.

Населення та проблеми зайнятості на Україні (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6412
Скачать документ

Реферат на тему:

“Населення та проблеми зайнятості на Україні” ПЛАН

ВСТУП

1. ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ. ПРИРОДНИЙ ПРИРІСТ

2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

3. РІВЕНЬ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ, ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Без трудових ресурсів не може розвиватися жодна галузь, жодна
промисловість народногосподарського комплексу. Населення і трудові
ресурси – вкрай важливі складові продуктивних сил будь-якої країни. Тому
обрана тема є вкрай актуальною, особливо дивлячись на проблематичний
характер розміщення і відтворення населення України та її трудових
ресурсів.

Держава, у якій смертність переважає над народжуваністю, – серйозно
хвора, її потрібно негайно лікувати. Процеси популяції невіддільні від
соціально-економічного, морально-психологічного, духовного, культурного
та екологічного здоров’я суспільства, від рівня його цивілізованості.
Однак такті зв’язок не можна розглядати спрощено. Нинішня складна
демографічна ситуація (фахівці вже оцінюють її як катастрофічну) –
наслідок загальної кризи в суспільстві.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє
фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для
здійснення корисної діяльності.

Зауважимо, що в Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція,
яка визначається скороченням частки населення молодці шого від
працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення
старшого працездатного віку.

1. Чисельність населення. Природний приріст

Точні дані про чисельність мешканців країни дають загальні переписи
населення, які проводяться більш-менш регулярно. Згідно з останнім
переписом, проведеним у незалежній Україні, її населення станом на 5
грудня 2001 р. становило 48 416 тис. осіб. Приблизні дані за 2005 р.
Показують, що чисельність населення становить вже менше 48 млн. Осіб. За
людністю Україна займає шосте місце в Європі та 24-е у світі. Зміни
чисельності населення та його територіальний розподіл відображає
демографічна ситуація.

Природний приріст населення – це різниця між кількістю людей, які
народилися, і тими, що померли. Показники природного приросту постійно
змінюються. Тривалий час Україна мала розширений тип відтворення
населення (високі показники народжуваності, спочатку високі, а потім
поступово нижчі показники смертності, високий природний приріст). В
останній чверті XX ст. природний приріст різко скоротився, і країна
отримала звужене відтворення населення (низький рівень народжуваності,
значно вища смертність, від’ємний природний приріст).

Найбільшою чисельність населення в Україні була на початку 1993 р. (52,2
млн. осіб), але пізніше вона почала знижуватися, спочатку на 200 – 300
тис. осіб щорічно, а тепер – на 400 – 500 тис. осіб і більше. Процес
скорочення чисельності населення називається депопуляцією. Україна, що
мала до 1929 р. одні з найвищих показників народжуваності і природного
приросту населення в Європі, тепер має найнижчі їх значення: за
народжуваністю (7,8%с) – передостаннє (останнє – в Латвії – 7,5%с), за
природним приростом (-7,0%о) – останнє місце. Це зумовлено багатьма
чинниками, найважливішими з яких є зниження рівня і якості життя людей у
період економічної кризи, ускладнення геоеко-логічної ситуації після
аварії на Чорнобильській АЕС в усіх регіонах країни, старіння населення,
збільшення показників розлучень і зменшення показників укладання шлюбів.
В останні роки одним із найголовніших чинників є масовий відтік молоді
за межі країни, передусім міграція жінок.

Народжуваність продовжує знижуватись, вона вже опустилась нижче від
рівня, достатнього для заміщення поколінь. Смертність збільшилась серед
усіх вікових груп; основні причини цього – серцево-судинні хвороби,
новоутворення, нещасні випадки і травми, самогубства. Досить високий
рівень дитячої смертності – 12,5 дітей на 1000 народжених, що у 1,5 –
2,5 раза вище, ніж у європейських країнах. Процеси депопуляції населення
спочатку охопили сільську місцевість, а тепер уже й міста. В Україні є
сотні сіл, в яких упродовж року не народжується жодної дитини. Природний
приріст сільського населення став від’ємним ще у 1985р., а тепер він
становить -9,3%о (2000р.). У містах цей показник -5,9%о, загалом на
кожну тисячу осіб в Україні народжується на 7 чоловік менше, ніж
помирає. Показники природного руху населення мають значні відмінності у
регіонах України. Найбільші природні втрати населення спостерігаються у
північних і східних областях (природний приріст у Чернігівській області
—–12,1%о, в Луганській—–11,7%о, Донецькій—–10,9%о та ін.), дещо
менші – у центральних, найменші – у західних (Закарпатській – -0,4%о,
Львівській—–3,3%с). Зменшення показників природного руху населення
відображається і на його статево-віковій структурі, її графічно ілюструє
статево-вікова піраміда. Вона має неправильну форму – звужена у нижній
частині і розширена у верхній, що вказує на звужений тип відтворення
населення. І в селах, і в містах відбувається процес старіння людей,
тобто у віковій структурі населення збільшується частка людей пенсійного
віку (зараз – понад 23,4%) і зменшується частка дітей (близько 19%).
Старіння населення характерне для всіх європейських держав, але висока
частка старих людей там досягається високою тривалістю життя, а в
Україні – за рахунок зменшення кількості дітей. Середня тривалість життя
людей в Україні становить 68 років, зокрема, жінок – 73 роки, а
чоловіків – 63 роки. Це набагато нижчий показник, ніж у розвинених
країнах світу (вЯпонії- 83 роки, США і Німеччині – 75 років). Погіршення
усіх демографічних показників, особливо значне природне скорочення
населення, свідчить про демографічну катастрофу в Україні.

2. Трудові ресурси України

Населення виконує дві важливі функції: з одного боку боку, воно є
виробником матеріальних благ і послуг, творцем суспільного національного
продукту, з іншого – споживачем матеріальних і духовних благ. Найбільш
активною його частиною є трудові ресурси. Це – населення працездатного
віку (чоловіки віком 16 – 59 років, жінки – 16 – 54 роки включно), крім
інвалідів І і II груп, а також люди пенсійного віку і підлітки, які
працюють. В Україні трудові ресурси становлять майже 30 млн. осіб, в їх
структурі переважають працездатні люди – 57% (2004 р.). Все ширше в
науковій літературі та на практиці застосовується термін “економічно
активне населення”. Ним позначають працездатне населення, яке упродовж
певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва
товарів і послуг. До складу цього населення входять люди, зайняті
господарською діяльністю, що приносить прибуток (у т. ч. пенсіонери) та
безробітні люди, які хочуть працювати.

Економічно неактивне населення – це люди, які знаходяться на утриманні
держави або окремих осіб. Сюди належать особи, які зайняті у домашньому
господарстві чи навчаються, безробітні, що не шукають роботи і не
бажають працевлаштуватись, а також пенсіонери, не зайняті господарською
діяльністю [8].

Економічно активне населення становить в Україні 22,6 млн. осіб (2003
р.), а економічно неактивне – 13,7 млн. осіб. Значну частку серед осіб
останньої групи займають студенти, які з часом перейдуть у групу
економічно активного населення.

3. Рівень зайнятості населення в Україні, проблеми зайнятості

Зайнятість населення постійно знижується (в умовах економічної кризи у
2003 р. він становив 62,0%). Змінилась також структура зайнятості: якщо
в 1990 р. все населення працювало в галузях державної економіки, то вже
у 2003 р. – понад 3,2 млн. осіб – в інших сферах, передусім у ринковій
інфраструктурі. Неоднакові темпи скорочення працівників у різних галузях
господарства вплинули на структуру зайнятості. Частка працівників сфери
матеріального виробництва зменшилась із 60% у 1990 р. до 46% у 2003 р.
За останнє десятиліття збільшення працівників відбувалося тільки у сфері
управління. Співвідношення між попитом і пропозицією на трудові ресурси
утворює ринок праці. Тепер на ньому попит набагато менший за пропозицію,
внаслідок чого збільшується кількість безробітних.

Безробітними в Україні вважають працездатних людей, які не мають
заробітків, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що
шукають роботу, готові та здатні приступити до неї. Вони становлять
12,0% (у 2002 р.- 5,6%) від працездатного населення. Більшість із них –
жінки. За забезпеченістю трудовими ресурсами всі регіони України –
надлишкові. Найбільше навантаження працівників на вільні робочі місця у
тих регіонах, де ринкові перетворення відбуваються повільно: це –
західні і північні області України. Незбалансованість між попитом і
пропозицією на робочу силу зумовлюють значний її відтік за межі України.
В умовах несприятливої демографічної ситуації таке явище у майбутньому
може призвести до дефіциту робочої сили у багатьох регіонах країни.
Необхідне проведення ряду заходів щодо підвищення рівня зайнятості
трудових ресурсів в Україні. ків товарів, робочої сили і їх об’єднання в
межах держави.

У народному господарстві країни жінки переважають над чоловіками.
Часто-густо вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну
зміну. Це ще один із чинників демографічної кризи в Україні.

Коефіцієнт змінності більшості промислових підприємств України
невисокий. Раніше він становив 1.2 – 1.4, нині ще більше знизився.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів в областях, зниження
абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних
районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях
народного господарства зумовлюють потребу наукових досліджень і
практичних заходів щодо раціонального використання ресурсів живої праці
не тільки в галузях, а й в окремих районах України.

Аналіз приросту та особливостей зайнятості населення України свідчить
про те, що в межах її території є певні надлишки працездатного
населення, насамперед у малих містах. Такий надлишок зумовлює можливість
виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної
реформи. Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню
продуктивності праці на основі максимального використання досягнень
науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку економіки важливу
роль відіграє не тільки економія витрат живої праці, а й матеріалів,
сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів,
раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі науково
обґрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці
передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу
зменшити витрати ручної праці. Для того щоб створити умови для
реалізації права громадян на працю, а також забезпечити соціальний
захист тимчасово безробітного населення, на всій території України
створено центри зайнятості населення.

ВИСНОВКИ

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Україна – п’ята за чисельністю населення держава в Європі. Кількість
його на 1 січня 2002 р. становила біля 48 млн. чол. За цим показником
Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.), Італії (58 млн. чол.),
Великобританії (57.3 млн. чол.) і Франції (57 млн. чол.).

Сьогодні середня тривалість життя в Україні становить 70-71 рік (66
років у чоловіків і 73-75 років у жінок) і поступово зменшується. За цим
показником, Україна посідає 52 місце серед країн світу.

Трудові ресурси – це наявне працездатне населення (чоловіки від 16 до 59
років і жінки – від 16 до 54 років), а також працюючі підлітки і
пенсіонери. Загальна кількість працездатного населення України в 1993 р.
перевищила 29 млн. чоловік.

У сфері матеріального виробництва на початку 90-х років було зайнято 75
% усіх працівників. Понад 29 % населення країни працювало в
промисловості, більш як 20 – у сільському господарстві, понад 11 % – в
освіті, галузях культури і науки. Значна частка припадала на будівництво
(7.4 %), торгівлю, громадське харчування (7.1 %), транспорт і зв’язок
(6.7 %).

Нині переважною формою зайнятості працездатного населення все ще
залишається державний сектор економіки. Проте частка недержавних форм
власності поступово зростає. В перспективі передбачається відплив
робочої сили (до 400 тис. чоловік) з підприємств державного сектору в
різні приватні, малі, спільні та інші недержавні підприємства.

В Україні все більше проблем виникає з раціональним використанням
трудових ресурсів. Ще недостатньо використовуються вони у малих і
середніх містах, особливо на Правобережжі.

Кількість безробітних в Україні на кінець 2004 р. становила понад 100
тис. чоловік. Це порівняно небагато. Проте в країні поширене приховане
безробіття, особливо в містах з незначним вибором місць роботи.
Найбільше безробітних серед службовців (інженери і техніки).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Бейдик О.О., Падун М.М. Географія. – К.: Либідь, 2000. – 304 с.

Берлянт А.М., Дронов В.П., Думина И.В. География: справочные материалы.
– М., 2003. – 400 с.

Дані державного статистичного бюро України за 2003-2004 рр.

Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 2002. –472 с.

Заставний Ф.Д. Населення України. Національно-територіальні питання. –
Львів, 2001.

Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. – К.: Зодіак-Еко, 2002. –
432 с.

Населення // Україна у цифрах у 2003 році. – Державний комітет
статистики України.

Паламарчук М.М. Географія України. –К.: Освіта, 2001.

Петрига Н.А. Движение трудовых ресурсов Украины: анализ и
прогнозирование. – Тернополь, 2003.

Розміщення продуктивних сил України / за заг. ред. Є.П. Качана. –К.:
Вища школа. – 375 с.

10.Соціально-економічна географія України / за заг. ред. О.І. Шаблія.
–Львів: Світ, 2001. – 608 с.

Основні сегменти сучасного ринку робочої сили

Структура пропозиції робочої сили

за галузевим профілем спеціальносей

(станом на 1 січня 2004 р.)

PAGE

PAGE 7

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019