.

Вступна частина захисної промови (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
187 2619
Скачать документ

Вступна частина захисної промови

Як правило, з перших фраз адвоката можна більш-менш точно визначити,
який з нього захисник, який судовий оратор. Вступна частина, як увертюра
до опери, налаштовує публіку, учасників судового розгляду, готує до
сприйняття промови.

Варто на хвильку уявити, що ви не в залі судового засідання, а в
Національній опері України. Виконується опера Миколи Лисенка «Тарас
Бульба». Завіса ще закрита, а симфонічний оркестр починає увертюру.
Основна тема — мелодія української народної пісні «Засвистали козаченьки
в похід з полуночі» відразу ж захоплює, в душі проходить якась тепла
хвиля. Починаєш уважно стежити за подіями на сцені, забуваючи про все
довколишнє.

А тепер перенесемося уявно до залу суду. І там захисник підсудного
починає такими словами:

«Шановні судді! Мій підзахисний Іванець звинувачується в тому, що 1
квітня о двадцятій годині на вулиці Паризької комуни із хуліганських
спонукань…»

Чи може захопити такий виступ? Думається, зовсім ні. Адже, то був уже
четвертий повтор зацитованого речення. На початку судового слідства
суддя зачитував обвинувальний висновок: «1 квітня о двадцятій годині на
вулиці Паризької комуни…» Що відбувалося на цій вулиці, детально
розповідали потім підсудний, потерпілий, свідки. Свою обвинувальну
промову прокурор починав: «1 квітня на вулиці Паризької комуни…» і
нарешті встає адвокат і знову починає з… вулиці Паризької комуни.

Можна навести цілий ряд непродуманих і примітивних початків виступів
адвокатів, які не раз доводилося чути в залі судових засідань: «Товариші
судді! Я не затримаю довго вашої уваги…» «Товариші судді! Я не буду
багатослівним…» Товариші судді! Я захищаю підсудного Іванця…»
«Товариші судді! Справа, яку ми сьогодні розглядаємо, не являє собою
великої складності» (або навпаки).

Ще гірше сприймаються суддями спеціально розроблені вступні частини.
Одна підготовлена для справ про вбивство, інша — для справ про крадіжку,
третя — для справ про хуліганство. З року в

94

рік, із справи в справу переносять ці адвокати свої стандартні вступні
частини, демонструючи своє небажання або невміння думати.

Звичайно, бувають і чудові промови київських адвокатів, зокрема М.
Городиського, С. Любітова та ін. Цікаво і нестандартно виступають Т.
Варфоломеєва (Київ), О. Коваль (Хмельницький), Й. Бронз (Одеса), С.
Сафулько (Луцьк).

Чим менше шаблону, тим краще сприймається судова промова. Словесна
полова недопустима взагалі в захисній промові, надто ж у вступній
частині. Засоби і прийоми вступної частини можуть бути різними, її можна
розпочати:

• з оцінки суспільно-політичного значення справи, яка розглядається;

• вказівкою на специфічні особливості кримінальної справи;

• з викладу програми промови;

• відсилкою до окремих положень промови прокурора;

• характеристикою особи підсудного тощо.

Наведемо для зразка вступну частину захисної промови адвоката Я.
Кисельова у справі Ковальова:

«Товариші судді! В одній середньовічній легенді розповідається про
дзвін, який мав чарівну властивість: в його звуках кожен чув той наспів,
який йому хотілося почути.

Як часто дебати сторін нагадують цей дзвін із легенди: одні і ті ж
факти, одні і ті ж обличчя, але як по-різному, як неоднаково вони
бачаться обвинувачем і захисником?

^

`

`

вікно своєї квартири на п’ятому поверсі, стати на карниз, постояти там
кілька секунд, повернутися обличчям до кімнати, щось вигукнути і враз
метнутися вниз, щоб розбитися, — ось у цьому питанні: чому шукала смерті
Ніна Федорівна, і в обвинувачення, і в захисту немає розходжень. Дзвін
загубив свою чарівність, і ми з товаришем прокурором відповідаємо
однаково: глибока сімейна драма, нестерпні відносини між чоловіком і
дружиною — Миколою і Ніною Ковальовими. Але так відповісти — значить
зробити тільки перший і найлегший крок на довгому шляху, кінець якого
приводить до вирішення справи.

Так, розлад був, він ставав усе глибшим і загрожував сім 1 зруйнуванням.
Все це мучило Ніну Федорівну. Але чи означає це, що в розвалі сім’ї і
трагічній кінцівці винен Микола Ковальов?

У товариша прокурора немає ніяких сумнівів, все йому гранично зрозуміло:
винен Ковальов, тільки він, і ніхто інший!..

Я уважно слухав обвинувальну промову і ловив себе на думці: яка велика
могутність слова! Як примхливо, вільно і несподівано воно міняє зміст і
значення фактів.

До промови товариша прокурора мені здавався беззаперечним той факт, що в
справі Ковальова в тісно сплетений вузол зібралися високі і ниці
почуття: кохання і зненависть, помста і прощення, заздрість і
великодушність. Мені здавалося беззаперечним: суду доведеться
розібратися у великотрудній сімейній драмі, такій складній, що і самим
учасникам її далеко не все зрозуміле.

Але ось прокурор проголосив промову. І що ж? Виявляється, ніяких
складнощів у справі немає й близько. Виявляється, істина крізь неї так і
проглядається. І секрет перетворення справи, в якій на кожному кроці
виникають психологічні загадки, в справу найпростішу, як таблицю
множення, розкритий надзвичайно відверто: для цього необхідно було не
поскупитися на чорну фарбу, малюючи образ Ковальова…

Як бачите, фарби, якими користувався товариш прокурор, не дуже
різноманітні, хоча згущення і соковитості в них надмірно. Але вже давно
відомо, що однією фарбою, навіть найгустішою, дуже тяжко надати портрету
життєвої достовірності. А правильно і точно розібратися в моральному
обличчі Ковальова необхідно, без цього не можна вирішити справу.

Мені не здається достовірною та характеристика, яка дана Ковальову в
промові прокурора. Між обвинуваченням і захистом тут неминуча суперечка,
суперечка велика і серйозна».

ЛІТЕРАТУРА

Андриевский С.А. Драмы из жизни. Защитительные речи. — Петроград, 1916.

Аннушкин В.И. Первая русская риторика. — М., 1989.

Античные риторики. — М., 1978.

Апресян Г.З. Ораторское искусство. — М., 1978.

Аристотель. Риторика // Античные риторики. — М., 1978.

Арістотель. Поетика / Пер. Б. Ієна. — К., 1967.

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990.

Безменова Н.А. Неориторика: проблемы и перспективы // Семантика.
Коммуникация. Стиль. — М., 1983.

Бельчиков Ю.А. Говори ясно и просто. — М., 1980.

Бондаренко 77. С. Судова промова. — Львів, 1972.

Васильев А.Н. Основы культуры речи. — М., 1990.

Введенском Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. — М., 1984.

Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за
законодавством України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1992.

Виклади давньослов’янських легенд або міфологія, укладена Я.Ф.
Головацьким. — К. 1991.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020