Реферат на тему:
Людський ресурс як основа добробуту держави
Ресурси суспільства є об’єктивною основою реалізації цілей
соціально-економічного розвитку, і разом з тим вони піддаються
цілеспрямованій зміні, виходячи їх поставлених цілей. Тому цілі і
ресурси утворюють нерозривну єдність, цілісний об’єкт прогнозування
соціально-економічного розвитку. Ресурсний потенціал в істотній мірі
визначає здатність економіки виробляти товари і послуги для задоволення
кінцевого попиту.
На даному етапі пошуку шляхів економічного зростання пропонуються різні
концепції і сценарії виходу української економіки з кризи. Різний набір
чинників, що визначають стійке економічне зростання. При всій різниці і
навіть суперечності підходів до визначення шляхів економічного зростання
є одне безумовне правило: в України є величезний ресурсний потенціал і є
можливості для забезпечення економічного зростання.
В даний час Україна припинила падіння виробництва і робить кроки
економічного зростання. Складність подальшого розвитку полягає в доданні
йому стійкості. Тому важливо проаналізувати ресурсний потенціал
економічного зростання, проаналізувати основні чинники економічного
зростання. Одним з таких базових чинників є потенціал людських ресурсів.
Численні дослідження показують, що в сучасному суспільстві рівень
розвитку техніки і технології настільки високі, що неможливо одержати
значну перевагу на ринку тільки за їх рахунок. Необхідно залучати
могутніший і перспективніший ресурс, яким виступає людина, що володіє
величезним потенціалом і має здібність до саморозвитку.
Підвищена увага та усвідомлення необхідності людського капіталу і його
всестороннього розвитку припав на 70-і роки ХХ століття. Відбулася
переоцінка рушійних сил економіки – людський чинник висувається на
перший план і виникає теорія людського капіталу, розроблена
американським економістом Р. Беккером. У даній теорії людський капітал є
основною умовою людського зростання; людський капітал відмінний від
фізичного за ступенем ліквідності: він не відокремлюється від його носія
– живої особи; вкладення в людський капітал дають досить значний за
обсягом, тривалий за часом інтегральний за характером економічний і
соціальний ефект.
Ae
AE
AE
??????????? рівня освіти працівників і зростання якості робочої сили,
0,4% зростання за рахунок зростання населення, 0,5% – за рахунок
збільшення капіталу [1]. Ці дані свідчать про те, що саме якість
людських ресурсів вже сьогодні визначає конкурентні переваги і
забезпечує перспективи розвитку окремих фірм, національних економік і
світового господарства в цілому.
Роль людського капіталу в суспільному виробництві має дві сторони:
– людина розглядається в рамках виробничої системи як важливий елемент
процесу виробництва і управління;
– людина як головний суб’єкт управління, як особа з потребами, мотивами,
цінностями, відносинами.
Державна політика, спрямована на зростання національного господарства,
повинна розглядати персонал як ресурс і включати наступні напрями [2]:
– персоналізація і індивідуальний підхід до всіх працівників, який
здійснюється в межах поєднання інтересу фірми і працівника;
– усвідомлення проблеми дефіциту кваліфікованого і висококваліфікованого
персоналу, що приводить до конкурентної боротьби за знання, навики,
здібності на ринку праці;
– перехід до управління персоналом означає відхід від уявлень про
персонал як безкоштовний капітал, освоєння якого не вимагає ні
фінансових, ні трудових, ні організаційних, ні тимчасових витрат і інших
витрат з боку працедавця.
Сучасні вимоги конкурентної боротьби держав в умовах процесу
глобалізації світової економіки, створюють жорсткі умови для рівня
якості соціальної сфери в рамках окремих держав. Історичний досвід
розвитку людства підтверджує, що в цьому конкурентному змаганні
лідирують нації не тільки з високо розвиненою економікою, але і в першу
чергу, з високим рівнем розвитку власного людського потенціалу.
Література:
Соціальна захищеність населення України / О.Ф. Новикова, О.Г. Осауленко,
І.В. Калачева та ін.. – Донецьк; Київ: ІЕП НАН України, Держкомстат
України, 2001. – 360 с.
Комаров М.А., Романов А.Н., Максимцов М.М., Одегов Ю.Г., Фигурнова Н.П.,
Эскиндаров М.А. Ресурсный потенциал экономического роста. – М.: Изд.
Дом. «Путь России»; ЗАО «Издательский дом «Экономическая литература»»,
2002. – 568 с.
Государственное регулирование рыночной экономики. – М.: Издательский дом
«Путь России»; ЗАО ««Издательский дом «Экономическая литература»», 2002.
– 590 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
