Види судових промов. Засади і функції судової промови

В судовому засіданні при розгляді кримінальних, цивільних,
адміністративних, господарських справ можна виділити такі види судових
промов:

1. Обвинувальна промова прокурора в кримінальних справах в суді першої
інстанції.

2. Промова прокурора в кримінальній справі при відмові від обвинувачення
в суді першої інстанції.

3. Захисна промова адвоката в кримінальній справі в суді першої
інстанції.

4. Промова адвоката — представника потерпілого, цивільного позивача і
цивільного відповідача.

5. Самозахисна промова підсудного.

6. Промова потерпілого і його представника,

7. Промова цивільного позивача і цивільного відповідача або їхніх
представників (у межах цивільного позову в кримінальних справах).

8. Промови прокурора й адвоката в цивільних справах у суді першої
інстанції.

9. Промови прокурора й адвоката в адміністративних справах.

10. Промови прокурора й адвоката в кримінальних і цивільних справах у
суді другої інстанції.

11. Промови громадського обвинувача і громадського захисника в
кримінальних справах.

12 Промови позивача та відповідача або їхніх представників у цивільних
справах.

13. Промови третіх осіб або їхніх представників у цивільних справах.

14. Промови уповноважених органів державного управління, профспілок,
підприємств, установ, кооперативних організацій та їх об’єднань у
цивільних справах.

15. Промови представників громадських і трудових колективів у цивільних
справах.

16. Промови осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності,
та їхніх представників.

17. Промова потерпілого в адміністративній справі.

18. Захисна промова близьких родичів, опікунів або піклувальників
підсудного в кримінальній справі.

19. Промова адвоката (представника сторони) при веденні господарських
справ в арбітражному суді,

20. Промова прокурора при підтриманні позову в арбітражному суді.

У попередньому параграфі цієї глави частково розкрився зміст судових
промов державного, громадського обвинувача, цивільного позивача і
цивільного відповідача, громадського захисника і захисника. Детальніше
вони будуть висвітлені в наступних главах роботи.

Виходячи з предмета судової промови, пропонується структура та зміст
промови прокурора при відмові від обвинувачення:

• викладення фактичних обставин справи, як вони були встановлені
попереднім слідством;

в заява про непідтвердження обвинувачення в суді — про відмову від
обвинувачення;

•з в

• аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час попереднього
і судового слідства;

« фактичні обставини та юридичні підстави відмови від державного
обвинувачення;

• причини необгрунтованого притягнення особи як обвинуваченого до
кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усунення;

• пропозиції про поновлення порушених прав підсудного;

• пропозиції про подальшу долю справи ‘.

Засади і функції судової промови

Виходячи з теорії І практики судової риторики, можна виділити три
основні засади судової промови: психологічну, етичну і логічну. Кожна з
них впливає не тільки на зміст судової промови, а й на спосіб побудови.

Процесуальна діяльність учасників судочинства передусім акт
психологічний. Вона відбувається у відповідності зі своїми
закономірностями і психологічною організацією суб’єктів, які здійснюють
цю діяльність. За своєю психологічною природою судові дебати — форма
мовленнєвого спілкування учасників судового процесу, спосіб передачі
інформації. Це засіб переконання суду, учасників процесу у правильності
висунутих суб’єктами дебатів тез і обгрунтованості висунутих ними
рішень.

Змістом судової промови завжди є певні думки, ідеї, доводи, міркування,
пропозиції. Вони неминуче пов’язуються з особистим ставленням людей до
результатів дослідження, емоційним сприйняттям інформації, психологічним
станом переконаності чи непереконаності в правильності зроблених
висновків.

У психологічній структурі судових дебатів виділяються такі компоненти,
як психологічні властивості та якості виступаючого, психологія
сприйняття промови і впливу останньої на формування судового
переконання.

~

?

¬

: D ‚ ? U a a

e

?

< „ Ue ae <обити правильні висновки, прийняти законне і обгрунтоване рішення. Важливе місце в структурі судової промови посідають етичні засади. Будь-яка професійна діяльність повинна здійснюватися на основі тих етичних принципів, які сформувалися в суспільстві. Більше того, кожен вид діяльності виробляє свої норми професійної етики. Судова етика містить комплекс моральних заборон і дозволів, обумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, адміністративних справ. Дотримання етичних норм сприяє повнішому, результативнішому виконанню учасниками судових дебатів своїх обов'язків, підвищенню ефективності їх діяльності. Етичні засади вимагають від судового ритора індивідуального підходу до кожної справи, яка розглядається, урахування особливостей учасників, які беруть участь у справі. Недопустимі приниження людської гідності, упередженість, однобокість у висвітленні обставин справи. Судовий ритор не має права застосовувати незаконні засоби і методи для відстоювання своєї позиції, наполягати на твердженнях, які не підкріплені матеріалами справи. Він не має також права навмисно затягувати судовий розгляд справи, свідомо вводити суд і осіб, які присутні в залі судового засідання, в оману. Тільки моральні засади здатні забезпечити досягнення поставленої мети. Логічні засади є тією базою, яка визначає обгрунтованість, переконливість і доказовість судової промови. Знання законів логіки, їх дотримання вважається необхідною умовою для правильного мислення, висловлювання своїх думок. В умовах судочинства, де на основі доказів формуються певні висновки і приймаються у справі відповідні рішення, знання законів логіки набуває особливого значення. Закони логіки вимагають, передусім, точного визначення тез, які доказуються. Всяка невизначеність, розпливчастість предмета обговорення неминуче вплине на невизначеність висновків судового ритора. Вимоги логіки сприяють формуванню у риторів чітких суджень і обгрунтуванню їх доказовими даними. У структурі судових дебатів виділяються такі функції судової промови, як комунікативна та інформативна. Судові дебати виступають здебільшого як засіб спілкування, комунікації, як спосіб обміну думками і судженнями. Це форма відстоювання судовими риторами своїх процесуальних позицій, процес взаємодії між ними. В цьому розумінні судові промови — засіб комунікативного зв'язку, спосіб реалізації комунікативної функції. Судові промови виконують також інформативну функцію, Промова кожного учасника судових дебатів повинна містити не лише відомості про досліджувані події, але й дані, які підтверджують правильність тлумачення цих подій. Обгрунтованість висновків і пропозицій, інакше, промова повинна бути аргументованою, доказовою, переконливою. Кожен судовий ритор, у відповідності зі своєю процесуальною позицією, аналізує й дає оцінку зібраним доказам, формулює свої висновки і обґрунтовує їх тими даними, які були здобуті в процесі розслідування і судового розгляду справи. Старанно і ретельно необхідно проаналізувати не лише ті докази, які підтверджують позицію виступаючого, але й дані, які не узгоджуються з нею. Цим самим забезпечується всебічність, повнота і об'єктивність дослідження. Висновки, зроблені судовими риторами, стають переконливими й обгрунтованими, а якраз цього і чекають від них судді та інші учасники судового процесу. ЛІТЕРАТУРА Андриевский С.А. Драмы из жизни. Защитительные речи. — Петроград, 1916. Аннушкин В.И. Первая русская риторика. — М., 1989. Античные риторики. — М., 1978. Апресян Г.З. Ораторское искусство. — М., 1978. Аристотель. Риторика // Античные риторики. — М., 1978. Арістотель. Поетика / Пер. Б. Ієна. — К., 1967. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990. Безменова Н.А. Неориторика: проблемы и перспективы // Семантика. Коммуникация. Стиль. — М., 1983. Бельчиков Ю.А. Говори ясно и просто. — М., 1980. Бондаренко 77. С. Судова промова. — Львів, 1972. Васильев А.Н. Основы культуры речи. — М., 1990. Введенском Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. — М., 1984. Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1992. Виклади давньослов'янських легенд або міфологія, укладена Я.Ф. Головацьким. — К. 1991.

Похожие записи