.

Машинобудівний комплекс України (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
7 7379
Скачать документ

Київський торговельно-економічний університет

Економічний факультет

КУРСОВА РОБОТА

з РПС

на тему:

МАШИНОБУДІВНИЙ

КОМПЛЕКС УКРАЇНИ

Виконав: ст. гр. Е-31

Таращанський Мирон

Київ, 2000 Зміст

1. Роль і місце в народногосподарському комплексі.

2. Технологія виробництва машин, спеціалізація і кооперування в
машинобудуванні.

3. Принципи, умови і чинники розвитку та розміщення.

4. Галузева структура машинобудування України.

5. Сучасний стан та особливості розміщення основних галузей
машинобудування України.

Проблеми і перспективи розвитку машинобудування України.

1. РОЛЬ І МІСЦЕ В НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ

1. Машинобудування — важлива галузь промисловості розвинутих країн
світу. Воно значною мірою визначає не лише галузеву структуру
промисловості, а й її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є
одним з основних показників економічного, і насамперед промислового
розвитку країни.

Велике значення машинобудування в народногосподарському комплексі
визначається тим, що воно виробляє знаряддя праці як для галузей, що
виготовляють засоби виробництва (робочі машини і апарати, верстати,
технологічне і силове устаткування, контрольно-вимірювальні прилади,
технічні засоби автоматики тощо), так і для галузей, які виробляють
предмети споживання (машини для сільського господарства, технологічне
устаткування для легкої і харчової промисловості і т. п.), а також самі
предмети споживання (легкові автомобілі, побутову техніку, телевізори,
радіоприймачі, відеотехніку, годинники тощо). Крім того, машинобудування
виробляє різноманітне устаткування для будівництва, транспорту, зв’язку,
торгівлі, спецобладнання для невиробничих галузей, а також продукцію
оборонного призначення.

В розвинутих країнах світу машинобудування, як правило, визначає їх
експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% всього експорту.

Машинобудування має багатогалузеву структуру і характеризується
створенням спеціалізованих заводів і галузей.

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА МАШИН, СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ І КООПЕРУВАННЯ В
МАШИНОБУДУВАННІ

Процес виробництва машин складається з 3 стадій:

а) виробництво заготовок (відливок, штамповок, поковок і т. д.), з яких
потім виробляють деталі і частини машин. При цьому на одну тонну готової
продукції машинобудування необхідно в середньому 1,3—1,6 т металевих
заготовок;

б) механічна обробка заготовок за допомогою металорізальних верстатів та
виготовлення деталей і вузлів майбутніх машин. При цьому в стружку
витрачається до 20-—35% всього початкового металу, який разом з
металобрухтом потім переплавляється на переробних металургійних
підприємствах;

в) складання деталей і частин, у результаті чого створюється нова
машина.

Сучасні машини складаються з сотень, а то й тисяч деталей і вузлів.
Внаслідок цього недоцільна, а то і практично неможлива концентрація їх
виробництва на одному підприємстві. Велика номенклатура виробів, що
виготовляються в машинобудуванні, їх складність, а також можливість
технологічного роз’єднання машин на окремі вузли і деталі спричиняє
участь у виробництві машинобудівної продукції сотень підприємств і
організацій різних галузей промисловості. Це сприяє формуванню
спеціалізованих підприємств і розвитку кооперованих зв’язків між ними.

Спеціалізація — форма організації виробництва, при якій виготовлення
продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в
самостійних галузях і на відокремлених підприємствах. З метою
поглиблення спеціалізації підприємств і підвищення ефективності їх
функціонування доцільним є концентрація виробництва уніфікованих деталей
і вузлів для складання різних машин на окремих підприємствах.

У машинобудуванні поширені такі види спеціалізації: предметна, яка
включає підприємства, що випускають кінцеву готову продукцію;

технологічна, що включає підприємства, які здійснюють виробництво
напівфабрикатів, заготовок, литву поковок тощо;

подетальна та вузлова, що являє собою випуск деталей, агрегатів, вузлів,
секцій, необхідних для збирання і укомплектування машин і устаткування.

Важливе значення набуває спеціалізація підприємств при здійсненні
ремонтних робіт. Підприємства предметної спеціалізації є головними
підприємствами, тоді як заводи технологічної, вузлової і подетальної
спеціалізації — суміжниками. Поглиблення спеціалізації позитивно впливає
на ефективність виробництва, зменшує його собівартість, робить
економічно вигідним збільшення масового і великосерійного виробництва.

Розвиток усіх видів спеціалізації в машинобудуванні нерозривно
пов’язаний з широким розвитком кооперування як між підприємствами
галузі, так і з підприємствами інших галузей, які є постачальниками
металу, пластмас, шин, електротехнічного устаткування, скла, технічних
тканин і т. д. Кооперування проявляється у формуванні
внутрішньогалузевих і міжгалузевих виробничих та внутрішньорайонних і
міжрайонних економічних зв’язків.

Спеціалізація і кооперування — найважливіші напрями територіальної
організації машинобудівного комплексу. Зокрема, за умови близького
розташування головного підприємства та його суміжників створюються
сприятливі передумови для формування спеціалізованих промислових районів
машинобудування. Спеціалізація і кооперування сприяють підвищенню
технічного рівня машинобудівних заводів, економії сировини, більш
низької собівартості виробленої продукції, масовості виробництва і
використання поточного методу роботи.

3. ПРИНЦИПИ, УМОВИ І ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ

Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обгрунтовано.
При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні
чинники і умови. Машинобудування належить до галузей так званого
«вільного розміщення», оскільки воно незначною мірою залежить від таких
чинників, як природне середовище, наявність корисних копалин, води і т.
д. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не
придатних до розвитку сільського господарства) для розміщення самого
підприємства та будівництва під’їзних шляхів до нього.

Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств
відіграють сировинний, споживчий і трудоресурсний чинники.

Зокрема, сировинний фактор є одним з провідних, оскільки виробництво
усіх видів машинобудування тісно пов’язане з використанням металу. На 1
т готової продукції витрачається до 1,5т основних матеріалів і сировини.
В загальних витратах на виробництво машин сировина і основні матеріали
становлять до 50%, а іноді і більше. Але далеко не всі галузі
машинобудування орієнтуються на сировину. Це пояснюється тим, що:

• джерела сировини часто не збігаються з розміщенням машинобудівних
підприємств;

• в багатьох випадках транспортування сировини обходиться дешевше, ніж
транспортування готового металу.

В цілому сировинний чинник визначальний вплив чинить на розміщення
найбільш металомістких галузей, зокрема виробництва вантажних вагонів і
цистерн, тепловозів, тракторів, продукції важкого машинобудування.

Вагомий вплив на розміщення підприємств, що виробляють великогабаритні,
об’ємні, часто з великою вагою машини, справляє споживчий чинник. Це
виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої,
харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу,
нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості. Виключно на споживача
орієнтуються морське і річкове суднобудування, яке розміщується у
морських та річкових портах.

Більшість галузей машинобудування вирізняється високою трудомісткістю,
високим рівнем кваліфікації робітників та інженерно-технічних
працівників. Складність виробництва машин вимагає не лише великих
трудових витрат, а й розміщення машинобудівних заводів поблизу або
безпосередньо в центрах зосередження науково-дослідних і
конструкторських баз. Таким чином розміщуються галузі точного
наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування,
електронного, електротехнічного та деяких інших підгалузей.

Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що
деякі галузі машинобудування одночасно орієнтуються і на сировину, і на
споживача, і на трудові ресурси. Це пов’язане з тим, що виробництво
сучасних машин вимагає не лише наявності металу, а й високої
кваліфікації працюючих та наявності платоспроможного споживача.
Розвинута транспортна система регіону є передумовою спеціалізації і
кооперування машинобудівних підприємств.

Розміщення сучасних машинобудівних підприємств України безпосередньо
залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед
від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів,
широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення
нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі
передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у
селищах міського типу. Тут доцільно розміщувати невеликі спеціалізовані
підприємства та окремі цехи. Розміщення названих підприємств стимулює
розвиток галузей виробничої і соціальної інфраструктури, забезпечує
працевлаштування населення, вирішує інші соціальні проблеми.

4. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ

На основі технологічних процесів, металомісткості і значення в народному
господарстві галузі машинобудування класифікуються таким чином: важке,
загальне, середнє машинобудування; виробництво точних механізмів;
виробництво приладів та інструментів; виробництво металевих виробів та
заготовок; ремонт машин і устаткування.

Машинобудування України виникло ще в середині XIX ст. Наявність металу,
вигідне транспортно-географічне розташування, зокрема вихід до узбережжя
Чорного та Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського
виробництва сприяли розвитку тут важкого, транспортного і
сільськогосподарського машинобудування.

В минулому машинобудування стало провідною галуззю в структурі
промислового комплексу України. В 1990 р. його частка становила 30%
всього промислового виробництва. Важливе місце в ньому зайняли галузі
ВПК, які виготовляли 40% вартості продукції машинобудування України і
приблизно стільки ж відсотків вартості продукції ВПК колишнього СРСР.
Вищеназвані передумови для розвитку машинобудування визначили місце
України в загальносоюзному поділі праці. Зокрема, Україна в 1990 р.
забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР: 45%
металургійного устаткування, 97% — магістральних тепловозів, майже 50%
вантажних вагонів і цистерн, 26% продукції сільськогосподарського
машинобудування (в тому числі 100% бурякозбиральних і 100%
кукурудзозбиральних комбайнів), 23% тракторів, 50% землеобробних машин і
сівалок.

Сучасні галузева структура і розміщення машинобудування України
сформувались за останні десятиліття. Структура цивільних галузей
машинобудування України наведена в табл. 21.

Таблиця 1

СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНИХ ГАЛУЗЕЙ МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ у 1997 p., %*

Галузі машинобудування

Питома вага в товарній продукції, % Питома вага зайнятих, %

Сільськогосподарське машинобудування і тракторобудування 6,5

7,0

Приладобудування 4,2 6,5

Електротехнічне машинобудування 9,4 8,3

Автомобілебудування 4,0 4,1

Хімічне і нафтохімічне 6,5 4,9

Верстатобудування та інструментальне машинобудування 2,5 3,4

Машинобудування для легкої та харчової промисловості, виробництво
побутових машин 3,7

3,5

Будівельно-дорожне та комунальне машинобудування 1,7

1,8

Гірничо-шахтне і гірничо-рудне машинобудування 5,0

3,1

‘ За даними Держкомстату України.

Машинобудування України представлено практично усіма галузями (крім
годинникової), але далеко не всіма підгалузями. В умовах територіального
поділу праці колишнього СРСР Україна не виробляла деяких машин, зокрема:
магістральних електровозів, електропотягів для приміських ліній і
метрополітену, пасажирських вагонів, зернозбиральних і
картоплезбиральних комбайнів і деяких інших машин. Недостатньо
вироблялось вантажних та легкових автомобілів, товарів народного
споживання (див. табл. 22). Названі машини Україна отримувала з інших
колишніх союзних республік. Монопольне виробництво та відсутність
конкуренції в галузях цивільного машинобудування колишнього СРСР не
сприяли якості його продукції. Зараз, коли Україна є незалежною і
суверенною державою і має великий власний ринок, а також метал,
науково-дослідну базу і кваліфіковані кадри, вона повинна створити
власне виробництво названих машин. Висока якість продукції ВПК
підкреслює значні можливості для підвищення конкурентоздатності всього
машинобудування України. І

Таблиця 2

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ У МАШИНОБУДУВАННІ
УКРАЇНИ у 1985—1997 pp.*

Назва товарів

1985

1990

1995

1996

1997

Холодильники побутові, тис. шт.

743

903

554

431

382

Пральні машини, тис. шт.

372

788

212

144,5

147

Електропилососи, тис. шт.

789

1072

285

114,1

128

Радіоприймальні пристрої, тис. шт.

291

777

119

46,8

25,3

Телевізори, тис. шт.

3067

3774

217

114,9

41,8

у тому числі: кольорового зображення 1405

2662

59,3

29,1

6,0

Магнітофони, тис. шт.

1573

1795

105

43.7

24,7

Мотоцикли, шт.

100

103

5000

1697

1182

Велосипеди (без дитячих), тис. шт.

880

800

36.1

28,9

37,8

Персональні ЕОМ, тис. шт.

__

42,0

2,2

1,1

ІД

Мікроскопи електронні, шт.

150

126

14

5

5

Легкові автомобілі, тис. шт.

167,5

155,6

58.7

6,9

6,9

Машини швейні, тис. шт.

10,3

10,4

1,3

1,0

1,0

* Народне господарство України у 1990 р. Стах, щорічник — К : Техніка,
1991. — С. 318; Статистичний бюлетень за 1995 рік. — К.: Мінстат
України, 1996. — С. 45; Статистичний бюлетень за 1996 рік. — К.: Мінстат
України, 1997. — С. 32; Статистичний щорічник України за 1996 рік. — К.:
Вид-во «Українська енциклопедія», 1997. — С. 137-138; Статистичний
бюлетень за 1998 рік. — К.: Держкомстат України, 1999. — С. 24.

5. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ
МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ

Розміщення в Україні металомістких галузей машинобудування привело до їх
концентрації в містах тих областей, що є основними виробниками чорних
металів. Так, з 2031 підприємств машинобудування і металообробки України
найбільша їх кількість концентрується у Донецькій (207),
Дніпропетровській (159), Луганській (149) і Запорізькій (126) областях.
Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188),
Львівській (155), Одеській (108) областях, а також у м. Києві (173), де
добре розвинута науково-дослідна база і є достатня чисельність
кваліфікованих кадрів. Розміщення підприємств машинобудування в інших
областях України наведено в табл. 23.

У структурі господарства багатьох областей та економічних районів
України машинобудування поки що не займає того місця, яке йому належить
в умовах прискорення науково-технічного прогресу.

Таблиця 3

КІЛЬКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ І МЕТАЛООБРОБКИ, 4 ЩО
ПЕРЕБУВАЛИ НА САМОСТІЙНОМУ БАЛАНСІ, ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1996—1997
pp.*

Області

Кількість підприємств**

1996 1997

Україна 2104 2351

Автономна республіка Крим

54

60

Вінницька

70

82

Волинська

28

40

Дніпропетровська

162

159

Донецька

202

207

Житомирська

62

64

Закарпатська

60

72

Запорізька

107

126

Івано-Франківська

54

68

Київська

70

74

Кіровоградська

49

55

Луганська

138

149

Львівська

129

155

Миколаївська

53

57

Одеська

105

108

Полтавська

76

85

Рівненська

33

50

Сумська

62

66

Тернопільська

35

35

Харківська

161

188

Херсонська

41

43

Хмельницька

55

58

Черкаська

63

73

Чернівецька

22

26

Чернігівська

40

43

м. Ки’їв 153 173

м. Севастополь 20 35

* Статистичний щорічник України за 1997 рік. • 1997,,—С. 90.

** Без малих підприємств.

188

– К.: Вид-во «Українська енциклопедія»,

Важке машинобудування включає виробництво металургійного,
гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та устаткування. Підприємства
важкого машинобудування мають висок/металомісткість, велику
габаритність, а звідси – низьку транспортабельність. Як правило, вони
характеризуються низькою трудомісткістю, мають повний виробничий цикл
(заготовка, обробка? складання) і випускають продукцію невеликими
серіями, а частину – і індивідуальними.

Переважна більшість підприємств важкого машинобудування (крім
виробництва устаткування для нафто-, газовидобувної . промисловості)
розміщується в Донецькому та Придніпровському економічних районах, де є
взаємопоєднання сировини і споживача продукції В цих районах
сконцентровано майже повністю виробництво металургійного устаткування.
Найбільші центри виробництва цієї продукції в Україні є одними з
найбільших в СНД і зосеоеджені вони в Донецькому районі. Зокрема, це
Краматорськ, в якому діють два заводи: Огаро-Краматорськии який
виробляє устаткування для металургійної промисловості,
Ново-Краматорський Машинобудівний завод, який випускає
ковальсько-поесове і металургійне устаткування, прокатні мостові стани
безперервної дії, слябінги, спеціальні великі важкі металорізальні
верстати для металургійної промисловості.

Крупними виробниками металургійного устаткування є Дебальцево, на
машинобудівному заводі якого сконцентровано виробництво устаткування для
доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного
устаткування; Кадіївка, де на ливарно-механічному заводі виготовляють
доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізациї
автоматизації металургійних цехів; Латугіно Луганської області, де
налагодже-но виробництво прокатних валків; Маріуполь, де розташований
завод важкого машинобудування, який випускає устаткування для
металургійної промисловості.

Виробництво устаткування для металургійної промисловості, зокрема
устаткування для безперервного розливу сталі, прокатних станів для
прокату труб, електромагнітних листоукладальників, апаратів та
устаткування для доменних печей, шлаковозів і чавуновозів та іншої
продукції зосереджено в промислових центрах Придніпров’я – Кривому Розі,
Дніпропетровську, Марганці.

Виробництво гірничо-шахтного устаткування для вугільної промисловості
концентрується в таких містах Донбасу: Горлівці, де виробляють врубові
машини, компресори, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля, вугільні
комбайни, породонавантажувачі; Ясинуватій — гірничопрохідне устаткування
(комбайни і лебідки); Донецьку — бурові установки і потужні підйомні
машини; Слов’янську — коксохімічне устаткування; Торезі —
породо-навантажувачі, рудникові електровози, машини і вагонетки; Харкові
і Луганську — металомістке збагачувальне устаткування. Виробництво
окремих видів машин для вугільної промисловості розвинуто також у
Красному Лучі і Дружківці.

Випуск гірничо-шахтного устаткування для залізорудної промисловості, а
також виробництво бурових верстатів зосереджено в Кривому Розі.

Виробництво устаткування для видобутку нафти і газу сконцентровано на
підприємствах Дрогобича і Чернівців, Конотопа і Харкова, відповідно в
Прикарпатській і Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносних провінціях.

Важливе місце в структурі важкого машинобудування займає виробництво
підйомно-транспортних машин. Найбільші підприємства
підйомно-транспортного машинобудування розташовані у Львові (завод
«Автонавантажувач»), а також у Харкові, Одесі, Дніпропетровську,
Нікополі, Прилуках, Золотоноші (Черкаська обл.), Ківерцях (Волинська
обл.), Слов’янську.

Динаміка виробництва окремих видів устаткування для важкої промисловості
наведена в табл. 24.

Енергетичне машинобудування, яке спеціалізується на виробництві
устаткування для всіх видів електростанцій, в тому числі парових
гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів, котлів, дизельних
моторів, електроапаратури, кабелю та іншої продукції, є однією з
найважливіших галузей не лише важкого машинобудування, а й усього
машинобудівного комплексу України.

Таблиця 4

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ОКРЕМИХ ВИДІВ УСТАТКУВАННЯ ДЛЯ ВАЖКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
В УКРАЇНІ у 1990—1997 pp., шт.*

Устаткування

1985

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Вугільні очисні комбайни 1027

847

757

647

535

311

213

187

216

Шахтові машини: підйомні 290

242

189

168

88

4

2

5

5

навантажувальні 229 79 65 42 10 17 32 26 14

Рудникові електровози 1029

703

384

336

285

183

146

171

149

* Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С.
189—190; Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська
енциклопедія, 1997. — С. 117.

Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків, в якому
розташовані заводи: «Електроважмаш», турбінний ім. С.М.Кірова,
«Електромашина» та електромеханічний (ХЕМЗ). Названі заводи дають майже
половину вартості продукції енергетичного машинобудування України.
Найбільшим гігантом галузі є турбінний завод ім. С.М. Кірова, який
випускає устаткування ,ля всіх видів електростанцій. Його продукція не
лише використовується в Україні, а й поступає на експорт.

Україна є крупним виробником силових трансформаторів, виробництво яких
зосереджене в Запоріжжі, а також енергетичного дизелебудування, центрами
якого є Первомайськ (Миколаївська обл.), Токмак (Запорізька обл.),
Берислав (Херсонська обл.). Підприємства енергетичного машинобудування
та електротехнічної промисловості концентруються в багатьох містах
України, зокрема в Дніпропетровську, Києві, Львові, Полтаві, Мелітополі,
Тернополі, Каховці, Хмельницькому, Рівному, Броварах.

Розвиток електроенергетики неможливий без кабелю, виробництво якого
розміщено в Харкові, Донецьку, Одесі, Києві, Бердянську,
Кам’янець-Подільському. Електроізоляційні матеріали, І тому числі і для
кабелю, виробляють у Львові, Луганську, Слов’янську та Первомайську
(Житомирська обл.).

Динаміка виробництва енергетичного та електротехнічного устаткування в
Україні наведена в табл. 25.

Таблиця 5

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ЕНЕРГЕТИЧНОГО ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ В
УКРАЇНІ у 1990—1997 pp.*

Назва продукції

1985

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Генератори до турбін, млн. кВт 2,0

1,9

0,7

0,4

0,6

0,4

0,4

0,3

Великі електромашини, тис. шт. 9,5

10,2

8,8

5,5

4,5

2,7

2,8

2,0

U

Електродвигуни змінного струму з висотою обертання осі 63-355 мм: млн.
шт. 2,8

3,1

2,5

2,1

1,9

1,3

1,1

0,3

0,2

млн. кВт 10,4

11,4

9,1

5,4

4,6

2,8

2,1

1,8

0,8

Вибухобезпечні електродвигуни, тис. шт. 247

254

182

96,7

91,0

67,4

40,1

27,7

23,4

тис. кВт 3234

3378

2593

1518

1347

149

1009

654

629

Врубові електродвигуни, тис. шт. 2,8

2,0

1,5

1,3

1,2

0,9

0,6

0,5

0,5

Силові трансформатори, млн. кВхА 76,9

68,9

65,3

41,3

23,7

23,1

21,0

20,2

15,4

* Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С.
189; Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська
енциклопедія, 1997. — С. 115.

Базовою галуззю машинобудування є верстатобудування. Центром виробництва
важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ
(завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних
верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний),
Житомир (верстатів-автоматів). Заводи неметаломісткого верстатобудування
розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському. Динаміка
виробництва верстатів наведена в табл. 26.

Таблиця 6

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА МЕТАЛООБРОБНОГО ОБЛАДНАННЯ І ПРОМИСЛОВИХ РОБОТІВ В
УКРАЇНІ у 1990—1997 pp.*

Назва продукції

1985

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Металорізальні верстати, тис. шт. 35,0

37,0

37,7

33,9

27,5

9,2

6,0

3,0

2,3

В тому числі з

числовим програмним управлінням, тис. шт. 2,2

3,2

2,6

1,3

0,4

0,2

0,04

0,03

Ковальсько-

пресові машини,тис. шт. 9,9

10,9

10,8

7,9

6,1

2,5

1,4

0,6

0,5

Промислові роботи, шт. 1843

521

218

53

23

* Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С.
189; Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська
енциклопедія, 1997. — С. 116.

У структурі загального машинобудування провідне місце займають
транспортне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво
промислового технологічного та будівельного обладнання. Підприємства
названих галузей орієнтуються у своєму розміщенні в основному на
споживача готової продукції, а також на наявність металу. Сировинний
чинник є досить важливим для виробництва транспортних засобів, особливо
вантажних вагонів, цистерн, локомотивів, тракторів. Україна має досить
сприятливі умови для розвитку названих галузей машинобудування, що і
сприяло концентрації їх виробництва на її території ще за часів
Радянського Союзу. Тепловози виробляють на двох кооперованих
підприємствах у Луганську і Харкові. Промислові електровози випускають у
Дніпропетровську. Тут же, а також у Луганську можливе створення
виробництва магістральних електровозів, для збуту яких Україна має
власний великий ринок. У крупних залізничних вузлах — Львові, Києві,
Полтаві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі, Дружківці і Конотопі є
підприємства для ремонту тепловозів.

Вантажні вагони виробляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві — на
Дарницькому вагоноремонтному заводі, великовантажні вагони — у
Стаханові, цистерни — у Маріуполі. У Кременчуці доцільно було б
налагодити виробництво вітчизняних пасажирських вагонів, для чого є всі
передумови, в тому числі великий ринок збуту. Вагоноремонтні заводи
розміщуються, крім Києва, у Львові, Харкові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі,
Дніпропетровську, Конотопі і Попасній (Донецька обл.).

Як велика морська держава Україна маг добре розвинуте морське і річкове
суднобудування. Розміщення цих галузей орієнтується на морське узбережжя
та внутрішні магістральні водні шляхи. Основним центром морського
суднобудування є Миколаїв, де працюють 3 суднобудівні заводи, які
випускають різноманітні океанські і морські судна-танкери, суховантажні
дизель-електроходи, військові судна. Другим центром є Херсон, в якому на
двох суднобудівних заводах випускають різні тини океанських І морських
суден, доки для морських портів і портові крани. У Керчі випускають
танкери, у Києві — морські траулери. Судноремонт І виробництво невеликих
морських суден є в Одесі, Іллічівську та Маріуполі. В Севастополі
виробляють морські крани. Морське суднобудування — одна з небагатьох
галузей машинобудування України, що виробляє конкурентоздатну продукцію
для світового ринку. Річкове суднобудування розвинуте в Херсоні, де
випускають катери, теплоходи, судна озерного типу, земснаряди, та в
Києві, де на суднобудівному заводі «Ленінська кузня» виробляють
траулери, рефрижератори, буксирні і пасажирські судна. Річкове
суднобудування і судноремонт є в Ізмаїлі і Вилково (на Дунаї), а також у
Запоріжжі.

У переважній більшості розвинутих країн світу провідне місце в структурі
транспортного машинобудування займає автомобілебудування. Україна має
досить сприятливі передумови для розвитку автомобілебудування: достатнє
виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі
виробництво шин, пластмас І виробів з них), науково-дослідна база і
достатня чисельність кваліфікованих кадрів і, що дуже важливо, великий
ринок збуту продукції.

Автомобілебудування — це відносно молода галузь машинобудування України,
яка виникла в 50—60-ті роки. Автозаводи України випускають
великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.
В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської
місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД.
Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають
двигуни, .окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава,
Херсон, (Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон,
Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів). Таке кооперування
виробництва між підприємствами машинобудування, а& також з
підприємствами інших галузей промисловості спричиняє! внутрішньогалузеві
і міжгалузеві зв’язки як всередині держави,{ так і за її межами.
Міждержавне кооперування вимагає прийняту тя відповідних правових
законів, які регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та
інших країн.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у
власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих
країн світу. За рахунок власного виробництва, задовольняється менш ніж
10% потреб у автомобілях і автобусах.

Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання
передових технологій у виробництві автомобілів. Великі надії
покладаються на співробітництво з Південнокорейською фірмою Деу, яка
разом із ЗАЗ створює спільне підприємство (ЗАЗ — ДЕУ). Перспективи цього
підприємства є невизначеними, оскільки автомобілі даної фірми Деу є
далеко не висококонкурентоспроможними на світовому ринку.

З 1925 р. в Україні розвивається літакобудування, яке орієнтується на
науково-дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами авіаційної
промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові і промислові центри
України. Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки. Київський
авіазавод ім. Антонова випускає одні з кращих у своєму класі літаки, які
мають загальносвітове визнання і є конкурентоспроможними на ринку Європи
і світу.

За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво
внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ) і в
перспективі — трамваїв. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди
(Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важливе місце в
структурі машинобудівного комплексу України. Воно орієнтується на райони
виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов’язане
із зональною спеціалізацією сільського господарства. В Україні збудовано
великі спеціалізовані підприємства для виготовлення землеобробних машин
(плугів, культиваторів), сівалок, комбайнів, навантажувачів, причепів,
обладнання для кормовиробництва і тваринництва. Найбільшим центром
сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних
комбайнів), Одеса (тракторні плуги), Кіровоград (сівалки),
Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Херсон
(кукурудзозбиральні комбайни, створюється виробництво зернозбиральних),
Бердянськ (жниварки), Львів (хімсільгоспмашини). Обладнання для
кормовиробництва і тваринництва виробляють у Бердянську, Ніжині, Умані,
Ковелі, Коломиї та Білій Церкві. Заводи з випуску інших
сільськогосподарських машин та запасних частин до них є в Києві,
Мелітополі, Донецьку, Луганську, Кременчуці, Конотопі, Миколаєві та
Первомайську.

Розміщення тракторобудування орієнтується в основному на споживача, і
представлено воно 20 підприємствами. Найбільшим центром є Харків, де
збудовані заводи тракторний, моторобудівний, тракторних самохідних шасі,
а також заводи Лазова та Дергачі в Харківській області, де виробляють
деталі і вузли для харківських тракторів. Тракторобудування розвинуте
також у Дніпропетровську (колісні трактори), Вінниці (тракторні
агрегати), Мелітополі і Кіровограді (тракторні гідроагрегати).
Підприємства для виробництва деталей і запасних частин для тракторів
розташовані у Кременчуці, Києві, Сімферополі, Одесі, Луганську, Білій
Церкві.

Динаміку виробництва сільськогосподарських машин та тракторів показано в
табл. 27.

Таблиця 7

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТРАКТОРІВ, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ МАШИН ТА
УСТАТКУВАННЯ ДЛЯ ТВАРИННИЦТВА І КОРМОВИРОБНИЦТВА

В УКРАЇНІ у 1990—1997 pp., тис. ІІІт.

Назва продукції

1985

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Трактори

135,9

106,2

90,2

71,2

55,5

16,0

10,4

5,4

4,6

Тракторні плуги

103,3

89,2

71,2

58,4

33,4

5,8

1,7

1,4

3,9

Тракторні сівалки 75,2

57,1

48,7

17,6

17,0

4,2

1,5

1,1

1,4

Рядкові жатки

73,3

58,8

54,3

31,2

17,6

5,2

7,0

0,6

0,3

Бурякозбиральні машини 5,0

8,6

7,2

3,7

3,1

0,9

0,4

0,2

0,1

Кормодробарки 27,5 27,7 27,0 15,0 15,7 5,9 3,7 0,2 0,6

Автонапувалки для великої рогатої худоби 109,0

83,5

81,2

80,1

90,6

71,2

20,3

9,1

2,7

Дощувальні машини та установки 7,8

6,4

5,2

1,4

0,4

0,02

0,01

0,01

* Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С.
190; Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська
енциклопедія, 1997. — С. 118.

В Україні добре розвинуте виробництво обладнання для різних галузей
народного господарства. Зокрема, обладнання для хімічної промисловості
виробляють у Києві, Сумах, Полтаві, Дніпропетровську, Дніпродзержинську,
Павлограді, Фастові, Львові, Дрогобичі, Горлівці, Костянтинівці.
Центрами виробництва обладнання для харчової промисловості є Київ,
Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь, Миколаїв, Херсон,
Кіровоград, Донецьк, Луганськ; легкої промисловості — Харків, Херсон,
Київ, Полтава, Черкаси, Одеса, Львів, Чернігів, Прилуки, Суми.

Галузі точного машинобудування, зокрема виробництво приладів,
інструментів і механізмів, електронне і радіотехнічне машинобудування
відзначаються мінімальною металомісткістю й зорієнтовані на райони
високої технічної культури, наявність науково-дослідної бази і
висококваліфікованих кадрів. Більшість підприємств цих галузей
займається складанням виробів з деталей і вузлів, що надходять з різних
регіонів як України, так і з-за кордону за кооперацією. Найбільшими
центрами електронної та радіотехнічної промисловості (виробництво
автоматичних систем управління, обчислювальної техніки, радіоапаратури)
є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця,
Чернівці; радіоелектроніки — Львів (телевізори, магнітофони і
кінескопи), Київ, Сімферополь, Сміла (телевізори), Суми (електронні
мікроскопи), Одеса (кіноапаратура). Виробництво приладів та інструментів
має експортноутворююче значення.

6. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у
структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно
удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент
його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють
товари народного споживання. Потрібна модернізація машинобудівних
заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і
значне підвищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентоздатності.
Необхідно налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для
всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів,
швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва
систем зв’язку, засобів управління, автоматизації тощо. Спеціалізацію і
кооперування виробництва в машинобудуванні необхідно орієнтувати на
вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині
країни.

Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі
машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції
високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків
техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на
потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.

Для цього передбачається прискорити структурну перебудову
машинобудівного комплексу на основі збільшення обсягів виробництва у
таких пріоритетних галузях: ракетно-космічній, літакобудуванні,
суднобудуванні, інформаційних та телекомунікаційних системах, важкому
машинобудуванні, сільськогосподарському машинобудуванні,
приладобудуванні та електротехнічній промисловості.

Література

1. Берзинь Й. 3., Колинина Н. П. Зкономика машиностроительного
производства. — М: Вьюшая школа, 1988. — 303 с.

2. Карпунин М. Г. Перестройка й модернизация машиностроения:
зкономический аспект. — М.: Машиностроение, 1990. — 271 с.

3. Крьіжановский Б. Н. Потенциал машиностроения. — К.: Наукова думка,
1994.—351 с.

4. Зкономика машиностроительного производства. — М.: Вьісшая школа,
1988.— 303 с.

5. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія
України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — С. 376—392.

6. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.:
Вища школа, 1998.—С. 139—149.

7. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В.
Кова-левського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: Знання, КОО, 1998.
— С. 376—392.

8. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобудування в Україні //
Економіка України. — 1996. — № 6. — С. 90—92.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020