Реферат на тему:
Ділова розмова та її види
Ділова бесіда План
1. Етапи підготовки і проведення ділової бесіди
2. Мета і завдання ділової бесіди
3. Література
Будь -яка колективна праця, співробітництво починаються, здійснюються і
завершуються за допомогою розмов. Вони виникають, якщо в діалозі домінує
згода, якщо учасники мовної комунікації дотримуються так званого
принципу кооперації – основного правила ефективного спілкування. Але
може утворитися і така взаємодія, у якій переважає незгода. Тоді
виникають суперечка , дискусія.
Ділова розмова – вид міжособистісного службового спілкування, що
припускає обмін інформацією, поглядами, думками, спрямований на
конструктивне розв’язання тієї чи іншої проблеми.
За структурою, тривалістю, функціям розрізняють :
1.Власне ділова розмова – короткочасний контакт, переважно на одну тему.
2.Ділова бесіда – тривалий обмін інформацією, точками зору, що часто
супроводжується прийняттям рішень.
3.Переговори – обговорення з метою досягнення угоди з якогось питання
.
4.Інтерв’ю – розмова з журналістом, призначений для друку, радіо,
телебачення.
У залежності від наявності засобів спілкування можна виділити:
1.Контактну ділову розмову – безпосередній, «живий» діалог.
2.Телефонну розмову –дистантний зв’язок, що виключає невербальну
комунікацію.
1. Мета і завдання ділової бесіди
Основна мета ділової бесіди – переконати партнера прийняти ваші
конкретні пропозиції. Завданнями бесіди виступає одержання службової
інформації, взаємне спілкування працівників однієї сфери, спільний
пошук, висування й оперативна розробка робочих ідей і задумів, контроль
і координація початих заходів, стимулювання трудової активності.
2. Етапи підготовки і проведення ділової бесіди
Виділимо 3 етапи підготовки і проведення даного виду мовного спілкування
Докомунікативний Комунікативний Посткомунікативний
1.Планування, оцінка співрозмовників і обстановки 1.Установлення
контакту Аналіз і письмовий запис основних положень бесіди
2.Збір матеріалу 2.Виклад і обґрунтування позиції
3.Аналіз і редагування матеріалу, підготовка тез 3.З’ясування позиції
співрозмовника
4.Спільний аналіз проблеми
5.Прийняття рішень
Підготовка до проведення бесіди починається з попередніх заходів.
Необхідний чіткий план – програма дії. Варто визначити тему і мету
обговорення, оцінити майбутніх учасників спілкування й обстановку. Треба
розробити стратегію досягнення цілей і тактику ведення бесіди.
Збір матеріалу – трудомістка справа, але це найважливіша стадія роботи
при підготовці майбутнього контакту. Доцільно відразу ж доповнити
зібрані матеріали власними примітками, потім систематизувати інформацію
і написати тези.
Розглянемо структуру комунікативного етапу. На початку бесіди треба
установити контакт зі співрозмовником, створити робочу атмосферу,
привернути увагу й інтерес партнера. При перших словах зустрічі бажано
посміхатися, сказати кілька приємних слів особистого характеру, чи
пожартувавши використовувати порівняння для короткого викладу ситуації.
Правильний початок бесіди припускає вказівку на її цілі , задачі,
оголошення послідовності розгляду питань.
Інформацію, з якою ви хочете познайомити співрозмовників, треба
представити коротко, точно і ясно, із указівкою на її джерела і
підкресленням їхньої надійності.
Наприкінці бесіди необхідно зробити висновки з основних положень,
сформулювати чітко і лаконічно основні ідеї. Досвідчені ділові люди
радять залишати в запасі один сильний аргумент на той випадок, якщо
співрозмовник у момент прийняття рішень почне вагатися .
Після закінчення зустрічі роблять письмовий запис, що фіксує мету,
задачі, позиції сторін, досягнуті домовленості, питання. Указують також
дату і місце проведення, тривалість, прізвища, імена і по батькові,
посади присутніх.
Доцільно проаналізувати бесіду, використовуючи наступну схему:
1.Яка тема і мета бесіди?
2.Чи удалося на початку розрядити атмосферу, установити психологічний
контакт?
3.Наскільки доказово викладені позиції? Які аргументи, методи
переконання використовуються?
4.Питання яких типів пролунали?
5.Як велася суперечка з помилкових суджень ?
6.У якій формі виражається відмова ?
7.Чи відмовляються співрозмовники від своїх суджень, якщо аргументація
опонента виявляється більш переконливою?
8.Хто робить узагальнюючий висновок?
9.Які рішення прийняті?
10.Чи можна назвати мову учасників спілкування правильною і гарною ?
11.Які засоби мовної адресації, «формули» вітання і прощання ужиті?
12.Чи дотримані просторові норми ділового спілкування?
13.Чи установлений візуальний контакт?
14.Які жести використовуються?
15.До якого типу відносяться співрозмовники (за класифікацією
П. Міцича)?
ЛІТЕРАТУРА
Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М.: Наука, 1991. — 299с.
Атватер Й. Я Вас слушаю… Советы руководителю, как правильно слу-шать
собеседника: Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1984. — 112 с.
Афанасьев В. Г. Мир живого: системность, зволюция й управление. — М.:
Политиздат, 1986. — 334 с.
Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Психология управлення.
— Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. — 464 с.
Блейк Р., Моутон Дж. С. Научные методи управлення / Пер. с англ. — К.,
1996. — 247 с.
Буева Л. П. Человек, деятельность, общение. — М.: Мысль, 1978. — 216с.
Бурлачук Л. Ф., Келесі М. Про критерії розвитку особистості // Вісник
Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. —
Вип. 2. — К., 1996. — С. 90—93.
Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. — М.: Дело, 1991. — 312
с.
Возняк Л. С. Психологічні особливості професійної підготовки майбутніх
спеціалістів до управлінської діяльності: Автореферат дис. канд.
пси-хол. наук. — К., 2000. — 19 с.
Грейсон Дж. К., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI
века. Пер. с англ. — М., 1991. — 319 с.
Демб А., Нойбауер Ф. Ф. Корпоративне управління: Віч-на-віч з пара
доксами: Пер. з англ. — К.: Основи, 1997.— 302 с.
Дип С., Сесмен Л. Верный путь к успеху: 1600 советов менеджерам / Пер. с
англ. — М.: Вече, 1995. — 384 с.
Драккер П. Управление, нацеленное на результат Пер. с англ. — М.:
Технолог, школа бизнеса, 1994. — 200 с.
Етнопсихологія: Навчально-методичний посібник / За ред. Л. Е. Орбан,
В. Д. Хруща. — Івано-Франківськ, 1994. — 83 с.
Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. — М.: Экономика, 1990. —
357 с.
Кредісов А. І., Панченко Є. Г, Кредісов В. А. Менеджмент для керівників.
— К.: Знання, 1999. — 556 с.
Крегер О., Тьюсон Дж. М. Типы людей й бизнес: Как 16 типов личности
определяют ваши успехи на работе: Пер. с англ. — М.: Персей, 1995. —
560с.
Лебедева М. М. Вам предстоят переговоры. — М.: Экономика, 1993. — 156 с.
Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1997.
— 248 с.
Палеха Ю. І., Кудін В. О. Культура управління та підприємництва:
Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998. — 96 с
Панфилова А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности. —
СПб.: Знание, 1999. — 496 с.
Пиз А. Язьік телодвижений: Пер. с англ. — Новгород, 1992. — 262 с.
Психологія професійної діяльності і спілкування // За ред. Л. Е.Орбан,
Д. М. Гриджука. — К.: Преса України, 1997. — 192 с.
Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения: Пер. с
англ. — М.: Наука, 1992. — 158 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
