ринків;

легкість доступу до ресурсів та робочої сили;

наявність розвинутої транспортної інфраструктури;

забезпеченість об’єкта інженерними комунікаціями;

наявність розвинутої системи сучасних видів зв’язку;

конкурентоспроможність товарів та послуг, які надаватиме об’єкт
інвестування;

знання ринків збуту;

соціально-політичну стабільність в регіоні;

наявність робочої сили, яка не потребує спеціальної підготовки;

сприятливість екологічної ситуації;

ставлення місцевої влади до інвесторів;

готовність влади створювати прийнятні умови для іноземних інвесторів;

відсутність бюрократичних бар’єрів на шляху інвесторів.

Регіональні програми залучення інвестицій

Кожна область повинна мати не лише програму розвитку туризму, але і
регіональну програму залучення інвестицій у пріоритетну галузь, у нашому
випадку – в туризм. У процесі стратегічного планування потрібно
здійснити аналіз інвестиційного стану території. Інвесторів цікавлять
переваги конкретної території над іншими можливими місцями вкладення
їхніх коштів.

В описово-аналітичній частині стратегічного плану вказується динаміка
розвитку галузі протягом останніх років, порівнюється із середніми по
Україні.

Фахівці Інституту Реформ розробили структуру регіональної інвестиційної
програми (РІП), яку можна використати і для складання інвестиційної
програми розвитку туризму у певному регіоні [12, 13].

Результатом досліджень у рамках проекту „Туристичний потенціал Західної
України” є визначення проблем розвитку туризму:

зародковий стан туристичної інфраструктури;

переважання виїзного туризму і вивіз „туристичних” коштів;

надмірне оподаткування, що гальмує розвиток великих фірм і вичавлює у
тінь малі;

невпорядкованість у сфері ліцензування і державного контролю і, як
наслідок, чисельні прояви недобросовісної конкуренції;

слабка інформаційна і рекламна підтримка внутрішнього туризму;

низька платоспроможність більшої частини потенційних споживачів
туристичного продукту.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 року
№583 „Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002 –
2010 роки” у кожній із карпатських областей була розроблена програма
розвитку туризму на 2002-2010 роки. Програми розроблялися комплексно,
пропозиції до них подавали управління облдержадміністрації,
райдержадміністрації, міськвиконокоми, екологічні і громадські
організації. У рамках проекту „Туристичний потенціал Західної України”
можуть бути визначені зауваження і доповнення до затверджених
регіональних програм розвитку туризму.

Висновки

У роботі „Туристичні інвестиції у Карпатському регіоні” здійснено спробу
познайомитися із особливостями інвестування у сферу туризму Карпатського
регіону. Відзначено, що туристична галузь є пріоритетом у розвитку
економіки цього регіону завдяки територіальному поєднанню багатих
туристично-рекреаційних ресурсів, сприятливого географічного положення.
Показано, що розвиток туристичної галузі регіону, який має показники
економічного розвитку нижчі від середнього по Україні, може сприяти
створенню нових робочих місць і наповненню місцевих та обласних
бюджетів.

Проте матеріально-технічна база не відповідає потенційним можливостям
регіону і європейським стандартам, уся туристична інфраструктура вимагає
оновлення і розвитку завдяки інвестиціям. Встановлено, що сучасний стан
інвестиційного процесу в галузь характеризується незначними обсягами,
повільними темпами зростання, відсутністю середніх та крупних
інвесторів. Визначено основні критерії, які враховуються інвестором при
прийнятті рішення про інвестування.

У роботі звернено увагу на особливості вивчення інвестиційної
привабливості територій у Львівській області у рамках проекту
„Туристичний потенціал Західної України”, наведено типовий план
складання інвестиційного проекту для туристичного інвестора, а також
опис конкретного інвестиційного проекту. У роботі закцентовано увагу на
важливості розроблення і впровадження в життя програми залучення
інвестицій у туризм, яка обов’язково включатиме систему заходів із
створення сприятливого інвестиційного клімату, вивчення туристичної та
інвестиційної атракційності території, розробки туристичних
інвестиційних проектів.

Проведений аналіз ринку туристичних послуг свідчить, що туристична
галузь Карпатського регіону має однобокий розвиток: замість наповнення
місцевої економіки грішми туристів та інвестиціями в інфраструктуру, а
місцевих бюджетів податками, туризм досить часто виконував роль насоса,
який висмоктував з регіону мільйони гривень та фінансував закордонні
держави. Так, у 2001 році у Закарпатті було зареєстровано як туристи
6542 особи з-за кордону (Угорщини, США, Росії, Чехії, Німеччини, Канади
і Словаччини), їм було продано майже 26000 туроднів. І в той же час за
посередництвом закарпатських фірм за кордон було відправлено 20518 осіб,
які „спожили” 132000 туроднів [14, с. 34].

Результати подальших досліджень можуть бути викладені у формі детально
розробленої карти інвестиційної привабливості Карпатського регіону на
зразок тієї, що створена у Львівському Національному університеті для
Львівської області [11].

Список використаних джерел

Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм” №1282-IV
від 18.11.2003.

Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці:
Книги – XXI, 2003. – 300 с.

Лариса Мудрак. Зима. Туризм не спочиває // Український регіональний
вісник. – 25.12.2002. – №42.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. проф.
Є.П.Качана. – К.: ВД „Юридична книга”, 2001. – 552 с.: іл.

Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учеб. пособие. – М.:
Финансы и статистика, 2000. – 176 с.: ил.

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 /Редкол.: С.В.Мочерний
(відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 848 с.

Напрямки і можливості інвестицій у туристичну галузь Львівської області
// Матеріали регіонального семінару у рамках проекту „Туристичний
потенціал Західної України” за підтримки програми PAUCI
(Польсько-американсько-українська ініціатива про співпрацю) – Львів, 9
вересня 2003 р.

Програма розвитку туризму в Івано-Франківській області на 2002–2010
роки, затверджена рішенням обласної ради від 22.11.2002. № 85-4/2002 //
http://www.if.gov.ua/

Програма сприяння залученню інвестицій в економіку Івано-Франківської
області на 2002 – 2005 рр., затверджена розпорядженням
облдержадміністрації від 11.01.2002р. № 11 // http://frtt.if.gov.ua/

Державна програма розвитку туризму на 2002 – 2010 роки, затверджена
постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року №583 //
http://rada.gov.ua

Ольга Швагуляк-Шостак. Інвестиції — на карту // Контракти. – 17.11.2003.
– № 46.

http://www.ir.org.ua

http:// business.fortunecity.com/recession/848/index1.html

Василь Бедзір. Реалії туристичної мрії // Зелені Карпати. – 2002. – 1-2
(15-16)

додатки

Додаток 1. Перелік організацій, які сприяють розвитку туризму у
Карпатському регіоні

Рада з туризму Карпатського регіону. Вона створена для підтримки
туристичної галузі Карпатського регіону, поєднання зусиль та ресурсів і
координації заходів, спрямованих на просування та маркетинг турпродукту
Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей.
Мета цієї організації – зростання потоку кількості туристів до регіону
та збільшення грошових надходжень туристичної галузі від реалізації
сукупних послуг. Завдання: маркетинг та просування туристичного регіону,
підтримка позитивного іміджу Карпатського регіону України, представлення
його на міжнародних туристичних виставках, видання туристичних
довідників, карт і буклетів, просування та рекламні кампанії у засобах
масової інформації, лобіювання інтересів місцевих туристичних
організацій в органах місцевого самоврядування. Раду створили
облдержадміністрації областей Карпатського регіону за підтримки проекту
TACIS ЄС;

Грамадська українська організація Спілка сприяння розвитку сільського
зеленого туризму;

Львівська туристична агенція при підтримці Львівської міської ради і
Міністерства міжнародного розвитку Великобританії (DFID);

Національна туристична організація;

Центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму у Львівській
області;

Львівська асоціація розвитку туризму (ЛАРТ). Нею була розроблена
„Стратегія розвитку туризму у Львові до 2005 року” за участю
представників державного і приватного секторів та інспекторів DFID;

Український туристичний інформаційний центр;

Фонд Євразія. Ним реалізується пілотна Програма розвитку сільського
зеленого туризму у рамках приватного напряму „розвиток приватного
підприємництва”;

Міжнародна фінансова корпорація, яка реалізує проект розвитку
агробізнесу в Україні;

Проект підтримки розвитку туризму за сприяння TACIS;

Дворічний проект створення життєздатного інституційного середовища та
механізмів для сталого розвитку сільських громад Яремчі через розвиток
туристичної індустрії. Реалізацію проекту здійснювала Рада з туризму
Карпатського регіону. Проектом передбачено створити фонди розвитку
громади та об’єднати їх в інституційну мережу, а також створити
туристичні інформаційні центри при фондах розвитку громад. Вони
надаватимуть платні послуги бізнесменам, місцевим мешканцям і туристам:
навчання, консультації, доступ до Інтернету, інформаційних матеріалів,
реклама та промоціонування бізнесу, впровадження систем сертифікації
туристичних фірм. Основне фінансування – від Карпатського Фонду, а також
місцевих органів влади та бізнесменів.

Додаток 2. Складові частини регіональної інвестиційної програми

мета РІП та зв’язок з іншими нормативно-правовими документами;

проведення SWOT-аналізу конкурентних переваг регіону порівняно з іншими
регіонами країни (оцінка існуючих потреб та можливостей залучення
інвестицій, визначення орієнтирів при залученні інвестицій);

проведення попереднього вивчення попиту на інвестиційні ресурси в
регіоні (регіональні потреби, ступінь залежності від імпорту, оцінка
платоспроможності кінцевих користувачів продукції регіону, наявність
довгобудів / законсервованих виробництв та ін.);

оцінка регіональних інвестиційних ризиків (соціально-економічних,
політичних, екологічних та ін.), в тому числі на основі опитування
інвесторів, які вже працюють в регіоні, і створення системи регіональних
гарантій інвестиціям;

можливості самоінвестування регіону (залучення коштів внутрішніх
інвесторів – підприємств та населення, можливості бюджетного
фінансування інвестиційних програм, емісія муніципальних облігацій);

план заходів органів місцевої влади зі створення сприятливих умов для
інвесторів і розвитку інвестиційної інфраструктури;

план підготовки законодавчих, нормативних і методичних документів;

інформаційне забезпечення просування інвестиційного іміджу регіону;

додатки: перелік розроблених інвестиційних проектів, перелік об’єктів
незавершеного будівництва, економічні розрахунки тощо. [Київський
інститут реформ, 12, 13]

PAGE

PAGE 34

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020