Реферат на тему:
Північно-Східний соціально-економічний район
Північно-Східний соціально-економічний район належить до найбільш
індустріально розвинене них районів України, характеризується вигідним
економіко-географічним положенням, розташований на важливих шляхах
сполучення з сусідньою Російською Федерацією, поблизу металургійних баз
Донбасу та Придніпров’я. На сході район межує з Донецьким
соціально-економічним районом, на півдні – з Придніпровським
соціально-економічним районом, на північному заході – з Столичним
соціально-економічним районом; з сходу район має безпосередній вихід до
Курської та Білгородської губерній Російської Федерації.
У районі склався потужній індустріально-аграрний господарський
комплекс. На промисловість припадає 75% валового продукту. За рівнем
розвитку промислового виробництва, вартістю основних виробничих фондів і
чисельністю промислово-виробничого персоналу район посідає третє місце в
Україні після Донбасу та Придніпров’я. У ньому зосереджено 20%
машинобудування України. Висока територіальна концентрація промисловості
визначає значні показники обсягів товарної продукції з розрахунку на
одного жителя, особливо це стосується Харківської області. В районі
виробляється понад 13% продукції сільського господарства України.
Географічне положення
Спільність географічного положення пов’язане з крайнім північно-східним
положенням у довготно витягнутому просторі України. З одного боку це
тісний зв’язок з Росією, а з іншого – чітка природна межа – Дніпро.
Велике значення має близькість Донецького соціально-економічного району
на півдні і Столичного (Київського) соціально-економічного району на
заході.
Самобутність території пов’язана з фізико-географічними особливостями
території – розташування в межах трьох природних зон, субмеридіальним
простяганням річок; етнічними – значна частка компактно проживаючих
росіян; соціально-економічними – формування цілісної
функціонально-компонентної та галузевої структури.
Особливу роль відіграє економіко-географічне положення, яке має декілька
аспектів. Головне – це близькість до паливно-металургійної бази України
– Придніпров’я та Донбасу і нагромадження тут ЛЕП і трубопроводів, що
мають міждержавне та міжрайонне значення. Такі риси
економіко-географічного положення Північно-Східного
соціально-економічного району дають змогу здійснювати різноманітні
економічні та культурні зв’язки з іншими районами України і сусідніми
державами, розвиваючи внутрішньорайонне, міжрайонне і міждержавне
співробітництво.
Історико-географічні передумови формування території району і його
господарства
Державницькі традиції характерні для території району з IX ст. Так,
територія Сумщини на той час входила до складу Переяславського та
Чернігівського князівств.
Пізніше, в ХVІІ ст., на території Північно-Східного
соціально-економічного району формується історико-географічна земля
Слобожанщина (сучасна Харківщина, що активно почала заселятись козаками,
що засновували за царським указом в кінці ХYІІІ ст. “слободи” – вільні
поселення, що певний час були самоуправними і звільнялись від
оподаткування. Також велику територію охоплювала Наддніпрянщина, давня
козацька територія з полковими містами Чернігів, Стародуб, Ніжин,
Конотоп, Прилуки, Миргород, Полтава.
Як і все Лівобережжя після Андрусівського перемир’я територія в значній
мірі була під впливом Росії. У ХІХ ст. культурним осередком не лише
Харківщина, але й всієї України став Харківський університет, де
ректором був відомий державний діяч, учений, освітянин Василь Каразін. З
кінця ХІХ ст. почали прискорено розвиватись міста – Харків, Суми,
Кременчук, Миргород Конотоп Шостка. Надалі територія розвивалась у
складі єдиних державних утворень – Російської імперії, СРСР, що
безумовно було позитивним фактором.
Після Другої світової війни на території Північно-Східного
соціально-економічного району сформувався потужній соціально-економічний
комплекс, в якому провідним стали машинобудування, легка, харчова
промисловість, багатогалузеве сільське господарство.
Населення і працересурсний потенціал
На 1.01.203 року в Північно-Східному соціально-економічному районі
проживало 5,9 млн. осіб, з них понад 2,9 млн. осіб проживало в
Харківській області (37,7% від населення району). Питома вага населення
Північно-Східного соціально-економічного району в населення України
становить майже 12%.
Традиційно для сучасної України, спостерігається від’ємний природний
приріст та загальне скорочення населення. Для району характерним є
високий рівень смертності (16,7 о/оо), що перевищує пересічноукраїнський
(14,8о/оо). Природно, що це породжує високі показники скорочення
населення – природній приріст – 9,7% і практично однаковим він є в усіх
адміністративних областях.
В статевій структурі населення переважають жінки – 54% (в Сумській
області 57,3%).
Розміщується населення нерівномірно по території району, що
відображається в неоднаковій щільності. Середні її показники складають
69,7 осіб/км2 ; тобто загалом нижче від пересічноукраїнського. Найбільша
густота населення в Харківській області – 95,0 осіб/ км . Тут склалась
велика Харківська міська агломерація з ядром у Харкові (1500 тис. осіб).
У складі агломерації міста Чугуєв, Мерефа, Старий Салтів, Дергачі,
Люботин та низка селищ міського типу.
А загалом в Північно-Східному районі налічується 47 міст та 101 селище
міського типу. Рівень урбанізації в районі складає 68%. Для більшості
міст характерним є скорочення населення. Так за 1990-2000 р. чисельність
мешканців Харкова зменшилась на 110 тис. осіб, Шостки – на 3 тис. осіб,
Полтава – на 2 тис. осіб. Поки що на стабільному рівні тримається
населення таких міст як Кременчук, Суми, Ромни.
Для району характерною рисою є достатня забезпеченість трудовими
ресурсами при тому переважно це висококваліфіковані кадри. Загальна їх
чисельність складає 3590,3 тис. осіб; найкраще забезпечена ними
Харківська область. Рівень зайнятості досягає 55%. Переважна більшість
населення зайнята у матеріальному виробництві.
Природні умови і ресурси
Північно-Східний район розташований у наступних природних зонах: східна
частина зони мішаних лісів, Лісостепова зона та північна частина
Степової зони. Зональність впливає на територіальну різноманітність
розміщення сільського і лісового господарства, будівництва, транспорту,
економічну ефективність галузей господарства.
Рельєф району характеризується пониженням абсолютних висот у
південно-східному напрямку. Так, відроги Середньоросійської височин
переходять у акумулятивну плесову Полтавську рівнину і в Придніпровську
низовину. Для території притаманною є яружно-балкова система з глибоко
розчленованими долинами річок.
За агрокліматичним районуванням район входить до складу недостатньо
вологої теплої зони. Клімат характеризується ознаками континентальності.
Його відміни проявляються у розрізі природних зон.
Східне Полісся (Сумщина) відрізняється більш континентальним кліматом у
порівнянні з іншими поліськими областями. Зими тут холодні, період з
стійким сніговим покривом триває 110-115 днів, безморозний період –
150-160 днів, період активної вегетації – 145-160 днів, сума активних
температур – 2300-2600°С. Кількість опадів складає 600 мм.
Ґрунтовий покрив характеризується зміною в зональному відношенні. Для
Полісся характерними є дерново-слабопідзолисті,
дерново-середньопідзолисті та сірі лісові ґрунти. У Лісостеповій
частині, яка займає переважну більшість району, поширені чорноземи
типові і чорноземи опідзолені. На півдні району, в степовій зоні
поширені чорноземи звичайні.
Закону широтної зональності підпорядковано і поширення рослинного
покриву. Для північної території характерні широколистяні ліси – субори
і сугруди, представлені буком, дубом, грабом, кленом, липою. Лучна
рослинність характерна для Лісостепу: в долинах річок, балках та ярих є
лісова рослинність. З рослин, занесених до Червоної книги України в
районі трапляється зозулинці, півонії, билинець, астрагал
шерстистоквітковий, лілія лісова, цибуля ведмежа.
Для поширення корисних копалин в Північно-Східному
соціально-економічному районі визначальним є розташування тут
Дніпровсько-Донецької западини. Тут на великій глибині залягають
докембрійські кристалічні породи, а ближче до поверхні – осадові
палеозойські та мезозойські відклади. Насамперед тут виділяються
нафтогазоносні родовища, які об’єднані в складі
Дніпропетровсько-Донецької нафтогазоносної провінції, найпродуктивнішої
на сьогоднішній день в Україні.
Важливу роль відіграє розробка Кременчуцької групи родовищ залізної
руди. Площа, на якій розташовані поклади – 150 км , загальний запас руди
– 4,5 млрд.т. На цих рудах працює Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат.
Окрім того, в Сумській області поширеним є торф. В районі м. Ромни є
значні поклади кам’яних солей. В Харківській області є поклади бурого
вугілля, цементної сировини – крейди, глини. Гірничохімічної сировини,
нерудної сировини для металургії. Є також значні поклади мінеральних
вод.
Підсумовуючи слід зауважити, що район добре забезпечений практично всіма
видами ресурсів, а нестачу компенсує сусідське розташування з Донбасом
та Придніпров’ям. На їх базі розвивається багатогалузевий господарський
комплекс Північно-Східно соціально-економічного району.
Функціонально-компонентна структура
У Північно-Східному районі склався індустріально-аграрний господарський
комплекс. Район характеризується складною і розвинутою структурою.
Провідне місце тут займає промисловість. За рівнем розвитку промислового
виробництва, вартістю основних виробничих фондів і чисельністю
промислово-виробничого персоналу Північно-Східний соціально-економічний
район посідає друге місце в Україні.
Функціонально-компонентна структура району включає машинобудівний,
паливно-енергетичний, хіміко-індустріальний, лісовиробничий,
індустріально-будівельний, рекреаційний комплекси, легку і харчову
промисловість, а також сільське господарство.
Найбільш розвиненими галузями промисловості є машинобудування і
металообробка, де зайнято до 60% усього промислово-виробничого
персоналу. В самій Харківській області зосереджено 20% машинобудування
України. Крім того, значний розвиток машинобудування набуло в Полтаві,
Сумах, Кременчуку, Конотопі. Ромнах, Лубнах.
Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, пластмаси,
кіноплівку, хімреактиви, барвники. В районі сформувався нафтохімічний
цикл виробництва. Підприємства хімічної галузі зосереджені у Харкові –
пластмаси, лаки, фарби, побутова хімія; Кременчуку – нафтопереробний
завод, виробництво технічного вуглецю; Сумах – фосфорні добрива, сірчана
кислота, отрутохімікати, лакофарбова продукція; Шостці – фотоплівки;
Щебелинці – хімреактиви.
Харчова промисловість району за обсягом виробництва поступається лише
машинобудуванню. Вона переробляє місцеву сільськогосподарську сировину –
зерно, цукрові буряки, насіння олійних культур, продукцію тваринництва.
Тут виробляється до 10% найважливіших продуктів харчування від
загального їх обсягу в Україні. Відповідно, розвинутими є цукрова,
спиртова, олійна, борошномельно-круп’яна, м’ясна молочна та інші галузі
харчової промисловості.
На третьому місці за вартістю виробленої продукції в районі є легка
промисловість. Значного розвитку набули текстильна, хутрова та
шкіряно-взуттєва галузі. Найбільшими центрами виступають Харків(тут
розташоване найбільше в Україні хутрове об’єднання), Полтава, Суми, а
також Ромни (інколи це місто навіть називають сучасною столицею легкої
промисловості України – сьогодні тут виробляється 75% гардинно-тюлевих
виробів, 35% взуття України), Лубни, Кременчук, Охтирка, Лебедин,
Куп’янськ.
Комплекс будівельної індустрії представлений Балаклійським
цементно-шиферним комбінатом та Кременчуцькою базою будівельних
матеріалів. У Полтаві, Мерефі розвинена скляна і фарфоро-фаянсова
промисловість. Підприємства будівельної індустрії розміщені по всій
території району: Кобеляках, Лохвиці, Лубнах, Миргороді, Ізюмі, Чугуєві,
Конотопі, Ромнах, лебедині, Шостці, Полтаві, Мерефі.
Соціальні, економічні та природні умови району зумовлюють розвиток
високо інтенсивного сільського господарства. На сільськогосподарські
угіддя тут припадає 78% загальної земельної площі. На район припадає 14%
загальнодержавного валового збору зерна і виробництва м’яса, 24%
цукрових буряків.
Ключову роль в сільськогосподарському комплексі району відіграє
рослинництво. В сільськогосподарському виробництві зайнято 4,3 млн. га,
найбільше – в Харківській області – 1,7 млн. га (2002р.). основною
зерновою культурою є озима пшениця. Висока питома вага технічних культур
(15,5%). Найважливіші серед них цукрові буряки і соняшник. Цукрові
буряки вирощують по всій території, а соняшники – переважно на півдні і
південному сході.
Для розвитку тваринництва, виробництва спирту, харчування населення
значну роль відіграє картопля, яку вирощують в усіх господарствах, але
найбільше навколо великих міст і в західній частині району. Її площі
займають до 10% посівних площ .
На другому місці після рослинництва знаходиться тваринництво. Розводять
велику рогату худобу молочно-м’ясного напрямку (лебединська,
симентальська, сіра українська, червона степова), м’ясо-салені та салені
породи свиней. У вівчарстві переважають тонкорунні вівці породи прекос,
з грубововняних – решитилівська і сокільська. Птахівництво району
сконцентроване біля великих міст і представлена Пирятинською
птахофабрикою в Полтавській області та Курганською – в Харківській. У
районі розвинені також рибальство, бджільництво і шовківництво.
О. Шаблій виділяє в Північно-Східному районі наступні зони спеціалізації
сільського господарства:
а) зона молочно-м’ясного тваринництва, свинарства з льонарством,
кртоплярством в північній частині Сумської області;
б) буряково-зернова зона з розвинутим м’ясо-молочним тваринництвом.
Включає значну частину Сумської, Харківської та Полтавської областей.
Найважливіші товарні культури – цукрові буряки і зернові (озима пшениця,
гречка, просо). Друга технічна культура – соняшник.
в) зона зернових, олійних культур з вирощуванням тютюну та овочевих
культур, м’ясо-молочним тваринництвом і тонкорунним вівчарством. Ця зона
розташована в степовій зоні Північно-Східного району.
Транспортний комплекс. Тут розвинулись усі види транспорту. Більшість
вантажів перевозиться залізничним транспортом, а в пасажироперевезенні
переважає автомобільний транспорт. У структурі перевезень вантажів
переважає ввіз. У район довозиться паливо, метал, будівельні матеріали,
ліс, а вивозять продукцію машинобудування, цукор, масло, олію, одяг,
взуття.
Залізнична мережа найгустіша в східній частині району, що лежать на
шляхах між Донбасом і Київським соціально-економічним районами. Загальна
довжина залізних доріг досягає 3,2 тис. км, при середній щільності 37,5
км/1000 км. Крім обласних центрів великими вузлами є є Кременчук,
Конотоп, Лозова. Головні залізниці: Київ – Полтава – Донецьк ; Харків –
Полтава – Кременчук; Харків – Полтава – Київ; Москва – Харків – Донбас.
Все більшу роль відіграє автомобільний транспорт. Загальна довжина
автомобільних шляхів району досягає 24 тис. км. Через територію району
проходять важливі автомагістралі міждержавного та міжнародного значення:
Москва – Харків – Сімферополь; Київ – Ростов-на-Дону. Важливими
транспортними артеріями є Дніпро та його притоки Сула, Псел і Ворокла.
На Дніпрі розташований великий річковий порт Кременчук. Добре розвинутим
є трубопровідний транспорт (газопроводи “Союз”, Уренгой – Помари –
Ужгород, Шебелинка – Полтава – Київ та нафтопроводи Мічуринск –
Кременчук, Гийдинці – Глинсько – Розбишівське родовище – Кременчук).
Поступово набирає темпів авіаційний транспорт.
Функціонально-територіальна структура
До складу Північно-Східного соціально-економічного району входять три
області – Харківська, Полтавська, Сумська.
Спеціалізація Харківської області визначається машинобудуванням і
металообробкою, паливно-енергетичною, харчовою і легкою промисловістю.
Територіальна організація сільського господарства зумовлена особливістю
природних зон – лісостепової і степової. Спеціалізація лісостепової зони
визначається м’ясо-молочним тваринництвом і зернобуряковницьким та
картоплярським рослинництвом. Серед культур переважають зернові (озима
пшениця, зернобобові). В степовій зоні розвинуте молочно-м’ясне
скотарство з свинарством, а також зернове господарство з виробництвом
соняшника. Визначальна роль в області відводиться Харкову.
Полтавська область. За структурою господарства область належить до
індустріально-аграрних. Спеціалізується на машинобудуванні,
метелообробці, паливній, харчовій і легкій промисловості. Тут
виробляється 100% вантажних автомобілів України, 33% газу України, 14%
загальнодержавного виробництва залізної руди. В області виділяється два
промислові вузли: Полтавський, що спеціалізується на машинобудуванні,
легкій та харчовій промисловості; Кременчуцький – залізорудна,
нафтопереробна та машинобудівна промисловість. Сільське господарство
спеціалізується на рослинництві (цукровий буряк, озима пшениця,
зернобобових, кукурудзі) та м’ясо-молочному тваринництві.
У Сумській області галузями спеціалізації є машинобудування, хімічна,
легка та харчова промисловість. На базі виявлених запасів нафтогазу та
торфу розвивається паливна промисловість. Серед галузей харчової
промисловості виділяється цукрова(19 цукрових заводів). В територіальній
структурі області виділяються три центри: Сумський – спеціалізується на
машинобудуванні та металообробці, хімічній, фарбовій, легкій і харчовій
промисловості; хімічна, легка і харчова промисловості є галузями і
Щосткінського вузла; для Охтирського промислового вузла характерними є
паливно-енергетична, машинобудівна, легка і харчова промисловість.
Сільське господарство області спеціалізується на м’ясо-молочному
тваринництві і рослинництві зерно-буряківничого й
льонарсько-картоплярського напрямків.
Проблеми та перспективи розвитку району
Для подальшого розвитку та збалансованого соціального та економічного
розвитку в Північно-Східному соціально-економічному районі необхідно
розв’язати низку проблем.
Серед найбільш нагальних проблем слід назвати поновлення основних
виробничих фондів. На початку 90-х рр. Термінової зміни в районі
потребували до 25% загального обсягу основних фондів, у тому числі 40%
машин та устаткування. Сьогодні зношення фондів у багатьох галузях сягає
65% і існує тенденція до подальшого погіршення їх стану. Через це
необхідні значні кошти для реконструкції машин та устаткування, що не
завжди є економічно доцільним, оскільки не сприяє підвищенню
ефективності виробництва. Значного поновлення вимагає машинобудівний
комплекс, автомобільний парк. Перспективним видається виробництво для
потреб фермерства малотонажних автомобілів вантажопідйомністю до 2 т. з
різноманітним устаткуванням, що вже стало можливим завдяки співпраці з
італійським концерном “IVEKO”.
Загалом потребує структурної перебудови і перепрофілювання господарський
комплекс району, як традиційно промислового, перенасиченого галузями
важкої індустрії, підприємствами ВПК. Також в районі триває
територіальна концепція промисловості у великих індустріальних центрах,
особливо у Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуку. Нове будівництво слід
розміщувати в середніх і малих містах з метою більш повного використання
трудових ресурсів.
Підвищення ефективності потребує сільськогосподарський комплекс району.
Для цього пропонується реорганізація сільськогосподарських структур,
формування фермерських господарств, введення орендного підряду,
запровадження індустріальних методів у рослинництві та тваринництві.
Підвищення рівня функціонування вимагає цукрово-буряковий комплекс. Спад
виробництва тут був спричинений останнім часом високою трудомісткістю
культури, зниженням рентабельності галузі внаслідок підвищення цін на
промислову продукцію, зменшення сировинної бази через дефіцит необхідних
мінеральних добрив, пестицидів, гербіцидів, значні втрати продукції під
час транспортування послужили причинами такого скорочення.
Перспективною видається розвиток нафтогазоводобувної промисловості.
Важливим є дорозвідування сталих і відкриття нових газових та
нафтогазових родовищ із застосуванням ефективних технологій провідних
держав, вироблення власних інновацій у цій галузі. Державний комітет
нафтогазової промисловості України і Харківська обласна адміністрація
підписали угоду про виробництво в регіоні бурового і нафтовидобувного
обладнання.
В Харкові створено технопарк на базі використання науково-технічного
потенціалу та переваг прикордонного розташування (з лекцій)
Істотного оздоровлення потребує екологічна ситуація, створення
сприятливих умов для життєдіяльності людини, розвиток екологічно чистих
виробництв, поліпшення екологічної ситуації за рахунок будівництва
ефективних очисних споруд у басейна річок Сіверського Дінца та Дніпра.
Особливої шкоди навколишньому середовищу завдають галузі промисловості,
зокрема Харківської області, територія якої належить до екокризових
індустріальних районів. Вплив промисловості супроводжується негативними
змінами в повітряному та водному басейнах, надрах та земельних ресурсах.
Внаслідок надмірної концепції забруднювальних виробництв із застарілими
технологіями, нагромадження токсичних відходів, високого рівня
урбанізації відбуваються незворотні процеси деградації природних
ресурсів, зростає захворювальність населення та ін.
Існує низка перепон по впровадженню інноваційних технологій в Україні.
Для зарубіжних інвесторів більш вигідним є вкладати кошти в вітчизняну
сферу послуг, торгівлю, зв’язок, харчову і металургійну промисловість.
Сьогодні існує дещо спрощене розуміння змісту інноваційних господарських
систем – високі темпи створення і освоєння нових технологій і
переважання складних, наукомістких виробництв. А найважливішими
передумовами створення інноваційних економік полягає у високорозвиненому
науковому комплексі і відповідній індустріальній базі. З цією метою у
1999 р. В Україні діє “Концепція інноваційного розвитку”.
Важливим моментом є усвідомлення не лише високого розвитку науки,
багатогалузеву промисловість і освіченість населення, а й “інноваційна
мотивація” – здатність динамічно реагувати на виникаючі потреби ринків.
Сьогодні своєрідним іспитовим полігоном інноваційної політики держави є
Технологічний парк “Інститут монокристалів” – об’єднання на юридичній
основі суб’єктів наукової, технологічної та підприємницької діяльності
різних міст країни, що мають високий інноваційний потенціал. Спеціальний
режим діяльності дозволяє їм забезпечити повний цикл впровадження їхніх
проектів у життя – від наукових досліджень до промислового випуску
продукції, маркетингових досліджень і навчання персоналу.
Сьогодні це найбільший в Україні і колишньому Союзі центр з розробки,
досліджень і застосування функціональних матеріалів, що використовуються
в атомній енергетиці, лазерній, інформаційній та інших галузях сучасної
техніки, До цього спектру слід додати ще комплекс робіт, необхідних для
комерціалізації наукових розробок, залучення інвестицій у
науково-технічну сферу, створення нових технологічних підприємств малого
і середнього бізнесу.
Принцип інноваційності полягає в тому, щоб всім сферам економіки –
видобувній, переробній, аграрній сфері послуг – був притаманний
динамізм, готовність до конкуренції, пошуку і освоєння нових ринків.
Література:
Андрейцев Ю.І. Екологічна експертиза, право та практика. – К.: 1998,
230 с.
Бахмачук Ю.А. Доповідь про забезпечення народогосподарського комплексу
водою і стан водних ресурсів. – Львів: 2000, 58 с.
Білявський Г.О. Основи загальної екології. – К.: 1999, 154 с.
Водний кодекс України.
Ворнов А. К. Навколишнє середовище та розвиток. – Харків: 1998, 243 с.
Друзь В.Л. Методичні засади еколого-географічних досліджень річкових
систем. – Рівне: 2000, 139 с.
Махортов Ю.А. Эколого-экономические проблемы использования земельных
угодий. – Луганск: 1999, 140 с.
Музика О.Л. Проблеми використання водних ресурсів України. – К.: 2000,
352 с.
Постанова Верховної Ради України Про основні напрями державної політики
України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та
забезпечення екологічної безпеки.
Пропозиції Держводгоспу до проекту програми діяльності Кабінету
Міністрів України.
Семенченко П.М. Практика экономического регулирования и охраны
окружающей среды /Приаз. гос. техн. ун-т. – Донецк: 1997, 143 с.
Старченко В.Я. Проблеми і перспективи розвитку водних ресурсів К.: 1998,
108 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
