Реферат на тему:

Івано-Франківська область

Історична та демографічна довідка

У ІІ половині І тисячоліття на території нинішньої Івано-Франківщини
з’являються слов’янські племінні об’єднання білих хорватів у передгір’ях
та тиверців між Дністром і Прутом. У 981 році край став складовою
Київської Русі. Після її розпаду в його північно-західній частині
утворилося 1144 року Галицьке князівство. У 1199 році волинський князь
Роман Мстиславович об’єднав землі Галичини і Волині, створивши
Галицько-Волинське князівство. Після його смерті (1205 рік) Галичину
розділили між собою Угорщина і Польща. 1219 року новгородський князь
Мстислав Удалий визволив Галич. Могутність Галицько-Волин-ського
князівства особливо зросла за часів короля Данила Галицького. У ХІІ-ХІІІ
ст. тут активно розвивалися мистецтво, освіта, книжкова справа.
Збереглося «Галицьке євангеліє» 1144 року. Оригінальним твором є
Галицько-Волинський літопис, який висвітлює життя цих земель у 1201-1291
роках. Згодом князівство занепадає і починаючи з ІІ половини XIV ст.
населення краю потрапляє в залежність від сусідніх держав. Великий вплив
на розгортання визвольної боротьби справила війна українського народу
1648-1654 років. Восени 1648 року запорозькі козаки прибувають до
Рогатина, Долини, Надвірної. Найбільшим загоном у 15 тис. козаків
керував полковник Семен Височан. У 30-40 роках XVІІІ ст. зароджується
рух опришків, який мав під собою соціальний грунт. Один із найвідоміших
його лідерів — Олекса Довбуш. З 1772 року Прикарпаття входить до складу
Австрії, у ХІХ ст. тут починає активно розвиватися промисловість.

У часи Першої світової війни Прикарпаття стає ареною запеклих боїв між
арміями німецько-австрійського блоку і царської Росії. У 1918 році
тисячі українців-патріотів (українські січові стрільці) героїчно
відстоювали в польсько-українській війні незалежність Західноукраїнської
Народної Республіки (ЗУНР). 1919 року в Станіславі було прийнято акт про
об’єднання ЗУНР з Українською Народною Республікою із столицею в Києві.
У середині того ж року цю територію окупувала Польща. Після 17 вересня
1939 року Прикарпаття у складі Української РСР увійшло до складу СРСР. У
період Другої світової війни населення краю брало найактивнішу участь у
формуванні Української повстанської армії. Збройний опір комуністичним
органам влади та радянським військовим частинам, зокрема НКВС, тривав на
Прикарпатті до початку 50-х років.

Івано-Франківська область (до 1962 року — Станіславівська) утворена 1939
року, територія її складає 13,9 тис. кв. км.

За підсумками всеукраїнського перепису населення 2001 року, на
Івано-Франківщині проживають представники понад 90 національностей та
народностей, зокрема 1371 тис. українців, 250 тис. росіян, 19 тис.
поляків, 15 тис. білорусів, 6 тис. молдован, 4 тис. євреїв, 3 тис.
вірмен, по 2 тис. німців, татар, ромів. Представників інших народів тут
менше тисячі. У довідці, наданій обласним управлінням статистики,
наголошується, що кількість українців на Прикарпатті від перепису
населення в 1989 році зросла більш ніж на 2%. Натомість чисельність
першої за кількістю національної меншини — росіян — зменшилася за цей
час на 2,2%.

На Івано-Франківщині українську мову вважає рідною 98% населення, а
російську мову визнають як рідну 1,8%.

Міське населення області склало 593 тис. осіб, або 42,1%, сільське —
816,8 тис. осіб, або 57,9%. У 15 містах області проживає 390,1 тис.
осіб, або 66% міського населення. Кількість чоловіків становить 665,2
тис., або 47,2%, жінок — 744,6 тис., або 52,8%.

Систематичні соціологічні дослідження на Прикарпатті не проводяться (як
правило, їх проводять лише напередодні виборів). Останнє з таких
досліджень, яке здійснив Центр соціальних досліджень (м.
Івано-Франківськ), засвідчило, що 60% жителів області переймаються
насамперед проблемою постійного зростання цін на комунальні послуги та
їх неналежної якості.

Аналіз політичної структуризації регіону

Оскільки сенсом існування політичних партій є боротьба за здобуття
влади, а відтак реалізація їхніх програмних цілей, то й процеси, що
відбуваються в політичному житті регіону, необхідно розглядати крізь
призму партійно-політичних впливів.

Парламентські вибори 1998 року

Очевидно, що за об’єкт аналізу варто брати не всі зареєстровані на
Прикарпатті політичні партії, а лише ті з них, які за результатами
парламентських виборів посіли в багатомандатному окрузі перші 10 місць.
Адже це стало концентрованим виразом реального стану їхньої
структурно-кадрової мережі та фінансово-матеріальних можливостей. Отож
Народний рух України здобув на Прикарпатті підтримку 27,98% виборців,
«Національний фронт» — 23,75%, Аграрна партія України — 5,18%,
Народно-демократична партія — 5,1%, партія «Реформи і порядок» — 4,33%,
Партія зелених України — 4,19%, Соціал-демократична партія України
(об’єднана) — 3,99%, Комуністична партія України — 3%, блок СПУ та СелПУ
— 2,01%, «Блок демократичних партій — НЕП» — 2,01%.

До цих показників варто додати результати боротьби кандидатів у народні
депутати в мажоритарних округах, де перемогли 2 висуванці КУНу та 1 —
АПУ, а НДП оголосила про підтримку двох кандидатів, висунутих іншими
суб’єктами виборчого процесу.

Цікавою особливістю результатів виборчого процесу 1998 року стало те, що
дві найвпливовіші партії, тобто КУН та НРУ (ще до розколу), мали
очевидну перевагу з огляду на симпатії електорату, а також такі
критерії, як кількість проведених до Верховної Ради України, обласної та
районних (міських) рад депутатів. Це стало відображенням їхньої
тогочасної регіональної розвинутої структурованості і чисельності (КУН)
та чисельності в поєднанні з потужною централізованою фінансовою й
організаційно-політичною підтримкою (НРУ). Натомість виборчі результати
інших двох партій (АПУ та НДП) були пов’язані із слабким рівнем
структурованості, нечисленним членством та доконечною орієнтацією на
підтримку владних структур.

Наочною ілюстрацією цього став процес формування керівних органів
Івано-Франків-ської обласної ради. Найбільш чисельні в «партійному»
вимірі фракції партій КУН і НРУ (відповідно 17 та 11 депутатів) не
змогли вплинути на процес обрання голови обласної ради. Натомість через,
здавалося б, аморфну і партійно неприв’язану більшість позапартійних
депутатів (переважно господарників) глава ОДА зумів проконтролювати хід
виборів та отримати бажаний результат. Ця частина депутатського корпусу
сформувала найбільшу фракцію позапартійних (28 депутатів), що теж від
самого початку перебувала під його контролем.

Таким чином, АПУ і НДП — партії, що показали набагато скромніші
результати на виборах до обласної ради (відповідно 5 і 4 депутати), —
зуміли радикально вплинути на формування її керівних органів: хоча
голова обласної ради і позапартійний, але в його діяльності постійно
відчувався вплив облдержадміністрації, а отже, і тодішньої АПУ, його ж
заступником став член НДП.

Саме на прикладі «партій влади» (станом на 1998 рік) можна
проілюструвати вагомість важелів впливу владно-адміністративної системи
на політичні (й особливо виборчі) процеси в області. Зазнавши на цих
виборах попри тотальну владну підтримку фактичної поразки, вони, однак,
зуміли опанувати ситуацію та посісти керівні позиції у владних
структурах області.

Динаміка політичних змін

Динаміку змін у партійно-політичних впливах на теренах області зручно
відстежувати, аналізуючи важливі політичні процеси, на які партії або ж
їх об’єднання, намагаються вплинути. Такими процесами в державі загалом
і в області зокрема стали президентські вибори 1999 року та референдум
16 квітня 2000 року.

Вибори Президента України 1999 року

Для характеристики партійно-політичних впливів у ході президентської
кампанії проаналізуємо рейтинги кандидатів на березень і червень 1999
року, складені на основі соціологічних досліджень обласної філії
громадської організації «Суспільна амністія».

Якщо спроектувати передвиборний стан на майбутній результат, то
найбільший інтерес, звичайно ж, становить для нас передвиборний рейтинг
кандидата в Президенти Леоніда Кучми. Саме тому окрім рейтингу,
виведеного соціологічною службою «Суспільної амністії» (27,5%), згадаємо
також рейтинг, отриманий у результаті акції «Студентський президент»
(35,9%), та найвищий за весь передвиборний період рейтинг, який дало
телефонне опитування. Обласна газета «Галичина» подала такий рейтинг на
прикладі Городенківського району Прикарпаття (57,8%).

Допустимою для соціологічних досліджень є похибка на рівні плюс-мінус
3%. Однак результат Л. Кучми в першому турі виборів (беремо до уваги
саме цей виборчий тур, бо тоді для галицького електорату ще існувала
альтернатива вибору, і, відповідно, партії та їх об’єднання ще
рекламували власних кандидатів) становив 70,56%.

Єдиним, хто прогнозував і обіцяв саме такий результат, був глава
обласної держадміністрації М. Вишиванюк. Під час передвиборного візиту
Леоніда Кучми на Прикарпаття та зустрічі в Івано-Франківську з тодішнім
послом США Стівеном Пайфером М. Вишиванюк запевняв, що за Л. Кучму
проголосують 80% виборців регіону. Аналітичні дані, які пізніше
оприлюднила обласна організація «Суспільна амністія», підтвердили, що
виборчий штаб Леоніда Кучми на Івано-Франківщині сконцентрував у своїх
руках 80-85% загального впливу на ЗМІ, керівництво територіальних
виборчих комісій тощо.

 

Квітневий референдум 2000 року

Іще більш наочно сила адміністративних структур була продемонстрована
під час проведення референдуму 16 квітня 2000 року. Івано-Франківський
обласний штаб «Демсоюзу» отримав завдання зібрати 150 тис. підписів на
підтримку вимоги щодо проведення референдуму. Зроблено це було якраз
напередодні новорічних та різдвяних свят. І це завдання було виконано
(тут зібрали 149 тис. підписів). А от питання про те, як це вдалося
зробити, залишається риторичним.

У ході підготовки та проведення референдуму відчувався неприхований тиск
владних структур задля досягнення поставленої мети. Для прикладу:
прес-служба УНП «Собор» у прес-релізі «Переможна хода референдуму
«по-президентськи» повідомляла, що глава обласної держадміністрації М.
Вишиванюк «дав вказівку звільнити з роботи заступника глави Косівської
райдержадміністрації М. Цьока (члена КУНу) за відмову чинити тиск на
виборців. Працівник обласної держадміністрації Р. Струтинський на
зібранні голів дільничних комісій і сільських рад Косівщини озвучив
вказівку обласної влади «гнати» з дільниць спостерігачів і активно
проводити «голосування» протягом десяти днів — з 6 по 16 квітня».

Врешті, завдяки всім цим діям необхідний результат референдуму було
забезпечено: 90% виборців області проголосували «за». І хоч окрім
тодішніх партій влади СДПУ(о) та «Демсоюз» всі інші майже одностайно
виступали проти нього, змінити хід подій вони були не в змозі.

Парламентські вибори 2002 року

Напередодні виборів 2002 року в регіоні були як яскраві лідери, так і
явні політичні аутсайдери. Найвищу активність в організації та
фінансовій підтримці найрізноманітніших акцій (фестивалів, концертів,
благодійних обідів, конференцій тощо) проявляла обласна організація
СДПУ(о). Натомість у царині пропагандистської роботи традиційно свої
позиції утримували стабільно популярні серед галичан обласні організації
Народного руху України, Конгресу українських націоналістів, партії
«Реформи і порядок» та Українського народного руху. Найбільш
структурованими із них на обласному рівні були НРУ та КУН. Усі ці
організації теж докладали зусиль, щоправда, в меншому обсязі, ніж
СДПУ(о), до популяризації своїх ідей, що отримувало прояв переважно в
проведенні найрізноманітніших благодійних акцій та концертів. Як
правило, дані щодо кількості членів обласних осередків найактивніших
партій не розголошуються, принаймні місцеві партійні лідери намагаються
уникати цього питання. Отож приблизну кількість членів тієї чи іншої
регіональної політичної структури можна встановити хіба що шляхом
порівняння. Наприклад, сьогодні обласна організація НРУ нараховує понад
3 тис. членів. Водночас обласні організації СДПУ(о) та Партії регіонів
активно поповнюють свої лави, приваблюючи майбутніх партійців гарантіями
щодо сприяння у вирішенні тих чи інших проблем (фінансування навчання,
допомоги в лікуванні, грошовій підтримці тих чи інших акцій тощо), а
відтак кількість їх членів є значно більшою. Та все ж найяскравішими і
найактивнішими на Прикарпатті є обласні організації партії, що ввійшли
до блоку «Наша Україна» — Народного руху України, Конгресу українських
націоналістів, партії «Реформи і порядок», Українського народного руху
(нині УНП), — які традиційно залишаються найпотужнішою політичною силою
в регіоні. Опитування, що їх проводять Комітет виборців України (і
підпорядкована йому структура «Відкрите суспільство») та обласна
організація «Суспільної амністії», підтверджують, що основна частина
виборців Прикарпаття підтримує партії правого крила. Зрештою, це
традиційна позиція переважної більшості галичан.

На виборах 2002 року справдились оприлюднені напередодні прогнози: в 6
мажоритарних округах перемогли представники «Нашої України», довівши
свою незаперечну перевагу та авторитет серед виборців Івано-Франківщини.
Приблизно такою ж ситуація залишається й нині. Натомість
пропрезидентські політичні сили зазнали на виборах нищівної поразки.

Регіональні лідери

Безсумнівним регіональним лідером на Прикарпатті залишається глава
облдержадміністрації Михайло Вишиванок — «людина Президента», як він
полюбляє себе називати. Це засвідчило анонімне опитування, проведене
Центром соціальних досліджень серед представників ЗМІ області. Місцеві
аналітики вважають, що саме завдяки впливу М. Вишиванюка, який став
депутатом обласної ради та її головою незважаючи на позицію
найчисленнішої депутатської фракції «Наша Україна», було обрано ще
донедавна його заступника Василя Бруса. Впливовими регіональними
лідерами є також мер міста Івано-Франківська Зіновій Шкутяк (він
позапартійний, який, однак, відверто симпатизує «Нашій Україні») та
народний депутат України від м. Івано-Франківська Микола Круць
(позапартійний, член фракції «Наша Україна»).

Оцінка стану економічного розвитку регіону

Обласна держадміністрація заявляє, що, як і загалом у державі, в області
протягом останніх трьох років спостерігається значне зростання основних
економічних показників. Це відобразилося на позитивних темпах росту
обсягів промислової продукції з 102,1% у 2002 році до 123,5% — у
2002-му.

Область є промислово-аграрним регіоном. У структурі валової доданої
вартості питома вага промисловості становить 30,8%, сільського
господарства — 24,4%.

Частка товарів народного споживання в загальних обсягах промислової
продукції склала 16,8%. За темпами приросту обсягів виробництва область
випереджає середні темпи приросту в промисловості України (7,0%) й
упродовж 2002 року утримувала 2 місце серед регіонів України (після
Полтавської області). Понад 95,0% загальних обсягів виробництва
забезпечується недержавними підприємствами, в першу чергу в обробній
промисловості (51,7%), де приріст сягнув 26,7%. Однак якщо відкинути
результати трьох провідних підприємств (Бурштинської ТЕС, ВАТ
«Нафтохімік Прикарпаття» та ЗАТ «Лукор»), то виявиться, що приріст
обсягів виробництва решти підприємств області становив у 2002 році 8,0%.
Варто наголосити, що три згадані вище підприємства виробляють більше
половини промислової продукції Івано-Франківщини, отож якщо бодай одне з
них дає «збій» (а це трапляється нерідко), регіон опиняється в
«мінусах».

??$????роведена реструктуризація ВАТ «Пресмаш» і ВАТ «Родон», на базі
якого створено спільне українсько-російське підприємство ЗАТ
«Ангстрем-Логіка».

Виробництво валової продукції сільського господарства (в порівнянних
цінах 2000 року) зросло за 2002 рік на 4,0%. Однак АПК Прикарпаття
перебуває не в найкращому стані.

Івано-Франківщина в числі перших у державі розпочала реформування в
аграрному секторі за відсутності законодавчої та нормативної бази. У
ході реформування на основі 310 колективних підприємств було утворено 77
господарських товариств, 1271 приватне підприємство, 74 фермерських
господарства, 87 виробничих кооперативів, 41 інше формування, а також на
основі землі, виділеної як фермерський фонд, було створено 658
фермерських господарств.

На Прикарпатті розпайовано 219,5 тисяч га земель. Власниками земельних
паїв стали 200 тис. громадян і майже 40 тисяч власників сертифікатів
приєднали свої земельні паї до присадибних ділянок.

Власниками майнових паїв загальною вартістю 252 млн. грн., з яких майно
на суму 188 млн. грн. перебуває в оренді новостворених агроформувань,
стали понад 165 тис. громадян. Вартість майна, отриманого громадянами,
становить майже 30 млн. грн.

В області створюється інфраструктура аграрного ринку: функціонує 4
товарні біржі, 7 агроторгових домів, 56 оптово-продовольчих та 39
оптово-овочевих ринків, 158 обслуговуючих сільськогосподарських
кооперативів. Для заготівлі в населення лишків сільськогосподарської
продукції відкрито 1123 заготівельних пункти. Фінансову підтримку
селянам надають 43 кредитні спілки.

Останніми роками на Прикарпатті спостерігається стабільний приріст
інвестицій в основний капітал. У 2001 році вони зросли в 1,2 разу
порівняно з попереднім роком і становили 851,2 млн. грн. У 2002 році
очікується подальше зростання інвестицій в основний капітал.

Відповідно до регіональної програми підтримки малого підприємництва на
2001-2002 роки впродовж двох останніх років було створено 16,6 тис.
нових робочих місць. На 13,7% зросла кількість малих підприємств, на
41,0% — підприємців-фізичних осіб. Частка надходжень у бюджет від
діяльності малого підприємництва збільшилася до 17,0%, а його питома
вага в загальнообласних обсягах виробництва — до 15,2%.

Стратегічним напрямком розвитку Івано-Франківської області визначено
туризм, і місцева влада надає пріоритетного значення розвитку цієї
галузі. Активно здійснюється програма реконструкції міст
Івано-Франківщини. Реконструйовано міста Івано-Франківськ, Галич,
Коломию, Косів, Надвірну та інші. Це опосередковані вкладення саме в
розвиток туризму. Розроблено комплексну програму розвитку туризму
Прикарпаття на 2002-2010 роки, затверджену сесією обласної ради 22
листопада 2002 року. За І півріччя 2002 року Прикарпаття відвідало на
40% більше туристів, ніж у відповідний період попереднього року.
Особливо відчутним є зростання за рахунок внутрішніх, українських
туристів: у порівнянні з минулим роком їх прибуло в області на 44%
більше.

Наявна база рекреаційних закладів усіх форм власності (119 одиниць на
12,5 тис. місць) дає можливість нарощувати обсяги надання
лікувально-оздоровчих, туристичних, спортивних послуг.

Оцінка соціальної сфери регіону

Обласна держадміністрація прийняла розпорядження «Про обласну Комплексну
програму подолання бідності на 2002 рік». Ця програма, мета якої полягає
у зменшенні масштабів бідності, підвищенні рівня життя населення шляхом
збільшення грошових прибутків, у т. ч. завдяки виплаті заборгованої
заробітної плати, визначає комплекс заходів, спрямованих на подолання
бідності.

Станом на 1 січня 2003 року в області налічується понад 371 тис.
пенсіонерів. За 2002 рік їх число зросло на 1,1%. Щомісячно їм
виплачуються пенсії на суму 45,1 млн. грн. У зв’язку з прийняттям
урядових постанов щодо підвищення розміру пенсій значно зросла місячна
сума на їх виплату. Так, у грудні 2000 року місячна потреба на виплату
пенсії в регіоні становила 27,5 млн. грн., а в грудні 2002 року — 45,1
млн. грн. У 282 тис. жителів гірських населених пунктів заробітна плата
збільшується на 25%, а пенсії — на 20%.

У 2002 році було призначено державну соціальну допомогу 6349
малозабезпеченим сім’ям на суму 5082,9 тис. грн., а 66810 сім’ям з
дітьми — на суму 84707,8 тис. грн.

За даними статистичної звітності за 2002 рік, з проханням про
відшкодування витрат за надані послуги звернулися до державних служб
130,1 тис. сімей, що на 12,6 тис. (8,8%) менше в порівнянні з
відповідним періодом минулого року.

В області проживає близько 73 тис. інвалідів. У ході всеукраїнської
благодійної акції «Милосердя» було надано через органи праці та
соціального захисту населення й адресно грошову та натуральну допомогу
11,2 тис. малозабезпеченим інвалідам області на загальну суму 709,3 тис.
грн.

На підприємствах різних форм власності області працює 8368 осіб з
обмеженими фізичними можливостями (в 2000 році їх було 7212). У 2002
році за рахунок коштів обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів у сумі 294 тис. грн. було створено додатково 65 робочих місць
для інвалідів. На навчання 57 інвалідів у різних навчальних закладах
витрачено 71,8 тис. грн.

У м. Івано-Франківську функціонують виробничі підприємства товариств
УТОГ, УТОС та обласної Асоціації інвалідів, де працює 356 інвалідів.
Було виділено 185 тис. грн. на здійснення заходів довготермінової
програми реабілітації інвалідів по зору, в т. ч. Івано-Франківському УВП
УТОС — 50 тис. грн., Снятинському УВП УТОС — 35 тис. грн., а також
Івано-Франківському УВП УТОГ — 100 тис. грн.

Територіальні центри та відділення соціальної допомоги вдома проводять
роботу з виявлення самотніх непрацездатних громадян для подання їм
всебічної допомоги. Станом на 1 січня 2003 року було виявлено 18065
самотніх та самотніх громадян похилого віку. Впродовж року територіальні
центри обслуговували 13398 таких осіб.

Одним із напрямків благодійної діяльності є волонтерський рух, який
набув розвитку серед членів ветеранських організацій області. У 2002
році надавали різні види соціально-побутової допомоги самотнім
пенсіонерам області 718 волонтерів.

У 2002 році було надано грошової та натуральної допомоги 96677 особам на
суму 4,4 млн. грн., що на 1,4 млн. більше в порівнянні з 2001 роком. За
цього рівень бідності, тобто питома вага сімей, у яких рівень споживання
(прибутків) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності в 175
грн. на місяць, становив за 9 місяців 2002 року 34,1% проти 36,1% за
аналогічний період 2001 року, а глибина бідності, як заявляє місцева
влада, тобто відхилення величини прибутків бідного населення від
визначеної межі бідності, за 9 місяців 2002 року склала в області 20,3%
при середньому показнику по Україні 24,6%.

Кількість безробітних в області станом на 1 січня 2003 року дорівнювала
38048 особам. Рівень зареєстрованого безробіття має стійку тенденцію до
зниження і станом на цю дату склав 4,72% проти 4,78% на 1 січня 2002
року.

Упродовж 2002 року за соціальними послугами до служби зайнятості
звернулось 111820 незайнятих громадян області, працевлаштовано було
37323 особи, що на 4920 осіб більше, ніж за 2001 рік.

Важливу роль у забезпеченні зайнятості відіграє створення нових робочих
місць. Упродовж 2002 року за рахунок усіх джерел фінансування в різних
сферах економічної діяльності було введено в дію 20363 нових робочих
місця, в тому числі 10663 — в галузях економіки, що на 2671 більше, ніж
у 2001 році. 1141 робоче місце з числа нових створено за рахунок надання
роботодавцям дотацій з Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття на створення нових
робочих місць, що становить 114,1%.

Розпорядженням облдержадміністрації затверджена програма зайнятості
населення області на 2003 рік, реалізація основних заходів якої
дозволить працевлаштувати 38000 осіб, з них 1235 — на додаткові робочі
місця, створені шляхом надання дотацій роботодавцям та 1580 — шляхом
одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними
підприємницької діяльності. На громадські роботи передбачається
направити 8300 осіб, на професійне навчання — 5000, на сезонні роботи —
2100.

Оцінка діяльності ЗМІ регіону

Інформаційну сферу Прикарпаття сьогодні представляють друковані та
електронні засоби масової інформації. Щороку в області в середньому
реєструється близько 20 нових періодичних друкованих видань. Нині їх
нараховується 239, зокрема 198 газет, 20 журналів, 4 альманахи, 14
бюлетенів, 2 збірники, 1 дайджест. Засновниками та співзасновниками 25
періодичних видань є ради, державні адміністрації, трудові колективи, 18
— державні органи, 5 — наукові установи, 12 — навчальні заклади, 19 —
політичні партії, 25 — громадські організації, 39 — фізичні особи, 96 —
інші.

За 2002 рік на фінансову підтримку ЗМІ з обласного та місцевого бюджетів
було спрямовано 13861 тис. грн. Цього ж року було випущено 1445 номерів
газет, засновниками яких є органи місцевої влади, разовий тираж яких
склав 77,2 тис. примірників, а загальний — 9615,4 тис.

Найбільшою популярністю на Прикарпатті користуються такі друковані
видання, як «Галичина» (засновники — обласна рада та трудовий колектив
редакції, наклад — 28 тис. примірників), «Світ молоді» (засновник —
редакція газети, наклад — 5 тис. прим.), «Рідна земля» (засновник —
трудовий колектив редакції, наклад — 4600 прим.), «Західний кур’єр»
(засновник — Івано-Франківська міськрада, наклад — 6 тис. прим.),
«Прикарпатська правда» (засновник — колектив редакції, наклад — 5 тис.
прим.).

В області функціонують 33 електронні засоби масової інформації, з них 15
телекомпаній, 12 радіостудій проводового мовлення, 6 радіостудій
ефірного мовлення. Засновниками 14 телерадіокомпаній є ради, 5 —
адміністрації, 4 — приватні структури, 8 — фізичні особи, 2 — державні
структури. ОТБ «Галичина» (працює на каналі УТ-1) охоплює телевізійним
мовленням 120999,4 тис. чол., ТРК «Вежа» (на «Новому каналі») — 691,7
тис., ТРК «3-тя студія» — 407,6 тис., ТРК «Еліт-ТБ» (на каналі НБМ) —
310 тис. На радіостудіях власний продукт складає 80-100%, телестудіях —
50%. Ефірне мовлення в 7 місцевих телекомпаніях ведеться виключно
українською мовою, у двох українська мова складає 90%, російська — 10%,
у 6 телекомпаніях — відповідно 80% і 20%. Радіостанції транслюють усі
свої передачі українською мовою. Така картина, на думку обласної
держадміністрації, загалом відповідає національному складу населення
регіону і задовольняє запити всіх жителів краю.

Кількість інтернет-провайдерів на Івано-Франківщині становить 4, а
загальна кількість їхніх абонентів — 400.

Оцінка розвитку третього сектора та становлення громадянського
суспільства в регіоні

У Прикарпатті зареєстровано значну кількість громадських організацій,
проте лише незначна їх частина ефективно працює, втілюючи в життя ті чи
інші проекти. Активні громадські організації функціонують за фінансового
сприяння міжнародних донорських структур. Дотепер основними країнами,
які представляли донорські організації на Івано-Франківщині, є США,
Великобританія та Польща. Сьогодні в регіоні діє достатня кількість
донорських організацій, серед яких варто виділити ТАСІС, АМР США,
BIZPRO, Світовий банк, Карпатський фонд, Міжнародний фонд «Відродження»,
Фонд «Євразія», ПРООН. Вони підтримують цілий ряд громадських
організацій, серед яких такі відомі в регіоні НДО, як фонд «Наш
Станіславів», громадське об’єднання «Відкрите суспільство», благодійний
фонд «Солідарність» та інші.

Діяльність донорських організацій сприяє налагодженню та покращенню
відносин між громадськими організаціями і органами місцевого
самоврядування. Зокрема в місті Івано-Франківську значно підвищилась
роль НДO у прийнятті рішень муніципалітету та розв’язанні локальних
проблем. Тут запроваджено практику проведення громадських слухань
стосовно діяльності підприємств, оренди приміщень та ін.

Труднощі в налагодженні партнерських стосунків між органами державної
влади і донорськими організаціями були зумовлені передовсім нерозумінням
ролі та функцій донорів. Сьогодні можна відзначити той факт, що
ставлення державних структур до донорських організацій та тих НДО, які
тісно співпрацюють з донорами, є позитивним, особливо в напрямку
підвищення рівня впливу третього сектора на політичну і
соціально-економічну ситуацію в регіоні. У відповідь на прохання
охарактеризувати співпрацю між донорськими структурами і місцевими
державними органами один із чиновників Івано-Франківської обласної
держадміністрації заявив: «Ми намагаємося співпрацювати в межах
можливого з міжнародними донорськими організаціями та громадськими
організаціями, які їх представляють у регіоні, хоча особливо активних
зв’язків у нас не спостерігається». Цю ж інформацію підтвердили
керівники цілого ряду громадських організацій Івано-Франківщини, які не
заперечували проти того, що облдержадміністрація не виявляє особливого
зацікавлення їхніми проектами.

Діяльність громадських організацій на Івано-Франківщині характеризується
стабільністю та поступальністю, що, в свою чергу, спричинено й
ефективною їх взаємодією з фондами-донорами. Проте говорити про
припинення діяльності громадських організацій після припинення
донорського фінансування не слід. Міжнародні фонди-донори заклали
фундамент українських і зокрема регіональних НДO, посприяли їх
становленню та зосередженню на вирішенні конкретних проблем. Так,
благодійний фонд «Наш Станіславів», який реалізовував цілий ряд
культорологічних програм та проектів, став самостійною і впливовою
організацією, яка вже залучає до своєї роботи місцевих донорів, здійснює
проекти за сприяння муніципалітету, інших організацій та установ.

Громадяни міста сприймають громадські та донорські організації як
невід’ємні атрибути суспільного життя. Це зумовлено двома факторами:
по-перше, реальною діяльністю цих організацій, тобто їх участю в
реалізації конкретних програм, спрямованих на задоволення інтересів
певних категорій населення, до числа яких можна зарахувати, наприклад,
проект «Тепло рідного дому», по-друге, створенням їх позитивного іміджу
завдяки проведенню вдалих піар-кампаній, зокрема в місцевих та
всеукраїнських засобах масової інформації.

Та все ж загалом факти свідчать про те, що діяльність міжнародних
донорських структур та громадських організацій Івано-Франківщини, які
здійснюють проекти за їхньої фінансової допомоги, характеризується,
можна сказати, певною інертністю.

Хоча профспілки Івано-Франківщини і залишаються чисельними
організаціями, впливовість їх у регіоні не надто велика. Діють вони від
однієї вказівки з Києва про ухвалення заяви протесту до наступної.
Відповідно, соціальна активність населення регіону залишається на
низькому рівні. Це зумовлено тим, що більшість жителів області
переймаються лише одним — проблемою виживання.

Загальні висновки та перспективи розвитку регіону

Івано-Франківщина залишається політично активним регіоном, зорієнтованим
на європейську модель розвитку України. Зважаючи на те, що на
Прикарпатті функціонує незначна кількість великих підприємств, основним
засобом наповнення регіональної скарбниці та розвитку економіки може
стати туризм. Таку можливість створюють українські Карпати своєю
природною унікальністю. Місцева влада врешті усвідомила, що туризм
повинен стати домінантою в соціально-економічній програмі розвитку
Прикарпаття на наступні роки. У цьому напрямку нині ведеться активна
робота. Негативом залишається масовий виїзд галичан у пошуках праці за
кордон. Динаміка розвитку малого і середнього бізнесу підтверджує, що
жителі області не втратили почуття господаря. Учнівська та студентська
молодь рівнем своїх знань доводить, що область має значний потенціал у
науковому плані. Лише через загальну ситуацію в країні Прикарпаттю не
вдається реалізувати амбітні плани, які б кардинально змінили лице цього
перспективного краю.

Похожие записи