Зміст | Журнал

 

Криміногенна ситуація та стан економіки

в аграрному секторі України

П.Т. Гега, П.М. Борута

Перехід України до ринкових умов господарювання через відсутність
відповідного досвіду його здійснення і чітких методик щодо вибору
раціональних форм діяльності підприємств агропромислового комплексу
є складним процесом, сповненим рядом протиріч. Безперервні реформування,
зміна правового поля, ринкові перетворення, перехід від одних схем
управління до інших, створення нових господарських структур шляхом
роздержавлення і приватизації, формування багатоукладної економіки
в аграрному секторі, заснованої на різних формах власності, поки що не
дали відчутних результатів та призвели до виникнення кризового стану
у галузі.

Останнім часом намітилася тенденція прогресуючого спаду виробництва всіх
видів продукції сільського господарства. У 1999 році обсяг всієї
продукції порівняно з 1990 роком скоротився на 51,5 %, у тому числі
продукції рослинництва на 47,1 % і тваринництва на 55,8 %.

Валовий збір зернових культур за цей період зменшився у 2,1 рази (з
51 009 тис. т до 24 581 тис. т), у тому числі пшениці — у 2,2 рази (з
30 374 тис. т до 13 585 тис. т), цукрових буряків — у 3,1 рази (з
44 264 тис. т до 14 064 тис. т).

Широкого розповсюдження набула негативна тенденція скорочення посівних
площ сільськогосподарських культур у господарствах усіх категорій.

Поряд зі скороченням посівних площ сільськогосподарських культур та
валового збору сільськогосподарської продукції, знизилась урожайність
зернових культур з 35,1 ц з 1 га у 1990 р. до 17,7 ц у 1999 р., у тому
числі озимої пшениці — з 40,2 ц до 23,2 ц, ярої — з 30,2 ц до 17,0 ц,
цукрових буряків — з 276 ц до 156 ц, соняшника — з 15,8 ц до 10,0 ц,
картоплі — з 117 ц до 82 ц, овочів — з 149 ц до 111 ц.

Відмічається спад виробництва основних видів сільськогосподарської
продукції на душу населення, зокрема, зерна у 2 рази, цукрових буряків —
у 3, м’яса — у 2,5, молока — у 1,7, яєць — у 1,8.

Для України буряківництво було провідною і, що найголовніше, прибутковою
галуззю сільського господарства. У 1986 — 1990 рр. вихід сировини
у середньому становив 43,8 млн т щорічно. Для прикладу, Франція на той
час вирощувала 26,3; США — 21,3; ФРН — 19,1; Польща — 10,1 млн т.

Найбільші площі посіву буряків припадали на Вінницьку, Полтавську,
Хмельницьку, Черкаську, Кіровоградську, Сумську, Тернопільську та
Київську області.

Україна, яка протягом багатьох років виробляла цукор не тільки для
забезпечення внутрішніх потреб, але й для поставок на експорт, що давало
значні надходження до державного бюджету, з 1990 р. почала втрачати
позиції лідера буряківництва в Європі. Якщо у 1998 р. Україна
експортувала цукру на 36 522,3 тис дол. США, то у 1999 р. — на
14 895 тис. дол. менше. Проте, імпорт цукру-сирцю за цей період
збільшився на 33 156,3 тис. дол. США. Сьогодні ця важлива галузь
опинилася у критичному становищі, основними причинами якого є повна
втрата державного впливу на економічні процеси у цукробуряковому
виробництві та контролю за випуском і реалізацією продукції; відсутність
обгрунтованої державної економічної політики у цукровій та суміжних
підгалузях промисловості, а також недосконалість законодавства щодо
ефективного функціонування виробництва у ринкових умовах; недостатнє
фінансування технічних і матеріальних ресурсів; бартеризація економічних
взаємовідносин між виробниками сировини і заводами; значне подорожчання
енергетичних і матеріальних ресурсів, а також техніки для вирощування,
збирання, транспортування і переробки цукрових буряків. Крім того,
завезення до Росії та інших країн СНД сировини з тростини і вироблення
з нього більш дешевого цукру сприяє витісненню з внутрішнього ринку
вітчизняного цукру.

Через відсутність достатньої кормової бази (посівні площі кормових
культур зменшилися у 1,4 рази), поголів’я великої рогатої худоби
скоротилося у 2,3 рази (з 24 623 тис. голів у 1991 р. до 10 620 тис.
голів на початок 2000 р.), що є нижчим за рівень 1941 р. (10 996 тис.
голів). Зрозуміло, що збільшення виробництва м’яса у цей період не
відмічалося, навпаки, спостерігався щорічний його спад. Якщо у 1990 р.
було вироблено 4 358 тис. т м’яса, то у 1999 р. лише 1 695 тис. т.
Одночасно зменшився експорт живих тварин та продукції тваринництва
з 438 662,3 тис. дол. США у 1997 р. до 274 107,6 тис. дол. у 1999 р.,
або на 62,5 %.

Різко знижується рентабельність виробництва сільськогосподарської
продукції. У 1990 р. рівень рентабельності зерна складав 275,1 %,
цукрових буряків — 29,5 %, м’яса великої рогатої худоби — 20,6 %.

Останнім часом сільськогосподарські підприємства всіх форм власності
продають менше зерна заготівельним організаціям та переробним
підприємствам, у 1990 р. їм було продано 11 520 тис. т зерна пшениці,
3 700 тис. т кукурудзи, 1 615 тис. т ячменю, 178 тис. т гречки, 571 тис.
т зернобобових та ін; у 1999 р., відповідно, — 977, 7, 250, 4, 6 тис. т.
Проте, більшість зерна реалізується на ринку та за бартерними угодами.
У 1995 році 37,5 % зерна (від загального обсягу реалізації) продавалося
заготівельним організаціям, 19,2 % — на ринку, 30,3 % — населенню та
12,8 % — за бартерними угодами. Тепер 33,7 % зерна продається за
бартерними угодами, 30,2 % — населенню, 25,2 % — на ринку і лише
10,7 % — заготівельним організаціям та переробним підприємствам. За
таких умов в окремих регіонах України виникають проблеми з хлібом.
У Дніпропетровській області на виробництво хліба у 2000 р.
прогнозувалося використати на 389 тис. т зерна менше, Донецькій
області — на 326, Луганській — на 90, Чернігівській — на 79. У цих
регіонах необхідність у продовольчому зерні порівняно з 1998 р.
скоротилася на 20–50 %.

Вартість продукції харчової промисловості, відвантаженої за бартерними
угодами, тільки за перший квартал 2000 р., склала 403,6 млн грн. Високий
рівень товарообмінних операцій зберігається на підприємствах тракторного
та сільгоспмашинобудування (63,9 %), цукрової (62,4 %) та рибної
(52,1 %) промисловостей.

На фоні занепаду рослинництва і тваринництва у сільському господарстві
скорочується парк тракторів, зернозбиральних комбайнів та вантажних
автомобілів. Якщо у 1990 році сільські господарства мали 495 тис.
тракторів, 107 тис. зернозбиральних комбайнів та 296 тис. вантажних
автомобілів, то у 1999 р., відповідно, — 347, 70, 245 тис.

Спостерігається значний спад обсягів виробництва у тракторному та
сільськогосподарському машинобудуванні. Якщо у 1998 році в Україні
вироблялося 136 тис. тракторів, 75,2 тис. тракторних сівалок, 73,3 тис.
бурякозбиральних машин, то вже у 1999 р., відповідно, — 5,0, 1,2, та
0,1 тис. Україні необхідно негайно відновити виробництво тракторів,
автомобілів, енергетичного устаткування і т.ін. Задіяна при цьому
індустрія дозволить відкрити інші виробництва і надасть знаряддя праці
й технічні ресурси для всіх форм економіки.

Для того щоб господарські структури могли нормально функціонувати
у ринкових умовах, має бути створено адекватне ринкове середовище. Серед
фінансових важелів, які значно впливають на формування такого
середовища, важливе місце належить кредитам. Без належного фінансового
забезпечення ця галузь як товаровиробник існувати не може. Однак,
сьогодні абсолютна більшість сільськогосподарських товаровиробників
взагалі не одержує кредитів. Ні держава, ні банки, ні комерційні
структури не бажають кредитувати вітчизняного госпвиробника. За даними
Мінагрополітики України, лише для збирання врожаю 2000 р. потреба АПК
у кредитах складала 600 млн грн, у тому числі цукрова промисловість —
понад 400 млн грн, масложирова — 233 млн грн, пивоварна — 4,7 млн грн,
харчова — 6,7 млн грн. Станом на 11.05.2000 р. комерційні банки видали
аграріям кредити на суму 350,4 млн грн, або 77 % погоджених обсягів
і 54 % від потреби.

Складається ситуація, коли, з одного боку, сільськогосподарські
товаровиробники через свою специфіку не можуть здійснювати господарську
діяльність без кредитів, а, з іншого боку, — банки не можуть надавати їм
кредити на прийнятних умовах. Вийти з такої ситуації без втручання
держави, особливо в умовах кризи, на думку більшості економістів,
практично неможливо.

У країнах Європейського Співтовариства існує декілька видів державної
допомоги фермерам відповідно до базових принципів надання фінансової
допомоги аграрному сектору. Зокрема, допомога при інвестуванні для
розвитку господарств (фермерств) складає 40 %, витрати у відсталих
районах — до 50 %, при вкладанні грошей фермером у переробку або
реалізацію продукції — 40 %, у районах з несприятливими кліматичними
умовами — 50 %, а також для покращання довкілля, при намірах зайнятися
фермерством, створенні груп виробників (кооперативів та ін.), стихійних
лихах, епідеміях тварин, підвищенні якості продукції.

Окрім перерахованого, допомога надається на проведення наукових
досліджень, сприяння рекламі. Передбачено надання короткострокових
позик. В усіх інших випадках фермери ЄС можуть звертатися за кредитами
до комерційних банків.

Як показує світовий досвід, у ринкових умовах доцільно мати різні
джерела фінансових надходжень. З огляду на це та на необхідність впливу
на окремі види діяльності, держава не повинна обмежуватися тільки
непрямим (через комерційні банки) впливом на процес формування
сільськогосподарськими підприємствами фінансових ресурсів, потрібні
й інші джерела та можливості. На період становлення ринкових відносин не
слід відмовлятися від практики надання державних кредитів цільового
призначення та кредитування готової продукції, особливо зерна. Кредитну
підтримку сільськогосподарського товаровиробника держава може
здійснювати шляхом своєї активної участі в реалізації його продукції.

Перелічені заходи при їх запровадженні можуть певною мірою поліпшити
становище з кредитним забезпеченням сільськогосподарського
товаровиробника. Але без залучення до цієї справи банківських структур
кардинально змінити ситуацію практично неможливо.

Як свідчить досвід Німеччини, Данії, Бельгії, Франції, Нідерландів
і США, для вирішення цієї проблеми необхідно створити спеціалізований
аграрний банк, котрий би здійснював свої функції з обслуговування
сільськогосподарських товаровиробників і бути конкурентноспроможним,
оскільки агропромисловий комерційний банк “Україна” практично втратив
зв’язок з аграрним сектором.

Новоствореному банку доцільно надати статус “Уповноваженого банку
з обслуговування підприємств АПК”, що має означати його пріоритетне
право на отримання будь-яких фінансових і кредитних ресурсів, в тому
числі пільгових, що направляються до аграрного сектора.

Зі зміною статусу банку мають бути зміненими і його окремі функції.
Насамперед необхідно підвищити консолідовану відповідальність (і в першу
чергу Міністерства агропромполітики України і його структур на місцях,
банку і його філій) стосовно забезпечення сільськогосподарських
товаровиробників кредитними ресурсами. Оскільки на певному рівні потреба
у кредитних ресурсах має об’єктивний характер, то в разі її
незадоволення втрачає не тільки суб’єкт господарювання, але й держава
в цілому і також банки.

Треба посилити контроль з боку банку за цільовим використанням наданих
кредитів. Ця вимога означає не повернення до тотального контролю,
а додержання однієї з вимог кредитування.

Через реформування кредитних відносин з аграрним сектором АПК банки все
більше залучатимуться до економічного життя села і тим самим енергійніше
впливатимуть на його господарську діяльність, виконуючи таким чином
функцію центра економічної роботи, перетворюючись на нові організаційні
структури на зразок фінансових агропромислових груп, що, в свою чергу,
сприятиме створенню нормального ринкового середовища для
сільськогосподарських товаровиробників.

З економічними негараздами в аграрному секторі економіки України тісно
пов’язано проблему виробничого травматизму та смертності у галузі. За
цими показниками працівники сільськогосподарських підприємств випередили
шахтарів. У 1995–1999 рр. на підприємствах агропромислового комплексу
загинуло майже 2,5 тис. робітників і спеціалістів, травмовано — 55 тис.
чоловік, інвалідами стало понад 18,5 тис. чоловік. Переважна більшість
нещасних випадків сталася через порушення трудової та виробничої
дисципліни (26 % від загальної кількості), незадовільну організацію
робочих місць (23 %), низький рівень знань з питань охорони праці
(17 %), експлуатацію несправних транспортних засобів (12 %), інші
порушення (9 %).

На тлі тактичних прорахунків, розриву існуючої інтеграції
з сільськогосподарським товаровиробником, відсутності правильної цінової
політики, неналежного кредитування та підтримки соціальної сфери села
набуває свого поширення економічна злочинність, що різко погіршує і без
того жалюгідний фінансовий стан зазначеної галузі.

Статистичні дані щодо стану боротьби зі злочинністю свідчать, що
у 1997 р. на об’єктах агропромислового комплексу було викрито
7 962 злочини, з яких 1 525 — посадові. При перевірці
контрольно-ревізійною службою 3 172 підприємств, установ і організацій
майже на кожному другому з них (на 1500) виявлено незаконних витрат,
нецільового використання, недостач та розкрадань грошових коштів
і матеріальних цінностей на суму 60,1 млн грн.

У 1998 році виявлено 8 515 злочинів, з яких 1967 — посадові.
З 1606 перевірених підприємств АПК на 592 виявлено незаконних витрат,
нецільового використання, недостач та розкрадань грошових коштів
і матеріальних цінностей на загальну суму 48,6 млн грн, з них недостач
і розкрадань — на суму 7,6 млн грн.

У 1999 році було виявлено 8 299 злочинів, з яких 2 182 — посадові.
З 1 384 перевірених підприємств агропромислового комплексу на
594 виявлено незаконні або за витрати нецільового призначення, недостачі
та розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей на загальну суму
50,7 млн грн, у тому числі — недостач і розкрадань на суму 13,7 млн грн.

Крім того, на об’єктах АПК виявлено ряд інших фінансових порушень,
у тому числі: заниження в обліку вартості основних засобів
і матеріальних цінностей на суму 28,4 млн грн, приватизованого майна
і орендної плати — на 1,5 млн грн, залишків — на 7,3 млн грн,
іммобілізації обігових коштів — на 7,2 млн грн, перевищення бюджетних
асигнувань та зайво одержаних бюджетних коштів — 1,3 млн грн.

У 2000 році криміногенна ситуація в АПК ускладнилася. До протиправної
діяльності, крім так званої “сільської інтелігенції” і комерсантів, все
більше залучаються особи, які повинні виконувати контрольні функції та
такі, що пов’язані з реформуванням галузі.

Тільки після виходу Указу Президента України “Про невідкладні заходи
щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від
03.12.1999 р. № 1529/99 органами внутрішніх справ було викрито
4 657 корисливих злочинів, у тому числі: 1 843 розкрадання, вчинених
посадовими та матеріально-відповідальними особами, 1 687 посадових
злочинів та 144 злочини, пов’язані з порушенням бюджетного
законодавства. До кримінальної відповідальності притягнуто 5 315 осіб,
з яких 1 802 керівники сільськогосподарських підприємств, серед них
1 136 голів сільськогосподарських підприємств та 106 голів правлінь
сільських, селищних, міських рад і землеурядників.

Найбільш поширеними зловживаннями в аграрному секторі економіки є такі:
розкрадання матеріальних цінностей Держкомрезерву; неефективне,
нецільове використання бюджетних та позабюджетних коштів; неповернення
іноземних кредитів, отриманих під гарантію Уряду за закуплену
сільськогосподарську техніку; недбале зберігання і умисне приховування
запасів зерна; розкрадання матеріальних цінностей під час сівби і збору
урожаю та інші зловживання, пов’язані з реформуванням аграрного сектора
економіки України.

Правоохоронними та контролюючими органами викрито непоодинокі факти
розкрадань матеріальних цінностей Держкомрезерву.

Так, у ході перевірки дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” —
Бузівського елеватору — Магдалинівського району Дніпропетровської
області встановлено факти незаконного використання з фонду
Держкомрезерву зерна і насіння соняшника на суму 2,4 млн грн, реалізацію
зерна на суму 105,9 тис. грн та виявлено недостачу племінного поголів’я
свиней, що належали цьому підприємству на суму 117,8 тис. грн. По
відношенню до директора елеватора П. порушено кримінальну справу.

У Черкаській області у квітні 2000 р. викрито злочинну групу, яку
очолювали голова правління ВАТ “Кононівське ХПП” Драбівського району З.
та головний бухгалтер цього ж товариства Ш., які протягом 1999–2000 рр.
реалізували комерційним структурам області та використали на власні
потреби без дозволу Держкомрезерву України майже 2,5 тис. т зерна
пшениці, соняшника і гречки на загальну суму понад 1,3 млн грн. Це зерно
було закладене сільгосптоваровиробниками Драбівського району до
Держрезерву з урожаю 1998–1999 рр. і знаходилось на відповідальному
зберіганні у зазначеному ХПП.

На об’єктах АПК правоохоронними органами викрито непоодинокі факти
неефективного, нецільового використання бюджетних та позабюджетних
коштів.

Окремі керівники сільськогосподарських та фермерських підприємств
з метою розкрадання державних коштів складали завідомо неправдиві
документи про нібито побудовані ними на власні кошти об’єкти соціального
та побутового призначення, які взагалі не будувалися, або вже були
побудовані у попередні роки (у зв’язку з чим відшкодування витрат на їх
будівництво не повинно проводитися) або значно перевищували суми витрат
на таке будівництво.

Виділені Міністерством фінансів кошти перераховувалися районним відділам
фінансів для відшкодування витрат на будівництво вже безпосередньо
господарствам районів (на спеціальні рахунки з метою придбання
паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, запасних частин і т.
ін. з обов’язковим відображенням у відповідних бухгалтерських
документах). Проте, перераховані таким чином цільові кошти керівники
господарств шляхом незаконних фінансових операцій переказували зі
спеціального рахунку на розрахунковий, після чого отримували їх готівкою
і використовували на будівництво власних будинків та інші потреби.

Так, у Вінницькій області було порушено кримінальну справу стосовно
колишнього голови КСП “Україна” С., який шляхом підробки фінансових
документів погасив наданий йому раніше кредит на будівництво власного
будинку у розмірі 17,6 тис. грн за рахунок бюджетних коштів, виділених
для відшкодування витрат на будівництво об’єктів соціально-культурного
та побутового призначення.

За умови наявності у господарств відповідної заборгованості та у зв’язку
з відсутністю достатніх коштів Кабінет Міністрів України дозволив
здійснювати відшкодування таких витрат шляхом проведення взаємозаліків
заборгованості сільськогосподарських товаровиробників за податками та
зборами до державного бюджету. Керуючись цим, керівники підприємств
укладали фіктивні акти взаємозвірок, в яких відображали неіснуючі або
значно завищені суми заборгованості.

У Волинській області 09.03.2000 р. порушено кримінальну справу проти
посадових осіб ЗАТ “Зовнішкомхліб”, які у зговорі з керівниками
сільськогосподарських підприємств області (всього 40) та Луцького
спиртогорілчаного комбінату шляхом незаконно проведених взаємозаліків
(за оформленими задніми числами трьохсторонніми угодами про поставки
труб для будівництва газопроводів) отримали без оплати спиртогорілчані
вироби на суму понад 3,5 млн грн. При цьому посадові особи управлінь
сільського господарства районних державних адміністрацій склали фіктивні
акти перевірки обсягів виконаних робіт, на підставі яких у подальшому
посадовими особами обласних управлінь Державного казначейства,
Податкової адміністрації та сільського господарства Обласної державної
адміністрації складалися та затверджувалися протоколи відповідних
взаємозаліків щодо погашення нібито існуючої у держави заборгованості
перед сільськогосподарськими підприємствами з будівництва газопроводів.
Кошти, отримані від реалізації зазначених спиртогорілчаних виробів,
злочинці привласнили.

Окремі керівники сільськогосподарських і фермерських підприємств за
участю та сприяння посадових осіб державних органів влади й управління,
податкових адміністрацій, відділень Державного казначейства під виглядом
відшкодування вартості витрат на нібито побудовані об’єкти
соціально-культурного та побутового призначення розкрадали державне
майно в особливо великих розмірах, вчиняли шахрайство з фінансовими
ресурсами шляхом нецільового використання державних субвенцій і т.ін.
Така протиправна діяльність набуває значного поширення. Незважаючи на
те, що керівниками сільськогосподарських підприємств у більшості
випадків заявляються для відшкодування невеликі суми коштів — від 2 до
15 тис. грн, але з урахуванням значної кількості таких звернень загальна
сума відшкодувань у регіонах сягає декількох сот тисяч гривень.

Зокрема, у 1999 році в одній лише Івано-Франківській області перевіркою
обгрунтованості взаємозаліків з відшкодування з Державного бюджету
витрат на будівництво встановлено, що із загальної суми 7,7 млн грн
безпідставно було відшкодовано 762,5 тис. грн (9,8 %), у тому числі —
512,4 тис. грн при відсутності будь-яких власних витрат на будівництво
або у зв’язку з їх суттєвим завищенням. У Черкаській області сума
незаконно відшкодованих витрат складала понад 9,5 млн грн (18,2 %), а
у Сумській області з 390 випадків взаємозаліків на загальну суму
15,6 млн грн безпідставно проведено 153 на суму понад 6,8 млн грн
(43,5 %).

Вибірковими перевірками 1 792 випадків відшкодування з Державного
бюджету витрат на будівництво у 785 з них (43,8 %) законних підстав для
цього не було. У результаті державі завдано збитків на загальну суму
понад 78 млн грн.

Така діяльність не лише завдає істотних збитків, але й об’єктивно
створює суттєву загрозу як інтересам держави, так і громадян, оскільки
негативно впливає на можливість своєчасної виплати заробітної плати,
пенсій та інших обов’язкових платежів, призводить до зростання
соціальної напруженості.

Про її масштаби свідчать і результати перевірок, що проводилися
у 1999–2000 рр. підрозділами Державної податкової та Державної
контрольно-ревізійної служб, органами прокуратури і внутрішніх справ.
Зокрема, тільки у Львівській, Запорізькій, Тернопільській, Херсонській
та Харківській областях за виявленими фактами порушень при відшкодуванні
таких витрат у 1999 р. скасовано взаємозаліків на суму від 1,5 до
3,9 млн грн. Перевірками стосовно взаємозаліків, проведених між
підприємствами АПК за будівництво об’єктів соціально-культурного
призначення на селі на суму 557 млн грн, встановлено порушень
і зловживань на суму 171 млн грн.

За даними обласних прокуратур, лише у І півріччі 2000 р. виявлено
порушення чинного законодавства при відшкодуванні витрат на будівництво
об’єктів соціально-культурного та побутового призначення на селі на суму
понад 22,7 млн грн.

Наприклад, у Запорізькій області за результатами перевірок скасовано
повністю або частково 43 з 208 проведених за минулі роки взаємозаліків,
або кожний п’ятий на суму 1,9 млн грн, у Хмельницькій — 8 з 42 на суму
2,2 млн грн, у Полтавській — 23 з 480 або 4,8 % на суму понад 4,2 млн
грн.

Окремі керівники сільськогосподарських підприємств за умов неналежного
контролю за використанням бюджетних коштів надають фіктивні документи на
відшкодування таких витрат на сотні тисяч гривень і займаються вказаною
злочинною діяльністю протягом тривалого часу, що призводить до
збільшення розміру заподіяних державі збитків.

Так, у Запорізькій області колишній голова КСП ім. Кірова та головний
бухгалтер цього ж підприємства за підробленими документами безпідставно
отримали для відшкодування за нібито побудовані об’єкти компенсацію
у вигляді погашення заборгованості за податками на суму 432 тис. грн.
В Яготинському районі Київської області керівники двох КСП (ім.
Бондаренка та “Україна”) за аналогічних обставин незаконно провели
взаємозаліки щодо погашення заборгованості за податками на суму,
відповідно, 159,4 тис. грн та 347,8 тис. грн, у Чернігівській області
керівники КСП “Світличненське” незаконно провели взаємозалік на суму
534 тис. грн.

Посадові особи КСП “Дружба” Шевченківського району Харківської області
протягом 1996–1998 рр. провели взаємозаліків з відшкодування витрат на
будівництво об’єктів соціально-культурного та побутового призначення на
загальну суму понад 3,8 млн грн.

З метою приховування вчинених злочинів все частіше використовуються
реквізити фіктивних фірм, що виступають за постачальників будівельних
матеріалів або виконавців нібито проведених будівельних робіт.

Так, керівники КСП “Каркітинський” Автономної Республіки Крим протягом
1995–1998 рр. отримали з бюджету на відшкодування витрат на будівництво
об’єктів соціально-культурного та побутового призначення 512,5 тис. грн,
у квітні 1998 р. провели взаємозалік на суму 146,1 тис. грн з неіснуючим
TOB “Віват” м. Дніпропетровська за нібито поставлені труби.

Розкрадання коштів шляхом незаконного відшкодування витрат на
будівництво нерідко вчиняється за участю працівників місцевих державних
адміністрацій, податкових адміністрацій, інших державних установ та
організацій, на які покладається обов’язок контролювати обгрунтованість
такого відшкодування за рахунок державних коштів та їх цільове
використання. Зазначені особи, зловживаючи посадовим становищем, беруть
безпосередню участь у розкраданні або сприяють вчиненню таких злочинів
шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей,
складання та видачі недостовірних документів.

Наприклад, керівники ряду фермерських господарств Закарпатської області
за сприянням посадових осіб відділів капітального будівництва та
фінансів районної державної адміністрації неодноразово надавали
державним органам завідомо неправдиву інформацію про нібито збудовані
ними за власні кошти об’єкти соціальної сфери на селі. Перераховані
з Державного бюджету кошти отримувалися ними з цільових рахунків
готівкою та привласнювалися. За ці дії до кримінальної відповідальності
притягнуто 12 фермерів та 6 посадових осіб з числа працівників
райдержадміністрацій, районної електромережі та Державного казначейства.
Сума завданих державі збитків становить понад 392 тис. грн.

Незважаючи на те, що за останні роки запаси зерна в державі значно
зменшилися і його частково доводиться закуповувати за кордоном,
спостерігається послаблення контролю з боку посадових осіб елеваторів,
комбінатів хлібопродуктів та інших суб’єктів господарювання за
технологічною дисципліною при зберіганні та переробці зерна.

Аналіз викритих корисливих злочинів свідчить про те, що посадові особи
підприємств агропромислового комплексу нерідко вступають у злочинну
змову з представниками комерційних структур, складають різноманітні
фіктивні документи з метою розкрадання зерна і зернопродуктів.

Так, у Кіровоградській області викрито злочинну групу, яку очолював
головний бухгалтер ВАТ “Користівський хлібоприймальний пункт”. Шляхом
підробки бухгалтерських документів злочинці викрали 572 т зерна пшениці,
що знаходилось на зберіганні у зазначеному хлібоприймальному пункті. За
фактом було порушено кримінальну справу.

У Запорізькій області до кримінальної відповідальності притягнуто
менеджера ТОВ “Фармоком” К., який за підробленими бухгалтерськими
документами викрав з Васильківського елеватора 114 т зерна ячменю.
Кримінальну справу направлено до суду.

Внаслідок безгосподарності та халатного ставлення до виконання своїх
службових обов’язків окремі керівники і матеріально-відповідальні особи
припускають невиправдані факти нестачі та псування зерна при його
зберіганні та переробці.

У ході проведених у 2000 р. правоохоронними і контролюючими органами
перевірок елеваторів, хлібоприймальних підприємств та КСП виявлено
нестачу понад 28,5 тис. т зернових.

Порушено кримінальну справу за фактом виявлення нестачі 4,3 тис. т зерна
пшениці та 127,4 т зерна кукурудзи на ВАТ “Красноградський комбінат
хлібопродуктів” Харківської області.

У Волинській області порушено кримінальну справу за фактом псування на
Ківерцівському хлібоприймальному пункті 758 т жита. З матеріалів справи
бачимо, що протягом 1997–1999 рр. органи хлібінспекції неодноразово
складали акти про неналежне зберігання зерна у зерносховищах цього
хлібоприймального пункту, але посадові особи підприємства відповідних
заходів реагування не вживали. Як наслідок, це призвело до псування
зерна, віднесеного до державного резерву. Крім того, на підприємстві
встановлено нестачу 100 т зерна.

В період підготовки та проведення весняної сівби і польових робіт
викрито 1,3 тис. корисливих злочинів, у т. ч. 230 розкрадань посівних
матеріалів, 126 — мінеральних добрив, 426 — паливно-мастильних
матеріалів, запасних частин та інших матеріальних цінностей. Збитки від
розкрадань склали 1,8 млн грн. До відповідальності притягнуто майже
1,4 тис. осіб; попереджено понад 2,2 тис. дрібних крадіжок;
у правопорушників вилучено 410 т посівних матеріалів, 132 т мінеральних
добрив та 146,1 т паливно-мастильних матеріалів.

Найбільше фактів посягань на сільгосппродукцію виявлено
у Дніпропетровській (128), Одеській (100) та Тернопільській (70)
областях.

У Дніпропетровській області голова правління КСП ім. Шевченка Л. та
головний бухгалтер цього ж господарства К. викрали 322 т посівного зерна
кукурудзи. Директор радгоспу “Комунаровський” П’ятихатського району цієї
ж області Х. викрала 120 т зерна пшениці.

На Кіровоградщині голова правління КСП ім. Кірова Олександрійського
району К. викрав з господарства 57 т зерна пшениці.

Аналогічний стан спостерігається зі збереженням нового врожаю. Тільки
у липні 2000 р. виявлено 482 корисливі злочини, вчинені на об’єктах
сільського господарства. Серед них — 112 розкрадань зерна, 125 — овочів,
фруктів, іншої сільськогосподарської продукції, 86 — паливно-мастильних
матеріалів.

Встановлено 577 осіб, які вчинили злочини, серед них — 9 керівників
сільськогосподарських підприємств.

У правопорушників вилучено і повернено господарствам 122 т зерна, 37 т
овочів, фруктів, іншої сільськогосподарської продукції, 25 т
паливно-мастильних матеріалів.

Затримано 1,2 тис. осіб, що скоїли дрібні крадіжки. У них вилучено 53 т
сільськогосподарської продукції на загальну суму понад 90 тис. грн.

Найбільшу кількість розкрадань продукції нового врожаю та
паливно-мастильних матеріалів виявлено в Автономній Республіці Крим
(43), Одеській (99), Львівській (32), Дніпропетровській (28) та
Житомирській (23) областях.

Так, у Криму порушено кримінальну справу відносно керуючого відділенням
ВАТ “Славне” Роздільнянського району Д., який за надання комбайна для
збирання зерна орендатору Б. отримав від останнього хабара у вигляді
2,1 т зерна.

На Херсонщині викрито голову сільськогосподарського виробничого
кооперативу “Джерело” С. та головного бухгалтера С., які без оформлення
угоди за готівку відпустили приватному підприємству 45 т зерна пшениці
нового врожаю на суму 21 тис. грн, а отримані кошти привласнили.

Правоохоронними органами виявлено численні правопорушення в ході
реформування сільськогосподарських підприємств, зокрема при видачі та
отриманні сертифікатів на земельний пай, здійсненні відчуження майна
реформованими підприємствами, прийнятті рішень загальними зборами
з питань реформування господарств, укладанні та реєстрації угод оренди
землі і т.ін. Зазначене свідчить про відсутність належного контролю
з боку посадових осіб місцевих органів виконавчої влади та
самоврядування за процесами реформування на селі.

Набули поширення факти, коли посадові особи сільських (селищних) рад
безпідставно надавали сертифікати на право стосовно земельного пая
особам, які не мають права на його отримання.

Голова Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області
Донченко О. М. підписав розпорядження про розпаювання земель КСП ім.
Щорса, на підставі якого його дружина незаконно отримала сертифікат на
земельну частку, хоча вона не була членом КСП і не мала права на
отримання сертифікату. Крім того, на підставі підписаного розпорядження
про паювання земель КСП “Південне” Донченко О. М. особисто отримав
сертифікат на земельну частку зазначеного підприємства. Постановою суду
Донченка О. М. притягнуто до адміністративної відповідальності за
вчинення корупційного правопорушення.

У Генічеському районі Херсонської області за фактами незаконної видачі
сертифікатів на землю загальною площею 110 га порушено 5 кримінальних
справ стосовно посадових осіб сільських рад.

При розпаюванні землі та видачі сертифікатів на земельний пай посадовими
особами сільськогосподарського підприємства “Прикордонне” незаконно
включено до списків пайовиків прізвища 7 громадян, які задовго до цього
померли. Зазначені сертифікати були привласнені посадовими особами цього
підприємства. За даним фактом порушено кримінальну справу.

Характерним порушенням при розпаюванні земель є внесення до списків
пайовиків осіб, які не мають права на отримання земельної частки (паю).
Так, 29.04.2000 р. порушено кримінальну справу відносно Лубенського
сільського голови Ш. та секретаря сільради Д. Рокитнянського району
Київської області, які, зловживаючи посадовим становищем, незаконно
виділяли земельні ділянки з земель запасу.

До суду направлено кримінальну справу стосовно Логвинського сільського
голови Київської області С., який, зловживаючи службовим становищем,
підписав додатковий список, до якого було внесено прізвища осіб, котрі
не були членами цієї спілки і не мали права на земельний пай.

У ході перевірки КСП “Зняцівське” Мукачівського району Закарпатської
області встановлено, що члени комісії з розпаювання земель,
використовуючи службове становище у власних інтересах та в інтересах
третіх осіб, включили до списків пайовиків 25 осіб, які ніколи не
працювали у даному господарстві та не мали права на отримання земельної
частки, внаслідок чого вони незаконно отримали сертифікати на земельну
частку (пай). У цьому ж районі посадовими особами-членами комісії
з паювання земель КСП “Колос” було включено до списку на одержання
земельного паю 8 осіб, які перебувають з ними в родинних стосунках і не
є працівниками цього сільськогосподарського підприємства. У результаті
цим особам незаконно було надано земельні паї, чим заподіяно державі
матеріальної шкоди на загальну суму 94,3 тис. грн. За даними фактами
порушено кримінальні справи.

Такі порушення встановлено в Івано-Франківській, Тернопільській, інших
областях України.

Непоодинокими є факти фіктивного фермерства, коли господарства
реєструються на підставних осіб або родичів посадовців, які отримують
незаконний прибуток за рахунок обробки земель силами сільгоспвиробників,
безоплатного використання майна селян.

Виявлені факти зловживань посадових осіб КСП “Дніпровські хвилі”
(Запорізька область) і ряду інших господарств, які використовували
процеси реформування своїх підприємств у корисливих цілях. Стосовно
керівника КСП “Дніпрогес” органами прокуратури Запорізької області
порушено кримінальну справу за ознаками злочину.

Викрито ряд порушень законодавства про земельну реформу при вирішенні
місцевими радами питань щодо використання земельних ділянок. Зокрема,
Рокосівською сільською радою Закарпатської області було прийнято
незаконне рішення стосовно обов’язкового виділення з кожного паю
фермерського господарства “Красне поле” 0,10 га землі в резерв сільської
ради, що обмежило права громадян на одержання належної частки землі,
дане рішення прокуратурою було опротестованим.

В окремих регіонах України виникла проблема купівлі
сільськогосподарських земель комерційними структурами та фізичними
особами іноземних держав через громадян України (третіх осіб) з метою їх
подальшого перепродажу за значно вищими цінами.

На сьогодні середня вартість одного гектару сільськогосподарських угідь
в Україні становить 7,5–8,0 тис. грн (1,3 тис. дол. США). У Німеччині
один га такої землі коштує 20,9 тис. дол. США. При цьому родючість
грунтів України є набагато вищою, ніж в європейських країнах.

Необхідно відмітити стійку зацікавленість процесом реформування
земельних відносин з боку вітчизняних комерційних та кримінальних
структур, позиція яких, як правило, не враховує інтереси більшості
селян.

За інформацією УСБУ в Івано-Франківській області, керівники ТЗОВ
“Торро”, зловживаючи службовим становищем та використовуючи
недосконалість механізмів реформування АПК під час зміни форми власності
селянських господарств, необізнаність з нормативною базою їх керівників
та невтручання органів державної влади, незаконно заволоділи земельними
площами та значною частиною врожаю, який згідно з чинним законодавством
належав селянській спілці “Дністер” (с. Залуква Галицького району).

Значного поширення при реформуванні КСП набуло незаконне списання
основних засобів. Так, у КСП “1 Травня” Андрушівського району
Житомирської області (голова правління Б., головний бухгалтер П.)
встановлено недостачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей
на загальну суму 259,3 тис. грн, у тому числі 25 одиниць
сільськогосподарської техніки, з них — 11 тракторів різних марок.

У Старобешівському районі Донецької області порушено кримінальну справу
стосовно головного інженера КСП “Авангард” П. і головного бухгалтера К.,
які незаконно списали 46 одиниць обладнання і техніки із залишковою
вартістю 63,4 тис. грн та не оприбуткували металобрухт на суму 6 тис.
грн, внаслідок чого сільгосппідприємству заподіяно шкоду на суму
69,4 тис. грн.

На Дніпропетровщині викрито голову правління КСП “Володимирівське”
Апостолівського району Т., який без згоди членів господарства передав
автотранспорт і сільгосптехніку кооперативу “Ритм” за рахунок погашення
заборгованості за паливно-мастильні матеріали, при цьому занизив
фактичну балансову вартість основних засобів на суму 156,3 тис. грн.

Однією з негативних тенденцій в АПК України є наявність правопорушень,
пов’язаних з протиправним відчуженням та використанням сільгосптехніки
іноземного виробництва, яка використовується комерційними структурами на
правах лізингу, непроведенням розрахунків за неї.

Так, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р.
№ 753 щодо порядку передачі іноземної техніки сільськогосподарським
товаровиробникам та проведення розрахунків за неї НВАТ “Агроінком” м.
Києва (директор та засновник М. Г. Лобас) було отримано від Української
аграрної біржі 40 комбайнів “Кейс”, поставлених під гарантію Уряду
України. Згідно з указаним порядком та угодою, укладеною між
Украгробіржею та НВАТ “Агроінком”, біржі заборонено продавати,
переуступати, здавати у сублізинг, закладати, передавати забезпечення
боргу або будь-яким іншим чином розпоряджатися правом власності
лізингодавця на техніку.

Проте, в порушення ст. 10 Закону України “Про лізинг”, М. Г. Лобас
продав сім комбайнів “Кейс” спільному підприємству “Дако” (м. Черкаси)
та чотири комбайни ЗСАТ “Авангард” (м. Овідіополь, Одеської обл.) без
дозволу Украгробіржі. Від протиправної реалізації комбайнів М. Г. Лобас
отримав коштів (грошима, сільгосппродукцією та сільгосптехнікою) на
загальну суму понад 3,3 млн грн.

Не повною мірою врегульованим на урядовому рівні залишається питання
правонаступництва підприємств, які реформуються, щодо повернення
іноземних кредитів, отриманих під гарантії Уряду на закупівлю
сільськогосподарської техніки. Так, тільки за іноземними кредитами, за
які закуплено сільськогосподарську техніку фірми “Джон Дір”, понад
300 сільськогосподарських підприємств мають заборгованість понад 15 млн
дол. США. Аналогічна ситуація спостерігається і стосовно заборгованості
за іншими кредитами.

Викрито непоодинокі факти порушення вимог Закону України “Про оренду
землі” та Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку
реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв)”.

У Макіївській міській раді Донецької області не проводилася реєстрація
угод оренди паїв, що оформлені за результатами реформування КСП, а
у міському управлінні земельних ресурсів угоди оренди земельних паїв
своєчасно не передаються на реєстрацію до міськради. Виконком
Зайцевської сільської ради, що у Дніпропетровській області, відмовив
360 власникам сертифікатів у реєстрації договорів оренди з фермерським
господарством “Південний”.

Аналогічні порушення виявлено у Львівській, Чернівецькій та інших
областях.

Так, у Рохманівській сільській раді Тернопільської області із земель
запасу без рішення ради та укладання договору незаконно передано 9 га
землі у користування Шумському державному мисливському господарству.

Не виконуються належним чином вимоги Указу Президента України “Про
забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників
соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі
проведення земельної реформи” від 12.04.2000 р. Зокрема,
у Майнулівській, Першотравенській та Василівській сільських радах
Кіровоградської області не забезпечено своєчасне формування на їх
територіях земельних масивів у розмірі не менш ніж 50 % наявної площі
цих земель для надання у користування земельних ділянок працівникам
соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа.

Таборівським сільським головою Миколаївської області безпідставно
відмовлено у наданні земельних ділянок 12 вчителям середньої школи.

У КСП “Ранок” та КСП ім. Крупської Олександрівського району Донецької
області безпідставно відмовлено пенсіонерам у видачі сертифікатів на
право власності на земельний пай.

У поточному році лише до управління агропромислового комплексу
Тернопільської облдержадміністрації надійшло понад 60 заяв і скарг
громадян з питань реформування аграрного сектора. На жаль, окремі жителі
сіл Кременецького, Теребовлянського та Зборівського районів відповіді не
отримали, що змусило їх звертатися до органів прокуратури та внутрішніх
справ.

Неналежним чином керівники окремих сільськогосподарських підприємств
проводять розрахунки з бюджетом за отримані матеріально-технічні
ресурси.

В Устинівському районі Кіровоградської області виявлено факт зловживання
посадовим становищем керівника TOB “Петровського” Б., котра без дозволу
податкової інспекції розпорядилася реалізувати 59 голів великої рогатої
худоби загальною вагою 21,9 тис. кг на суму 31 тис. грн, які перебували
у податковій заставі. За даним фактом порушено кримінальну справу.

Криміногенна ситуація в аграрному секторі економіки може дещо
ускладнитися у зв’язку з його реформуванням та вивільненням при цьому
значної частини зайнятого у сільському господарстві населення.

Причинами критичного стану в аграрному секторі економіки та ускладнення
криміногенної ситуації у галузі, на наш погляд, є:

відсутність виваженої державної політики щодо розвитку аграрного сектору
економіки, яка формується, не завжди виходячи з реальних потреб України,
а з попиту на окремі види сільськогосподарської продукції;

несприятливість правових умов, яка проявляється у роздвоєності
законодавства країни, на підставі якого здійснюється реформування
аграрного сектору. На початку 90-х років Верховна Рада України прийняла
ряд законодавчих актів (закони про форми власності на землю; фермерські
господарства; нову редакцію Земельного кодексу та інші), якими було
започатковано проведення аграрної реформи. Згодом Президент України та
Кабінет Міністрів України видали ряд підзаконних актів, окремі з них
містять положення, що суперечать Земельному кодексу та іншим
законодавчим актам;

відсутність ефективного програмного забезпечення стосовно усунення
причин і умов, що призвели до невпинної криміналізації агропромислового
комплексу та належного контролю і невжиття адекватних криміногенній
ситуації заходів з боку Міністерства аграрної політики та його
структурних підрозділів на місцях. Вирішення проблем з нейтралізації
негативних процесів, що відбуваються у галузі, віддане на відкуп
контролюючих та правоохоронних органів, які застосовують переважно
заходи адміністративного та кримінально-правового впливу;

відсутність державної підтримки технічного і технологічного
переоснащення виробництва та розвитку ринкової інфраструктури.
Скорочення витрат на підтримку вітчизняного сільськогосподарського
машинобудування та гарантії Уряду під закупку іноземної техніки;

існування міжгалузевого цінового диспаритету, притаманного всій
економіці. Аргументом може бути різниця в цінах у декілька разів при
реалізації одних і тих же груп товарів за грошові кошти, бартером та
взаємозаліком;

створення “ділками” від бізнесу за умов відсутності грошових коштів
системи нееквівалентного обміну, яка оббирає сільськогосподарські
підприємства практично на всіх етапах виробничого процесу. Це стосується
як проблеми фінансування виробничого процесу, отримання кредитів під
завищені відсотки, забезпечення паливно-мастильними матеріалами та
технікою за бартерними угодами, коли занижуються вартість
сільгосппродукції;

невиплата протягом тривалого часу заробітної плати, несплата орендної
плати за використання земельних паїв працівників сільського господарства
і бажання окремих керівників збагатитися за цей рахунок.

 

 

Зміст | Журнал

Похожие записи