.

Проблеми підвищення економічної ефективності м’ясних галузей тваринництва Черкащини (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3397
Скачать документ

Реферат на тему:

Проблеми підвищення економічної ефективності м’ясних галузей
тваринництва Черкащини

Розв’язання продовольчої проблеми, формування і розвиток ринку
продуктів харчування та зростання економічного потенціалу сільського
господарства вимагають соціально-економічних перетворень в аграрному
секторі. Внаслідок кризових явищ в АПК, одна з пріоритетних його галузей
– тваринництво – зазнала негативних змін. за обсягом виробництва
продукції тваринництва Черкаська область входить в п’ятірку перших в
Україні. У 2003 році агроформуваннями області вироблено: молока 167 тис.
т. отримали приросту великої рогатої худоби (ВРХ) 17,2 тис. т. приросту
свиней 9,2 тис. т. що складає відповідно 6,7%, 6,9% та 6,5% від
загального обсягу по Україні.

Сучасне виробництво продукції тваринництва Черкащини, як і країни
загалом перебуває в глибокій кризі. В цих умовах поголів’я на перше
січня 2004 р. склало: ВРХ – 202,5, в тому числі корів – 65,4 тис. гол.,
що становить четверту частину відсоткового рівня 1990 року. Поголів’я
свиней за цей період скоротилося до 153,2 тис. гол. (на 85%). Це, в свою
чергу, призвело до зниження рівня забезпечення населення продуктами
харчування. Тому на сучасному етапі гостро постала проблема нарощування
обсягів виробництва продукції тваринництва, підвищення її економічної
ефективності та зміцнення позицій товаровиробників на продовольчому
ринку.

Розв’язанням проблем стабілізації та подальшого розвитку галузі
тваринництва займаються як практики, так і вчені-аграрії: Олійник С.,
Топіха І., Алексійчук Т., Люльченко М., Спека С., Дородько М. та багато
ін. [1-6]. При цьому завданням сучасної вітчизняної науки є аналіз
ситуації, вивчення українського і зарубіжного досвіду, розробка шляхів
виходу з кризи, стабілізації та зростання продуктивності, стабільний
розвиток галузі, а також пошук економічно прийнятних технологічних,
переважно внутрішньогосподарських, рішень.

Перша проблема – витратність м(ясного скотарства. Високий енергетичний
рівень раціонів годівлі м’ясних порід доводить економічно-технологічну
значимість пошуку їх раціональних складових. Збільшення у раціонах
годівлі жиру і зменшення перетравного протеїну спричинює зниження
середньодобових приростів [2]. Такої ж думки дотримується Олійник С. –
він пропонує розробку маловитратної технології вирощування м’ясної
худоби, яка передбачає цілорічне утримання тварин на прифермерських
вигульно-пасовищних ділянках або огороджених природних пасовищах, на
яких забезпечено вільний доступ тварин до всіх видів кормів. Витрати
праці на 1 ц. приросту при цьому скорочуються з 12-14 до 2-3 люд.-год.
[3]. Дослідження зарубіжних вчених доводять, що високоефективною галузь
скотарства є при одержанні середньодобових приростів ВРХ на дорощуванні
450-600 г., на відгодівлі – 550-800 г. [6].

У 2003 році в Україні отримано 2480 тис. ц. приросту ВРХ, 1424 тис. ц.
приросту свиней. Проте результати від реалізації ВРХ і свиней є
збитковими, оскільки ціна реалізовуваної продукції залишається низькою
(273,81 і 429,36 грн за ц. відповідно), при собівартості 491,80 і 640,78
грн за ц. Аналогічна ситуація спостерігається і в Черкаській області
(табл. 1).

Зростання собівартості виробництва продукції тваринництва в
агроформуваннях області, при низькому рівні цін реалізації, призвело до
погіршення економічних показників і збитковості галузей скотарства і
свинарства.

Таблиця 1. – Економічна ефективність вирощування ВРХ в агроформуваннях
Черкащини

Показники 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2003р. до 2001р., %

Отримано приросту, тис. ц. 256,8 241,2 172,5 67,2

Реалізація м’яса в живій масі, тис. ц. 324,9 334,0 326,4 100,5

Середньодобовий приріст, г. 390 389 346 88,7

Затрати на 1 ц. приросту:

– праці, люд.-год.

75,1

71,8

76,0

101,2

– кормів, ц. корм. од. 14,04 13,96
12,75 90,8

Собівартість 1 ц. приросту, реалізованого на м’ясо, грн

418,89

417,65

470,49

112,3

Ціна реалізації 1 ц., грн 369,80 277,70 286,38 77,5

Рівень збитковості, % -11,7 -33,5 -39,1 -27,4 п.

Важливим фактором, що визначає обсяги виробництва продукції тваринництва
та характеризує рівень інтенсивності його розвитку, є продуктивність
тварин. Низькі середньодобові прирости ВРХ гальмують розвиток галузі.
Останнє сприяє імпорту сільськогосподарської продукції.

У переважній більшості підприємств області організація дорощування та
відгодівлі ВРХ перебуває на низькому рівні, домінують екстенсивні методи
вирощування молодняка.

Разом із тим, ряд аграрних формувань області використовують інтенсивні
методи відгодівлі тварин, у результаті цього вони отримують високі
середньодобові прирости (табл. 2).

Таблиця 2. – Економічна ефективність виробництва яловичини в 2003 р.

Показники Черкаська

область СВК „Ятрань” Уманського району СВК „Козацький” Звенигородського
району СТОВ „Чигиринська аграрна компанія”

Середньодобовий приріст, г. 346 318 476 853

Прямі затрати праці на 1ц. продукції, люд.-год. 76,0 67,0 41,3 60,5

Собівартість 1ц. приросту, грн 655,4 396,7 399,1 794,5

Виробництво м’яса на 100 га с.-г. угідь, ц. 21 49 110 71

Рівень рентабельності (збитковості), % -39,1 7,1 41,4 11,6

До таких підприємств можна віднести СВК „Черповоди” Уманського району –
середньодобовий приріст 712 г., ПСП „АФ Шульц” Городищенського району –
748 г., СТОВ „Чигиринська аграрна компанія”– 853г. Середньодобові
прирости такого рівня забезпечуються розвиненою кормовою базою та
високим вмістом концкормів у структурі раціонів тварин (33-34 %).

Важливим резервом підвищення ефективності виробництва яловичини в
сільськогосподарських підприємствах області є збільшення продуктивності
тварин. Це підтверджує проведене групування у 232 агроформуваннях
області (що складає 56 % від загальної кількості підприємств області),
зайнятих виробництвом яловичини (табл.3).

Таблиця 3. – Вплив продуктивності тварин на економічну ефективність
відгодівлі ВРХ в агроформуваннях Черкащини, 2003 р.

Показники Групи сільськогосподарських підприємств за середньодобовим
приростом тварин, г В серед ньому

до 190 191-380 381-570 понад 570

Кількість підприємств в групі 49 133 39 11 232

Середньодобовий приріст, г 149 264 420 677 288

Кількість ВРХ на 1 с.-г. підприємство, гол.

312

482

657

935

485

Щільність поголів’я на 100 га с.-г. угідь, гол.

15

24

35

38

33

Виробничі витрати, грн на:

– 1 голову 639,1 554,1 546,5 728,0 579,2

– 1 ц. приросту 998,8 709,5 537,7 508,6 663,8

Затрати праці, люд.-год. на:

– 1 голову 68,1 66,7 65,2 61,4 66,5

– 1 ц. приросту 98,6 88,0 64,1 43,0 76,3

Ціна реалізації 1 ц, грн 273,7 261,0 313,0 374,7 285,0

Збиток на 1ц., грн -725,1 -448,5 -224,7 -133,9 -378,8

Рівень збитковості, % -72,6 -63,2 -41,8 -26,3 -57,1

Одні таблиці наочно доводять, що із зростанням середньодобових приростів
знижується собівартість відгодівлі тварин, одночасно підвищується
продуктивність праці та ціни реалізації їх живої маси. Якщо на
підприємствах із середньодобовим приростом до 190 г. собівартість
центнера приросту живої маси становить в середньому 998,8 грн, то в
групі із середньодобовим приростом понад 570 г., собівартість приросту
складає 508,6 грн При цьому більш високі середньодобові прирости
отримують сільськогосподарські підприємства з підвищеною концентрацією
поголів’я.

До аналогічних висновків приходить Топіха І.Н., який стверджує, що „із
збільшенням частки концентрованих кормів в структурі раціону
підвищується виробництво приросту живої маси на середньорічну голову,
знижується трудомісткість і збитковість виробництва [4].

Проте, рівень собівартості приросту ВРХ залежить від системи факторів.
Вплив деяких із них на виробничу собівартість 1 ц. ВРХ (у) досліджувався
на прикладі 232 агроформувань Черкащини з використанням
кореляційно-регресійного аналізу. Для цього були відібрані наступні
фактори:

х1 – середньодобовий приріст ВРХ, г.;

х2 – затрати праці на 1 ц. приросту, люд.-год.;

х3 – щільність на 100 га с.-г. угідь, гол.;

х4 – затрати корму на 1 ц. приросту, ц. корм. од.

Одержана кореляційна залежність собівартості 1 ц. приросту ВРХ від
відібраних факторів має вигляд:

ух = 644,25 – 0,762х1 + 4,796х2 – 2,198х3 + 11,544х4. R= 0,65.

Коефіцієнти регресії показують на скільки змінюється собівартість 1 ц.
приросту ВРХ при зміні кожного з факторів на одну одиницю його виміру.
Наприклад, збільшення середньодобового приросту тварин на відгодівлі на
10 г. зменшує собівартість одиниці продукції на 7,62 грн Підвищення
трудових витрат на 1 люд.-год. в розрахунку на 1 ц. приросту ВРХ
збільшує собівартість на 4,80 грн Збільшення щільності тварин на 1
голову призводить до зниження собівартості 1 ц. приросту на 2,20 грн, а
збільшення витрати кормів на 1 ц. корм. од. призводить до зростання
собівартості на 11,54 грн за кожен центнер приросту.

Отже, проведені дослідження вказують, що для зниження собівартості
приросту ВРХ та підвищення економічної ефективності галузі скотарства
першочерговими завданнями є: підвищення продуктивності тварин та
зниження трудомісткості. Це можливо підтвердити результатами діяльності
ПСП „Плешкані” Золотоніського району, де при середньодобових приростах
однієї голови ВРХ 747 г. досягнуто витрат праці на 1 ц. продукції 16,1
люд.-год., а собівартість становить 345,6 грн за 1 ц.

На відміну від скотарства галузь свинарства є “скороспілою” й обіг
капіталу тут відбувається за більш короткий період. Першість серед країн
Європи за інтенсивністю розвитку свинарства належить Данії, де „щорічно
вирощується і забивається по 20,5 – 21 млн. свиней і виробляється 1,6 –
1,65 млн. тонн свинини, з якої 85 % експортується. Щорічно на кожного
мешканця країни вирощується 314 – 324 кг свинини в живій масі, з них 270
– 275 кг вивозиться в інші країни. На середньорічну голову свиней
виробляється 78 кг живої маси. Витрати кормів на 1 ц. продукції
становлять 2,8 – 3,2 ц. корм. од. Середньодобові прирости живої маси на
відгодівлі в середньому по країні перевищують 600 г., а від однієї
свиноматки одержують по два опороси та 22-23 поросяти на рік” [1].

Завдяки високоорганізаційному рівню господарювання, новітнім
технологіям, селекційно-племінній роботі, міцній кормовій базі
підприємств Данії, які спеціалізуються на виробництві свинини, при
середньодобових приростах свиней на відгодівлі 800 г. і більше
витрачають 2,8-2,9 ц. корм. од. [5], що втричі менше у порівнянні з
показниками агроформувань Черкащини. Отже, економічна ефективність
виробництва свинини в Черкаській області поки-що далека від рівня
показників Данії і знаходиться за межею прибутковості.

За останні три роки динаміка натуральних показників (обсягів
виробництва, реалізації продукції та продуктивність тварин) має деякі
позитивні зрушення, проте рівень збитковості щороку зростає. Це
відбувається, головним чином, за рахунок зниження цін реалізації (майже
в 2 рази), оскільки собівартість продукції дещо знижується. У зв’язку з
цим кількість підприємств, які отримали збитки в результаті виробництва
та реалізації свинини в 2003 році збільшилась у 2,3 рази у порівнянні з
2001 роком і досягла 350. Це складає 90% від загальної кількості
агроформувань області, які займаються вирощуванням свиней (табл. 4).

Таблиця 4. – Економічна ефективність вирощування свиней в
агроформуваннях Черкащини

Показники 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2003р. до 2001р., %

Кількість господарств області, які займаються вирощуванням та
відгодівлею свиней

502

459

388

77,3

Вирощено свиней в живій масі, тис. ц. 88,1 115,9 92,4 105,0

Реалізація свиней в живій масі, тис. ц. 60,9 75,3 104,2 171,1

Середньодобовий приріст, г. 160 171 173 108,1

Затрати праці на 1ц. приросту свиней, люд.-год.
129,5 92,2 81,0 62,5

Собівартість 1 ц. свиней в ж. м., реалізованих на м’ясо, грн

737,75

628,56

638,88

86,6

Реалізаційна ціна 1 ц., грн 629,96 470,91 399,35 63,4

Рентабельність (збитковість), % -14,6 -25,1 -37,5 +22,9 п.

Провідне місце у виробництві свинини займають сільськогосподарські
підприємства Чорнобаївського та Золотоніського районів. У 2001 році
підприємствами Чорнобаївського району реалізовано майже 20 % свинини від
загального обсягу по області, при рентабельності галузі 28 %, а
підприємства Золотоніського району реалізували 9% обласного рівня
(рентабельність 16,2 %). У 2003 році становище кардинально змінилося: в
структурі реалізації свинини Чорнобаївський і Золотоніський райони
складають 1/4 від загального обсягу по області, але з 28 підприємств
Чорнобаївського району тільки в семи галузь прибуткова, а в
Золотоніському районі – з 24 лише 3 прибуткових, тому рівень збитковості
свинарства в цих районах у середньому склав – 23,1% та – 21,6%
відповідно.

Проте на Черкащині знайшлися справжні господарі, які переконують нас у
доцільності розвитку галузі свинарства та її ефективності (табл. 5).
Серед них працівники ТОВ „Журавське” Городищенського району, СТОВ
„Верхнячка” Христинівського району. Досягненню рентабельного виробництва
свинини сприяла вдвічі нижча собівартість 1 ц. приросту продукції у
порівнянні із середніми показниками по підприємствах області.

Таблиця 5. – Економічна ефективність виробництва свинини в передових
підприємствах області в 2003 р.

Показники Черкаська

область СТОВ „Верхнячка” Христинівського району ТОВ „Журавське”
Городищенського району СТОВ „Чигиринська аграрна компанія”

Середньодобовий приріст, г. 173 505 255 452

Прямі затрати праці на 1ц. продукції, люд.-год. 81,0 33,5 22,7 30,0

Собівартість 1ц приросту, грн 690,3 358,4 306,8 484,8

Одержано приплоду на 100 голів основних свиноматок, голів

1140

1806

1437

1563

Щільність свиней на 100 га. ріллі, голів 14 40 35 152

Рівень рентабельності (збитковості), % -37,5 9,7 66,7 8,7

У СТОВ „Чигиринська аграрна компанія” високоефективне виробництво
свинини досягнуте завдяки добре поставленій племінній справі та
наявності власного комбікормового заводу. В перспективі підприємство
планує забезпечувати комбікормами не тільки власні потреби, а й сусідні
агроформування. До планів господарів входить також нарощування поголів’я
корів до 600 голів, свиней – 6000 голів. Для цього в 2003 році розширено
кормові площі. Зокрема, під посів кукурудзи відведено 1220 га., щоб
отримати олію та забезпечити тварин макухою соняшником засіяли 185 га.

Інтенсифікація виробництва позитивно віддзеркалюється на ефективності
розвитку галузі, але фінансово-організаційних проблем у СТОВ
„Чигиринська аграрна компанія” достатньо. Наприклад, державна дотація,
яка в 2003 році була 1,5 грн і 0,85 грн за 1 кг живої маси ВРХ і свиней
відповідно, у 2004 році була зменшена до 0,50 грн та 0,30 грн Тільки за
перший квартал 2004 року підприємство втратило майже 100 тис. грн, а це
могла б бути досить вагома фінансова підтримка для товариства.

Досягнення передових підприємств свідчать про наявність великих резервів
підвищення ефективності тваринництва. Однак це не вихід із ситуації, яка
склалася в аграрному секторі країни. Відродження тваринництва, його
стабілізація та розширене відтворення повинні набути масового характеру.
Цьому має передувати організаційна робота по досягненню високого рівня
спеціалізації галузі і продуктивності тварин, впровадження інноваційних
процесів.

Одним із напрямків ефективного ведення свинарства є підвищення
середньодобових приростів свиней. Застосувавши метод групування,
розглянемо рівень ефективності галузі в 161 підприємстві (42 % від
загальної кількості підприємств області, зайнятих виробництвом свинини)
(табл.6).

Таблиця 6. – Вплив продуктивності свиней на ефективність галузі в
сільськогосподарських підприємствах Черкаської області (2003р.)

Показники Групи підприємств за середньодобовим приростом, г. В

серед ньому

до 250 251-500 понад 500

Кількість підприємств в групі 126 27 8 161

Середньодобовий приріст в групі, г.

153

374

568

206

Приріст свиней на 1 середньорічну голову, кг

53,6

66,8

69,0

57,9

Виробничі витрати, грн на:

– 1 ц. приросту

810,0

505,4

537,1

698,4

– 1 голову 434,0 338,0 371,0 404,0

Затрати праці, люд.-год. на:

– 1 ц. приросту

113,5

57,3

41,4

92,1

– 1 голову 60,8 38,3 28,6 53,3

Отримано приросту на 1 грн виробничих витрат, г.

123

204

158

143

Вироблено продукції на 100 га. ріллі, ц.

11,9

26,7

10,4

12,9

Рівень збитковості, % -44,7 -14,6 -6,3 -37,0

Дані таблиці 6 доводять, що середньодобовий приріст свиней понад 500 г.
є більш економічно вигідним, оскільки рівень збитковості підприємств
третьої групи найнижчий серед досліджуваної сукупності і дорівнює 6,3%.
Проте вартісні (виробничі витрати на 1 ц. приросту і на 1 голову)
показники третьої групи дещо вищі у порівнянні з показниками другої. Це
пояснюється збільшенням витрат по статтях „Корми” й „Оплата праці” та
недосконалістю цінового механізму. Натуральні (приріст на 1 грн
виробничих витрат і виробництво продукції на 100 га ріллі) показники
знижуються по відношенню до другої групи. Зменшення виробництва
продукції у розрахунку на 100 га. ріллі пояснюється меншою концентрацією
свиней у підприємствах третьої групи на одиницю площі.

Серед агроформувань досліджуваного ряду в процесі виробництва свинини
першість займають такі: ДП „Отава” Шполянського району (рівень
рентабельності 31,4 %); АТ „Русь” Чигиринського району (27,0%); СТОВ
„Чигиринська аграрна компанія” (8,7 %).

Проте на економічну ефективність галузі вплив мають ряд інших факторів,
аналіз яких досліджено за статистичними даними 161 сільськогосподарських
підприємств області.

Результативною ознакою (у) є собівартість 1 ц. приросту свиней, грн
Динаміка її зміни відбувається під впливом відібраних факторів:

х1 – продуктивність свиней (середньодобовий приріст), г.;

х2 – затрати праці на 1 ц. приросту, люд.-год.;

х3 – затрати кормів на 1 ц. приросту, ц. корм. од.

Рівняння множинної регресії, яке характеризує залежність собівартості 1
ц. приросту свиней від вище вказаних факторів матиме вигляд:

у = 471,48 – 0,558х1 + 3,548х2 + 18,757х3.

Із кореляційного рівняння видно, що підвищення середньодобових приростів
на 100 г. знижує собівартість 1 ц. на 55,8 грн. Збільшення затрат праці
на 1 люд.-год. у розрахунку на 1 ц. продукції призводить до зростання
собівартості на 3,55 грн. Оскільки в раціоні годівлі свиней питому вагу
96-98 % займають концентровані корми (вартість яких досить висока), то
при збільшенні витрат кормів на 1 ц. корм. од. собівартість 1 ц.
приросту зростатиме на 18,76 грн.

Коефіцієнт множинної кореляції дорівнює 0,71. Коефіцієнт множинної
детермінації показує, що собівартість приросту свиней зумовлена на 50%
впливом відібраних факторів.

Таким чином, основними напрямками підвищення ефективності виробництва
свинини є зниження собівартості шляхом нарощування середньодобових
приростів, підвищення продуктивності праці працівників галузі та
раціонального використання кормів.

Висновки.

1. В останні роки, внаслідок використання екстенсивних факторів розвитку
тваринництва, знижується ефективність діяльності м’ясного підкомплексу
України. Для підвищення ефективності та його стабільного розвитку
основна діяльність в аграрних формуваннях має бути направлена на
інтенсифікацію галузі, широке впровадження інноваційного механізму. Це
призведе до зростання середньодобових приростів живої маси тварин.
Підвищення середньодобових приростів, вдосконалення цінової політики
безпосередньо впливатиме на зростання ефективності м’ясного
підкомплексу.

2. Одержані авторами регересійні залежності собівартості приросту ВРХ і
приросту синей дозволяють ранжувати фактори впливу і використати ці
залежності для цілеспрямованого управління галуззю тваринництва.

Література:

1. Алексійчук Т.В. Підвищення ефективності виробництва свинини //
Економіка АПК. – 2002. – №10. – С.86.

2. Люльченко М., Спека С., Дородько М. Напрями прискореного розвитку
м’ясного скотарства на Житомирщині // Тваринництво України. – 2004. –
№ 12. – С.16-18.

3. Олійник С. // Тваринництво України. – 2004. – № 12. – С. 20-21.

4. Топіха І.Н. Ефективність виробництва яловичини в реформованих
господарствах Миколаївщини. Науковий збірник НАУ. – 2002.- № 51. – С.
115.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020