.

Металургійний комлекс України (курсовик)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
547 3994
Скачать документ

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічий університет

Коломийський економіко-правовий коледж

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: ”Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”

на тему:

“Металургійний

комплекс України”

Виконала: студентка групи Б-11

Галайко М.

Перевірив:

Коломия 2004р.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Значення чорної металургії для розвитку народногосподарського

комплексу України………………………………………………………………..4

2. Сировинна база чорної металургії України……………………………………..6

3. Структура, сучасний стан та особливості розміщення чорної

металургії України……………………………………………………………….12

4. Сировинна база кольорової металургії України……………………………….21

6. Особливості розміщення і розвитку кольорової металургії
України………..24

7. Проблеми і перспективи розвитку металургійного комплексу України…….26

Висновки……………………………………………………………………………28

Використана література…………………………………………………………29

Вступ.

Металургійний комплекс забезпечує металом машинобудування та інші галузі
народного господарства країни. Він складається з чорної і кольорової
металургії, що в свою чергу об’єднуть основні і допоміжні виробництва –
від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів до
випуску прокату й металевих виробів. Основним виробництвом
металургійного комплексу є випуск готового металу, допоміжним –
виробництво сплавів. Для розвитку металургійного комплексу Україна має
декілька сприятливих чинників:

Близькість розміщення родовищ коксівного вугілля, залізної і марганцевої
руд, вапняків, формувальних пісків і вогнетривків в останні роки великі
запаси різноманітних кольорових металів;

Густа мережа шляхів сполучень між родовищами;

Велике і надійне джерело водопостачання, яким є Дніпро з його
водосховищами;

Розвиток металоміского машинобудування;

Велика місткість металобрухту;

Висококваліфіковані кадри;

У наш час Україна є одним з найбільших виробників металу на планеті.
Вона розширює поставку своїх виробів, особливо прокату і труб на
світовий ринок. Так з 2031 підприємств машинобудування і металообробки
України найбільша їх кількість концентрується у Донецькій (207),
Дніпрпетровській (159), Луганській (149) і Запорізькій(126) областях.
Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188),
Львівській (155), Одеській(108) областях, а також у м. Києві (173), де
добре розвинута науково-дослідна база і є достатня чисельність
кваліфікованих кадрів. [ 2 ].

1. ЗНАЧЕННЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Чорна металургія є фундаментом індустріального розвитку багатьох країн
світу. Від чорної металургії в першу чергу залежить розвиток важкої
промисловості. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів
неможливий розвиток машинобудування, а в зв’язку з цим і розвиток
науково-технічного прогресу, її продукція є основою розвитку
будівництва, усіх видів транспорту, особливо залізничного і
трубопровідного. Вона має велике значення для оснащення необхідною
технікою сільського господарства.

Чорна металургія є галуззю спеціалізації України в загальному поділі
праці країн СНД. У складі колишнього Радянського Союзу Україна давала в
1989—1990 pp. 45,6% товарної залізної руди, 77% марганцевої руди, 45%
виробництва чавуну, 34,4% виробництва сталі, 34,5% готового прокату, 33%
сталевих труб. Цій галузі належить одне з провідних місць у сучасній
економіці України. За даними 1999 р. на її частку припадало 23,2%
вартості продукції основних галузей промисловості країни.

Україна належить до країн Європи і світу з найбільш розвинутою
металургією. Навіть в умовах економічної кризи вона поступається за
показниками виробництва основної продукції цієї галузі в Європі тільки
Німеччині.

Продукція чорної металургії має велике значення у зовнішній торгівлі
України, є її головною експортноспроможною галуззю.

Великий вплив має чорна металургія на розвиток і розміщення
машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. В металургії значно
розвинуте комбінування виробництва. На її відходах працюють виробництва
будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо.

Ця галузь є потужним фактором формування ТГТК. Вона виділяється значною
концентрацією виробничого процесу — величиною підприємств і формуванням
їх територіальних осередків. В місцях розміщення її основних підприємств
зосереджується важке машинобудування, коксохімія, хімія, виробництво
вогнетривких матеріалів тощо; формуються великі транспортні вузли,
швидко виростають великі і крупні міста.[ 8 ].

2. СИРОВИННА БАЗА ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ

В східній Україні сформувалися унікальні природні умови для розвитку
металургійного комплексу. Тут знаходяться найкрупніші, що мають світове
значення, паливно-сировинні бази чорної металургії — Донецький
кам’яновугільний, з коксівними марками вугілля, Криворізький
залізорудний і Придніпровський марганцеворудний басейни; великі,
практично невичерпні родовища вапняків, доломітів, вогнетривких глин.

Віддаль від Кривого Рога до центрального району Донбасу — Горлівки (по
прямій) становить 345 км, а від Західного Донбасу, який доходить до
Павлограда (Дніпропетровська обл.), — близько 150 км. Між зазначеними
басейнами пролягає потужне джерело водопостачання — р. Дніпро.

Такого поєднання найважливіших сировинних матеріалів, енергетичного і
технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної
металургії, і такої концентрації їх на порівняно невеликій території
немає в жодній країні світу.

Металургія США, Великобританії, Німеччини, Франції працює на імпортній
марганцевій руді. Японія розвиває свою чорну металургію на основі
імпорту паливних і сировинних ресурсів, які доставляються морським
транспортом з країн, віддалених від неї на тисячі кілометрів. Залізну
руду імпортують також і деякі європейські країни.

Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і
Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами.

Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської
області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на
100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина
рудоносної смуги змінюється від 2—3 до 7 км. Руди басейну досить
різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих
ділянках — і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і
гематіто-мартітові з вмістом заліза 50—62% і більше) добуваються тільки
шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза
28—39% видобувають відкритим способом (кар’єрним), їх запаси оцінюють у
30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну
становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами належить до
найбільших у світі.

Кременчуцький залізорудний басейн розташований на території
Кременчуцького району Полтавської області, за 15—20 км від Кременчука на
лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузькою смугою простягнулась з
півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне
положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра,
середня частина території перетинається залізницею Полтава—Кременчук.
Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т.
Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди
з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з
вмістом заліза 35—38%. Експлуатація басейну відкритим способом почалася
з 1955 р.

Білозерський залізорудний район об’єднує декілька родовищ. Він
розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.

Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв’язки. На березі
Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для
відправки руди по Дніпру.

Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4
млрд. т. На частку багатих руд з вмістом заліза 60— 64% припадає близько
600 млн. т. Решта запасів руд має переважно вміст заліза 46—48%. В
перспективі у районі збільшиться використання значних запасів залізистих
кварцитів з вмістом заліза 25—40%, які після збагачення перетворюються в
концентрат з вмістом заліза 65—70%. Видобуток руди в районі відкритим
способом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не
завершені.

Про наявність залізних руд на території Керченського півострова було
відомо ще наприкінці XIX ст., але ґрунтовні геологічні дослідження його
запасів проводилися з 1926 р. і в повоєнний період. Керченський
залізорудний район охоплює кілька родовищ, які розташовані на північному
і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т.
Вміст заліза в руді сягає 37—40%. Крім того, в руді є значні домішки
марганцю, ванадію, фосфору, миш’яку.

У зв’язку з цим керченська руда використовується тільки на комбінаті
«Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю. (Діаграма 1.)

Концентрація загальних запасів залізної руди поосновних басейнах та
залізорудних районах.

[ 6 ].

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є
другим у світі. В ньому зосереджено 80% запасів марганцю колишнього
Радянського Союзу. В 1989—1990 pp. Україна забезпечувала 75%
загальносоюзного видобутку марганцевих руд.

Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської і Запорізької
областей і складається з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад
1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького
(запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і
Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують З млрд. т. На даний час
експлуатується переважно Нікопольський підрайон.

Промисловий видобуток марганцю розпочався з 1886 р. Видобуток руди
здійснюється переважно відкритим способом. В Україні відкриті марганцеві
родовища також в Одеській, Івано-Франківській областях і в
Карпатах.(Діаграма 2).

Розподіл запасів марганцевої руди за типами родовищ.

[ 6 ].

В Україні з рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії
як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану і
хрому.

Великими родовищами титанових руд є Самотканське (біля міста
Вольногорськ Дніпропетровської області), а також Іршанське і
Стремигородське в північній частині Житомирської області. Всі основні
родовища хромітів знаходяться в Кіровоградській і Дніпропетровській
областях, але вони не мають промислової розробки, і тому потреби
металургії України в хромі задовольняються поки що за рахунок його
імпорту.

Для забезпечення потреб чорної металургії в необхідній кількості
товарної руди значного розвитку набула гірничорудна промисловість.
Видобуток залізної і марганцевої руд здійснюється як підземним, так і
відкритим способом.

У довоєнний період у Криворізькому басейні основна частка у видобутку
товарної руди припадала на підземний спосіб. У зв’язку з інтенсивним
використанням пластів багатих руд, розташованих близько до поверхні, їх
запаси на цих горизонтах значно скоротилися і виникла потреба різкого
збільшення глибини шахт. На реконструйованих у повоєнний період основних
шахтах глибина їх досягла 1000—1200 м, а видобуток руди підвищився від
500— 1000 тис. т до 1—2 млн. т на рік, а на окремих шахтах («Гигант»,
«Северная», «Саксагань») він досягнув 3—5 млн. т і більше.

Одночасно з розвитком підземного видобутку руди швидкими темпами
розвивається відкритий спосіб (кар’єрний). Відкритий спосіб має
величезні перспективи, оскільки він забезпечує широке використання
великих запасів бідних руд. Цей спосіб обумовив створення потужних
гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), до складу яких входять
збагачувальні фабрики, аглофабрики і кар’єри. Перші виробляють з бідної
руди її концентрат з вмістом заліза 62%, а другі перетворюють його в
офлюсований агломерат, повністю готовий для доменної плавки.

На території Криворізького басейну діє більше двох десятків 1 крупних
шахт і кар’єрів, працює п’ять ГЗК: Північний, Центральний,
Новокриворізький, Південний і Інгулецький. Найпотужніший серед них —
Південний.

До гірничорудної промисловості України належать також Кременчуцький,
Білозерський і Комиш-Бурунський ГЗК, а також рудники і кар’єри
Нікопольського марганцеворудного басейну, Самотканський і Іршанський
комбінати з видобутку і збагачення титанових руд.

Важливою складовою частиною металургійного комплексу є видобуток
флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломітів, магнезитів,
вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів,
необхідних для виплавки металу, будівництва доменних і мартенівських
печей, розливки сталі та ін.

Головні родовища цієї сировини, які експлуатуються, знаходяться в
Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Необхідні для виплавки чавуну
флюсові вапняки видобувають біля Докучаєвська і Ново-Троїцького
Донецької області. Великі запаси їх знаходяться також в районі Балаклави
(біля Севастополя). Найбільш якісним для виробництва флюсів є
магнезіальні вапняки. Основні поклади їх знаходяться в Докучаєвському і
Ново-Троїцькому родовищах. Запаси вапняків в Україні майже невичерпні. В
Донецькій області також зосереджені і основні родовища доломітів
(Карубське, Докучаївське, біля станції Микитівка та міста Сіверськ).
Найбільшими родовищами вогнетривких глин в Україні, які тепер
розробляються, є Часів’ярське і Новорайське Донецької області, їх запаси
доповнюються новими родовищами, що відкриті в Дніпропетровській,
Кіровоградській, Запорізькій областях.

Важливе значення для виробництва вогнетривких матеріалів має каолін.
Його запаси в Україні перевищують 80% всіх їх запасів в СНД.
Найважливіші з розвіданих родовищ каоліну знаходяться в
Дніпропетровській, Донецькій, Черкаській, Вінницькій, Полтавській
областях.

В Україні на базі крупних запасів нерудної сировини і великого попиту на
неї з боку чорної металургії значного розвитку набула промисловість по
виробництву вогнетривких матеріалів (шамотної і динасової цегли для
печей, магнезитових, хромомагнезитових виробів та ін.) і флюсів. Вона
представлена 13 основними спеціалізованими підприємствами.

В Донецькій області розташована переважна більшість підприємств цієї
галузі. Вони дають 90% всього обсягу її валової продукції. До найбільших
з них відносяться Часів’ярський і Велико-Анадольський заводи
вогнетривкої цегли, Докучаєвський флюсодоломітний комбінат,
Красногорівський і Кіндратівський дінасо-ві заводи, Микитівський
доломітний завод, Артемівський комбінат

вогнетривів.

До цієї групи підприємств належать також Запорізький завод вогнетривких
матеріалів і Приазовське рудоуправління (Запорізька обл.), Ватутінський
комбінат вогнетривких матеріалів (Черкаська обл.), Христофорівський
завод вогнетривких блоків і бетонів (Дніпропетровська обл.). [ 1 ].

3. СТРУКТУРА, СУЧАСНИЙ СТАНТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ
УКРАЇНИ

Виникнення більшості металургійних заводів України відбулося по суті в
останній чверті XIX ст. З 1872 по 1899 pp. їх було збудовано 14. Частина
їх з різних причин через короткий час припинила своє існування.

У радянський період розвиток чорної металургії в Україні відбувався
швидкими темпами. Були реконструйовані і розширені старі малопотужні
заводи — Алчевський, Макіївський, Єнакієв-ський, Донецький,
Маріупольський ім. Ілліча, Дніпропетровський ім. Петровського та ін.

Одночасно були збудовані такі гіганти чорної металургії, як «Азовсталь»,
«Запоріжсталь», Криворізький ім. В. І. Леніна.

Нині в Україні налічується 50 основних підприємств чорної металургії, у
складі яких 14 металургійних комбінатів і заводів, 3 феросплавних
заводи, 16 коксохімзаводів, 6 трубних заводів, 8 гірничо-збагачувальних
комбінатів і 3 основних заводи металоконструкцій.

Розвиток металургії як інтегральної галузі промисловості не міг бути
забезпечений без одночасного інтенсивного розвитку органічно зв’язаних з
нею галузей і виробництв, які створюють разом потужний металургійний
комплекс.

До складу металургійного комплексу України включається ряд підгалузей і
виробництв, без яких неможливо забезпечити виробництво металу. Це такі:

видобуток, збагачення і агломерація залізних, марганцевих та Інших руд;

виробництво чавуну, доменних феросплавів сталі і прокату;

виробництво електроферосплавів;

повторна переробка чорних металів;

коксування кам’яного вугілля;

видобуток сировини і виробництво вогнетривких будівельних матеріалів
(глин, доломітів та ін.), а також флюсових вапняків; випуск металевих
конструкцій тощо.

Металургійний комплекс України досяг найвищого рівня розвитку в
1980—1990 pp. У зв’язку з розривом інтенсивних економічних зв’язків з
Росією та іншими країнами СНД, економічною кризою і занепадом економіки
та значним скороченням внутрішнього споживання металу в тяжкому стані
опинилася і металургійна промисловість. Про це свідчать такі дані
(діаграма 3): ВИРОБНИЦТВО ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ

[ 7 ]. З наведених даних видно, що за останні сім років
різко скоротилося виробництво всіх видів продукції металургійного
комплексу. Криза у вугільній промисловості позначилась на скороченні
видобутку коксівного вугілля і виробництві коксу. Металургійні заводи не
працюють на повну потужність. Виробництво основних видів продукції
комплексу — чавуну і сталі скоротилося більш ніж удвічі, прокату — майже
вдвічі. А видобуток залізної руди зменшився майже в 2,5 раза,
марганцевої руди — більше ніж у 2 рази.

Сучасний стан чорної металургії України характеризується небувалим
кризовим спадом, який різко проявився з 1995 р. З 50 доменних печей
простоювали або працювали не на повну потужність 27; з 65 мартенівських
печей — відповідно 28, з 23 конвертерів — 11, з 69 прокатних станів —
30. На окремих заводах рентабельність знизилася до 4—5%. Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського став збитковим, а Макіївський —
збанкрутів.

Сучасна металургія характеризується наявністю заводів з повним і
неповним металургійним циклом. Повний металургійний цикл включає
виробництво чавуну, сталі і прокату. Заводи неповного циклу мають, як
правило, один або два з трьох технологічних циклів: виробництво чавуну і
сталі, сталі і прокату, тільки чавуну, тільки сталі, тільки прокату.
Такий розрив повного металургійного циклу обумовлюється різними
причинами, а саме:

• історичними — будівництво заводу здійснювалося, виходячи з можливостей
і технічного рівня того часу, а невелика потужність заводу не вимагала
крупних джерел водопостачання та інших ресурсів. Для розширення заводу в
більш пізніший час виявлялась відсутність резервних територій, зони
санітарних розривів навколо заводу, сприятливих транспортних зв’язків
тощо;

• економічними — орієнтація заводу на старі, близько розташовані джерела
палива і сировини змінилася в зв’язку з їх виснаженням, а нові джерела
розташовані на великих віддалях, тому завод залишився на виробництві
тільки одного із трьох видів основної продукції;

• екологічними — в крупних машинобудівних районах і центрах, де висока
концентрація промислових підприємств, які забруднюють природне
середовище, з екологічних міркувань краще мати поруч завод тільки з
виробництва сталі і прокату чи тільки прокату із сталі, доставленої з
віддалених заводів.

Заводи переробної металургії розміщуються в основному в районах
розвинутого машинобудування, де нагромаджуються значні відходи
металообробки і металобрухт.

Крім зазначених металургійних заводів, є ще і так звана «мала
металургія». Вона представлена окремими цехами по виробництву сталі і
прокату на крупних машинобудівних заводах, які створюються з метою
використання відходів металу і забезпечення безперебійного постачання
конструкційного матеріалу.

Чорна металургія України відзначається високою виробничою і
територіальною концентрацією підприємств. В результаті реконструкції і
розширення старих заводів середня потужність одного металургійного
заводу становить близько 2,5 млн. т чавуну і більше ніж 2 млн. т сталі
на рік. Основна частина металу в країні випускається заводами потужністю
понад 2 млн. т на рік. Переважна більшість металургійних підприємств
України являє собою сучасні потужні комбінати. [ 8 ].

Металургійні комбінати України, як і в індустріальне розвинутих країнах,
є основними підприємствами галузі. На них забезпечується комбінування
виробництва — технологічний зв’язок виплавки металу з коксохімічним
виробництвом, що сприяє досягненню більш високої економічної і
екологічної ефективності виробництва (таке комбінування робить також
металургійне виробництво менш екологічно шкідливим; коксовий газ, як
паливо, по трубах передасться в мартенівський цех виплавки сталі, а
доменний газ використовується як паливо для коксових батарей і як
хімічна сировина.)

Найбільшими металургійними комбінатами України, потужність яких
становить 5 млн. т і більше металу за рік, є «Азовсталь»,
«Запоріжсталь», «Криворіжсталь».

Україна має найбільші в світі металургійні агрегати за їх потужністю.
Так, наприклад, в Кривому Розі споруджено найбільш потужну доменну піч
об’ємом в 5000 м3, яка може дати 4 млн. т чавуну за рік, тобто стільки,
скільки вся Росія виробила його в 1913 р. На інших заводах потужність
доменних печей становить до 3 тис. м3.

,

.

4

? - " 1/4 3/4 I th 6 8 : ?"   OJQJ CJ0 OJQJ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020