Реферат
на тему:
РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ СВІТУ
Природні ресурси світу – великі й різноманітні. До них відносять
компоненти живої та неживої природи, що використовуються (або можуть
бути використані в перспективі) як предмети виробництва, споживання й
рекреації. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови
(енергія сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна
сировина, води.
Класифікація природних ресурсів може бути різною, залежно від
того, за якими ознаками її проводять. Найчастіше трапляється такий
поділ:
· за видами: мінерально-сировинні, водні, земельні, біологічні
(тваринні та рослинні, у тому числі лісові), кліматичні, рекреаційні,
Світового океану;
· за вичерпністю: вичерпні (ресурси надр та екосистеми) і
невичерпні (енергія сонця, вітру, припливно-відпливна, хвильова,
геотермічна, термоядерна тощо);
· за можливістю самовідновлення: відновлювані (земельні,
біологічні, водні) та не відновлювальні (більша частина мінеральних
ресурсів).
Рекреаційні ресурси – сукупність природних та антропогенних
об’єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й
туризму. Природні рекреаційні ресурси – це особливості природи, природні
та природно-технічні геосистеми, об’єкти і явища природи, їхні
компоненти й властивості, природоохоронні об’єкти, пам’ятки історії,
архітектури, етнографічні особливості території.
Рекреаційні ресурси океанів і морів характеризуються значною
різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів
належать: в Антлантичному океані – Середземноморське узбережжя Південної
Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного,
Балтійського та Чорного морів півострова Флорида, островів Куба, Гаїті,
Багамських, райони міст міських агломерацій Атлантичного узбережжя
Північної та Південної Америки; у Тихому океані – Гавайські острови і
східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського
моря, райони міст і міських агломерацій Тихоокеанського узбережжя
Північної та Південної Америки; в Індійському океані – острів Шрі-Ланка,
райони прибрежних міських агломерацій Індії, східне узбережжя острова
Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях
(круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг,
подорожі на вітрильниках, яхтах, катамаранах, мисливські сафарі,
відвідування значних спортивних культурних подій.
Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути
визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових
рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення,
особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних
ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і
водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір’я та гірські країни; міста
– столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості;
релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами
населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста,
фортеці тощо), каменярні.
На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно сильно
впливає екологічний стан території – чистота або забруднення вод,
повітря, грунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті
суспільства, економіці країни. Нині до найболючіших екологічних проблем
багатьох держав світу слід віднести забрудненість повітря, поверхневих
вод, морів і океанів, тероризм, осередки великих і малих воєнних
конфліктів, що не припиняються.
Раціональне використання рекреаційних ресурсів є дуже вигідним
бізнесом, бо, не потребуючи значних капіталовкладень, приносить швидкий
і значний прибуток. Тому в багатьох країнах до рекреації залучають як
приватний, так і державний капітал. Дуже великого значення для залучення
туристів набуває рівень розвитку сфери обслуговування, тому провідні
місця у світовому туризмі здебільшого належать розвиненим країнам.
Щороку Іспанію відвідує понад 50 млн. іноземних туристів, Італію – до 35
млн., Францію і США до 30 млн., Канаду, Великобританію, Японію – до 20
млн.
Природні ресурси на земній кулі розміщуються вкрай нерівномірно. Не
тільки окремі країни, а й великі регіони різняться за рівнем
забезпеченості певними ресурсами. Рівень забезпеченості мав значний влив
на первинний розвиток промисловості та її спеціалізацію до ери
науково-технічної революції (НТР). Ресурсозабезпеченість є важливим, але
не вирішальним фактором розвитку території. Наприклад, Японія,
Республіка Корея, деякі західноєвропейські країни за мінімального
природно-ресурсного потенціалу досягли значних економічних і соціальних
успіхів, використовуючи досягнення НТР, людські та фінансові ресурси,
міжнародну інтеграцію тощо. Є й зворотні приклади, коли
природно-ресурсний потенціал країни використовується нераціонально
(більшість країн Африки, Індія, Росія, Казахстан тощо).
Використання природних ресурсів і заходи щодо їх збереження
отримали назву природокористування. За раціонального природокористування
навколишнє середовище не зазнає катастрофічного впливу виробничої
діяльності людини, а знаходиться в стані екологічної рівноваги. За
нераціонального природокористування стан навколишнього середовища з
кожним роком погіршується, що призводить до локальних, регіональних і
загальносвітових екологічних проблем.
Водні ресурси
Водні ресурси – складова частина невичерпних природних ресурсів.
Це – прісні води суходолу: поверхневі (річки, озера, льодовики, штучні
водойми, болота) та підземні. Вода – одна з найпоширеніших речовин у
природі. На Світовий океан припадає 361 млн. кв. км, або 71% загальної
площі земної кулі; на всі внутрішні водойми суходолу – до 3%. Близько
10% суходолу вкрито льодовиками.
Загальний об’єм гідросфери Землі – 1,4 млрд. куб. км, причому 96%
припадає на води Світового океану. Об’єм підземних вод становить понад
23 млн. куб. км, у льодовиках міститься 24 млн., в озерах – 176 тис., у
болотах – 12 тис., у річках – більш як 2 тис. куб. км. Але прісної води
– тільки 2,5% від усієї маси води (47 тис. куб. км), до того ж понад 2/3
її законсервовано в льодовиках і сніжниках.
Розподіл водних ресурсів
Види водних ресурсів до гідросфери, % до прісних вод, % у млн. куб. км
Льодовики 1,74 68,7 24
Підземні води 0,761 30,1 10,5
Озера 0,013 0,26 0,031
Волога атмосфери 0,001 0,04 0,0123
Болота 0,0008 0,03 0,0114
Річки 0,0002 0,006 0,00212
Біологічна вода 0,0001 0,003 0,00112
Потреби у кислій воді постійно зростають; її щорічне споживання
становить більш як 4000 куб. км. Нерівномірне розміщення водних ресурсів
пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями території. Третина
суходолу вже зараз відчуває нестачу води. Великі річки та озера часто
знаходяться на малообжитих територіях, як наприклад Амазонка, річки
Росії та Канади, що впадають у Північний Льодовитий океан.
Проблема нестачі води в густозаселених регіонах земної кулі
пов’язана також із значним забрудненням вод річок і озер унаслідок
господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для побутових,
господарських, рекреаційних потреб. Процес забруднення вод особливо
інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми,
пов’язані з забрудненням вод, мали локальний характер. Нині проблема
водозабезпечення стала однією з найбільших проблем людства.
Основними споживачами прісної води є сільське господарство (63%),
промисловість (27%), комунальне господарство (7%) і транспорт. Для
раціонального використання водних ресурсів у світі збудовано понад 16000
водосховищ, потужні іригаційні системи. Поки що слабо використовується
енергетичний потенціал річок (на 15-20%).
Лісові ресурси
Лісові ресурси світу налічують 3,8 млрд. га (приблизно ?
суходолу), промислові запаси деревини становлять до 50 млрд. куб. м.
Більша частина лісів сконцентрована у двох лісових поясах – північному,
з переважанням хвойних пород (пролягає через Канаду, США, Скандинавію,
Росію) та південному, з листяними породами дерев (території Центральної
та Південної Америки, Екваторіальної Африки, Південної та
Південно-Східної Азії).
Ліси є основним постачальником кисню в атмосферу. Деревина
використовується як паливо, як цінний матеріал для будівельної та
хімічної індустрії. Ліси виконують грунтозахисну та водоакумулятивну
функціі, є місцем відпочинку, видиграють надзвичайно важливу
природоохоронну роль.
Найбільші площі лісів збереглися в Азії та Південній Америці,
найменші – в Австралії та Європі. Щороку площі лісів скорочуються на 25
млн. га, що є важливим аспектом екологічної проблеми. За запасами
деревини провідні місця в світі належать Росії, Канаді, Бразилії, США,
Індонезії; з-поміж африканських країн – Демократичній Республіці Конго
(ДРК).
Ресурси Світового океану
Світовий океан – джерело важливих для людства ресурсів. У ньому
мешкають численні види тварин, а його води, дно і надра багаті на
мінеральну сировину. Величезним є значення океану для транспорту й
реакції (відповідно, можна говорити про реакційні та транспортні
ресурси).
Біологічні ресурси. Вчені вважають, що цих ресурсів вистачить,
щоби прогодувати 30 млрд. осіб. Частка риби становить 80% усієї морської
біомаси. Решта останньої припадає на молюсків (кальмарів, мідій,
устриць), ракоподібних (крабів, омарів, креветок), мізерна частка – на
водорості. Щорічно виловлюється 85-90 млн. тонн риби, молюсків та інших
морепродуктів; цим людство забезпечує до 20% своїх потреб у білках
тваринного походження.
У Світовому океані, як і на суходолі, є високо- та малопродуктивні
площі. Високопродуктивні – це води шельфової зони (до 200 м), де багато
сонячного світла, кисню та органічних речовин – планктону. Бідні на
органічне життя – океанічні простори, продуктивність яких знаходиться на
рівні пустель. В останні роки поширилося розведення деяких видів
організмів на морських плантаціях і фермах (аква- та маринкультури).
Мінеральні ресурси океану поділяються на:
· ресурси вод (у морській воді є майже всі хімічні елементи; крім
того, з неї щорічно видобувають мільйони куб. м прісної води);
· ресурси дна: залізомарганцеві конкреції, рудоносні мули, донні
розсипи;
· ресурси надр: 90% усіх корисних копалин, що видобуваються з
морського дна, становлять нафта і газ. У 1990 році їхня частка
наблизилася до 1/3 від загальносвітового видобутку. Прикладом морської
нафтоіндустрії є Перська, Венесуельська, Мексиканська затоки, шельф
Північного моря.
Енергетичні ресурси. Уже діють електростанції, які працюють на
енергії припливів та відпливів. Вони є у Франції, Росії, КНР. У деяких
країнах світу розробляються і вже частково реалізуються проекти з
використання енергії течій і хвиль. Але людина, експлуатуючи природні
ресурси Світового океану, водночас широко використовує його як смітник,
скидаючи в океанічні води виробничі та радіаційні відходи. Океан і
суходіл – це єдина екологічна система, і екологічна криза в океані
загрожує знищенням усієї біосфери.
Кліматичні ресурси
Кліматичні ресурси – невичерпні природні ресурси, що містять
сонячну енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси не
споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності
людей, не знищуються у процесі використання, але можуть погіршуватись
(забруднюватись) або покращуватись (за умови цілеспрямованої
діяльності). Поєднання тепла, вологи, водного режиму, грунтів певної
територрії, що використовуються в сільському господарстві, називають
агрокліматичними ресурсами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
