РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

“СВАРКИ, ПЛІТКИ В КОЛЕКТИВІ І ЇХ ПРИЧИНИ І ПРОФІЛАКТИКА ”

Якщо у колективі досить часто лунають сварки і поширюються плітки,
значить в колективі не все гаразд, там давно назрів, або назріває
конфлікт. Конфлікт — це зіткнення, він виникає там, де зіштовхуються
різні бажання, де різні альтернативи й ухвалення рішення ускладнені.
Конфлікти виникають і там, де зіштовхуються різні школи, різні манери
поводження, їх може підживлювати і бажання одержати щось, не підкріплене
відповідними можливостями.

Сварки та плітки можуть найчастіше проявлятися у таких видах конфліктів,
як:

МОТИВАЦІЙНІ КОНФЛІКТИ. Постійне «недовантаження» на виробництві і
відповідно низький соціальний статус можуть з’явитися серйозними
«порушниками спокою». Почуття власної гідності — це альфа й омега, і
усе, що його ущемляє, будить величезну енергію, націлену на конфлікт. До
того ж результату веде і «перевантаження», що повинне одержувати
визнання, що не завжди можливо. У результаті «переробному» ще і
пред’являються претензії, щоб обґрунтувати те, що результат його праці
відрізняється від очікуваного.

КОНФЛІКТИ КОМУНІКАЦІЇ. Комунікаційний конфлікт у наявності, коли ніхто
не зважується на встановлення «зворотних зв’язків» зі співробітником,
тобто ніхто не звертає увагу співробітника на його промахи. Аналогічна
ситуація виникає і тоді, коли співробітнику не сигналізують про те, що
його визнають і поважають. Хто ніколи не чує слів визнання, той стає
невпевненим.

КОНФЛІКТИ ВЛАДИ І БЕЗВЛАСТТЯ. Можна по-різному бачити мету чи ведучий
до неї шлях. Цілі завжди знаходиться в майбутньому. Їх цілком і до кінця
обґрунтувати ніколи не вдається. Завжди є елемент невизначеності.
Ставлячи цілі і створюючи умови їхньої реалізації, ми вже змінюємо
майбутнє, нехай навіть тільки в деталях.

Проте існує маса можливостей — загальмувати розвиток, ставити ціпка в
колеса. Конфлікт — висить у повітрі. Найчастіше розплачується за це
виробництво.

ВНУТРІОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ. «Дві душі живуть у моїх грудях…» Де б не
жили душі, про які писав Ґете, поет бачив, що конфлікт може вирувати й
усередині людини. Він може приймати різні форми. Одна з найпоширеніших
форм — рольовий конфлікт, коли до однієї людини пред’являються
суперечливі вимоги з приводу того, якої повинний бути результат його
роботи. Наприклад, завідувач чи секцією відділом в універсальному
магазині може зажадати, щоб продавець увесь час знаходився у відділі і
надавав покупцям інформацію і послуги. Пізніше завідувач може висловити
невдоволення тим, що продавець витрачає занадто багато часу на покупців
і приділяє мало увагу поповненню відділу товарами. А продавець сприймає
вказівки щодо того, що робити і чого не робити — як несумісні.
Аналогічна ситуація виникла б, якби керівнику виробничого підрозділу
його безпосередній начальник дав указівку нарощувати випуск продукції, а
керівник по якості наполягав би на підвищенні якості продукції шляхом
уповільнення виробничого процесу. Обидва приклади говорять про те, що
одній людині давалися суперечливі завдання і від нього вимагали
взаємовиключних результатів. У першому випадку конфлікт виникав у
результаті суперечливих вимог, пропонованих до тому самому людини. В
другому випадку причиною конфлікту було порушення принципу
єдиноначальності.

МІЖОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ. Цей тип конфлікту, можливо, найпоширеніший. В
організаціях він виявляється по-різному. Найчастіше це боротьба
керівників за обмежені ресурси, капітал чи робочу силу, час використання
чи устаткування схвалення проекту. Кожний з них вважає, що оскільки
ресурси обмежені, він повинний переконати вищестояще начальство виділити
ці ресурси саме йому, а не іншому керівнику.

Міжособистісний конфлікт може також виявлятися і як зіткнення
особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами і цінностями
іноді просто не в змозі ладити один з одним. Як правило, погляди і мети
таких людей відрізняються в корені.

КОНФЛІКТ МІЖ ОСОБИСТІСТЮ І ГРУПОЮ. Виробничі групи встановлюють норми
поведінки. Кожний повинний їх дотримувати , щоб бути прийнятим
неформальною групою і, тим самим, задовольнити свої соціальні потреби.
Однак, якщо чекання групи суперечать чеканнями окремої особистості, може
виникнути конфлікт. Наприклад, хтось захоче заробити побільше, чи те
роблячи понаднормову роботу, чи те перевиконуючи норми, а група
розглядає таке “надмірне” ретельність як негативне поводження.

Між окремою особистістю і групою може виникнути конфлікт, якщо ця
особистість займе позицію, що відрізняється від позиції групи.
Наприклад, обговорюючи на зборах можливості збільшення обсягу продажів,
більшість буде вважати, що цього можна домогтися шляхом зниження ціни. А
хтось один, однак, буде твердо переконаний, що така тактика приведе до
зменшення прибули і створить думку, що їхня продукція по якості нижче,
ніж продукція конкурентів. Хоча ця людина, думка якого відрізняється від
думки групи, може приймати до серця інтереси компанії, його чи її все
рівно можна розглядати, як джерело конфлікту, тому що він чи вона йде
проти думки групи.

Аналогічний конфлікт може виникнути на ґрунті посадових обов’язків
керівника: між необхідністю забезпечувати відповідну продуктивність і
дотримувати правила і процедур організації. Керівник може бути змушений
уживати дисциплінарних заходів, що можуть виявитися непопулярними в очах
підлеглих. Тоді група може завдати відповідного удару — змінити
відношення до керівника і, можливо, знизити продуктивність праці.

МІЖГРУПОВИЙ КОНФЛІКТ. Організації складаються з безлічі груп, як
формальних, так і неформальних. Навіть у найкращих організаціях між
такими групами можуть виникати конфлікти. Неформальні організації, що
вважають, що керівник відноситься до них несправедливо, можуть міцніше
згуртуватися і спробувати “розрахуватися” з ним зниженням продуктивності
праці.

Часто через розходження цілей починають конфліктувати один з одним
функціональні групи усередині організації. Наприклад, відділ збуту, як
правило, орієнтується на покупця, у той час як виробничий підрозділ
більше піклується про співвідношення витрат і ефективності, а так само
про економію на масштабах. Тримати великі товарні запаси, щоб швидко
виконувати замовлення, як віддає перевагу відділу збуту, значить
збільшувати витрати, а це суперечить інтересам виробничих підрозділів.
Денна зміна медичного персоналу може обвинуватити нічну зміну в тім, що
та погано доглядає за хворими. У великих організаціях один підрозділ
може спробувати збільшити свою прибутковість, продаючи готову продукцію
зовнішнім споживачам замість того, щоб задовольнити потреби інших
підрозділів компанії у своїй продукції по більш низькій ціні.

Причини сварок та пліток

У всіх цих явищаї є кілька причин. Основними причинами конфлікту є
обмеженість ресурсів, які потрібно поділяти, взаємозалежність завдань,
розходження з метою, розходження в представленнях і цінностях,
розходження в манері поводження, у рівні утворення, а також поганій
комунікації.

РОЗПОДІЛ РЕСУРСІВ. Навіть у самих великих організаціях ресурси завжди
обмежені. Керівництво повинне вирішити, як розподілити матеріали,
людські ресурси і фінанси між різними групами, щоб найбільш ефективним
образом досягти цілей організації. Виділити велику частку ресурсів
якомусь одному керівнику, чи підлеглі групі означає, що інші одержать
меншу частку від загальної кількості. Не має значення, чого стосується
це рішення: за який з чотирьох секретарів закріпити комп’ютер із
програмою-редактором, якому факультету університету дати можливість
збільшити кількість викладачів, який керівник дістане додаткові кошти
для розширення свого чи виробництва який підрозділ одержить пріоритет в
обробці даних — люди завжди хочуть одержувати не менше, а більше. Таким
чином, необхідність поділяти ресурси майже неминуче веде до різних видів
конфлікту.

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ЗАДАЧ. Можливість конфлікту існує скрізь, де одна
людина чи група залежать у виконанні задачі від іншої чи людини групи.
Наприклад, керівник виробничого підрозділу може пояснювати низьку
продуктивність своїх підлеглих нездатністю ремонтної служби досить
швидко ремонтувати устаткування. Керівник ремонтної служби, у свою
чергу, може звинувачувати кадрову службу, що не взяла на роботу нових
робітників, у яких бідували ремонтники. Аналогічним образом, якщо один
із шести інженерів, зайнятих розробкою нової продукції, не буде
працювати як випливає, інші можуть відчути, що це відбивається на їхніх
можливостях виконувати своє власне завдання. Це може призвести до
конфлікту між групою і тим інженером. який, на їхню думку, погано
працює. Оскільки всі організації є системами, що складаються з
взаємозалежних елементів, при неадекватній роботі одного чи підрозділу
людини взаємозалежність задач може стати причиною конфлікту.

Деякі типи організаційних структур і відносин як би сприяють конфлікту,
що виникає з взаємозалежності задач. Причиною конфлікту між лінійним і
штабним персоналом буде взаємозалежність виробничих відносин. З одного
боку, лінійний персонал залежить від штабного, тому що потребує допомоги
фахівців. З іншого боку, штабний персонал залежить від лінійного, тому
що має потребу в його підтримці в той момент, коли з’ясовує неполадки у
виробничому чи процесі коли виступає в ролі консультанта. Більш того,
штабний персонал при упровадженні своїх рекомендацій звичайно залежить
від лінійного.

РОЗХОДЖЕННЯ З МЕТОЮ. Можливість конфлікту збільшується в міру того. як
організації стають більш спеціалізованими і розбиваються на підрозділи.
Це відбувається тому, що спеціалізовані підрозділи самі формулюють свої
цілі і можуть приділяти більшу увагу їх досягненню, чим цілям всієї
організації.

РОЗХОДЖЕННЯ В ПРЕДСТАВЛЕННЯХ І ЦІННОСТЯХ. Представлення про якусь
ситуацію залежить від бажання досягти визначеної мети. Замість того, щоб
об’єктивно оцінювати ситуацію, люди можуть розглядати тільки ті погляди.
альтернативи й аспекти ситуації, що, на їхню думку, сприятливі для
їхньої групи й особистих потреб. Ця тенденція була виявлена в
дослідженні, де керівники відділу збуту, кадрові служби і служби зв’язку
з клієнтами попросили вирішити одну проблему. І кожний вважав, що з
проблемою може справитися тільки його функціональний підрозділ.

Розходження в цінностях — дуже розповсюджена причина конфлікту.
Наприклад, підлеглий може вважати, що завжди має право на вираження
своєї думки, у той час як керівник може думати, що підлеглий має право
виражати свою думку тільки тоді, коли його запитують і беззаперечно
робити те, що йому говорять. Високоосвічений персонал відділу досліджень
і розробок цінує волю і незалежність. Якщо ж їхній начальник вважає за
необхідне пильно стежити за роботою своїх підлеглих, розходження в
цінностях, імовірно, викликають конфлікт. Конфлікти часто виникають в
університетах між факультетами, орієнтованими на утворення (бізнес і
техніка). Конфлікти також часто зароджуються в організаціях охорони
здоров’я між адміністративним персоналом, що прагне до ефективності і
рентабельності, і медичним персоналом, для якого більшою цінністю є
якість допомоги, що робиться хворим.

РОЗХОДЖЕННЯ В МАНЕРІ ПОВОДЖЕННЯ І ЖИТТЄВОМУ ДОСВІДІ. Ці розходження
також можуть збільшити можливість виникнення конфлікту. Зустрічаються
люди, що постійно виявляють агресивність і ворожість і які готові
заперечувати кожне слово. І от таки йоржисті особистості створюють
навколо себе атмосферу чревату конфліктом. Дослідження показують, що
люди з рисами характеру, що роблять їх найвищою мірою авторитарними,
догматичними, байдужними до такого поняття, як самоповагу, скоріше
вступають у конфлікт. Інші дослідження показали, що розходження в
життєвому досвіді, цінностях, утворенні, стажі, віці і соціальних
характеристиках зменшують ступінь взаєморозуміння і співробітництва між
представниками різних підрозділів.

НЕЗАДОВІЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ. Погана передача інформації є як причиною, так
і наслідком конфлікту. Вона може діяти як каталізатор конфлікту,
заважаючи окремим працівникам чи групі зрозуміти ситуацію чи точки зору
інших. Якщо керівництво не може довести до відома підлеглих, що нова
схема оплати праці, ув’язана з продуктивністю, покликана не “вичавлювати
соки” з робітників, а збільшити прибуток компанії і її положення серед
конкурентів. Підлеглі можуть відреагувати таким чином, що сповільнять
темп роботи. Інші розповсюджені проблеми передачі інформації, що
викликають конфлікт, — неоднозначні критерії якості, нездатність точно
визначити посадові обов’язки і функції всіх співробітників і
підрозділів, а також пред’явлення взаємовиключних вимог до роботи. Ці
проблеми можуть чи виникнути збільшуватися через нездатність керівника
розробити до зведення підлеглих точний опис посадових обов’язків.

Щоб запобігти виникненню сварок та пліток велику увагу керівництву
організацій слід приділити дослідженню внутрішнього клімату в колективі,
швидко викривати напругу, усувати її причини і по можливості давати
змогу колективу самому знаходити цивілізовані шляхи вирішення
конфліктних ситуацій. Тільки тоді колектив буде здоровим психологічна
та морально.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

ПСИХОЛОГІЯ. ПІДРУЧНИК. – К., 2000.

ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ. – Харків, 1996.

Похожие записи