.

Наукові методи аналізу територіальної організації народного господарства (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1695
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Наукові методи аналізу територіальної організації народного
господарства.

ПЛАН

Науково-технічний прогрес та науковий потенціал.

Економічні методи обгрунтування розміщення продуктивних сил.

3.Аналіз ефективності розміщення виробництва.

1. Науково-технічний прогрес та науковий потенціал.

Основою НТП є оновлення економічного і соціального життя. НТП змінює
підходи до РПС, створює можливості для розв’язання галузевих
господарських проблем, для комплексного розвитку господарства.

Під впливом НТП з’являються нові фактори РПС, які залежать від
територіально-економічної структури. При збільшенні факторів
відбувається зміна їх значимості. Значно зросло значення сировинного
фактора. Істотних змін зазнали транспортний та сировинний фактори.
Велике значення має екологічний фактор. Сільськогосподарське виробництво
значно відстає від промисловості за рівнем матеріально-технічної
оснащеності. У розміщенні продуктивних сил перспективною є ідея
створення науково-технічних парків і технополісів.

Енергетика займає визначальну роль у розвитку народного господарства. В
природному середовищі немає універсального необмеженого джерела енергії,
а відповідні джерела мають низку вад, зокрема низьку концентрацію на
одиницю поверхні та непостійність у часі. Сонячна енергетика відноситься
до легко відновлюваних джерел енергії. Основною ланкою СЕС є сонячні
бактерії. Такі електростанції екологічно чисті, проте займають велику
територію і матеріаломісткі. Геотермальна енергетика розвивається в
країнах з достатніми запасами геотермальних ресурсів. Джерела
геотермальної енергії є наступні:

родовища геотермальної сухої пари;

джерела вологої пари;

родовища геотермальної води;

сухі гарячі скельні породи, які знаходяться на глибині 2 км., їх запаси
найбільші;

гірські породи.

ГВт. Нині будуються одиничні вітроагрегати потужністю 1000-10000кВт.
Для будівництва ВЕС великих розмірів необхідна середньорічна швидкість
вітру на стандартній висоті флюгера(10м.) має становити 6м/с. НТП, а на
перспективу і всі галузі народного господарства, підпорядковані
наступним принципам:

Все переробляється, використовується, нейтралізується, повертається у
виробничий процес;

За його межі виходить лише товарна продукція, що користується попитом, а
до природного середовища виводиться мінімальна кількість нейтральної до
нього матеріальної маси.

В розвинутих країнах повторно ресурси використовуються в 60-95%
випадках. Ресурсозбереження визначається економічними принципами. При
повторному використанні сировинних ресурсів заощаджуються капітальні
вкладення, знижуються витрати в галузях, які повторно переробляють
сировину у порівнянні з галузями, які використовують природну сировину,
використання відходів підвищує рентабельність та поліпшує показники
ефективності галузей народного господарства, переробка відходів
промисловості, комплексне використання природної сировини.

Основні напрями використання природних ресурсів:

нетрадиційний спосіб окислення сірного ангідриду;

видобування рідких і кольорових металів з відходів гальванічних
виробництв;

використання паливної зали і сплавів у будіндустрії;

одержання сталі, чавуну, алюмінієвих сплавів, міді з металобрухту при
зниженні енерговитрат у 3-20 разів і зниження собівартості;

переробка використаного поліетилену.

Відходи хімічної промисловості доцільно використовувати як сировину в
інших галузях. Значний економіко-екологічний ефект отримується з
використання твердих побутових відходів.

2. Економічні методи обгрунтування розміщення продуктивних сил.

Системний аналіз

З допомогою системного аналізу можна порівнювати альтернативні
варіанти розв’язання проблем удосконалення розміщення продуктивних
сил та вибирати для практичного використання кращі з боку
інтересів регіону. Застосування принципів системного аналізу дає
змогу розглядати кожну економічну проблему як особливу систему у
взаємодії з іншими. Сисемний аналіз робить можливим раціональне
використання різноманітної інформації, дає змогу чітко визначити
кожну проблему, виявити мету та вибрати ефективні методи
розв’язання. Наукова розробка економіко-математичних методів
роширила застосування системного аналізу розміщення продуктивних
сил, придала цілеспрямованого характеру економічним розрахункам.

Балансовий метод

Балансовий метод є найпоширенішим у плануванні, зокрема у
передпланових дослідженнях. Використовується система матеріальних,
фінансових балансів, балансів трудових ресурсів, грошових доходів,
видатків населення, територіальних балансів потужностей
будівельних організацій , баланси місцевих будівельних організацій,
виробів металообробної промисловості міжгалузевого використання.
Баланси є звітні та планові. Науково-дослідні інститути проводять
спеціальні дослідження з удосконалення регіональної системи
балансів (розробка звітних міжгалузевих балансів виробництва,
розподілу та споживання продукції в областях та економічних
районах.).

Техніко-економічні розрахунки

Техніко-економічні розрахунки застосовуються на проектній стадії
обгрунтування розміщення продуктивних сил (підприємств та
територального розвитку виробництва). Порівняльну ефективність
альтернативних варіантів розміщення виробництв визначають на основі
розрахунку поточних (собівартості) та порівняння одноразових
(капітальних) витрат. Обов’язково враховують показники матеріало-,
енерго-, фондо-, трудо-, водомісткості та транспортабельності
продукції .

Економіко-статистичні та економіко-математичні методи

З економіко-статистичних методів найбільш поширеними є обчислення
індексів та середніх величин, кореляційний – регресійний аналіз,
групування, графоаналітичний метод. Сутність економіко-математичних
методів полягає у формалізованому описі економічних явищ та
процесів у вигляді системи математичних рівнянь.Найбільш поширені
з економіко-математичних моделей балансова та оптимізаційна.

Картографічний метод

До традиційних методів аналізу розміщення продуктивних сил
відносяться порівняльний спосіб вивчення економічних та
економіко-географічних явищ та процесів. Особливо широко
застосовується у прикладних розробках картографічний метод,
запозичений з економічної географії. При моделюванні перспективного
розміщення виробництва застосовують нормативний метод.

Балансові та оптимізаційні моделі

Балансова модель має вигляд системи шахових таблиць (баланси
витрат та випуску продукції, капітальних вкладень, трудових
витрат, природних ресурсів). Баланси на практиці є міжгалузеві,
міжрайонні з виробництва та розподілу продукції.

Оптимізаційна модель – це вища форма техніко-економічних
розрахунків з призначення вибору оптимального варіанта розміщення
підприємств, галузей, територіально-виробничих комплексів. Умови
задачі та розв’язок подаються у табличній (матричній) або
графічній (мережній) формі.

3. Аналіз ефективності розміщення виробництва.

Існують наступні методи обгрунтування розміщення виробництва: аналіз
статистичних матеріалів, картографічний метод, методи
техніко-економічних розрахунків ефективності, методи районного
планування, балансовий метод, метод економіко-математичного моделювання
та ін. при розрахунку економічної ефективності сполучаються кілька
методів. Ефективність виробництва є загальна та порівняльна. Виділяють
наступні показники ефективності: питомі капіталовкладення,
працемісткість, фондомісткість, матеріаломісткість, рентабельність,
терміни окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці,
виробничі витрати.

Районне планування – це комплексний метод, що застосовується при
проектуванні розміщення виробництва на рівні регіону. При цьому
використовуються методи математичного моделювання, картографічний та
інші.

Теорія просторової економіки започаткувала моделювання простору. Питання
оптимального розміщення виробництва є провідними для РПС. Перші твори з
просторової економіки започаткував у ХІХ ст. І.Тюнен, а на початку ХХ
ст. цією проблемою займався А.Вебер, А.Леш.

Теорія “концентричних кілець” Тюнена розроблена німецьким поміщиком
Тюненом, який виявив вплив міста – ринку на сільськогосподарську
спеціалізацію прилеглої території. Місто розташоване в центрі території,
а простір являє собою круг. Чим далі від центру, тим більше транспортні
витрати, що впливає на загальні витрати фермерів. Він виділив шість зон:

овочеві культури і молочне тваринництво;

лісове господарство;

зернові культури;

кормові культури;

трипільна сівозміна;

екстенсивне тваринництво.

Теорія “штандартів” А.Вебера.

Якщо розглядати розташування джерел сировини та споживачів у певних
місцях виробництва, то можна знайти точку в просторі, де витрати на
перевезення будуть мінімальними.

“Система шестикутників” Кристаллера-Леша. Круги за Тюненом, прилягаючи
один до другого не є ідеальною формою заповнення економічного простору.
Такими є шестикутники (видозмінені круги).

Земельна форма ефективності має наступний вигляд Е = Еф/B, Е(мах, де Е –
ефективність, Еф – ефект, В – витрати.

Економічна оцінка теорії. Попередньо роблять аналіз теорії. РВПС України
складає схеми розміщення продуктивних сил, вони є загальні, галузеві і
регіональні. Загальні схеми показують стратегічні напрями у розміщенні
продуктивних сил у державі, дають можливість розрахувати ефект від
розміщення виробництва. Регіональні схеми охоплюють території великих
економічних районів. Схема районного планування – це оцінка території за
низкою ознак для поділу на зони за природними, та економічними
параметрами.

Аналіз ПРП території включає вивчення:

геологічної будови корисних копалин;

гідрологічних і гідрогеологічних умов;

геоморфологічних умов;

кліматичних умов;

грунтово-рослинний покрив;

тваринний світ;

екологічні особливості.

Аналіз демографічного потенціалу полягає у вивченні чисельності
населення та трудових ресурсів, прогнозу їх чисельності на перспективу.

Для характеристики рівня розвитку економіки регіону застосовуються
узагальнюючі показники РПС, які визначають ступінь використання
економічного потенціалу господарського комплексу, відображають якісну
характеристику економічної діяльності регіону, включаючи невиробничу
сфера:

виробництво національного доходу на душу населення;

продуктивність суспільної праці (валовий національний доход поділений на
кількість працюючих у сфері матеріального виробництва);

сукупний фонд споживання населенням регіону матеріальних благ та послуг
на душу населення;

виробництво національного прибутку на 1 грн. поточних витрат.

Збалансованість – це такий стан регіональної економіки, за якого
регіональні пропорції перебувають у рівновазі. Інструментом вивчення
збалансованості є система територіальних балансів, основна функція яких
полягає у зв’язку потреб і ресурсів. У балансі розглядається
співвідношення виробничого потенціального доходу на одного зайнятого та
спожитого потенціального доходу на душу населення по кожному регіону та
держави в цілому.

Перерозподіл національного доходу – це об’єктивний економічний процес,
який відбиває всебічні зв’язки всередині та між різними сферами
народного господарства, галузями та регіонами держави. Фінансові ресурси
регіону складаються із засобів місцевих бюджетів та засобів підприємств,
які виділені на регіональний розвиток. Баланси – це система
взаємопов’язаних показників, які характеризують наявність і використання
матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Збалансованість
розглядається як взаємовідповідність ресурсів і потреб суспільного
виробництва, відображає умови нормального функціонування економіки.

Звітні та планові баланси національної економіки потрібні для розробки
комплексної системи показників оцінки економічного потенціалу України:
міжгалузевий, основних фондів, фінансових ресурсів, грошових доходів і
витрат населення, платіжний, торговий, розрахунковий, для надходжень і
платежів у вільноконвертованій валюті, розрахунку чисельності зайнятого
населення, виробничих потужностей, виробництва та споживання основних
видів продукції. Територіальні пропорції поділяються на
загальноекономічні, міжрегіональні та регіональні. Комплексний розвиток
регіонів забезпечується укладенням матеріальних, територіальних
балансів. Провідним у збалансованості економіки регіонів є метод
міжгалузевих балансів, результати яких дозволяють визначити
співвідношення виготовленої, розподіленої та використаної чистої
продукції, пропорції поділу чистої продукції кожної галузі на засоби
виробництва та предмети споживання.

Схема районного балансу складається з розділів, які мають наступний
зміст:

І розділ – система показників міжгалузевих потоків продукції, яка
виробляється в даному регіоні;

ІІ розділ – вивезення продукції за межі району з метою задоволення
виробничих і невиробничих потреб;

ІІІ розділ – задоволення кінцевих потреб;

ІV розділ – це матриця розміром м х n, кожний елемент якої характеризує
потоки предметів праці його виду, що використовуються в j-ту виробництві
та завозяться з району q (виробниче споживання завізної продукції);

V розділ – матриця з елементами, кожний із яких характеризує обсяг
кінцевої продукції його виду, виробленої в q-му районі, яка
використовується для задоволення k-ої потреби r-ого району;

VI розділ – галузева структура та первісний поділ виробленого у даному
районі національного доходу;

VII розділ – кінцевий перерозподіл національного доходу для фінансування
фондів кінцевого використання продукції даного району.

В балансі спочатку подаються галузі спеціалізації, далі – високотоварні
обслуговуючі галузі, потім – високотоварні галузі, які недостатньо
розвинені у даному регіоні, але важливі для народного господарства і,
накінець, районні галузі.

Дані міжгалузевих регіональних балансів характеризують спеціалізацію
регіону, виявляють потенційні зв’язки між різними регіонами, виражають
їх кількісно через показники завезення сировини та вивезення готової
продукції.

Література

Статистичний щорічник Тернопільської області: Корот. стат. довід.
Тернопільське обласне управління статистики: Під ред. В.Г. Кирича.

Ковтун В.В. Горда України: Економіко-географічний справочник.-К,: Вища
школа. – 1990. с. 208-217.

Тернопілля – погляд зблизька: Корот. стат. довід. Тернопільська обласна
державна адміністрація.

Географія Тернопільської області: Навчальний посібник для учнів 8-9
класів.-Тернопіль, 1994. 88с.

Економічна географія Росії, навчальний посібник, частини I, II-III,
Москва 1996

Автомобільна промисловість, № 7, 1993

“Розміщення виробничих сил” за редакцією Кистанова В.В. і Копылова
Н.В., М.1994

“Географія промисловості СРСР” Хрущев А.Т., “Вища школа” М.1990

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020