Реферат
З курсу “Розміщення продуктивних сил”
на тему:
“Розміщення продуктивних
сил Індії”
ПЛАН
ВСТУП
1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ
2. ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ
3. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС ІНДІЇ
3.1. Промисловість Індії
3.2. Сільське господарство
3.3. Індія на міжнародних ринках
3.4. Територіальні відмінності Індії
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність вивчення теми “Розміщення продуктивних сил Індії”
полягає в тому, що Індія була і залишається однією країною з числа тих,
у яких кількість населення найбільше в світі. Тому цікавим є вивчення
особливостей розміщення продуктивних сил Індії. Також Індіє має досить
велику площу, що поруч з великою чисельністю населення дає їй чималий
потенціал в економічному плані.
За роки своєї незалежності Індія зробила значний крок вперед у створенні
сучасної індустрії, особливо важкої. Але розвиток її стримується вузьким
внутрішнім ринком. Бідність населення і дешева робоча сила є причиною
розвитку кустарної промисловості. Дешева ручна праця ковалів, теслярів,
гончарів, ткачів забезпечує населення дешевими споживчими товарами.
В даному рефераті планується дослідити такі питання як
природно-ресурсний потенціал Індії, демографічний потенціал, особливості
розміщення та розвитку промисловості та сільського господарства країни,
її місце в міжнародних економічних зв’язках.
1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ
Індія є однією з найбільших країн світу. Площа – 3,3 млн км2. За
державним устроєм – це федеративна республіка. Голова держави –
президент. Законодавчий орган – двопалатний парламент (Народна палата і
Рада сенаторів). Країна поділяється на 25 штатів і 7 союзних територій.
Гірські системи Гіндукушу і Гімалаїв на півночі та Індійський океан на
півдні відокремлюють півострів Індостан від решти світу. Проте зв’язки
між ними були завжди. Сучасні сусіди Індії мають з нею багато спільного
в природному, етнічному, історико-культурному і економічному
відношеннях. Складні взаємини між ними зумовлені значною мірою
релігійною ворожнечею.
Територія Індії складає 3.28 млн. кв. км. Вона має кордони з
Афганістаном, Пакистаном, Бангладеш, Бірмою, Китайською Народною
Республікою, Непалом і Бутаном; має морський кордон з Шрі-Ланкою.
Клімат – тропічно-мусонний. Є чотири кліматичних періоди – зимовий
(січень – лютий), коли температура повітря в більшості внутрішніх
районів країни складає від +5 С (вночі) до +25 С (вдень); літній
(березень-травень), з температурою повітря від +25 С (вночі) до +45 С
(вдень); сезон дощів (мусонів) (червень-вересень) з рясними, звичайно
нетривалими дощами, максимальною температурою повітря +30-35 С і
відносною вологістю більше 90%; післямусонний період (жовтень-грудень),
коли вологість знижується, а максимальна температура не перевищує +35 С.
Клімат узбережжя (Бомбей, Мадрас, Калькутта) відрізняється від клімату
внутрішніх районів країни і характеризується більш стабільною
температурою повітря на протязі всього року (25-35 С) і високою
вологістю. В предгір`ї Гімалаїв клімат більш прохолодний і максимальна
температура складає влітку +30 С, взимку-+10 С. Індія має багатий
тваринний та рослинний світ, однак процес урбанізації негативно
відбивається на проблемах його збереження.
Індія добре забезпечена сільськогосподарською сировиною. З-поміж
мінеральних ресурсів світове значення мають поклади залізної,
марганцевої руди, слюди. Енергоресурси представлені головним чином
вугіллям і гідроенергією. Рівень споживання енергії дуже низький. Майже
2/5 її одержують за рахунок непромислових джерел: дрова, гній, солома
тощо. Найбільше ГЕС у Західних Гатах. Нафту добувають на шельфі поблизу
Бомбея.
2. ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ
Демографічна ситуація в Індії подібна до інших країн, що розвиваються.
За кількістю жителів Індія поступається тільки Китаю. Середня густота
населення становить 260 чол. на 1 км2 і є однією з найвищих у світі, а в
долині Гангу і на прибережних низовинах зростає до 1000-1500 чол. на 1
км2.
Поняття «індійці» об’єднує кілька спільнот. Більшість з них належить до
двох мовних сімей: на півночі – це індоєвропейська мовна сім’я
(індоарійська група), на півдні – дравидська. Найбільша етнічна
спільність – хіндустанці, мова яких – хінді – проголошена державною.
Хіндустанців майже 250 млн чоловік. Поряд з ними є ще 11 етнічних груп,
кожна з яких налічує від 20 до 90 млн чоловік. Адміністративний поділ
країни враховує це: штати створені за етнічною ознакою, місцеві мови в
них також офіційні. Мовою державного спілкування є англійська.
Індійське суспільство ще й досі поділяється на касти, що зумовлюють
статус і заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена і
заборонена державою, але освячена релігією індуїзму, яка регулює сімейне
життя і суспільні відносини. Понад 4/5 населення – індуїсти, мусульман
тільки 11 %, що становить майже 100 млн чоловік. Общинні конфлікти на
релігійному грунті виникають особливо в північній Індії: між
мусульманами і індуїстами, між сікхами та індуїстами.
Незважаючи на все різноманіття, загальні культурні риси і усвідомлення
спільності історичної спадщини об’єднують жителів Індії в одне ціле.
Індійська цивілізація нараховує понад 5 тис. років, її матеріальні
пам’ятки – храми, мавзолеї, мечеті, палаци, форти трапляються повсюдно,
багато з них відомі в усьому світі.
Три чверті індійців живуть у сільській місцевості, переважно у великих
селах. Міське населення становить 23 %, або майже 200 млн чоловік.
Міста надзвичайно різноманітні. Багато їх виникли дуже давно, ще до
нашої ери: Патна, Варанасі, Іллахабад, Делі. Деякі є священними для
індуїстів. В Іллахабаді, що знаходиться у місці злиття річок Джамни і
Гангу, на релігійне свято один раз на 12 роки? збирається до півтора
десятка мільйонів віруючих. Середньовічну епоху уособлює Агра.
Калькутта, Бомбей і Мадрас засновані колонізаторами, які були їх
оплотами. Останнім часом в ході індустріалізації виникли міста Бхілаї,
Роуркела, Дургапур, Бокаро та ін.
3. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС ІНДІЇ
3.1. Промисловість Індії
За роки незалежності Індія зробила значний крок вперед у створенні
сучасної індустрії, особливо важкої. Але розвиток її стримується вузьким
внутрішнім ринком. Бідність населення і дешева робоча сила є причиною
розвитку кустарної промисловості. Дешева ручна праця ковалів, теслярів,
гончарів, ткачів забезпечує населення дешевими споживчими товарами. Так,
з 8 млрд. метрів бавовняних тканин, які щорічно виробляє Індія тільки
половина виготовляється на фабриках, решта – кустарним способом
Стара фабрично-заводська промисловість що виникла ще за колоніальних
часів, зайнята переробкою сільськогосподарської сировини Її розміщення
зумовлене відповідними сировинними зонами. Бавовняні фабрики зосереджені
по Містах західної частини країни, найбільше їх у Бомбеї і Ахмадабаді
Джутова промисловість концентрується навколо Калькутти.
Важка промисловість, що створена останнім часом, сконцентрована
східній Індії в долині річки Дамодар і на плато Чхота-Нагпупур, де
величезні поклади залізної руди знаходяться поруч з кам’яновугільними
басейн Тут виник
комплекс виробництв, що об’єднує добування сировини і палива,
електроенергетику, чорну і кольорову металургію, важке машинобудування.
За аналогією район звуть «Індійським Руром» або «Індійським Донбасом».
Найбільшим центром металургії є Бокаро, важкого машинобудування – Ранчі.
Сучасні машинобудівні і хімічні заводи є також у Бомбеї, Калькутті,
Мадрасі, Бангалорі та деяких інших містах. Особливе місце в
машинобудуванні зайняв Бангалор. Тут виробляють верстати, літаки, зброю,
засоби зв’язку. Це – центр електронної промисловості і космічних
досліджень.
Транспорт. Головну роль відіграють залізниці, будівництво яких почалося
ще в XIX ст. Важливе значення має гужовий і в’ючний транспорт, мускульна
енергія людини.
Мал. Територіальна структура господарства Індії.
3.2. Сільське господарство
Для мусонного клімату характерна нерівномірність розподілу опадів по
території і протягом року. Є надмірно зволожені райони і райони
посушливі. Є вологий сезон і сезон сухий. Тому важливе місце займає тут
штучне зрошення, що практикується з давніх часів. За розмірами
зрошуваних площ Індія поділяє з Китаєм перше місце. Греблі, канали,
колодязі, насоси, тимчасові водойми – характерна риса індійського
ландшафту.
Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця і просо. Рис
вирощують скрізь. Найбільша концентрація його посівів – на північному
сході і при бережних низовинах. Місцями збирають до трьох врожаїв
протягом року. Рисові райони дуже важливі для країни. Тут найбільша
густота населення.
Пшениця – культура зимового сезону – вирощується на зрошуваних землях
посушливого північного заходу. Просо культивують у внутрішній частині
плоскогір’я Декан. У харчуванні індійців велику роль відіграють бобові,
овочі і фрукти, прянощі, олійні (особливо арахіс і рапс) і цукрова
тростина, їх вирощують повсюдно. Культивують також манго, палаю,
апельсини і банани. Батьківщиною цукрової тростини вважають долину
Гангу. З-поміж волокнистих культур – бавовник і джут. Посіви бавовнику
зосереджені в посушливій західній частині країни в Пенджабі, на
плоскогір’ї Декан і в південній Індії. Вологолюбний джут – культура
дельти Гангу і Брахмапутри. Індія є найбільшим у світі виробником і
експортером чаю. Цю культуру в XIX ст. запровадили колонізатори. Чайні
плантації розміщені на добре зволожених схилах гір північного сходу і
півдня країни.
Тваринництво має підсобне значення. За поголів’ям великої рогатої худоби
Індія посідає перше місце (1/5 світового поголів’я), але худоба (воли,
буйволи, корови) використовується переважно як тяглова сила.
Індійці-індуїсти є вегетаріанцями. Вони споживають тільки молочні
продукти. Індуїзм вважає корову священною твариною.
3.3. Індія на міжнародних ринках
За абсолютними розмірами валового національного продукту Індія входить
до перших 15 країн світу. Якщо ж його поділити на 950 млн чоловік, то
країна опиниться серед найвідсталіших і найбідніших. В Індії є сучасні
заводи і електростанції, космічна і атомна техніка, важка індустрія.
Проте характер суспільства значною мірою залишається доіндустріальним.
Це – сільськогосподарська країна. Понад 650 млн індійців, що дорівнює
населенню всієї Європи, – сільські жителі. Для більшості, як і 3000
років тому, знаряддям праці є дерев’яне рало і серп, паливом – гній і
солома, транспортом – віл або буйвол, формою обміну – бартер. Третина
сільських жителів не має землі і є наймитами. В містах становище не
краще. В Калькутті, що налічує 12 млн жителів, третина живе в нетрях,
які є нагромадженнями примітивних халуп, а іноді просто візків або
тентів. Те саме в Делі, Бомбеї, Мадрасі та інших містах. Ще й досі
більша частина населення неписьменна.
Індія вивозить на міжнародний ринок чай, руди металів, вироби з бавовни,
джуту. Але її участь у світовій торгівлі дуже мала. Країна має велику
зовнішню заборгованість.
Причини відставання Індії криються як у 200-річному пануванні
англійських колонізаторів, так і в застійних формах доіндустріального
виробництва і його величезних розмірах. Пережитки минулого даються
взнаки більше, ніж у Латинській Америці чи навіть Африці.
3.4. Територіальні відмінності Індії
Для Індії характерні велика територія і природні, етнічні та
господарські відмінності. Найважливішою і найвідомішою її частиною є
Індо-Гангська низовина. Ця величезна низовина дає притулок і годує
(враховуючи Пакистан і Бангладеш) більш як півмільярда жителів Землі.
Тут відбувалися найважливіші події індійської історії, звідси пішла і
назва країни. Невипадково столицею Британської Індії була Калькутта, що
відкривала з моря шлях у долину Гангу, а столицею незалежної Індії став
стародавній Делі, розташований на вододілі Інду і Гангу.
Найбільш розвинуті штати сучасної Індії знаходяться на заході країни.
Штати Пенджаб і Хар’яна (Північно-Західний район) дають країні товарне
зерно. В штатах Гуджарат і Махараштра (Західний район) ще в доанглійську
епоху виникли умови для розвитку капіталізму. Територія їх вигідно
розташована щодо Суецького каналу і шляхів з Європою і СІЛА. Бомбей
(11,8 млн чоловік) нині є головним фінансово-торговим, промисловим,
транспортним і науковим центром. Його роль в Індії можна порівняти з
роллю Нью-Йорка в США.
Східна Індія (Східний і Північно-Східний економічні райони) – порівняно
відстала частина Індії. Проте тут знаходяться Калькутта (11,7 млн
чоловік), що як і Бомбей, є провідним фінансовим та торговим центром
країни, а також потужна вугільно-металургійна база Дамадарського
басейну.
Південна Індія – головний район плантаційного господарства. Найбільшими
містами тут є Мадрас (5,7 млн чоловік) і Бангалор (4,6 млн чоловік).
ВИСНОВКИ
Індія є однією з найбільших країн світу. Площа – 3,3 млн км2.
Індія добре забезпечена сільськогосподарською сировиною. З-поміж
мінеральних ресурсів світове значення мають поклади залізної,
марганцевої руди, слюди. Енергоресурси представлені головним чином
вугіллям і гідроенергією. Рівень споживання енергії дуже низький. Майже
2/5 її одержують за рахунок непромислових джерел: дрова, гній, солома
тощо. Найбільше ГЕС у Західних Гатах. Нафту добувають на шельфі поблизу
Бомбея.
Демографічна ситуація в Індії подібна до інших країн, що розвиваються.
За кількістю жителів Індія поступається тільки Китаю. Середня густота
населення становить 260 чол. на 1 км2 і є однією з найвищих у світі, а в
долині Гангу і на прибережних низовинах зростає до 1000-1500 чол. на 1
км2.
Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця і просо. Рис
вирощують скрізь. Найбільша концентрація його посівів – на північному
сході і при бережних низовинах. Місцями збирають до трьох врожаїв
протягом року. Рисові райони дуже важливі для країни. Тваринництво має
підсобне значення. За поголів’ям великої рогатої худоби Індія посідає
перше місце (1/5 світового поголів’я), але худоба (воли, буйволи,
корови) використовується переважно як тяглова сила. Дешева ручна праця
ковалів, теслярів, гончарів, ткачів забезпечує населення дешевими
споживчими товарами. Так, з 8 млрд. метрів бавовняних тканин, які
щорічно виробляє Індія тільки половина виготовляється на фабриках, решта
– кустарним способом
Стара фабрично-заводська промисловість що виникла ще за колоніальних
часів, зайнята переробкою сільськогосподарської сировини Її розміщення
зумовлене відповідними сировинними зонами. За абсолютними розмірами
валового національного продукту Індія входить до перших 15 країн світу.
Якщо ж його поділити на 950 млн чоловік, то країна опиниться серед
найвідсталіших і найбідніших. В Індії є сучасні заводи і електростанції,
космічна і атомна техніка, важка індустрія. Індія вивозить на
міжнародний ринок чай, руди металів, вироби з бавовни, джуту. Але її
участь у світовій торгівлі дуже мала. Країна має велику зовнішню
заборгованість.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Индия / Под ред. А. Е. Борисова. – М.: Международные отношения, 2001.
2. Економічна та соціальна географія світу/ Б. П. Яценко. – К.: АртЕк,
2001.
3. Розміщення продуктивних сил / За ред. Ковалевського. – К., 2002.
4. Соціальна та економічна географія світу / За ред. Шаблій О.І. –
Львів, 2002.
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
