.

Територіальні особливості розвитку сільськогосподарського комплексу України (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
260 3197
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Територіальні особливості розвитку сільськогосподарського комплексу
України”

ПЛАН

************************

На території України залежно від природних, економічних та історичних
умов склалися такі основні зони спеціалізації сільського господарства.
Полісся, Лісостеп, Степ, передгірні та гірські райони Українських Карпат
і передгірні та гірські райони Криму (рис. 1).

Рис.1. Спеціалізація сільського господарства України

Поліська сільськогосподарська зона охоплює Волинську, Рівненську, більшу
частину Житомирської, північні райони Київської, Чернігівської) Сумської
областей. Тут розвиваються молочно-м’ясне скотарство, свинарство,
льонарство, картоплярство і зернове господарство. Із зернових культур
найбільш поширені озиме жито і гречка, а також овес, пшениця; з
технічних – льон-довгунець, хміль, коноплі, картопля, овочі; трав –
люпин і конюшина Полісся виробляє молоко і м’ясо, льоноволокно, понад
1/3 картоплі І майже 1/10 частину зерна від загального їх виробництва в
країні.

Лісостепова сільськогосподарська зона займає частину Львівської і
Чернівецької областей, східну частину Івано-Франківської, Тернопільську,
Хмельницьку, Вінницьку області, північну частину Кіровоградської області
та Черкаську, Полтавську й Харківську області. Спеціалізація її
цукрово-буряково-зернова з м’ясо-молочним скотарством і свинарством.
Основна зернова культура тут – озима пшениця, висівають також кукурудзу,
ячмінь, гречку, просо 3 технічних культур основною є цукрові буряки,
вирощують також соняшник, коноплі, поширені овочі й картопля. Добре
розвинене садівництво Розводять велику рогату худобу, свиней, птицю.
Розвиваються шовківництво, бджільництво.

Степова сільськогосподарська зона охоплює всі південні області, або
майже 40° о території України У ній переважає вирощування зернових і
олійних культур, розвинені овочівництво, баштанництво, виноградарство,
молочно-м’ясне скотарство, свинарство і вівчарство. Степова зона –
головний виробник товарного зерна в країні. Основні зернові культури –
озима пшениця і кукурудза, вирощують також ячмінь і просо. Головна
технічна культура – соняшник, у північній частині вирощують цукрові
буряки, а в південній – коноплі.

Передгірні та гірські райони Українських Карпат охоплюють частину
Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та Закарпатську
область. У гірських районах розводять велику рогату худобу, займаються
вівчарством, є невеликі посіви зернових (жита, вівса, ячменю) і
технічних (льону-довгунця) культур, картоплі. У передгірних районах
висівають жито, пшеницю, кукурудзу, картоплю, льон-довгунець, трави, а в
тваринництві переважає розведення великої рогатої худоби У Закарпатті
розвивається багатогалузеве сільське господарство: висівають озиму
пшеницю, кукурудзу, тютюн; поширене садівництво й виноградарство;
розвивається продуктивне тваринництво.

Передгірні та гірські райони Криму займають південну частину півострова.
Сільське господарство тут спеціалізується на розвитку тваринництва,
особливо вівчарства. В долинах і передгір’ях займаються садівництвом,
виноградарством, овочівництвом, тютюнництвом, вирощують ефіроолійні
культури (троянду, шавлію, лаванду). На Південному узбережжі вирощують
високоякісні сорти винограду, деякі субтропічні культури.

Навколо великих міст і промислових центрів формуються приміські
овочево-молочні зони.

Розміщення найважливіших галузей рослинництва. Частка рослинницьких
галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить
56,5%.

Найсприятливіші для розвитку рослинництва степова і лісостепова зони.
Посівні площі України в 1998р. становили 28,8 млн га, в тому числі під
зерновими – 13,7, технічними – 3,7, картоплею і овоче-баштанними – 2,1,
кормовими культурами – 9,2 млн га. Площа чистих парів становила 3,0 млн
га. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС із сільськогосподарського
обороту вилучено 96 тис. га.

Зернові культури займали останніми роками 42 – 47% посівних площ.
Основні зони виробництва зерна – Степ і Лісостеп, де виробляють
відповідно 45 і 40% його загального обсягу. В Україні вирощують майже
всі зернові культури, але структура посівів їх по зонах різна, що
пояснюється неоднаковими природнокліматичними умовами.

З хлібних зернових культур основними в Україні є озимі пшениця й жито;
круп’яних – просо, гречка та рис; зернофуражних – ячмінь, кукурудза й
овес, зернобобових – горох.

Озима пшениця – основна продовольча зернова культура, посіви якої
займають до половини зернового клину. Найвища концентрація їх у степовій
(50%) і лісостеповій (30%) зонах, значно менше посівів під озимою
пшеницею на Поліссі.

Основні посіви озимого жита зосереджені на Поліссі (понад 60%), у
районах Карпат і деяких лісостепових районах.

Ярий ячмінь – друга після пшениці зернова культура за площею посівів і
валовими зборами зерна. Посіви його розміщені переважно у північному
Степу, Лісостепу, а також в передгірних і гірських районах Криму.

Кукурудза – цінна продовольча і фуражна культура, її основні посіви
зосереджені в Степу та в південній частині Лісостепу.

Овес – допоміжна фуражна культура. Найбільшу частку в структурі посівних
площ він займає на Поліссі і в районах Карпат.

Просо, гречка, рис – цінні круп’яні культури. Просо завдяки його
посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші
врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській).
Гречку вирощують у лісостепових і поліських областях, менше – у
степових. Рис в Україні почали сіяти у 30-х роках. У 1998 р. його посіви
займали 22 тис. га і були розміщені в Херсонській, Миколаївській,
Одеській областях та АР Крим.

Із зернобобових культур в Україні найпоширеніші горох, люпин, вика,
менше – соя, сочевиця, квасоля, боби, чина та ін.

Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник,
льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кучерявець, тютюн, хміль,
ефіроолійні та лікарські рослини Частка посівів їх становить 12,8%
загальних посівних площ країни.

Головними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво
та вівчарство. Менше значення мають конярство, хутрове звірівництво,
бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо.

Скотарство в усіх природнокліматичних зонах України є провідною галуззю
і має молочно-м’ясну спеціалізацію. Великої рогатої худоби у всіх
категоріях господарств на початку 2004 р. було 11,7 млн голів, у тому
числі 5,8 млн корів.

Молочне скотарство є основою розвитку молочнопромислового підкомплексу
АПК. Він об’єднує галузі, пов’язані з виробництвом молока і продуктів
його переробки. Зменшення обсягів виробництва молока зумовлені змінами у
продуктивності та поголів’ї худоби.

У зв’язку з переходом до ринкових відносин і реформування АПК
регіональні відміни в розвитку молочного скотарства поглибились.
Кількість корів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь
коливається від 10,5 гол. у господарствах зони Степу до 36,3 гол. у зоні
Карпат, а з розрахунку на 10 осіб населення – від 0,9 гол. у Степу до 2
гол. на Поліссі. Якщо прийняти середній по Україні обсяг виробництва
молока на душу населення за рік за 100%, то на Поліссі він становитиме
158%, у Лісостепу – 117, Карпатах – 119, Степу – 65%.

Виробництво молока зростає переважно за рахунок приватного сектора.
Більшість товарних ресурсів молока в усіх природноекономічних зонах
надходить від господарств суспільного сектора.

Розміщення підприємств з переробки молока тяжіє переважно до районів
споживання молочної продукції. Найбільші з них є у Києві,
Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. У Бердянську (Запорізька
область), Жашкові і Тальному (Черкаська область), Ріпках і Козельці
(Чернігівська область), Кременчуці та багатьох інших містах є маслоробні
й сироварні заводи. У Бахмачі (Чернігівська область.), Смілі (Черкаська
область), Первомайську (Миколаївська область) функціонують великі заводи
з виробництва консервованого молока (згущене молоко з цукром, згущені
вершки, сухе молоко тощо). Підприємства країни виробляють понад 113 тис.
т. масла, 0,7 млн т. продукції з незбираного молока (в перерахунку на
молоко) та понад 52 тис. т. сиру жирного, в тому числі бринзи.

Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства,
зокрема картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської
сировини, фуражного зернового господарства. Поголів’я свиней в усіх
категоріях господарств за період 1991-2004 рр. скоротилося майже удвічі,
у тому числі в суспільному секторі – в 3,5 рази.

У семи областях України (Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій,
Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській) поголів’я свиней
зменшилося на 54%.

Вівчарство дає не лише м’ясо (баранину), молоко, а й сировину (вовну,
овчини, шкурки і смушки, кетгут та ін.) для легкої і медичної
промисловості. Це найменш інтенсивна галузь тваринництва, що ґрунтується
переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням
концентрованих кормів У степових областях вівчарство має тонкорунну й
напівтонкорунну спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських –
м’ясо-вовняну. Серед тваринницьких галузей вівчарство зазнало
найбільшого спаду в останні роки.

Використана література:

Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів, 2002.

Розміщення продуктивних сил України / За ред. Качана Є.П. – К., 2002.

Розміщення продуктивних сил / За ред. Ковалевського І.Я. – К., 2001.

Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. – К., 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020