РЕФЕРАТ
На тему:
Транспортний комплекс та зв’язок.
ПЛАН
Народногосподарське значення транспорту .
Транспортна система та види транспорту : залізничний , морський,
річковий, автомобільний, повітряний, трубопровідний.
3. Взаємодія з транспортними та інформаційними системами країн Європи .
1. Народногосподарське значення транспорту
Транспорт – це найважливіша ланка економічних стосунків, яка бере участь
у створенні та доставці продукції споживачам, з’єднує виробництво і
споживання, галузі, регіони, держави.
Транспорт – це комплекс, який складається з залізничного, морського,
річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного видів, які
взаємодіючи між собою, становлять транспортну систему.
Довжина залізниць світу становить 1,3 млн.км.
Автомобільний транспорт використовується для перевезень на близькі
відстані. Із 30 млн.км. шляхової мережі 20 млн.км припадає на
автомобільні шляхи.
Морський транспорт служить для зовнішньоекономічних зв’язків. Це
найбільш дешевий вид транспорту. Внутрішній водний транспорт за вантажо-
та пасажиро оборотом поступається іншим видам транспорту. За чисельністю
суден переважає морський, але за загальною тоннажністю значно йому
поступається.
Трубопровідний транспорт призначається для транспортування нафти й газу,
сипких вантажів. Зараз в світі побудовано 13 млн.км. трубопроводів.
Повітряний транспорт обслуговує внутрішні й міжнародні лінії. В
основному він перевозить пасажирів. Серед вантажів він перевозить 1/5
обороту загального.
2. Транспортна система та види транспорту: залізничний, морський,
річковий, автомобільний, повітряний, трубопровідний
Транспорт як важлива інфраструктурна галузь матеріального виробництва
забезпечує виробничі та невиробничі потреби народного господарства.
Транспортний вузол є комплексом транспортних споруд у пункті, де
сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного
або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують
транзитні та місцеві перевезення вантажів та пасажирів.
Вузли є:
залізнично – автодорожні (Львів, Харків);
залізнично – водно – дорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон);
водно – автодорожні (Ялта, Алушта, Канів).
На 10 тис. км2 території України припадає 372 км. залізничних колій, 78
км. внутрішньоводних, 1933 км. автомобільних шляхів з твердим покриттям.
Залізничний транспорт розвинений досить сильно. На його участь припадає
переважна частина вантажообороту та перевезень пасажирів. У 1890 році
важливі міста України були з’єднані залізницею з центральною Росією.
Найважливішими транспортними вузлами України є: Київ, Харків,
Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Донецьк. Важливими залізничними вузлами
є: Київ, Харків, Лозова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве,
Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ.
Залізничний транспорт України має шість залізниць, підпорядковані
“Укрзалізниці”. Експлуатаційна довжина залізничних магістралей 22,8 тис.
км., з них електрифікованих 8,3 тис. км.
Україні потрібно придбати 543 секції електровозів, 925 секцій
тепловозів, 2800 пасажирських та 33000 вантажних вагонів, 670 вагонів
електропоїздів, 260 дизельних поїздів, замінити 6 тис. км. залізничних
доріг, 7,7 млн. шт. шпал, 13 тис. комплектів стрілочних переводів.
Морський транспорт в Україні має сприятливі умови для розвитку. Загальна
довжина морської берегової лінії становить понад 2000 км. Регулярні
морські перевезення в Україні почались з кінця XVIII століття.
Між Іллічевським та болгарським портом Варна діє паромна переправа
довжиною 435 км.
Найважливіші морські порти України є: Одеса, Ізмаїл, Іллічевськ, Херсон,
Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь, Бердянськ, їх
всього 18, перевантажувальних комплектів – 175, судоремонтних заводів –
8.
Морський транспорт України складається з Чорноморського, Азовського,
Українсько – Дунайського пароплавств, які володіють транспортним флотом
сумарною вантажністю 5,2 млн. тонн та пасажирським флотом на 9,9 тис.
місць.
Потреба України крім танкерів та газовозів становить 117 вантажних
транспортних суден вантажністю 1,1 млн. тонн та 11 пасажирських суден на
4,5 тис. місць.
Доцільно реконтструвати Одеську нафтогавань, модернізувати комплекси у
портах Маріуполя, Миколаєва, збудувати спеціалізовані комплекси у портах
Іллічевську, Південному, Дніпро – Бузькому.
Річковий транспорт починається з судноплавного Дніпра, Дунаю та інш.
річок. Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4,4 тис.
км., у тому числі з освітлювальною та світловідбивною обстановкою 3,9
тис. км.
Річковому транспорту для забезпечення намічених обсягів перевезень
потрібно 120 тис. тонн самохідного вантажного та 195 тис. тонн
несамохідного вантажу.
З метою забезпечення нормальної роботи річкового транспорту є потреби у
реконструюванні суднопіднімальних споруд Запорізького та Херсонського
судноремонтно – суднобудівних заводів, деяких об’єктів Київського
судноремонтно – суднобудівного заводу, Чернігівської та
Дніпропетровської ремонтно – експлуатаційних баз флоту та ряд інших
споруд.
Автомобільний транспорт зручний при перевезенні вантажів на короткі
відстані, при доставці до залізничних станцій, портів, при
обслуговуванні місцевого та аграрного товарообігу.
Найважливішими автомагістралями є: Київ – Брест, Москва – Харків,
Дніпропетровськ – Сімферополь, Львів – Київ, Харків – Ростов на Дону.
70% вантажного парку зосереджено в Агропромі та корпорації Укравтотранс.
Вітчизняне автомобілебудування забезпечує потреби України лише на 10 –
15%. Річна потреба випуску автомобілів на перспективу повинна бути:
вантажних до 2 т. – 40 тис. шт.;
вантажних понад 8 т. – 40 тис. шт.;
автобусів – 10 тис. шт.;
легкових автомобілів – 6 тис. шт.;
малолітражних автомобілів – 200 тис. шт.
Потрібно удосконалювати систему технічного обслуговування та ремонту
автомобілів, створювати сучасну діагностику технічного стану, створювати
систему швидкісних магістралей.
Доцільно забезпечити участь зарубіжних фірм у реконструкції та
будівництві автомагістралей, що забезпечить високі якість та обумовлені
терміни будівельних робіт (автострада “Барселона – Київ”).
Трубопровідний транспорт дозволяє найекономніше транспортувати рідке
паливо, пальне, технологічний газ, різні хімічні продукти. У 1924 році
вперше в Україні було збудовано газопровід Дашава – Стрий – Дрогобич.
В Україні діють наступні нафтопроводи:
Долина (Івано – Франковська область) – Дрогобич (Львівська область);
Битків – Надвірне (Івано – Франковська область);
Качанівська – Охтирка (Сумська область);
Гнідинці – Прилуки (Чернігівська область);
Кременчук – Херсон;
Кременчук – Черкаси;
Самара – Херсон;
Дружба (європейський нафтопровід);
Кременчук – Київ.
Нафтопровідним транспортом поставляється 93,6% нафти, яку споживає
Україна. 12 основних нафтопроводів довжиною 2,6 тис. км. є основою
нафтопровідного транспорту. Діаметр труб – 720 мм.
Розглядається кілька варіантів транспортування нафти. Найоптимальнішим є
танкерним флотом з країн Близького Сходу та Південного Середземномор’я у
порти Одеси, Південної Перевалки в Одесі на перекачування нафтопроводами
на Херсонський, Кременчуцький, Лисичанський нафтопереробні заводи.
Одеський нафтопереробний завод потребує реконструкції. Така схема
сприятиме економічній незалежності України, адже закупівля нафти у
декількох держав є гарантом економічного суверенітету.
Доцільним є будівництво другої нитки нафтопроводу, збільшення пропускної
здатності нафтопроводів. З метою забезпечення загальної безпеки держава
потрібна створити державні запаси нафти в обсязі 15 млн. тон, які
доцільно зберігати у природних підземних сховищах: Дніпропетровсько –
Донецька Западина, Український кристалічний щит.
Газопровідний транспорт представлений наступними газопроводами:
Шебелинка – Харків;
Шебелинка – Бердянськ;
Шебелинка – Дніпропетровськ;
Шебелинка – західні райони України;
Прикарпаття – Чехія, Словаччина, Польща;
Північний Кавказ – Москва, який проходить через східні райони України.
Продуктопроводи є наступні:
аміакопровід Тольятті – Одеса;
етиленопровід о. Чепіль (Угорщина – Калуш).
В Європі загальноприйнятим є обмеження імпорту енергоносіїв з однієї
країни 30 – 40% загальної потреби, що сприяє економічній безпеці держав.
Як альтернативу російському та туркменському газу в Україні є закупівля
іранського газу.
Довжина діючих газопроводів складає 33 тис. км. Доцільно спорудити
наступні газопроводи, будівництво яких вже розпочато:
Тула – Київ;
Торжок – Долина;
Марянківка – Крим;
Джанкой – Керч;
Гнібовське підземне сховище газу – Севастополь.
В Україні достатньо потужностей для виробництва труб для газової і
нафтової промисловості.
Повітряний транспорт перевозить вантажні, пошту, пасажирів, забезпечує
санітарні перевезення, аерофотозйомку, хімічну обробку посівів та
боротьбу з лісовими пожежами. Найбільші авіапорти – Бориспіль (Київ),
Харків, Донецьк. Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ,
Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано – Франковськ.
Компанія “Авіалінії України” включає 27 авіазагонів, 105 аеродромів,
підприємства для ремонту авіатехніки. Інші місцеві аеропорти як
неперспективні закрито. В той же час зросла роль та обсяги міжнародних
перевезень.
Доцільно технічно переновити повітряний флот літаками ТУ – 204, ТУ –
154М, В, ЯК – 42, ІЛ – 114, Боїнг – 737.
Міський пасажирський транспорт включає метрополітени, трамваї,
тролейбуси, автобуси, таксі.
Метро є у Києві, Харкові, Дніпропетровську. У 24 місцях України загальна
протяжність трамвайних копій складає 2,2 тис. км. Протяжність
тролейбусних ліній складає 4,2 тис. км.
Понад 400 міст і сіл України мають автобуси загального користування для
внутрішньоміських перевезень.
У 164 містах працюють легкові таксі.
3. Взаємодія з транспортними та інформаційними системами країн європи.
Транспорт сприяє швидкій інтеграції України у загальноєвропейську
економічну систему. Для цього потрібно створити залізничні та
автомобільні шляхи з центральної частини західної Європи у країни СНД, з
півночі західної Європи – у країни Близького Сходу.
Для ефективного розвитку транспорту Україна має тісно взаємодіяти з
транспортними системами країн СНД та Європи, країн Близького Сходу.
Велике значення має взаємодія з інформаційними системами цих країн.
Література
Статистичний щорічник Тернопільської області: Корот. стат. довід.
Тернопільське обласне управління статистики: Під ред. В.Г. Кирича.
Ковтун В.В. Горда України: Економіко-географічний справочник.-К,: Вища
школа. – 1990. с. 208-217.
Тернопілля – погляд зблизька: Корот. стат. довід. Тернопільська обласна
державна адміністрація.
Географія Тернопільської області: Навчальний посібник для учнів 8-9
класів.-Тернопіль, 1994. 88с.
Економічна географія Росії, навчальний посібник, частини I, II-III,
Москва 1996
Автомобільна промисловість, № 7, 1993
“Розміщення виробничих сил” за редакцією Кистанова В.В. і Копылова
Н.В., М.1994
“Географія промисловості СРСР” Хрущев А.Т., “Вища школа” М.1990
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
