.

Металургійний комплекс України (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 11801
Скачать документ

на тему:

Металургійний комплекс України

План

1. Металургійна промисловість України

2. Продукція металургійної промисловості, її якість

2. 1. Метали і сплави

2. 2. Будова металів і сплавів

2. 3. Властивості металів і сплавів

3. Технологічні процеси одержання чорних і кольорових металів

4. Виробництво чавуну

4. 1. Вихідні матеріали для виробництва чавуну, їх
підготовка

4. 2. Доменна піч і принцип її роботи

4. 3. Продукція доменного виробництва

5. Виробництво сталі

5. 1. Сировина для виробництва сталі

6. Виробництво алюмінію

6. 1. Сировина для виробництва алюмінію

7. Порошкова металургія

8. Корозія металів і способи захисту від неї

8. 1. Види корозії

8. 2. Способи захисту від корозії

1. МЕТАЛУРГІЙНА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

Металургійна промисловість — галузь народного господарства, яка
займається виробництвом металів і сплавів.Є чорна металургія і
кольорова.

Чорна металургія України має великий вплив на розвиток усіх галузей
народного господарства. До складу чорної металургії України входять:
збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд;
виробництво чавуну; виробництво сталі; виробництво доменних феросплавів;
виробництво прокату; виробництво електроферосплавів; випуск металевих
виробів виробничого призначення,

Розрізняють металургію повного циклу, переробну металургію (якщо
відсутнє чавунне виробництво) і малу металургію (на великих
машинобудівних підприємствах, де є лише виплавлення сталі і одержання
прокату).

Технічний рівень чорної металургії України сьогодні ще невисокий. Так,
питома вага виробництва киснево-конвертерної і елекіросталі складає
близько 50% від загального виробництва, питома вага прокату у виплавці
сталі — близько 2/3. Україна повністю забезпечує себе сировиною і
допоміжними матеріалами для одержання чорних металів і сплавів.
Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл
виробництва.

Чорна металургія України є прибутковою галуззю. Вона забезпечує власні
потреби і експортує як сировину, так і готову продукцію.

Кольорова металургія України розвинена слабше. Є лише деякі її і галузі.
Кольорова металургія включає: збагачення і переробку руд кольорових
металів; переробку вторинної сировини; видобуток кольорового каміння.
Провідними галузями кольорової металургії України є: алюмінієва,
цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

2. ПРОДУКЦІЯ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ЇЇ ЯКІСТЬ

2.1. Метали і сплави

Основною продукцією металургійної промисловості є метали і сплави на їх
основі.

Метоп — хімічний елемент з металевим блиском, що володіє тепло-і
електропровідністю, магнітною проникністю та іншими спільними
властивостями. Більше 80 елементів — метали. Метали є чорні і кольорові,
легкі і важкі, благородні, розсіяні, радіоактивні, рідкоземельні,
тугоплавкі. Так їх класифікують за фізико-хімічними властивостями і
кольором. Крім того метали є технічно чисті (домішок до 0,5%), хімічно
чисті (домішок до 0,) %) і надчисті.

Дуже чисті метали мають обмежене використання. Вони не відповідають тим
вимогам, які ставляться до конструкційних матеріалів. Дещо кращими
властивостями володіють сплави.

Сплав — металевий матеріал, який складається з двох і більше елементів.
Основою сплаву є чорні або кольорові метали. До складу сплавів можуть
входити і неметали. Сплави є прості і складні. Елементи (або їх сполуки)
у сплавах називають компонентами. Чавун, сталь, латунь, бронза, силумін,
дюралюміній та інші — це сплави.

Найпоширенішими серед конструкційних матеріалів є сплави на основі
заліза (сталь, чавун), також алюмінію і міді.

Метали та сплави на їх основі є основними конструкційними матеріалами.

2.2. Будова металів і сплавів

Метали і сплави у твердому стані мають кристалічну будову. Атоми в
твердому стані розміщені в правильному геометричному порядку і утворюють
кристалічні решітки. Кристалічних решіток є 14 типів. Найхарактернішими
є три типи решіток. Це: кубічна об’ємноцентрована (ОЦК), кубічна
гранецентрована (ГЦК), гексагональна щільно упакована (ГЩУ). Кубічну
гранецентровану кристалічну решітку мають залізо, ванадій, вольфрам,
хром, молібден та ін. Кубічну гранецентровану кристалічну решітку мають
залізо, мідь, алюміній, золото, срібло, нікель та ін. Гексагональну
решітку мають берилій, магній, цинк, кадмій, осмій та ін.

Відстані між атомами в кристалічній решітці називають параметрами і
вимірюють в ангстремах (1 А = 10-8 см).

Кристалічні решітки мають дефекти (дислокації, вакансії та ін.).
Наявність дефектів впливає на механічні властивості металів.

Деякі метали (як правило ті, що мають змінну валентність при зміні
температури) змінюють тип кристалічної решітки або віддаль між атомами в
такій же кристалічній решітці при зміні температури. При цьому
змінюються властивості. Таке явище називають алотропією (поліморфізмом).
Температура поліморфного перетворення є сталою. Поліморфні модифікації
позначають літерами грецького алфавіту – а, ?, ?, ? причому буквою а
позначають модифікацію, яка існує при температурах нижче від першого
поліморфного перетворення. ! Поліморфним металом є, наприклад, залізо.
Воно має чотири модифікації: Fe?, Fe? Fe? i Fe? Поліморфні перетворення
супроводжуються віддачею або поглинанням енергії.

Залежно від напряму дослідження властивості металу неоднакові. Таке
явище називають анізотропією

2.3. Властивості металів і сплавів

Якість металів і сплавів визначається їх основними властивостями
-фізичними, хімічними, механічними і технологічними.

Фізичні властивості металів і сплавів зумовлені їх структурою і
складом. До них належать: колір, щільність, температура плавлення,
магнітна проникність, теплопровідність, електропровідність теплоємність,
розширення і стиск при нагріванні, охолодженні і при фазових
перетвореннях.

До хімічних властивостей належать: корозійна стійкість розчинність,
окислюваність.

До механічних властивостей належать: міцність, твердість пластичність,
пружність, в’язкість, крихкість.

До технологічних властивостей належать: ковкість, зварюваність
рідинотекучість, прогартовуваність, оброблюваність різанням. Вони
характеризують здатність металу або сплаву оброблятися.

Міцність — здатність матеріалу чинити опір руйнуванню і появі залишкових
деформацій під дією зовнішніх сил. Розрізняють міцність при
розтягуванні, згинанні, стисканні, крученні. Найчастіше металеві!
матеріали випробовують на розтяг. Він дає найповнішу: характеристику
механічних властивостей матеріалу.

Границею міцності при розтягуванні називається умовна напруга, яка
дорівнює відношенню найбільшого навантаження, що передувало зруйнуванню
стандартного зразка до початкової площі його перерізу.

При випробуванні на розтяг визначають і інші характеристики (пружність,
пластичність, текучість).

Міцність матеріалу визначають за границею міцності —-напруженню, яке
відповідає максимальному навантаженню при якому зразок руйнується.
Границю міцності визначають за формулою

де Р — максимальне навантаження при якому зразок руйнується;

F — площа поперечного перерізу зразка, що береться для випробування.

Метали — це міцні матеріали, тому навантажені деталі машин, механізмів
виготовляють з металів.

Твердість — здатність матеріалу чинити опір проникненню в нього
твердішого тіла. Залежно від способу для випробування на твердість
беруть стальну кульку, конус із твердого сплаву або алмазу, алмазну
пірамідку. Твердість матеріалу впливає на його обробку, визначає час
(роботи деталей та інструментів. Для визначення твердості застосовують
способи Брінелля, Роквелла, Віккерса. Для визначення твердості окремих
структурних складових сплавів, дрібних деталей механізмів годинників,
приладів, металевих ниток, штучних окисних плівок застосовують спосіб
випробування на мікротвердість.

Пружність — здатність матеріалу відновлювати свою форму після, зняття
зовнішніх сил, що спричинили зміну форми.

Пластичність — здатність матеріалу під дією зовнішніх сил (формуватися і
зберігати одержану форму після прикладання сил. пластичність металів дає
можливість обробляти їх тиском багато виробів під час роботи повинні
володіти спеціальними властивостями, що витікають з умов їх
експлуатації.

3.ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ОДЕРЖАННЯ ЧОРНИХ І КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ

Найважливішим промисловим металом є залізо (Fе), яке в сплавах з
вуглецем та іншими елементами належить до групи чорних металів. Важлими
сплавами на основі заліза є чавун, сталь і феросплави.

Сплави на основі заліза є основним конструкційним матеріалом в
машинобудуванні, будівництві та інших галузях. Технічний рівень
народного господарства країни, її могутність визначаються кількістю
виплавлених чорних металів. На території нашої країни виплавляють чавун,
сталь, феросплави.

Велике промислове значення мають і кольорові метали. Це, насамперед, А1,
Сu, Мg, Zn, Ті, Sn. Крім того для легування сталей мають значення Nі, W,
V, Сг, Мо. Але виробляють їх порівняно з чорним небагато.

Для одержання чорних і кольорових металів використовують два основні
способи:

Пірометалургійний, що грунтується на виплавленні металів із руд. При
цьому способі використовується енергія згоряння палива, енергія хімічних
реакцій, електрична енергія. Мають місце окисновідновні реакції.

Гідромета.іургійний, при якому метали із руд вилуговують і виділяють з
розчинів електролізом чи іншими способами без нагріву до високих
температур.

4. ВИРОБНИЦТВО ЧАВУНУ

Чавуном називають сплав заліза з вуглецем, марганцем, кремнієм, сіркою і
фосфором, в якому вуглецю більше 2,14%. Чавун проміжний матеріал.
Приблизно 80% чавуну переробляють на сталь.

На Україні найбільшими металургійними підприємствами з повним циклом
виробництва є «Криворіжсталь», «Запоріжсталь», «Азовсталь»,
«Дніпроспецсталь». Ці підприємства дають більшу частину вироблюваного на
Україні чавуну.

4.1. Вихідні матеріали для виробництва чавуну, їх підготовка

Сировиною для виробництва чавуну є: руди (залізні, марганцеві,
комплексні), флюси, паливо.

Залізні руди — основна сировина для одержання чавуну. Ці руди містять
залізо у вигляді оксидів або солей. Залізні руди містять також марганець
(часто 1…2%, іноді і до 18%). Залізні руди багатьох родовищ у складі
своїх мінералів крім заліза містять інші метали (хром, нікель, титан,
мідь, кобальт, ванадій та ін.). Такі руди називають комплексними, вони
поліпшують якість чавуну.

Загальні запаси залізних руд на Україні становлять 27,4 млрд.т. Майже
80% усіх запасів залізних руд знаходяться в Криворізькому залізорудному
басейні

Залізні руди України містять 25…70% заліза. Чим більше в руді і
заліза, тим кращою вона є для використання, тим менші витрати на її
підготовку. Від якості руди залежить продуктивність доменних печей,
зменшується витрата палива, флюсів, покращується якість і знижується
собівартість чавуну.

Важливою характеристикою руд є вміст в них сірки і фосфору, що є
шкідливими елементами для чавуну.

4.2. Доменна піч і принцип її роботи

Виплавляють чавун у печах шахтного типу висотою 30…50м, які називають
доменними. Внутрішній обрис стін, які обмежують робочий простір печі —
це її профіль. Для кладки доменної печі застосовують шамотну цеглу.
Корпус печі виготовлений із товстолистової сталі. Піч охолоджують водою
за допомогою спеціальних холодильників.

Основні частини робочого простору доменної печі — колошник, шахта,
розпар, заплечики, горн. Через колошник у доменну піч завантажують
шихту. Над колошником розміщено засипний апарат, призначений для
завантаження печі сировиною. Нижче колошника розміщено шахту. Шахта має
профіль зрізаного конуса розширеного до низу. Це дає змогу сировинним
матеріалам легко опускатися, сприяє кращому розподіленню газів по
поперечному перерізу печі. Шахта закінчується циліндричним розпаром III.
Під ним заплечики IV, які мають форму зрізаного конуса звуженого до
низу, щоб непрореаговані вихідні

Нижня циліндрична частина печі горн. У верхній частині горна розміщені
отвори (фурми), через які в-доменну піч вдувають нагріте повітря.
Повітря може бути збагачене киснем (до 30%),.може бути зволожене.
Залежно від розміру печі фурм може бути до 60. Дно горна називають
подом. На рівні поду розмішені льотки для випускання чавуну. Нижче
фурменних отворів розмішено льотки для випускання шлаку. Кількість
льоток залежить від розмірів доменної печі.

Повітря нагрівають в повітронагрівниках розміщених біля доменної печі.
Для безперебійного забезпечення доменної печі гарячим дуттям треба, щоб
одночасно працювало три повітронагрівники. Температура нагріву повітря
складає 1100…1200°С. Збільшення температури нагріву сприяє підвищенню
продуктивності печі і зменшенню витрат палива.

Доменна піч працює за принципом зустрічних потоків: згори до низу
рухається потік сировинних матеріалів, а знизу догори — гази, утворені
від згоряння палива.

Доменна піч працює безперервно 6…8 років. Цей період називається
компанією. Потім піч ставлять на капітальний ремонт.

4.3. Продукція доменного виробництва

Чавун — основна продукція. Його випускають із печі через кожні 3…4
години у спеціальні ковші. Далі чавун подається або до сталеплавильного
цеху, або на розливну машину для виливання чушок (спеціальних
заготовок). В доменній печі виплавляють переробний, ливарний і
спеціальний чавуни. Так їх поділяють залежно від хімічного складу і
призначення.

Переробний (білий) чавун одержується при швидкому охолодженні. У цьому
чавуні вуглець перебуває у вигляді хімічної сполуки Fe3С (цементиту).
Цементит надає йому білого кольору, твердості. Такий чавун має низьку
пластичність. Є переробний коксовий чавун, переробний фосфористий і
переробний високоякісний. Переробні чавуни є сировиною для одержання
сталі. З білого чавуну шляхом відпалу одержують ковкий чавун.

Ливарний (сірий) чавун одержується при повільному охолодженні. У цьому
чавуні майже весь вуглець перебуває у вільному стані, у вигляді графіту.
Лише незначна частина вуглецю хімічно зв’язана. Ливарний чавун має добрі
ливарні властивості, добре обробляється металорізальними інструментами.
Ливарний чавун є важливим конструкційним матеріалом. Із ливарного чавуну
одержують багато деталей машин: корпусні деталі машин, станини до
металорізальних верстатів, вали. Широко використовують ливарний чавун в
будівництві — для виготовлення санітарно-технічного обладнання,
фундаментних подушок, труб, огорож та ін.

5. ВИРОБНИЦТВО СТАЛІ

Сталь — сплав заліза з вуглецем, кремнієм, марганцем, сіркою і фосфором,
в якому вуглецю менше 2,14%. Сталі такого складу називають вуглецевими.
Є іще леговані сталі. До таких сталей входять легуючі елементи, які
додають під час виплавлення сталі або її розливання.

Сталь має кращі механічні і технологічні властивості порівняно з чавуном
і є основним конструкційним матеріалом. її можна обробляти тиском, з
неї можна виготовляти відливки, добре обробляється

різанням, має високу міцність. Із всіх металів і сплавів сталі
застосовують біля 95 %. Щоб із чавуну одержати сталь потрібно видалити з
нього надлишок вуглецю, кремнію, марганцю, сірки і фосфору шляхом
окислення. Окислювачем є елементарний кисень, і кисень, розчинений в
металі, що є в сполуці з залізом.

Сьогодні сталь одержують трьома способами: киснево-конвертерним,
мартенівським, електрометалургійним.

5.1. Сировина для виробництва сталі

Сировиною для одержання сталі є: переробний (рідкий або твердий) чавун,
скрап (стальний та чавунний лом, обрізки, стружка), металізовані
окатиші, руда, розкислювачі, легуючі елементи, флюси, паливо. Процентне
співвідношення вихідних матеріалів, їх агрегатний стан залежать від
способу переробки.

Якщо для одержання сталі використовують тільки тверду шихту і твердий
чавун, скрап), то такий процес називають екран-процесом. Такий процес,
наприклад, має місце при одержанні сталі в мартенівських і електричних
печах.

Якщо для одержання сталі використовують рідкий чавун з невеликою
добавкою (15…40%) скрапу чи інших твердих матеріалів, то такий процес
називається скрап-рудним. Такі процеси характерні для всіх трьох
способів виробництва сталі.

Якщо для одержання сталі використовують рідкий чавун з дуже незначною
добавкою залізної руди, то такий процес називають рудним. Такі процеси
застосовуються рідко.

До складу вихідних матеріалів входять розкислювачі. Вони потрібні для
виведення із сталі кисню. Розкислювачами можуть були такі елементи, які
активніші до кисню ніж залізо. Це алюміній, марганець, і кремній (у
вигляді феросплавів). Розкислює сталь також вуглець, що міститься в
розплаві.

Легуючі елементи додають у вигляді феросплавів або під час плавки, або в
кінці, або навіть у ківш. Це залежить від того, яким способом одержують
сталь, яке відношення легуючих елементів до кисню.

Для виведення золи палива, пустої породи, шкідливих елементів
застосовують флюси — вапно, вапняк, доломіт.

Паливо потрібне при мартенівському способі виробництва. Тут
використовують кокс, мазут, природний, коксовий і доменний гази,
вугільний пил. Для зменшення витрат палива застосовують кисневе дуття.

6. ВИРОБНИЦТВО АЛЮМІНІЮ

Серед багатьох кольорових металів , що використовуються сьогодні в
різних галузях народного господарства, алюміній займає перше місце.
Ніколи іще в історії металургії не було такого швидко зростаючого
виробництва. Надзвичайно широкий діапазон використання цього металу —
від ложки до космічного корабля.

Алюміній — метал сріблясто-білого кольору, температура його плавлення
660°С, густина 2,7 г/см. Алюміній корозійностійкий, володіє високими
тепло- і електропровідністю. В земній корі його біля 8%. Дуже хімічно
активний, а тому у вільному стані в природі не зустрічається (лише при
вивержені вулканів). Міцність і твердість алюмінію порівняно невисокі.
Алюміній володіє високою пластичністю і добре обробляється тиском в
холодному стані. Алюміній добре зварюється. З алюмінію виготовляють
багато сплавів. Областями використання алюмінію і його сплавів є
електротехніка, літакобудування, космічні кораблі, ракетобудування,
харчова промисловість, хімічна, будівництво та ін. Практично немає
жодної галузі де б вони не використовувались.

6.1. Сировина для виробництва алюмінію

Алюміній є у всіх гірських породах у вигляді АІ2О3 або А1(ОН)3. Але не
всі вони можуть бути використані для виробництва алюмінію. Виробляють
алюміній із руд де глинозему (АІ2О3) не менше 10%. Це боксити, нефеліни,
каоліни, алуніти. Найбільше використовують боксити, в яких 50…60%
глинозему. Алюмінієві руди потрібно подрібнити і встановити їх хімічний
склад.

Технологічний процес одержання алюмінію поділений на три стадії:
одержання глинозему із руди, виробництво алюмінію із глинозему і
рафінування первинного алюмінію.

7. Порошкова металургія

Порошкова металургія — галузь промисловості, яка займається виробництвом
порошків металів і сплавів та виробів з них. Методами порошкової
металургії можна створювати матеріали із різних компонентів, які різко
відрізняються властивостями і температурами плавлення. На території
нашої країни дуже давно виготовляли цим способом вироби із заліза та
кольорових металів. Ця технологів! успішно конкурує з литтям, обробкою
тиском, різанням та іншими! способами обробки металів, доповнюючи або
замінюючи їх. Будучи давнім способом виробництва металевих виробів,
порошкова металургія відноситься до однієї з найбільш молодих галузей
сучасної техніки. Лише з початку нашого століття порошкова металургія
набула! широкого розвитку і у нас, і в світі (США, Японія, ФРН, та ін.).

Порошкова металургія має ряд переваг перед іншими способами виготовлення
заготовок і виробів: можна отримати матеріали і вироби а наперед
заданими властивостями, низькі витрати праці, майже немає відходів,
можна отримувати такі матеріали і вироби, які не можна; отримати жодним
способом, при масовому виробництві деталей різко знижується їх
собівартість.

Вироби і матеріали порошкової металургії знаходять використання в
галузях машинобудування, електронної промисловості, при виготовленні
інструментів, в літако- і ракетобудуванні, в хімічній, металургійній,
добувній промисловості, автомобілебудуванні та інших галузях.

Типова технологічна схема виробництва заготовок і виробів методом
порошкової металургії включає чотири основні операції; одержання порошку
вихідного матеріалу, формування заготовки із нього, спікання заготовки,
остаточна обробка, (регулювання структури, калібрування, механічна і
хіміко-термічна обробка).

8. КОРОЗІЯ МЕТАЛІВ І СПОСОБИ ЗАХИСТУ ВІД НЕЇ

Корозією називається процес руйнування металів і сплавів при взаємодії
їх з навколишнім середовищем. Корозія приводить до і непридатності
виробів. Середовище в якому металеві вироби руйнуються, називають
агресивним. Це повітря, вода, розчини і розплави солей, розчини кислот,
лугів, розплави металів, продукти переробки нафти, висока температура,
промислові гази та ін.

Інтенсивність корозійного руйнування визначається природою і структурою
середовища.

Втрати сплавів на основі заліза від корозії становлять в середньому 10%
від виплавки. Тому захист від корозії — важливе народногосподарське
завдання.

8.1. Види корозії

Різні види корозії класифікуються за кількома ознаками:

1. За тином корозійного пронесу розрізняють хімічну і електрохімічну
корозію.

Хімічна корозія — руйнування металів під дією гарячих газів і
рідин-неелектролітів (масло, спирт, смола, нафта, бензин та ін.).
Наприклад, окислення арматури полуменевих печей, електронагрівних
елементів, заготовок при їх нагріві перед обробкою тиском, термічною
обробкою. Чим вища температура середовища, тим інтенсивніше кородує
метал.

При хімічній корозії на поверхні металу утворюються хімічні сполуки
(оксиди, сульфіди та ін.), найчастіше оксидні плівки. Міцність плівок
оксидів різних металів неоднакова. В окремих випадках оксидні плівки, що
утворилися при корозії, міцні, щільно прилягають до поверхні металу і
захищають його від дальшого руйнування (алюміній, мідь, хром, нікель). А
плівки оксиду заліза Fе2О3 неміцні, суцільність їх легко руйнується і
залізо ржавіє далі, Неміцні плівки є в молібдену, вольфраму та інших
металів.

Електрохімічна корозія — руйнування металів в середовищах-електролітах
(вода, водні розчини солей, кислот, лугів, інших рідин, що проводять
електричний струм). Прикладом такої” корозії є руйнування металевих
виробів і конструкцій в атмосфері, корпусів суден і стальної арматури
гідроспоруд в річковій і морській воді, обладнання хімічних підприємств
та ін. Електрохімічна корозія є найбільш поширеною.

При стиканні металу з електролітом іони з поверхні металу переходять в
електроліт, зумовлюючи виникнення між ними електрорушійних сил.
Інтенсивність такого розчинення визначається величиною електродного
потенціалу металу. Чим більше він негативний, тим швидкість розчинення
вища.

8.2. Способи захисту металів від корозії

Основними способами захисту металів від корозії є: зміна хімічного
складу сплаву (легування), зміна агресивного середовища, ізоляція
металовиробу віл агресивного середовища, електрохімічний (протекторний)
захист.

Легування найбільш надійно захищає метали від корозії. На поверхні
легованих сталей утворюються цільні оксидні плівки, які захищають вироби
від руйнування. Легують сталі хромом, нікелем. Іноді додають інші
елементи (титан). Леговані сталі з успіхом використовують в хімічній
промисловості, в умовах дії механічних напруг’. Проте леговані сталі
дорогі і їх не завжди є можливість використати.

Можна змінити агресивне середовище. Нагрівання заготовок для обробки
тиском можна здійснювати в захисному середовищі, зберігати деталі в
сухих приміщеннях. При цьому їх руйнування відбуватиметься повільніше.
Змінити агресивне середовище можна додаючи до нього інгібітори. Ці
речовини сповільнюють процес корозійного руйнування, не змінюючи
властивостей середовища. Кількість інгібіторів незначна (0,01… 1%
кількості розчину). Ця концентрація залежить від складу, температури і
властивостей середовища. Види інгібіторів вибирають від їх дії. їх дія
може бути на всій поверхні і може бути вибірковою, інгібітори можуть
захищати як чорні, так і кольорові метали. Уротропін, нітрит натрію,
біхромат натрію, хромати, сульфати натрію, аміни та ін. — найбільш
вживані інгібітори. Із середовища можна виділити деякі реагенти які
викликають корозію.

Найпоширенішим способом захисту від корозії є нанесення захисних
покрить, ізолюючи деталь чи виріб від агресивного середовища.

Протекторний захист застосовують для виробів, що стикаються з
ектролітами, Суть його в тому, щодо поверхні, яка підлягає захисту,
поблизу від неї прикріплюють протектори, виготовлені з металу з меншим
електродним потенціалом ніж в основного металу, Протектор з основним
металом утворює гальванічну пару, де він є анодом і руйнується,
захищаючи від руйнування виріб. Так захищають корпуси ран, гвинти,
трубопроводе, резервуари. Протектором може бути цинк, магній, їх сплави.

Використана література

1. О. В. Дичковська „ Системи технологій галузей народного
господарства”: Київ 1995

PAGE

PAGE 16

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019