Реферат на тему:

Хмельницька область

Коротка статистична та історична довідка

Хмельниччина знаходиться на стику двох історико-географічних регіонів —
Правобережжя і Західної України. У своїх сучасних межах область існує з
22 вересня 1937 року, коли постановою ВЦВК СРСР було створено
Кам’янець-Подільську область. У травні 1941 року обласний центр було
перенесено в м. Проскурів, але в січні 1954 року область перейменували,
назвавши Хмельницькою, а обласний центр перенесли в м. Хмельницький.

До складу області входить 20 районів, 13 міст, у т. ч. 6 — обласного
підпорядкування. Станом на 5 грудня 2001 року тут проживало 1430,8 тис.
чол. Хмельниччина посідає 13 місце серед областей України за чисельністю
населення, щільність якого дорівнює 69,5 чол. на 1 кв. км. Кількість
міського населення складала 729,6 тис. чол. (51%), сільського — 701,2
тис. (49%). Природне скорочення за рік серед жителів міст дорівнювало
1,9 тис. чол., а сіл — 9,19 тис. Пенсіонерів налічувалося 453,8 тис.
чол. (31,7%), зокрема 322,5 тис. — за віком, 66,8 тис. — за
інвалідністю. В області нараховувалося 659,9 тис. чоловіків (46,1%) і
770,8 тис. жінок (53,9%). Народжуваність на 1000 жителів становила 8,3
чол., смертність — 1000 жителів 16,1 чол., природне скорочення населення
— 7,7 чол.

Аналіз політичної структуризації регіону

Загалом у політичному плані Хмельницька область характеризується
тяжінням до поміркованого націонал-консерватизму з переважно
лівоцентристською ідеологією. Судячи з публічної риторики та політичних
декларацій, це стосується як соціалістів та соціал-демократів, так і
«правих» партій. Ці ідеї незмінно користуються в хмельничан попитом на
виборах. Винятками є міста Хмельницький та Кам’янець-Подільський, де з
огляду на активний розвиток малого і середнього бізнесу ситуація стає
більш сприятливою для ліберальних ідей.

Перші регіональні організації політичних партій з’явилися на
Хмельниччині в 1993-1994 роках. Станом на 28 березня 1998 року
зареєстрованих обласних партійних організацій було вже 20. Починаючи з
кінця 1998 року кількість регіональних представництв політичних
об’єднань невпинно зростала. Але сьогодні їхній кадровий, ресурсний і,
відповідно, політичний потенціал не є однаковими.

Поряд із розвитком та зростанням одних учасників політичного процесу
відбувався регрес інших партійних структур. Поступово знизилася вага
потужної в 1998-1999 роках НДП, з котрою жорстко конкурують колеги по
«блоку влади». Практично перестали бути помітними представники партій,
що втратили парламентське представництво в 2002 році: «Демократичний
союз», «Яблуко», ПЗУ, ПСПУ.

Загалом динаміка зростання членства (навіть декларованого) в провідних
політичних організаціях Хмельниччини значно вповільнилась.
«Адміністративний призов» відпрацював максимум свого потенціалу ще до
виборів 2002 року. Стрибок обласної СДПУ(о) перед останніми виборами теж
не мав продовження після них. Залишившись без потужної фінансової
підтримки в міжвиборчий період, призупинило свій бурхливий розвиток ВО
«Батьківщина». Хоч останньому є чим похвалитись: отримання посади мера
м. Нетішина на довиборах наприкінці 2002 року дало йому можливість
суттєво зміцнити позиції в традиційно своєму «атомному місті».

У місцевих та регіональних органах влади переважна більшість політичних
партії не зуміли створити великих фракцій. З-поміж 78 депутатів обласної
ради свою належність до конкретних політичних структур указали 31.
Найбільше тут виявилося представників Аграрної партії України (11 осіб)
та Партії регіонів (5). Серед 245 депутатів 6 міських рад міст обласного
значення налічується 86 членів політичних партій. Лідерство тут належить
УНП (13 осіб), НДП (10) та КПУ (10).

З-поміж 1482 депутатів 20 районних рад свою партійність декларують 587
осіб. Найбільше представництво тут мають АПУ (82 члени), СДПУ(о) (53),
НДП (48). Серед 11254 депутатів 624 місцевих рад партійними є 1601.
Велику кількість своїх членів провели до цих органів АПУ (409
депутатів), Партія регіонів (261), КПУ (152) та ВПО «Жінки за майбутнє»
(136).

У формуванні органів виконавчої влади політичні партії не відіграють
вирішальної ролі. Характерним прикладом такої департизованої кадрової
політики стало обрання міським головою м. Хмельницького за підтримки
блоку «Наша Україна» колишнього голови обласної ради Миколи Приступи в
листопаді 2002 року. З тих пір у бурхливому процесі кадрових змін у
мерії не було враховано жодної пропозиції «переможців», хоча частина
позапартійних депутатів міської ради (переважно працівники бюджетних
установ) негайно перейшли до групи «Нашої України», забезпечуючи
новообраному мерові підтримку в міськраді.

Період 1998-2002 років демонстрував цікаву електоральну динаміку. Першою
особливістю став високий рівень підтримки опозиційних політичних партій.
У 1998 році це були Рух, КПУ, СПУ, ПСПУ, «Громада», які здобули разом
підтримку 54,69% виборців. За провладні структури (НДП, АПУ, СДПУ(о)
було віддано 15,11% голосів. Народний рух зараховуємо до опозиційних сил
з огляду на дані соцопитувань, згідно з якими в 1998 році цю партію
вважали опозиційною 74% жителів області. Позиціонування «зелених» у 1998
році не дає можливості відносити їх до цієї категорії.

У 2002 році, коли основним питанням порядку денного стала поляризація по
лінії влада — опозиція, таке співвідношення збереглося: «Наша Україна»,
КПУ, СПУ та БЮТ зібрали загалом 69,6% проти 12,7% у СДПУ(о) та «За єдину
Україну!». Тобто опозиційний статус у масовій свідомості блоку В. Ющенка
та БЮТ дав їм можливість отримати «в спадок» частину хмельницького
електорату соціалістів та комуністів.

За результатами президентських виборів (1994 та 1999 років) ми бачимо
досить сталу підтримку Олександра Мороза і загальну правоцентристську
орієнтацію виборців (тут варто згадати, що в 1994 Л. Кравчук ішов за
підтримки Руху, натомість Л. Кучма був у другому турі фактично
підтриманий КПУ), а також стабільний суттєвий відсоток підтримки
«третьої сили», у ролі якої, за даними соцопитувань, у 1994 році
виступав В. Лановий, а в 1999-му — Є. Марчук.

За звичною схемою, центри політичного тяжіння формуються навколо глави
облдерж-адміністрації та мера обласного центру. Через відсутність
великих підприємств, відносно незалежних від регіональної влади,
окремого потужного бізнесового лобі на Хмельниччині не виникло. Але й у
цій схемі нині немає чіткої структуризації.

У мерії міста Хмельницького відбулася тотальна зміна команди
топ-менеджерів. Після смерті колишнього міського голови М. Чекмана
влітку 2002 року його команда не спромоглась акумулювати всі ресурси та
перемогти на перевиборах. Відтак навколо нового мера М. Приступи зараз
формуються нові бізнесові та політичні відносини.

Обласна адміністрація, що доволі довго працювала потужною монолітною
командою й без відчутних втрат пережила 1999 та 2002 роки, тепер
перебуває в стані невизначеності. Несподівано для багатьох розпочалася
потужна кампанія тиску на нинішнього губернатора В. Лундишева.

Говорячи про структуру регіональної еліти, треба відзначити надзвичайну
сталість її персонального складу. Отож політичні перемоги реалізуються
не як введення своїх представників на певні посади, а як рекрутування
діючих чиновників до партій-переможниць.

Необхідність працювати в регіоні з переважно опозиційними настроями
примушує місцеву владу до політичної толерантності та знаходження
компромісів з опонентами. Тому радикального протистояння різних груп у
середовищі обласної еліти не спостерігається.

Оцінка стану економічного розвитку регіону

Починаючи з 2000 року на Хмельниччині щорічно зростає валова додана
вартість. Так, за офіційними даними за 2002 рік, випуск промислової
продукції зріс на 2,8%. Майже три чверті всієї продукції було вироблено
на підприємствах обробної промисловості. На 9% збільшилося виробництво
електроенергії. Водночас виробництво товарів народного споживання
зменшилося на 4%, а обсяги зростання продукції сільського господарства
(1,6%) аж ніяк не задовольняють центральне керівництво держави та дають
привід для жорсткої критики обласної влади.

Усе це, а також наведені нижче цифри є виявами наслідків радянської
промислової політики та показниками успішності економічних реформ. Ще в
70-80-х роках ХХ століття Хмельницький розбудовувався в форматі
«технополісу» з потужними підприємствами оборонної галузі та відповідною
освітньою базою. Велика частина міста та деякі районні центри працювали
на обслуговування військових частин. Саме крах ВПК та невдачі в
конверсії поставили обласний центр на початку 90-х на межу виживання.
Тому, скориставшись перевагами свого розташування на транспортному
вузлі, Хмельницький перетворився спочатку на торговельний центр Західної
України (за неофіційними даними, нині щоденний оборот ринків міста
складає 2-2,5 млн. дол. США, а в перші роки їх існування ці цифри були
значно більші), а потім — на територію успішного розвитку малого
бізнесу. З огляду на наявність умов для успішного збуту продукції
зростали малі підприємства легкої промисловості, було накопичено
стартовий капітал більшості малих та середніх бізнесових структур.
Водночас 30-50 тисяч робочих місць на оптово-роздрібних ринках дозволили
навіть у найтяжчі часи мінімізувати соціальну напругу, зберегти
позитивні тенденції в житловому будівництві та утримати «на плаву»
місцеві соціальні програми і виплати. Також на Хмельниччині не було
настільки масової «трудової міграції», як у деяких «депресивних»
регіонах України.

І лише з середини 90-х років, з активізацією місцевих та приходом
зовнішніх українських і закордонних інвесторів поступово почалося
відродження промисловості регіону. Найбільшими та найвідомішими
підприємствами Хмельниччини є «АДВІС» (колишній завод тракторних
агрегатів), «Укрелектроапарат» (колишній завод трансформаторних
підстанцій), завод ковальсько-пресового обладнання,
Кам’янець-Подільський цементний завод, Понінківське підприємство з
виробництва паперу, Полонське виробництво посуду. Хмельницькі бренди
харчової промисловості відомі та популярні як в Україні, так і за її
межами (кондитерська фабрика «КондФіл», Хмельницька макаронна фабрика,
«Маслосирбаза», м’ясопереробні підприємства, пивзавод «Хмельпиво»,
хлібокомбінат тощо). У міру зростання продуктивності цих підприємств
їхні керівники поступово входили (або поверталися) до складу політичної
еліти регіону.

Економічний портрет та економічна структура Хмельницької області наочно
ілюструють деякі цифри. Станом на 1 січня 2002 року кількість населення,
зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, сягала 700,5 тис. чол.,
з яких у галузях економіки працювали 397,8 тис. (у промисловості — 77,5
тис.; у сільському господарстві — 133,8 тис.; у будівництві — 13,3 тис.)
Кількість промислових підприємств-юридичних осіб (без підприємств малого
бізнесу) нараховувала 1217, зокрема таких, що обліковуються статистикою,
— 315. Обсяг промислового виробництва (у діючих цінах) за 2001 рік
становив 2577 млн. грн. (1,7% від обсягу промислового виробництва
України), а за І квартал 2002 року — 51,88 млн. грн. Площа
сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи
підсобні господарства) склала 1570,7 тис. га, або 3,7% угідь України.
Обсяг сільськогосподарського виробництва всіх категорій господарств (в
порівняних цінах 2000 р.) сягнув у 2001 році 2643,8 млн. грн. (4,33% від
обсягу сільськогосподарського виробництва України).

Приватизаційні процеси в області поступово завершуються. За підсумками
періоду з 1992 по 2001 роки було приватизовано 1832 об’єкти (за цього в
2001 році — лише 71). Загальна вартість об’єктів приватизації складала в
2001 році 18381 тис. грн.

Питома вага недержавного сектора в обсязі виробництва області становить
понад 60%. Частка будівельно-монтажних підприємств колективної та
приватної форм власності сягає 76%, частка виконаних ними робіт — 82%.
Незначною є частка обсягу платних послуг, надаваних населенню
підприємствами приватної форми власності, — близько 4%.

Частка малих підприємств зростає, але їхня частка в загальних обсягах
виробництва залишається на рівні 9-10%. Малий бізнес розвивається
переважно у сфері торгівлі та громадського харчування, де зосереджено
42% загальної кількості малих підприємств. На підприємствах малого
бізнесу працює 45 тис. осіб (у середньому по 9 осіб на кожному).

В області діє Центр розвитку малого бізнесу, бізнес-центри
технологічного університету «Поділля» і Деражнянської районної
держадміністрації, Кам’янець-Подільський районний фонд підтримки
підприємництва, що надають консультаційні і юридичні послуги,
розробляють бізнес-плани тощо.

У ході реалізації постанови Верховної Ради України «Про земельну
реформу», указів Президента України про її прискорення в області
передано у власність 1212,3 тис. га земельних угідь, що складає 58,8%
від загальної площі області. Набули права на земельну частку (пай) 399,2
тис. селян, з них отримали сертифікати 388,7 тис. громадян. Задля
прискорення посвідчення державними актами права власності селян на
земельні паї землевпорядними організаціями було виготовлено 122,9 тис.
таких документів, 88,2 тис. яких місцеві ради вже вручили власникам
сертифікатів. У стадії розробки перебуває ще 94 тис. державних актів.

Бюджет області не перший рік демонструє 100% виконання. У прийнятому
обласною радою бюджеті на 2003 рік установлено загальний обсяг доходів у
сумі 305 млн. грн., у т. ч. обсяг дотації вирівнювання — 57,5 млн. грн.,
додаткову дотацію для місцевих бюджетів через нерівномірність мережі
бюджетних установ — 4,5 млн. грн., субвенції у сумі 166,7 млн. грн. з
державного бюджету України. Основними видатковими статтями обласного
бюджету є пільги ветеранам війни та праці (64,78 млн. грн., або 21,2%),
охорона здоров’я (60,3 млн. грн., або 19,7%), допомога малозабезпеченим
сім’ям та інвалідам з дитинства (57,2 млн. грн., або 18,7%), освіта
(37,6 млн. грн., або 12,3%), соціальний захист (13,9 млн. грн., або
4,55%).

i

?

?

????$??*?За даними управління економіки облдержадміністрації, оборот
зовнішньої торгівлі товарами за січень-серпень 2002 року склав 119,8
млн. дол. США, що на 14,2% більше, ніж у відповідний період минулого
року. Зростання обсягу обороту було зумовлено збільшенням експорту на
14,9%, імпорту — на 13,3%. За цього вартість експорту становила 66,2
млн. дол., імпорту — 53,6 млн. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного
балансу дорівнювало 12,6 млн. доларів.

Хмельниччина здійснювала зовнішню торгівлю товарами з партнерами із 71
країни світу. Найбільшими партнерами по експорту стали Російська
Федерація, Німеччина, Японія, Молдова, Польща. Значні обсяги імпорту
надійшли з Російської Федерації, Німеччини, Білорусі, Польщі, Італії та
Литви.

В обсязі експорту-імпорту товарів незначною є частка товарообмінних
операцій. Вивезено товарів по бартеру на 324,9 тис. доларів, імпортовано
— на суму 253,5 тис. доларів (по 0,5% від загального обсягу).

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених до області, склав
28,5 млн. дол. США, з них за 2002 рік було отримано 9,9 млн. Варто
зазначити, що активно зростає сума накопичених у банківських установах
коштів (на початок 2003 року там було акумульовано 673,9 млн. грн., у т.
ч. 235 млн. грн. заощаджень населення). Протягом 2002 року було видано
понад 2 млрд. грн. кредитів.

За даними Інституту реформ, рейтинг інвестиційної привабливості
Хмельницької області з 1998 по 2001 роки повільно, але неухильно
зростає, а сама область здобуває дедалі вищі місця в рейтинговій таблиці
регіонів (з 25 місця у 1998 році вона піднялася на 19 в 2001-му). За
даними того ж дослідження, Хмельниччина утримує 24 місце серед областей
України за рівнем економічного розвитку, 11 — за рівнем розвитку
інфраструктури, 17 — за розвиненістю фінансового сектора, 13 — за
кількістю людських ресурсів та 19 — за станом взаємин між підприємцями і
місцевою владою.

Оцінка соціальної сфери регіону

На початок жовтня 2002 року на обліку в службі зайнятості перебувало
23,9 тис. незайнятих громадян, з яких 23,6 тис. мали статус
безробітного, що відповідно на 15,6% та 15,1% менше показників
аналогічного періоду 2001 року. Дві третини із загальної чисельності
безробітних складали жінки, чверть — молодь у віці до 28 років. В
області діє цільова державна програма підтримки зайнятості населення. За
2002 рік активними формами зайнятості було охоплено 52,1% до ринку праці
проти 46,2% у 2001 році.

Потреба підприємств та організацій у працівниках для заміщення вільних
робочих місць і вакантних посад зросла на 27,5%. Це сприяло зниженню
навантаження незайнятих громадян на одне вільне місце з 13 на 1 жовтня
2001 року до 9 осіб на цю ж дату 2002 року. Рівень зареєстрованого
безробіття в 2002 році склав у середньому по області 3,11% проти 3,67% у
2001 році.

Велика кількість людей працюють у сфері малого підприємництва
(самозайнятість, роздрібна торгівля) без належного юридичного оформлення
та часто офіційно реєструються в статусі безробітних з метою отримання
субсидій. Рівень трудової міграції оцінюється в 1-2% та має тенденцію до
зростання.

Найбільшою проблемою в соціальній сфері є низький середній рівень
заробітної платні (270 грн. — номінальна середня плата на кожного
штатного працівника, 400 грн. — у середньому в промисловості області) та
надто повільне її зростання.

Загалом же соціальну ситуацію можна оцінити як позитивну з тенденціями
до покращення. Швидкість їх розвитку залежить насамперед від державної
політики у сфері малого та середнього бізнесу та загальноукраїнської
інвестиційної кон’юнктури.

Оцінка діяльності ЗМІ регіону

Приблизно 200 із зареєстрованих у Хмельницькій області друкованих
періодичних видань регулярно виходять близько 90. Інші друковані видання
через відсутність фінансування обмежуються, як правило, декількома
випусками на рік. У такому «законсервованому» стані перебувають чимало
партійних газет, зокрема друковані органи місцевих осередків НРУ («Час»,
«Рух», «Джерело»), УРП («Наша справа»), СПУ («Народовладдя»), випуск
яких з огляду на досвід 1998-2002 років може бути відновлено в період
виборів. З-поміж друкованих видань, що виходять регулярно, приблизно 40
властива суспільно-політична тематика, інші ж є в основному
рекламно-інформаційними та розважальними. Серед останніх найбільш
тиражною є розповсюджувана безкоштовно рекламна газета «Хмельницький і
хмельничани», наклад якої сягає 100 тис. примірників.

Найбільший тираж і вплив має газета «Подільські вісті» (127 тис. за
передплатою і 5 тис. — уроздріб), співзасновниками якої виступають
обласна держадміністрація й обласна рада і яка проводить лояльну до
Президента політику. В кожнім районі також існують засновані районними
держадміністраціями і районними радами щотижневі газети, наклад яких
коливається від 1,5 тис. до 7-8 тис. примірників. Усі вони дотримуються
пропрезидентських або нейтральних позицій. Найпопулярнішими серед
районних видань є газети «Поділля» (наклад близько 9 тис. прим.) одним
із засновників якої виступає управління сільського господарства обласної
держадміністрації, «Подолянин» (7-8 тис.), «Шепетівський вісник» (6,7
тис.). Підконтрольними виконавчій владі вважаються газети, видавані
міськрадами великих міст, зокрема газета міської ради обласного центру
«Проскурів» (5-7 тис.).

Провідним опозиційним виданням області вважається газета обкому КПУ
«Комуніст Поділля» (тираж 3 тис. прим.). Правоцентристських позицій
дотримується орган обласної організації НРУ «Голос громади» (близько 1,5
тис.).

На відміну від деяких областей України в Хмельницькій області практично
повністю вдалося зберегти систему проводового радіо. Найвідоміші серед
трансльованих у Хмельницькому радіостанцій — «Радіо «Подолія-центр»,
«Радіо «Контакт», що базується в Кам’янці-Подільському, та «Радіо
«Імпульс». В останні роки популярними стали регіональні представництва
«Нашого радіо» (під брендом «Наше FM») та «Радіо «Шансон».

В області також є 12 місцевих телекомпаній, що віщають по кілька годин
на добу. Серед них тільки Хмельницька державна телерадіокомпанія — рупор
обласної держадміністрації — охоплює близько 90% території області, інші
ж є малопотужними, не мають мережі ретрансляторів, отож їхня потенційна
телеаудиторія становить від 40 до 250 тис. жителів області.

На Хмельниччині функціонують дві медіа-структури обласного масштабу.
Розташоване в Кам’янці-Подільському об’єднання «Імпульс», що
дотримується правоцентристської орієнтації і залишається лояльним до
виконавчої влади, об’єднує торгову фірму, дві газети та однойменну
телерадіокомпанію. ТОВ «Краяни» (Хмельницький) володіє безкоштовною
рекламною газетою «Хмельницький і хмельничани», газетою «Подільський
кур’єр» (тираж 8,8 тис. прим.), а також рекламним агентством «Центр
реклами, інформації і видавничих справ».

Найбільшими інтернет-провайдерами регіону є хмельницький «Укртелеком»,
«Релком-Поділля», «ХмельницькІнфоком», «Мікросистема» (представник «Світ
онлайн»). Розподіл ринку між ними постійно змінюється із введенням нових
технологій. Так, доступ xDSL, запропонований «Укртелекомом», спричинив
повний перехід до нього мережі комп’ютерних залів та інтернет-клубів.

Оцінка розвитку третього сектора та становлення принципів громадянського
суспільства в регіоні

На початок 2003 року на Хмельниччині налічувалося 230 обласних
громадських організацій. Найпотужнішими серед них (за задекларованим
членством) є обласна організація ветеранів України (404 тис. членів),
обласне товариство політв’язнів і репресованих та їх сімей (180 тис.),
обласний осередок Спілки промисловців та підприємців України (80 тис.).
Масовими та впливовими є також обласні організації Товариства інвалідів
і Союзу ветеранів Афганістану.

Велика кількість організацій, що декларують свою належність до
неприбуткового сектора, є структурними підрозділами політичних партій,
їхніми так званими «жіночими» та «молодіжними крилами». Вони діють
згідно з партійним статутом та не мають господарської автономії, але
водночас беруть активну участь у конференціях, громадських слуханнях,
засіданнях координаційних рад при місцевих адміністраціях. Точну
кількість цих організацій установити важко через суттєві розходження між
даними партій і структурних підрозділів облдержадміністрації. За
зведеними даними, в 2002 році на території області діяло загалом 325
організацій та осередків політичних партій.

Найбільший вплив на прийняття владних рішень та розподіл бюджетних
ресурсів мають організації соціального спрямування й об’єднання
підприємців «при» тій чи іншій посадовій особі або політичній силі.
Традиційно з особою нинішнього міського голови м. Хмельницького М.
Приступи (ще з часів його перебування на посаді голови облради до 2002
р.) пов’язують Союз ветеранів Афганістану, що нині стала кадровим
резервом міськвиконкому.

В області діє 20 обласних комітетів галузевих профспілок, що об’єднують
408 тис. осіб. «Незалежні» профспілки практично непомітні в порівнянні з
ними. Основні спроби похитнути монополію «офіційних» трейд-юніонів
виходять з боку політичних партій. Відомо, що власну профспілкову мережу
створювали УСДП (В. Онопенка) та ВО «Батьківщина» (Ю. Тимошенко), але ці
спроби не вийшли за межі переоформлення списків членів цих партій. Була
й спроба створення незалежної студентської профспілки «Поступ», але вона
теж не витримала конкуренції з «офіційними колегами».

У середньому соціальна активність населення Хмельниччини може бути
оцінена як не дуже висока. Цю тезу підтверджують дані про кількість
учасників як опозиційних заходів (таких як пікети, мітинги та інші акції
протесту), так і заходів, ініційованих владою (наприклад, громадських
слухань). Винятком є зустрічі з впливовими політичними лідерами, що
проходять з незмінним успіхом (насамперед, це стосується зустрічей з В.
Ющенком та Ю. Тимошенко, які збирають до 10-15 тисяч прихильників).
Останніми роками дещо зросла суспільна активність професійних об’єднань
освітян, медиків, журналістів. В основному це було наслідком спроб
просування корпоративних інтересів під час виборчих кампаній та періодів
загострення політичних конфліктів.

Стан забезпечення прав національних меншин і народів

За даними перепису 2001 року, на Хмельниччині проживають представники
103 націй та народностей. Найбільш чисельними групами є росіяни (50 тис.
осіб, або 3,6%), поляки (23 тис., або 1,6%), білоруси (2,5 тис., або
0,2%), євреї (близько 1,5 тис., або 0,1%), вірмени (1,1 тис., або 0,1%).
молдовани і румуни (близько 1 тис., або 0,1%). Дещо меншими за
чисельністю є етнічні групи азербайджанців, башкир, болгар, грузин,
німців, чехів, угорців тощо.

У зв’язку з гуманітарними та екологічними катастрофами в низці регіонів
колишнього СРСР (у Нагорному Карабасі, Придністров’ї, Абхазії, Чечні,
Вірменії), а також у деяких країнах світу (Афганістані, Іраку, Ефіопії,
Анголі, Конго тощо) в області знайшли собі притулок десятки тисяч
українців з Придністров’я (1992-1993 рр.), до 600 осіб з Чечні та
Абхазії (1995-2000 рр.), понад 160 осіб з Афганістану (1996-2003 рр.) та
інших країн світу.

Загалом для Хмельниччини міжнаціональні відносини та права національних,
релігійних, культурних меншин не є гострою проблемою. Специфіка
розташування області на перетині транспортних шляхів, що зумовила
активний розвиток Хмельницького як торгового центру, також вплинула на
усталення високого рівня толерантності в національному питанні. Відсоток
нацменшин не є великим, а достатньо ефективна робота регіональної влади
дозволяє оперативно залагоджувати локальні негаразди.

Загальні висновки та перспективи розвитку регіону

Перспективи розвитку Хмельниччини передусім залежать від майбутнього її
статусу, точніше, навіть психологічного сприйняття регіону ключовими
особами держави. До цього часу область вважалася, за висловом одного
провідного політика, «нестратегічною», причому це стосувалося як
політичних процесів, так і економіки. Відтак оскільки область перебувала
практично поза зонами активного політичного тиску та економічних
новацій, тут можна спостерігати наслідки специфічного експерименту
регіонального саморозвитку. Сьогодні про регіон «згадали». З одного
боку, наближаються вибори 2004 року, і сотні тисяч ніким не
контрольованих голосів є надзвичайно привабливим електоральним полем. З
іншого — конкурентна боротьба приводить на Поділля потужних інвесторів,
які бажають серйозно зміцнити свій бізнесовий потенціал.

Перспективним видається можливість реалізації на Хмельниччині масштабних
наукомістких інноваційних проектів на кшталт технопарків та
бізнес-інкубаторів. В області вже нарощено критичну масу активних
підприємців з наявним фінансовим ресурсом для інтенсивного розширення
сфери своєї діяльності, збережена мережа освітніх та наукових установ,
які за умови переоснащення та відповідної корекції профілю цілком здатні
своїми розробками наповнити діяльність інноваційних центрів.

Хмельницька економіка дуже сильно залежить від успішності проведення
податкової реформи. Збереження державної підтримки розвитку малого та
середнього бізнесу, в т. ч. спрощених схем оподаткування, оптимізація
відносин між бізнесом і владою дасть регіону шанс суттєво зміцніти та
підвищити свої економічні рейтинги порівняно з іншими областями,
покращити умови розвитку підприємництва та інвестиційний клімат.

Позитивним буде для області лібералізація зовнішньої економічної
політики. Перебуваючи де-юре в стані відкритої економіки, місцеві
підприємці змогли адаптуватися до жорстких умов конкуренції з імпортними
товарами й сьогодні готові поширювати цю боротьбу на зовнішні ринки
збуту.

З погляду політичних пертурбацій, регіональна еліта є надзвичайно
стійкою. І кращою стратегією для нової влади, кого б вона не
презентувала, є відсутність політичного тиску на область, що забезпечить
достатній рівень лояльності для проведення на Хмельниччині державної
політики.

Похожие записи