РЕФЕРАТ
на тему:
Рудні ресурси України
Мінерально-сировинні ресурси. Під мінеральними ресурсами розуміють
сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за
сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання
мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й
нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового
виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика,
машинобудування, хімічна промисловість та ін.
Мінеральні ресурси поділяються на рудні і нерудні. До нерудних
відносяться руди кольорових та чорних металів.
Загальні запаси залізних руд України за категоріями А + В + С,
оцінюються в 27,4 млрд. т, а прогнозовані — у 20 млрд. т. Основні
родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах,
Білозерському залізорудному районі та Керченському. Країна посідає одне
з провідних місць у світі за запасами марганцю, які становлять 2,28
млрд. т.
Україна має певні запаси руд кольорових металів. Запаси нікелю невеликої
потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та
Дніпропетровській областях; ртуті — у Донбасі і Закарпатті; титану — в
Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на
узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів — у Дніпропетровській
області; алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов’ї. Унікальні
родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних
елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов’ї. Розробку
золоторудного родовища розпочато в Закарпатті.
На Сході України знаходяться Криворізький залізорудний і Придніпровський
марганцеворудний басейни. Вигідне поєднання найважливіших сировинних
матеріалів, енергетичного і технологічного палива, водних ресурсів,
вигідні для розвитку чорної металургії, і такої концентрації їх на
порівняно невеликій території немає в жодній країні світу.
Металургія США, Великобританії, Німеччини, Франції працює на імпортній
марганцевій руді. Японія розвиває свою чорну металургію на основі
імпорту паливних і сировинних ресурсів, які доставляються морським
транспортом з країн, віддалених від неї на тисячі кілометрів. Залізну
руду імпортують також і деякі європейські країни.
Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і
Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами.
Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської
області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на
100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина
рудоносної смуги змінюється від 2—3 до 7 км. Руди басейну досить
різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих
ділянках — і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і
гематіто-мартітові з вмістом заліза 50—62% і більше) добуваються тільки
шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза
28—39% видобувають відкритим способом (кар’єрним), їх запаси оцінюють у
30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну
становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами належить до
найбільших у світі.
Кременчуцький залізорудний басейн розташований на території
Кременчуцького району Полтавської області, за 15—20 км від Кременчука на
лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузькою смугою простягнулась з
півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне
положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра,
середня частина території перетинається залізницею Полтава—Кременчук.
Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т.
Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди
з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з
вмістом заліза 35—38%. Експлуатація басейну відкритим способом почалася
з 1955 р.
Білозерський залізорудний район об’єднує декілька родовищ. Він
розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.
Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв’язки. На березі
Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для
відправки руди по Дніпру.
Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4
млрд. т. На частку багатих руд з вмістом заліза 60— 64% припадає близько
600 млн. т. Решта запасів руд має переважно вміст заліза 46—48%. В
перспективі у районі збільшиться використання значних запасів залізистих
кварцитів з вмістом заліза 25—40%, які після збагачення перетворюються в
концентрат з вмістом заліза 65—70%. Видобуток руди в районі відкритим
способом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не
завершені.
Про наявність залізних руд на території Керченського півострова було
відомо ще наприкінці XIX ст., але ґрунтовні геологічні дослідження його
запасів проводилися з 1926 р. і в повоєнний період. Керченський
залізорудний район охоплює кілька родовищ, які розташовані на північному
і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т.
Вміст заліза в руді сягає 37—40%. Крім того, в руді є значні домішки
марганцю, ванадію, фосфору, миш’яку.
У зв’язку з цим керченська руда використовується тільки на комбінаті
«Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю.
Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є
другим у світі. В ньому зосереджено 80% запасів марганцю колишнього
Радянського Союзу. В 1989—1990 pp. Україна забезпечувала 75%
загальносоюзного видобутку марганцевих руд.
Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської і Запорізької
областей і складається з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад
1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького
(запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і
Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують З млрд. т. На даний час
експлуатується переважно Нікопольський підрайон.
Промисловий видобуток марганцю розпочався з 1886 р. Видобуток руди
здійснюється переважно відкритим способом. В Україні відкриті марганцеві
родовища також в Одеській, Івано-Франківській областях і в Карпатах.
В Україні з рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії
як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану і
хрому.
Великими родовищами титанових руд є Самотканське (біля міста
Вольногорськ Дніпропетровської області), а також Іршанське і
Стремигородське в північній частині Житомирської області. Всі основні
родовища хромітів знаходяться в Кіровоградській і Дніпропетровській
областях, але вони не мають промислової розробки, і тому потреби
металургії України в хромі задовольняються поки що за рахунок його
імпорту.
Для забезпечення потреб чорної металургії в необхідній кількості
товарної руди значного розвитку набула гірничорудна промисловість.
Видобуток залізної і марганцевої руд здійснюється як підземним, так і
відкритим способом.
У довоєнний період у Криворізькому басейні основна частка у видобутку
товарної руди припадала на підземний спосіб. У зв’язку з інтенсивним
використанням пластів багатих руд, розташованих близько до поверхні, їх
запаси на цих горизонтах значно скоротилися і виникла потреба різкого
збільшення глибини шахт. На реконструйованих у повоєнний період основних
шахтах глибина їх досягла 1000—1200 м, а видобуток руди підвищився від
500— 1000 тис. т до 1—2 млн. т на рік, а на окремих шахтах («Гигант»,
«Северная», «Саксагань») він досягнув 3—5 млн. т і більше.
Одночасно з розвитком підземного видобутку руди швидкими темпами
розвивається відкритий спосіб (кар’єрний). Відкритий спосіб має
величезні перспективи, оскільки він забезпечує широке використання
великих запасів бідних руд. Цей спосіб обумовив створення потужних
гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), до складу яких входять
збагачувальні фабрики, аглофабрики і кар’єри. Перші виробляють з бідної
руди її концентрат з вмістом заліза 62%, а другі перетворюють його в
офлюсований агломерат, повністю готовий для доменної плавки.
На території Криворізького басейну діє більше двох десятків 1 крупних
шахт і кар’єрів, працює п’ять ГЗК: Північний, Центральний,
Новокриворізький, Південний і Інгулецький. Найпотужніший серед них —
Південний.
До гірничорудної промисловості України належать також Кременчуцький,
Білозерський і Комиш-Бурунський ГЗК, а також рудники і кар’єри
Нікопольського марганцеворудного басейну, Самотканський і Іршанський
комбінати з видобутку і збагачення титанових руд.
Важливою складовою частиною металургійного комплексу є видобуток
флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломітів, магнезитів,
вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів,
необхідних для виплавки металу, будівництва доменних і мартенівських
печей, розливки сталі та ін.
Головні родовища цієї сировини, які експлуатуються, знаходяться в
Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Необхідні для виплавки чавуну
флюсові вапняки видобувають біля Докучаєвська і Ново-Троїцького
Донецької області. Великі запаси їх знаходяться також в районі Балаклави
(біля Севастополя). Найбільш якісним для виробництва флюсів є
магнезіальні вапняки. Основні поклади їх знаходяться в Докучаєвському і
Ново-Троїцькому родовищах. Запаси вапняків в Україні майже невичерпні. В
Донецькій області також зосереджені і основні родовища доломітів
(Карубське, Докучаївське, біля станції Микитівка та міста Сіверськ).
Найбільшими родовищами вогнетривких глин в Україні, які тепер
розробляються, є Часів’ярське і Новорайське Донецької області, їх запаси
доповнюються новими родовищами, що відкриті в Дніпропетровській,
Кіровоградській, Запорізькій областях.
На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу неможливо
обійтися без кольорових металів, які є незамінними в машинобудуванні і
особливо широко використовуються в таких його галузях, як електронна,
електротехнічна, радіо-телевізійна, приладобудівна та ін.
В Україні кольорова металургія почала швидко розвиватися в радянський
період у зв’язку з інтенсивним розвитком енергетики і машинобудування.
В повоєнні роки були розвідані і почалося промислове освоєння родовищ
руд важливих- кольорових і рідкісних металів та їх виробництво. Разом з
тим Україна залишалась крупним імпортером кольорових металів.
В Україні відкриті і розробляються родовища сировинних ресурсів —
алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті тощо.
Алюміній — легкий, порівняно міцний метал, що має значне поширення. У
зв’язку з широким використанням його назвали «крилатим металом». Він
застосовується в усіх галузях народного господарства і має велике
майбутнє.
Як сировину для виробництва алюмінію можна використовувати боксити,
алуніти, сієніти, нефеліни, а також каолін, запаси якого на території
України дуже великі. Основною алюмінієвою рудою, на якій базується майже
вся світова алюмінієва промисловість, є боксити. Запаси бокситів на
території України незначні. Промислове значення мають родовища
Смілянське (Черкаська обл.) і Високопільське (Дніпропетровська обл.).
Вони в змозі забезпечити сировиною Запорізький алюмінієвий завод
протягом певного часу, але їх запасів недостатньо для збільшення
виробництва алюмінію в Україні. Родовища бокситів відкриті, але до кінця
не розвідані на півдні Дніпропетровської області, в Приазов’ї, Карпатах.
Цінною сировиною для виробництва алюмінію є алуніти. Значні запаси їх
відкриті в Закарпатській області (родовища Берегівське, Беганське).
Нефелінові сієніти як сировина для виробництва алюмінію є в Приазов’ї і
Дніпропетровській області. ^Дуже важливою сировиною для виробництва
алюмінію є каолін. Його родовища є в багатьох областях України, а
видобувається він переважно у Вінницькій, Хмельницькій,
Дніпропетровській і Запорізькій областях.
Головними родовищами калійно-магнієвих солей на Україні є Стебниківське
і Калушське у Прикарпатті та сполук магнію — Сивашське в Криму.
В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелю, але всі вони дрібні за
величиною запасів. Найбільшими з них, які мають промислове значення, є
Побузьке і І Іридніпровське. Найбільші родовища титанових руд
знаходяться в Житомирській (Іршанське і Стремигородське) і
Дніпропетровській (Самотканське). Основні родовища хромітів на Україні
відкриті в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони ще не
експлуатуються. Потреба України в хромі задовольняється його імпортом з
Уралу та Казахстану. Руди цирконію в Україні відкриті в Самотканському
родовищі титанових руд, вони є також в Приазов’ї. В Україні є значні
запаси ртуті. Основне її родовище — Микитівське, яке розташоване в межах
м. Горлівки. Родовища ртуті є також в Закарпатті та Криму. Родовища з
промисловими запасами молібдену, свинцю і цинку в Україні відсутні, а
підвищені концентрації ванадію є тільки в Керченських залізних рудах,
які можуть бути основною сировиною для його отримання. В
Дніпропетровській, Кіровоградській, Донецькій і Закарпатській областях
відкриті родовища золота і ведеться підготовка до їх експлуатації.
Самостійні родовища ніобію і гафнію відсутні. Ці метали зустрічаються
тільки в комплексних рудах з іншими металами.
Розвиток кольорової металургії як галузі металургійного комплексу
почався з введенням у дію в 1933 р. алюмінієвого, а в 1936 р. —
магнієвого заводу в Запоріжжі, а також з організації виробництва цинку в
м. Костянтинівці (Донецька обл.). По випуску продукції кольорової
металургії Україна займала третє місце в колишньому Радянському Союзі
після Російської Федерації і Казахстану.
Комплекс підприємств цієї галузі в Україні здійснює видобуток,
збагачення і металургійну переробку руд кольорових і рідкісних металів.
До його складу входить виробництво сплавів, прокат кольорових металів і
переробка вторинної сировини.
Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено переважно двома
основними факторами — сировинним і енергетичним. Підприємства, які
переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до
джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.)
Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве)
розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу
потужних електростанцій.
У розміщенні підприємств кольорової металургії в Україні виділяються два
основних райони: Донецький і Придніпровський.
На території Донецького району знаходиться Микитівський ртутний
комбінат, який включає завод, рудники і збагачувальну фабрику. Це
підприємство дає понад 90 % продукції СНД. В цьому районі знаходяться
Костянтинівський цинковий завод «Укрцинк», який працює на імпортній
сировині з Північної Осетії та Західного Сибіру. Розміщено цей завод з
орієнтацією на енергетичну базу Донбасу. В Артемівську працює завод по
обробці кольорових металів, який випускає латунь, латунний і мідний
прокат. Мідь і свинець імпортується з Російської Федерації. В м.
Свердловську знаходиться завод алюмінієвого прокату. Придніпровський
район кольорової металургії спирається на потужну енергетичну базу, яку
утворюють Дніпрогес, теплові і атомні електростанції. В Запоріжжі
зосереджені титано-магнієвий і алюмінієвий заводи. Титано-магнієвий
завод одержує магнієву сировину з Калуша, Стебника і Сиваша, а титанову
— з Іршанського і Самотканського родовищ. Алюмінієвий завод працює на
імпортних бокситах з Уралу та інших територій зарубіжних країн. Для
виробництва глинозему, яким забезпечується Запорізький алюмінієвий
завод, біля Миколаєва побудовано великий глиноземний завод.
У Вольногорську поблизу Дніпродзержинської ГЕС знаходиться
Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, який працює на
титано-цирконієвих рудах Самотканського родовища, а в місті
Світловодську, біля Кременчуцької ГЕС діють завод чистих металів і завод
твердих сплавів.
В Кіровоградській області на базі недавно відкритого родовища нікелевої
руди діє Побузький нікелевий завод. Для забезпечення заводу паливом
використовується донецьке коксівне вугілля і електроенергія
Південно-Української атомної електростанції. Виробництво магнію
здійснюється також Калушським ВО «Хлорвініл».
Україна має тісні економічні зв’язки з іншими країнами СНД по
забезпеченню її потреб у кольорових металах. Так, з Російської Федерації
надходять мідь та її сплави, цинкові концентрати, олово, дорогоцінні
метали, з Узбекистану — мідь, з Казахстану — свинець і мідь, з Киргизії
— сурма.
Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів
України полягають у важковидобувному характері значної частини ресурсів,
виснаженості найбільш якісної частини запасів, обмеженні обсягів
фінансування геологорозвідувальних робіт тощо. У перспективі
здійснюватиметься розвідка нових для України корисних копалин — золота,
міді, хрому, свинцю, цинку, молібдену, рідкісноземельних металів,
фосфоритів тощо. Це дасть змогу за існуючими прогнозними оцінками
збільшити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної бази у
1,5—2 рази та скоротити імпорт сировини на 60—70% (без урахування
вуглеводнів).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
