Реферат на тему:
Структура власності
У 2005 році відносини власності в паливно-енергетичному комплексі були
недостатньо впорядкованими та систематизованими, оскільки об’єкти ПЕК
перебувають у державній, комунальній та приватній власності, а також у
спільній власності приватних осіб і держави.
Електроенергетична галузь
Основними виробниками електричної енергії є чотирнадцять потужних
теплових, вісім гідравлічних та чотири атомні електростанції.
У тепловій електроенергетиці одинадцять електростанцій входять до складу
чотирьох акціонерних енергогенеруючих компаній з державною часткою акцій
понад 70%, які підпорядковані Національній акціонерній компанії
“Енергетична компанія України”, а три електростанції належать приватній
компанії.
Вісім гідравлічних електростанцій об’єднує державна акціонерна
гідрогенеруюча компанія „Укргідроенерго”, чотири АЕС – Національна
атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.
Транспортування електричної енергії від енергогенеруючих до
енергопостачальних компаній магістральними електромережами, а також
функції диспетчерського управління Об’єднаною енергетичною системою
України забезпечує Національна енергетична компанія “Укренерго”, до
складу якої входять вісім регіональних електроенергетичних систем.
Згідно із Законом України „Про електроенергетику” гідравлічні і атомні
електростанції, а також магістральні та міждержавні мережі не підлягають
приватизації.
Передачу електричної енергії розподільчими мережами здійснюють 43
постачальники за регульованим тарифом, з яких 15 є акціонерними
енергопостачальними компаніями з державною часткою акцій понад 50%,
корпоративне управління якими здійснює Національна акціонерна компанія
“Енергетична компанія України” в межах пакетів акцій, що залишилися в
державній власності.
Потребують законодавчого врегулювання питання:
щодо можливості залучення коштів недержавних інвесторів, що вкладаються
як прямі інвестиції на незворотній основі у будівництво державних
об’єктів, що не підлягають приватизації;
щодо можливості приватизації ТЕЦ.
взаємовідносин держави з приватизованими енергетичними компаніями щодо
енергозабезпечення регіонів, залучення інвестицій та бюджетних коштів на
розвиток енергетики, захисту прав споживачів.
Атомна промисловість
У промисловості ядерно-паливного циклу України функціонують чотири
основних державних підприємства уранового і цирконієвого виробництва та
науково проектний інститут „УкрНДІпромтехнолія”. На їх базі, з метою
координації робіт щодо забезпечення АЕС власним ядерним паливом,
передбачається створення державного виробничого об’єднання.
Вугільна промисловість
Останнім часом у вугільній промисловості України дещо посилилися
процеси, пов’язані з трансформацією форм власності і, перш за все,
вугледобувних підприємств. Проте, через низьку інвестиційну
привабливість підприємств, а також непослідовну державну політику в
галузі та відсутність досконалого механізму реформування форм і відносин
власності, відсутність їх правового забезпечення роздержавлення шахт і
розрізів не відповідає ринковим вимогам і перетворенням, які
відбуваються у національній економіці. У вугільній промисловості
функціонують 167 вугледобувних підприємств з різними формами власності,
однак, державна власність є домінуючою – її частка складає 93%.
Структура власності діючих вугледобувних підприємств
З урахуванням досвіду високоефективної роботи недержавних вугільних
шахт, у тому числі і у складних гірничо-геологічних умовах,
передбачається розширення практики роздержавлення підприємств галузі
шляхом приватизації незалежно від рівня їх рентабельності. При цьому
визнається доцільним вартість майна (державного пакета акцій) збиткових
шахт і розрізів знижувати без обмежень аж до безоплатної його передачі у
власність під зобов’язання покупця щодо розвитку та фінансового
оздоровлення підприємства, заздалегідь регламентувати у договорі
продажу-купівлі майна (контрольного пакета акцій) підприємства умови
його державної фінансової підтримки на увесь післяприватизаційний
період, а також умови і джерела фінансування закриття шахт після
вичерпання запасів вугілля в межах гірничого відводу.
Нафтогазовий комплекс
Відповідно до Указу Президента України від 25.02.98 N 151/98 “Про
реформування нафтогазового комплексу України” та на виконання постанови
Кабінету Міністрів України від 25.05.98 N 747 ”Про утворення НАК
“Нафтогаз України” до статутного фонду Компанії передано:
ДАТ “Чорномонафтогаз” – 100 % акцій статутного фонду;
ВАТ “Укртранснафта” – 100% акцій статутного фонду;
ВАТ “Укрнафта” – 50%+1 акція статутного фонду.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.04 № 1162 до
НАК “Нафтогаз України” передано пакет акцій ЗАТ “Укртатнафта” у розмірі
43% статутного фонду.
Для транспортування нафти використовується державне майно, яке не
підлягає приватизації або передачі в оренду згідно із чинним
законодавством (магістральні нафтопроводи, споруди на них) та у
користування НАК “Нафтогаз України”.
Три нафтопереробні підприємства – ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез“,
ВАТ “Херсоннафтопереробка” і ВАТ “Лукойл-Одеський НПЗ” повністю
приватизовані, державний пакет акцій ВАТ “НПК Галичина” (Дрогобицький
НПЗ) і ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” (Надвірнянський НПЗ) становить,
відповідно, 25% і 26%.
Державна частка в статутному фонді ЗАТ “Укртатнафта” становить з боку
України – 43,054%, державний пакет акцій ЗАТ “Укртатнафта” передано до
статутного фонду
НАК “Нафтогаз України”.
Виходячи зі світового досвіду та чинного законодавства приватизація
нафтогазових компаній здійснюється цілісним майновим комплексом шляхом
продажу державою акцій Компанії за грошові кошти під інвестиційні
зобов’язання із збереженням у державній власності пакета акцій не менше
50%+1 акція.
Враховуючи виняткове значення для України об’єктів транзиту нафти і
газу, державне управління ними повинно гарантувати дотримання
національних інтересів та забезпечення стратегічних завдань їх розвитку.
Магістральні нафтогазопроводи, підземні сховища газу повинні залишитись
у державній власності.
Подальший розвиток галузі має забезпечити: нарощування виробничих
потужностей підприємств, що входять до її складу та підвищення їх
ліквідності; максимально ефективне використання закріпленого за цими
підприємствами майна; здійснення єдиної державної політики щодо
технічного оснащення нафтогазопроводів і споруд на них та забезпечення
їх вогне-, вибухо– та екобезпеки.
Підходи до приватизації об’єктів ПЕК
”
–
Ue
TH
–
TH
????того, що Програму приватизації об’єктів електроенергетики
затверджено Кабінетом Міністрів України ще у 1998 році, виникає
необхідність корекції певних її положень із запровадженням поетапного
підходу до питань приватизації:
перший етап, який триватиме приблизно півтора року (до 2008 року),
передбачає розроблення концепції приватизації об’єктів
паливно-енергетичного комплексу з одночасним визначенням
(підтвердженням) переліку об’єктів що не підлягають приватизації та
відповідним законодавчим забезпеченням її реалізації, зокрема,
врегулювання питань щодо форм власності малих ГЕС та ТЕЦ;
другий етап передбачає розроблення та узгодження програми приватизації
за галузями паливно-енергетичного комплексу та практичну приватизацію
об’єктів;
третій етап, що передбачає здійснення ревізії об’єктів, які заборонені
до приватизації, та коригування їх переліку з урахуванням можливості
застосування способів, альтернативних до конкурсного продажу державних
пакетів акцій.
Метою приватизації об’єктів ПЕК залишається підвищення ефективності
функціонування підприємств, але на відміну від кампаній з приватизації,
що відбулися у 1998 – 2000 роках, основний акцент ставиться на побудові
інноваційної моделі приватизації, застосування якої дозволить залучити
кошти недержавних інвесторів.
Для об’єктів паливно-енергетичного комплексу необхідно застосовувати
такі способи приватизації, які б дозволяли спрямувати кошти від
приватизації (у повному обсязі чи частково) безпосередньо на реалізацію
інвестиційних проектів. Це можливо тільки за умови законодавчого
закріплення альтернативних способів приватизації (викуп на конкурсних
засадах додаткової емісії акцій акціонерних товариств, створених у
процесі корпоратизації, створення нових господарських товариств на базі
цілісних майнових комплексів підприємств за участю інвестора,
застосування механізмів концесії, оренди та лізингу, а також
вдосконалення процедури конкурсного продажу акцій у напрямку створення
дієвого механізму, насамперед спрямованого на дотримання інвестором
інвестиційних зобов’язань щодо приватизованих компаній згідно з
стратегічними напрямами розвитку ПЕК у цілому).
З урахуванням того, що паливно – енергетичний комплекс є базовим
елементом економіки України і визначає рівень її розвитку, приватизація
об’єктів ПЕК має проводитися на засадах індивідуального підходу до
кожного об’єкта з точки зору обрання найбільш доцільного для цього
об’єкта способу приватизації.
Для забезпечення умов ефективної приватизації об’єктів паливно –
енергетичного комплексу на першому етапі необхідно:
підвищити фінансово-економічну стабільність функціонування підприємств;
удосконалити систему державного регулювання діяльності суб’єктів
господарювання і посилити контроль за виконанням умов ліцензійної
діяльності та умов договору приватизації;
науково-правове забезпечення захисту інтересів держави та прав
споживачів при приватизації та подальшому функціонуванні об’єктів ПЕК;
завершити створення прозорої та справедливої системи ціноутворення і
визначити порядок перегляду цін та тарифів.
Реформування відносин власності в ПЕК
Реформування відносин власності в енергетиці має на меті забезпечення
надійного та ефективного функціонування підприємств.
Приватизація в енергетиці може здійснюватись через:
публічне розміщення акцій енергокомпаній на фондовому ринку;
реалізацію контрольного пакета акцій стратегічному інвестору з окремим
обґрунтуванням при приватизації конкретних об’єктів енергетики.
Аналіз досвіду зарубіжних країн свідчить, що приватизація підприємств
ПЕК через стратегічного інвестора не вирішує ключові проблеми галузі.
Інвестиції в енергетику є надто капіталоємними та тривалими у часі, що
робить їх уразливими щодо політичних, економічних, технологічних та
інших ризиків. Такі обставини зумовлюють проблематичність залучення
значних приватних інвестицій.
Одним з варіантів реформування є створення публічних акціонерних
компаній. Ключовою вимогою та ознакою такої компанії є прозорість її
діяльності. Крім того, обов’язковою умовою діяльності публічної
акціонерної компанії є вільний обіг її акцій на фондовому ринку.
Джерелом залучення інвестиційних коштів такою компанією є випуск
різноманітних фінансових інструментів (додаткові акції, облігації тощо).
Зважаючи на світовий досвід, публічні акціонерні компанії в ПЕК України
доцільно створювати у сферах діяльності природних монополій (наприклад,
транспортування електроенергії і газу), а також у сфері особливих
державних інтересів (наприклад, комбіноване виробництво електроенергії і
тепла для населення, зберігання природного газу).
У країнах, де законодавчо не заборонено приватизацію магістральних
нафтогазових трубопроводів, атомних електростанцій у цих секторах
енергетики також створюються публічні компанії.
Передумовами створення публічних акціонерних компаній в енергетиці мають
стати: розвиток національного фондового ринку, інтегрованого з
відповідними міжнародними ринками, а також прийняття закону про основи
функціонування публічних акціонерних компаній.
Закон має, насамперед, визначити сфери діяльності таких компаній у ПЕК.
Крім того, закон має встановити вимоги до створення та функціонування
компаній такого роду. Вимоги щодо створення мають встановлювати
мінімально допустимі розмір статутного фонду, та кількість акціонерів і
максимально допустимий обсяг акцій в одного акціонера, передбачати
обов’язок публічного розміщення акцій, визначати порядок призначення
керівних органів компанії (наприклад, шляхом конкурсного відбору) тощо.
До засад функціонування публічних акціонерних компаній, які
передбачаються законом, належать вимоги до прозорості діяльності
компанії, зокрема щодо необхідності оприлюднення інформації про своїх
акціонерів, у тому числі реальних власників акцій, що слугуватиме
важливим фактором підтвердження надійності компаній, а також сприятиме
зростанню довіри до них з боку населення. Крім того, публічна акціонерна
компанія має періодично оприлюднювати свою бухгалтерську звітність,
результати незалежної аудиторської перевірки та іншу інформацію,
пов’язану з фінансово-господарською діяльністю, наприклад, інформацію
про розмір винагороди посадових осіб компанії, допущені нею порушення та
покарання за них тощо.
З огляду на стратегічну роль енергетики в життєдіяльності країни,
створення публічних акціонерних компаній у цій сфері доцільно
розпочинати лише після забезпечення належних законодавчих та
організаційних умов їх функціонування. Створення публічних акціонерних
компаній має стати одним з основних напрямків реформування відносин
власності в ПЕК.
Для забезпечення належних умов функціонування об’єктів ПЕК, що мають
стратегічне значення для держави, передбачається врегулювання на
законодавчому рівні питань виконання інвестиційних зобов’язань,
ліцензійних умов та повернення об’єктів в державну власність при
порушеннях вищезазначеного.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
