.

Рослинництво України(курсова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
7 10477
Скачать документ

Курсова робота з РПС

на тему:

“Рослинництво України”

2002

План TOC \o “1-2” \h \z

HYPERLINK \l “_Toc428955” Вступ PAGEREF _Toc428955 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc428956” 1. Рослинність України. PAGEREF
_Toc428956 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc428957” 1.1. Соціально-економічні і природні
передумови розвитку рослинності України. PAGEREF _Toc428957 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc428958” 1.2. Ліси України. PAGEREF _Toc428958 \h
5

HYPERLINK \l “_Toc428959” 1.3. Рівнинні ландшафти. PAGEREF
_Toc428959 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc428960” 2. Сільськогосподарські угіддя. PAGEREF
_Toc428960 \h 7

HYPERLINK \l “_Toc428961” 2.1. Орні землі. PAGEREF _Toc428961 \h 7

HYPERLINK \l “_Toc428962” 2.2. Луки та пасовища. PAGEREF _Toc428962
\h 7

HYPERLINK \l “_Toc428963” 2.3. Осушувальні землі. PAGEREF
_Toc428963 \h 8

HYPERLINK \l “_Toc428964” 3. Рослинність, як галузь сільського
господарства. PAGEREF _Toc428964 \h 8

HYPERLINK \l “_Toc428965” 3.1.Зернові культури. PAGEREF _Toc428965
\h 10

HYPERLINK \l “_Toc428966” 3.2. Технічні культури. PAGEREF
_Toc428966 \h 15

HYPERLINK \l “_Toc428967” 3.1. Кормові та інші. PAGEREF _Toc428967
\h 18

HYPERLINK \l “_Toc428968” Висновок PAGEREF _Toc428968 \h 20

HYPERLINK \l “_Toc428969” Додаток 1 PAGEREF _Toc428969 \h 21

HYPERLINK \l “_Toc428970″ Література PAGEREF _Toc428970 \h 22

Вступ

Розвиток і зміцнення рослинництва України – важливе державне завдання.
Право громадян нашої країни – робітників, селян, службовців на
користування ділянками землі, а також вирощування на них рослин та
різних технічних, кормових зернових культур у встановленому законом
порядку закріплено Конституцією України.

Українська земля щедро обдарована природою. Майже 25 тис. видів вищих і
нижчих рослин вплелися в різнобарвний вінок флори України. Тут і праліси
Полісся й зелених Карпат, діброви Поділля і представники Кримських
субтропіків, різнотравні килими Дніпровських луків та рукотворних
ландшафтів.

Географічне положення України, її рельєф і природні умови зумовили
формування на її території різноманітної рослинності. Рослинність
України зазнала істотних змін від господарської діяльності людини і
потребує відновлення і охорони. (Додаток 1)

Рослинність України.

Соціально-економічні і природні передумови розвитку рослинності
України.

Багатство і різноманітність рослинності України залежать від
географічного положення, геологічної будови й історії розвитку
території, від кліматичних і ґрунтових умов та господарської діяльності
людини.

Перші квіткові рослини на території України з’явилися у крейдяний період
(130-140 млн. років тому). Рослини, що збереглися з минулих геологічних
часів, свідчать, що суходіл країни ще 280 тис. років тому був укритий
вічнозеленою субтропічною і тропічною рослинністю, яка зникла під час
останнього зледеніння.

В основу економічної оцінки земель покладені співвідношення вартості
зробленої продукції і розмірів виробничих витрат на одиницю площі,
використовуваної під окремими сільськогосподарськими угіддями і
вирощуваними культурами. Як кінцеві показники оцінки приймають
диференціальний дохід, чи диференціальну земельну ренту на 1 га посівів
окремих культур, загальної площі ріллі і багаторічних насаджень,
природних кормових угідь. Економічна оцінка земель, що виражає їх
порівняльну потенційну ефективність, складає основу земельного кадастру,
матеріали якого використовують для диференційованого оподатковування,
здачі землі в оренду, її купівлі-продажу, а також для удосконалювання
територіальної організації сільського господарства.

Після тривалої перерви наприкінці 70-х — початку 80-х років був
проведений перший радянський кадастр земель за методикою, розробленої в
Державному інституті земельних ресурсів і в ряді інших наукових
організацій. Земельно-оціночні роботи дозволили одержати порівняльну
оцінку ріллей і основних сільськогосподарських культур стосовно до
різних типів ґрунтів і агрокліматичних умов на території сучасної
України. Значна диференціація оціночних показників проявилася не тільки
у відношенні природних зон і провінцій, але й у межах окремих
економічних районів. Так, диференціальний дохід на 1 га ріллі змінюється
в межах від 1:2 до 1:10 для різних типів ґрунтів за даними
адміністративних районів.

Значення економічної оцінки земель різко зростає в умовах переходу до
ринкових відносин, введення різних форм власності, обґрунтованої
диференціації земельного податку, розробки шляхів удосконалювання
територіальної організації господарства і підвищення його ефективності з
народногосподарських позицій.

Таким чином, господарська оцінка природного середовища вимагає
застосування комплексного підходу на основі спільного використання
економічних і екологічних критеріїв з метою підвищення ефективності
виробництва і гармонійного розвитку ландшафтної сфери.

Взаємини природного середовища і культурних рослин історично змінюються
в результаті, як регулювання впливу різних компонентів ландшафту в
процесі меліорації земель, так і перетворення видів і сортів самих
рослин на основі досягнень генетики і селекції. Важливу роль у розвитку
спрямованої селекції культурних рослин зіграло відкриття Н.І.Вавіловим
закону гомологічних рядів у спадкоємній мінливості і виявлення центрів
походження культурних рослин. Сучасні досягнення молекулярної біології і
генетики відкривають нові можливості для спрямованої зміни властивостей
культурних рослин і створення більш продуктивних сортів на основі
гібридизації і генної інженерії.

Ліси України.

Ліси України утворюють єдиний державний фонд України. Вони розміщені
на території України дуже нерівномірно. Загальна площа лісів — близько
10 млн. гектарів, що становить приблизно 14% її території. В
українських Карпатах їх 39% від усієї площі, у Кримських горах — 36%, на
Поліссі 26%, в Лісостепу — 13% і найменше лісів у Степу — 3% від площі
цієї зони. Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно
зменшується з півночі на південь від 26.1% – це зона мішаних лісів;
12.5% – це лісостеп і 3.8% – це степ. Найбільш залісені Закарпатська,
Івано-Франківська, Волинська області (31-49%). Дуже низька лісистість у
степових областях Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і
Запорізькій областях (2,0 – 3,5%).

У лісах переважають молоді та середньовікові дерева. Поширені такі
породи, як сосна, ялина бук, дуб, вони займають близько 90% лісопокритої
площі, крім того є насадження клена, граба, липи, берези, тополі,
вільхи.

Соснові ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок
Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних грунтах,
бідних на гумус і поживні речовини.

У лісах України трапляються два види ялини: звичайна, або європейська і
гірська. На окремі ділянки ялини європейської можна натрапити в західних
областях і на Чернігівщині. Великі площі ялина займає в Карпатах, а
також в окремих районах Прикарпаття. Зрідка в Карпатських лісах
трапляється модрина. Збереглися поодинокі дерева і невеличкі насадження
тису ягідного в українських Карпатах і Кримських горах.

Бук кримський поширений на території кримських гір і росте на висотах
від 500 до 1300 метрів. Бук європейський є однією з головних порід лісів
Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля, Придністров’я.

В лісах України росте дуб звичайний, він поширений в усіх природних
зонах рівнинної частини країни, в горах до висоти 900 метрів. Дуб
скельний росте в Карпатах і Кримських горах, а також на заході
Лісостепової зони. Граб входить до складу дубових, дубово-букових і
букових лісів, утворюючи в них другий ярус. В Криму поширені граб
кавказький та граб східний. У лісах трапляються в’яз та берест.

Типовою породою для України є липа серцелиста, в Карпатах і західних
областях — липа широколиста, в Придніпровських лісах — липа срібляста,
в Кримських горах — липа кримська.

Клен звичайний трапляється в усіх лісових районах України, буває кількох
видів: гостролистий, польовий і татарський.

Майже в усіх типах лісів України, як домішка трапляється береза
бородавчаста, на вирубках, згарищах, по схилах балок і ярів вона частот
утворює чисті насадження. Трипляються в Україні біла і чорна тополі,
осика, вільха.

Рівнинні ландшафти.

Степова рослинність в первісному вигляді до цього часу збереглася тільки
на схилах балок, у передгір’ях Криму, на піщаних косах
Азово-чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів
охороняються заповідниками. У поширенні степової рослинності
простежується певна закономірність: в Лісостеповій зоні на безлісих
територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У
типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравна
типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах південних і
темно-каштанових ґрунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя —
полинно-злакова рослинність, на каштанових солонцюватих ґрунтах.

Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські. В їх травостої
переважають злаки — ковила, типчак, тонконіг вузьколистий, з різнотрав’я
— конюшина, гадючник, шавлія лучна, моренка.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав’яний покрив, що
складається з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту
весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу. В минулому ці трави
займали простори Причорноморсько низовини. У трав’яному покриві
типчаково-ковилових степів переважають посухостійкі злаки: типчак,
ковила українська, келерія, з різнотравних — нарцис, ферула, будяк,
пижма. У травостоях переважають посухостійкі дернинні злаки: полини,
керлик та інші.

На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені
чагарникові степи. В них представлені зарості
карагаш-кам’янисто-степового чагарника.

Невеликими ділянками в Кримських горах трапаляються напівсаванні степи.
В цих степах до злаків домішуються субтропічні види, поширені також
люцерна, пирій повзучий, горошок та інші.

Сільськогосподарські угіддя.

Орні землі.

На даний час проблема збереження за сільськими господарствами земельних
угідь зокрема таких, що характеризуються високою природньою родючістю,
набуває винятково важливого значення.

Посівні площі скорочуються у більшості областей України. За 1985-96 роки
тільки у Дніпропетровській області вони зменшились на 220тис.га,
Кіровоградській – на 140тис.га, Полтавській – на 110тис.га.,
Миколаївській – на 108тис.га. З приведених даних випливає, що посівні
площі скорочуються в тих областях, що мають високородючі грунти.

У той час, як у північній частині країни, де інтенсивно нарощуються
обсяги осушувальних площ, посівні площі дещо зросли – в Рівненській
області на 80 тис.га , Волинській – на 30 тис.га, Житомирській – на
28тис.га. Отже загальне зменшення посівних пощ одночасно
супроводжується вилученням з сільськогосподарського обороту найбільш
якісних земель.

Луки та пасовища.

Луки залежно від умов розміщення поділяютьсся на заплави, суходільні,
низинні і гірські.

На заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлиці,
келерії, а також конюшина, жлвтець, щавель, деревій.

На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця,
кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах,
терасах, дашках. В їхньому трав’яному покриві переважають вісяниця
червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла.
Гірські луки поширені в українських Карпатах. У травостої гірських лук
поширені вівсяниця, білоус, конюшина, лядвинець.

Осушувальні землі.

Болотна рослинність розвивається в низинах з надмірними зволоженнями.
Болота займають близько 2% території України. Найбільше поширені вони на
Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням болота
розділяють на: заплавні, низинні, долинні, притерасні, схилові.

Багато боліт осушено. Меліоровані болота використовуються як сіножаті,
на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.

В 1998 році площа осушувальних земель усіх категорій господагств
становила 3.3млн.га. На осушених землях вирощують різні
сільськогосподарські культури: зернові, картоплю, льон-довгунець,
кормові корнеплоди.

Рослинність, як галузь сільського господарства.

Рослиннитво, як галузь сільського господарства, спрямована на
виробництво зернових, технічних, кормових культур, а також овочів і
фруктів.

Найважливішим основним засобом і територіальною базою функціонування
виробничих процесів у сільському господарстві є земля. Україна має
значний фонд земель, якмий перебуває у розпоряджені
сільськогосподарських підприємств і господарств. На 1 листопада 2000р.
площа цих зеемель становила 48,6 млн. га при загальній території України
60,3 млн га.

Найвищу питому вагу мають рільні угіддя в степовій частині держави
(68-80% всії площі). На півдні природні сіножаті займають обмежені
території, в Криму всього 17 тис.га., в гірськх районах Карпат і Криму
помітно розширюються площі пасовищ.

Зокрема в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій
областях, переважно в їх Карпатських районах, відповідно, зосереджено
134, 106, 227, 65 тис.га. пасовищ. У Криму пасовища становлять 399 тис.
га.Посівні площі сільськогосподарських культур по областях у 1995 році
(усі категорії господарств: тис. га)

1308 626 193 91 398

Чернівецька 351 127 42 33 139

Чернігівська 1586 684 91 180 611

Багато агроекологічних ознак культурних рослин (вимоги до умов теплового
і світлового режиму, зволоження в різні періоди вегетації, хімічної
реакції ґрунтів і ін.) пов’язані з місцем їхнього походження. Так,
тропічні рослини починають ріст при досить високих температурах
(10—15°), мають розтягнутий період вегетації і вимагають великих запасів
тепла на всіх стадіях розвитку. Це культури короткого дня, що
характеризуються найбільшим споживанням вологи в середині вегетаційного
періоду.

Культурні рослини, що походять з помірного пояса істотно менш вимогливі
до запасів тепла, мають більш короткий період вегетації, починають рости
при невисоких температурах, стійкі до заморозків. Поєднання показників,
що характеризують відносини культурних рослин до умов тепло- і
вологозабезпеченості в різні фази вегетації, є основою для розробки
біоклиматичних класифікацій культур.

Господарські ознаки культурних рослин визначаються цільовим призначенням
виробленої продукції: продовольчим, кормовим, для технічної переробки і
лікарсько-наркотичного застосування. З урахуванням способів оброблення
рослин, обумовлених їхніми екологічними особливостями, господарські
ознаки різних культур є основою для класифікації галузей рослинництва.

Найкращі природньо-кліматичні умови для озимої пшениці – лісостеп і
північна частина степу. В Україні виведено багато нових високоврожайних
сортів озимоі пшениці, які одержали визнання за межами нашої країни.

Яра пшениця поступається озимій врожайністю. Тому вона має незначне
поширення, головним чином у степових районах. В лісостеповій зоні яру
пшеницю висивають у разі вимерзання озимої.

Посіви жита займають близько двох відсотків площ зернових. Його
вирощують на Поліссі, в лісостепу, в Карпатах. Жито більш, як у двічі
поступається врожайністю озимій пшениці.

Велике значення в Україні належить зернофуражним культурам – ячменю,
кукурудзи і вівсу.

3.1.Зернові культури.

Провідне місце в структурі посівів (близько 50% ) займають зернові
культури. У 1989 році їх площа становила 15,5 млн.га. На Україні
вирощують озимі та ярі культури.

Основною зерновою культурою України є озима пшениця , на яку припадає
майже 20% посівних площ. ( мал. 1)

Мал 1. Розмищення посівних площ озимої пшениці.

Основою рослинництва країни є виробництво зерна пшеницї, жита,
кукурудзи, рису, ячменю, вівса, проса , гречки і зернобобових.

Зерно є основним продуктом харчування людини і сировиною для багатьох
галузей промисловості. Воно також забезпечує тваринництво цінними
кормами. Тому у структурі посівних площ зернові культури посідають
перше місце ( мал.2) .Озима пшениця забезпечує близько 50% валового
збору зерна в країні.Основні райони вирощування цієї культури –
лісостепова, степова зони, частина Полісся. В минцулому озиму пшеницю
в Україні висівали переважно в лісостепу. Відома пшениця на нашій
території з часів трипільської культури ( ІІІ ст. До н.е.)

Природні умови на території України змінюються по природних зонах. Тому
склад вирощуваних культурних рослин також розрізняється по зонах. У
кожній грунтово-рослинній зоні розвиваються такі галузі землеробства, що
за даних умов дають найвищі результати і вимагають менших витрат праці і
коштів.

3/4

h

?

????????H?H???

$

V

X

Z

\

d

f

l

n

?

?

?

?

?

1/4

3/4

A

A

o

oe

o

u

???~

?

®

°

?

?

?

?

1/4

3/4

?

o

o

oe

th

j{

o

t2t

Висновок Українська земля щедро обдарована природою. Багатство і різноманітність рослинності України залежать від географічного положення, геологічної будови й історії розвитку території, від кліматичних і ґрунтових умов та господарської діяльності людини. Взаємини природного середовища і культурних рослин історично змінюються в результаті, як регулювання впливу різних компонентів ландшафту в процесі меліорації земель, так і перетворення видів і сортів самих рослин на основі досягнень генетики і селекції. Ліси України утворюють єдиний державний фонд. Відновлення, насадження та раціональне використання лісів входить в державну програму розвитку галузі. Людина створила цінні сорти рослин, які в багатьох місцях замінили природні. Сотні нових та завезених видів окліматизовано. Внаслідок нераціонального природокористування, землеробська освоєність і розореність сільськогосподарських угідь в України є найбільшою в порівнянні з розвинутими країнами світу. Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних ландшафтів. Рослинництво, як невід'ємна складова частина агропромислового комплексу, безсумнівно відіграє важливу роль у структурі народного господарства. Від стану рослинництва прямо залежить рівень життя людей та процвітання держави. Додаток 1 Література Кук С.І. та ін. Агропромисловий комплекс сьогодні. – Київ. 1985. Пістун М.Д. Географія сільського господарства СРСР. – Київ.1983. Ю.К. Ефремов «Природа моей страны» , Москва , «Мысль» , 1989. Атлас «Страны и народы» . Исаченко А.Г., Шляпников А.А. Природа мира: Ландшафти. – М.: Мысль, 1989. – 504с. PAGE PAGE 22

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020