.

Природно-ресурсний потенціал і РПС Карпатського економічного регіону (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4613
Скачать документ

рЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

«ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І РПС КАРПАТСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕГІОНУ»

ПЛАН

вСТУП

1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ

2. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ.

СТАН, СТРУКТУРА, ПРОБЛЕМИ

3. МІСЦЕ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ В УКРАЇНІ

4. Список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВИСНОВКИ

вСТУП

Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківска, Львівска і
Чернівецька області) займають площу в 56,6 тис. км2 (або 9,4 % території
України), де проживають 6,5 млн. чол. (або 12 % її населення). Значну
частину території регіону займають Українські Карпати — унікальна
гірнича екосистема на Заході нашої держави. В силу ряду об’єктивних і
суб’єктивных причин намітились (а в останні роки — поглибились)
тенденції до соціально – економічного упадку краю: розбалансовані
господарські з’вязки, прогресує безробіття, загострюються диспропорції в
життевому рівні населення в його гірній та рівнинній частинах,
на0ближаєтся до критичної демографічної ситуації, деградує унікальна
природа Карпат, запущені історико-культурні цінності регіону.

Ці та ряд інших негативних явищ і тенденцій (не кажучи вже про
чисто виробничі проблеми) являються, безумовно, внаслідок непродуманої,
а подеколи — і авантюрної економічної політики радянської влади в
попередні роки. Правда, ряд помилок допущений уже в посткомуністичний
період, особливо — в здійсненні ринкових реформ на рівні
макроекономічного регулювання. Треба також признати, що сьогоднішній
соціально-економічний стан карпатських областей в значній степені,
являється внаслідок відсутності чіткої державної регіональної політики
в Україні.

1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ

Територія району відзначається різноманітністю природних умов і
ресурсів. Реіьеф, горбистий на Подільській височині й низовинний на
Малому Поліссі та Верхньосанській рівнині, на південь змінюється на
височинний у Передкарпатті та гірський у південній і центральній
частинах району. Закарпаття лежить у межах Придунайської низовини
Абсолютні висоти сильнорозчленованої Подільської височини сягають
350-470 м, а в передгір’ях – 500-550 м. Українські Карпати простягаються
з північного заходу на південний схід на 280 км. Ширина їх пасма –
близько 100 км, площа -понад 24000 км2. Тут знаходиться найвища гора в
Україні Говерла (2061 м). Поверхня Закарпатської рівнини слабо нахилена
у бік Тиси. На фоні одноманітної поверхні піднімаються острівні гори,
серед яких найбільшим є Берегівське горбогір’я.

Територія району розташована в атлантико-континентальній кліматичній
області і характеризується теплим помірно-вологим кліматом. Кількість
сонячної радіації зростає від 95 ккал/см2 у рівнинній частині до 105
ккал/см2 на Закарпатті. Середні температури січня коливаються по
території залежно від рельєфу від мінус 3 до мінус 6 °С, а липня -від 14
до 21 °С. суми активних температур-від 1600 °С (Мармарощина) до 3200 °С
(Закарпаття). Опадів найбільше випадає в Карпатах (на найвищих хребтах
1600-2000 мм), зменшення їх спостерігається паралельно хребтам до
650-700 мм на Поділлі та Закарпатті.

Територія Карпатського економічного району добре забезпечена водними
ресурсами. Найбільші ріки -Дністер, Західний Буг, Прут і Тиса. Водні
ресурси місцевого формування становлять 15,7 км3. їх об’єми з розрахунку
на одного жителя коливаються від 747 до 6390 м3. Експлуатаційні запаси
підземних вод сягають 763,9 млн м3. У межах району є значні запаси
мінеральних вод. зокрема в Прикарпатті та Закарпатті. Вони добре
вивчені, але використовуються ще недостатньо

Дуже різноманітний груніпоаий покрив Карпатського економічного району.
Гірські ділянки вкриті переважно бурими гірсько-лісовими грунтами в
поєднанні з дерново-буроземнпми. гірсько-лучними га лучними. Оглеєні їх
різновиди широко представлені в Придунайській низовині. Потужність
гумусового шару таких грунтів до 36 см, а вміст гумусу 5-7%. У
Подільській частині переважають чорноземи опідзолені й світло-,
темно-сірі та сірі опідзолені грунти.

У Передкарпатській частині Чернівецької, Львівської та
Івано-Франківської областей переважають дерново-підзолисті грунти й
оглеєні їх форми у комплексі з буроземпо-підзолистимп та лучними
грунтами по зонах річок У Закарпатській низовині домінують дернові
опідзолені суглинкові грунти та оглеєні їх види з незначними домішками
лучних, дернових, супіщаних та бурих гірсько-лісових з
дерново-буроземними, грунтами. У Чернівецькій області, у долині р. Прут,
поширені лучно-чорноземні та лучні грун ги, а на Прут-Дністровському
межиріччі – чорноземи опідзолені, світло-сірі та сірі опідзолені грунти.
Найстрокатіший ґрунтовий покрив у центральних і північних районах
Львівської області. У перших переважають світло- й темно-сірі опідзолені
грунти у поєднанні з дерновими, торфо-болотними, лучними, чорноземними
грунтами, у других типовими є дернові, світло-сірі, лучні та
лучно-чорноземні зі значними домішками карбонатних грунтів. На Малому
Поліссі переважають дернові глеюваті, темно-сірі й сірі лісові грунти.

Карпатський економічний район добре забезпечений чісовшш ресурсами –
покрита лісом площа становить 60°/о Ліси дають сировину для галузей
економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й
природоохоронне значення. У них переважають дуб, граб, бук, ялина.
Видовий склад лісу змінювався за рахунок скорочення площ під буком та
ялицею і розширення площ під смерекою, на яку тепер припадає 16% запасу
деревини. Ліси району багаті на ягоди, гриби, плоди дикорослих рослин.
Карпати є третім районом України за збором лікарських рослин.

Сумарний ПРП Карпатського району становить 9,7% потенціалу ресурсів
України. У компонентній структурі ПРП найбільше значення мають земельні
– 30,7% (у Чернівецькій області 50,0%), водні – 26,45% та рекреаційні
ресурси – 21,3%. Район значно виділяється в Україні лісовими ресурсами,
на які припадає у структурі ПРП 14,7% проти 4,2% по Україні. Разом з тим
особливості рельєфу зумовили зменшення компонентної частки земельних та
зростання рекреаційних ресурсів.

Надра Карпатського економічного району багаті на корисні копти/ні.
Найбільше значення мають паливно-енергетичні (нафта і газ, кам’яне і
буре вугілля, торф і горючі сланці) та сировина для хімічної
промисловості.

У Передкарпатській нафтогазоносній області розробляється 37 нафтових і
нафтогазоконденсатних родовищ. За час їх експлуатації видобуто близько
100 млн т нафти. Найбільшими с Орів-Уличнянське й Долинське нафтові,
Битків-Бабченське та Північно-Долинське нафтогазоконденсат-ні родовища.
Відомі також Стрельбицьке, Попельське, Бориславське, Східницьке,
Спаське, Нижньострутинське та інші родовища. Найперспе-ктивнішими є
Семиногівське та Стинавське. Лише розробка останнього дасть змогу
збільшити видобуток нафти у регіоні в 5-6 разів. Експлуатуються 32
родовища газу і газоконденсату. Найбільшими є Угерське, Більче-Волицьке,
Рудківське, Хідновицьке, розробляються Свидницьке, Мединецьке,
Малогорожанське, Кадобненське, Гринівське, Вільховське, Росільнянське,
Косівське, Валицьке, Вишнянське родовища та ін.

У новій газоносній області – Закарпатському прогині виявлено 4 родовища
газу, розвідано 14 і підготовлено до глибокого буріння ще 5 ділянок. У
1982 р. відкрито Солотвинське родовище з дебітом 137 тис. м3 газу за
добу. Після цього було розвідане Русько-Комарівське (дебіт до 75 тис. м3
газу за добу), Королівське (до 125 тис. м3) та Станівське (до 115 тис.
м1) газові родовища.

У північній частині району розміщена частина Львівсько-Волинсь-кого
кам’яновугільного басейну. Промислові запаси вугілля гут становлять до
650 млн т. Глибина залягання вугільних пластів – від 300 до 900 м. У
вугленосній товщі басейну виявлено понад 80 пластів потужністю від
кількох сантиметрів до 2,5 м. Потужність головних 10 промислових пластів
басейну 0,5 – 1,1 м. У межах басейну виділяються Забузьке, Сокальське,
Бубнівське, Буське і Міжріченське родовища. Вугілля тут переважно
гумусове. Наявні також довгополум’яне, газове й жирне вугілля та їх
відміни. Теплотворна здатність вугілля 32,4-36,9 МДж/кг. Зольність
5-35%, вміст сірки – 1,5-9%. Тектонічні й гідрогеологічні умови
видобутку його складні. Щорічний видобуток -до 4 млн т. На сьогодні в
багатьох шахтах запаси вже вироблені, але внаслідок гострого дефіциту
енергетичного палива є потреба в подовженні термінів функціонування шахт
за рахунок видобутку високозольного (50-60%) та низькокалорійного
(2500-3500 Ккал/кг) палива, а також розробки покладів сапропелітів.
Остання може дати додатково понад 100 млн т енергетичного палива.
Перспективним є район з розвіданими запасами коксівного вугілля.
Родовища бурого вугілля є на трьох вугленосних ділянках –
Північноподільській, Передкарпатській та Закарпатській. Вони не
розробляються через вичерпаність запасів (крім Ільницького).

Найбільші поклади торфу у північній частині району, серед них
Великомостівське, Стоянівське, Радехівське і Львівське. Проте видобуток
торфу в якості палива скорочується, що цілком закономірно, оскільки він
є цінним добривом і сировиною для хімічної промисловості. Як ресурси
палива низької якості або сировина для виробництва нафтопродуктів можуть
використовуватись менілітові сланці Карпат. Площа їх залягання більш як
30 тис. км2. Вони містять 8-25% органічної речовини. Але на сьогодні
запаси їх не використовуються. Як паливо для побутових потреб широко
застосовуються також дрова.

У районі близько 800 дрібних озокеритових промислів у передгірних
частинах Львівської (Бориславське) та Івано-Франківської (Дзвіняцьке,
Старунське біля Богородчан, Полянське біля Болехова) областей. Нині
продовжує функціонувати лише одна озокеритова шахта поблизу Борислава.

Металевими корисними копалинами район забезпечений гірше, ніж паливними.
Родовища їх незначні і розробка нерентабельна. Незначними, але
перспективними с поклади марганцю, виявлені в Бурштинському родовищі,
Рахівському масиві, Покутських Карпатах (села Яблунів, Кути, містечка
Косів, Вижниця). Загальні запаси марганцю в Бурштинському родовищі 2 млн
т при середньому його вміст! в руді 9,5 %. Рудні тіла залягають на
глибині 5 – 37 м.

У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Перспективні площі
для розвідки й подальшого видобутку ртуті відкрито в Закарпатті, в
районі Торуня. Відомі також родовища магнію, свинцю, олова, цинку, міді,
ртуті, вісмуту. Є рудопрояви алюмінію, кобальту, нікелю, вольфраму,
миш’яку, телуру, золота та рудні мінералізації молібдену, срібла й інших
металів. На Закарпатті (Берегівське та Біганське) виявлено
свинцево-цинкові руди, а також запаси алунітів. Розпочато промислову
розробку Мужіївського родовища золота із запасами 43т з концентрацією
4-1 Ог на 1т породи.

Родовища самородної сірки (‘Новий Роздол, Яворів) повністю забезпечують
потреби України. Сірконосні пласти потужністю до 25 м залягають на
глибині 350-2000 м. Вмісту них сірки-до 45%. Площа басейну 5тис.км2.
Відкритим способом експлуатуються Роздольське та Подорожнянське, методом
підземного виплавлення – Язівське та Немирівське родовища.

Нині розвідано 21 родовище і 25 проявів калійних солей. Площа
Передкарпатського соленосного басейну – 4,5 тис. км2. Вони залягають у
вигляді лінз і пластів потужністю 15-50 м. Найбільші за запасами
Калуш-Голинське та Стебницьке родовища. Загальні запаси калійних солей
становлять близько 3 млрд т . а в перерахунку на К,0 – майже 300 млн т.
Поклади кухонної солі представлені Солотвинським родовищем з
промисловими запасами 360 млн т. Щороку видобувають її 900-920 тис. т
шахтним способом з глибини до 400 м. Після збагачення отримують молоту
та брикетовану сіль (700 тис. т) для потреб харчової, хімічної
промисловості та сільського господарства. Відомі також Боронявське,
Тереблянське, Вули-ковецьке, Соляне, Тарновське, Водицьке родовища
кухонної солі.

Із фосфатних руд поширені фосфорити (Незвиське родовище). У багатьох
галузях для очищення газів і стічних вод як добавку до корму та добрив
використовують цеоліти, промислові запаси яких виявлено в Закарпатті
(Сокирницьке.Крайниківське, Данплівське). Цеолітові утворення найбільш
рудного Сокпрницького родовища (120 млн) повністю задовольняють погреби
промисловості й сільського господарства. Вохристі глини залягають у
Новоселицькому та Іршавському родовищах. Поклади графіту є в Чивчинських
горах.

Серед магматичних та метаморфічних корисних копалин у районі поширені
андезит, базальт, перліт, ліпарит. Мармур і мармуроподібні вапняки
залягають у Тереблянському та Лугівському родовищах, вулканічні туфи~в
Косинському і Буковинківському, бентонітові глини -в Горбків-ському
(Закарпаття). Є корисні копалини осадового походження – аргіліти,
пісковики, піски, піщано-гравійні суміші, а також значні запаси
цементної сировини 3 глинистих порід відомі різні типи лесу, суглинків,
каолінів та глин, а з карбонатних – вапняки, мергелі, ооломіти.

Для більшої частини Карпатського регіону характерні суттєва антропогена
трансформованість ландшафтів і значна забрудненість середовища. Хоча, на
відміну від інших регіонів Украіни (таких, як Донбас, Придніпров’я),
поширення забруднення не носить загального, плоскостного характера.
Однако в некоторых местах сформировались стабильные очаги угрожающего
экологического состояния (например, в пределах Дрогобычской агломерации
— Дрогобыч, Борислав, Стебник, Трускавец, где развитые горно-химическая,
нефтеперерабатывающая, лакокрасочная и другие отрасли промышленности
ставят под угрозу развитие курортного хозяйства; аналогичная ситуация
сложилась и в пределах Львовско-Волынского угольного бассейна, в зонах
влияния Яворовского и Раздольского ПО «Сера», Калушского ПО «Ориана»).

2. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ.

СТАН, СТРУКТУРА, ПРОБЛЕМИ

Природні ресурси Карпатського регіону (мінерально-сировинні, земельні,
лісові, водні і рекреаційні в суттєвій мірі впливають на формування
галузевої структури його господарського комплексу, тим самим оприділюючи
приорітетні напрямки развитку останнього. В цілому їх можна рахувати
сприятливими для подальшого розвитку виробничих сил. Правда, сьогодні
потрібно рахуватись з тим, що запаси окремих видів ресурсів вичерпуються
а це в свою чергу, провокує появу соціальних проблем, і в стратегічному
плані ставить питання пошуку і втягнення в господарський оборот
альтернативних, конкурентоспособних видів природних ресурсів.

Створений в регіоні виробничий потенціал, його структура і ефективність
являются прямим наслідком реалізації економічної політики радянської
влади в західних областях України. За рахунок екстенсивного нарощування
виробничихх потужностей (і в першу чергу — в природоексплуатуючих
галузях) благодатний край був фактично претворений в сировинний придаток
імперії. Регіон успадкував від бувшого СРСР економічно невиправдану
структуру машинобудування: в большості випадків підприємства галузі
получали комплектуючі деталі із-за кордонів України, туди ж поступала і
основна маса її готової продукції. Якщо ж врахувати високу меліоризацію
машинобудування, то тепер виправити його і без того достатньо інертну
структуру при відсталих технологіях нелегко.

Легка промисловість карпатських областей, випускає різні види тканнин,
швейні, панчішно-носочні вироби, верхній і більевий трикотаж, взуття і
другі товари народного вжитку. Питома вага цієї галузі в загальному
об’ємі витобництва промислової продукції в Львівскій області складає
12,6 %, в Закарпатській – 17,6 %, в Івано-Франківскій – 19,3 % і в
Чернівецькій – 24,7 %.

Грунтово-кліматичні умови, сприятливі для виробництва
сільськогосподарської сирровини, забезпечили розвиток в регіоні майже
всіх підгалузей харчової промисловості — м’ясної, молокопереробної,
цукрової, спиртової, плодоовочеконсервної, маслоробної мукомельної,
крохмало-паточної, виноробства та ін. В загальному об’ємі промислової
продукції на цю галузь в Львівскій області приходиться 12,9 %, в
Закарпатській – 17,6 %, в Івано-Франківскій – 19,3 % і в Чернівіцькій –
24,7 %.

В Карпатському регіоні є достатня сировинна база для розвитку
лісопромислового комплексу: запаси деревини в розрахунку на душу
населення в 4 … 6 разів превищує средній показник по Україні.
Лісопромисловий комплекс регіону спеціалізується на виготовленні меблів,
мебельних заготовок, клеєної і струганої фанери, дерево-стружечних плит,
пиломатеріалів, а також продукції лісохімії. Більше всього цей комплекс
розвинений в Закарпатській області, де на нього приходиться 18 %
промислової продукції. В Івано-Франківскій області продукція
лісопромислового комплексу займає 12,9 %., в Чернівецькій – 8 %, а у
Львівській – 4,6 % всього об’єму промислового виробництва. В структурі
промислової продукції регіону доля цього комплексу поступово
зменшується.

Розвиток в регіоні промисловості будівельних матеріалів спирається на
влвсну сировинну базу. Тут знаходяться підприємства по виробництву
цементу різних марок, залізобетонних конструкцій і деталей, вапна,
асбесту, цегли, керамічних блоків, черепиці, кафелю, будівельного скла.
В структурі промислової продукції регіону на промисловість будівельних
матеріалів приходиться 3 … 4 %.

В областях Карпатського регіону є всі види топливних ресурсів — нафта,
горючий газ, кам’яне і буре вугілля, торф, горючі сланці, але їх запаси
или незначні, або вичерпуються. Крупнійші об’єкти ТЕК зосереджені в
Львівскій і Івано-Франківскій областях. Так, в усій промисловій
продукції Львівської області топливно-енергетичний комплекс складає 6,5
%, а Івано-Франківскої — відповідно, 14,5 %.

Хімічне і нафтохімічне виробництво Карпатського регіону включає
гірничо-хімічну промисловість (здобуток сірки, калійних солей), основну
хіимію, промисловість хімічних волокон, лакокрасочну, хімічних
реактивів, пластичних мас і виробів зі них. В загальній промисловій
продукції Львівскої області хімічна і нафтохімічна промисловість займає
6,3 %, Івано-Франківскої — відповідно, 12 %, Закарпатській — 1,7 % і
Чернівецькій — 6,8 %.

В будівельному комплексі регіону працює 6 … 8 % всього зайнятого
населення. В структурі капітальних вкладень і введених в дію основних
фондів цієї галузі переобладає виробнича сфера. Для подальшого
вдосконалення структури господарства Карпатського регіону необхідно
суттєво перерозподілити фінансові і матеріально-технічні ресурсі із всіх
джерел на користь розвитку соціальної інфраструктури — для того , щоб
подолати відставання її матеріальної бази від нормативів і забезпечити
нарощування її потенціалу, виходячи з вищевказаних соціальних
стандартів.

Характерною особливістю аграрного сектора Карпатського регіону являеться
висока питома вага подсобного господарства в загальному об’ємі продукції
рослинництва і тваринництва. Агрокліматичні ресурси областей регіону
достатньо для вирощування більшості сільскогосподарських культур
помірних широт. Рівнинні райони спеціалізуються на м’ясомолочному
тваринництві, свиноводстві, птаховодстві, вирощуванні зерна, картоплі,
овочів і цукрового буряка, предгірні — на м’ясомолочному тваринництві,
льоноводстві, вирощуванні зерна і картоплі, гірничі — на м’ясомолочному
тваринництві іи вівчарстві.

Аналіз розвитку сільського господарства областей регіону свідчить, що за
останні 5 років низька врожайність деяких сільськогосподарських культур
призвела до зниження їх середньорічного виробництва. залишається низькою
ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в загальному
секторі в порівнянні з індивідуальними. Скорочується і виробництво
тваринницької продукції.

Проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур і
продуктивності скотарства черезвичайно актуальна в контексті
забезпечення продуктами харчування не тільки місцевого населення, а й
більшого контингенту відпочиваючих.

Природно-ресурсний потенціал Українських Карпат створює всі можливості
для еффективного развитку рекреаційного комплексу. Живописні низькогорні
ландшафти, рель’єф і клімат, сприятливі для горнолижного спорту і
відпочинку, найрізноманітніші (і в тому числі — унікальні) мінеральні
води зумовлюють високий рекреаційний попит на регіон. Він оцінюється
більш ніж в 4 млн. чол. в рік тільки для потреб відпочинку і туризму
(без врахування короткотермінового). Разм з потребами в
санаторно-курортному лікуванні на базі мінеральних вод попит на
рекреаційні послуги оцінюється, як мінімум, в 6 млн. чол. в рік. Між
тим, в 1993 р. в регіоні функціонували 607 рекреаційних об’єктів
загальної вмістимості більше 82 тис. місць (або в 8 … 10 разів менше,
ніж в аналогічных зарубіжних районах). Не відповідають міжнародним
стандартам і умови сервіса, інфраструктурне забезпечене. В цілому
рекреаційний потенціал регіону використовується тільки на 10 … 12 %.

3. МІСЦЕ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ В УКРАЇНІ

Рівень економічного розвитку Карпатського регіону оцінюється як средній.
По виробництву національного доходу в розрахунку на душу населення,
тільки Львівска область перевищує средньореспубліканський рівень, а
Закарпатськая взагалі має самий низький показник в Україні. Промисловий
комплекс регіону виробляє майже 12 % всієї промислової продукції нашої
держави; при цьому машинобудівництво і металообробка складає 10,9 %,
електроенергетики — 7,1 %, хімічної та нафтохімічної промисловості — 13
%, лісної, деревообробної и целюлозно-паперової промисловості — 32,7 %,
промисловості будівельних матеріалів — 10,3 %. По випуску окремих видів
промислової продукції (таких, как автобуси, телевізори, автопогрузчики,
алмазний інструмент, сірка, калійні міндобрива, резинове взуття та ін.)
регіон являеться монополістом на українському ринку.

Маючи самий низький в Україні рівень землезабезпеченості в розрахунку на
душу населення, всього 6,4 % площі сільськогосподарських угідь і 5,3 %
орних земель, Карпатський регіон виробляє близько 10 % валової продукції
рослинництва и тваринництва. В розрахунку на 100 га
сільськогосподарських угідь тут виробляється в 1,6 раза більше
продукції сільського господарства, ніж в средньому по республіці. Але
показник її виробництва в розрахунку на душу населення відстає від
средньореспубліканского на 20 %. В цілому эефективність сільского
господарства в регіоні низька, і тому він не забезпечувє себе продуктами
харчування. Низькими залишаються врожайність сільскогосподарськиих
культур і продуктивність сільскогосподарських тварин. Якщо брати за
орієнтир Венгрію, то в порівнянні з неб средня врожайність зернових і
зерно-бобових в регіоні нижча в 1,8 раза, цукрового буряка— відповідно,
в 1,6, картплі — в 2,5, а надої молока від 1 корови — в 2 рази.

Потрібно окремоо відмітити особливе місце Карпатського регіону в
геополітичному контексті соціально-економічного и внутрішньополітичного
развитку України. Його географічне сусідство з розвиненими європейскими
державами і тими країнами, котрі прискорено інтегруются в ЕС, завжди
буде виступати благосприятливим фактором для вхождення України в
міжнародні єкономічні і політичнв структури.

ВИСНОВКИ

Карпатський економічний район багатий на природні ресурси, зокрема –
рекреаційні, лісові, земельні, водні ресурси. Також є певні запаси газу,
нафти, родовища будівельних матеріалів. При розумному підході на
території Карпатського району може активно розвиватися туризм.
Будівельна промисловість також має стабільний фундамент для розвитку.
Хімічна промисловість має також сировину, але слід пам’ятати збереження
екологічної рівноваги в регіоні. Оскільки в районі активно прогресує
рекреаційний бізнес, то варто розвивати виробництво, дивлячись з
оглядкою на туристичний фон. Район має ще чималий ресурсний потенціал,
але при цьому слід пам’ятати про раціональне природокористування. Так,
Карпати з кожним роком все більше “лисіють” через варварську вирубку
лісів, що призводить до стихійних лих у високогірних районах Карпат.
Тільки розумне господарювання дає змогу отримати максимальну економічну
вигоду.

Список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Газета «Економіка України» за 2001-2003 рр.

Географія України. Підручник. / за ред. Масляка. – К., 2001.

Заставний Ф.Д. Географія України. – К., 2001.

Розміщення продуктивних сил / За ред. Качана Є.П. – К., 1999.

Шаблій О.І. Соціальна та економічна географія України. – К., 2002.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019