HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

„Організація заготівлі лікарських рослин

аптечними установами”

План

Вступ

1. Заготівля лікарських рослин

2. Підготовка до сушіння лікарських рослин

3. Сушіння

4. Зберігання

5. Заходи безпеки по роботі з отруйними рослинами

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

З давніх давен вважалося: лікуватися потрібно зіллям, що під твоїми
ногами. Збирати там де живеш. Щоб і ти і рослина одним соком живилися.
Ця прописна істина дійшла до нас від наших далеких предків. І дуже жаль
що ми її забули.

В даний час наші аптеки завалені чужоземними препаратами. Препарати з
аналогічною дією є і у нас і вони значно дешевші від зарубіжних
аналогів, але їх на полках аптек дуже мало. Виникає природне запитання,
куди подівалися наші мікстури, настої і пігулки, які завжди були в
кожній аптеці і коштували копійки.

Більше половини лікарських препаратів виготовляється з лікарських трав.
Тому одна з причин відсутності вітчизняних препаратів — це відсутність
достатньої кількості і асортименту лікарської рослинної сировини для їх
виготовлення. Раніше в «застійні» часи в Україні вирощували і
заготовляли до 12 тис. тон лікарської сировини в рік. Все це
поставлялось в систему «Союзлекраспрома», яка об’єднувала всі
підприємства по вирощуванню, заготівлі і переробці лікарської сировини.

В даний час в Україні вирощуванням і заготівлею лікарських рослин
займаються 14 радгоспів консорціуму «Укрфітотерапія». Усі наукові
проблеми по вирощуванню лікарських рослин вирішує Кримська НДС ЛР і її
філія Староушицький науково — дослідний опорний пункт по лікарських
рослинах. Радгоспи консорціуму вирощують, заготовляють і продають
фармакологічним підприємствам біля тисячі тон лікарських трав в рік, що
більш ніж на порядок менше попередніх заготівель. Тому потреба в
лікарській сировині дуже велика і ціни на неї порівняно високі.

Лікарські рослини вирощують не тільки радгоспи державного консорціуму
«Укрфітотерапія», а і фермери в своїх фермерських господарствах і жителі
сіл на присадибних земельних ділянках. Заготівлею і переробкою
лікарської сировини займаються житомирський ЗАТ «Ліктрави»,
фармакологічні підприємства Києва, Харкова, Львова і багато інших, а
також чимало приватних підприємців, які скуповують сировину у людей на
місцях під’їжджаючи під кожну хату. Потреба в лікарській рослинній
сировині значно перевищує пропозицію, так що збут на неї гарантований.

Спосіб використання лікарських рослин залежить від особливостей
біологічно активних речовин, що вміщуються в рослинах. Тому потрібно
враховувати, що більшість біологічно активних речовин дуже легко
руйнуються і відповідно, ретельно виконувати правила заготівлі, щоб
виключити можливість цих втрат.

1. Заготівля лікарських рослин

Вміст біологічно активних речовин в різних органах рослин непостійний і
залежить від філологічної фази, умов місця вирощування, часу доби,
погодних умов і цілого ряду інших, менш важливих факторів. Багато діючих
речовин рослин дуже непостійні: вони швидко випаровуються, розкладаються
при підвищеній температурі і під дією сонячного проміння. Атмосферні
опади, навіть в такій невеликій кількості, як роса, вимивають розчинні
речовини із надземних органів рослин. Неврахування якого-небудь фактора
може призвести до того, що в заготовленій лікарській сировині буде мало
біологічно активних речовин, а самі рослини виявляться знищеними марно.

Для попередження зникнення біологічно активних речовин із надземних
факторів рослин, збирати їх необхідно тільки в суху погоду або ранком,
після висихання роси, а для попередження руйнівної дії сонячного
проміння – в похмурі дні або раннім ранком. При заготівлі лікарської
сировини потрібно також враховувати періоди, протягом яких в тому чи
іншому органі накопичується максимальна кількість діючих речовин.
Зупинимося більш конкретно на термінах і засобах заготівлі різноманітних
видів лікарської сировини.

Бруньки мають максимальну кількість біологічно активних речовин перед
розкриванням, тому заготовляти їх необхідно весною. Найкраще зберігати
бруньки із зрубаних дерев на лісосіках. При цьому значно скорочуються
витрати праці і не пошкоджується крона дерев. В інших випадках гілки для
заготівлі бруньок зрізають гострим секатором.

Листя дерев і кущів заготовляють переважно в період цвітіння, іноді під
час дозрівання плодів, і тільки у деяких видів, зразу ж після
розпускання або в іншу пору року. Звичайно їх збирають з нижньої і
середньої частини пагонів (рідше, коли потрібні )молоденькі листочки, з
верхньої. Листки, які пошкоджені комахами і заражені хворобами, не
використовують. Листя також збирати краще на лісозаготівлях.

Трав’янисті рослини заготовляють переважно під час цвітіння. Їх зрізують
ножицями на висоті 5-10 см. від поверхні грунту, а в густих заростях –
косять. В рослин дерев’яніючими в нижній частині пагонами, звичайно
використовують тільки верхівки. Іноді збирають тільки листя трав’янистих
рослин.

Квіти частіше за все зберігають летучі і швидкорозчинні діючі речовини.
Максимальна кількість їх накопичується до початку цвітіння. Заготовляти
їх починають, коли ще не всі квітки в суцвіттях розпустилися. У деяких
рослин збирають тільки бутони. Відцвілі квіт звичайно не
використовують. З трав’янистих рослин і з невеликих кущів квіти
обривають руками або зрізують ножицями, а з дерев, великих кущів –
секаторами. Неможна з рослин обривати всі квіти. Частину квітів
необхідно залишити для утворення плодів і розмноження рослин. Не
збирають пошкоджені квіти. Зібрані квіти потрібно якнайшвидше висушити.

Плоди накопичують максимальну кількість біологічно активних речовин до
моменту дозрівання. Тому для лікарських цілей потрібно збирати тільки
зрілі плоди. Тільки у рослин, плоди яких після дозрівання зразу ж
опадають або відносяться вітром, заготівлю починають дещо швидше. У
більшості рослин плоди дозрівають неодночасно, тому збирають їх
вибірково. Сочні плоди потрібно збирати рано вранці або вечором,
оскільки зірвані в сильну спеку, вони швидко портяться. З гілок їх
знімають обережно, щоб не пошкодити оболонку. Не використовують насіння
і плоди, які пошкоджені комахами.

Спори плавунів і пильця квітів збирають в суху погоду. При заготівлі
спор зрізають ножицями тільки частину колосків, залишаючи деяке їх число
для розмноження.

Кору звичайно заготовляють під час весняного сокоруху. В цей період в
ній зберігається найбільша кількість біологічно активних речовин і вона
краще знімається з пагонів. Непридатна кора з відмираючи пагонів, які
легко оприділити по наростах, лишайника. Кору зазвичай знімають з
молодих пагонів і стовбурів там, де вона немає коркового слою (на
потріскалася). Забороняється оголяти пагони і стовбури по всіх
поверхності, оскільки це призводить до смерті рослин. Звичайно роблять
два напівкругових надрізів на відстані 20 – 30 см один від одного, які
потім з’єднують двома або трьома прокольними. Іноді кору не знімають до
кінця, починаючи в напіввідзнятому вигляді для пров’ялювання.

Коріння, кореневище, цибулини і клубні у трав’янистих однорічних рослин
заготовляють найчастіше восени після засихання стебла або весною, до їх
появи. Оскільки весною знайти місцезнаходження клубнів і коренів у цих
рослин тяжко, приходиться задовольнятися осінніми заготовками. У
багаторічних рослин під час весняної заготівлі стоячі стебла дозволяють
швидко знайти лікарську сировину. Звичайно підземні частини рослин
викопують лопатами і очищають від землі.

Щоб уберегти популяції лікарських рослин від погибелі, не слід виривати
рослини з корінням, якщо воно не являється предметом заготівлі.

Орієнтовані терміни заготівлі різноманітних видів лікарської сировини в
різних рослин різні.

2. Підготовка до сушіння лікарських рослин

Надземні органи рослин сушать зразу ж після збирання. Перед тим
лікарську сировину очищають від по сторонніх часточок, знищують раптові
інші види рослин, різноманітне сміття, непотрібні і пошкоджені комахами
і хворобами листя, квіти, стебла і плоди.

??J?-

???????¤?¤?$?????? тільки полочуть в холодній воді. Чим вона холодніша,
тим менше розтворяються і вимиваються активні речовини. Тонке коріння і
кореневища перед сушкою злегка підв’ялюють, а товсті – розрізають і
розкладають на частини, а потім уже підв’ялюють. Деякі клубні і особливо
цибулини на короткий час погружають в кип’ячу воду, що перешкоджають їх
наступному проростанню.

3. Сушіння

В траві, листях, квітах і плодах зберігається до 75-85% води, а в корі,
клубнях, цибулинах, кореневищах і корінні – до 45-55%. Це створює
благополучні посилання до продовження ще деякий час фізіологічних
процесів і дією ферментів. Особливо прискорюються ці процеси при
підвищенні температури до 300С. Зрізані рослини продовжують дихати.
Оскільки поживні речовини із грунту не поступають, а фотосинтез
зупиняється, при диханні розкладаються вже накопичені раніше речовини, в
тому числі і біологічно активні. Ферменти, які втрачають активність
тільки при нагрівання до 40 – 600С, також продовжують свою діяльність і
руйнують цукри, алкалоїди, глікозиди, органічні кислоти, інші діючі
речовини рослин.

Особливо негативно на лікарську сировину діють плісняві грибки і гнилі
бактерії. Тільки швидке сушіння сировини дозволяє зберегти її від
плісняви і загнивання.

Деякі біологічно активні речовини (особливо алкалоїди і глікозиди)
швидко випаровуються із рослин, тому зберігаючу їх лікарську сировину
необхідно швидко висушити.

Існує два способи сушіння лікарської сировини – природній і штучний.
Природнє сушіння проходить під дією природніх факторів: тепла і руху
повітря. Чим сухіше повітря і швидше відноситься воно від рослин,
розкладених на сонячному, гарно провітрюваному місці. Але оскільки
біологічно активні речовини руйнуються під дією прямого сонячного
проміння, лікарські рослини сушать в тіні.

Для прискорення сушіння сировини її розміщують на спеціальних настилах,
підстилках і т.д., щоб застерегти поступлення вологи із грунту. Для
забезпечення вільної циркуляції повітря рослини розкладають рихлим слоєм
товщиною не більше 1-2 см і періодично перемішуючи їх. Дуже швидко
висихають рослини, які зв’язані невеликими пучками і підвішені в місцях
з хорошою природною вентиляцією – під спеціальними навісами, на горищах
і в добре провітрюваних приміщеннях.

Необхідно ретельно слідкувати, щоб в процесі сушіння волога (наприклад
дощ) не попадала на рослини. Підмокла сировина темніє і втрачає значну
частину діючих речовин. Зміна кольору сировини під впливом вологи і
інших причин частіше за все вказує на його непридатність. Підсушені в
день частини рослин для запобігання попадання на них роси, на ніч
необхідно забрати в закрите приміщення. Природне сушіння частіше всього
застосовують при висушуванні дрібних або тонких частин рослин: трав,
листя дерев, кущів, квітів, тонкого коріння, кореневища і тонкої кори.

Штучне сушіння застосовують або для дуже швидкого висушування, або для
крупних частин рослин, які віддають вологу з великими труднощами.
Частіше до нього прибігають і при сушінні сировини, яка зберігає велику
кількість алкалоїдів або глікозидів, а також у випадку, якщо ці речовини
зберігаються в невеликій кількості, але показують лікарські властивості
всієї рослини. Крупні частини рослин – кора, кореневища і особливо
клубні, цибулини і соковиті плоди часто взагалі неможливо висушити в
природних умовах. В сиру погоду всі види лікарської сировини приходиться
сушити в штучних умовах.

Штучне сушіння проводять в спеціальних сушильних шафах, а при їх
відсутності – в російських печах і духовках. Необхідно тільки ретельно
слідкувати, щоб температура не піднімалася вище вказаної для кожної
сировини межі., в іншому випадку вона буде зіпсована. Необхідна також
хороша вентиляція для видалення вологого повітря. В лісових
господарствах штучне сушіння лікарських рослин можна проводити в шишко
сушках.

Комбіноване сушіння об’єднує обидва способи. Їх комбінація для деяких
лікарських рослин дає найкращий ефект. Спочатку сировину підсушують на
відкритому повітрі, де видаляється велика частина вологи, а потім
досушують в спеціальних сушках, духовках, печах та ін. при температурі
40 – 600С. Так роблять з тими частинами рослин, яким потрібна попереднє
миття (коріння, кореневища, клубні і ін.) із деякими видами плодів. До
комбінованого сушіння звертаються і в тих випадках, коли із звичайної
лікарської сировини потрібно видалити велику кількість води.

Правильно висушена лікарська сировина повинна зберігати свій природній
колір. Сушіння вважається завершеним, коли кора, стебла, коріння і
кореневища легко ломляться в руках, квіти, трав’яні пагони і листя
перетирається в порошок, сухі плоди і насіння видають шороховий звук під
час пересипання, а ягоди не злипаються.

4. Зберігання

Висушені лікарську сировину зберігають в умовах, які виключають
попадання вологи і руйнування діючих речовин. Рослини, які зберігають
ефірні масла і інші летучі речовини, зберігають в скляних банках з
притертими пробками або в металічних лужних коробках, які щільно
закриваються кришками.

Сухі ягоди і інші види лікарської сировини, які швидко вбирають вологу
із повітря, також зберігають в щільно закритих сосудах або невеликими
партіями в сухій упаковці (в паперових пакетах). Інші види лікарської
сировини зберігають в паперових пакетах, коробках, банках і ящиках в
звичайних, добре провітрюваних приміщеннях, краще в темному місці.
Термін зберігання квітів і трав – 1-2 роки; коренів, кореневищ і плодів
– 2-3 роки. На всі пакети обов’язково наклеюють етикетки.

5. Заходи безпеки по роботі з отруйними рослинами

Багато лікарських рослин містять отруйні або сильнодіючі речовини. Ці
речовини можуть попасти в дихальні шляхи, в рот і на шкіру людини під
час заготівлі сировини або разом із пилюкою від висушених рослин. Під
час роботи необхідно слідкувати, щоб на руках не було порізів, зсадин і
інших відкритих ран. Якщо є пошкодження шкіри потрібно ретельно заклеїти
лейкопластиром. Після збирання, сушіння, упаковки і інших операцій з
отруйними рослинами слід ретельно вимити руки і лице. Лікарську
сировину, яка містить отруйні і сильнодіючі речовини, зберігають у
відповідній упаковці у шафах, які закриваються на замок.

Висновок

Отже, швидке скорочення запасів лікарських рослин в наших лісах потребує
необхідних заходів щодо регламентації заготівлі лікарської сировини. Для
цього необхідно всі лікарські рослини розділити на три групи: 1)
рослини, запаси яких дуже вичерпні, в наслідок чого більшість з них
занесені в Червону книгу України; 2) рослини, запаси яких не викликають
хвилювання про швидке їх вичерпання, але вони повільно відновлюються і
безсистемна заготівля може привести до переводу їх в першу групу; 3)
рослини, за долю яких немає сенсу переживати, оскільки їх дуже багато і
вони добре відновлюються.

Лікарські рослини, які відносяться до 1 групи, необхідно повністю
виключити із об’єктів заготівлі. Людям, які за станом свого здоров’я
часто потребують споживання препаратів із таких рослин, варто подумати
про розведення їх на своєму городі, палісаднику, саду. Так вже давно
роблять із інтродицируними рослинами: обліпихою, женшенню, лимонником,
золотим коренем і ін.

Заготівля лікарської сировини із рослин 2 групи повинна бути
регламентована таким чином, щоб запаси їх не тільки не вкорочувалися, а
відновлювалися і збільшувалися. Для цього необхідно скласти план
чергування ділянок для заготівлі лікарської сировини, встановлюючи
термін повторюваності заготівлі не менше 3-5 років в залежності від виду
рослин, способу їх відновлення і деяких інших факторів.

Під час заготівлі лікарських рослин необхідно збирати тільки ті їх
частини, які необхідні для медичних цілей, не вириваючи рослини з
корінням, як це досить часто роблять деякі заготівельники. Особливо це
важливо для зберігання багаторічних рослин. Заготовляти лікарську
сировину дерев’янистих рослин слід із зрублених дерев під час проведення
вирубок головного і проміжкового використання, а в лісопаркових
насадженнях – під час обрізання крон.

Під час заготівлі репродуктивних органів рослин (квітів, плодів,
насіння) частину з них необхідно залишати, щоб природні запаси рослинної
сировини могли відновлюватися природнім шляхом. Для успішного
вегетативного розмноження рослин більшого значення має збереження їх
підземних органів. Під час заготівлі коріння слід залишати в грунті
тонкі їх частини для наступного утворення кореневих відростків. Особливо
бережно потрібно збирати цибулини, стараючись не пошкодити туі з них,
які залишаються в грунті для відновлення.

Не слід заготовляти велику кількість лікарської сировини наперед,
оскільки його цілющі властивості звичайно не зберігаються більше 2
років.

Заготівля лікарських рослин, які відносяться до 3 групи (наприклад
кульбаби, кислиці, і ін.) поки що може проводитися без застереження.

Список використаної літератури

Кархут В.В. Ліки навколо нас . – К.: Здоров’я, 1998.

Попов О.П. Лікарські рослини в народній медицині. – К.: Здоров’я, 2000.

Солодухи Е.Д. Аптека в лесу. – М.: Агропромиздат, 1995.

Похожие записи