.

Загальна характеристика судової промови (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
420 3971
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Загальна характеристика судової промови

У багатьох життєвих ситуаціях, за яких юрист використовує ораторське
мистецтво, особливе місце посідає судовий процес. Саме тут досить часто
рівень володіння словом стає чи не найголовнішим критерієм
професіоналізму юриста. Маючи бездоганно побудовану логіку доказування
певної тези, можна отримати негативний результат, якщо ця логічна схема
не буде перетворена в промову, що втілює єдність та адекватність змісту
і форми. Тому важлива складова частина під час підготовки до професійної
участі в судовому процесі — відпрацювання павичок ораторського
мистецтва. Протягом сторіч існування судової системи та юридичної
професії в цілому велика увага приділялась узагальненню певних правил чи
законів судового красномовства. З точки зору повноти та систематизування
судове красномовство — найрозвиненіша професійна сфера ораторського
мистецтва як теорії та навчальної дисципліни.

Характеризуючи судову промову, слід виходити з того, що її зміст та
форма визначаються загальними принципами судочинства. Довгий час у
країні панувала така система судочинства, що суттєво зменшувала потребу
в ораторських навичках. Проте за умов більш повної реалізації принципу
змагальності, існування суду присяжних, ораторське мистецтво набуває рис
важливого процесуально допустимого чинника впливу на судове рішення.

В цілому не існує єдиного підходу до судової промови, її визначення та
атрибутів, ознак. Можна вважати, що до сфери розгляду в судовому
красномовстві належать всі форми виступів учасників процесу.

За своїм цільовим призначенням у кримінальному процесі судова промова
може бути або «захисною», або «обвинувальною» . Цей поділ свідчить про
існування двох моделей судового красномовства, що конкретно пов’язані з
процесуальними ролями і мають свої правила та норми. Ці моделі суттєво
не відрізняються від моделей, характерних для цивільного чи
господарського судочинства.

За своєю формою судова промова поєднує риси діалогічної та монологічної
мови. Це ґрунтується на тому, що основою судового процесу за сучасних
умов є дебати, які мають встановити істину, тобто зміст судового
рішення. Судові дебати с важливою характеристикою та складовою частиною
судового процесу, їх хід та загальні правила досить жорстко визначаються
процесуально-правовими нормами. Але в даному випадку істотну вагу має і
судова практика. Досить часто саме практика формує штампи та стереотипи,
що впливають на мовленнєву поведінку учасників процесу.

Головною характеристикою судової промови є те, що це процесуальна
діяльність, визначена законом, та, відповідно правовий акт. Цим
зумовлюються певні елементи формалізації в судовій промові.

Перш за все, формалізуються, тобто перетворюються на штампи, деякі мовні
конструкції, що використовуються при зверненні до суду та учасників
процесу, при представленні доказів, тощо. Такі мовні конструкції, як
правило, не містять чітких визначень у законі чи підзаконних актах і
базуються на звичаях. Тому при підготовці судової промови слід вивчати
практику відомих судових процесів, звертаючи увагу на «стандартні»
елементи промови та правила їх застосування.

Будь-яка промова завжди містить взаємодію з аудиторією, навіть якщо ця
аудиторія була б уявною, а сам контакт — умовним. Не є винятком і судова
промова. Існують розбіжності стосовно розуміння того, що вбачається в
понятті «аудиторія » у даному випадку. Очевидно, більш правильним буде
таке розуміння судової аудиторії, при якому до неї належать лише ті, хто
прямо вишпчрііий у законі як учасник процесу. В іншому випадку, тобто
коли аудиторією вважають всіх присутніх в залі судового засідання, саме
визначення судової промови буде розпливчастим, і вона втрачає свою
якісну природу як процесуальної дії.

Судова аудиторія створює передумови врахування загальних правил
взаємодії з аудиторією, зважаючи й на обмеження в спілкуванні з
учасниками процесу згідно з законом. Тобто судова аудиторія
характеризується структурованістю за процесуальними ролями та
незалежністю учасників процесу.

Психологічна культура судового оратора полягає втому, що він має
володіти знаннями та вміннями психологічного спілкування такою мірою,
щоб стати керівником (лідером) організації специфічного пізнавального
процесу, яким є судовий розгляд. Досягається це не лише логічними та
фактологічними засобами, але й за допомогою таких психологічних
прийомів, як управління увагою, пізнавальною активністю т. ін.

Підпорядкованість процесуальним завданням містить і те, що судова
промова в своїй основі мас суто професійну мовленнєву базу, тобто до
лексики належить професійна юридична мова. Це зумовлює її насиченість
спеціальними термінами та зворотами. Тому мовленнєвою нормою в судовій
промові найчастіше є адекватне вживання спеціальних термінів. Різновиди
судової промови в процесі пов’язані з певними процесуальними функціями,
і їх побудова має свої особливості, хоча ці особливості більше
стосуються особливостей процесуальної ролі ніж їх змісту та форми.
Загальними принципами побудови промови мають бути: поєднання її
направленості (наприклад, обвинувальної чи захисної) з абсолютною
точністю та повнотою у викладенні права; уникнення загальних положень,
абстрактної та нецілеспрямованої мови; аргументованість та
підпорядкованість усієї промови цільовому призначенню та темі промови.

Варто враховувати й те, що судова промова мас виховну спрямованість,
активно впливаючи на судову аудиторію, широку громадськість і передаючи
ті вселюдські духовні цінності, якими мас керуватися судовий оратор.

Література

Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998.

Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей.
– К., 2000.

Культура ведення дебатів. – Харків, 1988.

“Історія світової культури” Л.Т.Левчук. – Київ: “Либідь”, 1994 р. – ст.
168-192, всього 310 ст.

С.І. Радциг «Історія Давньогрецької літератури», Москва, у «Вища школа»,
1999 р.;

М. Гаспарова, В. Борухович «Ораторське мистецтво древньої Греції»,
Москва, «Художня література», 1985 р.;

«Антична література», м. Москва, у «Освіту», 1986 р.

Історія красномовства. – к., 2000.

Українська та зарубіжна культура. Підручник. – к., 1999.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020