Реферат на тему:

Спілкування із судовою аудиторією

Судова аудиторія — певна кількість людей у залі судового засідання, які
беруть участь при розгляді справи або цікавляться нею. Умовно її можна
розподілити на чотири групи:

1) професійні учасники процесу (суддя, прокурор, адвокат, секретар
судового засідання);

2) представники громадськості (громадський захисник, громадський
обвинувач, представники громадських організацій і трудових колективів),
які виконують в судовому засіданні свої громадські, моральні обов’язки;

3) учасники процесу, зацікавлені у вирішенні справи (підсудний,
потерпілий, позивач, відповідач та їх представники), а також ті, що
з’явилися для виконання покладених на них законом обов’язків (свідки,
експерти, перекладачі тощо);

4) публіка, яка прийшла з різних мотивів і спонукань, але всіх їх
об’єднує інтерес до процесу у даній справі.

КАНАЛИ ВПЛИВУ РИТОРА НА СУДОВУ АУДИТОРІЮ

ЗВУКОВІ ВІЗУАЛЬНІ

Лінгвістичний Паралінгвістичннй Кінетичний

Мова Поза, жести, міміка,
погляд

Голос (сила, висота, тембр, мелодія)

Інтонація, темп мови, паузи

(логічні та психологічні)

Практика показує, що четверта група рідко буває однорідною за своїм
складом. Більш-менш вона є такою лише у виїзних засіданнях суду, коли
слухається справа за місцем роботи підсудного. Одні приходять до суду
«поболіти» за своїх рідних, близьких, знайомих, інші — щоб пізнати щось
новеньке і «намотати на вус», треті— дізнатись, як вирішуються справи
про правопорушення, четверті — послухати прокурора, адвоката, суддю ‘.

Для досягнення завдань, які стоять перед судовими риторами, їм необхідно
впливати на всю судову аудиторію. Для цього варто добре знати аудиторію,
її мотиви, інтереси, переконання. З одного боку, судовим риторам легше
від інших риторів, оскільки вони мають час для вивчення аудитори під час
судового слідства. Але з іншого, — склад слухачів вельми неоднорідний і
в цьому полягають труднощі в установленні контакту з аудиторією. Слід
також враховувати вік, емоційний стан, рівень уваги, готовність вступити
в контакт, зацікавленість слухачів, щоб досягти взаєморозуміння з
судовою аудиторією, спонукати слухати себе.

Увагу аудиторії можна притягнути і втримати певний час деякими
прийомами, які одночасно є засобами виразності судової промови,
посилення її емоційного впливу і виразності. Ось ці прийоми.

Пряма вимога уваги від слухачів

Досягається виголошенням початкових фраз, наприклад: «Вельмишановні
судді! Послухайте, будь ласка!», «Прошу звернути на це увагу», «Я ще раз
звертаю Вашу увагу на дану обставину», «Переходжу до аналізу доказів» і
т.п.

Пауза

Якщо судовий ритор бачить, що його не слухають або слухають неуважно,
він може зупинитися у викладенні змісту промови, що притягує увагу до
виступаючого. Крім того, пауза дозволяє виділити те головне, що настає
за нею.

Голосові прийоми

Щоб активізувати увагу аудиторії, ритор підвищує або понижує голос,
змінює темп промови. Бажаючи підкреслити значущість тієї чи іншої фрази,
судовий ритор промовляє її повільно, голосно, виразно, підкреслює
інтонаційно окремі слова, подовжуючи навіть окремі голосні.

Звернення до слухачів з питанням, пов’язаним зі змістом промови

Такі питання загострюють і активізують увагу аудиторії. Наприклад:
«Андреев мав повне право вважати себе щасливим чоловіком. Запитують: «Як
чоловіком? Адже Левіна майже 14 років була у нього на утриманні»… Чи
варто заперечувати? В житті, із лицемірства, люди придумали багато
фальшиво презирливих слів. Якщо чоловік повінчався з жінкою, про неї
кажуть «дружина, жінка». А якщо ні, її називають «утриманка, наложниця».
Але хіба законна дружина не знає, що таке «ложе»? Хіба чоловік майже
завжди не утримує свою дружину?»

Несподіване переривання думки

З процитованої промови адвоката С. Андрієвського у справі Андреева: «Не
маю сумніву, що Сара Левіна, дякуючи своєму легкому поглядові на
чоловіків і хтивому темпераменту, віддалася своєму здоровому чоловікові
з найповнішою для нього ілюзією гарячої

взаємності. Чого б іще він міг вимагати? І в такій омані він прожив,
настільки це можливо, протягом майже сімнадцяти років.. і раптом!

Але тут ми залишаємо чоловіка і звернемося до дружини».

Заздалегідь сказати про те, про що передбачається говорити пізніше

Наприклад: «Вельми суперечливим у справі є питання про доказаність
умислу мого підзахисного на здійснення убивства. Але про це я скажу
пізніше, а зараз я хочу звернути Вашу увагу на…» ‘.

Засоби мовної виразності (прислів’я, приказки, гумор, яскраві образи)

З промови адвоката М. Холеви у справі Максименко: «Панове! Один римський
імператор, підписуючи смертний вирок, вигукнув:

який я нещасливий, що вмію писати! Я впевнений, що старшина ваш скаже
інше; він скаже: який щасливий я, що вмію писати!»

Із промови С. Андрієвського: «З весни зірка пана Лютостанського почала
тьмяніти і чадіти». Метафори і порівняння також притягують увагу судової
аудиторії, посилюють емоційний вплив промови.

Із промови адвоката М. Карабчевського на засіданні суду другої
інстанції: «Із усіх жахів, властивих нашій думці і нашій уяві,
найбільший жах — бути живцем похованим. Цей жах тут наяву. Правосуддя
справило велику тризну в цій справі. Тальма похований, але він живий.
Він стукає у віко своєї труни, його необхідно відкрити».

Адвокат Л. Ветвінський, викриваючи наперед неправдиві показання
підсудних, які обмовили його підзахисного, використав прислів’я, щоб
створити антитезу, розвинути думку, яка заперечує закладений в неї
зміст: «Кажуть, що у брехні короткі ноги. Я в цьому не дуже впевнений,
тому, зокрема, що дана брехня, хоча і в дещо зміненому вигляді, проникла
все ж із показань названих мною осіб спочатку до обвинувального
висновку, а потім, на жаль, до промови прокурора. Мабуть, з більшою
підставою можна сказати, що у брехні довгі вуха віслюка, які обов’язково
виявляються при зіставленні з дійсністю, оскільки це відбулося в даному
випадку».

Жести, міміка, рухи

У поєднанні з іншими прийомами вони допомагають зосередити увагу судової
аудиторії. Не варто стояти нерухомо, слід допомагати собі жестами,
мімікою. Заклякле або скам’яніле обличчя прокурора не викликає довіри і
залишає враження напруженості. Рухи і жестикуляція — природні елементи
поведінки ритора, додатковий засіб впливу на учасників судового процесу,
публіку в залі судового засідання.

Рухи, жести, міміка, як ніщо інше, — належність індивідуального стилю
судового ритора. Виникають вони ніби самі собою, виходячи із змісту,
емоційного настрою промови, пов’язані з рухом думки і почуттями
виступаючого. Кроки уперед в необхідний момент підсилюють значущість
того чи іншого місця промови, допомагають зосередити на ньому увагу
аудиторії. Відступаючи назад, ритор ніби дає аудиторії можливість
«відпочити» і потім переключає увагу на іншу частину промови.

В мистецтві судового ритора, поряд з вказівними і описовими,
використовуються жести емоційні, такі як стиснутий кулак, витягнута
рука, рухи головою, руками. Ці жести викликають аналогічні приховані
рухи у слухачів, настроюють їх відповідним чином. Міміка ритора —
чудовий стимулятор емоцій аудиторії. Вона здатна передати радість і
печаль, сумніви й іронію, рішучість і презирство. У гарного ритора
«обличчя говорить разом з язиком» говорив Анатолій Коні.

Похожие записи