Реферат на тему:

Київська область

Історія, адміністративний поділ та демографічна довідка

Київську область утворено 27 лютого 1932 року. Вона розташована в центрі
України, по обидва береги Дніпра. Про давню історію краю свідчать
археологічні пам’ятки трипільської, черняхівської, лебедівської та
софіївської культур, назви яким дали населені пункти області. З
Київщиною тісно пов’язаний твір «Слово о полку Ігоревім», написаний
староруською мовою одним з учасників боїв із половцями біля Переяслава
1187 року. У 80-90-х роках XVII — на початку XVIII ст. Київщина стає
центром нового визвольного руху проти панування шляхетської Польщі, який
очолили С. Палій, З. Іскра, С. Самусь. Київська губернія створена 1797
року в зв’язку з ліквідацією намісництв. Центром губернії, у якій було
12 міст, 111 містечок, 7344 населених пункти, був Київ. 1930 року Київ
став позарегіональним містом республіканського підпорядкування, а з 1932
року — обласним центром.

Адміністративно область розділена на 25 районів. До її складу входять 11
міст обласного та 14 — районного значення, 29 селищ міського типу, 1228
сіл і 6 селищ.

Найбільшими містами є Біла Церква (215,7 тис. жителів), Бровари (89,5
тис.), Бориспіль (54,5 тис.), Фастів (52,6 тис.), Васильків (38,5 тис.)
Ірпінь (36,9 тис.), Переяслав-Хмель-ницький (30,4 тис.), Славутич (26,2
тис.).

Станом на 1 грудня 2002 року населення області налічувало 1809,6 тис.
осіб, у тому числі в міських поселеннях проживало 1048,1 тис. (58%), у
сільській місцевості — 761,5 тис. (42%). Густота населення складала 65
чол. на 1 кв. км.

Найбільш чисельними національними групами серед населення області, за
результатами всеукраїнського перепису населення 2001 року, є українці
(89%), росіяни (6%), білоруси (0,5%) та поляки (0,2%).

Динаміка розвитку політичних партій регіону

На початок 2003 року в Київській області налічувалося 386 осередків
політичних партій, понад 80 із яких — обласні організації політичних
партій. 5 із них було зареєстровано 1993 року, по 2 — 1994 і 1995-го, 1
— 1996-го, 11 — 1997-го, 5 — 1998-го, 7 — 1999-го, 11 — 2000-го, 31 —
2001-го, решта — в 2002-2003 роках. Ці показники відображають досить
високу політичну активність населення і високу зацікавленість політичних
партій у представництві в цьому регіоні. Простежується тенденція до
зростання кількості обласних організацій партій в періоди сплесків
політичної активності суспільства — у передвиборні та кількамісячні
післявиборні періоди. Цю тенденцію можна пояснити процесами
структуризації політичної системи України загалом, а також розвитком
партійної системи зокрема.

За результатами експертного дослідження, проведеного Центром політичного
маркетингу в січні 2003 року, найбільш впливовими політичними
утвореннями Київського регіону є СДПУ(о), блок Віктора Ющенка «Наша
Україна» та Комуністична партія України. В основу визначення
комплексного критерію впливовості було покладено здатність
парторганізацій впливати на перебіг політичних та соціально-економічних
процесів у регіоні.

СДПУ(о), обласний комітет якої очолює заступник глави Київської
облдержадміністрації з питань економіки Л. Бойко, має досить розвинуту
інфраструктуру — в усіх районах області зареєстровані 663 її первинних
осередки. За експертними оцінками, приблизна чисельність обласної
парторганізації СДПУ(о) — понад 20 тис. членів. Ще одним важливим
показником впливовості партії є її потужне представництво в обласній
державній адміністрації (членами партії є заступники КОДА В. Бойко та І.
Бідзюра).

Іншою впливовою політичною силою в області є блок Віктора Ющенка «Наша
Україна». Серед обласних парторганізацій партій-членів блоку
найвпливовішими є КОО Української народної партії на чолі з народним
депутатом Є. Жовтяком, КОО Народного руху України під орудою М.
Бондаренка, Київська регіональна парторганізація партії «Реформи і
порядок», лідером якої є народний депутат В. Бондаренко. Загальна
чисельність обласних організацій партій-членів блоку сягає, за
експертними оцінками, понад 50 тис. членів. Партія має досить високий
рівень електоральної підтримки в області: на парламентських виборах 2002
року за неї проголосувало близько 26% виборців.

Досить авторитетною політичною фігурою в області є О. Омельченко, який
очолює партію «Єдність», що забезпечує партії відомість на території
регіону та значну підтримку на виборах.

Виборчі процеси в регіоні

Загальна оцінка перебігу виборів до ВР 1998 та 2002 років у Київській
області дозволяє зробити такі висновки: по-перше, рівень електоральної
активності населення області перебуває в межах середньоукраїнських
показників (близько 70%); по-друге, найбільшу підтримку виборців мають в
області ліві сили (КПУ, СПУ, СелПУ), трохи меншу — націонал-демократичні
(НРУ, «Наша Україна»), ще меншу — партії влади (НДП, «За єдину
Україну!», СДПУ(о) та партії, орієнтовані на протестний електорат (БЮТ,
ПСПУ, ПЗУ тощо) (див. табл. 1-2); по-третє, переможцями на виборах до
Верховної Ради України в мажоритарних округах ставали найчастіше ті
кандидати, яким вдавалося залучити потужну фінансову та адміністративну
підтримку в окрузі; винятки становили ті особи, хто або є яскравим
політиком загальнонаціонального масштабу, як О. Мороз, або ж постійно і
систематично працює в окрузі, як Є. Жовтяк, О. Іщенко та інші.

Результати виборів до місцевих органів влади в Київській області, як і в
усіх інших регіонах України, визначалися спроможністю кандидата
заручитися підтримкою влади в окрузі, задіяти фінансовий ресурс, а також
можливістю безпосереднього спілкування з якомога більшою кількістю
виборців. Значно меншою мірою результати місцевих виборів в області були
пов’язані з партійною належністю кандидатів чи ідеологічними
уподобаннями виборців.

Вибори Президента 1999 року

У першому турі 31 жовтня участь у голосуванні взяли 1037910 чол. (73%)
з-поміж 1418457 виборців області. За цього симпатії виборців розділилися
таким чином: Кучма Леонід Данилович — 378767 голосів (36,49%), Мороз
Олександр Олександрович — 221115 (21,3%), Вітренко Наталія Михайлівна —
146258 (14,09%), Симоненко Петро Миколайович — 94712 (9,13%), Марчук
Євген Кирилович — 79066 (7,62%), Костенко Юрій Іванович — 28518 (2,75%),
Удовенко Геннадій Йосипович — 11496 (1,11%). Жодного з кандидатів не
підтримали 17118 (1,65%) виборців.

У другому турі, що відбувся 14 листопада, з 1055733 виборців, що прийшли
на виборчі дільниці, за Л. Кучму проголосувало 617704 (58,51%), за П.
Симоненка — 362530 (34,34%) виборців.

Участь політичних партій у формуванні місцевих та регіональних органів
влади

Про представленість окремих партійних структур у київській обласній
владі свідчать такі дані: з 10 міських голів міст обласного
підпорядкування 7 є позапартійними, 1 — членом партії «Єдність», 2 —
членами НДП; з 25 глав районних державних адміністрацій 1 є членом
СДПУ(о), 2 — Аграрної партії України. Проте формальна належність
можновладців області до тої чи іншої партії лише почасти свідчить про
підтримку місцевою владою окремих парторганізацій. За висновками
експертів Центру політичного маркетингу, найбільшу кількість
«симпатиків» серед представників обласної влади має СДПУ(о).

Політичні партії Київщини беруть активну участь у формуванні місцевих
органів влади. На виборах 2002 року до 25 районних рад Київської області
було обрано 1756 депутатів, 637 з яких були депутатами минулого
скликання; 635 були висуванцями політичних партій, 74 — громадських
організацій.

Судово-правовий захист громадянських та політичних прав і свобод

За оцінками експертів, основу діяльності судів у регіоні складає розгляд
цивільних (близько двох третин), адміністративних (близько 20%) і
кримінальних справ (10-15%).

Важливою проблемою в роботі судових органів на території області є їх
недостатнє фінансування, що спричиняє масу проблем, пов’язану із
судово-правовим захистом громадян. Одним із ключових моментів є нестача
кваліфікованих кадрів: у середньому по області 30% посад суддів є
вакантними. Усе це разом із недосконалістю вітчизняного законодавства та
низькою правовою культурою населення зумовлює наявність досить незначних
можливостей судово-правового захисту громадянами своїх політичних прав і
свобод на території області, як, утім, і в будь-якому іншому регіоні
України.

Регіональні лідери та їх роль у розвитку регіону

Найвпливовішими політичними фігурами Київської області є О. Омельченко,
А. Засуха, Т. Засуха, М. Баранюк, І. Шовкун.

Популярність столичного мера Олександра Омельченка за межами Києва
обумовлюється тим, що значна частка населення області працює в обласному
центрі, у розвиток та розбудову якого він зробив вагомий внесок і в
якому його популярність незаперечно підтверджують результати виборів
міського голови (73,12% голосів киян).

Анатолій Засуха відомий на території області як громадський і політичний
діяч, а також завдяки посаді глави облдержадміністрації. Знаною
особистістю на території області є і його дружина Тетяна Засуха, яка є
народним депутатам України.

Теперішній заступник глави облдержадміністрації Ігор Шовкун став досить
вагомою політичною фігурою після скандалу з невдалим призначенням його
виконуючим обов’язки глави Київської міської державної адміністрації в
лютому 2002 року. Менш відомим, але досить впливовим політиком обласного
масштабу є Микола Баранюк — голова Київської обласної ради.

Аналіз стану регіональної економіки

Сьогодні Київщина — це один із найрозвиненіших індустріально-аграрних
регіонів України. З урахуванням особливостей розміщення продуктивних сил
на території області тут виокремлюються три господарських підрайони —
Поліський, Київський приміський та Південний лісостеповий. Полісся
спеціалізується на промисловій переробці сільськогосподарської сировини,
Центральний приміський підрайон — на машинобудуванні, електроенергетиці,
деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості, а особливо легкій
та харчовій галузях, Південний лісостеповий — на машинобудуванні,
нафтохімічній, харчовій, зокрема цукровій, та легкій галузях
промислового виробництва.

Основні промислові центри області — міста Біла Церква, Бориспіль,
Бровари, Васильків, Ірпінь, Переяслав-Хмельницький, Фастів.

У промисловій сфері виробництво неметалевих мінеральних виробів
(будівельних матеріалів та скловиробів) становить 7,2%,
целюлозно-паперової та поліграфічної промисловості — 7,4%, харчової —
32,4%; виробництво та розподіл електроенергії — 17,9%, хімічної та
нафтохімічної галузей — 17,8%. Частка регіону в загальнодержавних
обсягах виробництва шин для автомобілів складає 63%, екскаваторів — 53%,
паперу та картону — 40%. У структурі виробництва товарів народного
споживання питома вага продовольчих товарів дорівнює 54%.

Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 330 промислових
підприємств, окрім того, функціонує 742 малих промислових підприємства.

Динаміка показників економічного розвитку області

У 2002 році промисловими підприємствами області було вироблено продукції
та надано послуг на суму 4844,2 млн. грн., що на 4,6% більше, ніж за
відповідний період 2001 року.

В обробній промисловості, де зосереджено три чверті всього промислового
виробництва, обсяги виробленої продукції збільшились у 2002 році на 4,2%
проти 2001 року. На підприємствах харчової промисловості та переробки
сільськогосподарської продукції вироблено продукції на 1634,4 млн. грн.
(у діючих цінах), що на 14,6% більше, ніж у 2001 році.

Основу промислового потенціалу області становлять 369 великих і середніх
підприємств. Загальнодержавне значення мають такі провідні підприємства
області, як Трипільська ТЕС, Броварський завод порошкової металургії,
найбільший у Європі Київський картонно-паперовий комбінат в м. Обухові,
а також відомі далеко за межами України виробники шин — ЗАТ СП «Росава»
(м. Біла Церква), екскаваторів — ВАТ «Борекс» (смт. Бородянка),
хімічного обладнання — ВАТ «Червоний Жовтень» (м. Фастів) та інші
підприємства.

Розвиток малого та середнього бізнесу

На початок 2003 року в області діяло 7062 малих підприємства, де
працювало 74,1 тис. осіб. Кількість малих підприємств на 10 тис. чол.
населення дорівнює 39, а кількість підприємців-фізичних осіб — 56,4
тис., з якими перебували в трудових відносинах 21 тис. працівників.
Кількість об’єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва
становила 127.

Обсяги виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг малих
підприємств складали в сумі 898 млн. грн., а частка малого
підприємництва в загальному обсязі виробленої продукції та виконаних
робіт і послуг сягнула 11,1%. Надходження від малого підприємництва до
бюджетів усіх рівнів становили 92,5 млн. грн. За цього 65% малих
підприємств спрацювали прибутково, 35% — збитково.

Оцінка бюджетних процесів та міжбюджетних відносин в області

Фінансовий результат суб’єктів господарювання (крім малих підприємств та
установ, що утримуються за рахунок бюджету) за січень-листопад 2002 року
становив 278,7 млн. грн. (загальна сума прибутку — 597,6 млн. грн.,
збитків — 318,9 млн. грн.). Протягом цього періоду збитково працювали
43% підприємств. Дебіторська та кредиторська заборгованість по всіх
суб’єктах господарювання (крім малих підприємств та бюджетних установ)
на 1 грудня 2002 року склала відповідно 4344,8 і 5689,3 млн. грн.

За підсумками роботи чотирьох місяців 2003 року доходи загального фонду
обласного бюджету дорівнювали 137 млн. грн., спеціального — 15,6 млн.
гривень.

Стан приватизаційних процесів

За період з 1992 по 2002 рік у Київській області змінили комунальну
форму власності 1626 об’єктів, зокрема державну форму власності змінили
923 об’єкти. Ефективність зміни форми власності для окремих підприємств
області ілюструє наведена нижче табл. 5.

Стан аграрної реформи в регіоні

Київська область має високорозвинене сільськогосподарське виробництво.
Як і в усій Україні, на території Київської області основним напрямком
аграрної реформи за останнє десятиліття була реорганізація колективних
сільських господарств та становлення фермерських і приватних
(індивідуальних) сільськогосподарських підприємств (див. діаграму 1).
Фермерські та приватні сільськогосподарські підприємства стикаються з
низкою проблем, які стоять на заваді їхньому розвитку та фінансовому
зростанню. Це зокрема проблеми забезпечення транспортними засобами,
паливно-мастильними матеріалами та низькі ціни на сільськогосподарську
продукцію, які регулюються державою, а відтак ледве покривають її
собівартість.

Незважаючи на ці фактори за останні роки кількість фермерських
господарств значно зросла: нині на території області функціонує 2149
сільськогосподарських підприємств, включаючи 1193 селянських
(фермерських).

Dраїни. Провідне місце в структурі посівних площ належить зерновим та
кормовим культурам. За 2002 рік у всіх категоріях господарств було
вироблено продукції сільського господарства на суму 3747,1 млн. грн.,
обсяги виробництва зросли в порівнянні з попереднім роком на 8,8%.

Зовнішня торгівля

Суб’єкти господарювання області здійснюють активну зовнішньоекономічну
діяльність, співпрацюючи з партнерами із 110 країн світу. Питома вага
Київської області в загальному обсязі зовнішньої торгівлі країни
товарами за січень-листопад 2002 року становила 2,3% (в експорті — 1,7%,
в імпорті — 2,9%). Оборот зовнішньої торгівлі товарами склав 699,1 млн.
дол. США, що на 2,4% більше, ніж за січень-листопад 2001 року. Вартість
експорту сягала 278,9 млн. дол. США, імпорту — 420,2 млн. дол. Негативне
сальдо зовнішньої торгівлі товарами дорівнювало 141,3 млн. дол. (за
січень-листопад 2001 року — 124 млн. дол.). Коефіцієнт покриття імпорту
експортом становив 0,66.

Найбільші експортні поставки здійснювались у Російську Федерацію (39,4%
до загального обсягу експорту), Нідерланди (6,4%), Німеччину (6,3%).
Найбільший обсяг імпорту надійшов із Російської Федерації (25,8% до
загального обсягу імпорту), Німеччини (16,1%), Франції (8,7%).

Оцінка регіонального інвестиційного клімату

Протягом останніх 4 років в Київській області спостерігалося значне
пожвавлення інвестиційної та будівельної діяльності. Підприємствами та
організаціями-забудовниками всіх форм власності 2002 року введено в дію
основних фондів по фактичній вартості більш ніж на 1000 млн. грн.,
обсяги інвестицій в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування
склали понад 1000 млн. грн. Проти 2001 року інвестиції в будівництво
зросли майже на 20%.

У 2002 році переважали кошти іноземних інвесторів (36,2% від загального
обсягу), з яких 86,4% було направлено на будівництво сховища
відпрацьованих радіоактивних відходів та потужностей по переробці
радіоактивних відходів на Чорнобильській АЕС. Частка власних коштів
підприємств склала 35%. За рахунок державного бюджету освоєно 10,5%
централізованих капітальних вкладень.

Станом на початок 2003 року іноземні інвестори вклали в економіку
області близько 4000 млн. дол. США прямих інвестицій, що на 3% більше,
ніж на цю дату в 2002 році. В міжнародному інвестиційному
співробітництві брали участь підприємства-резиденти та їхні партнери з
39 країн світу.

Найбільше інвестицій в 2001 році було вкладено в харчову промисловість
(70,8%).

Інноваційна діяльність

Протягом останніх 3 років в області намітилася тенденція до підвищення
інноваційної активності промислових підприємств. Найбільш поширеним
напрямком інноваційної діяльності залишається оновлення продукції.

У 2002 році роботи, спрямовані на підвищення технічного рівня
виробництва, здійснювали 64 підприємства, або 15,9% загальної їх
кількості. У 2002 році виробництво нових видів продукції опановувало
кожне сьоме підприємство (15,2%). За цей період було освоєно 811
найменувань нових видів машин, устаткування, апаратів, виробів та
продуктів, що на 33,2% більше, ніж за 2001 рік. Упровадженням
прогресивних технологічних процесів займалося кожне шосте підприємство з
тих, що впроваджували інновації. Як і в попередній період, у 2002 році в
промисловості було використано 22 нових технологічних процеси, зокрема 9
маловідходних та ресурсозберігаючих.

Загальна оцінка рівня забезпеченості населення соціальними послугами

У Київській області реалізується «Програма житлових субсидій» (має
статус національної), спрямована на соціальний захист населення України,
насамперед на задоволення потреб найменш забезпечених сімей (у першу
чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей і сімей з дітьми).
Отримувачами житлових субсидій є близько 30% сімей. Чисельність
одержувачів соціальної допомоги по області складає 80 тис. 388 чоловік.
Бюджетом передбачено на виплату цієї допомоги 10 млн. 426,2 тис. грн.

У Київській області реалізуються такі обласні соціальні програми, як
програма соціально-економічного та культурного розвитку Київської
області на 2003 рік, «Сільська молодь», програма зайнятості населення на
2003 рік, програма розвитку соціальної сфери села на період до 2005
року, програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки, програма
правової освіти населення на 2002-2005 роки, Програма профілактики
ВІЛ-інфекції та СНІДу на 2002-2003 роки, програма подолання бідності,
програма «Сільська школа» на 2002-2007 роки та ін.

Рівень безробіття

Середня кількість трудових ресурсів області за останні 2 роки складала
близько 972,5 тис. чол. У різних галузях економіки області працювало
648,8 тис. чол., у т. ч. у невиробничій сфері — 27,4%, у галузях
матеріального виробництва — 72,6%.

На обліку в державній службі зайнятості на початок грудня 2002 року
перебувало 39,1 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на
10,8% менше, ніж на відповідну дату минулого року. Більшу частину з них
складали жінки (64,2%), а майже кожен третій був у віці до 28 років.
Рівень зареєстрованого безробіття на 1 грудня 2002 року дорівнював 4,3%
працездатного населення у працездатному віці.

Середній розмір допомоги на одного безробітного у листопаді становив
112,55 грн., що складає 80,4% законодавчо встановленого мінімального
рівня заробітної плати.

Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати всім працівникам
станом на 1 грудня 2002 року сягала 96,1 млн. грн., з яких
заборгованість у сумі 36,8 млн. грн. виникла в попередні роки, а решта —
поточного року.

Оцінка діяльності ЗМІ регіону

Станом на кінець 2002 року в Київській області видавалося 52 газети,
серед них 6 обласного значення, 11 міських, 27 районних, 2 низових, 1
приватна, 4 рекламно-інформаційних, 1 іншого формату.

Загальний річний наклад газет становить 9355,8 тис. прим., зокрема
обласних — 861,2 тис., міських — 1647,6 тис., районних — 6667,2 тис.,
низових — 14,3 тис., приватних — 15 тис., рекламно-інформаційних — 144,5
тис., інших — 6 тис. Серед інших періодичних видань, які видаються в
області, нараховується 4 журнали, 3 збірники та 2 бюлетені.

Стан задоволення інформаційних потреб населення області значною мірою
визначається особливістю розташування території області в безпосередній
близькості до столиці: більша частина території Київської області
перебуває в зоні мовлення ретрансляторів столичних радіо- та телеканалів
і охоплюється мережею поширення столичних друкованих видань.

Що стосується власне обласних ЗМІ, то вони розвинені насамперед у
великих містах області — Білій Церкві, Броварах, Борисполі тощо.
Найпопулярнішими регіональними друкованими виданнями Київщини є газета
Київської обласної ради «Київська правда», газети «Київський вісник —
ХХІ століття», засновником якої є ТОВ «Київський вісник», «Киевский
регион», заснована Центром медіа-програм «Київський регіон», а також
«Вісті Богуславщини», «Голос Володарщини» тощо.

Регіональне телебачення та радіо

Загальний обсяг радіомовлення за рік склав 5698,8 години. Радіо- та
телевізійне мовлення в Київській області ведеться на сто відсотків
українською мовою. Серед місцевих теле- та радіоканалів найвищу
популярність має Київська державна регіональна телерадіокомпанія. Серед
популярних FM-радіостанцій можна виділити «Радіо «Майдан» (м. Біла
Церква).

Послуги Інтернету

Забезпечення інтернет-послугами в області поки що залишається на
невисокому рівні. Це пояснюється досить великими витратами на
встановлення й утримання каналів зв’язку та досить невеликою кількістю
потенційних користувачів Інтернету. В свою чергу, малу кількість
потенційних користувачів можна пояснити соціальною специфікою та
обмеженими фінансовими можливостями основної частки населення регіону. В
основному користувачами послуг Інтернету сьогодні є організації,
інтернет-клуби та порівняно незначна група приватних абонентів.

Основним постачальником інтернет-послуг у регіоні є компанія
«Укртелеком», комунікативна мережа якої дозволяє без додаткових
капіталовкладень забезпечувати певний їх обсяг за помірними цінами.

Розвиток третього сектора регіону

Нині на території області діє близько 1435 громадських організацій
різного спрямування. Серед понад 200 організацій обласного рівня
налічується 57 благодійних організацій (фондів тощо), 54 оздоровчих та
фізкультурно-спортивних об’єднання, 33 молодіжні громадські організації,
26 громадських організацій професійної спрямованості, 13 жіночих
об’єднань, 10 об’єднань національних і дружніх зв’язків, 10 освітніх,
культурно-виховних об’єднань, 7 профспілкових організацій, 5 об’єднань
(товариств) екологічної спрямованості, 5 науково-технічних товариств.

Серед найбільш впливових ГО області за ознакою їх спроможності до
захисту інтересів свого членів слід насамперед виділити організації
соціально-політичного спрямування: обласні осередки Комітету виборців
України, Української спілки промисловців та підприємців, Федерації
профспілок України, Товариства Червоного Хреста, Українського товариства
глухих.

Органи самоорганізації населення

В області існує більше 2000 органів самоорганізації населення. У регіоні
є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів,
комітети у районах і містах, сільські та селищні комітети. Основним
напрямком діяльності більшості органів самоорганізації населення області
є вирішення побутових проблем громадян. Однак назагал органи
самоорганізації населення, як і інші НДО, справляють достатньо слабкий
вплив на розв’язання навіть локальних проблем громад. Відносно
впливовішими є ОСОН у містах області порівняно із сільською місцевістю.
Прикметною рисою діяльності ОСОН є досить високий рівень їх
заполітизованості (точніше, надмірне прагнення окремих політичних сил
використовувати їх у своїх інтересах). Головними причиною невпливовості
ОСОН є недосконале вітчизняне законодавство, а також низький рівень
соціальної та громадянської активності населення. Справедливості заради
слід зазначити, що за рівнем розвитку третього сектора загалом та
органів самоорганізації населення Київщина є достатньо типовим регіоном
України.

Аналіз міжсекторної співпраці

У системі взаємин трьох основних секторів суспільства (влада — бізнес —
громадські організації) сучасні українські недержавні організації мають
відігравати роль медіатора, який би забезпечив адекватну комунікацію між
ними, допоміг би їм скласти правильне уявлення про потреби та проблеми
один одного.

У Київській області цей процес не набрав іще потрібної сили, хоча варто
відзначити, що існують і досить успішні приклади участі громадських
організацій у розв’язанні деяких суспільних проблем. Передовсім це
профілактика негативних явищ у дитячому, підлітковому, молодіжному
середовищах (злочинності, наркоманії, алкоголізму та ін.), запобігання
насильству в сім’ї, екологічні проблеми, допомога малозабезпеченим
верствам населення. Взірцевою є діяльність таких громадських
організацій, як Комітет виборців України, «Молодий рух», «Молода Україна
— XXI», Соціалістичний конгрес молоді, які реалізовують свої програми
завдяки підтримці міжнародних гуманітарних організацій.

Але, на жаль, такі стосунки не набули в регіоні характеру системної
взаємодії. В області й досі відсутня Рада соціального партнерства,
потребу в якій диктує саме життя.

Стан забезпечення прав національних меншин і народів

На території столичної області проживають представники понад 120
національностей і народностей, серед яких найбільш чисельними є українці
(89%) та росіяни (6%). Решта є представниками інших національних меншин,
частка яких становить 4,5% від загальної чисельності населення області.

Представники національних меншин беруть активну участь у роботі органів
державної влади. У радах різних рівнів працюють представники 15
національностей, їх сукупна кількість становить 198 чол., або 2,3%.

Поточний процес самоорганізації національних меншин став помітно
активнішим. Станом на 1 січня 2003 року в Київській області
зареєстровані і діють 25 національно-культурних товариств. З метою
ефективнішої взаємодії громадських організацій національних меншин з
органами виконавчої влади та місцевого самоврядування при
облдержадміністрації створено Раду представників національно-культурних
товариств та затверджено положення про неї. Діяльність ради за участю
органів виконавчої влади спрямована на вивчення та аналіз усього спектру
проблем суспільно-громадського життя етнічних спільнот і підготовки на
цій основі конкретних пропозицій для вироблення механізму забезпечення
їхніх етнокультурних потреб.

Загальні висновки та перспективи розвитку регіону

Специфічною особливістю розвитку територій Київської області є те, що
вони до кінця XX ст. були складовою єдиного Київського регіону, що з
часів Київської Русі був центром економічного, політичного та
культурного життя українських земель. Безпосередня наближеність до
столиці, включеність у єдину з м. Києвом соціально-економічну та
політико-адміністративну систему позначалися на кількісних і якісних
параметрах соціально-економічного та культурного розвитку регіону.
Відтак нині Київська область є одним із лідерів серед регіонів України
за темпами економічного розвитку, активністю політичних процесів,
насиченістю культурного життя, рівнем вирішення соціальних проблем.

Перспективи розвитку регіону значною мірою пов’язані з перспективами
включення області до єдиного з містом Києвом мегаполісу. Причому ці
перспективи сьогодні є досить реальними — адже вони існують не лише у
вигляді побажань окремих можновладців. Майбутнє об’єднання м. Києва та
територій (принаймні частково) Київської області у цілісний
адміністративний, господарський та соціально-економічний організм є
об’єктивною потребою подальшого розвитку як міста, так і області — адже
нині столиця розвивається надзвичайно швидкими темпами, і нові території
є важливою передумовою її подальшого розвитку. З іншого боку, Київська
область дуже щільно включена в економічні, соціально-політичні та
культурні процеси регіону. Наприклад, більша частина населення таких
міст області, як Вишневе, Бровари, Бориспіль, Вишгород, працює в
столиці, зміцнюючи економічний потенціал Києва і наповнюючи податками
його бюджет, а соціальний захист, розвиток споживчої інфраструктури має
нижчий, аніж у столиці. Отже, надання області формального статусу
столичного регіону дозволило б вирішити багато соціальних проблем,
зробити взаємини міста і області більш «симетричними».

Для позитивного вирішення питання злиття м. Києва і Київської області в
єдиний мегаполіс потрібна не лише згода київської міської та київської
обласної влад, але й спеціальне рішення Верховної Ради України. На жаль,
це питання є дуже заполітизованим, що може значно загальмувати
перспективу його вирішення. Але перші кроки робляться — необхідність
адміністративного об’єднання Києва та області поступово актуалізується в
свідомості населення, розширення міста за рахунок територій області вже
передбачено Генеральним планом розвитку столиці на період з 2002 по 2020
рік, розробляються й проекти відповідних законів для ухвалення їх
Верховною Радою.

Похожие записи