Курсова робота
на тему:
РПС машинобудування
Зміст
TOC \o “1-2” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc130923648” Вступ PAGEREF
_Toc130923648 \h 3
HYPERLINK \l “_Toc130923649” Розділ 1. Стан машинобудування в
Україні. PAGEREF _Toc130923649 \h 4
HYPERLINK \l “_Toc130923650” § 1.1 Поняття машинобудування. Фактори
розміщення, поділ на галузі. PAGEREF _Toc130923650 \h 4
HYPERLINK \l “_Toc130923651” § 1.2 Закономірності розміщення певних
галузей машинобудування. PAGEREF _Toc130923651 \h 6
HYPERLINK \l “_Toc130923652” § 1.3 Сучасні тенденції розвитку і
розміщення вітчизняного машинобудування. PAGEREF _Toc130923652 \h 9
HYPERLINK \l “_Toc130923653” Розділ 2. Машинобудування у світі.
PAGEREF _Toc130923653 \h 11
HYPERLINK \l “_Toc130923654” § 2.1 Розвиток та розміщення. PAGEREF
_Toc130923654 \h 11
HYPERLINK \l “_Toc130923655” § 2.2 Регіони світового
машинобудування. PAGEREF _Toc130923655 \h 13
HYPERLINK \l “_Toc130923656” Розділ 3. Галузі машинобудування.
PAGEREF _Toc130923656 \h 15
HYPERLINK \l “_Toc130923657” § 3.1 Галузева структура
машинобудування в світі. PAGEREF _Toc130923657 \h 15
HYPERLINK \l “_Toc130923658” § 3.2 Галузева структура
машинобудування в Україні. PAGEREF _Toc130923658 \h 18
HYPERLINK \l “_Toc130923659” Висновки PAGEREF _Toc130923659 \h 21
HYPERLINK \l “_Toc130923660” Література PAGEREF _Toc130923660 \h
22
HYPERLINK \l “_Toc130923661” Додатки PAGEREF _Toc130923661 \h 23
Вступ
Машинобудування є великою комплексною галуззю обраної промисловості
України. В ній зайнята понад третина промислового персоналу.
Машинобудування є основою технічного і технологічного прогресу.
В Україні розвинуте широкопрофільне машинобудування, підприємства якого
формують складний взаємопов’язаний машинобудівний комплекс. До його
складу входять усі основні галузі машинобудування. Провідне місце
посідають приладобудування, тракторне і сільськогосподарське
машинобудування, де зайнято близько п’ятої частини тих, хто працює в
машинобудуванні. Розвиваються транспортне машинобудування, промисловість
металевих конструкцій, конструкцій, верстатобудівна та інструментальна
тощо.
Характерною особливістю галузі є розширення випуску виробів, що раніше
доставлялися з-за кордону, підвищення якості деяких видів продукції.
Проте машинобудування не поминули кризові явища, які призвели до
значного скорочення випуску продукції, погіршення зв’язків,
розбалансування виробництва.
Розділ 1. Стан машинобудування в Україні.
§ 1.1 Поняття машинобудування. Фактори розміщення, поділ на галузі.
Машинобудування — одна з провідних галузей промисловості. Створюючи
найактивнішу частину основних виробничих фондів — знаряддя праці,
машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного
прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці,
інші показники, що визначають ефективність виробництва.
Основні фактори, що впливають на розміщення підприємств машинобудування.
Підвищення ефективності машинобудівного виробництва визначається не лише
впровадженням у виробництво нових типів машин і устаткування,
вдосконаленням його галузевої структури, реконструкцією та технічним
переозброєнням. Великі можливості приховані у вдосконаленні
територіальної організації галузі, кращому розташуванні її підприємств.
На це істотно впливає традиційний рівень машинобудування й використання
виробничих потужностей, а також різні регіональні фактори й умови,
потреба районів у продукції галузі, забезпеченість наливом,
електроенергією, транспортом, наявність промислових майданчиків тощо.
Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність
трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів[2].
Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих
галузей, тобто практично всі галузі машинобудування (крім годинникової).
Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні
матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах
машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні
науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних
галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію
та автоматизацію виробництва.
На машинобудівний комплекс припадає понад 40% усього
промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва України;
частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості
становить 29%. Це трудомістка галузь промисловості і водночас належить
до металомістких галузей.
Українське машинобудування значною мірою залежить від постачання
комплектуючих з країн СНД, що склалося ще за часів існування Союзу.
Частка імпортних компонентів у продукції машинобудування становить 41 %
(у Франції – 20,5%, Японії – 14%, США – 9,5%). Таким чином, одне з
головних завдань комплексу – зменшення залежності від інших країн через
розвиток власного виробництва багатьох необхідних компонентів для всіх
видів продукції (табл.1)[1].
§ 1.2 Закономірності розміщення певних галузей машинобудування.
Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обгрунтовано.
При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні
чинники і умови. Машинобудування належить до галузей так званого
«вільного розміщення», оскільки воно незначною мірою залежить від таких
чинників, як природне середовище, наявність корисних копалин, води і т.
д. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не
придатних до розвитку сільського господарства) для розміщення самого
підприємства та будівництва під’їзних шляхів до нього.
Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств
відіграють сировинний, споживчий і трудоресурсний чинники.
Галузева структура й асортимент продукції машинобудування залежать від
особливостей розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на
розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають
технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте
машинобудування належить насамперед до галузей «вільного розміщення»,
оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й
ресурси. Розміщення підприємств машинобудування визначається передусім
економічними чинниками, найголовнішими серед яких є трудові ресурси та
споживач, оскільки ряд галузей машинобудування відзначається високою
трудомісткістю виробів, що потребує високого рівня кваліфікації
зайнятих. До таких галузей передусім належать електротехнічна,
електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо.
Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалізації й
кооперації зумовлюють значущість транспортного чинника, оскільки кінцеві
види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині
галузі, айв усьому господарстві. У зв’язку з цим втрачається
визначальний вплив споживача. Яскравим прикладом є завод важкого
машинобудування в Краматорську, який випускає блюмінги, тонколистові
стани неперервного прокату, устаткування для доменних і мартенівських
печей, крокуючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування,
ковальсько-пресові машини тощо. Проте тільки незначна частина продукції
цього заводу залишається в Донецькому економічному районі. Хоч природні
умови визначально не впливають на розміщення підприємств
машинобудування, цей чинник потрібно враховувати при розміщенні
морського та річкового суднобудування, сільськогосподарського
машинобудування, а також випуску машин і устаткування.
У великих містах треба обмежувати створення нових промислових
підприємств (крім об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням населення).
Варто повніше використовувати можливості господарського розвитку малих і
середніх міст, робітничих селищ (розміщувати тут невеликі спеціалізовані
підприємства, філій окремі цехи заводів і фабрик). Такий підхід до
розміщення виробництва у майбутньому стосується передусім машинобудівної
промисловості і свідчить, що в ньому дедалі більшу роль починають
відігравати соціальні чинники.
Прискорення науково-технічного прогресу неможливе без розвитку таких
галузей машинобудування, як електроніка, атомна енергетика, виробництво
технологічного устаткування та засобів автоматизації, роботизації,
комплексної автоматизації виробничих процесів. Ці галузі за темпами
розвитку мають випереджати машинобудівний комплекс. Розвиток
машинобудування на найближчу перспективу має бути спрямований на
створення гнучких автоматизованих виробництв, роторних і
роторно-конвеєрних ліній, розробку, випуск і застосування обчислювальної
техніки, систем автоматизованого проектування. Створення нових
технологічних процесів дасть змогу розгорнути будівництво
заводів-автоматів, різко зменшити потребу в трудових ресурсах[1].
У структурі господарства економічних районів України машинобудування ще
не посіло того місця, яке йому належить в умовах прискорення
науково-технічного прогресу[1].
Отже, за своїми тенденціями у розміщенні підприємства машинобудування
можна погрупувати наступним чином:
галузі, які характеризуються високою металомісткістю, малою
працемісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або
поодинокими екземплярами (підйомно-транснортне, металургійне,
енергетичне машинобудування). Підприємства таких галузей доцільно
розташовувати у районах металургійних баз;
галузі, які характеризуються середньою металомісткістю, не
високою працемісткістю й транспортабельністю готової продукції за
невеликих обсягів її випуску (виробництво обладнання для нафтової й
хімічної промисловості, будівельних, шляхових і сільськогосподарських
машин); підприємства повинні розміщуватись, як правило, у районах
споживання продукції;
галузі, які випускають масову продукцію з високою працемісткістю й
фондомісткістю (автомобіле- й тракторобудування, дизелебудування,
устаткування для легкої, харчової та поліграфічної промисловості);
звичайно розміщуються у центрах машинобудівної промисловості з наявністю
кваліфікованих кадрів;
галузі точного машинобудування, котрим властиві дуже висока
працемісткість, мала металомісткість, підвищена фондомісткість
(радіотехнічна та електронна промисловість, приладобудування, де
які виробництва електротехнічної промисловості); розміщуються у
районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані
кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути[2].
§ 1.3 Сучасні тенденції розвитку і розміщення
вітчизняного машинобудування.
Розглянемо розвиток машинобудування в Україні на прикладі Донецького
регіону.
За даними облстатуправління машинобудівний комплекс забезпечив у 2001
році 10,5% загальнообласного обсягу промислового виробництва. За
чисельністю зайнятого населення машинобудування поступається лише
вугільній та металургійній промисловості. В галузі зосереджено 13%
основних промислово-виробничих фондів області. Машинобудівні
підприємства області забезпечують увесь випуск в Україні вугільних
очисних прохідницьких комбайнів, 87% прокатного обладнання, 98%
побутових холодильників та морозильників.
Як і в промисловості в цілому, в машинобудівному комплексі області
третій рік поспіль забезпечено зростання виробництва. В 1999 році
загальний обсяг машинобудівної продукції збільшився у порівнянні з
попереднім роком на 1,7%, в 2000 році – на 15,3%, за 2001р., у
порівнянні з 2000р. – на 50,7%, що є найбільш високим показником серед
усіх видів промислової діяльності. Така динаміка в значній мірі
обумовлена активізацією діяльності металургійних підприємств з оновлення
основних фондів.
Питома вага металургійного машинобудування перевищує четверту
частину загального обсягу виробництва машинобудівної продукції області.
Виробництво машин для металургії за 2001 рік зросло, у порівнянні з 2000
роком, в 1,6 разів.
За січень-вересень 2001 року середньомісячний рівень оплати праці
машинобудівників зріс до 433 грн, що складає 89% середньомісячної
зарплати промислово-будівничого персоналу області і більше, ніж рік
тому, на 51% (в 2000 році – 290 грн), а на окремих підприємствах (таких
як НКМЗ, Ясинуватський машзавод, «Донбаскабель») рівень середньої
зарплати склав відповідно 1012, 495, 466 грн.
Власні кошти підприємств стали основним джерелом інвестицій. За 9
місяців 2001р. інвестиції в основний капітал машинобудування склали 83,4
млн грн, або 5,4% їх обсягу по промисловості. Обсяг іноземних інвестицій
на 1 жовтня 2001р. склав $14,9 млн, або 4,5% загальнообласного обсягу.
В машинобудівному комплексі реалізуються 11 проектів. На 1 жовтня
2001 року для їх виконання було отримано $28,7 млн, що складає 6,7%
загальнообласної суми інвестицій.
Поряд із зростанням продукції важкого машинобудування збільшився
випуск приладів і машин, сільськогосподарського обладнання. За рахунок
диверсифікації виробництва засвоєно випуск багатьох нових видів
продукції.
Розділ 2. Машинобудування у світі.
§ 2.1 Розвиток та розміщення.
У високорозвинутих країнах на машинобудування припадає 1 /3 — 2/5 і
більше продукції обробної промисловості. Саме у цій сфері яскраво
виявляється лідерство цих країн.
Найбільша різноманітність притаманна машинобудуванню США, Японії,
Великої Британії, Франції, Німеччини. Вони мають усі галузі
машинобудівного виробництва й безпосередньо формують світовий ринок.
Найвичерпніше номенклатура машинобудівної продукції репрезентована у
США; у Західній Європі це стосується ФРН, а чверть сторіччя тому до них
приєдналася й Японія. Решта країн не в змозі повністю забезпечити себе
цією продукцією й тому залежать від поставок зовнішнього ринку.
Структура машинобудування Швейцарії, Канади, Швеції та низки інших країн
орієнтована не на внутрішній ринок, а на світовий. Вона ніби доповнює
структуру-машинобудування інших країн. Ідеться про спеціалізацію на
випуску продукції невеликими партіями.
Країни, що розвиваються, перебувають на різних стадіях економічного
поступу. Деякі за випуском продукції машинобудування на душу населення
близькі до розвинутих, але тут слід враховувати структуру виробництва.
Машинобудування у них розвивається коштом дешевої праці. Південній
Кореї, Сінгапуру та ін. властива орієнтація на розвинуті країни як ринок
збуту, велику роль іноземного капіталу в галузі, дешеву робочу силу.
Є, наприклад, група (Бразилія, Індія, Мексика, Аргентина тощо), у якій
завдяки розвитку інших галузей, що працюють на світовий ринок, створені
можливості для зростання машинобудування, яке великою мірою
контролюється іноземним капіталом.
У найменш розвинутих країнах машинобудування представлене здебільшого
ремонтними та збиральними підприємствами.
Отже, Західна Європа, Японія, США є основними постачальниками виробів
високої складності для світового ринку. “Нові” машинобудівні країни
продукують масові товари середнього технічного рівня, у них відбувається
ускладнення машинобудівних виробництв[2].
§ 2.2 Регіони світового машинобудування.
У світовому машинобудуванні сформувалося п’ять регіонів.
Північноамериканський регіон виробляє понад 30% продукції, має найширшу
номенклатуру виробів та спеціалізується на випуску науко- й
капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 продукції світового
автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобудування й 70% великих ЕОМ.
Регіон виступає експортером продукції високої складності, виробів
важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує
різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна.
Західноєвропейський регіон виробляє 25 — 30% продукції світового
машинобудування. Це переважно машини середньої складності, але чимала
частка припадає й на вироби особливої складності. Завозиться
високоскладна техніка з США, а менш складна, але праце-містка, — з
Японії та країн, що розвиваються.
Східно- та Південно-Східноазіатський регіон з центром у Японії виробляє
20% світової продукції машинобудування. У Японії машинобудування досягло
високого ступеня структурного й науково-технічного розвитку тільки-но на
початку 80-х років. Чільним напрямом розвитку машинобудування Японії є
вивезення малокваліфікованих і середніх за рівнем виробництв до країн з
дешевшою працею. Експортер виробів високої складності, побутової
техніки, регіон завозить продукцію найвищої складності з США та Західної
Європи.
Росія), морського суднобудування (Україна, Росія, Польща), військового
машинобудування (Україна, Росія). В них досить дешева робоча сила, в
деяких галузях (авіа-, ракето-, суднобудування та військова техніка) їх
продукція не поступається світовим аналогам, але, з другого боку,
виробництво застаріло, потребує модернізації і залучення значних
інвестицій.
В країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) формується п’ятий
регіон на базі виробництва ЕОМ (електронно-обчислювальних машин),
літаків, автомобілів, суднобудування — в Бразилії; авіа- та
автомобілебудування — в Аргентині[2].
Розділ 3. Галузі машинобудування.
§ 3.1 Галузева структура машинобудування в світі.
Важке машинобудування виробляє гірничо-шахтне, нідйомно-транснортне,
металургійне обладнання, устаткування для хімічного та будівельного
комплексів, шляхові машини (бульдозери, екскаватори, катки, грейдери)
тощо. Воно є металомістким, тому тяжіє до металургійних баз; водночас
воно — громіздке, тому тяжіє до споживача. Продукція цієї галузі
випускається невеликими партіями або навіть одиничними зразками (парові
казани, турбіни, прокатні стани) і є працемісткою.
Високим рівнем розвитку важкого машинобудування характеризуються
насамперед розвинені країни, де є важка промисловість. Серед країн, що
розвиваються, важке машинобудування орієнтується на добувну
промисловість (видобуток нафти, газу, руди, вугілля) чи на металургійну
промисловість (Індія, Бразилія, Аргентина).
Транспортне машинобудування складається з виробництва автомобілів,
морських та річкових суден, локомотивів, вагонів, трамваїв, тролейбусів
тощо. Воно орієнтується переважно на економічно розвинені країни, де є
значний попит на цю продукцію, а також на сировинну базу[2].
Автомобілебудування позначене великою капіталомісткістю, а гостра
конкуренція зумовлює високий рівень монополізації. Найбільшими
монополіями з виробництва легкових автомобілів є “Вольво”,
“Даймлер-Бенц”, ФІАТ, БМВ, “Дженерал-моторс”, “Форд-мотор”, “Тойота”,
“Нісан”, “Опель”.
Серед регіонів лідерство тримає Північна Америка. Серед країн
виділяються США, Японія та Франція (табл. 2).
Нещодавно у п’ятірку лідерів увійшли автомобільні фірми Республіки
Кореї. АвтоЗАЗ — Daewoo в країні налагодив випуск автомобіля “Таврія”
покращеної якості та трьох моделей Daewoo. В Іллічівську почато
складання моделей Leganza, Nubira, Lanos.
Компанія General Motors в рамках спільного підприємства АвтоЗАЗ — Daewoo
інвестувала в автомобілебудування 100 млн дол; задля складання Ореl —
Astra та Vесtrа. У Луцьку утворено СП із складання шостої моделі ВАЗ, а
в Мелітополі на базі нещодавно збудованого моторного заводу налагоджено
випуск двигунів фірми “Рено”, в тому числі для СП “Рено — ЛАЗ” з
виробництва нових автобусів.
Випуск автомобілів у Росії знизився, Україна у 1998 р. випустила 25,7
тис. легкових автомобілів.
Вантажне автомобілебудування зосереджено у таких країнах, як США,
Канада, Японія, ФРН, Росія, Чехія, Білорусь. Тут виробляються вантажівки
великої та середньої вантажопідйомності. Найбільші центри: Москва,
Набережні Челни, Нижній Новгород у Росії, Мінськ та Жодіно у Білорусі,
Дирборн у США, Нагоя у Японії, Копршивниця у Чехії. Найбільш відомі
автомобілі у Чехії — вантажівки “Татра”, у Японії — Мitsubishi, Nissan,
Nino, у Італії — Iveco, у Швеції — Volvo, у Франції — Renault, у ФРН та
США — Даймлер-Крайслер, Меrcedes, МАN, а також моделі Scania та DAF.
Росія з Україною утворили 4 СП із складання невеликих вантажівок
“Газель” в Сімферополі, Іллічівську, Кременчуці та Київській області.
Виробництво автобусів зосереджено у ФРН (“Мерседес”), Угорщині
(“Ікарус”), Україні (ЛАЗ), Росії (ПАЗ, ЛІАЗ), США, Японії, Швеції
(Вольво), Франції (Рено).
Морське машинобудування зосереджене у Японії; ця країна дає 38%
споруджуваного тоннажу. За обсягом військового суднобудування перед
ведуть США. Від середини сімдесятих років швидко — за активної участі
японських монополій та з використанням японського суднового обладнання —
морське суднобудування розвивається у Південній Кореї (20% світового
обсягу), Сінгапурі, Бразилії. У Західній Європі найвищі темпи розвитку
суднобудування у Німеччині та Італії (відповідно 5,4 та 4,3 %). Китай
останнім часом витіснив з третього місця Німеччину, і його питома вага
становить 6,1%.
В окремих країнах сформувалась певна спеціалізація: Японія робить
судна для перевезення наливних та насипних вантажів, США —
судна-баржовози та газовозні танкери.
Нова тенденція — переміщення суднобудівних потужностей в країни,
що розвиваються. Крім Республіки Корея, в “першу десятку” увійшла
Бразилія. Це пов’язано з наявністю сировинної бази та дешевих трудових
ресурсів.
У світовому виробництві суден питома вага України у 1995 році складала
0,8%, а у 1998 впала до 0,3%. Провідними покупцями українських суден є
Греція (41% від загальної вартості проданих суден), Росія (30%), Данія,
Ліберія, Нідерланди.
Верстатобудування є галуззю, яка визначає науково-технічний прогрес у
світі. Воно потребує залучення висококваліфікованих трудових ресурсів,
тому розміщується в основному у економічно розвинутих країнах. Не
випадково на шість із них — Японію, ФРН, США, Італію, Швейцарію та
Францію — припадає 75% виробництва верстатів (табл. 3). У експорті
верстатів лідирують ті ж самі країни.
§ 3.2 Галузева структура машинобудування в Україні.
Розглянемо галузеву структуру українського машинобудування на прикладі
автомобілебудування.
Автомобілебудування – це відносно молода галузь машинобудування України,
яка виникла в 50-60-ті роки. Автозаводи України випускають
великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.
В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської
місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД.
Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають
двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава,
Херсон, (Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон,
Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів). Таке кооперування
виробництва між підприємствами машинобудування, а також з підприємствами
інших галузей промисловості спричиняє внутрішньогалузеві і міжгалузеві
зв’язки як всередині держави, так і за її межами. Міждержавне
кооперування вимагає прийняття відповідних правових законів, які
регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та інших країн.
Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у
власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих
країн світу. За рахунок власного виробництва задовольняється менш ніж
10% потреб у автомобілях і автобусах.
Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання
передових технологій у виробництві автомобілів. Великі надії
покладаються на співробітництво з Південнокорейською фірмою ДЕУ, яка
разом із ЗАЗ створює спільне підприємство (ЗАЗ – ДЕУ). Перспективи цього
підприємства є невизначеними, оскільки автомобілі даної фірми ДЕУ є
далеко не висококонкурентоспроможними на світовому ринку.
Однак у цілому розвиток автомобілебудування в Україні не має значних
перспектив через велику конкуренцію на світовому ринку з боку розвинених
країн. Європейські виробники можуть повністю заповнити наш ринок своєю
продукцією. У перспективі можливий розвиток автомобілебудування України
за допомогою азіатських інвесторів.
Однією із складних проблем розвитку транспортних засобів для міст
тривалий час залишалося виробництво тролейбусів. За часів Радянського
Союзу Україна не мала власного виробництва тролейбусів, недостатньо
розвиненим було воно і в усьому СРСР. Україна купувала потрібні їй
машини в Чехії, Румунії, Росії. Тролейбусний парк швидкими темпами
старів, нині треба списувати до 40% машин. Потреба в тролейбусах нині
становить до 1 тис. шт. за рік. Тому в країні було налагоджено власне їх
виробництво (це один з небагатьох прикладів швидкого вирішення проблем в
останні роки). Зокрема, було створено таке виробництво в
Дніпропетровську. Здвоєні (на 180 пасажирів) тролейбуси спроектовані в
КБ «Південному», серійний випуск їх налагоджено на «Південмаші». Ці
машини на 10% дешевші за російські тролейбуси й удвічі – від чеських. У
Львові, Києві також розробляються нові моделі машин. На ЛАЗІ випускають
односекційні тролейбуси. Разом з Дніпропетровським заводом їх випуск
може бути на рівні 800 шт. за рік. На Київському авіаційному заводі
створено експериментальний зразок легкого (з алюмінію) тролейбуса. Він
вже може бути конкурентоспроможним на світовому ринку. Строк його
експлуатації – 20 років (звичайного тролейбуса – 10 років). Собівартість
виробництва однієї машини не перевищує вартості звичайного зразка.
Крім тролейбусів, Україні потрібне виробництво трамваїв. Цей вид
транспорту функціонує у 24 містах України. Трамвайний парк складається з
70% трамваїв чеського виробництва, 26% – російського, 4% – колишньої
НДР. Раніше в Чехії ми купували близько 450-500 трамваїв на рік. За
останні 5 років не було ніякого постачання, тому що чеські трамваї дуже
дорогі. 1/3 трамвайного парку України підлягає списанню, а щорічна
потреба становить 450 вагонів. Розроблена «Комплексна програма
виробництва трамвайних вагонів». Згідно з нею, головним виробником
визначено Луганський тепловозобудівний завод. Йому допомагають ще 50
підприємств. Розроблено 4 типи нових трамваїв. Вже випущено 19 шт.
Технічно вони більш досконалі, ніж чеські, і мають нижчу собівартість їх
виробництва. Однак не вистачає необхідного фінансування. На «Південмаші»
також почали виробляти трамваї. Існує домовленість з Чехією про
постачання необхідних вузлів (5% від потреби, решта вироблятиметься в
Україні).
Висновки
Розглядаючи питання реферату, висвітливши основні проблеми, я виділила,
що машинобудування, як важлива галузь промисловості, має велике значення
в народному господарському комплексі. А рівень його розвитку є одним з
основних показників економічного і промислового розвитку України.
У переважній більшості розвинутих країн провідне місце в структурі
транспортного машинобудування займає автомобілебудування.
Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важливе місце в
структурі машинобудівного комплексу. Воно орієнтується на райони
виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов’язане
із зональною спеціалізацією сільського господарства.
Слід зазначити, що в Україні добре розвинуте виробництво обладнання для
різних галузей народного господарства, зокрема: виробництво приладів,
інструментів і механізмів, електронне та радіотехнічне машинобудування.
Зазначимо, що найбільшими центрами електронної та радіотехнічної
промисловості Київ, Харків, Одеса, Львів; радіо електротехніки – Львів,
Суми.
Виробництво приладів та інструментів має експоутворююче значення.
У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у
структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно
удосконалювати галузеву структуру, розширювати асортимент його продукції
за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари
народного господарства.
Література
Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. – К.:
Вища школа, 1998.
Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського,
О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. – К.: Знання, КОО, 1998.
Економічний портал.
Додатки
Таблиця 1. Динаміка виробництва найважливіших видів продукції
машинобудування
Продукція 1985 1990 1995 1998
Великі електромашини, тис. шт. 9,5 10,2 2,8 0,8
Вугільні очисні комбайни, шт. 1027 847 213 146
Рудникові електровози, шт. 1029 703 146 36
Електродвигуни змінного струму з висотою
осі обертання 63-355 мм. млн кВт 10.4 11,4 2.1 0,7
Силові трансформатори, млн кВА 76.9 68,9 21,0 15,7
Металорізальні верстати, тис шт. шт. 35,0 37,0 6,0 2,0
у т. ч. з ЧПУ 2,2 3,2 0,04
Ковальсько-пресові машини.
тис. шт. 9,9 10,9 1,4 0,3
Екскаватори, тис. шт. 10,0 11,2 2,3 0,3
Трактори, тис. шт. 135,9 106.2 10,4 3,2
Тракторні сівалки, тис. шт. 75,2 57,1 1,5 0,7
Рядкові жатки, тис. шт. 73,5 58,8 1,0 0,8
Кормодробарки, тис. шт. 27,6 27.7 3,7 1,4
Автонапувалки для ВРХ, тис. шт. 109,0 83,5 20,3 2,9
Таблиця 2. Виробництво автомобілів у 1999 р. (млн шт.)
Місце країни Разом* Легковички
1 США 13,6 Японія 8,10
2 Японія 10,8 США 5,84
3 ФРН 5,2 ФРН 5,47
4 Франція 3,6 Франція 2,84
5 Росія 2,5 Іспанія 2,31
6 Республіка Корея 2,3 Республіка Корея 2,06
7 Канада 2,2 Велика Британія 1,82
8 Іспанія 2,1 Канада 1,51
9 Велика Британія 1,7 Італія 1,35
10 Італія 1,5 Бразилія 1,11
* Дані за 1994 р.
Таблиця 3. Обсяги виробництва металообробного устаткування в провідних
країнах світу (млн дол.)*
Місце
країни Країна Всього Металообробні
верстати Ковальсько-пресувальне
устаткування
1 Японія 9007,3 7657,3 1350
2 ФРН 7701,8 5314,8 2387
3 США 4503,5 3423,5 1080
4 Італія 3701,6 2221,6 1380
5 Швейцарія 2181,1 1767,1 414
* Дані за 1998 р.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
