Реферат на тему:

Лісове господарство східної Галичини XIX – першої третини XX століття

Головним багатством Східної Галичини, окрім корисних копалин, є ліс.
Його промислове використання розпочалось ще в середньовіччі, але
найбільшого розвитку набуло в XIX-XX століттях. Питанням ведення
лісового господарства та лісопереробної галузі виробництва приділяли
увагу В.Шухевич [1], В.Грабовецький [2], М.Глушко [3], Н.Библюк та
М.Глушко [4], М.Лаврук [5].

Нам удалось зібрати великий статистичний та фактичний матеріал як із
цілої Східної Галичини, так і особливо з південно-східної її частини, що
від основного промислового й культурного центру отримала назву
Делятинщини, яка охоплює долину верхнього Пруту.

Мета цієї статті – аналіз і введення у науковий обіг вказаного
історіознавчого матеріалу.

На початку XIX століття ліси перейшли до складу державних латифундій і
були підпорядковані об’єднаній адміністрації державних лісів та
солеварень. За 1809 рік згадуються інспекторати лісів у Богородчанах,
Яблунові (з Березовом, Банею, Лючками, Текучою), Кутах (із Косовом),
Надвірній (з місцевостями між Саджавкою та Яблуницею), Печеніжині (з
Великим та Малим Ключевами, Княждвором, Тлумачиком, Шепарівцями,
Іванівцями, Раківчиком та Мечиківкою), Піснині (з Шешорами та Хімчином),
у Солотвині (з Гвоздом, Фітьковом, Марківцями, Молодьковом) та інші [6].
У 1819 році цій адміністрації підлягали окружні інтендантури солеварень
та 6 повітових інспекторатів лісів у Львові, Лежайську, Сяніку,
Дрогобичі, Надвірній та в Чернівцях. Один із інспекторатів знаходився в
Надвірній і йому підпорядковувалися заряди лісів у Надвірній,
Богородчанах, Печеніжині, Солотвині, Яблунові, Кутах, Болехові, Долині й
Калуші. Зокрема Надвірнянському зарядові лісів підлягав надлісничий у
Делятині та лісничі 1-2 класів у Пнів’ї, Ославах, Ланчині, Пасічній,
Заріччі, Микуличині, Бистриці, Зеленій та Ямній [7].

З 1827-31 років походять дані про розміри окремих лісових масивів долини
Пруту (в моргах) [8]:

Населений пункт Урочище Площа урочища Площа по населеному пункті

Лоєва Страгора 559 629

Біля Шевелівки 70

Делятин Під горою Томаців 756 3885

Ялина 165

Кривець 1801

Стовпа 386

Клива 163

Над Шевелівкою 149

Вільховець 465

Луг Вавторів 596 5154

Ясень і Підсмереччя 4465

Веклич 93

Заріччя Малева 389 1589

Яворова 1200

Білі Ослави Пасовисько 87 4433

Майдан біля Борсука 4346

Чорні Ослави Лісок 362 6339

Середний 5570

Новий Запуст 407

Чорний Потік Іванівна 79 787

Чорнянський ліс 708

Ланчин Садки, за Садками 354 1354

Кобилиця, Федоринчин 1000

Саджавка Ігнатів, від Хоросни 116 791

Запуст 675

Красна Ялинка 38 1863

Дудничине 1825

У 1828 році інспекторати діяли у Львові, Сяніку, Дрогобичі, Надвірній
та в Чернівцях. До Надвірнянського належали заряди лісів у Надвірній,
Богородчанах, Солотвині, Яблунові, Пістині, Кутах, Болехові, Долині та
Калуші. У Надвірнянському заряді лісів працювало 14 осіб і їм підлягав
надлісничий у Делятині та лісничі 1-2 класів у Пасічній, Білих Ославах,
Микуличині, Зелені, Ланчині, Заріччі, Пнів’ї, Бистриці, Яблуниці та
Ямній [9].

Згодом адміністративна структура лісів змінилася й у 1848 році усі ліси
Галичини опинилися в Краєвій управі лісів у Львові. Цій управі
підпорядковано 18 повітових камеральних зарядів – у Вадовицях, Кракові,
Бохні, Сяніку, Тарнові, Яслі, Ряшеві, Перемишлі, Самборі, Жовкві,
Львові, Стриї, Бродах, Бережанах, Тернополі, Станиславові, Коломиї та
Чернівцях. До Станиславівського камерального заряду належали камеральні
господарські уряди та підпорядковані їм лісничі повіти в Делятині й
Солотвині. У Делятинському лісничому повіті нагляд над зарядами лісів
мав повітовий надлісничий. Заряди лісів знаходилися в Делятині, Білих
Ославах, Ланчині, Заріччі, Ямній та в Дорі [10].

За даними з 1840 року [11] площа лісів по окремих населених пунктах
складала: у Делятині з Лугом та Лоєвою – 13584 морги, у Заріччі – 3029,
у Ланчині – 2845, в Ославах – 4853, у Ямній – 11011, у Микуличині –
22518, у Яблуниці – 37615, у Бистриці – 30224, у Зелені – 29128, у
Пасічній – 8151, та у Пнів’ї – 3405 моргів.

У 1850-60 роках ліси Станиславівського округу перейшли в розпорядження
Станиславівської дирекції фінансів, а Солотвинські та Делятинські
камеральні господарства й лісничі повіти стали підпорядковуватися цій
дирекції [12]. Делятинський заряд лісів мав у своєму розпорядженні 32070
моргів землі, у т.ч. 31800 моргів – ліси, 8 – городи, 165 – луки та 90 –
сінокоси [13]. На утримання заряду лісів у 1869 році витрачено 7512
гульденів [14].

У 1873 році створено Галицьку дирекцію лісів та державних маєтків,
спочатку з осідком у Болехові, а від 1881 до 1918 року – із центром у
Львові. Безпосередньо тій дирекції підпорядковано 49 лісових зарядів
Галичини й, у тому числі, на рівних правах заряди лісів у Делятині,
Ланчині, Дорі та Білих Ославах [15].

З 1877 року отримуємо дані про лісові угіддя та їх розподіл між
власниками по Східній Галичині [16]:

Повіт Площа лісів, га Площа повіту, га Лісистість %

Ґмінних1 Приватних Державних Разом

Богородчани 1190 28732 – 29922 94146 32,9

Долина 4000 73054 71336 148390 251765 58,9

Городенка 175 4460 – 4635 83500 5,5

Калуш 1700 6517 27980 36117 111237 32,4

Коломия 416 14200 12096 26712 121135 22,0

Косів 2190 29700 44800 76690 191630 40,0

Надвірна 3726 92073 17017 112816 195025 57,8

Рогатин 769 19760 – 20529 113194 18,0

Самбор 1923 15980 – 17903 99037 17,0

Снятин – 3956 – 3956 60424 6,5

Станиславів 1418 10121 1115 12654 78551 16,2

Стрий 6000 62550 – 68550 187429 37,6

Товмач 358 19000 – 19358 102318 19,9

Турка 2770 35960 – 38730 143175 27,0

Жидачів 1075 20400 – 21475 92074 23,3

1Ґміна – найменша адміністративна одиниця в Польщі (місто, село, або
група міст і сіл (Прим. ред.).

У 1883 році до заряду лісів у Делятині належали: 1 керівник, 4 лісничих,
1 помічник та 7 лісників. У Дорі – 1 керівник, 2 лісничі та 3 лісники, а
в Ославах – 1 керівник, 3 лісничі, 1 помічник та 3 лісники [17].

У 1885 році у Східній Галичині знаходились великі запаси лісів як за
площі, так і за запасами деревини [18]:

Повіт Загальна площа лісів, га У тому числі: Лісистість, %

Листяних Хвойних

Богородчани 31671 3528 26906 35,13

Городенка 4714 693 – 6,17

Долина 151212 17557 128799 59,36

Дрогобич 42384 8640 18715 31,69

Калуш 38333 6919 27221 38,18

Коломия 25585 16036 4703 21,24

Косів 91966 5847 63425 47,87

Надвірна 110541 16802 90226 56,50

Рогатин 21349 13804 11 19,36

Самбір 17997 1894 7270 14,63

Станиславів 12278 5030 959 14,47

Стрий 70912 21541 41911 36,83

Снятин 3464 1470 – 5,73

Товмач 16254 4213 – 14,94

Турка 42561 8467 21870 29,19

Жидачів 43717 8025 28987 21,26

Знаменним є той факт, що з 74 повітів Галичини перші три місця за
лісистістю території припадають на Долинський, Надвірнянський та
Косівський повіти.

Вартість лісів Галичини в 1885 році складала 44 млн. золотих, що було
більше, ніж у Тіролі (36 млн.) і майже рівнялось із Моравією (49 млн.).
Приріст деревини складав 3,6 м3/га в рік, або 7,2 млн. м3 по всій
Галичині [19].

У 1890 роках із приватних рук до складу державних маєтків Делятинщини
влилися ліси в Микуличині та в Яблуниці. З уваги на те в 1896-98 роках у
долині Пруту знаходилися заряди лісів у Делятині, Дорі, Микуличині,
Ославах, Татарові й Ворохті [20].

У 1910 році в долині Пруту була така структура зарядів лісів [21]:

Заряд лісів Керівник Лісничі Помічники Лісники

Делятин М.Бейль 5 1 10

Дора Я.Овсяк 4 1 8

Микуличин Вакансія 4 1 9

Ослави Я.Лісовський 3 1 4

Татарів Е.Лісовський 4 1 8

Ворохта С.Гольчевський 4 1 10

На підставі розпорядження Ради Міністрів Речі Посполитої Польської від
11 травня 1919 року створено загальнодержавний Головний заряд державних
маєтків із центром у Варшаві, якому підпорядковувались Окружні заряди
державних маєтків у Варшаві, Радомі, Сєдльцях та Львові. Проте, вже 23
листопада 1920 року Головний заряд ліквідовано, а керівництво лісами
перейшло до міністра рільництва, який через департамент лісництва став
керувати Окружними зарядами державних лісів.

У Східній Галичині в межах Станиславівщини у 1923 році функціонували
такі підрозділи Львівського Окружного заряду лісів:

¤

 

?

,

0

2

4

J

L

N

P

j

l

|

?

?

?

?

?

 

¬

®

( * oe o  

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

Кути Кути, Старі Кути 2220,6 2124,2

Лисовець Пила, Єдлін 2852,5 2678,0

Лоп’янка Мала Тур’я, Ілемня-Грабів, Ілемня 8318,5 7833,0

Микуличин Микуличин 1, Микуличин 2, Левущик, Поляниця 1, Поляниця 2
9543,0 9246,0

Мізунь Новий Мізунь, Старий Мізунь 1, Старий Мізунь 2, Кальна 9184,1
8680,1

Молодятин Молодятин, Ланчин 2587,3 2504,1

Надвірна Пнів, Пасічна, Бухтовець 6181,2 5292,4

Небилів Прислуп, Майдан 3703,2 3605,2

Ослави Заріччя, Ослави 3435,1 3375,3

Печеніжин Марківка, Рунгурська Слобода 3972,0 3505,5

Петранка Грабівка, Красна 4376,3 4092,1

Поляниця Поляниця, Ямерсталь, Кам’янка, Береза, Лужки 12387,6 12065,1

Рахиня Рахиня 1, Рахиня 2 5144,5 4956,3

Рафайлова Довжинець, Солотрук, Рафайлова, Річка 17957,9 17509,3

Солотвина Мізунська Слобода, Соболь 14136,0 13659,0

Суходіл Суходіл, Мищина, Липовиця 11311,7 10809,8

Татарів Піги, Женець, Яблуниця, Поляниця 13735,4 12510,4

Шепарівці Княждвір, Іванівні, Товмачик 3350,8 2930,2

Шешори Шешори, Космач 5529,0 5224,6

Яблунів Яблунів, Люча 1, Люча 2, Баня Березів, Уторопи 6804,1 6318,0

Явірник 1 Дземброня, Явірник, Буркут 9601,6 9361,3

Ясінь Гринків, Кузьменець 15706,3 14806,2

У 1923 році персонал Львівського округу лісів становив: 105 членів
заряду округу, 44 надлісничих, 158 лісничих та 564 лісники та гайові. На
одне надлісництво припадало, у середньому, 19 працівників або 29
працівників на 10 тисяч га лісів [22].

По породному складу картина була така [23]:

Порода Площа, га %%

Смерека (ялина) 124031 43,8

Ялиця 71896 25,4

Бук 50351 17,8

Дуб 13559 4,8

Сосна 12255 4,3

Граб 4616 1,6

Вільха 1859 0,7

Береза 1464 0,5

Хвойні 208182 73,5

Листяні 74845 26,5

На території Львівського округу лісів залишилося після війни 9903 га
зрубів, а впродовж 1919 року вирубано 486 га лісів, у 1920 – 411, у 1921
– 1040, у 1922 – 2009, а в 1923 – 1850 га, що разом склало 15700
гектарів зрубів, які необхідно було заліснити. У 1920-1923 роках було
проведено такі лісовідновні заходи, проте величезна площа лісів усе ще
залишалась не залісненою [24]:

Рік Посадка лісу Посів насіння Самосів Усього

га % га % га % га %

1920 206 74,5 38 13,5 33 12,0 277 100,0

1921 720 72,0 216 21,6 64 6,4 1002 100,0

1922 753 63,5 316 27,0 111 9,5 1180 100,0

1923 1072 62,5 457 27,0 171 10,5 1701 100,0

На вирубці лісів у 1923 році працювали 6033 робітників, які заготовили
1376894 м3 деревини, з якої 92% хвойних та 8% листяних порід [25].

Заготовлену деревину було продано на ринках (65%), відправлено на
відбудову країни (13%), державним установам (7,5%) та для власних потреб
використано 7,5% [26].

Зарядові Львівського округу лісів у 1923 році підлягало 7 тартаків (у
тому числі – у Микуличині та Надвірній) та 16 млинів (у тому числі – у
Поляниці, Мізуні, Яблуневі, Кутах, Микуличині, Молодятині, Печеніжині,
Шешорах та Косові) [27].

Для вивезення деревини використовували вузькоколійні залізниці,
протяжністю 239 км, які на території Львівського округу лісів
обслуговувались 15 паровозами та 535 вагонами, зокрема [28]:

Місцевість Довжина доріг, км Кількість

Паровозів Вагонів

Поляниця 49,0 3 64

Береги 7,5 ? ?

Рахиня 27,6 3 106

Суходіл 65,0 4 150

Микуличин 17,0 1 30

Надвірна 58,0 2 135

Ворохта 15,0 2 50

Уперше за історію ведення лісового господарства були наведені в тих же
роках дані про мисливську фауну та її відстріл [29]:

Вид фауни Жива, шт. Відстріляна, шт.

Ведмідь 70 2

Олень 604 12

Козуля 1078 50

Дикий кабан 713 102

Вовк 253 23

Лисиця 660 68

Рись 41 1

Глухар 246 6

Тетерук 182 ?

Заєць ? 463

Куріпка ? 23

Не все гаразд було в лісах – виникали осередки шкідників (у 1922 році на
площі 29880 га розповсюдились короїди) та пожежі (у 1920-1923 роках
пошкоджено 759 га лісів), фіксувались випадки самовільного порубу
деревини (за 1920-1923 роки було самовільно зрубано 12806 м3 деревини)
[30].

Незважаючи на великі потреби в деревині, лісівники дбали про майбутні
покоління й намагались зберігати цінні лісові масиви. Так, у 1923 році
[31] на території Львівського округу лісів було виділено заповідні
об’єкти у Ворохтянському (447,5 га – полонина Данцеж), Поляницькому
(52,0 га – скелі у Бубнищі; 26,0 – ялицево-букові праліси) та
Шепарівському (94,1 га – тисові зарості у Княждворі) надлісництвах.

Цікавість представляють матеріали щодо власності на ліси. Так, у 1923
році по окремих повітах картина була такою [32]:

вірна 101114 128 13477 120030 57

Печеніжин – 134 2286 ? 33

Рогатин – 120 24322 ? 18

Сколє – 1864 58793 ? 44

Станиславів – 117 11816 12090 14

Стрий – 212 12632 ? 18

Снятин – 85 2167 3617 6

Товмач – 164 12628 14184 15

Турка – 2537 42102 42725 29

Жидачів – 65 17442 20352 22

Разом 260152 8440 376271 645956 35

За 45 років, з 1876 до 1923 року, площі лісів дещо зменшились, особливо
відчутно це в Коломийському (6%), Надвірнянському (0,8%), Снятинському
(0,5%), Станиславівському (2,2%), Стрийському (19,6%), Товмацькому
(4,9%) та Жидачівському (1,3%) повітах.

У 1930 році у Станиславівському воєводстві було 587539 га лісів
(лісистість – 34,7 %) і на одного жителя припадало 0,4 га, а у
Надвірнянському повіті – 111696 га лісів, що складало 57,4 %, на одного
жителя припадало 1,1 га [33].

У лісовому господарстві та на тартаках працювала велика кількість
населення. Так у Надвірнянському повіті в 1931 році на експлуатації
лісів працювало 2442 особи, на експлуатації та на тартаках – 5184, а
винятково на тартаках – 1240 осіб [34].

Детальною є інформація про площі лісів та їх питому вагу в деяких
місцевостях [35]:

Населений пункт Площа села, га Площа лісів, га Лісистість, %

Білі Ослави 4457 2245 50,3

Вишнівці 877 92 10,5

Ворохта 17442 14278 81,9

Горішній Майдан 3026 1697 56,0

Делятин 5141 2143 41,7

Добротів 1132 85 7,6

Дора 3773 2639 69,6

Заріччя 3460 281 8,1

Красна 2270 358 15,8

Ланчин 3355 854 25,5

Лоєва 1851 255 13,8

Луг 4007 3139 78,4

Микуличин 17123 11043 64,4

Саджавка 2663 255 9,6

Середній Майдан 3007 1976 65,7

Татарів 8721 5680 62,7

Чорні Ослави 1789 735 41,0

Чорний Потік 1556 211 13,5

Яблуниця 10568 6806 64,4

Ямна 3746 2152 57,2

Яремче 3363 2342 69,6

Цікавою є статистика власності на землю. Так, у Надвірнянському повіті в
1935 році державі та полякам належало 23054 га лісів (65,7 %), українцям
– 2136 (6,0 %), євреям – 4733 (13,4 %), громадам – 5244 (14,9 %), а
церквам – 73 га лісів [36].

У 1935 році у Надвірнянському повіті нараховувалось 384, 3 га невжитків,
271,8 з яких було заліснено, та 2185 га, що для заліснення не годились
(1014,2 га ярів та схилів, 67,6 га – зсувів, 785,2 – пасовиськ та 667.0
га каменищ) [37].

Висновок

Як видно з наведених матеріалів, галицькі ліси мають багатовікову
історію. Упродовж XIX-XX століть часто змінювалась власність на лісові
угіддя, площі лісів із роками скорочувались, проте лісоексплуатація
активно продовжувалась. Наприкінці XIX та на початку XX століть велись
роботи з лісовідновлення та заповідання лісів.

Література:

Шухевич В. Гуцульщина. – Т. 2. – С. 173-183.

Грабовецький В. Нариси з історії Прикарпаття. Гуцульщина в другій
половині XIX – поч. XX століть. – Т. 8. – Івано-Франківськ, 1995. – 220
с.

Глушко М.С. Лісозаготівлі / Гуцульщина: історико-етнографічне
дослідження. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 119-125.

Библюк Н., Глушко М. Лісотранспорт у Гуцульських Карпатах / Історія
Гуцульщини. – Т. IV. – Львів: Логос, 1999. – С. 256-267.

Лаврук М. Гуцули Українських Карпат (етногеографічне дослідження). –
Львів, 2005. – С. 71.

Центральний державний історичний архів у Львові (надалі – ЦДІАЛ). – Фонд
146. – Опис 65. – Справа 255. – Лист 3.

Schematismus des Koenigreiches Galizien und Lodomerien fuer das Jahr
1819. – Lemberg, 1819. – S. 121, 138, 160.

ЦДІАЛ. – Фонд 20. – Опис XX. – Справа 316-317.

Schematismus des Koenigreiches Galizien und Lodomerien fuer das Jahr
1819. – Lemberg, 1828. – S. 118-119.

Provincial-Handbuch der Koenigreiche Galizien und Lodomerien fuer das
Jahr 1848. – Lemberg, 1848. – S. 127, 201-202.

ЦДІАЛ. – Фонд 160. – Опис 5. – Справа 164. – С. 37-40.

Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien fuer das Jahr
1858. – Lemberg, 1858. – S. 120.

ЦДІАЛ. – Фонд 160. – Опис 5. – Справа 164. – С. 9-10.

Там само. – С. 19-20.

Szematyzm krolewstwa Galicyi i Lodomerii na rok 1874. – Lwow, 1874. – S.
209-211.

Ho?owkiewicz E. Flora lesna i przemysl drzewny w Galicyi. – Lwow, 1877.
– Sze?? II. – S. 67-72.

PAGE

Похожие записи