Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів
Виступаючи із захисною промовою в суді, адвокат передусім повинен
висвітлити передбачені кримінально-процесуальним законом обставини,
установлення яких необхідно для вирішення кримінальної справи, а також
для прийняття процесуальних профілактичних заходів у справі.
Ця сукупність обставин, установлення яких необхідно для правильного
вирішення справи, передбачена КПК України, де говориться, що при
розгляді кримінальної справи підлягають доказуванню:
• подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
• винність підсудного у вчиненні злочину і мотиви злочину;
• обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності
підсудного, а також інші обставини, що характеризують особу підсудного;
• характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір витрат на
лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК);
• причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК).
Ці обставини конкретизуються кримінально-процесуальним законодавством
щодо справ про злочини неповнолітніх (ст. 433 КПК), осіб, які захворіли
або вчинили суспільне небезпечні діяння в стані неосудності (ст. 417,
420 КПК України).
Виклад фактичних обставин не повинен повторювати фабулу справи в тому
вигляді, в якому вона викладена в обвинувальному висновку. В такому
вигляді виклад фактичних обставин справи лише стомить суддів і всіх
присутніх у залі судового засідання і викличе у них байдужість.
Як окрема і самостійна частина захисної промови, виклад фактичних
обставин справи доречний у справах:
• в яких фабула досить складна і допускає різні тлумачення з позицій
обвинувачення і захисту;
• в яких захисник доказує наявність обставин, які усувають
протиправність діяння (необхідна оборона, крайня необхідність);
• за відсутності суб’єктивних умов відповідальності (наприклад, за
відсутності у підсудного мети присвоєння чужого майна).
У цих випадках виклад фактичних обставин справи починається в такій
послідовності, в якій вони містяться в обвинувальному висновку і промові
прокурора. Потім захисник дає свою версію.
Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів складає, як правило, основну
частину захисної промови. Аналізуючи й оцінюючи процесуальні докази,
захисник обґрунтовує ними свої міркування про те, чому ті чи інші докази
він вважає достовірними, а інші — ні, чому ті чи інші докази є
сумнівними, суперечливими.
Обсяг цієї центральної частини визначається конкретними обставинами
справи і тією позицією, яку займають підсудний та його захисник щодо
пред’явленого обвинувачення. Спрямованість і методика аналізу доказів
залежить від того, заперечує чи ні пред’явлене обвинувачення підсудний.
Вимагаючи винесення виправдувального вироку, захисник спрямовує всі свої
зусилля на спростування доказів обвинувачення.
Аналізуючи докази в справі, захиснику часто доводиться не лише
спростовувати обвинувачення і висловлювати сумніви, але і доказувати. Це
необхідно робити в тих випадках, коли він щось стверджує, висуває іншу
версію, яка суперечить обвинувальній. Якщо у справі про вбивство
захисник стверджує, що підсудний діяв у стані необхідної оборони, він
повинен це доказати і переконати суд, що стан необхідної оборони дійсно
мав місце. Якщо в подібній справі захисник стверджує, що вбивство було
здійснено у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло несподівано
внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку
потерпілого, він повинен це доказати. Спростовуючи в промові
звинувачення в умисному вбивстві і протиставляючи йому твердження про
вбивство з необережності, захисник повинен переконати суд у тому, що
підсудний не хотів смерті потерпілого.
Захиснику слід добре попрацювати ще в ході судового слідства. Необхідні
факти і обставини мають бути дослідженими в процесі судового розгляду і
тоді їх аналіз і оцінка в захисній промові матимуть особливо
переконливий характер.
Адвокатська практика рекомендує аналіз доказів давати судові в такій
послідовності:
1. Найперше захисник аналізує й оцінює докази, подані обвинуваченням,
які підтверджують наявність події злочину. (Див. промову адвоката
В.Россельса у справі Мурова промову адвоката В. Алексеева у справі
Коровіної).
2. Аналіз доказів, які свідчать про наявність чи відсутність у діях
підсудного складу злочину. (Див. промову адвоката Д. Островського у
справі Луньова, промову адвоката Л. Розенталя у справі Козітіса).
3. Подання і аналіз доказів, які встановлюють обставини, що виключають
можливість порушення кримінальної справи. (Див. промову адвоката А.
Каляева у справі Курдіна, промову адвоката В. Поганкіна у справі
Кілкова).
4. Аналіз характеру вини (крайня необхідність, наявність необережності,
необхідна оборона…) Див. промову адвоката О. Дервіза у справі
Верховського, промову адвоката І. Успенського у справі Муранова2.
5. Аналіз мотивів, якими керувався підсудний. Варто звернути особливу
увагу при підготовці судової промови на промову адвоката С, Любітова у
справі Назаренка.
6. Аналіз ступеня і характеру відповідальності. Див. промову адвоката А.
Екмекчі у справі Кириліної4, промову А. Полякова у справі Цапліна .
–
?¤
FАналіз причинного зв’язку між діянням, у якому обвинувачуються
підсудні, і наслідками. Див. промову адвоката М. Карабчевського у справі
братів Скитських.
8. Аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Див. промову
адвоката А. Полякова у справі Цапліна.
9. Питання, які відносяться до характеру і розміру шкоди. Див. промову
адвоката В. Алексеева у справі Коровіної, промову адвоката В. Шингарєва
у справі Кисельової.
Як засвідчує практика, темою захисної промови найчастіше буває
доказування обставин справи, що пом’якшують відповідальність підсудного.
Якщо підсудний визнає себе повністю винним у пред’явленому йому
обвинуваченні, інші докази також підтверджують його вину, завдання
захисника — виключити можливість якої-небудь помилки і довести суду щире
розкаяння підсудного, інші пом’якшуючі обставини.
Обставинами, що пом’якшують відповідальність підсудного, визнаються:
відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину або добровільне
відшкодування завданої втрати чи усунення заподіяної шкоди; вчинення
злочину внаслідок збігу тяжких особистих або сімейних обставин; вчинення
злочину під впливом погрози чи примусу або через матеріальну чи іншу
залежність; вчинення злочину під впливом великого душевного хвилювання,
викликаного неправомірними діями потерпілого; вчинення злочину при
захисті від суспільне небезпечного посягання, хоч і з перевищенням меж
необхідної оборони; вчинення злочину неповнолітнім; вчи-
нення злочину жінкою в стані вагітності; щире розкаяння або явка з
повинною, а також сприяння розкриттю злочину. Суд може враховувати й
інші пом’якшуючі обставини (ст. 40 КК України).
Якщо підсудний визнає себе винним частково, заперечуючи обвинувачення в
одній його частині і визнаючи в іншій, аналіз доказів у захисній промові
будується таким чином:
• аналізуються докази щодо обвинувачення, яке заперечується, в
залежності від підстав для заперечення (ст. 6 КПК України);
• аналізуються докази стосовно обвинувачення, яке не заперечується (ст.
40 КК України).
В багатоепізодних справах методика аналізу буде найбільш правильною,
якщо епізоди згрупувати за ознаками їхньої однорідності, визнання їх або
заперечення. Для учасників суду будуть зрозумілішими докази захисної
промови, якщо спочатку захисник відзначає те, що не заперечується, а
потім аналізує докази за епізодами, які заперечуються.
Які помилки найчастіше допускаються молодими адвокатами? Найпоширеніша
така: аналіз доказів підміняється механічним відтворенням і
перерахуванням того, що показали свідки, потерпілий, підсудний, експерт,
інші учасники судового засідання. Перераховуються прізвища і те, що було
сказане кожним із допитаних: Іванець сказав те-то, Петрусь сказав те що,
Сидорець сказав те-то (а всі троє говорили одне й те саме).
Аналізуючи показання потерпілого, підсудного, свідків, захисник повинен
зіставити:
• показання однієї і тієї ж особи на попередньому слідстві і в суді;
• показання різних свідків;
• показання учасників процесу і документи;
• показання підсудного, потерпілого і незаперечні факти;
• вільну розповідь на перших і наступних допитах на попередньому
слідстві і в суді…
Не слід залишати поза увагою і висновки експертів. Звичайно, це вимагає
від адвоката серйозної підготовки, як загальної, так і щодо конкретної
справи. Аналіз висновку експерта вимагає спеціальних знань, умілого
зіставлення фактів. Знанням необхідно протиставляти знання, а не
заклинання. Критика невігласа-адвоката нерідко буває голосною, але
ніколи — переконливою.
Дослідження й оцінка речових доказів, протоколів слідчих дій, інших
документів в залежності від обставин справи може посісти певне і навіть
значне місце в захисній промові. Аналізуючи докази, захисник не повинен
замовчувати те, що невигідно для його підзахисного, оскільки це може
лише зашкодити. За належного аналізу, пояснення воно може виявитися
несуттєвим або навіть байдужим для справи. Закінчивши аналіз доказів,
давши оцінку кожному з них і всім доказам у сукупності, захисник повинен
зробити мотивовані висновки, які відповідають доказам ‘.
ЛІТЕРАТУРА
Андриевский С.А. Драмы из жизни. Защитительные речи. — Петроград, 1916.
Аннушкин В.И. Первая русская риторика. — М., 1989.
Античные риторики. — М., 1978.
Апресян Г.З. Ораторское искусство. — М., 1978.
Аристотель. Риторика // Античные риторики. — М., 1978.
Арістотель. Поетика / Пер. Б. Ієна. — К., 1967.
Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990.
Безменова Н.А. Неориторика: проблемы и перспективы // Семантика.
Коммуникация. Стиль. — М., 1983.
Бельчиков Ю.А. Говори ясно и просто. — М., 1980.
Бондаренко 77. С. Судова промова. — Львів, 1972.
Васильев А.Н. Основы культуры речи. — М., 1990.
Введенском Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. — М., 1984.
Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за
законодавством України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1992.
Виклади давньослов’янських легенд або міфологія, укладена Я.Ф.
Головацьким. — К. 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
