Реферат на тему

Порушення законодавства про бюджетну систему України

Стаття ККУ 210:

1. Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому
призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а
так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків
бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як
це встановлено чинним бюджет-ним законодавством, якщо предметом цих
діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, —

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або
без такого.

2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих
розмірах або вчинені повторно, аоо за попередньою змовою групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або
позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

Примітки: 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у
бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування

2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього
Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210,
211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі І більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений законодавством
порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання
бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати
виконання державними органами та органами місцевого самоврядування
покладених на них завдань І функцій Додатковим обов’язковим об’єктом
злочину виступають консституційні права і законні інтереси громадян,
порядок здійснення службовими особами покладених на них службових
повноважень.

2. Предметом злочину є бюджетні кошти. Це кошти, що включаються у
бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування Бюджетну систему
України як план формування І використання фінансових ресурсів утворюють
сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів (бюджет Автономної
Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах, бюджети
місцевого самоврядування — територіальних громад сіл, селищ, міст та їх
обєднань)

Предметом злочину виступають бюджетні кошти лише у великих або особливо
великих розмірах. Великим розміром визнається сума, яка в тисячу і
більше разів перевищує неоподатковуваний мі-німлт доходів громадян
(примітка до ст. 210).

Крім бюджетних коштів, фінансове законодавство виокремлює поняття
позабюджетних коштів. Це кошти, які бюджетні установи та організації
отримують понад асигнування, що надаються їм з державногота (або)
місцевого бюджетів. Якщо позабюджетні коштів та установ та організацій,
які утримуються за рахунок бюджетів усіх рівнів, включаються до
відповідних бюджетів, то здійснення з ними операцій, зазначених у ч. 1
ст. 210, утворює склад цього злочину Якщо службова особа протиправне
розпоряджається позабюджетним коштами даної установи чи організації за
умови що ці кошти не включені до складу певного бюджету (наприклад,
здійснює їх використання всупереч цільовому призначенню), вона за
наявності підстав повинна притягуватись до відповідальності за ст. 364,
365.

3. 3 об’єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох
альтернативних формах: 1) використання бюджетних коштів супереч їх
цільовому призначенню; 2) використання бюджетних ко штів в обсягах, що
перевищують затверджені межі видатків, 3) недотримання вимог щодо
пропорційного скорочення видатків бюджету; 4) недотримання вимог щодо
пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Перші дві форми вчинюються шляхом дій. Недотримання встановлених
бюджетним законодавством вимог (третя і четверта форми злочину) може
виражатись як у діях, так і у бездіяльності службової особи.

Під використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню
слід розуміти використання коштів державного або місцевих бюджетів
всупереч призначенню, визначеному для цих коштів відповідними бюджетами
та кошторисами доходів і витрат. Це можуть бути, зокрема: І)
фінансування за рахунок бюджетних коштів тих видатків, які не
передбачені видатковими статтями затвердженого бюджету відповідного
рівня; 2) використання бюджетних коштів, що мали цільове спрямування, з
іншою метою, тобто фінансування одних видатків за рахунок інших статей
видатків (скажімо, фінансування виробництва за рахунок коштів,
призначених для виплати заробітної плати).

Поняттям нецільового використання бюджетних коштів охоплюється також
спрямування їх на такі видатки, фінансувати які за рахунок бюджетних
коштів заборонено (наприклад, законодавство забороняє використання
бюджетних коштів для фінансування різноманітних позабюджетних фондів).

Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі
видатків, — це фінансування видатків у сумах, які перевищують розміри,
затверджені у відповідних бюджетах, кошторисах і планах асигнувань.
Особа, яка має право розпоряджатись бюджетними коштами, перевищує або
загальний обсяг затверджених видатків, або обсяг видатків на конкретні
заходи, передбачені у встановленому порядку (наприклад, завищуються
обсяг і вартість проведених робіт).

Якщо понаднормативне фінансування здійснюється за рахунок бюджетних
коштів, призначених для фінансування інших видатків, в діях винної особи
вбачається одночасно використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому
призначенню.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету може
виражатись, наприклад, у неприйнятті уповноваженою особою рішення про
пропорційне скорочення видатків бюджету у разі зменшення надходжень
коштів до нього, у прийнятті рішення поширити пропорційне скорочення на
всі видаткові статті бюджету, у т.ч. захищені.

Під недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків
бюджетів усіх рівнів потрібно розуміти, зокрема, фінансування у повному
обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за
іншими статтями або при їх повному нефінансуванні, недодержання строків
фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення
і зростання заборгованості з виплати пенсій, заробітних плат, соціальної
допомоги, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі
(місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного з чотирьох діянь,
передбачених ст. 210. При цьому потрібно мати на увазі те, що розмір
незаконно використаних або витрачених бюджетних коштів має бути не
меншим за 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Насамперед це службова особа, на яку
покладено виконання, функцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники
бюджетних коштів — це бюджетні установи та організації в особі їхніх
керівників, уповноважені на одержання асигнувань, взяття зобов’язань та
здійснення видатків з бюджету За обсягом наданих прав розпорядники
поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників
коштів бюджету нижчого рівня.

Суб’єктом цього злочину визнаються відповідні службові особи органів
державної виконавчої влади від прем’єр-міністра України до сільських,
селищних і міських голів, а також: керівники бюджетних установ та
організацій, які розпоряджаються бюджетними коштами відповідно до
затверджених кошторисів і планів асигнувань; службові особи юридичних
осіб небюджетної сфери, яким згідно з чинним законодавством делеговано
право розпоряджатись бюджетними коштами (наприклад, службові особи
недержавних підприємств, які надають житлово-комунальні послуги і на
рахунки яких перераховуються бюджетні кошти у вигляді нарахованих
населенню житлових субсидій; керівники підприємств, установ,
організацій, які не мають статусу бюджетних, однак у встановленому
порядку отримують бюджетні кошти не на своє утримання, а на окремі
програми, а також фінансову допомогу за рахунок бюджетних коштів у формі
дотацій, субвенцій, субсидій (див. також ‘ коментар до ст. 222).

Якщо діяння, зазначені у диспозиції ст. 210, вчинено службовою особою,
яка не є розпорядником бюджетних коштів або іншим уповноваженим щодо них
суб’єктом, вони можуть бути кваліфіковані за ст. ст. 364 або 365.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 210) є вчинення його: 1) в
особливо великих розмірах; 2) повторно; 3) за попе’ редньою змовою
групою осіб.

Особливо великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в три
тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян (примітка до ст. 210).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про вчинення
злочину за попередньою змовою групою осіб — ст 28 і коментар до неї.

Конституція України (ст. ст. 85. 92, 95—98, 116, 142, 143).

Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.

Закон України Про Рахункову палату від 11 липня 1996 р.

Закон Україна “Про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 р.

Закон України “Про джерела фінансування органів державної влади від ЗО
червня1999р

Постанова ВР “Про структуру бюджетної класифікації України від 12
липня 1996р.

Указ Президента України “Про запровадження режиму жорсткого обмеження
видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження
доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі” №41 від 21 січня 1998
р.

Положення про Міністерство фінансів України, Затверджене Указом
Президента України № 1081/99 від 26 серпня 1999р.

Рішення КС у справі про зміни до закону про бюджет № 1-12/2001 від 17
травня 2001р.

Положення про Державне казначейство. Затверджене постановою КМ № 590 від
31 липня 1995 р.

Постанова КМ І НБ “Про введення казначейської системи виконання
державного бюджету № 13 від 14 січня 1997р.

Постанова КМ “Про вдосконалення касового виконання державного бюджету
України” №68 від 21 січня 1998р.

Порядок казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і
організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету.
Затверджений наказом Державного казначейства України № 27 від 25 березня
1999 р.

Постанова КМ “Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів
державного бюджету” № 13 від 8 січня 2000 р.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо
виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та
організацій. Затверджений постановою КМУ№ 17 від 9 січня 2000р.

Механізм обмеження витрачання коштів розпорядниками коштів Державного
бюджету України. Затверджений наказом МФ № 45 від 27лютого 1998 р.

Похожие записи