Реферат на тему:

Черкаська область

Історична довідка

Черкащина є регіоном з багатою історією. Численні яскраві історичні
події та видатні особистості прикрашають літопис регіону. Самі за себе
говорять міста області, що в різні часи відігравали значущу роль в
історичних подіях та першими на території Черкащини здобули магдебурзьке
право: Корсунь, Чигирин, Канів. Черкащина була і форпостом будування
козацької держави на чолі з гетьманом Хмельницьким, і центром
гайдамацького повстання під назвою Коліївщина, яке очолили Іван Гонта,
Максим Залізняк та Сава Чалий, й ідейною батьківщиною декабристського
руху в Україні. На Черкащині народився Тарас Григорович Шевченко. Вже
будучи широко відомим, великий Кобзар не раз приїжджав до себе на
батьківщину.

У середині ХІХ століття Черкащина стає центром цукроваріння. Зростає
значення міст. Міцніють і розвиваються такі міста, як Сміла, Черкаси,
Золотоноша, Корсунь, Звенигородка.

Черкаську область утворено 7 січня 1954 року. Загальна площа її складає
20,9 тисячі кв. км (3,4% території України). Сьогодні область
поділяється на 20 адміністративних районів. У своєму складі вона має 14
міст, серед яких 4 міста обласного підпорядкування, 19 селищ міського
типу та 838 сільських населених пунктів, підпорядкованих 548 міським,
селищним і сільським радам народних депутатів.

З-поміж корисних копалин промислове значення мають бентонітові глини,
каоліни, граніти, гнейси, лабрадорит, пісковики, торф. Найважливіша
водна артерія — судноплавний Дніпро. До нього на території області
впадають Рось, Вільшанка, Тясмин, Сула і Супій.

За даними Черкаського обласного управління статистики, станом на 1 січня
2003 року в області проживало 1 млн. 393 тис. чол.

З початку 90-х років минулого століття на Черкащині рівень смертності
перевищує рівень народжуваності. У 2002 році це співвідношення було
таким: в області померло 24 тис. 576 чол., а народилося 10 тис. 342 чол.

Під час всеукраїнського перепису населення у 2001 році було зафіксовано,
що в обласному центрі Черкасах проживає 296,2 тис. населення. Далі за
чисельністю жителів ідуть Умань, Сміла, Золотоноша, Канів, Ватутіно,
Звенигородка і т. д.

Аналіз політичної структуризації регіону

За даними Черкаської обласної організації Комітету виборців України, на
початок 2003 року в області реально діяло 16 партійних осередків, які
відповідають статусу політичних партій (за цього кількість
зареєстрованих в обласному управлінні юстиції партійних організацій
сягала п’ятдесяти). Це обласні організації КПУ, СПУ, СДПУ(о),
«Батьківщини», УНП «Собор», АПУ, НРУ та УНР (Українського народного
руху; як відомо, після зміни назви ця політична сила має назву
Українська народна партія), партії «Реформи і порядок», Партії регіонів,
партії «Трудова Україна», ПЗУ, СелПУ, Партії промисловців і підприємців,
ДемПУ та НДП. Усі перелічені організації мають зареєстровані партійні
осередки в більшості районів та міст обласного підпорядкування.

Сьогодні не існує чіткої системи підрахунку членів, які перебувають на
обліку в тій чи іншій партійній організації. Велику кількість членів
декларують обласні осередки АПУ (16396), СДПУ(о) (11450), «Батьківщини»
(8000). Однак, як визнають самі керівники цих партій, заявлена і реальна
кількість членів їхніх парторганізацій не є тотожними поняттями. За
винятком принаймні СДПУ(о). Останнім часом місцева преса багато пише про
швидке зростання лав «об’єднаних». У цьому процесі суттєву роль відіграє
та обставина, що СДПУ(о) на Черкащині є фактично партією влади.
«Об’єднаний» партквиток носять у своїх кишенях глава ОДА Вадим Льошенко,
голова облради Геннадій Капралов, значна частина глав районних державних
адміністрацій. До свого активу «об’єднані» можуть сміливо зарахувати 872
депутатів місцевих рад різних рівнів, включаючи сільські.

Буде значним перебільшенням, якщо сказати, що ідеологічний чинник має
істотне значення для процесів, які відбуваються в області. Люди
голосують не за ідеологічні платформи, а за особистостей (винятком є
хіба що сталий електорат комуністів). Навіть «фактор СДПУ(о)», під
впливом якого значна частина керівництва області, міст, районів та сіл
вступили до лав цієї партії, свідчить не так про захоплення керівної
ланки Черкащини соціал-демократичною ідеологією, як про зрозуміле
бажання долучитися до сильного, до партії влади.

Реальна влада, особливо в районах, традиційно зберігається за
райдержадміністраціями. Це доводить той факт, що опозиційні партії та
блоки, які переконливо перемогли на Черкащині під час березневих виборів
2002 року, представлені в обласній раді мінімально (із 75-ти її
депутатів лише п’ятеро входять до фракції «Наша Україна» та один є
представником комуністів). Нечисленне представництво мають опозиціонери
й у районних та міських радах області. Це свідчить про панування
адміністративного принципу формування представницьких органів на місцях,
за чого до депутатського складу потрапляють лише ті кандидатури, які
були заздалегідь внесені в сумнозвісну «сітку» районним «начальством».

Після виборчих кампаній 1994 й 1998 років та виборів Президента в
1999-му році Черкащину почали відносити до числа регіонів так званого
«червоного поясу», оскільки підтримку більшості тут стабільно здобували
партії лівого спрямування. Ще одне підтвердження цьому — результати
голосування в другому турі президентських виборів: за П. Симоненка
виборці Черкащини віддали 52,9% голосів, за Л. Кучму — 39,97%.

Порівнюючи результати двох парламентських кампаній 1998 і 2002 років,
можна зауважити, що більшість населення регіону налаштована до влади
опозиційно. Вибори-1998 продемонстрували, що кількість виборців, які
голосували за лівих, ледь-ледь не сягнула позначки в 50% (за блок
СПУ-СелПУ проголосувало 25,96%, за КПУ — 18,94%, ПСПУ — 4,58%). НРУ
завоював у 1998 році прихильність 7,74% виборців, НДП — 5,55%, ПЗУ —
4,92%. Однак уже 2002 року лідером політичних симпатій черкащан став
правоцентристський блок В. Ющенка «Наша Україна» — 27%. СПУ отримало
18,98% голосів, КПУ — 13,31%, блок Ю. Тимошенко — 11,11%.
Пропрезидентські «За єдину Україну!» та СДПУ(о) задовольнилися
відповідно 4,91% та 4,6%. Із наведених цифр очевидно, що й із зменшенням
числа симпатиків лівих партій на Черкащині переважають опозиційні
настрої.

Однак у 2002 році перемогу в семи мажоритарних округах Черкащини
святкували виключно провладні кандидати. Усі вони поповнили лави
пропрезидентських фракцій. Щоправда, тільки один із переможців —
екс-заступник черкаського губернатора Сергій Терещук — не посоромився
відкрито заявити про свою причетність до блоку «За єдину Україну!». Інші
ж кандидати балотувалися під нейтральним грифом самовисуванців. Чотири
роки тому картина була трішки іншою: в трьох округах із семи перемогу
святкували ліві — комуністи Віктор Роєнко та Ольга Юхимець та член СелПУ
Олександр Ткаченко. Результати виборів-2002 по мажоритарних округах
області свідчать також про зростання фінансового чинника для перемоги
окремого кандидата. У 1998 році цей чинник іще не проявився настільки
яскраво, як це було в 2002-му. Усі переможці 2002 року по черкаській
мажоритарці (Богдан Губський, Борис Райков, Нестор Шуфрич та ін) є
фінансово потужними фігурами.

Загалом Черкащина вважається одним із найбільш політизованих регіонів
України. Починаючи з 1999 року, коли тодішній мер Черкас Володимир
Олійник узяв участь у президентській кампанії та ввійшов до канівської
четвірки, і до сьогоднішнього дня область перебуває в зоні політичної
напруги. Епіцентром політичного протистояння був обласний центр.
Протягом 2000-2002 років тут постійно тривали конфлікти між міською
владою і облдержадміністрацією. Після завершення президентських виборів
ОДА доклала чималих зусиль, аби позбутися бунтівного В. Олійника. Той
небезуспішно пручався, постійно переводячи протистояння в політичну
площину і заявляючи, що антинародний режим бажає помститись опозиційному
політику. В 2002 році Олійник програв вибори і мусив віддати пост мера
Анатолію Волошину, якому відкрито симпатизувала обласна влада. Проте й
після перемоги А. Волошина стабілізації не настало. Кадрова революція у
виконавчому комітеті, до якої вдався новий міський голова, відсутність
стратегічного плану дій, регулярні конфлікти з ОДА та призначеним
наприкінці 2002 року губернатором області Вадимом Льошенком — усе це
призвело до дострокового припинення повноважень А. Волошина депутатами
міської ради.

Наразі позачергові вибори міського голови Черкас призначено на 6 липня
2003 року. Це означає, що принаймні до липня напруга в обласному центрі
не спадатиме.

Регіональні лідери

Найбільш впливовим політичним гравцем регіону є черкаський губернатор
Вадим Льошенко. Поки що він намагається набирати очки за рахунок
започаткування гучних проектів, в основному пов’язаних із святкуванням
50-річчя з дня заснування області. Він постійно наголошує на соціальній
складовій своєї політики, значну увагу приділяє ліквідації
заборгованості по заробітній платі, опікується розвитком малого та
середнього бізнесу. В своїй роботі губернатор схильний до авторитарних
методів управління, хоча зовні демонструє навички публічного політика,
не цурається демократичності у відносинах з пресою та представниками
громадськості.

Істотний вплив на події в Черкасах справляють народні депутати — голова
наглядової ради найпотужнішого підприємства області ВАТ «Азот» Борис
Райков та президент концерну «Нафтаенерго» Сергій Подобєдов. Високим
авторитетом користується глава Чорнобаївської районної адміністрації
Петро Душейко. Традиційно значним є вплив голови обласної ради Геннадія
Капралова. Ці політики є ініціаторами багатьох регіональних новацій.
Також вони мають широке коло зв’язків поза межами області, зокрема й у
столиці, вміють знайти спільну мову з багатьма помітними постатями в
області і користуються неофіційним правом вести переговори з позиції
сильного.

З-поміж опозиційних політиків варто виділити екс-мера Черкас Володимира
Олійника, котрий сьогодні є координатором блоку Ю. Тимошенко на
Черкащині, і народних депутатів Володимира Єщенка (КПУ) та Олексія
Малиновського (СПУ), які є лідерами протестного руху регіону. Вони
володіють навичками публічних політиків, постійно ведуть діалог із
громадськістю та журналістами з приводу найважливіших політичних та
економічних питань життя країни. До того ж В. Олійник є, напевне,
найкрасномовнішим оратором, який уміє привертати пильну увагу слухачів
та чудово володіє навичками публічного спілкування.

Оцінка стану економічного розвитку регіону

Сьогодні Черкаська область є індустріально-аграрним регіоном. У
загальному обсязі виробництва домінуючими галузями Черкащини є харчова
промисловість та переробка сільськогосподарської продукції (39,9%),
хімічна і нафтохімічна промисловість (29,6%), машинобудування (2,5%),
легка промисловість (1,5%). У перспективі промисловий комплекс області
намічено розвивати переважно за рахунок технологічного переозброєння та
реструктуризації наявних підприємств без освоєння додаткових територій.

Якщо розглядати економіку регіону в розрізі загальноприйнятого в світі
класифікатора за видами економічної діяльності, то маємо такі показники:
видобувна галузь Черкащини виробляє 2,2% продукції, обробна — 86,9%,
виробництво і розподіл електроенергії, газу та води становить 10,9%.

У стані тривалого занепаду продовжує перебувати значна частина
найпотужніших підприємств регіону. Так, на найбільшому в радянські часи
за чисельністю працівників підприємстві «Орізон» (м. Сміла), де у 80-ті
роки було зайнято 17 тис. трудівників, нині працює всього півтори
тисячі. На черкаському «Роторі» колись працювало до 10 тис. осіб. Нині
воно банкрут. Щоправда, вже цього року тут обіцяють налагодити
виробництво малолітражних автомобілів «Тарас», а відтак певна частина
працівників підприємства матиме змогу повернутись у його цехи. На
Черкаському заводі телеграфної апаратури працювало 6 тис. осіб, тепер —
600; на Черкаському шовковому комбінаті було зайнято 6,5 тис., нині — 1
тис.; на заводі хімічних реактивів було 3,5 тис. працівників, залишилося
600.

Отже, тенденція, яка набула обертів після розвалу Радянського Союзу,
коли високотехнологічні підприємства (переважно ті, що працювали на
оборонну промисловість) зупинялись, оскільки були не в змозі ефективно
здійснити конверсію та дати роботу своїм працівникам, поглиблюється.

Це добре видно з переліку обласних підприємств, які мають найбільшу
частку в загальному обсязі виробництва продукції в регіоні. В ньому
зазначені переважно підприємства хімічної, переробної та харчової
промисловості. Приміром, ВАТ «Азот», який виробляє 25,4% від загального
обсягу виробництва промислової продукції області, спеціалізується на
виробництві мінеральних добрив та аміачної селітри. Значна частина його
продукції йде на експорт. Не заперечуючи величезного внеску підприємства
в економіку регіону, варто проте нагадати, що воно справляє суттєвий
вплив на погіршення екологічної ситуації в обласному центрі, понад те,
його виробничі потужності більш ніж на половину відпрацювали
встановлений термін придатності, а ту частку обладнання, що її
керівництво «Азоту» збирається модернізувати, аж ніяк не можна назвати
оптимальною. Вслід за «Азотом» у списку розмістилося спільне
українсько-німецьке підприємство ЗАТ «Графія України» — 6%. Воно
спеціалізується на випуску упаковки для цигарок. Далі йдуть
«Ліггет-Дукат» — 5,6%, ВАТ «Черкасиобленерго» — 4,4%, Черкаська ТЕЦ —
4%, ТОВ «Світ ласощів» (бісквітна фабрика) — 2,8%, ДП «Перемога Нова»
(птахофабрика в селі Будище Черкаського району) — 2,5%, ВАТ
«Звенигородський сирообробний комбінат» — 2,1%, Черкаська продовольча
компанія — 1,4%, Смілянський електромеханічний завод — 1,5%, ВАТ
«Білосвіт» з Умані — 1,4%, ВАТ «Черкасихліб» — 1,3%, ЗАТ «Юрія»
(Черкаський молокозавод) — 1,1%, НВК «Фотоприлад» (м. Черкаси) — 1,1%,
ВАТ «Ватутінський завод вогнетривів» — 1%, ЗАТ «Золотоніський
маслоробний комбінат» — 1%, ВАТ «Черкаський автобус» — 1%.

Бюджетні процеси та міжбюджетні відносини

Протягом 1998-2001 років у Черкасах відбувались запеклі міжбюджетні
баталії між міським і обласним керівництвом. Як відомо, до 2002 року
бюджетні кошти в Україні розподілялись у «ручному» режимі. Це ставало
підставою для щорічного конфлікту між міським головою В. Олійником і
губернаторами — Анатолієм Даниленком, а згодом Володимиром Лук’янцем.

Після введення в дію постанови Кабінету міністрів, яка регулює
міжбюджетні відносини між державою, областями і містами ситуацію можна
вважати нормалізованою. Бюджетні кошти розподіляються згідно з
прийнятими фінансовими формулами, тому нині претензій практично не
виникає.

Стан приватизаційних процесів

Сьогодні можна говорити про завершення етапу великої приватизації в
Черкаській області загалом. Однак залишилися й недоробки. Основна
проблема полягає в роздержавленні об’єктів незавершеного будівництва та
соціальної сфери. Це переважно об’єкти, які не ввійшли до статутних
фондів створених господарських товариств. У реєстрі ФДМУ по Черкаській
області налічується 2919 одиниць такого майна.

За період 1993-2002 років у Черкаській області було реформовано 1827
об’єктів державної та комунальної власності, зокрема 349 об’єктів АПК,
29 — машинобудування, 124 — будівництва, 39 — транспорту та зв’язку, 631
— торгівлі та громадського харчування, 655 — інших галузей. До бюджетів
усіх рівнів від приватизації надійшло близько 51 млн. грн., з яких понад
19 млн. грн. отримали місцеві бюджети.

У приватизовані підприємства області було внесено інвестицій на загальну
суму 30 млн. грн., 3, 9 млн. доларів США, близько 300 тис. німецьких
марок. Співвідношення між приватизованими і державними та комунальними
підприємствами становить орієнтовно 55% і 45%.

Сьогодні можна виділити й коло основних проблем, з якими стикаються
приватизовані підприємства. На значній їх частині якісні перетворення у
виробництві відбуваються вельми повільно. У провідних економічних
галузях регіону не завжди можна спостерігати структурні зміни, які б
суттєво вплинули на їх розвиток. За цього значних структурних деформацій
зазнала цукрова промисловість. Незважаючи на свою потенційну
привабливість для покупців цукрові заводи Черкащини переважно
залишаються збитковими. Активи майже всіх цукрозаводів значно
поступаються розмірам їх дебіторської та кредиторської заборгованості.
На цих підприємствах майже не ведеться ефективна робота з фінансового
оздоровлення.

Розвиток малого та середнього бізнесу

За даними обласного статуправління, 2002 року в сфері малого бізнесу
Черкащини функціонувало понад 5 тис. підприємств, на яких працювали
понад 40 тис. осіб. Дещо розходяться з наведеними вище показниками дані
податкових органів області. Згідно з ними нині в регіоні є 35,2 тис.
суб’єктів малого підприємництва (юридичних і фізичних осіб). Ці
розбіжності пояснюються просто. Податківці говорять про тих, хто реально
сплачує податки, а статистики — про зареєстровану кількість суб’єктів
підприємництва.

Згідно з програмою економічного і соціального розвитку Черкаської
області на 2003 рік тут заплановано створити понад 15 тис. робочих
місць, з яких майже 13 тис. — за рахунок малого підприємництва. Минулого
року від діяльності малого та середнього бізнесу до бюджету надійшло
майже 15% коштів у питомій вазі надходжень.

Розподіл обласних МП за основними видами економічної діяльності в 2001
році дозволив побачити таку картину: в галузі готельного та ресторанного
бізнесу працювало 92 підприємства, на транспорті – 150, в сільському
господарстві – 349, в будівництві – 536, на ринку нерухомості – 595, у
промисловості – 846, в оптовій та роздрібній торгівлі — 2191.

ue

th

th

????$??o?найгірший рейтинг щодо різних регуляторних процедур, а отже,
як вважають дослідники, тут не створено сприятливого клімату для ведення
підприємницької діяльності. Чи не основною причиною цього, на думку
опитувачів, є небажання влади робити кроки для загального поліпшення
ситуації в розвитку підприємництва.

Щоправда, в Черкасах робилися й спроби створити дієвий механізм
співпраці між владою і бізнесом. Так, у червні 1998 року представники
трьох секторів – міського виконавчого комітету, бізнесу та громадських
організацій – підписали угоду про соціальне партнерство. Спеціально
створена організаційна група розробила положення про Раду соціального
партнерства, яка, до речі, діє й сьогодні. Вже через рік на базі Ради
було утворено Комітет дій, до якого на рівноправних умовах увійшли
представники влади, бізнесу і громадськості. Нині до складу Комітету дій
входить понад 30 осіб.

Аграрна реформа на Черкащині

Попри оптимістичну статистику реформування АПК на Черкащині здійснюється
із значними складнощами. За даними головного управління сільського
господарства та продовольства Черкаської ОДА, близько 92 тис. селян уже
одержали державні акти на право володіння землею. Переважна більшість
селян передає свої паї в оренду, й лише приблизно 13 тис. хазяйнують на
ній самостійно. На початок листопада 2002 року за оренду паїв була
виплачена сума в розмірі понад 100 млн. грн.

А от свідоцтва на майнові паї поки отримали лише 68% тих, хто має на них
право. Спеціалісти намагаються проводити роз’яснювальну роботу серед
селян, виїжджають на місця, але вищезазначені цифри говорять самі за
себе.

До села почали надходити інвестиції. У 2002 році комерційні банки видали
підприємствам АПК 257 млн. грн. кредитів. На даний час інвестори взяли в
оренду 29% сільськогосподарських угідь, вклали у виробництво 196 млн.
грн., із них понад 5% становить іноземний капітал.

На кінець 2002 року економічну діяльність господарства Черкащини
закінчили з прибутком на загальну суму 35,7 млн. грн. з рентабельністю в
4,4%. Прибутковими за минулий рік виявилися 377 господарств області.
Протягом двох років поспіль в області було вироблено по понад 2 млн.
тонн зерна. Щоправда, варто зауважити, що в місцевій пресі багато
пишеться про існування в області системи приписок та фальсифікації
підсумкової звітності. Принаймні незважаючи на високі врожаї зернових
ціна на хлібобулочні вироби в регіоні не знижується.

Регіональний інвестиційний клімат

Протягом 2002 року близько 300 підприємств Черкащини різних форм
власності здійснювали зовнішньоторговельні операції з партнерами із 90
країн світу. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами склав 325 млн.
дол. США (106% у порівнянні з 2001 р.), у тому числі експорт — 198 млн.
дол. (97,2% від 2001 р.), імпорт — 127 млн. дол. (123,5% від 2001 р.).
Це зумовило позитивне сальдо зовнішньої торгівлі в розмірі 71 млн. дол.
США.

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалися до Російської
Федерації (16,6%), Туреччини (13,6%), Китаю (7,7%), Німеччини (7,5%),
США (6,1%), Фінляндії (5,1%). Лідерами серед держав-імпортерів були
Німеччина (15,6%), Російська Федерація (14,4%), Швейцарія (12,5%),
Швеція (7,2%), США (4,5%), Великобританія (4,9%).

Та, за оцінками українського Інституту реформ, інвестиційна
привабливість регіону сьогодні залишається невисокою. В першу чергу
через те, що й досі в регіоні не створено дієвого механізму залучення
інвестицій.

Відтак загальна сума всіх видів іноземних інвестицій в економіку області
становить 110,5 млн. дол. США, з них 51,6 млн. дол. складають прямі
інвестиції (за чого частка іноземного інвестора в статутному фонді
підприємства становить понад 10%), 23,3 млн. дол. — портфельні (менше
10%), 35,6 млн. дол. — інші (кредити, депозити).

Іноземний капітал вкладено в 138 підприємств області партнерами з 34
країн світу. Основними країнами-інвесторами є США (51% від суми прямих
інвестицій, або 26,3 млн. дол. США), Німеччина (13%, або 6,7 млн. дол.),
Великобританія (10%, або 5,2 млн. дол.). Прямі іноземні інвестиції з
країн ЄС складають понад 21 млн. доларів. На душу населення області
припадає 37 доларів прямих інвестицій, 53,5 долара — всіх окрім
кредитів.

Найпривабливішими для іноземних інвесторів галузями є хімічна
промисловість, в яку вкладено близько 48% сукупного капіталу (53 млн.
дол. США), та харчова промисловість, де розміщено майже 29% загального
іноземного капіталу, що становить 32 млн. дол.

У 2002 році підприємствами з іноземними інвестиціями регіону було
експортовано продукції на суму 128,9 млн. дол. США, імпортовано — на
85,8 млн. дол.

Інвестиційно привабливими сьогодні вважаються також підприємства
переробної промисловості (цукрові заводи, хлібокомбінати, м’ясомолочні
підприємства, консервні заводи, фабрики продтоварів) та електроніки,
транспортна галузь. Переважна більшість цих підприємств змінила форму
власності, що відтак уможливило внесення інвестицій шляхом додаткової
емісії акцій або придбання їх на вторинному ринку.

Оцінка соціальної сфери регіону

Ситуація на ринку праці області залишається напруженою. Триває процес
скорочення працівників, особливо з підприємств-банкрутів, реформованих
сільськогосподарських підприємств. Найвищий рівень безробіття
спостерігається у містах Ватутіне (7,7%), Умань (6,3%), в Уманському
(11,5%), Шполянському (8,5%), Чигиринському (7,8%) та Лисянському
районах (7,8%).

Проблемою залишається родинне безробіття. Найбільше безробітних сімей у
м. Умані та в Уманському районі. Чисельність безробітних на фіксованому
ринку праці зросла за 2002 рік на 5 тис. осіб і на кінець року становила
37,3 тис. чол. Протягом січня 2003 року кількість безробітних сягнула
39,5 тис. осіб. Рівень безробіття зріс з 4,3% до 4,9%, а в сільській
місцевості — з 3,2% до 5,2%. Питома вага безробітних мешканців села в
загальній кількості безробітних збільшилася порівняно з минулим роком
майже на 10% і становить 38% (понад 15,2 тис. осіб).

Соціальні програми

Черкащина не належить до регіонів із принаймні задовільним рівнем
соціальних умов. Достатньо сказати, що за підсумками 2002 року рівень
середньої заробітної плати в області становив 276 грн., або 75,6% від
прожиткового мінімуму. За цим показником область перебуває на 21 місці
серед регіонів України.

Серед новацій, які слід виділити окремо, відзначимо те, що в області
підписано тристоронню регіональну угоду з роботодавцями, профспілками та
ОДА. Завдяки цьому в регіоні здійснюється контроль за укладанням
колективних договорів на підприємствах різної форми власності,
проводиться їх обов’язкова державна реєстрація.

На сьогоднішній день в області системою адресної соціальної допомоги
охоплено близько 150 тис. сімей. За 2002 рік своє право на допомогу
відповідно до закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» реалізувало
близько 60 тис. сімей області на загальну суму 32,8 млн. грн.

На Черкащині запроваджено введення готівкової субсидії для придбання
палива та скрапленого газу. Річний дохід кожної сім’ї, що отримала таку
субсидію, збільшився в середньому на 268,3 грн. Субсидіями на
житлово-комунальні послуги в 2002 році скористалися близько 100 тис.
сімей. Слід відзначити, що з 2002 року в області запроваджено новий
механізм призначення всіх видів соціальної допомоги за єдиною заявою.

Для обслуговування одиноких непрацездатних громадян у всіх районах та
містах області функціонує 27 територіальних центрів, у яких протягом
2002 року отримали допомогу 20,3 тис. осіб. В області діє 14
будинків-інтернатів, де на повному державному забезпеченні перебуває
понад 2 тис. одиноких непрацездатних громадян та інвалідів.

В області запроваджено програму забезпечення інвалідними візками
інвалідів, ветеранів війни та праці. У 2002 році візки отримали 1533
особи. На Черкащині також функціонує благодійний фонд «Турбота», завдяки
якому минулого року отримали допомогу грішми, продуктами харчування та
предметами одягу 968 жителів області на загальну суму 50 тис. грн.

Дедалі більшого поширення набуває в області організація літніх
оздоровчо-реабілітацій-них таборів для дітей-інвалідів. Такі табори
функціонують у містах Золотоноші, Умані, Смілі, в Драбівському,
Золотоніському та Чорнобаївському районах.

Оцінка діяльності ЗМІ регіону

За даними Комітету інформації Черкаської облдержадміністрації,
інформаційний простір області представлений друкованими й електронними
ЗМІ, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії та
книгорозповсюдження. Загальна їх кількість становить 339 суб’єктів.
Найбільшою групою є друкована періодика, яка на 1 січня 2003 року
нараховувала 225 видань. Найбільше видань належить комерційно-бізнесовим
структурам (57, або 25%). Органи виконавчої влади та самоврядування
виступають засновниками 26 друкованих видань (14% від загальної
кількості найменувань обласної періодики). 46 обласних видань заснували
приватні особи (20%), 12 — обласні осередки політичних партій або
громадських організацій, 13 – представники релігійних конфесій.

За своєю тематичною спрямованістю 84 видання (37% за назвами та 50% — за
накладом) належать до категорії «загальнополітичні часописи». 23% ринку
охоплюють рекламно-інформаційні видання (58). Далі йдуть:
виробничо-практичні (16), навчальні (15), галузеві (14), дитячі (6),
культурно-освітні (5), літературно-художні (5), довідкові видання (4),
видання для дозвілля (4), для молоді (4), медичні (3).

В області зареєстровано 60 телерадіоорганізацій, у тому числі 10
продакшн-студій (зокрема 3 дитячі та 3 кіностудії), 48 радіотелевізійних
компаній (зокрема 23 — проводового мовлення, 13 — ефірних радіокомпаній,
8 — кабельного телебачення).

Найбільш масовим засобом серед електронних ЗМІ є проводове радіо — понад
350 тисяч радіоточок. Кабельне телебачення пропонує глядачам від 7 до 25
телевізійних каналів. Серед засновників телерадіокомпаній переважають
державні структури (50%), услід за ними йдуть комерційні організації
(40%), а потім — фізичні особи (10%).

90% передач державних ЗМІ транслюється українською мовою, 10% —
російською; в комерційних електронних мас-медіа україномовні програми
становлять 70%, російськомовні — 30%.

Основні типи інформаційних конфліктів

Найбільш поширені конфлікти виникають на грунті невдоволення певного
державного чиновника або державної інституції тим, як газета (телеканал)
висвітлюють його (їхню) діяльність. Так, у 1995 році розгорівся конфлікт
між тодішнім міським головою Черкас В.Олійником і газетою «Черкаси». Мер
подав до суду. Суд визнав його правоту і присудив виплатити позивачеві
значну суму за завдану моральну шкоду. Видання було змушене припинити
вихід через неспроможність виплатити такі гроші.

Наприкінці 90-х років – на початку третього тисячоліття раз-у-раз
виникали телевізійні скандали. Так, під час виборчої президентської
кампанії 1999 року керівництво ОДТРК вольовим рішенням призупинило вихід
в ефір телепередач приватної телестудії «Студія-2», яка надавала ефір
опозиційним стосовно чільного претендента кандидатам.

У 2000 році керівництво черкаської ОРТПЦ двічі припиняло вихід у
телеефір передач приватної ТС «Альт». Причина та ж само — надання
телеефіру опозиційним політикам.

Черкащина стала першою в створенні інформаційних скандалів «нової
хвилі». У березні 2003 року представники правоохоронних органів, а потім
опосередковано й обласної державної адміністрації звинуватили в спробі
доведення до самогубства місцеву журналістку Валентину Васильченко, яка
нібито довела до самогубства керівника УМВС у Черкаській області,
генерала Олега Кочегарова своїми «необ’єктивними» публікаціями про
діяльність міліції.

Але загалом рівень свободи висловлювань у регіональній пресі, особливо в
Черкасах, у порівнянні з іншими регіонами України є доволі високим. В
обласному центрі виходить у світ кілька популярних видань («Антенна»,
«Молодь Черкащини», «Вечірні Черкаси» та ін.), які мають власну позицію
з багатьох важливих питань і не бояться її відстоювати. Регіональне ж
телебачення цілковито перебуває у сфері впливу або органів державної
влади, або своїх засновників, котрі мають до влади безпосередній
стосунок.

Інтернет

Серед провайдерів першого рівня за якістю та різноманітністю надаваних
послуг вирізняються такі компанії, як Укртелеком, Інфоком, Голден
телеком, Дата ком, Утел. Далі йдуть провайдери другого рівня: Ненсі,
Мегастайл, Неоком сервіс, Мажар, Прометей, Інтерком Україна.

Як відзначають самі надавачі інтернет-послуг, в області поки що не
помічено ніякого інтернет-буму. Рентабельність діяльності провайдерів
близька до нуля, і виживають вони за рахунок надання супутніх послуг.
Отож заради того, щоб утриматись, компанії другого рівня демпінгують.

Оцінка розвитку третього сектора та становлення принципів громадянського
суспільства в регіоні

У 2002 році на території області офіційно діяли 413 обласних громадських
організацій та благодійних фондів. Найбільш масовою категорію третього
сектора Черкащини є благодійні фонди, яких нараховується 98. Другу групу
за чисельністю складають спортивні громадські організації — 67. Також в
області функціонують 52 молодіжних спілки, 32 фахових об’єднання та
організації за інтересами, 34 громадських організації підприємців та
представників приватного бізнесу, 24 творчих спілки, наукових та
культурологічних громадських об’єднання, 20 організацій із соціального
захисту населення, 19 ветеранських, по 14 громадсько-політичних,
правозахисних і національно-культурологічних, 13 жіночих, 6 релігійних
організацій та 6 осередків Українського козацтва.

Незважаючи на відносно потужно розгорнуту в області мережу третього
сектора вплив цих організацій на регіональну соціальну та політичну
ситуацію важко вважати суттєвим. Влада згадує про громадські організації
напередодні виборів або якихось урочистих подій (державних та
професійних свят). Громадські організації майже не роблять спроб чинити
тиск на владу задля того, щоб до їхньої думки хоча б прислухалися.
Практично всі громадські об’єднання (за винятком кількох десятків
«грантових» організацій) фінансово несамостійні, що ставить їх у залежне
від влади становище.

На сьогоднішній день Федерація профспілок Черкаської області об’єднує 42
членські організації, в тому числі 20 обласних галузевих профоб’єднань,
що нараховують 4118 первинних профспілкових організацій, 17 профкомів
трестів, об’єднань, групових комітетів, 130 районних, міських комітетів
та рад профспілок із загальною кількістю 409,3 тис. спілчан. Незважаючи
на серйозні потенційні можливості у відстоюванні прав своїх членів
профспілки області рідко вдаються до спроб справляння впливу на
роботодавців. Натомість часто трапляється, що вони посідають угодовські
позиції, особливо коли йдеться про органи державної влади.

Соціальна активність населення

Загалом соціальну та політичну активність жителів регіону високою
назвати не можна. Якщо розуміти під активними діями участь населення в
акціях протесту, організованих опозиційними силами, то за часів екс-мера
В. Олійника вони збирали в Черкасах до 10 тисяч чоловік (особливо в
рамках акції «Україна без Кучми»). Нині, коли опозиція не має
адміністративного ресурсу екс-мера, на акції виходить значно менше
населення. Переважно це люди пенсійного віку, яким уже нема чого
втрачати. У райцентрах протестні виступи проходять майже непомітно.

Стан забезпечення прав національних меншин та народів

Всеукраїнський перепис населення в грудні 2001 року продемонстрував, що
українці на Черкащині є абсолютно домінуючим етносом. Їх в області
проживає 1 млн. 301 тис. (93%). Найбільшою національною меншиною
Черкащини є росіяни — 75,575 тис. (5,4%). Далі йдуть: білоруси — 3,961
тис., вірмени — 1749, молдавани — 1617, євреї — 1479 тощо. Усього на
Черкащині крім українців живуть представники 117 національностей.

Черкащина вважається відносно спокійним регіоном у площині національних
відносин та ставлення до мігрантів.

Перспективи розвитку регіону

Соціально-економічне становище Черкащини сьогодні свідчить про те, що в
регіоні продовжується тривалий період стагнації. Без розв’язання
нагальних соціальних проблем — ліквідації заборгованості по виплаті
зарплат та пенсій, підвищення їх розміру за межу мінімального
прожиткового мінімуму, вирішення проблеми працевлаштування працездатного
населення (особливо молоді) тощо — рух уперед не розпочнеться.

В економічній галузі пріоритетом залишається розвиток переробних
галузей, причому харчова промисловість області посідає значне місце в
міжрегіональному розподілі праці. Ряд приладобудівних заводів може бути
переорієнтований на випуск високотехнологічної продукції для систем
зв’язку, опалення, обчислювальної техніки, медичного обладнання та ін.

Подальший розвиток хімічної галузі можливий лише за умови технічного
переозброєння виробничих потужностей з обов’язковою переорієнтацію їх на
деколонізацію виробництва.

Покращення інвестиційного клімату в державі відобразиться на
капіталовкладеннях у виробничі галузі. Особливу увагу слід звернути на
підприємства колишнього ВПК, які після розвалу СРСР простоюють. Без
значних інвестицій у конверсію та перепрофілювання ці гіганти не
відродити. Негайного технологічного переозброєння потребують цукрова
промисловість та машинобудівна галузь.

Економічний підйом регіону напряму залежить від розвитку малого та
середнього бізнесу, від створення умов для його нормального розвитку.

Слід звернути особливу увагу на те, що в області при владі перебувають
представники тих політичних сил, які не отримують від населення
підтримки під час виборів. Це може стати причиною зневіри значної
частини населення в дієвості та непорушності демократичних механізмів.
Поки що, за усталеною традицією, пересічний громадянин не відчуває себе
носієм влади, який делегує частку своїх повноважень, наприклад, мерові
міста.

Загалом низька активність населення, відсутність у регіоні критичної
маси людей, незадоволених тим, яким шляхом прямують нинішні його
керманичі, об’єктивно перешкоджає його розвитку.

Похожие записи