реферат
Дисципліна: “РПС”
Головні райони виробництва цукру із цукрової тростини і цукрового
буряку.
ЗМІСТ
1 Головні райони виробництва цукру із цукрової тростини і цукрового
буряку. 3
Список використаної літератури 12
Головні райони виробництва цукру із цукрової тростини і цукрового
буряку
Традиційно цукрова тростина і цукровий буряк відіграють важливу роль в
харчуванні населення, хоча в останні часи в розвинутих країнах ведеться
пропаганда про шкідливість цукру і необхідність скорочення його
виробництва. Налагоджено виробництво замінювачів, частково із кукурудзи.
Однак ріст виробництва цукру продовжується, за 90-ті роки воно виросло в
світі на 2/5, склавши 125 млн. тонн цукру-піску. Величезні виробники –
Індія, Бразилія, США, КНР, Франція, ФРГ і Росія. Цукор одержують
переважно із цукрової тростини і цукрового буряку, які вирощуються в
різних природних умовах і які мають різний вихід цукру (в цукровій
тростині не більше 1/5).
Цукровий буряк – одна з найважливіших технічних культур світового
землеробства, особливо в районах помірного і субтропічного клімату, де
цукровий буряк зовсім не вирощують. На великій Європейській території, в
тому числі і в Україні, він майже єдине джерело сировини для виробництва
цукру.
Батьківщина цукрового буряку – Середземномор’я (Передня Азія), де його
стали вирощувати приблизно 2000-2500 років до нашої ери. Вологолюбна
рослина короткого дня.
Історія культури цукрового буряку не така й давня. Вважається, що
культурна дворічна рослина цукрового буряку походить від дикої
однорічної форми, що й нині зустрічається на узбережжі Середземного,
Каспійського і Чорного морів, у Закавказзі і в Малій Азії. Листкові
форми буряка вирощували за 1500-2000 років до нашої ери, а коренеплідні
у Передній Азії були відомі за 500-800 років до нашої ери. У Київській
Русі почали вирощувати коренеплідний буряк в Х-ХІ ст., у Західній Європі
– у ХІІІ-ХІV ст.
Культура росте краще на важких і удобрених ґрунтах – на Атлантичному
узбережжі Європи, у зоні Лісостепу України.
Строки сівби у різних країнах різні:
Україна – наприкінці березня на початку квітня;
Італія, Греція – березень-квітень;
США, Південна Дакота – навесні;
Каліфорнія – восени або взимку;
Марокко: – без зрошення – у листопаді; при зрошенні – червень-серпень;
Північні райони Ірану – вересень-жовтень, або лютий-березень;
Південні райони Ірану – січень-лютий;
Пакистан – вересень-жовтень.
Площі посіву.
Серед цукроносних рослин за площею посіву цукровий буряк поступається
лише цукровій тростині.
За 1949-51 роки та 1979-81 роки площі під цукровий буряк виросли у
всьому світі вдвоє, але з 80-х років в результаті конкуренції цукрової
тростини стали скорочуватись. В середині 90-х років посіви цукрового
буряку складали 7 млн. га. Завдяки постійному росту урожайності (середня
– 364ц/га), збори цукрового буряку збільшились до 90-х років втроє,
однак пізніше дещо скоротились (до 264млн.т).
Головними районами цукрового буряку залишаються Східна і Західна Європа,
кожен з яких постачав по 2/5 світового урожаю. Пізніше частка Східної
Європи знизилась до 1/3. За піввіку різко посилилось виробництво буряків
Азії, частка якого піднялась з 2 до 19%.
Основні посіви зосереджено в Європі – 37,1% світових площ; Азії – 17,4;
Південній Америці – 7,7%.
Тривалий час лідером світового виробництва цукрового буряку був СРСР, в
складі якого виділялись Україна і Росія. За останні роки збори в
республіках бувшого СРСР сильно упали, хоча Україна зберегла свою
першість по найбільшій площі вирощування цукрового буряку – 1,5млн.га.
За Україною стоять Росія – 1,13млн.га, Китай – 0,6млн.га, США –
0,58млн.га, Франція – 0,44млн.га.
Площа посіву цукрового буряку (фабричного) у світі і в окремих країнах,
млн. га.
Табл. 1
Країни Роки
1979-1981 1985 1989 1990 1991 1992 1993 1994
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.
У світі, всього 9,0 8,7 8,6 8,7 8,5 8,4 8,1 7,91
Україна 1,8 1,6 1,6 1,6 1,6 1,49 1,52 1,47
Білорусія 0,05 0,06 0,05 0,05 0,04 0,05 0,05 0,05
Болгарія 0,05 0,05 0,04 0,04 0,04 0,02 0,01 0,01
Великобританія 0,21 0,19 0,19 0,19 0,17 0,17 0,17 0,17
Голландія 0,13 0,12 0,13 0,13 0,12 0,12 0,12 0,11
Греція 0,04 0,04 0,05 0,05 0,04 0,05 0,05 0,04
Єгипет 0,001 – 0,02 0,01 0,02 0,02 0,02 0,02
Іран 0,15 0,15 0,15 0,15 0,17 0,21 0,21 0,21
Іспанія 0,19 0,18 0,17 0,17 0,17 0,16 0,18 0,18
Італія 0,3 0,2 0,3 0,27 0,27 0,30 0,28 0,28
Казахстан 0,08 0,07 0,04 0,04 0,07 0,09 0,05 0,05
Продовження Табл. 1
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.
Канада 0,03 0,02 0,02 0,024 0,024 0,023 0,022 0,026
Китай 0,4 0,6 0,6 0,6 0,8 0,06 0,6 0,63
Марокко 0,06 0,06 0,06 0,06 0,07 0,05 0,06 0,06
Німеччина 0,67 0,38 0,41 0,4 0,55 0,53 0,52 0,50
Польща 0,46 0,4 0,42 0,44 0,36 0,37 0,40 0,40
Росія 1,6 1,5 1,5 1,5 1,4 1,44 1,34 1,13
Румунія 0,26 0,3 0,26 0,16 0,2 0,18 0,10 0,13
США 0,48 0,4 0,52 0,56 0,56 0,57 0,57 0,58
Туреччина 0,30 0,32 0,34 0,38 0,4 0,40 0,42 0,44
Угорщина 0,11 0,12 0,12 0,13 0,16 0,11 0,10 0,11
Франція 0,6 0,5 0,43 0,48 0,46 0,46 0,44 0,44
Чехія і Словаччина 0,22 0,18 0,18 0,17 0,17 0,17 0,12 0,11
Чілі 0,02 0,05 0,04 0,04 0,04 0,05 0,05 0,05
Югославія 0,14 0,14 0,14 0,16 0,14 0,09 0,05 0,07
Японія 0,07 0,07 0,07 0,07 0,07 0,07 0,07 0,07
Динаміку виробництва цукрового буряку у світі показано в наступній
таблиці №2.
Виробництво цукрового буряку (фабричного) у світі і в окремих країнах,
млн.т.
Табл. 2
Країни Роки
1979-1981 1985 1989 1990 1991 1992 1993 1994
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.
У світі, всього 272,8 284,0 311,9 306,6 284,2 281,3 282,2 259,3
Продовження Таблиці 2
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.
Україна 48,8 43,6 51,9 44,3 36,2 28,8 33,7 28,10
Білорусія 1,1 1,6 1,8 1,5 1,1 1,1 1,6 1,08
Болгарія 1,6 0,8 1,0 0,6 0,9 0,3 0,11 0,11
Великобританія 7,5 7,7 8,1 8,0 7,7 9,3 9,0 8,13
Голландія 6,2 – – 8,6 7,2 8,3 7,5 5,50
Греція 2,23 – 3,07 2,72 2,6 3,2 3,0 2,60
Єгипет 0,1 – 0,69 0,58 1,10 0,74 0,80 0,83
Іран 3,57 – 3,54 3,68 5,0 6,0 5,4 5,9
Іспанія 6,7 – – 7,4 6,7 7,2 9,23 8,23
Італія 14,7 0,6 16,9 11,8 12,0 14,8 11,1 12,40
Казахстан 2,2 1,9 1,2 1,1 0,7 1,16 0,93 0,47
Канада 1,0 0,4 0,8 0,9 1,1 0,77 0,78 1,09
Китай 5,3 8,9 9,2 14,5 16,3 15,1 12,1 12,53
Марокко 2,17 – 2,88 2,98 3,04 2,75 3,16 3,14
Німеччина 27,9 – – 30,3 25,9 27,2 28,6 24,85
Польща 13,4 14,7 14,4 16,7 11,4 11,1 15,6 11,68
Росія 24,1 31,5 37,4 32,3 24,3 25,5 25,5 13,90
Румунія 5,6 6,4 6,8 3,3 4,7 2,9 1,78 3,27
США 22,1 20,4 22,8 24,9 25,6 26,4 23,8 29,04
Угорщина 4,2 4,1 5,3 4,7 5,9 2,9 2,18 3,60
Франція 30,3 30,0 27,7 31,7 29,5 31,7 31,81 29,0
Чілі 0,86 – 2,81 2,33 2,15 3,59 3,41 3,55
Чехія і Словаччина 7,3 7,7 0,4 5,6 5,5 5,4 4,8 3,80
Югославія 5,79 – 6,80 5,98 6,4 2,7 1,30 2,22
Японія 3,4 3,9 3,7 4,0 4,1 3,6 3,39 3,85
Туреччина 8,9 – – – 15,5 15,13 15,62 13,69
Основною сировиною для виробництва цукру багато століть була цукрова
тростина – гігантська трав’яниста рослина із сімейства Poaceal, роду
Saceharum, що має 15 видів.
Батьківщина – Південна і Південно-Східна Азія та прилеглі острови
Індійського й Тихого океанів.
З вирощуванням цукрової тростини пов’язано виникнення колоніального
плантаційного господарства, яке збереглося і до наших часів. За ХІХ
століття збори цукрової тростини виросли в 2 рази, а площа плантацій
досягла 19млн. га. Тростинний цукор складає понад 3/5 світового
виробництва цукру.
Дика цукрова тростина зустрічається у заплавах річок Середньої Азії.
Близько 3000 років тому в Індії була введена в культуру, в VІ столітті
поширилась на Іран, пізніше – в Середземномор’я.
У різних регіонах зустрічаються інші її види:
дикий вид, поширений в Індії, має тонкі стебла, вузьке листя,
холодостійкий, порівняно стійкий до хвороб, крім мозаїки, в культурі не
зустрічається;
S. spontaneum L. – цукрова тростина дика, поліморфічний вид, поширений в
заплавах рік Амудар’я, Сирдар’я і Ганг, холодостійкий, стійкий до
мозаїки;
S. sinens Rozb. – цукрова тростина китайська, зустрічається зрідка у
культурі в Китаї та Індії, стебло тонке з товстими вузлами, листки важко
відділяються від стебла, в них багато клітковини, високий вміст цукру в
пагонах;
цукрова тростина гігантська відкрита в 1928 році в Новій Гвінеї, стебло
високе й товсте, використовується при схрещуванні, гібриди
високопродуктивні, стійкі до хвороб.
Площі цукрової тростини у світі за останні 14 років збільшились з 13,6
до 17,6млн.га, або на 23,4%. Основні посіви культури зосереджені в Азії
(7,9млн.га), Південній Америці (5,2млн.га), Північній Америці
(2,8млн.га), та Африці (1,3млн.га). Найбільші площі цукрової тростини у
Бразилії, Індії, на Кубі та в Китаї.
Площі цукрової тростини у світі і в окремих країнах, тис.га
Табл. 3
Країни Роки
1979-1981 1989 1990 1991 1992 1993 1994
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
У світі, всього 13,6 16,8 17,6 17,9 18,4 17,2 17,6
Австралія 0,3 0,3 0,3 0,3 0,35 0,34 0,36
Аргентина 0,3 0,3 0,6 0,3 0,26 0,23 0,23
Бразилія 2,7 4,1 4,3 4,2 4,20 3,86 4,21
Венесуела 0,07 0,12 0,1 0,11 0,12 0,11 0,11
Гватемала 0,07 0,09 0,11 0,12 0,13 0,13 0,13
Єгипет 0,11 0,12 0,12 0,11 0,11 0,11 0,12
Індія 2,8 3,4 3,7 3,7 3,79 3,65 3,56
Індонезія 0,2 0,4 0,4 0,4 0,40 0,42 0,41
Китай 0,02 1,0 1,1 1,23 1,31 1,15 1,06
Куба 1,3 1,4 1,4 1,44 1,55 1,15 1,10
Колумбія 0,28 0,3 0,3 0,3 0,32 0,33 0,32
Мексика 0,5 0,6 0,6 0,55 0,56 0,53 0,53
Пакистан 0,8 0,9 0,9 0,9 0,9 0,89 0,96
Південна Африка 0,23 0,28 0,27 0,28 0,28 0,27 0,29
Продовження Таблиці 3
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
США 0,3 0,4 0,3 0,4 0,37 0,38 0,38
Таїланд 0,5 0,7 0,7 0,9 0,99 0,80 0,95
Перу 0,06 0,06 0,06 0,06 0,05 0,05 0,05
Філіппіни 0,4 0,3 0,2 0,3 0,36 0,38 0,38
Японія 0,04 0,03 0,03 0,03 0,03 0,03 0,03
Виробництво. Світове виробництво цукрової тростини за період з 1979-94
років (середньорічне) збільшилось на 39,9%. За континентами виробництво
цукрової тростини таке:
Азія – 42,9%;
Південна Америка – 33,1%;
Північна Америка – 14,1%;
Африка – 6,5%;
Океанія – 3,4%.
У Бразилії одержують 26,0% світового обсягу цукрової тростини;
В Індії – 21,5%;
Китаї – 6,1%;
Пакистані – 4,1%;
На Кубі – 3,6%;
В Таїланді – 3,5%.
Виробництво цукрової тростини у світі та в окремих країнах, млн.т.
Табл. 4
Країни Роки
1979-1981 1989 1990 1991 1992 1993 1994
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
У світі, всього 769 1019,2 1052,2 1090,3 1105,3 1031,5 1075,9
Австралія 23,4 26,9 24,4 20,6 28,0 30,7 32,7
Аргентина 15,6 14,5 17,6 19,0 18,5 17,0 17,5
Бразилія 147,8 252,6 262,7 260,9 271,5 244,3 279,8
Венесуела 4,8 – 6,9 6,5 7,1 6,5 6,9
Гватемала 5,6 – 6,7 10,8 11,3 11,7 11,9
Єгипет 8,7 – 11,1 11,6 11,7 11,8 11,9
Індія 144,9 203,0 225,6 241,0 249,3 227,9 231,0
Індонезія 19,5 29,4 31,0 28,1 32,0 33,0 31,5
Китай 33,8 55,4 63,5 72,7 78,9 69,0 65,7
Куба 69,3 51,0 76,2 71,0 58,0 44,0 39,0
Колумбія 24,7 26,5 26,8 27,8 28,9 30,5 29,0
Мексика 35,3 40,2 39,9 38,4 40,0 41,7 41,1
Пакистан 29,1 37,0 35,5 36,0 38,9 38,0 44,4
Перу 6,4 – 7,0 6,5 5,5 5,0 6,1
Південна Африка 17,3 – 18,0 20,1 13,0 11,2 15,7
США 24,5 26,7 25,5 27,4 27,5 28,2 28,9
Таїланд 17,8 36,7 25,4 47,5 39,8 37,8 37,6
Філіппіни 31,5 23,3 25,4 25,4 29,4 27,8 27,8
Японія 2,2 2,7 2,0 1,9 1,8 1,6 1,7
Список використаної літератури.
Алісов Н.В., Хорев Б.С. „Економічна і соціальна географія світу
(загальний огляд): Підручник. – М.: Гардарики, 2001. – 704 с.
Розділ ІХ. Географія світового агропромислового комплексу.
Глава 28. Географія світового сільського господарства.
Галушко В.П. „Економіка світового сільського господарства” – К.: НАУ,
1996. – 514 с.
Бабич А.О. „Світові земельні, продовольчі і кормові ресурси” – К.:
„Аграрна наука”, 1996. – 570 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
