КУРСОВА РОБОТА
з курсу: “РПС та регіональна економіка”
на тему:
“Природно-ресурсний потенціал і розміщення продуктивних сил Донецького
економічного району”
Зміст
Вступ
………………………………………………………………
……………………………………..3
1. Значення і місце природніх ресурсів у формуванні економічного
потенціалу Донецького
району…………………………………………………………
….5
2. Компонентна стуктура природно-ресурсного потенціалу, аналіз
рівня забезпеченості Донецького
району………………………………………………9
3. Вплив природно-ресурсного потенціалу території на формування
галузей спеціалізації Донецького
району…………………………………………….14
4. Проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на
навколишнє природне середовище Донецького
району………………………..21
5. Проблема ресурсів, відтворення та збереження природних ресурсів
Донецького
району…………………………………………………………
……………………25
Висновки……………………………………………………….
………………………………………..29
Використана
література……………………………………………………..
…………..30
Вступ
Донецький економічний район – найбільший індустріальний район України
з переважанням важкої промисловості та сільського господарства
приміської спеціалізації. В цій курсовій роботі я намагатимусь
висвітлити питання про значення і місце природніх ресурсів у формуванні
економічного потенціалу району, також аналізувала рівень його
забезпеченості природніми умовами і вплив їх розміщення на формування
галузей спеціалізації у районі. Також я вивчала проблеми антропогенного
впливу людської діяльності на навколишнє середовище у Донецькому районі
та відтворення і збереження ресурсів для подальшого сприятливого
економічного розвитку району.
Район має великі запаси цінних корисних копалин, що сприяє розвитку
його господарства, зокрема ресурсомістких галузей важкої промисловості,
яка є провідною галуззю економіки. Перше місце належить паливній
індустрії. Галузями спеціалізації є машинобудування і металообробка,
чорна металургія, легка, хімічна і нафтохімічна галузі.
Тут є сприятливі природні передумови для розвитку сільського
господарства,яке у приміських районах спеціалізується на вирощуванні
овочів, фруктів, ягід, молочному тваринництві. Із зернових культур
головною культурою є пшениця, культивуються соняшник, кормові, баштанні
та інші сільськогосподарські культури. Широко використовується
зрошувальна меліорація, яка в посушливі роки забезпечує стабільні
врожаї.
Район посідає перше місце за кількістю населення. Тут воно
багатонаціональне, найчисленніою групою є українці. Друге місце займають
росіяни. Частка міського населення району єнайвищою в країні. У районі
добре розвинений транспорт, передусім залізничний. Тут розміщена
розгалужена мережа автомагістралей, великі транспортні вузли,
найбільший з яких – Донецький транспортний вузол.
Проте район має досить серйозні екологічні проблеми. Через
використання в промисловості, особливо у важкій індустрії, застарілих
технологій та машин район переживає справжню екологічну катастрофу.
Необхідне вкладання коштів у промисловість, передусім у реконструкцію і
технічне переоснащення промислових підприємств. Потрібні розробка та
здійснення обгрунтованих заходів з охорони довкілляі комплексного
використання мінерально-сировинних ресурсів. Доцільно буде перевести
металургійну, хімічну та інші галузі промисловості, що найбільш
негативно впливають на довкілля, на утилізацію відходів свого
виробництва.
В умовах району важливою є проблема водозабезпечення. Її реалізація,
очевидно і далі здійснюватиметься за рахунок організації додаткового
міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів з метою використання їх у
промисловості та комунальному господарстві, для зрошення в
сільському господарстві та великого використання і забруднення води.
Отже, для вирішення екологічних проблем району потрібно здійснювати
грамотну політику в країні загалом, яка б змогла забезпечити не тільки
зміну на краще екологічної ситуації в Донецькому економічному районі, а
і подальший його економічний розвиток, який сприяв би і загальному
економічному розвитку нашої держави.
1. Значення і місце природніх ресурсів у формуванні економічного
потенціалу Донецького району.
Природні умови і ресурси істотно впливають на особливості й засади
територіальної організації виробництва. Природні умови, що до них
зараховують клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення,
можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва та
вважатись несприятливими, а в іншому – створювати додаткові умови для
прогресу: родючість грунтів, нормальне зволоження грунтів.
Наявність тих чи інших природніх ресурсів (лісові, земельні,
рекреаційні), а атакож корисних копалин може правити за стимул, поштовх
для розвитку економіки країни чи окремого регіону.
Природні умови і ресурси справляють істотний вплив а галузеву
структуру народного господарства регіону та види виробництва, що від
природніх умов залежать, а є й такі, що від них не залежать.
Класифікація природніх ресурсів залежить від поставленої мети.
Продуктивні сили – це елементи і сили природи, які можна використовувати
у виробничій і невиробничій діяльності людини.
Вони поділяються на:
(мінеральні (корисні копалини – паливні, рудні, нерудні).
(земельні (типи грунтів, ліси чагарники, пасовища, малопродуктивні
землі).
(водні ( води Світового океану та води суходолу – озера, річки;
підземні –
грунтові, артезіанські).
(біологічні ресурси (рослинний і тваринний світ).
(ресурси Світового океану, що перебувають у воді у розчиненому стані, на
морському дні, й під ним – у товщі земної кори.
(рекреаційні (природно-кліматичні, бальнеологічні, заповідні).
(кліматичні і космічні (сонячна енергія, енергія вітру, внутрішня
енергія
Землі ).
За ступенем вичерпності ресурси поділяються на вичерпні і
невичерпні. Вичерпні в свою чергу поділчються на відновні і невідновні.
Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тим, що дедалі
більша частина природніх умов перетворюється на природні ресурси.
Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у надрах
району Землі, придатних для використання у різних галузях господарства.
Корисні копалини – це мінеральні утворення в земній корі з певним
хімічним складом і фізичними властивостями, які використовуються людиною
у господарській діяльності. [13]
Донецький економічний район складається з Луганської та Донецької
областей. Територія району 112,3 тис. км ?. Це 18,6 % території всієї
країни. В регіоні проживає 13,6 млн. чол., що становить 26,9 % загальної
кількості населення в Україні. Донецький район за кількістю населення
посідає перше місце серед макрорайонів України. Цей район є
індустріальним серцем України. Його частка у виробництві промислової
продукції становить майже 53 %. На нього припадає майже 90 % видобутку
кам’яногго вугілля в країні, переважна частина видобутку залізної руди й
120 % марганцевої руди, майже вся виплавка сталі, переважна більшість
виплавки чавуну й виготовлення прокату. Район дає значну частину
металомісткого устаткування, в першу чергу металургійного і
гірничошахтного. Тут виробляються локомотиви, автомобілі, верстати.
Важка промисловість визначає профіль економічного району. Легка,
харчова промисловість, сільське господарство перебувають у “затінку”,
але вони дають значний внесок в економіку країни.
Район посідає перше місце в країні за виробництвом трикотажу (34
%), взуття (28 %), зерна (22 %), соняшнику (44 %), овочів (25 %).
Отже, район представлений всіма основними галузями виробництва досить
вагомо.
Донецький район лідер і за узагальнюючими показниками : за валовим
продуктом (41 %) і за основними фондами (понад 31 %). У районі є
потужна база кваліфікованих кадірв робітників, інженерів, науковців. Він
має густу транспортну мережу.Попри різноманітний характер передумов і
факторів формування багатогалузевої структури району, все ж таки слід
підкреслити, значну роль у формуванні цієї структури належить
природо-ресурсному потенціалу.
Інтегральний природо-ресурсний потенціал цього району дуже
великий :
36 % загального українського показника. В його основі – вугілля,
залізні і марганцеві руди, кухонна сіль, ртуть, вогнетривкі глини і
флюсові вапняки, цементна сировина. Не менш важливе значення мають
агрокліматичні умови – родючі чорноземи, достатня кількість сонячного
тепла. Поряд із цим бракує зволоження, водних ресурсів, що вносить певні
корективи в спеціалізацію і розміщення виробництва. Не тільки
загальноукраїнстке, а й світове значення мають поклади вугілля, залізної
і марганцевих руд. Основні запаси українського кам’яного вугілля
зосереджені в Донбасі. Але вони майже вичерпані. Залізні руди
характеризуються великими запасами й високою якістю ( вміст заліза в
криворізькій руді – 65 % ).
Наявність великих запасів коксівнго вугілля, залізних і
марганцевих руд, вогнетривких глин сприяли розвитку потужної чорної
металургії. Донецький металургійний район – один з найбільших в світі.
Він виробляє металу значно більше, ніж українська економіка має в ньому
потреби.
Вугілля, кухонна сіль – є сировиною для формування хімічної
промисловості в регіоні.
Чорноземи й переважно рівнинна поверхня території сприяють
розвитку сільського господарства, особливо зернового виробництва. А на
його основі – багатогалузевої харчової промисловості.
Надмірна територіальна концентрація виробництва, переважання
матеріаломістких та енергомістких виробництв створили в регіоні
напружену екологічнуситуацію. [15]
Таблиця 1
Територія і кількість населення Донецького економічного району
За таблицею миожна побачити, що основною галуззю народного господарства
Донецького економічного району є промисловість, а не сільське
господарство, оскільки основна частина населення проживає у містах, а
отже зайнята у промисловомувиробництві. [8]
Таблиця 2
Чинники, що сприяють розвитку Чинники, що стримують розвиток
1. Висока частка мінеральних 1.Вугільні родовища дуже
виснажені.
Ресурсів у структурі ПРП.
2. Мінеральні ресурси 2. Великі площі зайняті
териканами
різноманітні і кар’єрами.
3. Родовища корисних копалин 3. Недолік водних ресурсів
розташовані безпосередньо біля
споживача.
4. Велика кількість тепла і світла. 4. Грунти потребують
зрошування.
5. Родючі грунти. 5. Улов риби
скорочується внаслідок
забруднення Азовського моря.
6. Наявність рибних ресурсів. 6. Висока частка безробіття (
особливо
серед
жінок) унаслідок скорочення
вирбництва.
7. Рекреаційні ресурси. 7. Високий ступінь
концентрації
виробництва спричинив забруднення
навколишнього середовища.
8. Достатня кількість 8. Розміщені найстаріші
виробництва
кваліфікованих трудових кадрів. важкої промисловості, бо
освоєння
ресурсів почалося ще у ХVІІ ст.
[12]
2.Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу,
аналіз рівня забезпеченості Донецького району
Таблиця 3
Сумарний
потенціл, % Мінеральні Водні Земельні Лісові
та Природно-
від сумарного ресурси ресурси ресурси
фауністичні рекреаційні
по Україні
ресурси ресурси
12,3 % 72,8% 4,8 % 16,8% 0,5 %
5,1%
За таблицею можна побачити, що найбільшу частку у структурі
природно-ресурсного потенціалу Донецького району займають мінеральні
ресурси. На другому місці знаходяться земельні , на третьому – водні та
на четвертому природно – рекреаційні ресурси. Останнє місце посідають
лісові та фауністичні ресурси. [15]
Мінеральні ресурси
Запаси корисних копалин – це кількість мінеральної сировини, що
виявлена за допомогою геологічного розслідування. Їх поділяють на
балансові і забалансові. Балансові – відповідають промисловим кондиціям
і їх економічно доцільно використовувати. Забалансові – внаслідок
низького вмісту цінних компонентів або складної технології добування і
переробки поки що недоцільно використовувати (але згодом таке
використання можливе).
У надрах Донецького басейну віломо близько 50 різних видів корисних
копалин. Головне багатство цієї місцевості – кам’яне вугілля. У
вугленосній формації розвідано до 300 пластів промислового вугілля і до
200 пластів вапняку. Загальні геологічні запаси вугіля, якщо включити
пласти потужністю до 0,45 м у пластах робочої потужності до глибини 1800
м, становлять109 млрд т, у тому числі коксівного – 16,8 млрд т.
Подальший промисловий розвиток басейну пов’язаний з експлуатацією
глибинних горизонтів і виробленням малопотужних пластів. Амвросіївська
група родовищ є сировинною базою для формування у регіоні цементної
промисловості. Район має найбільший в Україні запас гіпсу
(Артеміївське, Пшеничне, Михайлівське родовища в Донецькій області). На
території району десятки родовищ будівельних і скляних пісків, а також
великі запаси формувальних пісків, що застосовуються у металургійній
промисловості та машинобудуванні. Необмеженою є сировина для цегельно –
черепичного виробництва. Великі родовища кам’яної солі експлуатуються
західніше Краматорська і Слов’янська. Серед них такі як : Артемівське
Слов’янське, Карфагенівське родовища та інші. Перспективними є родовища
калійних солей біля Слов’янська. Значними є родовища нерудної
сировини для розвитку металургії. Доломіти і флюсові вапняки залягають
у Новотроїцькому, Оленівському та інших родовищах Донецького району. На
території спостерігаються також значні поклади тугоплавких глин і
каолінів, а також природного газу (Боровське родовище). Перспективне
значення для економічногорозвитку району мають поклади міді та
алюмінієвої сировини, поклади залізної руди біля Маріуполя і
поліметалевих руд у центральній частині Донбасу. Велике значення мають
графіт і азбест. Баьнеологічне значення відіграють солоні озера та
джерела мінеральних вод.
Водні ресурси
Головна водна нртерія Донбасу – р. Сіверський Донець, яка
простягається через Донецьку і Луганську області на 370 км. Другою за
значенням є р.Кальміус. Її довжина – 216 км. Каналом Сіверський Донець
– Донбас ріка сполучена з Доном. Канал відіграє значну роль у
водопостачанні території регіону. Деяке господарське значення мають р.
Міус і її притока Кринка. Річки рівнинного типу, переважно снігового
(70 %) і дощового (20 %) живлення. Річки живляться ьакож лідземними
і шахтними водами. Вода надзвичайно забруднена скидами неочищених
промислових вод.
Багато річок влітку пересихають і водопостачання більш як на 50%
здійснюється за рахунок 80 водосховищ ( Карлівське (Донецьк), Кам’янське
(Луганськ) ). Дефіцит водопостачання в районі становить 5 млрд м
?.
В Луганській області понад 60 озер, у Донецькій їх мало, переважно
невеличкі заплавні. В районі закладено 1309 ставків і водойм загальною
площею водного дзеркала 10,7 тис. га. Річки, озера, водосховища і ставки
використовуються для риборозведення, промислового і комунального
водопостачання, зрошування. Підземні води поступають з загальних
ресурсів поверхневих, однак їх роль у балансі питтєвого водопостачання
Донецького економічного району досить значна.
Перед районом стоїть проблема докорінного поліпшення
водопостачання, від розв’язання якої залежить подальший розвиток
економіки району, а отже і всієї країни.
Земельні ресурси
Найвищий рівень освоєння мають давньозаселені західні та центральні
області України, а такожпромислові регіони Подніпров’я і Донбасу. Дуже
важлива особливість земельних ресурсів полягає в тгому, що верхній
тонкий шар землі- грунт має природню родючість, тобто здатність
забезпечувати рослини компонентами, необхідними для їх життєдіяльності.
Більшу частину території Донбасу займають звичайні середньогумусні
чорноземи. Трапляються лугові, дерново-глейові та алювіальні,
солонцюваті та супіщані грунти, що відзначаються високою родючістю.
Однак грунтові багатства використовуються нераціонально. Щорічно шахти
видають на-гора 10 млн т породи, яку звалюють на родючих землях. Грунтам
шкодять непродумані меліорація і хімізація. В районі дуже поширені
грунтова ерозія й засолювання.
Проте добра родючість грунтів стимулює розвиток агропромислового
комплексу. [6]
Таблиця 4
Область Зерно Цукровий буряк Соняшник Картопля
Овочі
Донецька 1655,9 55,7 272,8
604,6 309,5
Луганська 1131,2 50 187,3
308,4 154,6
Таблиця 5
Структура агропромислового комплексу Донецького району
Споживання продуктів харчування населення
Торгівля та громадське харчування
Продовольчі
товари
Харчова Первинна переробка
сільськогосподарської
промисловість сировини для легкої
промисловості
Заготівля та
зберігання
сільськогосподарської
сировини
відходи
сільсько-
на корм
господарська
худобі
сировина
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Сільськогосподарські
Мінеральні добрива
машини,обладнання для хімічні
засоби захисту
переробної промисловості
рослин
Електроенергія, паливно-мастильні
матеріали
ВИРОБНИЦТВО ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА
[1]
Лісові і фауністичні
У Донецькому районі росте 1750 рослин, із них близько 150 видів –
культурні. Лісами вкрито 6,6 % території (наприкінці 60-х рр. – 13 %).
Природна ст6епова рослинність збереглась лише на непридатних для
сільського госродарства – на схилах Донецького кряжа, Приазовській
височині та у заповідниках. Це ковила, типчак, житняк, пирій,
гадючник, шавлія, полин та ін. А у заповіднику “Хомутівський степ”
(“Донецька Асканія”) флора представлена майже 500 видами різних
рослинами, багато з яких більше ніде не зустрічаються.
На території району ліси представлені трьома видами: байрачними,
заплавними, вододільними лісостеповими. Тут ростуть дуб, сосна, липа,
ліщина, калина та інші кущі та дерева. На південь від Донецька
розкинувся Великоанадольський ліс, насаджений у середині ХІХ ст., який
ще називають “зеленою перлиною Донбасу”. Тут росте 120 порід дерев.
Полезахисні смуги займають80 тис. га.
Тваринний світ Донецького економічного району належить до
українського степового. Зоогеографічна фауна його бідна. Є 50 видів
ссавців,287 видів птахів, 42 види риб, 10 видів плазунів. Серед
найбільшпоширених є такі: кріт, білка, борсук, вовк, лисиця, козуля
європейська, журавель степовий, сова болотяна, жайворонок степовий,
ящірка піщана та інші.
Рекреаційні ресурси
Рекреаційне господарство сформувалося в басейні Сіверського Дінця, у
межах Донецької височини та Приазовської низовини. Розвитку
рекреаційного комплексу сприяють лісостепові та степові ландшафти,
м’який помірноконтинентальний клімат, лікувальні грязі та мінеральні
джерела. Мінеральні води різних типів (бромні, хлоридно-натрієві,
столові) розташовані в Сведровському, Волновоському, Добропільському
районах.
До курортних ресурсів належить також морська мулова грязь, що
видобувається з дна Таганрозької затоки. М’який клімат і тепле Азовське
море використовується для провелення кліматотерапії.
Серед культурно-історичних ресурсів виділяють Святогірський
історико-архітектурний заповідник, меморіальний комплекс “Молода
гвардія”, а також численні музеї.
Історичне освоєння рекреаційних ресурсів району налічує понад 150
років. Загальна чисельність організованихь рекреантів досягає 1 млн
чол. щорічно. Важливими рекреаційними вузлами в Донецькому районі є
Маріупольський, Слов’янський, Кремінський, Старобільський. Поблизу
лісових агломкрацій, поряд з штучними водосховищами склалися
зоникороткочасного відпочинку (Лагутинське, Ісакіївське). [4]
3. Вплив природно-ресурсного потенціалу території на
формування галузей спеціалізації Донецького району.
Природні та історико-економічні передумови сприяли створенню в районі
територіально-виробничого комплексу класичного типу: тут діють
послідовні й паралельні зв’язки між галузями й об’єктами виробництва.
Донецький економічний район має такі галузі спеціалізації: теплова
енергнтика, металургія, машинобудування, хімічна промисловість,
будівельний комплекс, харчова промисловість, вирощування зернових і
соняшнику, а також овочів.
Чітко виділяються “поверхи” в галузевій структурі комплексу. Нижній
поверх складає видобувна промисловість, далі йде металургія і
енергетика, ще вище – машинобудування та хімічна промисловість (зокрема
коксохімія). [6]
Галузева структура спеціалізації Донецького району
Електроенергетика
Паливна
Чорна металургія
Кольорова металургія
Машинобудування та металообробка
Хімічна та нафтохімічна
Лісова, деревообробна та целюлозно – паперова
Будівельних матеріалів
Скляна та парцеляно – фаянсова
Легка
Харчова
Інші галузі
[1]
Економічне обличчя району сформувала важка індустрія , насамперед
гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна галузі, металомістке
машинобудування. Разом з тим значний внесок в українську економіку
роблять галузі агропромислового комплексу. Складне точне машинобудування
призначалося передусім для військово-промислового комплексу.
Паливно-енергнтичний комплекс
ПЕК справляє величезний вплив на рівень, структуру й розміщення
промисловості, транспорту та інших галузей. Завдяки покладам вугілля й
гідроенергетичним ресурсам саме в Донецькому районі вперше в Україні
почали зосереджуватись енергомісткі види виробництва, кольорова
металургія, органічний синтез та ін. Донецький басейн містить майже всі
види кам’яного вугілля – від антрацитів до коксівних. Основні поклади
зосереджені в північній частині Донецької області та південній частині
Луганської. Балансові запаси кам’яного вугілля Донбасу становлять 49
млрд т. Основу електроенергетики становлять потужні ТЕС, такі як
Луганська, Криворізька, Лисичанська, Краматорська, Зуївська та інші, які
працюють на вугіллі, а також на довізному газі і мазуті. Певне значення
мають і ГЕС.
Металургійний комплекс
Металургійний комплекс складається з чорної та кольорової металургії
Чорна металургія є провідною галуззю й утворює основу індустріального
комплексу Донецького економічного району. Вона є головною галуззю, що
зв’язує енергетичний, хімічний, машинобудівний, транспортний комплекси
в єдину систему. Територіально-галузевий комплекс чорної металургії
поділяється на три групи підприємств: Донецьку, Придніпровську,
Приазовську. Донецька орієнтується на вугілля, тут зосереджені
найстаріші заводи. Друга група орієнтується на місцеві залізо й
марганцеві руди. Велике значення має водопостачання з Дніпра. Третя
група зосереджена в Маріуполі. Тут металургія базується як на
криворізькій, так і на керченській залізній руді, а вугілля довозиться з
Донбасу.
Кольорова металургія працює переважно на довізних рудах (крім
виробництва ртуті). Ця галузь використовує потужну енергетичну базу, а
також орієнтується на споживача.
Машинобудівний комплекс
Цей комплекс за вартісю валової продукції, за часткою
промислово-виробничих фондів і за чисельністю робітників в цій галузі
посідає перше місце в структурі економіки Донецького району. Тут
виробляють найбільше машин та устаткування серед районів України. Вдале
сполучення економічних умов сприяло формуванню складної і
багатогалузевої структури машинобудівного комплексу. Основні фактори, що
визначають його характерні риси:
(наявність масового виробництва металів;
(забезпечення трудовими ресурсами;
(місткий ринок машин;
(розвинута науково-технічна база машинобудування.
В галузевій структурі машинобудування виділяють такі групи: важке
машинобудування, транспортне машинобудування й приладобудування.
Перша група характеризується споживанням великої кількості металу й
відносно малою працеміскістю, тому зосереджена в великих металургійних
центрах, які є найбільшими споживачами продукції. Це такі центри:
Донецьк, Луганськ, Кривий Ріг.
Друга група зайнята автомобіле- і локомотивобудуванням. Це
Комісарівка, Краснодон, Брянка та інші центри. Сировинний чинник є
досить важливим для виробництва транспортних засобів, особливо вантажних
вагонів, цистерн, локомотивів, тракторів. Тепловози виробляють на двох
кооперованих підприємствах у Луганську, також тут можливе створення
виробництва магістральних електровозів, для збуту яких Україна має
власний великий ринок. Вантажні вагони виробляють у Кременчуці,
Дніпродзержинську, великовантажні вагони — у Стаханові, цистерни — у
Маріуполі. У Кременчуці доцільно було б налагодити виробництво
вітчизняних пасажирських вагонів, для чого є всі передумови, в тому
числі великий ринок збуту. Вагоноремонтні заводи розміщуються Конотопі і
Попасній (Донецька обл.). Заводи з випуску сільськогосподарських машин
та запасних частин до них є в Мелітополі, Донецьку, Луганську,
Кременчуці, Конотопі. Підприємства для виробництва деталей і запасних
частин для тракторів розташовані у Кременчуці, Луганську.
Третя група зосереджена в великих містах – Донецьк, Луганськ та в
інших – Свердловськ, Сєверодонецьк, Краматорськ. Зокрема, Краматорськ,
в якому діють два заводи: Огаро-Краматорськии який виробляє
устаткування для металургійної промисловості, Ново-Краматорський
Машинобудівний завод, який випускає ковальсько-поесове і металургійне
устаткування, прокатні мостові стани безперервної дії, слябінги,
спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної
промисловості.
Крупними виробниками металургійного устаткування є Дебальцево, на
машинобудівному заводі якого сконцентровано виробництво устаткування для
доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного
устаткування; Кадіївка, де на ливарно-механічному заводі виготовляють
доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізациї
автоматизації металургійних цехів; Латугіно Луганської області, де
налагодже-но виробництво прокатних валків; Маріуполь, де розташований
завод важкого машинобудування, який випускає устаткування для
металургійної промисловості.
Виробництво гірничо-шахтного устаткування для вугільної промисловості
концентрується в таких містах Донбасу: Горлівці, де виробляють врубові
машини, компресори, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля, вугільні
комбайни, породонавантажувачі; Ясинуватій — гірничопрохідне устаткування
(комбайни і лебідки); Донецьку — бурові установки і потужні підйомні
машини; Слов’янську — коксохімічне устаткування; Торезі —
породо-навантажувачі, рудникові електровози, машини і вагонетки;
Луганську — металомістке збагачувальне устаткування. Виробництво окремих
видів машин для вугільної промисловості розвинуто також у Красному Лучі
і Дружківці. Випуск гірничо-шахтного устаткування для залізорудної
промисловості, а також виробництво бурових верстатів зосереджено в
Кривому Розі.
Випуск гірничо-шахтного устаткування для залізорудної промисловості, а
також виробництво бурових верстатів зосереджено в Кривому Розі.
Хімічний комплекс
Хімічний комплекс Донецького району характеризується
багатогалузевістю. Основу хімічної промисловості в районі становить
коксохімія, пов’язана з металургією. Содова промисловість працює на
великих покладах кухонної солі (Лисичанськ, Слов’янськ). Хімія
органічного синтезу представлена виробництвом пластмас. Є підприємства
гумових виробів, центрами її виробництва є Луганськ і Горлівка. Азотні
мінеральні вироби виготовляють в Сєверодонецьку, пластмаси в Стаханові.
[14]
Галузева структура хімічної промисловості Донецького економічного
району
Виробництво мінеральних добрив
Виробництво кислот, солей добрив
Гумо-азбестова промисловість
Промисловість синтетичних смол та пластичних мас
Інші галузі хімічної промисловості
[1]
Агропромисловий комплекс
АПК Донецького району характеризуєтьсяоднорідністю територіальної
спеціалізації. Це пояснюється тим, що вся територія району розташована
практично в одній природній зоні – степовій.
Головні галузі спеціалізації сільського господарства: вирощування
зерна, соняшнику, м’ясомолочне скотарство, свинарство, птахівництво,
вирощування конопель, цукрового буряка. Через існування тут міських
агломерацій розвинулось господарство приміського типу: м’ясо-молочне
скотарство, свинарство, виробництво овочів і плодів.
Харчова промисловість району представлена масложировою, олійною,
молочною,борошномельною, соляною промисловостями.
Легка промисловість
В районі врівноважена структура зайнятості трудових ресурсів. Галузі
важкої промисловості, які домінують, використовують чоловічі робочі
руки, а легка промисловість дає змогу реалізувати жіночу працю.
Підприємства зосереджені переважно в Донбасі. Текстильна і трикотажна
промисловість переважає в Луганську та Донецьку, взуттєва у Луганську,
Макіївці та Донецьку.
Транспортний комплекс
Транспортний комплекс є важливою галуззю спеціалізації району. За
обсягом перевезень Донецький економічний район займає пеше місце в
Україні. Автомобільний транпорт найважливіший, є водні шляхи сполучення.
Важливу роль має трубопровідний транспорт, який забезпечує район нафтою,
газом, що надходять переважно з-за кордону. На цій сировині працює
хімічна промисловість Донбасу і Придніпров’я. [5]
Таблиця 6
Економічні зв’язки Донецького району з ін районами характеризуються
завозом до району та вивозом з нього продукції.
Нафта
Чорні метали
Газ Увіз
Вивіз Сталь
Устаткування
Кольрові метали
Верстати
Прокат (труби)
Руди кольорових металів
Волокна пластмас
Будівельні матеріали
Турбіни
Металургійне устаткування
[7]
4.Проблеми антропогенного впливу господарськоїської діяльності
на навколишнє природне середовище Донецького району.
Діяльність людини є провідним сучасним фактором еволюції. Вона
проявляється у знищенні природних екосистем унаслідок створення
промислових центрів, агроценозів, забруднення довкілля промисловими
відходами, виснаження грунтів. Це призводить до дестабілізації біосфери
та її кризи з непередбаченими наслідками, безумовно катастрофічними для
сучасних біот, включаючи і антропогнзовані промислові та
сільськогосподарські ландшафти. [10]
Таблиця 7
Спрощена класифікація промислових забруднень
Промислові забруднення
Матеріальні
Енергетичні
Викиди в Стічні води Тверді відходи
теплові викиди
повітря
шумові вібрації
гази, пара умовно чисті нетоксичні
фізичні поля
туман брудні токсичні
світло
дим
ультрафіолетові ІУ
сажа
іонізуюче проміння
змішані
пучки частинок
[2]
Однією з найбільших галузей народного господарства, що негативно
впливає на рівень забруднення довкілля, особливо атмосферного повітря,
є паливно-енергетичний комплекс. Не менш небезпечним забруднювачем
повітря є і металургійне виробництво, підприємства якого викидають в
атмосферу різні хімічні сполуки. З розвитком металургії особливого
значення набуває забрудненняатмосфери важкими та рідкісними металами. В
атмосфері навколо підприємств алюмінієвої промисловості поширені
небезпечні для всього живого сполуки фтору. Шкідливим джерелом
забруднення атмосферного повітря є продукти переробки нафтохімічної
промисловості, зокрема вуглеводневі сполуки (метан тощо). [16]
Таблиця 8
Викиди шкідливих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря
Донецького району за 2000 рік.
З них
Місто Усього твердих газопо- сірчистого
оксидів оксидів
дібних
ангідриду вуглецю азоту
Донецьк 229,6 9,3 220,3 10,8
19,5 417
Луганськ 127,1 51,8 75,3 64,8
3,4 6,5
[8]
Понад 40 % оксиду вуглецю, 46 % вуглеводнів і близько 30 % оксидів
азоту від загальної їх кількості потрапляють до атмосфери з вихлопними
газами транспорту. Ця проблема останнім часом різко загострилася через
збільшення кількості автомобільного транспорту, імпортованого з
іноземних країн, як правило застарілого, без необхідного очисного
обладнання. Також для Донецького економічного району характерна така
проблема як смог – скупчення шкідливих газів у нижніх шарах атмосфери
внаслідок посилення роботи численних котелень, які спалюють вугілля,
мазут і соляр. Розрізняють чорний і білий смог. Білий смог виникає через
велику загазованість територій міст автотранспортом та внаслідок
шкідливих викидів у повітря виробництвами, які переважають в
індустріальних містах.
Основними причинами зниження агрономічних властивостей грунту- це,
насамперед, багаторазовий обробіток його різними знаряддями за допомогою
потужних і важких колісних тракторів і комбайнів; водна та вітрова
ерозії (цей процес різко зростає внаслідок низької культури
землеробства, застарілих методів обробітку грунту тощо); споживацьке
ставлення до землі, намагання якнайбільше від неї взяти і якнайменше їй
повернути, шо призводить до виснаження гумусу; перехід на індустріальні
та інтенсивні технології, тобто застосування високих доз мінеральних
добрив і хімічних засобів захисту рослин, яке супроводжується
забрудненням грунту баластними речовинами (хлоридами, сульфатами),
накопиченням отрутохімікатів у грунтах і підгрунтових водах. Грунти
забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів,
мастилами та пальним, які витікають під час роботи на полях, а також
техногенними викидами промислових підпрємств – сульфатами, оксидами
азоту, важкими металами, радіонуклеїдами. Безповоротної шеоди грунтам
району завдає відведення сільськогосподарських земель, особливо ріллі,
під будівництво фабрик, заводів, електростанцій, відкритих гірничих
розробок, доріг та міст, військових полігонів тощо. [11]
Таблиця 9
Види та теапи рекультивації землі
Види рекультивації
Технічна
Біологічна
Етапи рекультивації
Формування відвалів
Нанесення активного шару
Планування поверхні відвалів,
Внесення органічних і
терас
мінеральних добрив
Утилізація відходів і пород Висівання
трав і озеленення
Забезпечення стійкого стану
Відновлення потенціалу
відкосів і відвалів
земель
Впорядкування земель до стану, Здійснення
протиерозійних
придатного для користування
заходів
Відновлення ландшафтів
[3]
Вода забруднюється як фізично так і хімічне. Фізичне забруднення –
збільшення у воді вмісту нерозчинних домішок (піску, глини, мулу)
внаслідок змивання їх дощовими водами з полів, а також потрапляння до
неї суспензій із підприємств гірничорудної промисловості, пилу, що
переноситься вітром тощо. Хімічне забруднення води відбувається через
потрапляння до неї різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти,
луги, мінеральні солі) та органічного (нафта і нафтопродукти)
походження; миючих засобів; пестицидів. Основними джерелами забруднення
води є хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові заводи, великі
тваринницькі комплекси, комунально-побутові стоки, сільське
господарство. Дуже шкідливі синтетичні миючі засоби. Вони надзвичайно
стійкі, зберігаються протягом багатьох років. Більшість з них містять
фосфор, що сприяє бурхливому розмноженню у воді синьо-зелених водоростей
і “цвітінню” водойм. Це спричинює “замор” риби та загибель інших водних
організмів.
Біологічне забруднення полягає у потраплянні до водойм із стічними
водами різних хвороботворних бактерій, вірусів, спор грибів, яєць червів
тощо. Основними джерелами такого забруднення є комунально-побутові
стоки, а також стоки підприємств цукрових заводів, м’ясо- і
деревообробних комбінатів, заводів по переробці шкірсировини.
Теплове забруднення води спричиняють підігріті води від ТЕС та інших
енергетичних підприємств. Тепла вода змінює термічний і біологіжим
водойм і шкідливо впливає на їх мешканців. Вода, нагріта до 26-300С,
пригнічує життєдіяльність риб та інших представників фауни водойм, а
якщо її температура піднімається до 360С, уся риба гине. [2]
Дуже високий рівень спрацьованості обладнання приводить до
травматизму робітників, низької якості продукції, високої її матеріало-
і енергомісткості. У районі на дзвичайно гостра проблема водопостачання
промисловості та сільського господарства. Екологічною проблемою є
дефіцит чистої води, запиленість та загазованістьгірничопромислової
зони, загроза посух і пилових бурь на чорноземах, проблема стікання
бактеріально забруднених вод шахт, забруднення стічними водами
Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід. [4]
Таблиця 10
Класифікація методів очищення та енергозбереження забруднених
промислових стічних вод
Методи очищення
Механічне та механохімічне Хімічне та фізико-хімічне
Біохімічний
відстоювання хімічна обробка
анаеробний
спливання екстракція
аеробний
фільтрування адсорбація
флотація електроліз
іонообіг
онозування
термічний
[3]
5. Проблема ресурсів, відтворення та збереження природних
ресурсів Донецького району.
Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний
потенціал країни і району, характеризується технологічною відсталістю.
Також у вугільній промисловості погіршилися гірничо-геологічні умови. У
виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавки –
10%. Дуже мало виготовляєтьсяспеціальних сортів сталі. Подальший
розвиток чорної та кольорової металургії стримується через брак
енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного
металургії вичерпно. Потрібно докорінно її модернізувати. Дефіцит
енергоресурсів зумовив потребу запровадження енергозберігаючих
технологій. Екологічні проблеми мають вирішуватися за рахунок часткової
територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудодови
промисловості. У перспективі науково-технічний прогрес має бути
підпорядкований головному принципу – все переробляється,
виеористовується, нейтралізується і повертається у виробничий прцес.
Велика увага повинна приділятися ресурсозбереженню і повторному
використанню ресурсів. В основі цього процесу лкжать економічні прчини.
Ось деякі найважливіші напрямки повторного аикористання ресурсів:
(нетрадиційний спосіб окиснення сірчистого антигідриду, що міститься
у викидних газах підприємств кольорової металургії, димових викидах ТЕЦ,
що знижує витрати на одержання 1 т сірчаної кислоти на 30 % та
заощаджує паливо;
(видобування рідких та кольорових металів з відходів гальванічних
підприємств;
(використання паливної золи та сплавів у будіндустрії, сільському
господарстві, хімічній та металургійній промисловості (одержання чистих
металів та сплавів);
(одержання сталі, чавуну, алюмінієвих сплавів, міді з металобрухту при
зниженні енерговитрат у 3-20 разів иа зниженні собівартості;
( переробка використаних поліетиленів, прицьому на 1 т поліетилену
економиться 3 т бензину та 16,5 т нафти. Всі види відходів хімічної
промисловості можна застосувати у інших галузях.
Великий економічний та екологічний ефект може бути одержаний від
використання твердих побутових відходів (мукулатури, харчових відходів,
скла, чорних та кольороаих металів, пластмаси, текстилю), які до 80 %
можуть бути залучені у господарський оборот. Окрім розширення сировинної
бази, це сприятиме охороні навколишнього середовища від негативного
впливу промислових і побутових відходів. При виплавці чавуну і сталі
утворюються сплави і шлаки, що містять кремній, магній, кальцій, ферум,
марганець. З них випускають панелі. Методом кристалізації скла на основі
доменних шлаків виготовляють шлакосплави, що використовуються як
будівельний матеріал для обробних робіт. Пресовану деревину осики,
берези й вільхи використовують для виробництва деталей машин,
підшипників, прокладок. Раніше ці деталі виготовляли з металу. Тим часом
деталі з пресованої деревини служать у декілька разів довше, вартісь їх
виробництва у 3-10 разів нижча. Зі скляних волокон можна виготовити
папір. Він не горить, не псується, аркуш у 2-3 рази тоншийза звичайний.
Склобій при подрібненні може стати гарним в’яжучим засобом. Він
застосовується як цементуючий матеріал і сировина для виготовлення
керамічної плитки. [13]
Основна лінія подальшого розвитку району – модернізація та
реконструкція устаткування та удосконалення і зміни виробничих відносин
в умовах ринку. Потужний індустріальний комплекс Донецького економічного
району спеціплізується на ресурсоенерговодомістких галузях нагромадив
багато проблем. Однобічна спеціалізація на вугільній, металургійній,
хімічній галузях промисловості диктувалася не пріоритетними інтересаим
району, а потребами колишнього СРСР. Нарощування виробництва йшло
екстенсивними шляхами на основі хижацького використання багатств, без
очисних споруд і збереження природногго середовища, нераціональні
галузева й територіальна організація господарства, використання трудових
ресурсів призвели до екологічної кризи. В результаті Донбас став одним з
найбільш забруднених районів світу.
У першу чергу мають бути вирішені такі проблеми:
Регіональна політика, щодо розміщення і подальшого розвитку продуктивних
сил повинна передбачити : розвиток вільної підприємницької діяльності;
забезпечення цивілізаційної системи розселення; раціональне
природокористання, що передбачає охорону навколишнього середовища і
комплексне використання мінеральної сировини, паливно-енергетичних
ресурсів і відходів, у першу чергу металургійної і хімічної галузей
промисловості, а також рекультивація земельних масивів; запровадження
чіткої системи міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів і
використання зворотної системи водопостачання; технічне переоснащення.
Докорінна реконструкція та структурна перебудова
територіально-виробничого комплексу району на екофільній основі :
обмеження енергомістких галузей, нарощування середнього і точного
машинобудування, галузей легкої і харчової промисловості, інтенсифікація
сільського господарства.
Поновлення матеріально-технічної бази для створення потужного
виробничого потенціалу в таких основних галузях, як вугільна і хімічна
промисловості, чорна металургія, важке машинобудування тощо.
Прородокористування, що передбачає охорону навколишнього середовища і
кількісне використання природних ресурсів, вирішення проблем водних
ресурсів.
Вкладення коштів у промисловість.
Згадані проблеми можуть бути вирішені за умов ведення свідомої
національної політики в Україні як на регіональному, так і на
загальнодержавномурівнях.
[15]
Таблиця 11
Напрями щодо охорони природи
Природоохоронні напрями
Догляд ландшафту Охорона природи
Постановка та проведення
заходів
Постановка
Завдання
Оцінка даних за специфіч-
Закони
ними природоохоронними
системами
Загальні напрямки
Завдання (приро-
Загальні завдання
доохоронне зако-
охорони та розвитку
Етика нодавство)
Естетика Наявність
документів/
аналіз ситуації
Народне госп-во
дослідження
історія культури
Попередні напрями роботи
Попередні природничі
Фауністика відомості про розвиток
дисципліни
Стан дослідження
Географія
Екологія
Ландшафтна екологія
[11]
Висновки
У цій курсовій роботі мною було висвітлено значення і місце природніх
ресурсів у формуванні галузей спеціалізації Донецького економічного
району, яке є дуже важливе, оскільки саме вони забезпечують економічний
розвиток місцевості, а отже і цілої країни. Рівень забезпеченості району
загалом високий, проте деякі природні ресурси з чавсом аичерпалися і це
призвело до часткового занепаду деяких галузей промисловості і до
необхідності використання інших ресурсів для їх відновлення і подальшого
розвитку. Проте зараз це поки що неможливо через невисокий економічний
розвиток як району, так і економічну кризу цілої держави.
Також було висвітлено питання основних проблем економічного
розвитку даного району і певні шляхи їх вирішення.
Актуальною проблемою сучасного розвитку Донецького економічного
району є вичерпнісь ресурсів і загострена екологічна ситуація, яка
особливо поглибилась в останні роки через використання застарілої
технологічної бази в провідних галузях промисловості регіону.
Антропогенний вплив на навколишнє середовище Донецького району дуже
сильний. Забруднені як повітря та грунти так і водні ресурси, які є дуже
важливими і просто необхідними для розвитку промисловості району. Серед
проблем району також важливою є проблема раціонального користування і
відновлення природніх ресурсів. Пешим, і необхідним заходом для
вирішення цих проблем є запровадження нових технологій у виробництві.
Вирішення цих проблем правильно, раціональним шляхом допоможе ще краще
розвинути його спеціалізацію і цим самим частково допомогти українській
економіці стати на ноги.
Використана література
1. Атлас України 8-9 кл “Картографія”, 2000 р., 2001 р.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник.-К.:
Либідь; 2002 р-288 с.
3. Джигирей та ін. Основи екології та охорони навколишнього природного
сереловища, (Екологія та охорона природи). Підручник.-Вид. 3-тє,
доп.-
Львів, афіша, 2001 р-272 с.
4. Жук М.В. Комерційні відносини України: Підручник.-Чернівці: Рута:
2003 –
576 с.
5. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів
України: Навчальний посібник – Чернівці: Рута, 2002 – 293 с.
6. Заболоцький Б.Ф. РПС України: Національна макроекономіка : Посібник.
–
К.:Академвидав. 2002.-368 с.
7. Заставний Ф.Д. Географія України – Львів : Світ, 2000 – 360 с.
8. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України : Підруч. Для
9 кл. Серед. Загальноосвіт. шк.- К.: Форум, 2000 – 239 с.
9. Іщук С.І РПС. К.: Вид 4-те, доп.-Європ. Ун-Т, 2002 – 216 с.
10. Кучеренко М.Є., Вервес Ю.І., Балан П.Г. та ін. – К.: Генеза, 1998 –
464 с.
11. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 20012 – 500 с.
12. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна
географія
України з основами теорії. – К.: Знання, КОО, 1998 – 416 с.
13. РПС і регіональна економіка : Підручник /за ред. В.В. Ковалевського,
О.Л.
Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во “Знання”,
КОО,
2004, 350 с.
14. РПС України : Підручник / за ред. Є. П. Качана. – К.: Вища школа,
1998. –
375 с.
15. соціально-економічна географія України: Навчальний посібник/ за ред.
професора Шаблія І.О. Вид. друге, перероб. і. доп.- Львів: Світ,
2000- 680 с.
16. Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Матузний В.О. Біологія людини. –
Підручник
для уч. 8-9 кл. сер. загальноосвіт шк. – К.: Генеза, 1997- 432 с.
PAGE
PAGE 32
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
