Судова експертолопя і судова експертиза

ПЛАН

1. Поняття судової експертології і судової експертизи, іхні -види і
значення.

2. Підготовка і призначення судової експертизи.

Поняття судової експертології і судової експертизи, їхні види і значення

Судова експертологія — це вчення про загальні теоретичні і методологічні
проблеми судової експертизи, тобто виділення як її предмету того
загального, що об’єднує методологічно і методично всі види судових
експертиз і не є предметом інших наук (Р. С. Бєлкін, М. В. Салтевський).

Конкретний зміст предмету судової експертології, загальні принципи,
завдання, методи і засоби поки що тільки зазначені і потребують
розроблення. Разом з тим, як би не розвивалась теорія судової
експертизи, судова експертологія повинна залишитись в рамках загальної

теорії науки криміналістики.

Експертиза — це форма застосування спеціальних знань (М. П. Яблоков).
Судова експертиза — це процесуальна форма дослідження джерел доказової
інформації.

Судова експертиза — це слідча дія з організації та тактики використання
спеціальних знань з метою здобуття доказової інформації методами
наукового дослідження, яка виконується за дорученням слідчих і судових
органів і відображається у висновку експерта.

Судова експертиза — це процесуальна діяльність

слідчого з застосування спеціальних знань для розслідування злочинів
(ст. 196-205 КПК України). На думку М. П. Яблокова спеціальні знання
можуть застосовуватися різними шляхами:

• безпосередньо слідчим і судом, які здійснюють розслідування та
розглядають кримінальну справу;

• одержанням довідок і консультацій у спеціаліста;

• залученням спеціаліста до участі в слідчій дії;

• проведенням ревізії;

• проведенням експертизи.

Роль експертизи в розслідуванні злочинів полягає в тому, що вона:

а) забезпечує здобуття нових доказів;

б) дозволяє вводити до процесу доказування фактичні дані, які для
органолептичного сприйняття та дослідження недоступні;

в) надає можливість перевіряти достовірність фактів»

встановлених органолептичними засобами;

г) дозволяє за матеріальними відображеннями вирішувати проблему
ототожнення людей та речей.

У практиці експертних установ України зараз визнана така класифікація
судових експертиз.

1) криміналістична — почеркознавча, авторознавча,
техніко-криміналістичного дослідження документів, траоологічна,
судово-балістична, експертиза з метою ідентифікації особи за ознаками
зовнішності, фототехнічна та експертиза холодної зброї;

2) планово-економічна експертиза — судово-бухгалтерська та
планово-економічна;

3) товарознавча;

4) технічна експертиза — загального характеру, пожежно-технічна,
будівельно-технічна, агротехнічна, су-дово-автотехнічна;

5) технологічна експертиза;

6) експертиза матеріалів і речовин- експертиза наркотичних речовин,
експертиза металів і сплавів, експертиза фарб і лаків, експертиза
паливно-мастильних матеріалів, експертиза волокон, експертиза скла та
кераміки, експертиза пластмас і полімерів;

7) фармацевтична та фармакологічна експертиз’

8) експертиза харчових продуктів;

9) ґрунтознавча експертиза;

10) біологічна експертиза;

11) ветеринарна експертиза;

12) екологічна експертиза;

13) психіатрична експертиза;

14) психологічна експертиза;

15) експертиза отруйних речовин подразнюючої дії;

16) судово-медична експертиза;

17) інші судові експертизи, що розвиваються (фоно-скопічна,
комп’ютерно-технічна, електроакустична, фонетична,
органолептико-одорологічна, іхтіологічна тощо).

Судові експертизи проводяться в спеціальних установах, а також за їх
межами спеціалістами, яких відбирає слідчий.

В Україні існують п’ять головних експертних установ:

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський
науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. діяча науки
Бокаріуса, Одеський, Донецький і Львівський науково-дослідні інститути
судових експертиз. Вони знаходяться у підпорядкуванні Міністерства
юстиції України. Харківський інститут має філіали у Дніпропетровську і
Автономній республіці Крим. Київський — у Тернополі, а Одеський — у
Миколаєві.

Інститути і філіали проводять криміналістичні експертизи,
судово-хімічні, біологічні, судово-автотехнічні, матеріалів і речовин,
ґрунтознавчі та деякі інші.

Міністерство внутрішніх справ України має свою мережу експертних установ
у державі (в центрі і в кожній області). У МВС України існує
експертне-криміналістичне управління (ЕКУ), при УМВС України в областях
експертно-криміналістичні відділи (ЕКВ), а в містах і районах
відділення, групи і експерти. ЕКУ та ЕКВ проводять криміналістичні та
деякі інші види експертиз, а районні експерти — тільки деякі види
криміналістичних експертиз. Головне їхнє завдання — надати допомогу
органам дізнання та слідства під час збирання доказів (огляду міста
події).

Економічні експертизи проводяться в обласних бюро бухгалтерських
експертиз. Судово-медичні — в Українському бюро судових експертиз та
обласних бюро, які, як правило, працюють на основі кафедр судової
медицини медичних університетів та інститутів.

Товарознавчі експертизи проводяться в бюро товарних експертиз.

Психіатричні експертизи проводяться амбулаторне в лікувальних установах
і стаціонарно — в спеціальних психіатричних лікарнях.

Відомо, що в Україні приділяється особлива увага розвиткові наукових
досліджень у галузі судової експертизи.

За останні роки в практиці правоохоронних органів щодо використання
даних різних галузей природничо-технічних наук при розслідуванні
злочинів накопичений певний позитивний досвід. Сьогодні створено новий
структурний підрозділ у системі експертно-криміналістичної служби МВС
України — криміналістичний центр, у якому організовано проведення не
лише традиційних, але й нових видів експертиз. Активно розвиваються
експертні криміналістичні дослідження в системі МЮ України.

Подальше удосконалення судової експертизи неможливе без законодавчої
роботи, яка сьогодні інтенсивно ведеться в Україні. Важливою є
координація діяльності та об’єднання зусиль експертних установ держави
щодо Оптимального використання інтелектуальної (експертних кадрів) та
інструментальної бази, маючи на меті найбільш повне і дійове задоволення
і слідчої та судової практики в проведенні експертних досліджень.

Підготовка і призначення сурово? експертизи

Підготовка до призначення та ‘проведення судової експертизи включає:

1) визначення мети та конкретних завдай^ Йксперт-ного дослідження;

2) визначення експертної установи або експерта;

3) підготовку матеріалів для дослідження;

4) винесення постанови про проведення експертизи, формулювання завдання
експерту;

5) підготовку зразків для дослідження;

6) створення умов для проведення експертизи, якщо остання проводиться
поза експертною установою.

???????$??$???????3?Матеріали до експертної установи доставляють поштою,
спецзв’язком або кур’єром.

Під час підготовки матеріалів на експертизу слідчий взаємодіє зі
спеціалістом: у виборі експерта, визначенні мети експертизи та її виду,
формулюванні конкретного завдання (які необхідно зразки і як їх одержати
тощо).

Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, то слідчий
створює експерту необхідні умови для роботи, охорону, забезпечення
технічними засобами, приміщенням. У провадженні експертизи інколи бере
участь слідчий, з дозволу останнього може бути прит сутній обвинувачений
(особливо при планово-економічних експертизах).

При проведенні судово-медичної та психіатричної експертиз слідчий
взаємодіє з органами дізнання з питань забезпечення охорони, доставки
обвинуваченого на експертизу.

Визначення мети експертизи та формулювання питань складають одне з
головних завдань підготовки судової експертизи. Як правило, під час
призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових
обставин:

1) причинного зв’язку між явищем та його наслідками;

2) часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів
досліджуваного процесу;

3) властивостей та стану досліджуваних об’єктів (на-і приклад,
судимість, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

4) родової належності та індивідуальної тотожності. При формулюванні
питань слідчий керується такими положеннями:

• з’ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою
експертизи;

• ознайомитись з існуючими науковими можливостями та методами
встановлення (одержання) інформації Щодо факту, який встановлено;

• визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної
справи.

Під час формулювання питань з метою досягнення точності, логічності та
грамотності використовують допомогу спеціаліста.

Крім первинної експертизи можуть призначатися додаткова та повторна.
Додаткова експертиза призначається у випадках, коли необхідно встановити
факти (обставини) щодо нових джерел інформації, які ще не
досліджувалися. Наприклад, при встановленні виконавця підпису
з’являються нові підозрювані (обвинувачені), від яких відбираються
зразки на дослідження та призначається додаткова експертиза, яку
звичайно проводить той самий експерт.

Повторна експертиза проводиться у випадках, коли:

а) висновок експерта суперечить основним матеріалам справи, які добуті
іншими засобами доказування;

б) у дослідженні застосовувалися методи, які не відповідають
досягненням сучасної науки;

в) експертом досліджувались не всі пред’явлені дже

рела (неповнота дослідження);

г) у експерта відсутні спеціальні знання для дослідження пред’явлених
об’єктів (некомпетентність).

Повторна експертиза досліджує матеріали первинної експертизи, тому вона
доручається комісії експертів, до складу якої може належати експерт, що
проводив першу

експертизу.

За кількістю спеціальних знань, які використовуються під час провадження
експертиз, останні поділяють на комплексні та комісійні.

Комплексна експертиза призначається у разі, коли для вирішення питання
(питань), що поставлено слідчим, дослідження джерела інформації
необхідно проводити різними методами та засобами, спеціалістами різних
галузей знань. Наприклад, з метою визначення механізму
дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), аварії на авіатранспорті, залізниці
необхідно дослідити джерело події спеціалістами різних галузей знань
(криміналістики, медицини, хімії, фізики, організації служби руху тощо).

Комісійна експертиза — це дослідження об’єктів групою спеціалістів
однієї галузі знань. Наприклад, дослідження потерпілих у авіакатастрофі
комісією судмед-експертів. Комісію експертів, як правило, призначає
керівник експертної установи для швидкого проведення дослідження великої
кількості об’єктів (документів, слідів пальців рук тощо). Склад
експертної комісії визначає слідчий за консультацією керівника
експертної

установи.

Призначення та організація судових експертиз в Україні здійснюється
згідно з Законом України «Про судову експертизу» (1994) та Інструкцією
про організацію провадження судових експертиз у науково-дослідних
судово-експертних установах Міністерства юстиції України (1988).

Використання висновку експертизи потребує від слідчого перш за все
оцінки його як рівноправного доказу в системі збирання доказів у справі.
Оцінка наукової обґрунтованості та достовірності висновків — одне із
важливих завдань діяльності слідчого.

Існують два способи оцінки наукової достовірності висновку:

а) аналіз умов і методів проведення дослідження;

б) зіставлення висновків експерта з іншими доказами, які містять
відомості стосовно предмету дослідження, тобто перевіряється
відповідність висновку дійсності.

Під час аналізу умов і методів дослідження слідчий. аналізує:

1) компетентність експерта, який проводив експертизу;

2) повноту дослідження об’єктів експертизи;

3) достатність представлених експерту порівняльних зразків;

4) обгрунтованість вихідних наукових положень, прийнятих експертом;

5) наявність протиріччя у висновках експерта;

6) форму висновків експерта, відповідність форми ре;

зультатам дослідження.

При порівнянні висновків експерта із зібраними у справі доказами
використовуються методи логічного аналізу, способи групування,
зіставлення та порівняння висновку експерта з іншими доказами. У випадку
встановлення протиріччя призначають додаткову, повторну або комплексну
експертизу.

Література

Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.

Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.

Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.

Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.

Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков, 1994.

Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994.

Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной
республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.: Наукова думка,1990.

Дмитренко I; А. Екологічне право України: Навч. посіб- К.,1996.

Похожие записи