Реферат на тему:
Транспортний комплекс
План
Значення, функція і структура транспорту.
Поняття “транспортна система”, її зміст.
Загальна характеристика основних видів транспорту: залізничного,
автомобільного, морського, річкового, трубопровідного та авіаційного.
Транспорт – специфічна комунікаційна інфраструктурна галузь
матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби
господарства і населення з усіх видів перевезень. Це матеріальна основа
розвитку виробничо-технологічних внутрішніх і зовнішніх зв’язків країни.
Він бере участь у перевезенні сировини, напівфабрикатів, матеріалів,
готової продукції та доставці їх споживачам, а також перевозить
пасажирів. Транспорт є необхідною умовою територіального поділу праці,
спеціалізації районів, їх комплексного розвитку. Транспортний чинник
здійснює вплив на розміщення і галузеву структуру виробництва, без його
врахування не можна досягти раціонального розміщення продуктивних сил.
Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам
не виробляє продукцію, а бере участь у її створенні, забезпечує
виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові
вироби споживачу. Транспортні витрати включаються до собівартості
продукції. У деяких галузях промисловості транспортні витрати особливо
значні, як, наприклад, у лісовій, нафтовій галузях, де вони можуть
досягати 50% собівартості продукції.
Транспорт – важлива складова частина ринкової інфраструктури, бо створює
умови для формування загальнодержавного і місцевих ринків.
Важливе значення транспорт має і у вирішенні соціально-економічних
проблем. Забезпеченість території розвиненою транспортною системою –
важливий критерій високого рівня її освоєння, фактор залучення населення
і виробництва та розвитку інтеграційних процесів.
Найважливіша функція транспорту – переміщення людей і вантажів. Звідси
випливає поділ транспорту за видами роботи та об’єктами переміщення на
пасажирський і вантажний. За призначенням виділяють транспорт загального
користування, відомчий, а також особистого користування. За середовищем
переміщення розрізняють такі види засобів пересування: залізничний,
автомобільний, гужовий, в’ючний (наземний), морський, річковий, озерний
(водний), авіаційний (повітряний), трубопровідний, електронний.
2. Усі види транспорту є складовими єдиної транспортної системи.
Транспортна система – територіальне поєднання взаємопов’язаних видів
транспорту, які, взаємодіючи спільно, найповніше задовольняють потреби
народного господарства та населення в перевезеннях вантажів і пасажирів.
Роботу транспорту забезпечує транспортна інфраструктура – економічно
збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, закладів
управління і зв’язку, різноманітного технічного обладнання.
Транспорт об’єднує рухомий склад та дорожну мережу. Територіальна
структура транспорту складається з транспортної мережі, транспортних
центрів та вузлів. Вузлами в більшості випадків є великі населені
пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і
здійснюються великі обсяги вантажно-розвантажувальних робіт, перевалка
вантажів. Транспортні вузли та центр, де сходяться, перетинаються,
розгалужуються не менше ніж дві-три лінії одного або двох видів
транспорту (залежно від видів транспорту), поділяються на
залізнично-автодорожні (Харків, Львів), залізнично-водно-автодорожні
(Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон), водно-автодорожні (Ялта, Алушта,
Канів). У кожному з цих вузлів може бути ще й повітряний та
трубопровідний транспорт.
Основними показниками роботи транспорту є вантажообіг, який вимірюється
в тонно-кілометрах, і пасажирообіг – вимірюється, відповідно, у
пасажиро-кілометрах. Вантажообіг – це кількість вантажу, що перевозиться
за певний період на певну відстань. Транспорт України через особливості
її геополітичного положення має значне міждержавне значення, яке з часом
зростатиме. Розширюються зв’язки не тільки в напряму “схід-захід”, а й
“північ-південь”, починає формуватися мережа так званих транзитних
транспортних коридорів.
В Україні розвинені всі види транспорту. Об’єднана транспортними
центрами і вузлами дорожня мережа разом з рухомим складом, портами,
складськими та іншими господарствами утворюють транспортний комплекс
держави. На 10 тис. км2 території припадає 372 км залізничних колій, 78
км – внутрішньоводних і 2800 км – автомобільних шляхів з твердим
покриттям. Найбільше перевозять вантажів і пасажирів залізничний та
автомобільний види транспорту.
3.1. Залізничний транспорт отримав в Україні високий рівень розвитку.
Він займає перше місце за вантажообігом (36%) і друге місце (після
автомобільного) – за пасажирообігом. Довжина залізничних доріг становить
близько 23 тис. км (2/3 з них електрифіковані). Приблизно стільки ж (до
25 тис. км) становить протяжність залізниць підприємств (у т.ч.,
під’їзних шляхів і відгалужень).
Залізничний транспорт України – четвертий у світі після Росії, США і
Канади за обсягом вантажних перевезень. Українські залізниці вдвічі
перевищують сумарний обсяг перевезень 12-ти разом узятих країн
Європейського Співтовариства.
Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу,
Придніпров’я, правобережного Лісостепу та західних територій України.
Найбільш забезпечені залізничною колією області: Донецька, Львівська,
Чернівецька. Територіально залізничний транспорт поділено на шість
залізниць: Південно-Західну (центр-Київ), Львівську, Південну (Харків),
Донецьку, Придніпровську (Дніпропетровськ), Одеську.
Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас-Кривий Ріг,
Харків-Севастополь, Київ-Львів, Львів-Одеса,
Харків-Нижньодніпровськ-Херсон. З’єднують Україну з найближчими сусідами
залізничні магістралі: Донбас-Харків-Курськ-Москва, Донбас-Москва,
Одеса-Київ-Москва, Володимир-Волинський-Катовіце, Львів-Краків,
Чоп-Прага, Чоп-Будапешт. Паромна лінія Іллічівськ-Варна дає вихід на
Балкани. Україна має вихід практично до всіх країн Центральної і Східної
Європи, а через територію Білорусі – до країн Балтії. Функціонує
залізнична паромна переправа з Криму через Керченську протоку в країни
Закавказзя, а також до Туреччини та Ірану.
Основні вантажі (до 90% у залізничному транспорті України займає саме
перевезення вантажів і лише 10% – пасажирів) до країн-сусідів – вугілля,
метал, вироби машинобудування та хімічної промисловості, різноманітна
продукція харчової промисловості та сільськогосподарського виробництва.
У зворотному напрямі везуть ліс, вироби з дерева, машини і прилади,
продукцію легкої промисловості тощо.
Перспективи розвитку залізничного транспорту пов’язані з удосконаленням
технічних засобів транспорту, електрифікацією залізниць, продовженням
будівництва нових залізниць, підвищенням їхнього вантажообігу, активним
його інтегруванням в європейську транспортну систему.
3.2 У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває
автомобільний транспорт. Його великою перевагою є те, що він майже не
залежить від природних умов і може доставляти вантажі від “дверей до
дверей”. За густотою автодоріг (280 км на 1000 км2) з твердим покриттям
Україна займає перше місце серед країн СНД.
Автомобільний транспорт утримує перше місце за перевезенням пасажирів та
друге – за вантажообігом. Протяжність автошляхів – майже 170 тис. км
(155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими
стандартами – незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність
необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять
автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту.
Крім перевезення вантажів і пасажирів, автомобільний транспорт виконує
багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної до-помоги,
пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. Велике
значення автотранспорт має для обслуговування АПК та доставки вантажів і
пасажирів у важкодоступні райони. У перевезеннях вантажів важливого
значення набуває спеціальний автомобільний транспорт, контейнерний,
рефрижераторний та інші.
Важливі вузли – всі обласні і багато районних центрів. Найважливіші
автомагістралі: Одеса-Київ-Чернігів, Харків-Донбас,
Дніпропетровськ-Запоріжжя, Запоріжжя-Севастополь, Львів-Київ,
Харків-Київ, Полтава-Кишинів. Автомобільний транспорт поступово
інтегрується у високорозвинену європейську комунікаційну систему. До
цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію
першокласної транс’європейської автостради Київ-Мадрид. З паромною
переправою Іллічівськ-Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і
Сходом, введеною у 1997 році, виникла можливість транспортувати
автомобільні вантажі разом з автомобілями країни Закавказзя, а далі
переправою Баку-Туркмен-Баші – в країни Центральної і Південної Азії.
3.3. На морський транспорт припаде 1/4 вантажообігу країни. Цей
транспорт концентрується винятково на півдні країни на узбережжі Чорного
і Азовського морів, у так званому Азово-Чорноморському басейні, який
через протоки Босфорт і Дарданелли зв’язаний із Середземномор’ям, а
відтак – зі світовим океаном. Виділяють три види морських пере-везень:
а) малий каботаж – перевезення між портами однієї держави одного моря
(наприклад, Чорного); б) великий каботаж – перевезення між портами
однієї держави різних портів (Чорного і Азовського); в) закордонні
перевезення (між портами України і Росії тощо).
Морський транспорт обслуговує важливі зовнішньоекономічні зв’язки
України.
Організаційно морський транспорт нашої держави складається з трьох
пароплавств: Чорноморського, Азовського та Українсько-Дунайського. У
Чорноморському басейні функціонує також паромна переправа
Іллічівськ-Варна (Болгарія). До структури Чорноморського пароплавства
входять 11 морських портів, три судноремонтних заводи. В Азовському
пароплавстві судна спеціалізуються на перевезеннях вугілля, руди, зерна
та конструкційних матеріалів. Працюють три порти: Маріуполь, Бердянськ,
Керч. Дунайське пароплавство працює на річці і в морі, має 4 порти:
Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Кілія.
За середніми відстанями вантажних перевезень (близько 6000 км) морський
транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за
відстанню перевезення пасажирів значно поступається залізничному і,
особливо, повітряному.
У структурі експорту вантажів морськими суднами переважають руди
металів, кам’яне вугілля, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали.
За імпортом на першому місці – зернові (більше 30%), деревина, продукти
харчування.
Найбільшим морським портом в Україні є Одеса, яка має регулярне
сполучення більш ніж зі ста країнами світу. Він обладнаний під
контейнерні перевезення. Одеса не має собі рівних в Україні і за
перевезенням пасажирів.
У перспективі, при завершенні спорудження нафтового терміналу з прийому
нафти з танкерів у порті Південний, роль Одеського портового комплексу
(Одеса, Іллічівськ, Південний) в Україні зросте. На морському транспорті
буде поглиблюватися спеціалізація, контейнеризація, зросте використання
танкерів і ліхтеровозів.
Основною проблемою морського транспорту є зростання питомої ваги суден,
технічний стан яких не відповідає сучасним вимогам, що призводить до
конфліктів, катастроф, загострення екологічної ситуації в морській
акваторії і портових містах.
3.4. Річковий транспорт, як і морський, має ряд переваг перед
сухопутним. Зокрема, він використовує готові природні шляхи, течії води,
можливість одночасного транспортування великих вантажів і пасажирів.
Утримання водних шляхів потребує набагато менше капітальних вкладень, до
того ж перевезення вантажів водним транспортом обходиться дешевше. Але
він має і ряд недоліків: сезонність дії, мала швидкість тощо. Загальна
довжина судноплавних шляхів в Україні близько 4 тис. км (Франція – 8,6
тис. км). Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей
вид транспорту знаходиться на одному з останніх місць. Частка річкового
транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1%, а
пасажирів – 0,2%.
Основними видами вантажів, що перевозяться річковим транспортом, є
мінеральні, будівельні матеріали (більше 80%), руда (4%), кам’яне
вугілля (2%). Цим видом транспорту перевозяться вантажі річками Дніпро,
Дунай. Останній поєднує Україну з вісьма європейськими країнами через
порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також морські порти
Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.
Найважливішою річковою судноплавною артерією є Дніпро (у межах України –
1018 км) з його притоками – Десною та Прип’яттю. Інші річкові
судноплавні магістралі України: Південний Буг (особливо на відрізку
Миколаїв-Олександрівка), Дністер (у цілому до Заліщиків Тернопільської
області), Сіверський Донець (від міста Щастя Луганської області), Дунай
та інші. Річковими судноплавними магістралями Дністра (до міста Орша)
здійснюються міждержавні перевезення з Білорусією, Сіверського Донця – з
Росією. Найважливішими річковими портами України є Дніпропетровськ,
Запоріжжя, Херсон, Київ, а також Рені.
Недоліки в експлуатації річкових суден, їх технічний стан погіршують
екологію річок, вода яких використовується для поливу в сільському
господарстві і як питна у містах. Для розвитку річкового транспорту
необхідно застосовувати великовантажні судна, збільшувати частку
вантажів у пакетованому вигляді, контейнерах, розширювати перевезення в
ліхтеровозах, виводити з експлуатації фізично і морально застарілі судна
та наповнювати флот суднами нових типів.
Трубопровідний транспорт відрізняється найменшою собівартістю і
використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також
деяких хімічних продуктів (зокрема, аміаку). Він є одним з
найефективніших, бо, порівняно із залізничним і автомобільним
транспортом, доставка нафти ним в три рази дешевша. Перевагами цього
виду транспорту є і можливість функціонування протягом усього року,
висока продуктивність праці, мінімальні втрати при транспортуванні,
можливість прокладання трубопроводів за найкоротшою відстанню незалежно
від рельєфу, а також його екологічна чистота.
Це відносно новий вид транспорту. В Україні він виник у 20-ті роки в
Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава-Стрий-Дрогобич
(1924 рік). Нині довжина газопроводів становить понад 35 тис. км,
нафтопроводів – 2,5 тис. км, нафтопродуктопроводів – 2,9 тис. км.
Середня щільність трубопровідного транспорту – 67 км на 1 тис. км2
території. В Україні діють нафтопроводи Долина (Івано-Франківська обл.),
Дрогобич (Львівська обл.), Битків-Надвірна (Івано-Франківська обл.),
Качанівка-Охтирка (Сумська обл.), Гнідинці-Прилуки (Чернігівська обл.),
Кременчук (Полтавська обл.), Херсон, Кременчук-Черкаси,
Самара-Лисичанськ-Кременчук-Херсон-Одеса, через який в Україну надходить
сибірська нафта.
Найбільший нафтопровід – “Дружба” – є транс’європейським і в межах
України має протяжність 680 км. До міждержавного належить і нафтопровід
Мічурінськ (Росія)-Кременчук, протяжністю в межах нашої держави – 313
км.
Найбільші газопроводи – Шебелинка-Харків-Брянськ,
Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса-Кишинів,
Шебелинка-Диканька-західні райони України. З Прикарпаття йдуть
газопроводи до Чехії, Словенії, Польщі. Через крайню східну частину
України проходять траси газопроводів Пінічний Кавказ-Москва. Цей газ
споживають також у Донбасі. Через Україну із Західного Сибіру та інших
районів Росії пролягають декілька магістральних газопроводів до країн
Центральної і Західної Європи. Серед них найбільшим є газопровід
Уренгой-Помари-Ужгород.
В Україні створено мережу продуктопроводів: найбільший в Європі
(протяжністю близько 25 тис. км) аміакопровід Тольятті-Горлівка-Одеса,
етиленопровід Чепіль (Угорщина)-Калуш.
У перспективі планується будівництво великих транспортних
транс’євроазіатських трубопроводів з Ірану через Північний Кавказ
(Росія) в Україну, а також нафтопроводу з Ірану через Азейбарджан до
портів Грузії і далі морським транспортом в Україну (Одеса). Для
транспортування цієї нафти передбачено створення нафтопроводу
Одеса-Броди (Львівська обл.). У цій принципово новій транспортній
системі важливою ланкою буде нафтотермінал, що споруджується в Одесі.
3.6. Авіаційний транспорт – один з наймолодших видів сполучення. Його
перевагами є швидкість, цілорічність функціонування, можливість доставки
вантажів у важкодоступні райони. Авіатранспортом здійснюють переважну
більшість трансконтинентальних пасажиро-перевезень та перевезень товарів
з невеликим строком зберігання на значні відстані. Недоліки: велика
собівартість, залежність від природних умов.
У транспортному пасажиро- і вантажообігу його частка менша 1%. Найбільші
міста України мають по два аеропорти: в Києві – це “Бориспіль” і “Київ”
(Жуляни), Одесі – “Центральний” і “Застава”, в Сімферополі –
“Сімферопольський” і “Заводський”. Повітряними воротами столиці України
є Бориспільський аеропорт. Відкрились повітряні лінії до Франкфурта,
Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Ізраїлю. Важливого значення
набувають польоти в Китай, Японію, Індію.
Повітряний транспорт України об’єднаний в “Авіалінії України”, до яких
належать майже 30 авіазагонів, 100 аеродромів, а також підприємства з
ремонту авіатехніки, приватні авіалінії.
Київській області належить перше місце в Україні за перевезенням
пасажирів і вантажів повітряним транспортом. Далі йдуть Харківська,
Дніпропетровська і Донецька області.
У перспективі, в процесі тіснішої інтеграції України в європейські і
світові соціально-економічні структури, роль авіатранспорту буде
зростати. У цьому плані необхідною є реконструкція міжнародних
авіагаваней, розширення рухомого складу (спрацювання парку літаків
Ту-134, Ту-154, Як-42 становлять майже 70%) тощо, створення нових
міжнародних авіапортів.
Список літератури
1. Абмарян О.А. Главные морские порты Украины. – Одесса: Маяк, 1993. –
163 с.
2. Агропромислове виробництво України (1990-1997). – К.: ІАЕ УААН, 1997.
– 436 с.
3. Акимов А.В. Мировое население: взгляд в будущее. – М.: Наука, 1992. –
199 с.
4. Алаев А.Б. Социально-экономическая география:
Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
5. Алампиев П.М. Экономическое районирование СССР. – М.: Госпланиздат,
1959. – 262 с.
6. Алымов А.Н. Производительные силы: проблемы развития и размещения. –
М.: Экономика, 1981. – 288 с.
7. Анализ и прогнозированное развитие экономики региона / Н.Д.
Прокопенко, Ф.Я. Поклонский / Отв. ред. Н.Г. Чумаченко. – К.: Наук.
думка, 1991. – 226 с.
8. Аналіз тенденцій розвитку регіонів Росії в 1992-1995 рр. / Програма
Європейської Ради Тасіс. – М., 1996.
9. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект
лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
