.

Морський та річковий транспорт (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 11319
Скачать документ

Реферат на тему:

Морський та річковий транспорт

Морський та річковий транспорт – одна з галузей економіки, яка
поступово набирає тенденцію щодо стійкого розвитку та оновлення. За
останні роки спостерігається постійне зростання обсягів переробки
вантажів морськими та річковими торговельними портами, перевезення
пасажирів і вантажів судноплавними компаніями, а також випуск товарної
продукції судноремонтними заводами.

Україна успадкувала від часів Радянського Союзу потужну розгалужену
інфраструктуру морегосподарчого комплексу. На її території опинилися 3
морських пароплавства, кількадесят морських та річкових портів, великі
суднобудівні та судноремонтні заводи. При цьому органи управління
морською галуззю історично були зосереджені на території Росії.
Внаслідок цього молода українська держава опинилася перед необхідністю
створювати “з нуля” цілісну систему управління море господарчим
комплексом. На даний момент така система створена і успішно функціонує в
рамках Державного департаменту морського та річкового транспорту Україні
(Укрморрічфлот), який є урядовим органом державного управління в галузі
морського і річкового транспорту.

Департамент було створено Постановою Кабінету Міністрів України від 30
березня 2000 року морського і річкового транспорту. До його компетенції
віднесено:

здійснення координації всіх аспектів державної зовнішньої політики у
сфері торговельного судноплавства;

розробка проектів двосторонніх угод про морське торговельне
судноплавство і судноплавство на внутрішніх водних шляхах, аналіз і
стратегічне планування в цьому напрямку, узгодження, підготовка
матеріалів для підписання цих угод, а також контроль за їх виконанням;

здійснення координації участі України в міжнародних організаціях, щодо
морського і річкового транспорту, а саме Міжнародній морській
організації (ІМО), Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД),
Економічній комісії по Європі (СЕК), Дунайській комісії, Раді державних
морських організацій та Раді державних річкових адміністрацій СНД,
Міжнародній гідрографічній організації та ін.

На підприємствах і організаціях галузі забезпечується виконання вимог
Міжнародних конвенцій щодо норм і стандартів безпеки судноплавства та
охорони навколишнього середовища, у тому числі в територіальному морі і
на внутрішніх водяних шляхах. Розробляються і вводяться в дію акти
програмного та концептуального характеру, які містять заходи щодо
нарощування потенціалу морського і річкового транспорту.

Україна стала членом Міжнародною морською організацією (ІМО) 28 березня
1993 року (постанова ВРУ від 04.02.94р. № 3938). За час свого членства
Україна приєдналася до 17 правових документів ІМО, і ця робота триває.

За 2003 рік членський внесок України до Міжнародної морської організації
IMO склав 43,657 фунтів стерлінгів.

Однією з найважливіших ділянок роботи Департаменту є впровадження
Міжнародного кодексу з охорони суден і портових об’єктів (Кодекс ISPS) в
морську галузь України. Ці міжнародні документи вводять у морську галузь
України нову сферу діяльності – забезпечення і підтримування морської
безпеки (“морська безпека” – комплекс заходів, а також людські і
матеріальні ресурси, які призначені та застосовуються для підтримування
стану захищеності інтересів особи, суспільства і держави суден, вантажу
та інфраструктури портів від піратства, тероризму та актів незаконного
втручання в їх діяльність).

Основна мета Кодексу ISPS полягає в розробці стандартизованих,
уніфікованих методів і процедур для оцінки ступеня загрози, даючи Урядам
можливість протидії їй шляхом введення відповідних рівнів безпеки
(охорони) на суднах і на портових засобах.

Державам – учасникам Конвенції SOLAS -74 для реалізації державної
політики з питань захисту суден і портових об’єктів від піратства,
тероризму й актів незаконного втручання пропонується виконати низку
вимог, найбільше важливими з яких є:

створення міжнародної структури, що використовує співробітництво між
урядами, урядовими закладами, місцевими адміністраціями, судноплавними
компаніями і портами з виявлення погрози та вжиття заходів, з
попередження подій, які пов’язані з порушенням безпеки суден або
портових об’єктів, що використовуються у міжнародній торгівлі;

призначення або заснування у рамках державного апарату “призначеного
органу” (органу державного управління зі спеціальними повноваженнями в
області охорони суден і портових засобів);

введення до штату суден, судноплавних компаній та портів посади офіцера
охорони судна, судноплавної компанії, порту (портового засобу);

утворення в портах (на портових засобах) Служб морської безпеки
(охорони);

проведення оцінок охорони суден і портів (портових засобів);

розробку і впровадження Планів охорони суден і портів (портових
засобів);

встановлення рівнів (1, 2, 3) захисту суден і портів (портових засобів);

встановлення вимог щодо Декларації з охорони;

видачу Міжнародних свідоцтв з охорони суден;

обладнання суден автоматичними ідентифікаційними системами та технічними
засобами захисту;

Дія Кодексу ISPS поширюється на:

порти (портові засоби, судноремонтні та суднобудівні заводи, іншу
інфраструктуру портів) що обслуговують судна, які виконують міжнародні
рейси;

судноплавні компанії;

пасажирські і вантажні судна (включаючи високошвидкісні) валовою
місткістю 500 р.т. і вище;

морські бурові плавучі і стаціонарні платформи.

Для забезпечення функціонування нової сфери діяльності (морської
безпеки) на морському і річковому транспорті, на сьогоднішній день
Державним департаментом морського і річкового транспорту, що призначений
органом державного управління зі спеціальними повноваженнями в області
охорони суден і портових засобів, проведені наступні заходи;

призначено так звані визнані організації в сфері охорони на морі;

в портах призначені посадові особи порту, відповідальні за охорону;

Регістром судноплавства України з залученням представників Комітету з
безпеки на морі проведено семінар щодо впровадження Кодексу ISPS в
морську галузь України для судноплавних компаній;

розроблена та затверджена Програма підготовки фахівців служб морської
безпеки;

визначені учбові заклади, яким доручається проводити підготовку за цією
програмою;

розробляються понад 30 нормативне правових документів щодо виконання
вимог Кодексу ISPS;

Виходячи з нових завдань, що постали перед водним транспортом в умовах
зростання обсягів перевезень та відновлення реального сектору економіки,
зростання попиту на транспортні послуги, активізації процесів інтеграції
транспортно-дорожнього комплексу України до європейської та світової
транспортних систем все важливішою стає проблема задоволення потреб
економіки та соціальної сфери у повному та якісному забезпеченні
перевезеннями.

Відповідно до прогнозів очікується щорічне зростання попиту на
транспортні послуги в розмірі 4-5%, обсяги перевезень вантажів до 2005
року, у порівнянні з 2000 роком, можуть збільшитися на 27-28%, пасажирів
– на 5-10%. Не менші темпи зростання попиту на транспортні послуги
очікуються і в період 2006-2010 рр.

Створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної
транспортної системи визнано пріоритетним загальнодержавним напрямком
розвитку транспортно-дорожнього комплексу України.

До компетенції Укрморрічфлоту відносяться Євро-Азіатський та сьомий
транспортні коридори. Коридор № 7 (Дунайський) проходить територіями
Австрії, Угорщини, Югославії, Болгарії, Румунії, Молдови, України).
Протяжність коридору 1600 км, в тому числі по Україні – 70 км.

16 грудня 1996 року була підписана трьохстороння Угода між Урядом
України, Урядом Грузії і Урядом Азербайджанської Республіки про
створення і функціонування міжнародного Євро-Азіатського транспортного
коридору Іллічівськ-Поті-Тбілісі-Баку.

З цього ж часу почала діяти автомобільна поромна переправа
Іллічівськ-Поті, яка обслуговується поромами судноплавної компанії
“Укрферрі”. В грудні 1998 року відкрита залізнична поромна лінія
Іллічівськ-Батумі.

Сьогодні судноплавна компанія “Укрферрі” здійснює регулярні
вантажопасажирські перевезення поромами на лінії Варна-Іллічівськ-Поті.
На зазначеній лінії працюють два морських автомобільно-залізничних
пороми, які можуть одноразово перевозити по 108 залізничних вагонів
кожний.

Розпочинаючи з 1998 року, підприємства галузі постійно приймають участь
у виконанні заходів “Програми створення та функціонування національної
мережі міжнародних транспортних коридорів України” затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 20,03.1998 р. №346.

У 2004 році, в рамках виконання програми, передбачається реалізувати
наступні інвестиційні проекти:

Будівництво третьої черги зерноперевантажувального комплексу
(Іллічівський МТП);

Реконструкція комплексу з перевантаження рослинної олі: (Іллічівський
МТП);

Будівництво перевантажувального комплексу зріджених газії (Іллічівський
МТП);

Будівництво паливно-бункерувального терміналу (Іллічівський МТП); ”
Будівництво універсального причалу Із (Одеський МТП);

Будівництво перевантажувального комплексу генеральних вантажів (Юний
МТП);

Реконструкція причалу генеральних вантажів (Маріупольський МТП);

Будівництво глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на
українській ділянці дельти ріки Дунай.

Річковий транспорт і його склад

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового
транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і
пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи,
ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а
також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні та
постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони
здоров’я, фізичної культури та спорту, культури,
проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і
організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу
річкового транспорту.

Стаття 28. Землі річкового транспорту

До земель річкового транспорту належать землі, надані в користування
під:

порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними
спорудами та устаткуваннями, що обслуговують річковий транспорт;

пасажирські вокзали, павільйони і причали;

судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди,
службово-технічні будівлі;

берегоукріплювальні споруди й насадження;

спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової;

вузли зв’язку, радіоцентри і радіостанції;

будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування
водних шляхів, судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази,
майстерні, судноверфі, відстійно-ремонтні пункти, склади,
матеріально-технічні бази, інженерні мережі, службові та
культурно-побутові приміщення, інші об’єкти, що забезпечують роботу
річкового транспорту.

Для робіт, пов’язаних із судноплавством і сплавом на внутрішніх водних
шляхах, поза населеними пунктами виділяється у встановленому порядку
берегова смуга. Землі берегової смуги не вилучаються у землекористувачів
і використовуються відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 29. Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими
суднами

Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими суднами
здійснюється Українською державною інспекцією Регістру та безпеки
судноплавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019