РЕФЕРАТ

на тему:

“Релігія народів Межиріччя”

ПЛАН

Вступ

1. Особливості релігійних вірувань шумеро-аккадського періоду

2. Релігія вавілоно-ассирійського періоду

3. Шумерська міфологія

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Одними із найбільш ранніх культур Передньої Азії були культури країн, що
знаходяться в басейні річок Тигру і Єфрату (Месопотамія, або Межиріччя).

Насамперед, слід виділити релігійні погляди Шумеру (IV— III тис. до
н.е.), країни на півдні Передньої Азії.

Цивілізація народів Межиріччя сформувалась приблизно в середині IV тис.
до н. е. Вона знала різні царства, що розквітали і занепадали, різні
династії і столиці — Шумер, Аккад, Ур, Ларс і, нарешті, Вавилон та
Ассирію.

1. Особливості релігійних вірувань

шумеро-аккадського періоду

В шумеро-аккадський період релігійні уявлення мали політеїстичний
характер.

Пантеон антропоморфних богів очолював бог неба Ан. Величне небо, що
оточувало людину з усіх боків, сприймалося як щось священне, яке
потребувало вільного, зумовленого бажаннями власної душі,
підпорядкування. Ен-ліль — друге божество — вважалося богом грому і
повітря. Енкі — володар підземних вод і світового океану, пізніше
набуває статусу божества мудрості.

Набуває поширення в цей час культ богині-матері. Як активний початок в
народженні, плодючості, постійному оновленні рослинності, проростанні
зерна, збільшення кількості домашнього скота і продовженні людського
роду, вона — Нінмах, Нінту, Мамо, Мамі — «велика цариця», «цариця
богів», сила землі, мудрість.

З появою семітів кількість богів у цьому регіоні значно збільшується.
Дослідники нараховують до 3 000 імен богів, серед яких помітна певна
ієрархія. Слідів тотемізму в шумерській релігійності практично немає.
Про його залишки свідчить невелика кількість знахідок зображень
людиноголового бика, крилатих левів, орла з лев’ячою головою.

2. Релігія вавілоно-ассирійського періоду

На початку другого тисячоліття у Дворіччі зростає роль Вавилону, який
досягає небаченого розквіту за Царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.).
Відповідно головну роль в релігійному пантеоні починає відігравати
вавилонське божество — Мардук. Офіційне жрецтво, роль якого не була
такою значною, як у Стародавньому Єгипті, займається виправданням величі
Мардука, намагається показати його законним нащадком попередніх богів.
До того ж Мардук стає спадкоємцем Енкі не тільки мирним шляхом, а й за
правом найсильнішого. За легендою, богиня пітьми Тіамат вирішила згубити
усіх богів. Ніхто не наважувався боротися з нею. Лише Мардук взяв це на
себе, але за умови, що посяде перше місце над всіма іншими богами. Він
переміг Тіамат, розрубав її навпіл, створивши небо і землю, а сам став
головним богом світу.

Крім Мардука, вавилонсько-ассирійська релігія дуже багато уваги
приділяла розробці і поширенню культу вмираючого і воскресаючого бога
Таммуза; поширенню міфу про першу людину — Дцама, втратою ним безсмертя
і гріхопадіння. Певну релігіє-знавчу цікавість викликає міф про потоп,
від якого врятувався Ут-Напишім, улюблений жрець бога Енкі, що за
порадою останнього побудував ковчег.

Релігійними центрами цивілізацій Межиріччя були храмові організації з
численним обслуговуючим персоналом — жрецями і жрицями. Жрецтво тримало
в руках вавилонсько-ассирійську науку, техніку, культуру, літературу і
мистецтво, які справили значний вплив на подальший розвиток людства.
Саме з вавилонсько-ассирійських релігійних уявлень багато чого
запозичили наступні релігії.

Завдяки археологічним розкопкам було відкрито кілька ранніх храмів,
присвячених богам. Головні особливості цих споруд є характерними для
архітектури Передньої Азії. Основним будівельним матеріалом служила
висушена на сонці цегла. Храми зводилися на високій штучній платформі,
стіни ділилися вертикальними нішами, вікна мали вигляд вузьких щілин,
приміщення розподілялися довкола внутрішнього відкритого двору.

Типовим для шумерської архітектури III тис. до н. е. є храм в Ель-Обейді
(за 6 км від міста Ур), що стояв на цегляній платформі. Стіни храму
членувалися вертикальними нішами. Над входом був налагоджений на стовпах
навіс, з двох боків його охороняли дерев’яні статуї левів. Поверхню стін
прикрашено трьома стрічками фризів із зображенням священних птахів і
звірів, а також ритуальних сцен. Колонки на фасаді декоровані
інкрустацією перламутром і кольоровим камінням. Над вхідними дверима —
горельєф: левоголовий орел (грифон) тримає кігтями двох оленів. Ця
композиція згодом стала популярною, і її почали повторювати.

У шумерів виник зікурат — вид багатоярусної (3—7 ярусів) культової
споруди із святилищем головного бога на верхньому ярусі. Деякі зікурати
були заввишки 40 м. Усі вони вражали монументальними формами, чіткими
пропорціями, масивними об’ємами. Зікурат в архітектурі Передньої Азії
набув такої самої популярності, як піраміда в архітектурі Стародавнього
Єгипту.

Скульптура Шумеру тісно пов’язана з релігійною культовою і військовою
тематикою. Статуеткам властиві видовжені або присадкуваті пропорції,
великі інкрустовані очі, окремі деталі ледь намічені. Статуетки
відзначаються виразністю при всій умовності стилю їх виконання.

Особливе місце серед скульптурних пам’яток Шумеру посідають рельєфи. У
них своєрідна тематика зображень і композицій. Як правило, постаті царя
чи бога виділяються збільшеними розмірами, постаті ж воїнів виконані у
меншому масштабі, у статичних позах. Голова і ноги фігур подані в
профіль, а очі і плечі — у фас. Рельєфні зображення «читаються» по
горизонталі.

Вершиною рельєфної пластики Шумеру можна вважати стелу, присвячену
перемозі правителя міста Лагаша над сусіднім містом Уммою (ХХУ ст. до
н.е.). З одного боку стели зображено верховного бога Лагаша, який тримає
сітку з впійманими ворогами, з другого — правителя Лагаша на чолі
війська, яке карає переможених.

На відміну від Єгипту де дуже рано склалися централізовані держави в
Межиріччі існувало багато держав, що змінювали одна одну. (Шумер, Аккад,
Асірія, Вавилон).

Внаслідок цього там не склався культ, обожнення царів (фактично вони
мали прерогативи першосвященника). Поступово з родоплемінних богів, які
мали переважно антропоморфний характер (сліди тотемізму тут
простежуються не яскраво) формується головний пантеон. До нього
належали: Ану (небо), Еа (людини-риби) та Енліль (дух , вітер, тінь).

У Вавілоні головне місце в пантеоні зайняв Мардук. Згідно з міфами
Мардук переміг богиню темряви Тіамат розсік її тіло і утворив з її
частин небо і землю.

3. Шумерська міфологія

Шумерська міфологія була не тільки багатою, але й вплинула на релігійні
уяви багатьох народів. Міф про всесвітній потоп вважається шумерського
походження. Як зазначають дослідники-шумерологи, в Шумері були винайдені
гончарне коло, колесо, плуг, закладені основи наукових знань. Звідти
пішли звичаї поділяти тиждень на дні, назви сузір’їв зодіаку, сама
астрологія, астрономічні знання і т. ін.

Є серед шумерської міфології і міфи про помираючих і воскреслих богів.
Богинею любові і плодючості були Іштар (у акадійців вона звалась —
Ештар, у асірійців — Істар, у семітів — Астарта), чоловічою іпостассю
плодючості був Тамуз — уособлення рослинності. Тамуз був відомий у
Передній Азії і в Греції як Адоніс ( від семітського Адоні — господин).

Уяви про загробне життя душі і загробну винагороду у шумерів не було
розвинуто. Зате надзвичайно поширена була мантика. У Межиріччі ворожбити
називались — бару. Ворожили вони за летом птахів, тлумачили сни, за
формі масляних плям на воді, але найчастіше по печінці тварин
(гепатоскопія). Ця техніка мантики була поширена пізніше у римлян.
Початок окультних знань традиційно пов`язувався з Вавилоном: астрономія,
хіромантія, нумерологія різні види мантики. Саме з вавилонськими жерцями
пов`язували найдавніші езотеричні знання.

За легендою, богиня пітьми Тіамат вирішила згубити усіх богів. Ніхто не
наважувався боротися з нею. Лише Мардук взяв це на себе, але за умови,
що посяде перше місце над всіма іншими богами. Він переміг Тіамат,
розрубав її навпіл, створивши небо і землю, а сам став головним богом
світу.

Крім Мардука, вавилонсько-ассирійська релігія дуже багато уваги
приділяла розробці і поширенню культу вмираючого і воскресаючого бога
Таммуза; поширенню міфу про першу людину — Дцама, втратою ним безсмертя
і гріхопадіння. Певну релігіє-знавчу цікавість викликає міф про потоп,
від якого врятувався Ут-Напишім, улюблений жрець бога Енкі, що за
порадою останнього побудував ковчег.

Висновок

Отже, Месопотамська цивілізація виникла на Близькому Сході, на території
сучасного Іраку, між ріками Тигр і Євфрат, у IV тисячолітті до н.е. На
півдні Месопотамії, де широко провадилось іригаційне сільське
господарство, розвинулися прадавні міста-держави Ур, Урук, Кіш, Еріду,
Ларса, Ніппур, Лагаш, Умма та ін. Розквіт цих міст називають золотим
віком стародавньої держави шумерів. Це справедливо і в прямому, і в
метафоричному розумінні: тут вироблялися з золота предмети
найрізноманітнішого побутового призначення та зброя; культура шумерів
справила величезний вплив на подальший прогрес не тільки Месопотамії, а
й усього людства.

Шумерам належать важливі відкриття: вони першими навчились виготовляти
кольорове скло та бронзу, винайшло колесо і клинописне письмо, створили
першу професійну армію. Склали перші правові кодекси, винайшли
арифметику, в основі якої лежала позиційна система числення.

Світ духовної культури шумерів заснований на міфології. Людина створена
з глини, замішана на божій крові; її призначення — працювати на богів і
їсти ту їжу, яку вони чомусь не споживають. Всесвіт — божественна
держава, в якій усе побудоване на слухняності.

Тема слухняності в сім’ї, громадській поведінці, вважає дослідник
В.Полікарпов, становила суть доброчинства і правильного життя взагалі у
стародавній Месопотамії, адже людина створена для рабської повинності й
вірного служіння богам. Старанний і слухняний слуга може розраховувати
на милість господаря. Отже, шлях слухняності, вірної служби та пошани до
старших, правителів і богів — це шлях земного успіху, здоров’я й
довголіття. Звідси детерміністична концепція життя людини: від самого
дня народження воно визначене богом, і нічого в ньому змінити неможливо,
так само неможливо відвернути смерть.

Смерть — це кульмінація життя, завершення успіхів і перемог людини у
боротьбі за встановлення справедливого і слухняного життя. В культурі
шумерів уперше в історії людина зробила спробу морально подолати смерть,
зрозуміти її як момент переходу у вічність. У шумерській міфології вже
існують міфи про золотий вік людства та райське життя, які згодом
увійшли до релігійних уявлень народів Передьої Азії, а пізніше — в
біблійні сюжети.

Вплив культури Месопотамії відчувався у Передній і Малій Азії.

Список використаної літератури

Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Наукова
думка, 1995.

Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Вілбор, 1997.

Релігієзнавство / За ред. Рибачука. – К.: Освіта, 1997.

Релігієзнавство / За ред. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Основы религиоведения / Под ред. А. Яблокова. – М., 1994.

Ліндсей Джек. Коротка історія культури: У 2-х т. – К.: Мистецтво, 1995.
-Т.1.

Крывелёв И. История религий: В 2-х т. – М.: Мысль, 1993.

PAGE

PAGE 11

Похожие записи